За ди­ри­гент­ським пуль­том — Ско­рик

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ле­ся ІЛЬЄНКО

У рам­ках між­на­ро­дно­го про­е­кту «Рік му­зи­ки Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка» 31 жов­тня в На­ціо­наль­ній му­зи­чній ака­де­мії Укра­ї­ни ім. П. Чай­ков­сько­го пре­зен­ту­ють «Сим­фо-опе­ру», яка об’єд­нає на одній сце­ні 120 му­зи­кан­тів.

Май­бу­тній ве­чір — справ­жня му­зи­чна по­дія, адже про­від­ні му­зи­кан­ти збе­ру­ться, аби ви­ко­на­ти зна­ме­ни­ту опе­ру Ми­ко­ли Ле­он­то­ви­ча «На Ру­сал­чин Ве­лик­день» са­ме в ав­тор­ській ре­да­кції Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка. І за ди­ри­гент­ським пуль­том бу­де сам ма­е­стро — Ми­ро­слав Ско­рик.

Ком­по­зи­тор Ми­ко­ла Ле­он­то­вич (1877–1921) тво­рив свою опе­ру «На Ру­сал­чин Ве­лик­день» фа­кти­чно в остан­ній пе­рі­од жи­т­тя. До цьо­го він пе­ре­жив ки­їв­ську дра­му, ко­ли до мі­ста вдер­ли­ся де­ні­кін­ці і ком­по­зи­тор був зму­ше­ний пе­ре­їха­ти до Туль­чи­на. Там він, до ре­чі, за­сну­вав пер­шу в Туль­чи­ні му­зи­чну шко­лу. І пра­кти­чно в той же пе­рі­од по­чав ро­бо­ту над сво­їм ве­ли­ким сим­фо­ні­чним тво­ром — уже зга­да­ною на­ро­дно-фан­та­сти­чною опе­рою «На Ру­сал­чин Ве­лик­день» за одно­ймен­ною каз­кою Бо­ри­са Грін­чен­ка.

У Туль­чи­ні во­се­ни 1920-го від­бу­ли­ся га­стро­лі хо­ро­вої ка­пе­ли під ке­рів­ни­цтвом К.сте­цен­ка та П.ти­чи­ни (як ди­ри­ген­та) — і са­ме то­ді ви­ко­ну­ва­ли­ся тво­ри М.ле­он­то­ви­ча, яко­му ли­ша­ло­ся жи­ти ду­же-ду­же ма­ло. Бо 23 сі­чня 1921 ро­ку під час йо­го пе­ре­бу­ва­н­ня у се­лі Мар­ків­ка Гай­син­сько­го по­ві­ту ком­по­зи­то­ра бу­ло жор­сто­ко вби­то. Вбив­цею на­зи­ва­ють аген­та ВЧК Афа­на­сія Гри­щен­ка, який, по­гра­бу­вав­ши бу­ди­нок, за­стре­лив ви­да­тно­го ком­по­зи­то­ра.

Втім, та­єм­ни­ця смер­ті Ле­он­то­ви­ча і до сьо­го­дні вкри­та та­ї­ною.

Що­до йо­го опе­ри «На Ру­сал­чин Ве­лик­день» — тут та­кож свої та­єм­ни­ці, мі­сти­ка, фан­та­сти­чний сю­жет, фоль­клор­ні мо­ти­ви.

Му­зи­ко­знав­ці ви­зна­ча­ють жанр цьо­го тво­ру як лі­ри­ко-фан­та­сти­чний. І, вла­сне, в опе­рі Ле­он­то­ви­ча є два рі­зні сві­ти — ре­аль­ний та ін­фер­наль­ний: ігри ру­са­лок, хо­ро­во­ди, лі­ри­чні обра­зи. Ми­ро­слав Ско­рик ду­же лю­бить цей твір Ле­он­то­ви­ча. То­му є і йо­го ав­тор­ська ре­да­кція опе­ри «На Ру­сал­чин Ве­лик­день».

Ско­рик — один з най­ві­до­мі­ших укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів. Йо­го му­зи­ка зву­чить у філь­мі С.па­ра­джа­но­ва «Ті­ні за­бу­тих пред­ків», а йо­го опе­ра «Мой­сей» сво­го ча­су здо­бу­ла бла­го­сло­ве­н­ня Па­пи Рим­сько­го Іва­на Пав­ла ІІ. Що ка­за­ти про ле­ген­дар­ну ме­ло­дію М.ско­ри­ка, яка є справ­жнім ду­хов­ним гім­ном Укра­ї­ни.

У рам­ках про­е­кту «Сим­фо-опе­ра» в На­ціо­наль­ній му­зи­чній ака­де­мії Укра­ї­ни пе­ред­ба­ча­є­ться між­на­ро­дний склад со­лі­стів-пі­а­ні­стів — Ган­на Не­ба­ба, Ста­ні­слав Хри­стен­ко, Дми­тро Они­щен­ко. Во­ни та­кож ви­ко­на­ють усі три фор­те­пі­ан­ні кон­цер­ти укра­їн­сько­го ком­по­зи­то­ра.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.