До­го­вір мі­ae США й Іра­ном Чи вар­то «роз­стрі­лю­ва­ти по­кій­ни­ка»?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ві­ктор КАСПРУК

Рі­ше­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів ви­йти з до­го­во­ру про дру­жбу між Аме­ри­кою та Іра­ном ста­ло ре­а­кці­єю на вер­дикт Між­на­ро­дно­го су­ду ООН, який зо­бов’язав США ви­ве­сти з­під сан­кцій про­ти Іра­ну гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу, про­до­воль­ство, ме­ди­ка­мен­ти і зап­ча­сти­ни, пов’яза­ні з без­пе­кою в ци­віль­ній авіа­ції.

Ро­зір­ва­н­ня Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми до­го­во­ру про дру­жбу з Іра­ном, що був під­пи­са­ний із ша­хом 1955 ро­ку, озна­чає, що від­но­си­ни між Ва­шинг­то­ном і Те­ге­ра­ном пе­ре­хо­дять в ін­шу фа­зу. Хо­ча див­но, що ані Аме­ри­ка, ані Іран не ро­зір­ва­ли йо­го пі­сля Іслам­ської ре­во­лю­ції в Іра­ні 1979 ро­ку і ски­не­н­ня з пре­сто­лу ша­ха Мо­хам­ме­да Ре­за Пе­хле­ві.

Так са­мо не­зро­зумі­ло, чо­му США не ро­зір­ва­ли до­го­во­ру з дер­жа­вою — одним з го­лов­них спон­со­рів те­ро­ри­зму, ко­ли з 4 ли­сто­па­да 1979 ро­ку до 20 сі­чня 1981-го в Іра­ні бу­ли за­хо­пле­ні в за­ру­чни­ки спів­ро­бі­тни­ки аме­ри­кан­сько­го по­соль­ства.

Усе це ду­же на­га­дує си­ту­а­цію, як­би хтось ви­рі­шив від­ко­па­ти труп для то­го, щоб пі­сля екс­гу­ма­ції йо­го пу­блі­чно роз­стрі­ля­ти. Адже хо­ча де-юре до­го­вір не був ро­зір­ва­ний, де­фа­кто він уже дав­но не пра­цю­вав.

Це рі­ше­н­ня пре­зи­ден­та США До­наль­да Трам­па мо­жна роз­гля­да­ти в кон­текс­ті про­мі­жних ви­бо­рів до Кон­гре­су в ли­сто­па­ді. Про­те це мо­же та­кож озна­ча­ти, що Аме­ри­ка го­то­ва по­ка­ра­ти Іран за йо­го во­єн­ні аван­тю­ри в Си­рії та збли­же­н­ня з Ро­сію, яка пе­ре­ки­ну­ла свою гі­бри­дну вій­ну і на Близь­кий Схід.

З ін­шо­го бо­ку, ви­хід США з до­го­во­ру са­ме те­пер мо­же зі­гра­ти на ру­ку Крем­лю, оскіль­ки на­яв­ність цьо­го до­ку­мен­та мо­гла стри­му­ва­ти збли­же­н­ня Те­ге­ра­на з Мо­сквою. А пі­сля рі­ше­н­ня пре­зи­ден­та Трам­па та­ко­го фа­кто­ра стри­му­ва­н­ня вже не існує.

Рі­ше­н­ня США від­мо­ви­ти­ся від ядер­но­го до­го­во­ру з Іра­ном не зу­пи­нить про­су­ва­н­ня Те­ге­ра­на до ядер­ної зброї. А її отри­ма­н­ня Іра­ном мо­же під­штов­хну­ти й ін­ші кра­ї­ни Близь­ко­го Схо­ду до ре­а­лі­за­ції вла­сних ядер­них про­грам. На­сам­пе­ред Єги­пет і Са­у­дів­ську Ара­вію.

Та­ким чи­ном лан­цю­го­ва ре­а­кція спро­во­кує ін­ші дер­жа­ви отри­ма­ти й со­бі ста­тус ядер­них. І то­ді ли­ше пи­та­н­ня ча­су, скіль­ки ще кра­їн ви­рі­шать обза­ве­сти­ся ядер­ною збро­єю, і си­сте­ма ядер­но­го стри­му­ва­н­ня пе­ре­ста­не пра­цю­ва­ти, а ядер­на вій­на ста­не не­ми­ну­чою.

Іран­ські лі­де­ри вже дав­но зро­би­ли свій ви­бір, фі­нан­су­ю­чи те­ро­ризм, за­кли­ка­ю­чи до зни­ще­н­ня Ізра­ї­лю і куль­ти­ву­ю­чи в су­спіль­стві не­на­висть до Аме­ри­ки. Про­те будь-які сер­йо­зні фі­нан­со­ві й на­фто­ві сан­кції про­ти Іра­ну за­ле­жать від під­трим­ки Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, якої США ни­ні не ма­ють.

То­му чер­го­вий ви­ток за­го­стре­н­ня від­но­син між аме­ри­кан­ця­ми й іран­ця­ми мо­же спра­цю­ва­ти на ко­ристь Мо­скви. Яка, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи про­ти­річ­чя в під­хо­дах до іран­сько­го пи­та­н­ня між ЄС і США, не втра­тить мо­жли­во­сті спро­бу­ва­ти по­сла­би­ти єв­ро­а­тлан­ти­чну со­лі­дар­ність.

Іран на­го­ло­шує на то­му, що сан­кції США про­ти ньо­го є не­за­кон­ни­ми і жорс­тки­ми, але чи за­кон­но по­во­ди­ться сам ісла­міст­ський ре­жим в Іра­ні, якщо пі­сля за­хо­пле­н­ня вла­ди ісла­мі­сти те­ро­ри­зу­ва­ли, ув’язню­ва­ли, ка­ту­ва­ли і ма­со­во вби­ва­ли со­тні ти­сяч без­не­вин­них іран­ців та по­лі­ти­чних ди­си­ден­тів, а жі­нок пе­ре­слі­ду­ва­ли за від­мо­ву но­си­ти му­суль­ман­ський одяг? Не ка­жу­чи вже про те, що Те­ге­ран фі­нан­сує те­ро­ри­сти­чні угру­по­ва­н­ня на кшталт лі­ван­ської «Хе­збол­ли» і па­ле­стин­сько­го ХАМАСУ. Але не­зва­жа­ю­чи на це де­які лі­де­ри в Єв­ро­пі кри­ти­ку­ють пре­зи­ден­та Трам­па за йо­го під­хо­ди до Іра­ну, а не мулл і їхнє сва­ві­л­ля.

По­бла­жли­ві під­хо­ди ча­сти­ни єв­ро­пей­сько­го по­лі­ти­чно­го істе­блі­шмен­ту до ісла­міст­сько­го ре­жи­му в Іра­ні — це не­по­ва­га до тих, хто за­ги­нув, за­хи­ща­ю­чи цін­но­сті за­хі­дної ци­ві­лі­за­ції, і тих, хто все ще бо­ре­ться з іран­ськи­ми став­ле­ни­ка­ми в Си­рії, Іра­ку та Аф­га­ні­ста­ні. І якщо Іран не зу­пи­ни­ти, то всі жорс­ткі ме­то­ди, від­пра­цьо­ва­ні на сво­їх гро­ма­дя­нах, він мо­же пе­ре­не­сти на весь ре­гіон. А то­ді вза­га­лі вже на­вряд чи мо­жна бу­де го­во­ри­ти про будь-яку пер­спе­кти­ву ми­ру на Близь­ко­му Схо­ді.

Ски­да­є­ться на те, що в на­па­ді не­стрим­ної де­мон­стра­ції гу­ман­но­сті до ісла­мі­стів, які ке­ру­ють Іра­ном, не­да­ле­ко­гля­дні єв­ро­пей­ські по­лі­ти­ки го­то­ві зро­би­ти все, щоб ті про­дов­жу­ва­ли свої жор­сто­кі екс­пе­ри­мен­ти над іран­ським на­ро­дом.

Рі­ше­н­ня Між­на­ро­дно­го су­ду ООН під­твер­джує факт, що Іран має пра­во на гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу. Але в чо­му те пра­во по­ля­гає? Адже ця ба­га­та на на­фту кра­ї­на є чле­ном Ор­га­ні­за­ції кра­їн — екс­пор­те­рів на­фти (OPEC), яка ви­рі­шує, скіль­ки її ви­ро­бля­ти й по­ста­ча­ти ре­шті сві­ту, а та­кож кон­тро­лює ці­ни. І від цьо­го на­справ­ді стра­жда­ють кра­ї­ни тре­тьо­го сві­ту, від­чу­ва­ю­чи брак на­фто­про­ду­ктів, ко­ли ці­ни шту­чно за­ви­щу­ють.

Іран не на­рі­кав би на де­фі­цит над­хо­дже­н­ня на­фто­до­ла­рів, як­би не йо­го екс­пан­сіо­ніст­ська по­лі­ти­ка і ба­жа­н­ня до­мі­ну­ва­ти на Близь­ко­му Схо­ді. Бла­го­дій­ність по­трі­бно ре­а­лі­зо­ву­ва­ти в се­бе вдо­ма, від­да­ю­чи над­хо­дже­н­ня від про­да­жу на­фти на по­лі­пше­н­ня жи­т­тя сво­їх гро­ма­дян, а не на ядер­ні устрем­лі­н­ня. Бо якщо Іран мо­же ви­тра­ча­ти мі­льяр­ди на під­трим­ку ісла­міст­сько­го те­ро­ри­зму та ядер­ну зброю, то він не по­тре­бує гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги.

Мо­жна при­пу­сти­ти, що Те­ге­ран іще й че­рез те зга­дав про до­го­вір про дру­жбу зі США, що йо­го со­ю­зни­ко­ві Мо­скві по­трі­бен пре­це­дент, ко­ли аме­ри­кан­ці від­мов­ля­ю­ться ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня Між­на­ро­дно­го су­ду. Адже, якщо Укра­ї­на ви­грає в між­на­ро­дних су­до­вих ін­стан­ці­ях свої по­зо­ви, пов’яза­ні з агре­сі­єю Ро­сії, то Кремль змо­же апе­лю­ва­ти: мов­ляв, Аме­ри­ка не схо­ті­ла ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня Між­на­ро­дно­го су­ду, то й ми не ви­ко­ну­ва­ти­ме­мо.

Ви­ни­кає див­на си­ту­а­ція: Іран мо­же до­зво­ли­ти со­бі фі­нан­су­ва­ти за­пу­ски ра­кет, пла­ти­ти за ви­тра­тне вій­сько­ве втру­ча­н­ня й ба­га­то­рі­чне ве­де­н­ня вій­ни, але чо­мусь ін­ші ма­ють тур­бу­ва­ти­ся про те, що він не спро­мо­жний про­го­ду­ва­ти вла­сне на­се­ле­н­ня.

Ко­ли Іран має гро­ші на роз­ви­ток ядер­них те­хно­ло­гій та іно­зем­ний аван­тю­ризм, то чо­му по­тре­бує гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги? Будь-яка кра­ї­на, одер­жу­ю­чи та­ку до­по­мо­гу, по­вин­на спо­ча­тку про­де­мон­стру­ва­ти, що во­на ви­тра­чає на­яв­ні гро­ші на за­до­во­ле­н­ня по­треб вла­сно­го на­ро­ду, а не на ін­ші ці­лі.

Те­ге­ран хо­че отри­ма­ти кон­троль над Близь­ко­схі­дним ре­гіо­ном, ста­ти впли­во­вим грав­цем на сві­то­вій по­лі­ти­чній ша­хів­ни­ці, ма­ти ядер­ну зброю і во­дно­час щоб усі йо­го гео­по­лі­ти­чні аван­тю­ри опла­чу­вав хтось ін­ший. США зов­сім не зо­бов’яза­ні на­да­ва­ти до­по­мо­гу сво­є­му про­тив­ни­ко­ві, щоб цим про­дов­жи­ти стра­ж­да­н­ня іран­сько­го на­ро­ду.

Ра­зом із тим че­рез рі­ше­н­ня Між­на­ро­дно­го су­ду ООН вко­тре по­стає пи­та­н­ня про не­об­хі­дність ре­фор­му­ва­ти Ор­га­ні­за­цію Об’єд­на­них На­цій, яка в сво­їх ді­ях до­три­му­є­ться ре­гре­сив­них і ре­тро­спе­ктив­них під­хо­дів.

В ООН ствер­джу­ють, що ор­га­ні­за­ція за­охо­чує за­хи­ща­ти пра­ва лю­ди­ни, але на­справ­ді май­же ні­чо­го для цьо­го не ро­бить. Во­на за­хи­щає пра­ва іран­ських мулл, але не вжи­ла жо­дних кон­кре­тних за­хо­дів, щоб зу­пи­ни­ти вій­ну Ро­сії про­ти Укра­ї­ни. В ООН го­во­рять про за­хист бі­дних, але до­зво­ля­ють міль­йо­нам афри­кан­ців жи­ти в го­ло­ді про­сто то­му, що ООН не спро­мо­гла­ся до­мог­ти­ся ви­ко­ри­ста­н­ня в Афри­ці су­ча­сних сіль­сько­го­спо­дар­ських те­хно­ло­гій і отри­ма­н­ня во­дних ре­сур­сів в кон­текс­ті гло­баль­ної змі­ни клі­ма­ту.

Тим ча­сом ро­зір­ва­н­ня до­го­во­ру між США й Іра­ном у від­по­відь на рі­ше­н­ня Між­на­ро­дно­го су­ду зво­дить від­но­си­ни між ци­ми кра­ї­на­ми до но­во­го мі­ні­му­му. На роз­ряд­ці від­но­син між ни­ми, яку бу­ло за­по­ча­тко­ва­но в ча­си пре­зи­дент­ства Ба­ра­ка Оба­ми, по­став­ле­но остан­ню кра­пку. Бо як за­явив дер­жав­ний се­кре­тар США Майк Пом­пео, Іран злов­жи­ває Мі­жна­ро­дним су­дом ООН, і Спо­лу­че­ні Шта­ти ма­ють пра­во по­но­ви­ти сан­кції що­до Те­ге­ра­на че­рез за­гро­зу, яку ста­но­вить для Аме­ри­ки іран­ська по­лі­ти­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.