«Гну­чкі й на­по­ле­гли­ві»

Як «Та­лі­бан» по­вер­нув со­бі вла­ду і вплив в Аф­га­ні­ста­ні

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр КОРЕНЬКОВ,

Сто­ро­ни гро­ма­дян­ської вій­ни в Аф­га­ні­ста­ні нав­ви­пе­ред­ки го­во­рять про не­об­хі­дність мир­них пе­ре­го­во­рів, але кіль­кість жертв кон­флі­кту не­у­хиль­но зро­стає.

28 ве­ре­сня в ефі­рі National Public Radio но­вий пред­став­ник США в Аф­га­ні­ста­ні Зал­май Ха­ліл­зад за­явив, що аме­ри­кан­ці го­то­ві пі­ти на пе­ре­го­во­ри з та­лі­ба­ми без ви­ко­на­н­ня остан­ні­ми жо­дних умов.

«У нас бу­ли ра­ні­ше умо­ви для за­лу­че­н­ня Та­лі­ба­ну (у пе­ре­го­во­ри. — О.К.), а са­ме во­ни ма­ли ви­зна­ти аф­ган­ську кон­сти­ту­цію, від­мо­ви­ти­ся від на­силь­ства, по­рва­ти всі зв’яз­ки з те­ро­ри­ста­ми, які по­гро­жу­ють США… Ми ви­су­ва­ли ці умо­ви в ми­ну­ло­му. Але за­раз ми не на­по­ля­га­є­мо на ви­ко­нан­ні цих умов», — за­явив Зал­май Ха­ліл­зад. Ра­ні­ше, 7 ве­ре­сня, мі­ністр обо­ро­ни США Джеймс Мет­тіс від­ві­дав Ка­бул. Су­дя­чи із за­яви са­мо­го ге­не­ра­ла, ме­тою не­спо­ді­ва­но­го ві­зи­ту бу­ло на­га­да­ти пре­зи­ден­то­ві Аф­га­ні­ста­ну Ашра­фу Га­ні про не­об­хі­дність мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня ба­га­то­рі­чної вій­ни з та­лі­ба­ми. І якщо сам Га­ні на­вряд чи по­тре­бує до­да­тко­вих на­га­ду­вань про ба­жа­ний для США мир з не­ско­ре­ни­ми мо­джа­хе­да­ми «Іслам­сько­го Емі­ра­ту Аф­га­ні­стан» (ІЕА), то з та­лі­ба­ми все скла­дні­ше.

США пра­гне ми­ру у сво­їй най­три­ва­лі­шій за всю істо­рію вій­ні. Про мир го­во­рить офі­цій­ний Ка­бул. Про мир го­во­рять лі­де­ри «Іслам­сько­го Емі­ра­ту Аф­га­ні­стан». Але, по­при ри­то­ри­ку, всі сто­ро­ни ще актив­ні­ше на­ро­щу­ють свої си­ли для ве­де­н­ня вій­ни.

За да­ни­ми The New York Times, втра­ти аф­ган­ської ар­мії й по­лі­ції у по­рів­нян­ні з 2016 р. зро­сли вдві­чі. Ми­ну­ло­го мі­ся­ця в ре­зуль­та­ті атак та­лі­бів у се­ре­дньо­му ги­ну­ло 57 сол­да­тів або спів­ро­бі­тни­ків по­лі­ції (2016-го — 22 на день). Тіль­ки за один ти­ждень у ве­ре­сні за­ги­ну­ло по­над 400 си­ло­ви­ків. Ка­бул зму­ше­ний був на­віть за­се­кре­ти­ти да­ні про втра­ти в ар­мії й по­лі­ції. Втрат за­зна­ють й іно­зем­ні си­ли. Са­ме на­пе­ре­до­дні при­льо­ту Мет­ті­са спів­ро­бі­тник одні­єї з вій­сько­вих баз від­крив стрі­ля­ни­ну по аме­ри­кан­ських вій­сько­вих. Один сол­дат за­ги­нув, ще один був по­ра­не­ний. За да­ни­ми ре­сур­су icasualties.org, 42-рі­чний ма­йор Ті­мо­ті Бо­льярд став сьо­мим за­ги­блим аме­ри­кан­ським вій­сько­вим в Аф­га­ні­ста­ні з по­ча­тку цьо­го ро­ку. У 2018 р., окрім аме­ри­кан­ців, за­ги­ну­ло 3 че­ських вій­сько­вих.

На­бли­жа­ю­чись до 17-ї рі­чни­ці по­ча­тку опе­ра­ції в Аф­га­ні­ста­ні, аме­ри­кан­ці по­си­ле­но шу­ка­ють мо­жли­во­сті пе­ре­ко­на­ти та­лі­бів сі­сти за стіл пе­ре­го­во­рів. Але са­мі пов­стан­ці не го­то­ві ро­би­ти це на про­по­но­ва­них США умо­вах.

Но­вий «Та­лі­бан»

При­клад та­лі­бів уже став уні­каль­ним у сві­то­вій вій­сько­вій істо­рії. Рух пі­сля ни­щів­ної по­раз­ки й уте­чі з кра­ї­ни в 2001 р. зу­мів не про­сто від­ро­ди­ти­ся в умо­вах без­пе­рерв­ної вій­ни з іно­зем­ною ар­мі­єю й вій­ська­ми офі­цій­но­го уря­ду. Та­лі­бам вда­ло­ся ста­ти ще силь­ні­ши­ми.

По-пер­ше, та­лі­бів ви­зна­ли. І йде­ться не тіль­ки про офі­цій­ні зу­стрі­чі з аме­ри­кан­ця­ми або про­по­зи­ції що­до пе­ре­го­во­рів у Мо­скві. Та­лі­би ве­дуть актив­ну ди­пло­ма­ти­чну ро­бо­ту в ре­гіо­ні. Офі­цій­ні де­ле­га­ції та­лі­бів у рі­зний час від­ві­ду­ва­ли Іран, Па­ки­стан, Ін­до­не­зію, Узбе­ки­стан. З 2013 р. у До­сі діє пред­став­ни­цтво «Іслам­сько­го Емі­ра­ту Аф­га­ні­стан», че­рез яке аме­ри­кан­ці на­ма­га­ю­ться на­ла­го­ди­ти пря­мий діа­лог з та­лі­ба­ми. Не раз по­ві­дом­ля­ло­ся про не­фор­маль­ні кон­та­кти між ІЕА і Ро­сі­єю.

Уже ко­ли­шній ко­ман­ду­вач ЗС США і НАТО в Аф­га­ні­ста­ні ге­не­рал Джон Ні­кол­сон зви­ну­ва­чу­вав ро­сі­ян у по­ста­чан­ні зброї пов­стан­цям. І хо­ча да­лі обви­ну­ва­чень спра­ва не пі­шла, са­ма ця си­ту­а­ція під­твер­ди­ла те, що «Іслам­ський Емі­рат Аф­га­ні­стан» роз­гля­да­є­ться ба­га­тьма в ре­гіо­ні й за йо­го ме­жа­ми як си­ла, на яку тре­ба зва­жа­ти.

По-дру­ге, та­лі­бам вда­ло­ся те, що во­ни не змо­гли зро­би­ти до 2001 р., а са­ме за­крі­пи­ти­ся на пів­но­чі кра­ї­ни. На­се­ле­ні пе­ре­ва­жно та­джи­ка­ми, узбе­ка­ми й ха­за­рій­ця­ми пів­ні­чні ра­йо­ни Аф­га­ні­ста­ну про­тя­гом усьо­го пе­рі­о­ду прав­лі­н­ня та­лі­бів (1996—2001 рр.) бу­ли цен­тром опо­зи­ції й зброй­но­го опо­ру. Са­ме цим не­прийня­т­тям вла­ди та­лі­бів (етні­чно — пе­ре­ва­жно пу­шту­нів) ско­ри­ста­ли­ся аме­ри­кан­ці, по­чав­ши опе­ра­цію «Не­злам­на сво­бо­да» з під­трим­ки во­єн­них дій «Пів­ні­чно­го альян­су».

Сьо­го­дні ж пів­ніч Аф­га­ні­ста­ну ста­ла на­дій­ним опор­ним пун­ктом та­лі­бів. Їм дві­чі вда­ва­ло­ся бра­ти одне з най­біль­ших міст Пів­но­чі — Кун­дуз си­ла­ми, які скла­да­ю­ться май­же ви­клю­чно з мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня. Ко­ман­ди­ри та­лі­бів на пів­но­чі при­зна­ча­ю­ться з пред­став­ни­ків мі­сце­вих етні­чних груп. Їм вда­ло­ся зна­йти спіль­ну мо­ву з ха­за­рій­ця­ми, му­суль­ма­на­ми-ши­ї­та­ми, з яки­ми та­лі­би ве­ли жор­сто­ку вій­ну на­при­кін­ці 90-х.

Ці успі­хи та­лі­бів ста­ли мо­жли­ві зав­дя­ки ре­а­лі­зо­ва­ній стра­те­гії, яку спро­ще­но мо­жна опи­са­ти як «гну­чкість і на­по­ле­гли­вість». Гну­чкість та­лі­бів ви­яви­ла­ся в то­му, що пі­сля по­раз­ки й втра­ти вла­ди в 2001 р. во­ни змо­гли пе­ре­гля­ну­ти й змі­ни­ти вла­сну по­лі­ти­ку сто­сов­но мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня. На­при­клад, бу­ло зня­то за­бо­ро­ну на осві­ту для дів­ча­ток і жі­нок, змі­ни­ла­ся по­лі­ти­ка що­до етні­чних і ре­лі­гій­них мен­шин, бу­ла пом’якше­на по­лі­ти­ка сто­сов­но ви­ро­бни­цтва мі­сце­ви­ми се­ля­на­ми опі­ум­но­го ма­ку.

У 2017 р., за да­ни­ми ООН, об­сяг ви­ро­бни­цтва опі­ум­но­го ма­ку в кра­ї­ні зріс на 87% і до­сяг ре­кор­дних 9 тис. т. У кра­ї­ні, де 70% жи­вуть у сіль­ській мі­сце­во­сті, а 40% мо­ло­ді (60% усьо­го на­се­ле­н­ня кра­ї­ни мо­лод­ше за 25 ро­ків) не ма­ють ро­бо­ти, ви­ро­бни­цтво опі­ум­но­го ма­ку для ба­га­тьох за­ли­ша­є­ться єди­ним дже­ре­лом до­хо­ду.

Со­ці­ал­ка для жи­те­лів під­кон­троль­ної та­лі­бам те­ри­то­рії ста­ла по­ту­жним ін­стру­мен­том здо­бу­т­тя під­трим­ки мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня, що стра­ждає від хро­ні­чної ко­ру­пції й бай­ду­жо­сті цен­траль­ної вла­ди. Осо­бли­ве мі­сце в по­лі­ти­ці та­лі­бів по­сі­дає ви­бу­до­ву­ва­н­ня си­сте­ми осві­ти й охо­ро­ни здо­ров’я для мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня.

Ві­дмо­вив­шись від ме­сі­ан­ських ідей ча­сів Мул­ли Ома­ра, пер­шо­го ке­рів­ни­ка ру­ху, но­ве по­ко­лі­н­ня та­лі­бів про­го­ло­си­ло сво­єю го­лов­ною ме­тою ли­ше ви­зво­ле­н­ня Аф­га­ні­ста­ну. Цей крок не тіль­ки до­зво­лив на­ла­го­ди­ти діа­лог із су­сі­дні­ми кра­ї­на­ми, але й по­зна­чив прі­о­ри­те­тність ро­бо­ти усе­ре­ди­ні кра­ї­ни, від­су­нув­ши на за­дній план ре­гіо­наль­ні ам­бі­ції пер­шо­го по­ко­лі­н­ня «Та­лі­ба­ну».

Дру­га скла­до­ва стра­те­гії та­лі­бів — на­по­ле­гли­вість. Про­тя­гом усіх 17 ро­ків во­ни не при­пи­ня­ють і не по­сла­блю­ють свій на­тиск на про­тив­ни­ків. Крок за кро­ком та­лі­бам вда­ло­ся по­вер­ну­ти під свій кон­троль те­ри­то­рії на пів­дні кра­ї­ни, роз­ши­ри­ти вплив на за­хі­дну й пів­ні­чну ча­сти­ни. Спро­би зу­пи­ни­ти та­лі­бів за ра­ху­нок по­си­ле­н­ня іно­зем­но­го кон­тин­ген­ту (в 2010—2011 рр. на пі­ку актив­но­сті та­лі­бів ко­а­лі­ція збіль­ши­ла кіль­кість сво­їх сол­да­тів з 37 до 100 тис. чол.) ви­яви­ли­ся без­успі­шни­ми.

Згі­дно з да­ни­ми Спе­ці­аль­но­го ге­не­раль­но­го ін­спе­кто­ра з ре­кон­стру­кції Аф­га­ні­ста­ну (SIGAR), ста­ном на по­ча­ток 2018 р. цен­траль­ний уряд кон­тро­лю­вав тіль­ки 56% те­ри­то­рії кра­ї­ни, на якій про­жи­ва­ло 65% на­се­ле­н­ня кра­ї­ни. Менш ніж за два ро­ки Ка­бул втра­тив 10% те­ри­то­рій. По­віль­но, але впев­не­но та­лі­би від­во­йо­ву­ють со­бі те­ри­то­рію нав­ко­ло ве­ли­ких міст, ство­рю­ю­чи по­до­бу бло­ка­ди для роз­та­шо­ва­них усе­ре­ди­ні ве­ли­ких на­се­ле­них пун­ктів вій­сько­вих гар­ні­зо­нів. Кон­троль над пе­ред­мі­стям до­зво­ляє бій­цям ІЕА в по­трі­бний мо­мент зав­да­ти ра­пто­во­го уда­ру по мі­сту, як це бу­ло з Кун­ду­зом, і зов­сім не­що­дав­но — з Га­зні.

Та­лі­би ма­ють у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні мо­жли­во­сті зав­да­ва­ти то­чко­ві, але ду­же бо­лі­сні уда­ри в са­ме сер­це кра­ї­ни — Ка­бул. З по­ча­тку цьо­го ро­ку во­ни здій­сни­ли як мі­ні­мум дві ве­ли­кі ата­ки в сто­ли­ці. Це ата­ка на го­тель «Ін­тер­кон­ти­нен­таль», у ре­зуль­та­ті якої за­ги­ну­ло 40 чол., зокре­ма й 6 гро­ма­дян Укра­ї­ни, і під­рив за­мі­но­ва­ної ма­ши­ни швид­кої до­по­мо­ги в цен­трі мі­ста, що за­брав жи­т­тя 95 чол. Рі­вень не­без­пе­ки в сто­ли­ці на­стіль­ки ви­со­кий, що іно­зем­ні вій­сько­ві й ди­пло­ма­ти зму­ше­ні ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти вер­то­льо­ти для пе­ре­су­ва­н­ня по мі­сту, аби уни­кну­ти атак смер­тни­ків на ву­ли­цях мі­ста.

Ком­бі­на­ція з мас­шта­бних ско­ор­ди­но­ва­них опе­ра­цій (тра­ди­цій­ні ве­сня­ні на­сту­пи та­лі­бів), то­чко­вих те­ро­ри­сти­чних атак, ди­пло­ма­ти­чних мі­сій і про­ду­ма­ної по­лі­ти­ки із за­крі­пле­н­ня сво­єї вла­ди на вже кон­тро­льо­ва­них те­ри­то­рі­ях че­рез со­ці­ал­ку за­без­пе­чи­ли та­лі­бам по­то­чний успіх. Про­тив­ни­ки та­лі­бів зму­ше­ні шу­ка­ти будь-яких рі­шень для то­го, щоб ути­хо­ми­ри­ти на­ступ «Та­лі­ба­ну».

Пе­ре­го­во­ри

Пе­ре­го­во­ри — обов’яз­ко­ва скла­до­ва й не­ми­ну­чий під­су­мок будь-яко­го зброй­но­го кон­флі­кту. Че­рез 17 ро­ків це зро­зумі­ли й сто­ро­ни, що во­ю­ють в Аф­га­ні­ста­ні. Однак за зов­ні­шнім фа­са­дом за­яв про не­об­хі­дність пе­ре­го­во­рів хо­ва­є­ться жор­сто­ка ло­гі­ка вій­ни: щоб про­тив­ник сів за стіл пе­ре­го­во­рів, йо­го по­трі­бно при­му­си­ти до цьо­го си­лою.

Ар­гу­мен­ти си­ли за­ли­ша­ю­ться основ­ни­ми в ар­се­на­лі всіх сто­рін кон­флі­кту. Згі­дно з до­по­від­дю ген­се­ка ООН, си­ту­а­ція в Аф­га­ні­ста­ні на чер­вень 2018 р. за­ли­ша­є­ться вкрай не­ста­біль­ною. За пе­рі­од з лю­то­го по тра­вень бу­ло за­фі­ксо­ва­но 5675 ін­ци­ден­тів, у се­ре­дньо­му 63 на день.

Кіль­кість атак смер­тни­ків і то­чко­вих убивств — грі­зної зброї в ру­ках пов­стан­ців — зро­сла на 78 і 35% від­по­від­но. Збіль­ши­ла­ся кіль­кість авіа­уда­рів, які зав­да­ю­ться ко­а­лі­ці­єю по по­зи­ці­ях та­лі­бів та «Іслам­ської дер­жа­ви» в Аф­га­ні­ста­ні. За да­ни­ми Цен­траль­но­го ко­ман­ду­ва­н­ня ВПС США, пер­ші шість мі­ся­ців 2018 р. ста­ли ре­кор­дни­ми за кіль­кі­стю ски­ну­тих авіа­ці­єю бомб в Аф­га­ні­ста­ні.

Окрім авіа­уда­рів, ще одні­єю скла­до­вою при­му­су та­лі­бів до пе­ре­го­во­рів ста­ло збіль­ше­н­ня кон­тин­ген­ту аме­ри­кан­ських вій­сько­вих у кра­ї­ні. З 2016 р. по 2018 р. аме­ри­кан­ський кон­тин­гент зріс із 8,6 до 14 тис. чол.

І це ще не ме­жа.

Ви­тра­тив­ши на во­єн­ні за­хо­ди з 2001 р. 753 млрд дол. і ще 126 млрд на від­нов­ле­н­ня то­го, до чо­го при­зве­ли за­зна­че­ні во­єн­ні за­хо­ди, аме­ри­кан­ці го­то­ві про­дов­жу­ва­ти пла­ти­ти (на 2018 і 2019 рр. пла­ну­є­ться ви­ді­ли­ти ще по 45 млрд дол.). За­лу­че­ні бу­ли й ста­рі со­ю­зни­ки США в ре­гіо­ні. Щоб при­му­си­ти та­лі­бів до пе­ре­го­во­рів, аме­ри­кан­ці ви­рі­ши­ли на­ти­сну­ти на Па­ки­стан, по­зба­вив­ши со­ю­зни­ка май­же всі­єї вій­сько­вої до­по­мо­ги.

Це по­ка­зо­ве по­ро­т­тя зму­шує Ісла­ма­бад шу­ка­ти ва­же­лів ти­ску на т.зв. Кветт­ську шу­ру — ви­ще ке­рів­ни­цтво та­лі­бів, роз­та­шо­ва­не в при­кор­дон­но­му па­ки­стан­сько­му мі­сті Квет­та. Але всі ці кро­ки ма­кси­мум до чо­го при­ве­ли, це три­ден­не пе­ре­мир’я між та­лі­ба­ми й аф­ган­ською ар­мі­єю у черв­ні ц.р. Що­прав­да, пі­сля цьо­го та­лі­би при­му­дри­ли­ся за­хо­пи­ти мі­сто Га­зні на 150 км пів­ден­ні­ше від Ка­бу­ла.

Чи мо­жли­вий мир

На ко­ристь мо­жли­во­сті мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня свід­чать кіль­ка фа­ктів. Пер­ше — всі сто­ми­ли­ся від вій­ни. І хо­ча ди­на­мі­ка й іні­ці­а­ти­ва — на бо­ці та­лі­бів, у мі­ру то­го, як во­ни на­бли­жа­ю­ться до стра­те­гі­чно ва­жли­вих ра­йо­нів кра­ї­ни, ре­а­кція цен­траль­ної вла­ди й аме­ри­кан­ців стає жорс­ткі­шою. Сам ІЕА — це вже не той мо­но­лі­тний за­мі­ша­ний на пу­штун­ській пле­мін­ній іден­ти­чно­сті рух по­ча­тку се­ре­ди­ни 90-х.

Сьо­го­дні «Та­лі­бан» — це скла­дна, що утво­рю­є­ться з рі­зних груп і пе­ре­пле­те­них ін­те­ре­сів, по­лі­ти­чна си­ла, яка по­тер­пає від вну­трі­шніх су­пе­ре­чок і кон­флі­ктів. На­при­клад, по­си­ле­н­ня «Іслам­ської дер­жа­ви» в Аф­га­ні­ста­ні ба­га­то в чо­му ста­ло мо­жли­вим зав­дя­ки ви­хо­ду з лав та­лі­бів ці­лих за­го­нів не­за­до­во­ле­них бій­ців.

Дру­ге, упер­ше за весь час вій­ни всі сто­ро­ни офі­цій­но за­яви­ли про свою го­тов­ність до пе­ре­го­во­рів, більш то­го, вже отри­ма­ли не­хай і не­ве­ли­кий, але до­свід мир­но­го спів­існу­ва­н­ня у черв­ні цьо­го ро­ку. Па­то­ва си­ту­а­ція, що скла­ла­ся на фрон­тах, під­штов­хує сто­ро­ни одна до одної.

Та­лі­би кон­тро­лю­ють сіль­ські ра­йо­ни, але не мо­жуть на­дов­го за­крі­пи­ти­ся в мі­стах. Мас­шта­бні ве­сня­ні на­сту­пи пов­стан­ців змі­ню­ю­ться уря­до­ви­ми кон­тр­на­сту­па­ми й по­си­ле­н­ням ти­ску сил ко­а­лі­ції. У ре­зуль­та­ті ги­нуть ци­віль­ні. За да­ни­ми про­е­кту Uppsala Conflict Data Program, кіль­кість жертв кон­флі­кту в Аф­га­ні­ста­ні не­у­хиль­но зро­стає з 2006го і 2017-го до­ся­гла 19,6 тис. чол.

За­галь­ний стан

За­галь­ний стан не­ста­біль­но­сті й роз­ру­хи ство­рює спри­я­тли­ві умо­ви для по­си­ле­н­ня в кра­ї­ні ще більш ра­ди­каль­них груп, най­силь­ні­шою з яких є «Іслам­ська дер­жа­ва». До сло­ва, зни­ще­н­ня остан­ньої, у чо­му одна­ко­во за­ці­кав­ле­ні і та­лі­би, і Ка­бул, і аме­ри­кан­ці, є ще одним ар­гу­мен­том на ко­ристь пе­ре­го­во­рів.

От тіль­ки за­ва­жає по­ки що та­ким пе­ре­го­во­рам упер­тість сто­рін у від­сто­ю­ван­ні вла­сних ви­мог. Та­лі­би не ви­зна­ють ле­гі­тим­но­сті вла­ди в Ка­бу­лі й ве­сти пря­мі пе­ре­го­во­ри з нею від­мов­ля­ю­ться. На­то­мість во­ни ви­ма­га­ють уча­сті в пе­ре­го­во­рах аме­ри­кан­ської сто­ро­ни. У свою чер­гу аме­ри­кан­ці від­мов­ля­ю­ться від та­ких пря­мих пе­ре­го­во­рів, по­си­ла­ю­чись на те, що в Аф­га­ні­ста­ну є свій за­кон­ний уряд, з яким та­лі­би ма­ють до­мов­ля­ти­ся.

Ка­бул зі сво­го бо­ку не при­ду­мав по­ки що ні­чо­го кра­що­го, як за­про­по­ну­ва­ти та­лі­бам мі­сця в мі­ні­стер­ствах і мо­жли­вість уча­сті в най­ближ­чих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах. Про те, чи зби­ра­є­ться Ашраф Га­ні ви­ко­ну­ва­ти го­лов­ні ви­мо­ги та­лі­бів (а са­ме ви­ве­сти всі іно­зем­ні вій­ська з кра­ї­ни), не го­во­ри­ться. А до­ти вій­на в кра­ї­ні три­ва­ти­ме, втя­гу­ю­чи в неї все но­вих уча­сни­ків.

Ро­сія, від­чув­ши но­ві мо­жли­во­сті, де­да­лі актив­ні­ше вкли­ню­є­ться в аф­ган­ський кон­флікт. Сю­ди ж пра­гне Іран, здо­був­ши без­цін­ний до­свід по­си­ле­н­ня зав­дя­ки вій­ні чу­жи­ми ру­ка­ми в Си­рії й Іра­ку. Свар­ка США й Па­ки­ста­ну не мо­гла за­ли­ши­ти осто­ронь Ки­тай, за­ці­кав­ле­ний у за­крі­плен­ні сво­їх по­зи­цій у ре­гіо­ні.

У да­ле­ко­му 2001 р., втор­га­ю­чись в Аф­га­ні­стан, аме­ри­кан­ці ста­ви­ли пе­ред со­бою ці­лі ви­ко­рі­не­н­ня ме­ре­жі «Аль­ка­ї­ди», за­хо­пле­н­ня Бен Ла­де­на й при­пи­не­н­ня будь-якої те­ро­ри­сти­чної актив­но­сті в Аф­га­ні­ста­ні. Че­рез 17 ро­ків, ви­тра­тив­ши со­тні мі­льяр­дів до­ла­рів (за ін­шим да­ни­ми, кіль­ка триль­йо­нів до­ла­рів), втра­тив­ши май­же 3 тис. сол­да­тів уби­ти­ми й май­же 20 тис. по­ра­не­ни­ми, аме­ри­кан­ці мо­жуть від­ра­пор­ту­ва­ти про до­ся­гне­н­ня тіль­ки одні­єї із за­зна­че­них ці­лей — за­хо­пле­н­ня Бен Ла­де­на.

В Аф­га­ні­ста­ні про­дов­жу­ють ді­я­ти та­бо­ри під­го­тов­ки. З 2014 р. бу­ло іден­ти­фі­ко­ва­но як мі­ні­мум 16 тре­ну­валь­них та­бо­рів та­лі­бів, які зда­тні ви­пу­ска­ти ра­зом по­над 2 тис. бій­ців. Окрім та­лі­бів, свої та­бо­ри в кра­ї­ні ма­ють «Аль-ка­ї­да» (у 2015 р. аме­ри­кан­ці зна­йшли най­біль­ший тре­ну­валь­ний та­бір «Аль-ка­ї­ди» пло­щею в 30 ква­дра­тних миль), «Іслам­ська дер­жа­ва», «Іслам­ська пар­тія Тур­ке­ста­ну», «Со­юз іслам­сько­го джи­ха­ду», «Джа­ма­ат Іма­ма Бу­ха­рі» та ін­ші гру­пи.

Усьо­го в Аф­га­ні­ста­ні ді­ють до двох де­ся­тків те­ро­ри­сти­чних і пов­стан­ських груп. Аф­га­ні­стан по­сі­дає дру­ге мі­сце у сві­ті пі­сля Іра­ку за рів­нем те­ро­ри­сти­чної актив­но­сті. За 2016 р. бу­ло здій­сне­но 1342 те­ра­кти, у ре­зуль­та­ті за­ги­ну­ло 4,5 тис. чол. Від­по­від­аль­ність за 94% атак не­суть та­лі­би. Тоб­то, крім смер­ті Бен Ла­де­на, най­три­ва­лі­ша вій­на в істо­рії США не ви­рі­ши­ла ін­ших по­став­ле­них зав­дань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.