ДБР: як ство­рю­ва­ли пра­во­охо­рон­но­го Го­ле­ма

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр ЛЄМЄНОВ,

Май­же рік то­му зов­ні­шня ко­мі­сія з від­бо­ру ке­рів­но­го скла­ду Дер­жав­но­го бю­ро роз­слі­ду­вань обра­ла ди­ре­кто­ра цьо­го ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку та двох йо­го за­сту­пни­ків.

Ба­ланс сил бу­ло вста­нов­ле­но між ре­пре­зен­тан­та­ми «На­ро­дно­го фрон­ту» і Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка. Зда­ва­ло­ся, та­ка кон­стру­кція дасть мо­жли­вість за­пу­сти­ти ДБР ціл­ком фун­кціо­наль­но й ма­кси­маль­но опе­ра­тив­но. Тим ча­сом ім­пле­мен­та­ція за­пла­но­ва­но­го, м’яко ка­жу­чи, під­во­дить. Троє очіль­ни­ків Бю­ро не мо­жуть роз­по­ді­ли­ти між со­бою обов’яз­ки, на­сам­пе­ред че­рез не­ба­жа­н­ня ди­ре­кто­ра ДБР Ро­ма­на Тру­би «ді­ли­ти­ся вла­дою» зі сво­ї­ми за­сту­пни­ка­ми — Оль­гою Вар­чен­ко та Оле­ксан­дром Бу­ря­ком.

За лі­тні­ми обі­цян­ка­ми очіль­ни­ка Бю­ро, цей ор­ган пра­во­по­ряд­ку мав бу­ти за­пу­ще­ний ще у ве­ре­сні 2018 ро­ку. На­ра­зі на­дво­рі по­ча­ток ли­сто­па­да, а жо­ден слід­чий до цен­траль­но­го апа­ра­ту і те­ри­то­рі­аль­них управ­лінь не при­зна­че­ний. На­га­да­є­мо, кон­кур­сна ко­мі­сія №1, яку я очо­люю, обра­ла слід­чих ще на­при­кін­ці ли­пня. На­ші ко­ле­ги — кон­кур­сна ко­мі­сія №2 — свою ча­сти­ну ро­бо­ти та­кож за­вер­ши­ли. Як за­зна­чи­ли дже­ре­ла у Бю­ро, вже 1 і 17 ли­сто­па­да ди­ре­ктор ДБР мав під­пи­са­ти на­ка­зи про при­зна­че­н­ня слід­чих.

Цьо­го ра­зу роз­по­ві­мо на­віть не про чер­го­ві зри­ви де­длай­нів в за­пу­ску над­по­ту­жно­го ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку. В рам­ках спроб вста­нов­ле­н­ня кон­тро­лю над Бю­ро, на­ре­шті ви­кри­лись під­ки­лим­ні де­ба­ти між сто­ро­на­ми, про які ми не­о­дно­ра­зо­во пи­са­ли. В по­пе­ре­дній стат­ті йшло­ся про два мо­мен­ти, які мо­жуть за­ва­ди­ти ди­ре­кто­ро­ві ДБР Ро­ма­ну Тру­бі на­да­лі ке­ру­ва­ти Бю­ро. Пер­ший сто­су­є­ться по­втор­но­го роз­гля­ду лю­стра­цій­ної спра­ви, під яку по­тен­цій­но мо­же по­тра­пи­ти очіль­ник ДБР. Дру­гий — су­до­во­го по­зо­ву на­ро­дно­го де­пу­та­та Юрія Ма­ке­до­на, який, фа­кти­чно, оскар­жує пра­во Ро­ма­на Тру­би управ­ля­ти ор­га­ном пра­во­по­ряд­ку.

Са­ме в кон­текс­ті остан­ньо­го на шпаль­тах ба­га­тьох ін­тер­нет-ви­дань про­йшла ін­фор­ма­ція, що за зга­да­ним по­зо­вом сто­їть на­д­впли­во­вий на­ро­дний де­пу­тат з ото­че­н­ня пре­зи­ден­та Оле­ксандр Гра­нов­ський. Остан­ній чи не впер­ше пу­блі­чно від­ре­а­гу­вав, за­зна­чив­ши на сво­їй сто­рін­ці у Facebook, що імо­вір­ним за­мов­ни­ком цьо­го «ін­фор­ма­цій­но­го не­три­ма­н­ня», мо­жли­во, був сам Ро­ман Тру­ба. Про­те член фра­кції БПП не мо­же в це по­ві­ри­ти, адже вва­жає ав­то­ра­ми ці­єї хи­трої ком­бі­на­ції си­ли під­сту­пні­ші. Да­лі Гра­нов­ський у де­та­лях роз­би­рає кіль­ка ва­жли­вих мо­мен­тів, які мо­жуть за­ва­ди­ти ди­ре­кто­ро­ві ДБР на­да­лі очо­лю­ва­ти Бю­ро. Се­ред них — «лю­стра­цій­на спра­ва» сто­сов­но пе­ре­слі­ду­ва­н­ня акти­ві­ста Єв­ро­май­да­ну Ан­дрія Шев­ці­ва та кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня що­до отри­ма­н­ня не­пра­во­мір­ної ви­го­ди на су­му п’ять ти­сяч до­ла­рів за не­за­кон­ну пе­ре­да­чу ко­пій до­ку­мен­тів, у яко­му Тру­ба пе­ре­бу­ває в ста­ту­сі свід­ка. Крім цьо­го, нар­деп пря­мо на­тя­кає, що Ро­ман Тру­ба не при­зна­чив 27 кан­ди­да­тів на ке­рів­ні по­са­ди се­ре­дньої лан­ки, бо се­ред них не­має лю­дей ди­ре­кто­ра ДБР, а та­кож роз­по­від­ає, що від Тру­би до ньо­го (Гра­нов­сько­го) при­їжджав «го­нець» і на­ма­гав­ся за­ла­го­ди­ти кон­флікт. Але цьо­му по­слу до­брої во­лі бу­ло від­мов­ле­но в будь-якій ко­му­ні­ка­ції.

Aeо­дна з ви­ще­зга­да­них істо­рій не ста­ла для чи­та­чів DT.UA но­ви­ною: у по­пе­ре­дніх текс­тах не­о­дно­ра­зо­во не тіль­ки де­та­лі­зо­ва­но ви­кла­да­ли­ся по­зи­ції про­ти­ле­жних сто­рін, але й на­во­ди­ла­ся вся до­ку­мен­та­ція. Тут по­трі­бно зро­би­ти ли­ше єди­не уто­чне­н­ня. Не­при­зна­че­н­ня Ро­ма­ном Тру­бою 27 кан­ди­да­тів справ­ді ма­ло на ме­ті «ви­тор­гу­ва­ти» со­бі 5—7 по­сад, які бу­ли роз­по­ді­ле­ні без ура­ху­ва­н­ня йо­го ін­те­ре­сів. Зго­дом, пі­сля акту­а­лі­за­ції по­зо­ву та кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, Тру­ба був вже го­то­вий по­го­ди­ти­ся на 1—2 по­са­ди. Са­ме то­му, як за­зна­ча­ють дже­ре­ла, зі ста­ну ди­ре­кто­ра Бю­ро бу­ло по­сла­но пе­ре­мов­ни­ка до Гра­нов­сько­го з ме­тою за­ла­го­ди­ти кон­флікт. Про­те остан­ній від­мо­вив­ся ве­сти будь-які пе­ре­мо­ви­ни. Біль­ше то­го, Ро­ман Тру­ба сво­єю не­зда­тні­стю вча­сно й фун­кціо­наль­но за­пу­сти­ти ДБР роз­дра­ту­вав сво­їх по­лі­ти­чних па­тро­нів (нар­деп Сер­гій Па­шин­ський і се­кре­тар РНБО Оле­ксандр Тур­чи­нов), на­віть між дав­ні­ми со­ю­зни­ка­ми (нар­деп Гліб За­го­рій, який про­сив ген­про­ку­ро­ра Юрія Лу­цен­ка до­по­мог­ти ди­ре­кто­ру ДБР) те­пер ви­ни­кли пев­ні не­по­ро­зу­мі­н­ня. Один зі зга­да­них по­лі­ти­чних пер­со­на­жів у ко­мен­та­рях для ЗМІ на­віть за­явив, що по­пе­ре­дньо про­сив Ро­ма­на Тру­бу най­ближ­чих кіль­ка ро­ків не гра­ти в бру­дні ігри. Ди­ре­ктор ДБР не до­слу­хав­ся, як на­слі­док, за сло­ва­ми де­пу­та­та, екс-про­ку­рор зі Львів­щи­ни по­їде на ма­лу ба­тьків­щи­ну «пра­цю­ва­ти охо­рон­цем у су­пер­мар­кет АТБ».

За­га­лом, ця си­ту­а­ція на­га­да­ла одну дав­ню ле­ген­ду про гли­ня­но­го Го­ле­ма, яко­го ство­рив ра­бин Лев у Пра­зі в XVI ст. для за­хи­сту єв­ре­їв від ан­ти­се­міт­ських ру­хів. Злі­пив­ши лю­ди­ну з гли­ни, ра­бин вклав у ву­ста Го­ле­ма шем (та­єм­не ім’я Бо­га, на­пи­са­не на пер­га­мен­ті) і вди­хнув у мон­стра жи­т­тя. Так бу­ло ство­ре­но Йо­зе­фа Го­ле­ма, що став на­ді­єю і збро­єю про­ти зло­чин­ців-ан­ти­се­мі­тів. Удо­ма ра­бин Лев роз­по­вів, що зу­стрів ні­мо­го не­зна­йом­ця на ву­ли­ці і що жи­ти­ме він у си­на­го­зі. А та­кож Лев су­во­ро за­бо­ро­нив усім ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти Йо­зе­фа Го­ле­ма в осо­би­стих ці­лях (по­лі­ти­чні ам­бі­ції «На­ро­дно­го фрон­ту» і БПП).

Зго­дом ста­ло­ся не­пе­ре­дба­чу­ва­не: в день при­ми­ре­н­ня 1587 ро­ку гла­ва єв­рей­ської об­щи­ни впу­стив То­ру, ко­ли клав її у шка­тул­ку. Та­кий ви­па­док здав­на бу­ли по­га­ним зна­ком, то­му ра­бин уві сні спи­тав, що цей ви­па­док озна­чає. Про­те від­по­відь отри­мав ли­ше у ви­гля­ді окре­мих букв, як на­слі­док — зав­да­н­ня роз­ши­фру­ва­ти за­гад­ку бу­ло до­ру­че­не Го­ле­му. Той ві­дра­зу зна­йшов зна­че­н­ня в одно­му з мо­ли­тов­ни­ків, яке зву­ча­ло: «не ба­жай дру­жи­ни бли­жньо­го сво­го» (не­при­зна­че­н­ня 27 кан­ди­да­тів). Те­пер Лев знав, що гла­ва об­щи­ни був у по­за­шлю­бно­му зв’яз­ку із за­мі­жньою жін­кою (пе­ре­хре­сні по­лі­ти­чні до­мов­ле­но­сті). То­ді ж го­лов­ний ра­бин не тіль­ки спо­кій­но по­го­во­рив із гла­вою об­щи­ни, а й ро­зі­рвав шлюб ті­єї жін­ки, щоб во­ни бу­ли ща­сли­ві удвох.

Одно­го ра­зу на ша­бат Го­лем, не отри­мав­ши зав­да­н­ня від сво­го твор­ця — адже за­зви­чай Лев ра­див Йо­зе­фу про­сто сто­я­ти на по­сту і бу­ти обе­ре­жним, — не на жарт ро­зі­йшов­ся. Го­лем став бі­га­ти по Пра­зі, ні­би оска­же­ні­лий, руй­ну­ю­чи все нав­ко­ло й ля­ка­ю­чи мі­щан. Aeи­те­лі Пра­ги ті­ка­ли від гли­ня­но­го мон­стра, ствер­джу­ю­чи: «Го­лем збо­же­во­лів». Зре­штою, но­ви­на до­ле­ті­ла й до ра­би­на Льва, що мо­лив­ся в Ста­ро­но­вій си­на­го­зі. Він ви­йшов на ву­ли­цю й за­кри­чав у по­ро­жне­чу: «Йо­зе­фе, зу­пи­нись!» (пост Гра­нов­сько­го у Facebook). Мі­ща­ни по­мі­ти­ли, що Го­лем ві­дра­зу став як уко­па­ний, при­бор­кав­ши си­лу сво­єї ди­ко­сті. Зго­дом Лев зна­йшов гли­ня­но­го чо­ло­ві­ка й на­ка­зав йо­му йти від­по­чи­ва­ти. Пі­сля цьо­го ви­пад­ку він і ото­че­н­ня жо­дно­го ра­зу не до­пу­ска­ли, щоб Го­лем за­ли­шав­ся без пла­ну дій.

Зго­дом ра­бин Лев ви­рі­шив зни­щи­ти Го­ле­ма, оскіль­ки той ви­ко­нав по­став­ле­ні зав­да­н­ня. У цьо­му про­це­сі бра­ли участь ті ж са­мі лю­ди, що й у ство­рен­ні мон­стра. Да­лі Йо­зеф зно­ву став шма­тком гли­ни, чим і був до то­го. За­сти­гло­го Го­ле­ма на го­ри­щі Ста­ро­но­вої си­на­го­ги про­сто при­кри­ли ошма­т­тям кни­жок та ін­ших ре­чей.

Зре­штою, Го­лем не став тим ге­ро­єм, на яко­го спо­ді­ва­ла­ся вся єв­рей­ська об­щи­на Пра­ги. Він за­пам’ятав­ся ли­ше ви­ко­на­н­ням по­став­ле­них ці­лей та бісну­ва­тою по­ве­дін­кою, ко­ли тим­ча­со­во за­ли­шав­ся без на­гля­ду твор­ця. Са­ме ця істо­рія спа­дає на дум­ку, ко­ли спо­сте­рі­га­єш за ство­ре­н­ням і за­пу­ском Дер­жав­но­го бю­ро роз­слі­ду­вань. Ке­рів­ни­цтво ор­ган пра­во­по­ряд­ку, що по­кли­ка­ний бо­ро­ти­ся зі зло­вжи­ва­н­ня­ми ви­со­ко­по­са­дов­ців, вій­сько­ви­ми зло­чи­на­ми та бу­ти пев­ною про­ти­ва­гою (в за­кон­но­му ру­слі) Спе­ці­а­лі­зо­ва­ній ан­ти­ко­ру­пцій­ній про­ку­ра­ту­рі й На­ціо­наль­но­му ан­ти­ко­ру­пцій­но­му бю­ро, за­йма­є­ться ка­зна­чим, тіль­ки не опе­ра­тив­ним йо­го за­пу­ском. Біль­ше то­го, Ро­ман Тру­ба пер­со­наль­но про­сив пред­став­ни­ків Ра­ди Єв­ро­пи під­три­ма­ти ста­нов­ле­н­ня Бю­ро. Во­ни, сво­єю чер­гою, ви­сту­пи­ли за за­пуск ДБР без за­три­мок. І те­пер, рів­но че­рез рік, ди­ре­ктор ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку, за­мість то­го, щоб швид­ко за­пу­сти­ти Бю­ро, йде на три­ти­жне­вий від­по­чи­нок.

Ди­ре­ктор ДБР Ро­ман Тру­ба зро­бив усе мо­жли­ве, щоб не за­пам’ята­ти­ся з по­зи­тив­но­го бо­ку. Пе­ре­хре­сні вза­є­мо­ви­клю­чні по­лі­ти­чні до­го­вор­ня­ки, на­ма­га­н­ня до­би­тись ау­ді­єн­ції на Бан­ко­вій і зу­стрі­ти­ся з мі­ні­стром вну­трі­шніх справ Ава­ко­вим, за­си­ла­н­ня «гін­ців» до со­ра­тни­ка пре­зи­ден­та Оле­ксан­дра Гра­нов­сько­го, ці­ле­спря­мо­ва­не по­ру­ше­н­ня чин­но­го За­ко­ну — це те, до чо­го ми ді­йшли рів­но че­рез рік пі­сля обра­н­ня ке­рів­ни­цтва Бю­ро. Ці­ка­во одне — ко­ли твор­ці «пра­во­охо­рон­но­го Го­ле­ма» ви­рі­шать, що він біль­ше не по­трі­бен.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.