«Як у Гре­ції, тіль­ки гір­ше»

Бю­дже­тна кри­за в Іта­лії за­гро­жує Єв­ро­со­ю­зу

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ко­стян­тин ФЕДОРЕНКО

По­при ви­мо­ги Єв­ро­ко­мі­сії, уряд Іта­лії вне­се на роз­гляд пар­ла­мен­ту бю­джет, що пе­ред­ба­чає фі­скаль­ний де­фі­цит у роз­мі­рі 2,4% ВВП на най­ближ­чі три ро­ки.

Хо­ча за­галь­не пра­ви­ло для кра­їн зо­ни єв­ро, вста­нов­ле­не Па­ктом про ста­біль­ність і зро­ста­н­ня, обме­жує сте­лю де­фі­ци­ту 3% ВВП, ЄС ви­ма­гав від Іта­лії більш зба­лан­со­ва­но­го бю­дже­ту, оскіль­ки дер­жав­ний борг кра­ї­ни ста­но­вить 133,4% від ВВП. Це дру­гий по­ка­зник у Єв­ро­со­ю­зі, — гір­ші спра­ви з дер­жбор­гом ли­ше в Гре­ції, що ба­га­то ро­ків до кри­зи на­ро­щу­ва­ла бор­ги, а те­пер по­тра­пи­ла в пас­тку не­під’єм­них ви­плат, які по­тре­бу­ють усе но­вих по­зик.

Однак уряд Іта­лії, сфор­мо­ва­ний край­ньою пра­вою «Лі­гою Пів­но­чі» й по­пу­лі­ста­ми з «Ру­ху п’яти зі­рок» і на­ла­што­ва­ний до­во­лі єв­ро­ске­пти­чно, пі­шов на еко­но­мі­чний ри­зик. Го­лов­ною при­чи­ною цьо­го кро­ку бу­ли, вла­сне, по­пу­ліст­ські со­ці­аль­но-еко­но­мі­чні га­сла, що ста­ли ва­жли­вим чин­ни­ком успі­ху обох пар­тій на не­дав­ніх ви­бо­рах. Прем’єр-мі­ністр кра­ї­ни Джу­зеп­пе Кон­те за­явив, що бю­дже­тні ці­лі «ро­зум­ні й смі­ли­ві» і що во­ни спри­я­ти­муть як зро­стан­ню еко­но­мі­ки, так і «со­ці­аль­но­му про­гре­су», — іна­кше ка­жу­чи, по­лі­пшен­ню рів­ня жи­т­тя іта­лій­ців. Гро­ші ма­ють пі­ти на зни­же­н­ня по­да­тків та на ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти.

На­віть мі­ністр еко­но­мі­ки Мас­сі­мо Тріа — при­зна­че­ний, утім, сво­го ча­су як ком­про­мі­сна з ЄС по­стать — за­хи­щав ва­рі­ант бю­дже­ту з де­фі­ци­том 1,6%, що вкла­да­є­ться в рам­ки ви­мог Брюс­се­ля. Однак йо­го го­ло­су не по­чу­ли, пар­тій­ні ін­те­ре­си ви­яви­ли­ся ва­жли­ві­ши­ми. Лі­де­ри ко­а­лі­цій­них пар­тій на­зи­ва­ють но­вий бю­джет «бю­дже­том змін». Але яки­ми бу­дуть ці змі­ни?

По­то­чна си­ту­а­ція

За­зна­чи­мо, що де­фі­цит 2,4% ВВП — це не уні­каль­но ви­со­кий по­ка­зник для Іта­лії. З по­ча­тку кри­зи 2008 р. жо­дно­го ра­зу де­фі­цит іта­лій­сько­го бю­дже­ту не ста­но­вив мен­ше 2% ВВП, а у 2009 р., най­гір­шо­му для єв­ро­пей­ських еко­но­мік, він вза­га­лі пе­ре­ва­лив за 5%. Однак це при­зве­ло до зро­ста­н­ня дер­жбор­гу, і то­му по­пе­ре­дній лі­во­цен­трист­ський уряд ста­вив за ме­ту у три­рі­чній пер­спе­кти­ві спо­ча­тку при­йти до де­фі­ци­ту мен­ше 1% ВВП, а по­тім і вза­га­лі про­ве­сти пер­ший для Іта­лії за по­над 20 ро­ків без­де­фі­ци­тний рік.

Про­те за­хо­ди еко­но­мії, яких Іта­лія (як і ін­ші кра­ї­ни ЄС, що зна­чно по­стра­жда­ли від кри­зи) вжи­ла, сер­йо­зно впли­ну­ли на іта­лій­ське су­спіль­ство. В па­дін­ні рів­ня жи­т­тя обви­ну­ва­ти­ли цен­трист­ські пар­тії, рей­тинг яких усе па­дав. На цьо­му тлі по­ча­ла­ся мі­гра­цій­на кри­за; са­ме Іта­лія, по­ряд із Гре­ці­єю, ста­ла кра­ї­ною, ку­ди Се­ред­зем­ним мо­рем при­бу­ва­ло най­біль­ше бі­жен­ців. Кла­си­чні су­пе­ре­чли­ві га­сла бор­ців з мі­гра­ці­єю — «во­ни від­би­ра­ють на­ші ро­бо­чі мі­сця» і «во­ни ні­чо­го не хо­чуть ро­би­ти, тіль­ки чи­нять зло­чи­ни й отри­му­ють со­ці­аль­ну до­по­мо­гу» — за­зву­ча­ли з но­вою си­лою. Са­ме ці два чин­ни­ки зу­мо­ви­ли стрім­ке зро­ста­н­ня по­пу­ляр­но­сті пар­тій, які ра­ні­ше зда­ва­ли­ся мар­гі­наль­ни­ми, а те­пер взя­ли вла­ду до сво­їх рук.

У 2013 р. біль­шість іта­лій­ців, за опи­ту­ва­н­ня­ми, бу­ли зго­дні з тим, що дер­жав­ний борг не­об­хі­дно змен­ши­ти. Че­рез чо­ти­ри ро­ки си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся, — іта­лій­ці не бу­ли го­то­ві да­лі тер­пі­ти за­хо­ди еко­но­мії. До­да­тко­вим чин­ни­ком для та­ких змін ста­ло ви­со­ке без­ро­бі­т­тя: на ве­ре­сень ц.р.. во­но ста­но­ви­ло 10,1%, тре­тій по­ка­зник у ЄС пі­сля про­блем­них Гре­ції та Іспа­нії. Ба біль­ше, пів­день Іта­лії у пла­ні без­ро­бі­т­тя (осо­бли­во мо­ло­ді­жно­го) є одним із най­про­блем­ні­ших ре­гіо­нів ЄС. У ре­гіо­ні цей по­ка­зник на 2017 р. ста­но­вив 19%, а на Си­ци­лії вза­га­лі ся­гав 21,5%. Для по­рів­ня­н­ня: се­ре­дній рі­вень без­ро­бі­т­тя в ЄС на той мо­мент ста­но­вив 7,6%.

Са­ме то­му «Лі­га Пів­но­чі», яка ко­лись бу­ла се­па­ра­тист­ською пар­ті­єю з га­сла­ми на кшталт «до­сить го­ду­ва­ти від­ста­лий Пів­день», пе­ре­фор­ма­ту­ва­ла­ся за остан­ні ро­ки в за­галь­но­і­та­лій­ську на­ціо­на­лі­сти­чну пар­тію — з ти­по­ви­ми для єв­ро­пей­ських на­ціо­на­лі­стів обі­цян­ка­ми по­лі­пши­ти еко­но­мі­чний до­бро­бут ко­рін­них жи­те­лів. Не змі­ню­ю­чи офі­цій­ної на­зви в ста­ту­ті пар­тії, во­ни, однак, про­ве­ли ре­брен­динг, пі­шов­ши на ви­бо­ри під на­звою «Лі­га». І та­кі за­хо­ди при­не­сли їм успіх, — пар­тія на­бра­ла 17,4% го­ло­сів на бе­ре­зне­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах. Ба біль­ше, впро­довж на­сту­пно­го пів­річ­чя їхнє прав­лі­н­ня (а фа­кти­чним гла­вою уря­ду на­зи­ва­ють са­ме лі­де­ра «Лі­ги Пів­но­чі» Мат­тео Саль­ві­ні), оче­ви­дно, іта­лій­цям спо­до­ба­ло­ся: на­при­кін­ці жов­тня опи­ту­ва­н­ня гро­мад­ської дум­ки по­ка­зу­ва­ли під­трим­ку пра­вої пар­тії на рів­ні 30—32% , при па­дін­ні рей­тин­гу «Ру­ху п’яти зі­рок», ін­шо­го уча­сни­ка ко­а­лі­ції, ли­ше на кіль­ка від­со­тків, по­рів­ня­но з ре­зуль­та­та­ми ви­бо­рів.

Мо­жли­во, са­ме за­крі­пле­н­ня гро­мад­ської під­трим­ки до­зво­ли­ло прав­ля­чим пар­ті­ям пі­ти на кон­флікт із ЄС і за­про­по­ну­ва­ти бю­джет із від­но­сно ви­со­ким рів­нем де­фі­ци­ту. По­над те, Іта­лія на сьо­го­дні — одна з най­більш єв­ро­ске­пти­чних кра­їн ЄС. Згі­дно з опи­ту­ва­н­ням, 24% іта­лій­ців про­го­ло­су­ва­ли б за ви­хід із об’єд­на­н­ня. (Та­кий са­мий по­ка­зник у Гре­ції й Че­хії, ви­щий — ли­ше в Кі­пру та, зві­сно ж, у Ве­ли­ко­бри­та­нії.) До то­го ж в Іта­лії най­біль­ше тих, хто не ви­зна­чив­ся у цьо­му пи­тан­ні, — 32%.

Пер­спе­кти­ви

Однак би­ти на спо­лох і про­гно­зу­ва­ти ви­хід Іта­лії з ЄС не вар­то. На­віть пар­тії, які ни­ні пе­ре­бу­ва­ють при вла­ді, ро­зу­мі­ють, що та­ка іні­ці­а­ти­ва сер­йо­зно роз­ко­ло­ла б їхніх при­бі­чни­ків. І на­віть ви­хід із єв­ро­зо­ни не зда­є­ться над­то ймо­вір­ним; хо­ча з усіх кра­їн, які ма­ють спіль­ну ва­лю­ту, са­ме в Іта­лії її під­три­му­ють най­мен­ше, але ця під­трим­ка все­та­ки пе­ре­ви­щує 50%. Усві­дом­лю­ю­чи це, Саль­ві­ні, який ще не­дав­но ви­сту­пав за те, щоб Іта­лія за­ли­ши­ла єв­ро­пей­ські ін­сти­ту­ції, те­пер за­яв­ляє: «Ми змі­ни­мо ЄС зсе­ре­ди­ни». Він го­во­рить про від­нов­ле­н­ня єд­но­сті че­рез спіль­ні для Єв­ро­пи тра­ди­цій­ні цін­но­сті; по су­ті, йо­го ба­че­н­ня ду­же близь­ке до «Єв­ро­пи на­цій», про яких ча­сто го­во­рять фран­цузь­кі пра­ві.

Про­те, не за­ли­ша­ю­чи Єв­ро­со­юз, іта­лій­ський уряд іде на кон­флікт із йо­го ін­сти­ту­ці­я­ми. Но­вий бю­джет, збіль­шу­ю­чи де­фі­цит, пе­ред­ба­чає змен­ше­н­ня по­да­тків, мас­шта­бну про­гра­му ви­плат у 780 єв­ро без­ро­бі­тним та бі­дним, а та­кож ство­ре­н­ня 400 тис. ро­бо­чих місць для мо­ло­ді. З по­гля­ду прав­ля­чих пар­тій, та­кі змі­ни не тіль­ки по­лі­пшать ста­но­ви­ще іта­лій­ців, а й, за ра­ху­нок зро­ста­н­ня спо­жи­ва­н­ня та акти­ві­за­ції еко­но­мі­ки вна­слі­док зни­же­н­ня по­да­тків, до­зво­лять ста­гну­ю­чій іта­лій­ській еко­но­мі­ці зна­чно при­ско­ри­ти зро­ста­н­ня.

ЄС пе­ре­бу­ває в не­ви­гі­дно­му ста­но­ви­щі, про­те­сту­ю­чи про­ти та­ких змін; як ра­ні­ше гре­кам, іта­лій­цям ду­же лег­ко те­пер обви­ну­ва­чу­ва­ти ЄС в «нео­лі­бе­раль­но­му лю­до­жер­стві» та ін­шій «ан­ти­на­ро­дно­сті». До то­го ж у єв­ро­пей­ців є при­клад то­го, як по­пу­ліст­ська й ан­ти­де­мо­кра­ти­чна пар­тія за ра­ху­нок зро­ста­н­ня со­ці­аль­них ви­плат мо­же ста­біль­но утри­му­ва­ти вла­ду, — йде­ться про Поль­щу. Однак поль­ська еко­но­мі­ка — одна з най­більш здо­ро­вих у ЄС, а ось для Іта­лії та­кі по­лі­ти­ко-еко­но­мі­чні змі­ни й, не ви­клю­че­но, за­крі­пле­н­ня вла­ди по­пу­лі­стів мо­жуть ста­ти ка­та­стро­фі­чни­ми уже в се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві. Ба біль­ше, по­стра­жда­ти мо­же й еко­но­мі­ка ЄС за­га­лом.

Річ у то­му, що Іта­лія є дер­жа­те­лем як най­біль­шо­го, в аб­со­лю­тно­му ви­ра­жен­ні, дер­жбор­гу в ме­жах ЄС, так і най­біль­шо­го об­ся­гу про­блем­них кре­ди­тів у об’єд­нан­ні. Еко­но­мі­чний ко­лапс Іта­лії за­пу­стив би лан­цю­го­ву ре­а­кцію, яка мо­гла б бу­ти на­ба­га­то сер­йо­зні­шою, ніж кіль­ка ра­зів про­во­ко­ва­на еко­но­мі­чни­ми про­бле­ма­ми в Гре­ції. На по­ча­тку жов­тня, пі­сля то­го, як ста­ло ві­до­мо, що уряд усе-та­ки до­би­ва­ти­ме­ться ви­со­ко­го де­фі­ци­ту, до­хі­дність за дер­жав­ни­ми облі­га­ці­я­ми Іта­лії (ін­ди­ка­тор ри­зи­ків, пов’яза­них із вкла­де­н­ня­ми в ці цін­ні па­пе­ри) зро­сла до чо­ти­ри­рі­чно­го ма­кси­му­му, а рі­зни­ця між до­хі­дні­стю за іта­лій­ськи­ми і най­більш про­блем­ни­ми в ЄС гре­цьки­ми облі­га­ці­ям бу­ла най­мен­шою з 2009 р.

Однак на­при­кін­ці жов­тня по­ка­зник до­хі­дно­сті тро­хи зни­зив­ся. Це пов’язу­ють із тим, що Іта­лія уни­кну­ла зни­же­н­ня кре­ди­тно­го рей­тин­гу ком­па­ні­єю Standard & Poor’s. Те­пер, як вва­жає Ан­ту­ан Бу­ве, екс­перт із рин­ку цін­них па­пе­рів, на дум­ку яко­го по­си­ла­є­ться Bloomberg, «бу­де мен­ше за­го­лов­ків, які мо­жуть змі­ни­ти оцін­ки». Одні­єю з при­чин та­ко­го рі­ше­н­ня ау­ди­то­рів вва­жа­ють той факт, що на 2019 р. їхній про­гноз де­фі­ци­ту іта­лій­сько­го бю­дже­ту був ви­щим за 2,4%. Ціл­ком мо­жли­во, свою роль зі­грав імідж єв­ро­ске­пти­чних пар­тій; не мо­жна ви­клю­ча­ти, що, як­би та­ку ме­ту по­ста­вив по­мір­ко­ва­ний уряд, ЄС не від­ре­а­гу­вав би на­стіль­ки жорс­тко, а ме­діа не зня­ли б та­ку хви­лю па­ні­ки. І те­пер ін­ве­сто­ри, оче­ви­дно, за­йма­ють по­зи­цію «по­че­ка­є­мо — по­ба­чи­мо». Якщо, у кейн­сі­ан­сько­му ду­сі, пла­ни уря­ду по­жвав­лять еко­но­мі­ку і до­зво­лять при­пи­ни­ти ста­гна­цію — ча­сту су­пу­тни­цю три­ва­лих за­хо­дів еко­но­мії, ка­та­стро­фи на рин­ках не пе­ред­ба­ча­є­ться.

Ри­зи­ки

І все-та­ки не мо­жна з упев­не­ні­стю за­яв­ля­ти, що з Іта­лі­єю та її еко­но­мі­кою в най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му все бу­де га­разд. По­пер­ше, її на­пев­но че­ка­ють сан­кції від ЄС за не­від­по­від­ність бю­дже­ту ви­мо­гам Єв­ро­ко­мі­сії. Са­мі сан­кції, в мас­шта­бах іта­лій­ської еко­но­мі­ки, не бу­дуть осо­бли­во зна­чни­ми, але во­ни зда­тні впли­ну­ти на по­зи­ції ін­ве­сто­рів сто­сов­но Іта­лії та за­га­лом на єв­ро­пей­ські рин­ки, як і будь-який зна­чи­мий кон­флікт усе­ре­ди­ні ЄС. По-дру­ге, і го­лов­не, — у кра­ї­ні справ­ді на­зрі­ває бан­ків­ська кри­за, про яку за роз­мо­ва­ми про бю­джет всти­гли за­бу­ти. Як уже зга­ду­ва­ло­ся, іта­лій­ські бан­ки є дер­жа­те­ля­ми ве­ли­че­зно­го об­ся­гу про­блем­них бор­гів – по­над 260 млрд єв­ро, і, хо­ча цей об­сяг за остан­ні ро­ки змен­шив­ся, він усе ще за­ли­ша­є­ться вкрай зна­чним. Кре­ди­тний рей­тинг іта­лій­ських бан­ків на сьо­го­дні ниж­чий від се­ре­дньо­го для ве­ли­ких бан­ків ЄС на два ща­блі.

Іта­лій­ський уряд три­має на­по­го­то­ві за­хо­ди на ви­па­док не­об­хі­дно­сті мо­жли­вої ре­ка­пі­та­лі­за­ції. Однак дру­гою ру­кою він же по­гір­шує ста­но­ви­ще для бан­ків: річ у то­му, що во­ни є ве­ли­ким дер­жа­те­лем тих са­мих дер­жав­них облі­га­цій, ри­зи­ки за яки­ми так по­мі­тно зро­сли остан­нім ча­сом у зв’яз­ку з ді­я­ми та обі­цян­ка­ми по­пу­ліст­сько­го уря­ду. І якщо ви­яви­ться, що їхні за­хо­ди з по­жвав­ле­н­ня іта­лій­ської еко­но­мі­ки не спра­цю­ють, якщо ін­ве­сто­ри роз­ча­ру­ю­ться в пер­спе­кти­вах Іта­лії, бан­ки кра­ї­ни ри­зи­ку­ють за­ли­ши­ти­ся з не­лі­кві­дни­ми па­пе­ра­ми «сміт­тє­во­го» рів­ня як зна­чною ча­сти­ною сво­го ка­пі­та­лу. У та­ко­му ра­зі Іта­лія, мо­жли­во, ста­не пре­дме­том пиль­ної ува­ги всьо­го сві­ту як мі­сце за­ро­дже­н­ня лан­цю­го­вої ре­а­кції, що ство­рює зна­чні про­бле­ми для ін­ших бан­ків кра­їн ЄС, по су­ті, як мі­сце за­ро­дже­н­ня но­вої кри­зи. На­ре­шті, ціл­ком імо­вір­но, що у ра­зі по­гір­ше­н­ня си­ту­а­ції в іта­лій­ській еко­но­мі­ці «Лі­га Пів­но­чі» все-та­ки ви­ко­нає свою пе­ред­ви­бор­ну обі­цян­ку й за­бло­кує про­дов­же­н­ня сан­кцій ЄС про­ти Ро­сії — в ін­те­ре­сах іта­лій­ських під­при­єм­ців.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.