Тран­зит: два ро­ки до по­то­ку

Тре­ба тер­мі­но­во го­ту­ва­ти­ся до зда­чі в екс­плу­а­та­цію в об­хід Укра­ї­ни «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» і «Ту­ре­цько­го по­то­ку»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ігор МАСКАЛЕВИЧ Про­гноз об­ся­гів га­зу в ПСГ на за­кін­че­н­ня се­зо­ну за­ка­чу­ва­н­ня,

У ве­ре­сні На­цко­мі­сія, що здій­снює дер­жав­не ре­гу­лю­ва­н­ня у сфе­рах енер­ге­ти­ки та ко­му­наль­них по­слуг, без шу­му за­твер­ди­ла про­гра­му роз­ви­тку укра­їн­ської ГТС на 2018–2027 ро­ки.

По­при гу­чну на­зву, до­ку­мент при­йма­ють що­ро­ку, і, як пра­ви­ло, йо­го дов­го­стро­ко­ва ча­сти­на «ні про що». В укра­їн­ських ре­а­лі­ях ле­во­ва час­тка пла­нів тер­мі­ном більш як на па­ру ро­ків в основ­но­му за­ли­ша­є­ться на па­пе­рі, та й ближ­чих — не­рід­ко теж. За фа­ктом це що­рі­чна про­гра­ма з про­гно­зом. Але в цьо­му ра­зі офі­цій­но під­твер­дже­но — тре­ба тер­мі­но­во го­ту­ва­ти­ся до зда­чі в екс­плу­а­та­цію «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» і «Ту­ре­цько­го по­то­ку», які об­хо­дять Укра­ї­ну.

До цьо­го та­ке пи­са­ли ли­ше в на­пів­за­кри­тій ана­лі­ти­ці або зов­сім уже дрі­бним шри­фтом. При­бли­зно як у зві­ті НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни» за 2017 рік, де мо­жна, зві­сно, зна­йти, що «ке­рів­ни­цтво очі­ку­ва­ло ви­со­ку ймо­вір­ність ну­льо­вих тран­зи­тних по­то­ків з 1 сі­чня 2020 ро­ку». Тіль­ки у ви­но­сках... на 96-й сто­рін­ці.

Хо­ча в На­ків­сько­му зві­ті є і роз­ра­ху­нок, на скіль­ки впа­де вар­тість ГТС у ра­зі «очі­ку­ва­них ну­льо­вих або не­сут­тє­вих тран­зи­тних по­то­ків пі­сля 2019 ро­ку». Ви­йшло — до 2,5 ра­зу, але на­пи­са­но не­ви­зна­че­но.

В «Укр­транс­га­зу» ри­зи­ки роз­став­ле­но чі­ткі­ше. Ба­зо­вий сце­на­рій роз­ра­хун­ку орі­єн­ту­є­ться на най­жорс­ткі­ший ва­рі­ант: «д) об­хі­дні мар­шру­ти «Пів­ні­чний по­тік II» і «Ту­ре­цький по­тік» пі­сля 2019 ро­ку бу­де по­бу­до­ва­но і вве­де­но в екс­плу­а­та­цію. Тран­зит га­зу че­рез ГТС Укра­ї­ни бу­де при­пи­не­но».

Іна­кше ка­жу­чи, за осно­ву взя­то «ну­льо­вий тран­зит».

Для на­о­чно­сті йо­го де­мон­стру­ють гра­фі­ком, де 2020-го транс­пор­ту­ва­н­ня га­зу різ­ко па­дає вниз... Гра­фік на­віть на­дмір­но пе­си­мі­сти­чний. Че­рез два ро­ки (ма­кси­мум) «Газ­пром» ви­ве­де тру­бу «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» на ні­ме­цький бе­рег (і мар­шрут, схо­же, до­ве­де­ться змі­ню­ва­ти, об­хо­дя­чи дат­ський острів Борн­хольм). До то­го ж усіх труб, яки­ми газ пі­де з узбе­реж­жя спо­жи­ва­чам, че­рез рік у Ні­меч­чи­ні ще не бу­де. Бу­дів­ни­цтво двох ни­ток при­зна­че­но­го для цьо­го тру­бо­про­во­ду Eugal — це ще кіль­ка ро­ків (2021–2022). Про­сті­ше ка­жу­чи, це озна­чає, що тран­зит ро­сій­сько­го га­зу в ЄС че­рез Укра­ї­ну до цьо­го ча­су бу­де збе­ре­же­но на рів­ні 40–50 млрд ку­бо­ме­трів у будь-яко­му ра­зі. У «Газ­про­му» да­ле­ко не все так шо­ко­ла­дно, як він усім роз­по­від­ає...

Бо­роть­бу за рі­вень тран­зи­ту ще да­ле­ко не за­кін­че­но. На­при­клад, «Пів­ні­чний по­тік» фа­кти­чно ви­ве­де­но з-під дії єв­ро­пей­сько­го ан­ти­мо­но­поль­но­го за­ко­но­дав­ства (за що окре­ма по­дя­ка Бер­лі­ну і йо­го ло­бі­стам). Та во­дно­час дру­га гіл­ка «Ту­ре­цько­го по­то­ку» пре­тен­ду­ва­ти­ме на до­ступ до га­зо­вих ме­реж Пів­ден­ної Єв­ро­пи, спи­ра­ю­чись на це ж за­ко­но­дав­ство. І це по­трі­бно обі­гра­ти, бо є не­по­га­ні су­до­ві пер­спе­кти­ви.

Уза­га­лі ж бо­роть­ба про­ти «по­то­ків», не­за­ле­жно від то­го, чим во­на за­кін­чи­ться, вже да­ла не­по­га­ний ефект. За­мість упев­не­но­го «за­дав­лю­ва­н­ня хо­хлів у ку­тку» «Газ­пром» і Кремль зму­ше­ні пі­сля про­гра­но­го Сток­гольм­сько­го ар­бі­тра­жу від­би­ва­ти­ся від аре­штів акти­вів і йти на по­сту­пки.

По­чав­ши з фра­зи, що тран­зит че­рез Укра­ї­ну при­пи­ни­ться, «на­віть якщо Мі­сяць і Сон­це по­мі­ня­ю­ться мі­сця­ми», за­раз ро­сі­я­ни зму­ше­ні роз­по­від­а­ти бай­ки, що ні­чо­го та­ко­го не ма­ли на ува­зі, а «Пів­ні­чний по­тік-2» по­трі­бен для за­до­во­ле­н­ня мо­жли­во­го зро­ста­н­ня по­пи­ту в Єв­ро­пі та ком­пен­са­ції па­ді­н­ня ви­до­бу­тку на ро­до­ви­щах Ні­дер­лан­дів.

Однак про­цес іде. «Ту­ре­цький по­тік» вті­лив­ся в ме­тал ду­же швид­ко, пер­ша гіл­ка пе­ре­тну­ла мо­ре ли­ше за рік. І хо­ча на су­хо­до­лі все за­тя­гне­ться (Ан­ка­ра для «Газ­про­му» — тра­ди­цій­но ду­же скла­дний пар­тнер), але до кін­ця на­сту­пно­го ро­ку тран­зи­ту вла­сне для ту­ре­цьких спо­жи­ва­чів ми по­збу­де­мо­ся. А це мі­нус 15 млрд ку­бо­ме­трів на рік, по­ло­ви­на пів­ден­но­го тран­зи­ту. А да­лі вій­на з дру­гою гіл­кою (орі­єн­то­ва­ною на Пів­ден­ну Єв­ро­пу).

Го­ло­ва НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни» Ан­дрій Ко­бо­лєв за­зна­чає: «Ни­тка «Ту­ре­цько­го по­то­ку» — та­ка ж за­гро­за, як і «Пів­ні­чний по­тік-2». Во­на про­сто мен­ша за об­ся­гом, але за­гро­за та­ка са­ма: зня­т­тя тран­зи­тних об­ся­гів з Укра­ї­ни і пе­ре­ве­де­н­ня їх на ін­ший мар­шрут.

Ве­сти пе­ре­го­во­ри з тур­ка­ми ду­же скла­дно, хо­ча пев­ною бі­лою пля­мою в цій істо­рії є той факт, що нам уда­ло­ся аре­шту­ва­ти акції «Бла­ки­тно­го по­то­ку» (по­бу­до­ва­на 1999 ро­ку тру­ба че­рез Чор­не мо­ре з Ро­сії до Ту­реч­чи­ни) і акції «Пів­ні­чно­го по­то­ку» в Єв­ро­пі , зав­дя­ки ви­гра­шу в Сток­голь­мі...

Для зу­пин­ки спо­ру­дже­н­ня дру­гої ни­тки «Ту­ре­цько­го по­то­ку» нам по­трі­бна до­по­мо­га Єв­ро­пи. Якщо Єв­ро­па ска­же, що їй біль­ше по­до­ба­є­ться кон­сор­ці­ум із Укра­ї­ною, укра­їн­ці — їхні пар­тне­ри, то цей про­ект (дру­га гіл­ка «Турк­стрі­му») втра­тить сенс».

Усе пра­виль­но. За­пи­та­н­ня: чи бу­де ця до­по­мо­га?

«Драг нах ве­стен»…

«По­тік» у чер­го­вий раз ви­сві­тлив ре­аль­ний стан справ із єв­ро­пей­ськи­ми цін­но­стя­ми та ін­ши­ми де­кла­ра­ці­я­ми. І що від­бу­ва­є­ться, ко­ли єв­ро­пей­ські цін­но­сті зу­стрі­ча­ю­ться з ве­ли­ки­ми гро­ши­ма й ін­те­ре­са­ми. Ви­яви­ло­ся, що «ко­ли не мо­жна, але ду­же хо­че­ться», то ціл­ком-та­ки мо­жна. Якщо, зві­сно, є силь­на гру­па під­трим­ки. А во­на є, і пе­ред­усім ні­ме­цька. Бер­лін три­ва­лий час роз­по­від­ав про су­то ко­мер­цій­ний ха­ра­ктер про­е­кту, на­го­ло­шу­ю­чи на то­му, що в бу­дів­ни­цтві бе­руть участь не ли­ше ні­ме­цькі, а й фран­цузь­кі та іта­лій­ські фір­ми.

За­раз ри­то­ри­ка змі­ни­ла­ся: по­ту­жну по­лі­ти­чну скла­до­ву про­е­кту (ізо­ля­ція Укра­ї­ни) при­хо­ву­ва­ти ста­ло не­мо­жли­во. Ви­зна­ли і... ні­чо­го не змі­ни­ло­ся, про­ект усе так са­мо за­хи­ща­ють і фрау Мер­кель (гла­ва уря­ду), і пре­зи­дент Ні­меч­чи­ни. Про­ект, без­умов­но, при­ва­бли­вий для ні­ме­цької про­ми­сло­во­сті. До то­го ж са­ма Ні­меч­чи­на стає клю­чо­вим єв­ро­пей­ським ха­бом. Що сто­су­є­ться ви­го­ди для Єв­ро­пи (осо­бли­во Схі­дної), то пи­та­н­ня ку­ди більш су­пе­ре­чли­ве.

На­ве­сні Бер­лін на­віть за­явив, що го­то­вий до­по­ма­га­ти Єв­ро­ко­мі­сії в по­шу­ку ін­ве­сто­рів для укра­їн­ської ГТС «для збе­ре­же­н­ня тран­зи­ту ро­сій­сько­го га­зу». Влі­тку й у ве­ре­сні це ви­ли­ло­ся в ба­га­то­сто­рон­ні кон­суль­та­ції в Брюс­се­лі. Хо­ча вра­же­н­ня від них до­сить одно­зна­чне — роз­мо­ви ні про що. Чи­ста спро­ба по­тяг­ти час і уни­кну­ти мо­жли­вих (хо­ча де­да­лі менш імо­вір­них) сан­кцій США.

По­ки екс­пер­ти п’ють брюс­сель­ську ка­ву, на остан­ню зу­стріч «Газ­пром» на­віть не зво­лив при­сла­ти сво­їх пред­став­ни­ків, на Бал­ти­ці роз­гор­та­ю­ться ро­бо­ти, а в Чор­но­му мо­рі іта­лій­ський тру­бо­укла­дач кла­де кіль­ка кі­ло­ме­трів труб на день. І так, усе бу­ду­ють єв­ро­пей­ці і в основ­но­му єв­ро­пей­ськи­ми ж тру­ба­ми, на де­ше­ві кре­ди­ти єв­ро­бан­ків. Та­кі от бу­дні сан­кцій про­ти агре­со­рів.

Цьо­го ро­ку Ки­є­ву і Ва­шинг­то­ну на­пів­о­фі­цій­но пред­ста­ви­ли низ­ку ідей, як Бер­лін ба­чить май­бу­тнє укра­їн­ської си­сте­ми. Ні­чо­го ори­гі­наль­но­го. Ви­ді­ли­ти окре­му тру­бу — йде­ться про ко­ри­дор від кур­сько­го на­прям­ку тру­бо­про­во­ду Урен­гой—по­ма­ри—ужго­род — і пе­ре­да­ти її під зов­ні­шнє управ­лі­н­ня (той же кон­сор­ці­ум) із кон­тро­лем Бер­лі­на. Ні­меч­чи­ні по­ки що по­трі­бен тран­зит че­рез Укра­ї­ну, близь­ко 30 млрд ку­бо­ме­трів. До­ля ре­шти га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми (а во­на у п’ять ра­зів біль­ша, по­ту­жні­стю до 146 млрд ку­бо­ме­трів на рік) її не ці­ка­вить.

За­о­дно це дає мо­жли­вість Бер­лі­ну ска­за­ти, що «ми змо­гли від­сто­я­ти укра­їн­ський тран­зит». Адже «Газ­пром» дов­го ка­зав, що за­ли­шить ли­ше 10–15 млрд ку­бо­ме­трів тран­зи­ту на рік. А тут аж удві­чі-утри­чі біль­ше — аж 30. Бла­го­дій­ни­ки, що тут ска­жеш. Нам на­віть люб’язно за­про­по­ну­ва­ли га­ран­ту­ва­ти опла­ту цьо­го об­ся­гу.

До ре­чі, «ні­ме­цьку тру­бу» про­по­ну­є­ться фі­зи­чно ви­окре­ми­ти з укра­їн­ської ГТС. Та­кий со­бі Nord Stream-3 у сте­пах і Кар­па­тах Укра­ї­ни.

«Газ­пром» теж за­мо­вив се­рію до­слі­джень у Єв­ро­пі, об´рун­то­ву­ю­чи, що 26– 30 млрд ку­бо­ме­трів — це са­ме той об­сяг, від яко­го всі бу­дуть про­сто ща­сли­ві. Ну, окрім нас, ли­бонь.

Ки­їв по­кла­да­є­ться на втру­ча­н­ня аме­ри­кан­ців (хо­ча на­дія де­да­лі слаб­ша) і, мо­же, на ство­ре­н­ня га­зо­транс­порт­но­го кон­сор­ці­у­му за уча­сті єв­ро­пей­ських пар­тне­рів. Ідея кон­сор­ці­у­му остан­нім ча­сом ви­йшла з фо­ку­су, але на по­ча­тку жов­тня те­му по­ру­шив го­ло­ва НАКУ Ан­дрій Ко­бо­лєв, по­ві­до­мив­ши, що ве­ду­ться пе­ре­го­во­ри, і він спо­ді­ва­є­ться, що Ка­бмін Укра­ї­ни най­ближ­чим ча­сом по­дасть Вер­хов­ній Ра­ді про­по­зи­ції про те, які ма­ють бу­ти умо­ви кон­сор­ці­у­му. Оста­то­чне сло­во в по­го­джен­ні бу­дья­ко­го пар­тне­ра по за­ко­ну му­сить ска­за­ти Вер­хов­на Ра­да.

Ко­бо­лєв спо­ді­ва­є­ться, що кон­сор­ці­ум мо­жна бу­де ство­ри­ти на­сту­пно­го ро­ку, орі­єн­тов­но, в пер­шій по­ло­ви­ні. Що­прав­да, за йо­го сло­ва­ми, «пе­ре­го­во- ри пе­ре­бу­ва­ють у по­ча­тко­вій ста­дії, за­раз во­ни ду­же актив­ні». Іна­кше ка­жу­чи, по­ки що осо­бли­во хва­ли­ти­ся ні­чим...

Утім, мо­же, це і про­сто тро­лінг Грой­сма­на та про­філь­но­го ві­це-прем’єра Кі­стіо­на, ко­трі яв­но за­тя­гну­ли про­це­си по­шу­ку по­тен­цій­но­го пар­тне­ра для ГТС. З кін­ця ми­ну­ло­го ро­ку Ко­бо­лєв чі­тко орі­єн­ту­є­ться на ко­ман­ду пре­зи­ден­та, а не прем’єра. До ре­чі, пан Кі­стіон ни­ні теж не в фа­во­рі у прем’єра, що по­бі­чно впли­ває на швид­кість і про­цес прийня­т­тя рі­шень.

На­га­даю, що до се­ре­ди­ни на­сту­пно­го ро­ку по­ло­ви­ну «Пів­ні­чно­го по­то­ку» швид­ше за все, бу­де вже по­кла­де­но на бал­тій­ське дно. Втім, кон­сор­ці­ум мо­же бу­ти і в ін­шо­му на­прям­ку. Не ви­пад­ко­во за­го­во­ри­ли про «Ту­ре­цький по­тік».

За рік до по­ча­тку...

А по­ки що тре­ба го­ту­ва­ти­ся до бу­дья­ких ва­рі­ан­тів, вклю­ча­ю­чи «ба­зо­вий». Вла­сне, прийня­та про­гра­ма — це тер­мі­но­ва ре­кон­стру­кція трьох ком­пре­сор­них стан­цій (КС) і до­ти­ску­валь­но­го ком­пре­сор­но­го це­ху на най­біль­шо­му Біль­че-угер­сько-во­ли­цько­му під­зем­но­му схо­ви­щі га­зу (по­ло­ви­на за­галь­но­го об­ся­гу всіх під­зем­них схо­вищ га­зу).

Ці­ка­во, що з п’яти пер­шо­чер­го­вих об’єктів чо­ти­ри пов’яза­ні з ті­єю ж тру­бою Урен­гой—по­ма­ри—ужго­род, на яку ди­ви­ться Бер­лін. Це КС «Ром­ни», «Бар», ну і клю­чо­вий до­ти­ску­валь­ний цех на Біль­че-во­ли­цько­му ПСГ. Ре­кон­стру­кція остан­ньо­го до­по­мо­же під­ви­щи­ти швид­кість за­ка­чу­ва­н­ня влі­тку і ви­да­чі га­зу взим­ку. «Укр­транс­газ» роз­ра­хо­вує зро­би­ти це схо­ви­ще ба­зо­вим як для укра­їн­ських, так і для між­на­ро­дних трей­де­рів. У то­му чи­слі в ре­жи­мі ми­тно­го скла­ду. Мо­дер­ні­за­ція під­ви­щить йо­го ма­нев­ре­ність з ви­да­чі га­зу.

Ре­кон­стру­кція КС «Бар» і за­раз від­бу­ва­є­ться із за­лу­че­н­ням кре­ди­тних ко­штів Deutsche Bank AG.

Ком­пре­сор­на стан­ція «Ром­ни» роз­та­шо­ва­на на вхо­ді в укра­їн­ську ГТС і при­ймає най­біль­ший по­тік га­зу для тран­зи­ту в Єв­ро­пу.

Вла­сне, і не при­хо­ву­є­ться, що основ­на те­за та­ка: «до­ціль­ність про­ве­де­н­ня ре­кон­стру­кції об’єктів ГТС ба­зу­є­ться на ана­лі­зі їхньо­го те­хні­чно­го ста­ну і за­ван­та­же­но­сті, в то­му чи­слі з ура­ху­ва­н­ням за­гро­зи при­пи­не­н­ня тран­зи­ту ро­сій­сько­го га­зу те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни».

Кіль­ка ро­ків то­му бу­ла спро­ба роз­по­ча­ти мо­дер­ні­за­цію пів­ден­них ком­пре­сор­них стан­цій, але НАК її за­ру­ба­ла і пра­виль­но зро­би­ла. По фа­кту це бу­ли б ви­ки­ну­ті гро­ші. За­раз про пів­день ціл­ко­ви­те мов­ча­н­ня. У про­гра­мі «Укр­транс­га­зу» на цей на­прям — скром­ні гро­ші на під­три­ма­н­ня існу­ю­чо­го ста­но­ви­ща, й усе. Ні­чо­го хо­ро­шо­го там по­ки що не че­ка­ють.

Ком­пре­сор­на стан­ція «Яго­тин» теж у по­лі зо­ру. Во­на роз­ра­хо­ва­на на під­трим­ку роз­ви­тку вла­сно­го ви­до­бу­тку га­зу в Укра­ї­ні як за­раз, так і в май­бу­тньо­му. «Яго­тин» — клю­чо­ва КС для транс­пор­ту­ва­н­ня спо­жи­ва­чам Ки­їв­сько­го ре­гіо­ну та роз­по­ді­лу га­зу вла­сно­го ви­до­бу­тку в ме­жах Укра­ї­ни. Пе­ред­ба­ча­є­ться, що пі­сля 2021 ро­ку її ре­кон­стру­кція дасть мо­жли­вість транс­пор­ту­ва­ти 16,5 млрд ку­бо­ме­трів га­зу (на 5 млрд біль­ше, ніж за­раз). Це в основ­но­му газ ро­до­вищ Сло­бо­жан­щи­ни та Пол­тав­щи­ни. Аби був сам цей при­ріст...

Та­ке ж зав­да­н­ня у КС «Ди­кань­ка» — во­на роз­та­шо­ва­на по­руч із най­біль­ши­ми укра­їн­ськи­ми ро­до­ви­ща­ми га­зу як «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня», так і при­ва­тних ком­па­ній.

Усьо­го пла­ну­є­ться ре­кон­стру­кція чо­ти­рьох ком­пре­сор­них стан­цій — це пер­шо­чер­го­ві КС «Бар» (за­галь­ною вар­ті­стю 1,8 млрд грн), «Яго­тин» (2,2 млрд), «Ром­ни» (1,3 млрд) і «Ди­кань­ка» (ще мі­льярд). Окрім то­го, ре­кон­стру­кції під­ля­гає ком­пре­сор­ний цех «Біль­че-во­ли­ця» (близь­ко 1 млрд). Вже в 2020-х до них до­да­дуть КС «Оле­ксан­дрів­ка».

Пла­ном «Укр­транс­га­зу» пе­ред­ба­че­но ін­ве­сти­ції в роз­мі­рі 6 млрд грн на 2018 рік. Ще 19,5 млрд грн — на 2019– 2020 ро­ки. А у ве­ли­ко­му і сві­тло­му май­бу­тньо­му обі­ця­ють ре­шту у 35 млрд — до 2027-го. Ци­фри, осо­бли­во остан­ні, — умов­ні. Так, цьо­го ро­ку ка­пі­таль­ні ін­ве­сти­ції бу­де ви­ко­на­но в кра­що­му ра­зі на 70%. І це яв­ний про­грес по­рів­ня­но з ми­ну­лим ро­ком, ко­ли їх не до­тя­гли і до 30%.

DT.UA вже пи­са­ло, що ін­вес­т­про­гра­ми НАКУ остан­ніх трьох ро­ків зри­ва­ли­ся з за­ви­дною по­стій­ні­стю. З огля­ду на ве­ли­че­зний за­пас по­ту­жно­сті си­сте­ми, до осо­бли­вих не­при­єм­но­стей це не при­зво­ди­ло. Однак пі­сля 2020-го та­кі жар­ти за­кін­ча­ться. За­раз си­сте­ма під­пи­ра­є­ться по­то­ком ро­сій­сько­го га­зу. По­тім по­чне­ться пе­рі­од зна­чно біль­шої ав­то­ном­но­сті і по­мі­тно мен­шо­го ти­ску в тру­бо­про­во­дах. Ча­сти­ну тру­бо­про­во­дів до­ве­де­ться спи­су­ва­ти, для ча­сти­ни пе­ре­бу­до­ву­ва­ти схе­му ро­бо­ти. Тож мо­дер­ні­за­ція тер­мі­но­во по­трі­бна, і за­ва­ли­ти її озна­чає по­тім ку­пу важ­ко ви­рі­шу­ва­них про­блем для кра­ї­ни.

До ре­чі, окрім про­гра­ми по га­зо­про­во­дах до 2027-го, ухва­ле­но (3 сер­пня 2018-го) і ана­ло­гі­чну по га­зо­схо­ви­щах на той са­мий строк. Ци­фри в ній ду­же не­ве­се­лі. Об­ся­ги збе­рі­га­н­ня па­да­ти­муть за будь-яких сце­на­рі­їв. І ці ци­фри вра­жа­ють (див. табл.).

Якщо че­сно, уяви­ти, як си­сте­ма під­зем­но­го збе­рі­га­н­ня га­зу пра­цю­ва­ти­ме, ма­ю­чи 8–9 млрд ку­бо­ме­трів не на кі­нець від­бо­ру, а на за­кін­че­н­ня се­зо­ну за­ка­чу­ва­н­ня (тоб­то до по­ча­тку опа­лю­валь­но­го се­зо­ну), скла­дно. За фа­ктом для «Укр­транс­га­зу» не по­трі­бно за­раз стіль­ки ПСГ. Опти­маль­но десь штук п’ять-шість. За­ли­ши­ло­ся ви­зна­чи­ти, які з них ви­жи­вуть. Зро­зумі­ло, що най­кра­щі пер­спе­кти­ви у за­хі­дної гру­пи — це клю­чо­ве Біль­че-во­ли­цьке, ма­нев­ре­не Бо­го­род­чан­ське, Опар­ське і Да­шав­ське ПСГ, і плюс у ра­йон і Ки­є­ва.

Є ва­рі­ант, що кіль­ка (до чо­ти­рьох) схі­дно­укра­їн­ських ПСГ від­да­дуть «Укр­га­зви­до­бу­ван­ню». Чи по­трі­бно йо­му стіль­ки, це вже ін­ше пи­та­н­ня.

Вза­га­лі те­ма вкрай бо­лю­ча, і в «Укр­транс­га­зі» її афі­шу­ва­ти не пра­гнуть, «йде дис­ку­сія». Тим біль­ше, що все це бу­де вже пі­сля три­ва­ло­го «ан­бан­длін­гу».

Кор­дон… на зам­ку?

Поль­ща—укра­ї­на. До ре­чі, Біль­че­во­ли­цьке ПСГ, по ідеї, мо­гло ста­ти ба­зо­вим для укра­їн­сько-поль­сько­го ін­тер­ко­не­кто­ра. Йо­го роз­ра­хо­ву­ва­ли за­пу­сти­ти спо­ча­тку 2016-го, зго­дом 2017го, по­тім 2020 ро­ку. За­раз стро­ки по­ча­тку йо­го бу­дів­ни­цтва пі­шли в ту­ман. Основ­на при­чи­на — не­ма по­пи­ту на йо­го по­слу­ги. А бу­ду­ва­ти тру­бу без га­ран­тії за­пов­не­н­ня ні­хто не го­то­вий.

Си­ту­а­ція з ін­те­гра­ці­єю на­шої си­сте­ми в Єв­ро­пу до­сить сум­на. За фа­ктом основ­не до­ся­гне­н­ня — ор­га­ні­за­ція ре­вер­су зі Сло­вач­чи­ни 2014-го. Та й той га­зо­транс­порт­ни­ки го­ту­ва­ли кіль­ка ро­ків. Ре­шта — біль­ше на рів­ні роз­мов і де­кла­ра­цій.

Не­що­дав­но Ін­сти­тут до­слі­джень без­пе­ки Єв­ро­со­ю­зу під­го­ту­вав звіт про енер­ге­ти­чну без­пе­ку. У ньо­му ме­лан­хо­лій­но кон­ста­ту­є­ться, що на Пів­дні і Схо­ді Єв­ро­пи «пра­кти­чно ко­aeна кра­ї­на має пла­ни утвер­ди­ти­ся в ро­лі» га­зо­во­го ха­бу/тор­го­во­го цен­тру» , ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи гео­гра­фі­чне по­ло­aeе­н­ня для отри­ма­н­ня ко­мер­цій­них і стра­те­гі­чних ви­год. При цьо­му... не­ма єди­ної дум­ки сто­сов­но то­го, що має на ува­зі кон­це­пція ха­бу і що є по­пе­ре­дні­ми умо­ва­ми для до­ся­гне­н­ня ме­ти йо­го ство­ре­н­ня».

У ре­зуль­та­ті, на­го­ло­шу­є­ться в цьо­му зві­ті, кра­ї­ни «ча­сто кон­ку­ру­ють одна з одною. У по­єд­нан­ні з не­ефе­ктив­ним управ­лі­н­ням і фі­нан­со­ви­ми обме­aeе­н­ня­ми су­пер­ни­цтво пе­ре­шко­дaeає і від­кла­дає про­цес бу­дів­ни­цтва ін­тер­ко­не­кто­рів, що з’єд­ну­ють ре­гіон в ін­те­ре­сах ди­вер­си­фі­ка­ції по­ста­вок га­зу». Все пра­виль­но, біль­шість пла­нів роз­ви­тку вже зсу­ну­ли­ся мі­ні­мум на три-чо­ти­ри ро­ки і біль­ше.

За­для спра­ве­дли­во­сті за­зна­чу, що Укра­ї­ні не вар­то з цьо­го при­во­ду над­то вже пе­ре­йма­ти­ся. У ра­зі їхньої пов­ної ре­а­лі­за­ції з на­шо­го на­прям­ку теж пі­де кіль­ка мі­льяр­дів ку­бо­ме­трів га­зу тран­зи­ту, який бу­де за­мі­ще­ний ру­мун­ським, азер­бай­джан­ським, та й тим же ро­сій­ським га­зом з ін­ших на­прям­ків.

Бол­га­рія аб­со­лю­тно від­вер­то шко­дує, що ска­су­ва­ла про­ект спо­ру­дже­н­ня «газ­про­мів­ської» тру­би че­рез Чор­не мо­ре («Пів­ден­ний по­тік») з Ро­сії, і він пі­шов до Ту­реч­чи­ни. Угор­ці гра­ють у свої ігри, ру­му­ни теж. «Газ­пром» ве­де пе­ре­го­во­ри з усі­ма, ту­ман­но обі­ця­ю­чи де­ше­вий газ.

А у нас на­глу­хо за­ви­сли про­е­кти з ди­вер­си­фі­ка­ції. Зві­ти вза­є­мо­дії з су­сі­да­ми да­ле­кі від опти­мі­зму. Так, ру­му­нам не­о­дно­ра­зо­во про­по­ну­ва­ли ор­га­ні­зу­ва­ти вір­ту­аль­ний ре­верс га­зу. Бу­ха­рест м’яко з’їжджав із ці­єї те­ми.

Ру­му­нія—укра­ї­на. Спро­ба фі­зи­чно­го ре­вер­су теж за­глу­хла. «Укр­транс­газ» фі­ло­соф­ськи за­зна­чає, що «не­о­дно­ра­зо­во про­по­ну­вав опе­ра­то­ру ГТС Ру­му­нії низ­ку те­хно­ло­гі­чних рі­шень». Ішло­ся про бу­дів­ни­цтво пе­ре­ми­чки на га­зо­роз­по­діль­ній стан­ції «Іса­кча» між тран­зи­тни­ми тру­бо­про­во­да­ми і тру­бо­про­во­дом, яким при­ро­дний газ транс­пор­ту­є­ться ру­мун­ським спо­жи­ва­чам. Фа­кти­чно це по­вто­ре­н­ня схе­ми, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ної Укра­ї­ною та Сло­вач­чи­ною (в Бу­дін­це). У цьо­му ра­зі ста­ла б мо­жли­вою ор­га­ні­за­ція фі­зи­чно­го транс­пор­ту­ва­н­ня га­зу з Ру­му­нії в Укра­ї­ну.

Однак, «по­при те, що та­кі ре­кон­стру­кції не пе­ред­ба­ча­ють зна­чних ін­ве­сти­цій з бо­ку ру­мун­ської сто­ро­ни, від­по­віді та кон­кре­тних дій від опе­ра­то­ра ГТС Ру­му­нії на­да­но не бу­ло».

За­те в Бу­ха­ре­сті не­дав­но зно­ву під­ня­ли пла­ни бу­дів­ни­цтва га­зо­во­го ін­тер­ко­не­кто­ра для з’єд­на­н­ня си­стем Ру­му­нії та Укра­ї­ни. Тре­тьо­го за лі­ком. Він за­га­лом ко­ри­сний, але вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію но­во­го га­зо­про­во­ду очі­ку­є­ться не ра­ні­ше 2025 ро­ку. І зна­чно про­сті­ші і де­шев­ші про­е­кти в ре­зуль­та­ті яв­но за­ви­са­ють.

Угор­щи­на—укра­ї­на. З Бу­да­пе­штом си­ту­а­ція не кра­ща. За іде­єю, Укра­ї­на спіль­но з опе­ра­то­ром ГТС Угор­щи­ни, ком­па­ні­єю FGSZ, здій­снює про­ект «За­без­пе­че­н­ня га­ран­то­ва­ної по­ту­жно­сті в на­прям­ку Укра­ї­ни». Однак стро­ки йо­го ре­а­лі­за­ції «є не­ви­зна­че­ни­ми у зв’яз­ку з від­су­тні­стю актив­них дій з бо­ку FGSZ ltd з ре­а­лі­за­ції про­е­кту і за­лу­че­н­ня для ньо­го не­об­хі­дних ін­ве­сти­цій. При цьо­му укра­їн­ська ча­сти­на про­е­кту бу­ла ре­а­лі­зо­ва­на ще на по­ча­тку 2016 ро­ку». Опти­мі­сти­чно, що тут ска­жеш. Угор­ці, втім, теж ма­ють ар­гу­мен­ти: існу­ю­чі по­ту­жно­сті по­ки до­ста­тні і до кін­ця не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться.

Мол­до­ва по­ки пов­ні­стю си­дить на тран­зи­ті че­рез Укра­ї­ну, але з Ру­му­нії до неї тя­гнуть (хо­ча теж із за­трим­ка­ми) га­зо­про­від Ки­ши­нів—ун­ге­ни. Ру­мун­ський Transgaz ни­ні­шньо­го ро­ку цю тру­бу ви­ку­пив, а бу­ду­ва­ти її бу­дуть в основ­но­му на кре­ди­ти і гран­ти Єв­ро­со­ю­зу.

Якщо ко­ро­тко, схо­aeе, ко­aeен сам за се­бе.

На­пев­не, це ком­плі­мент нам. Укра­ї­на не­по­га­но впо­ра­ла­ся з ви­кли­ка­ми 2014–2016 ро­ків. На­стіль­ки не­по­га­но, що су­сі­ди про нас за­бу­ли, отри­мав­ши мо­жли­вість зайня­ти­ся улю­бле­ною спра­вою — пе­ре­тя­гу­ва­н­ням ков­дри на се­бе.

* * *

Ча­су де­да­лі мен­ше. До за­кін­че­н­ня «тран­зи­тно­го» кон­тра­кту з «Газ­про­мом» за­ли­ши­ли­ся не­пов­ні п’ять квар­та­лів. За­ба­ла­ка­ти їх про­сто не мо­жна.

Ро­зра­хо­ву­ва­ти на зов­ні­шню до­по­мо­гу тре­ба. Пра­цю­ва­ти із со­ю­зни­ка­ми теж. Але пе­ред­усім на­дія на се­бе. Якщо про­гра­ми під­го­тов­ки до «ну­льо­во­го» або обме­же­но­го тран­зи­ту бу­де зір­ва­но... Що ж, нам без­умов­но по­спів­чу­ва­ють. Однак, як по­ка­за­ли уро­ки бе­ре­зне­вої кри­зи («при­кру­ти»), вір­ту­аль­ний газ по­га­нень­ко гріє.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.