Бра­зи­лія: уль­тра­пра­ві при­хо­дять до вла­ди

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр САВ­ЧЕН­КО

У дру­го­му ту­рі пре­зи­дент­ських ви­бо­рів у Бра­зи­лії пе­ре­міг уль­тра­пра­вий кан­ди­дат від Со­ці­ал-лі­бе­раль­ної пар­тії Жа­їр Бол­со­на­ру.

Він на­брав 55,1% го­ло­сів. У йо­го про­тив­ни­ка від лі­вої Пар­тії тру­дя­щих Фер­нан­ду Ад­да­да — 44,9%. На по­са­ду но­вий пре­зи­дент Бра­зи­лії за­сту­пить 1 сі­чня 2019 ро­ку.

Aeа­їр Бол­со­на­ру на­ро­див­ся 1955 ро­ку в ро­ди­ні емі­гран­тів з Іта­лії. У пе­рі­од вій­сько­вої ди­кта­ту­ри в 1964—1985 ро­ків він обрав вій­сько­ву кар’єру і до­слу­жив­ся до зва­н­ня ка­пі­та­на. 1986 ро­ку опу­блі­ку­вав ста­т­тю з кри­ти­кою низь­ких зар­плат вій­сько­во­слу­жбов­ців, за що ді­став 15 діб аре­шту. 1988 ро­ку пі­шов з ар­мії і роз­по­чав по­лі­ти­чну ді­яль­ність.

Бол­со­на­ру сім ра­зів оби­рав­ся де­пу­та­том пар­ла­мен­ту, але до­сить дов­го був мар­гі­на­лом у бра­зиль­ській по­лі­ти­ці. Він змі­нив без­ліч пар­тій, до­по­ки не при­мкнув на по­ча­тку 2017 ро­ку до Со­ці­ал-лі­бе­раль­ної пар­тії. Під йо­го впли­вом оста­н­ня від­мо­ви­ла­ся від ідей «со­ці­аль­но­го лі­бе­ра­лі­зму» з люд­ським облич­чям і за­яви­ла, що трьо­ма ки­та­ми її по­лі­ти­ки є со­ці­аль­ний кон­се­рва­тизм, еко­но­мі­чний лі­бе­ра­лізм і бра­зиль­ський на­ціо­на­лізм.

Пе­ре­тво­ре­н­ня екс­тра­ва­ган­тно­го де­пу­та­та пар­ла­мен­ту на пре­зи­ден­та Бра­зи­лії, за яко­го про­го­ло­су­ва­ла по­над по­ло­ви­на ви­бор­ців, зу­мов­ле­не не йо­го вла­сни­ми че­сно­та­ми, а мо­раль­ним і по­лі­ти­чним кра­хом усіх про­від­них пар­тій Бра­зи­лії — як лі­вої Пар­тії тру­дя­щих (ПТ), так і тра­ди­цій­них пра­вих.

У 2003—2016 ро­ках при вла­ді в Бра­зи­лії бу­ла Пар­тія тру­дя­щих. Ство­ре­на 1980 ро­ку як со­ці­а­лі­сти­чна, яка ви­сту­па­ла за са­мов­ря­дний со­ці­а­лізм і спи­ра­ла­ся на ра­ди­каль­ні ро­бі­тни­чі проф­спіл­ки, пар­тія до по­ча­тку XXI сто­лі­т­тя по­мі­тно при­га­си­ла свій ра­ди­ка­лізм. Пе­ре­бу­ва­ю­чи при вла­ді, пре­зи­ден­ти від ПТ — спер­шу Лу­ла да Сіл­ва, а по­тім Діл­ма Ру­сеф — на­ма­га­ли­ся про­ва­ди­ти по­лі­ти­ку ла­ві­ру­ва­н­ня між рі­зни­ми со­ці­аль­ни­ми гру­па­ми. З одно­го бо­ку, зли­да­рі з не­трів отри­му­ва­ли не­ве­ли­ку ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу — за умо­ви, що їхні ді­ти хо­дять до шко­ли і ма­ють ще­пле­н­ня. З ін­шо­го — Дер­жав­ний банк роз­ви­тку ін­тен­сив­но кре­ди­ту­вав бра­зиль­ські кор­по­ра­ції, які здій­сню­ва­ли екс­пан­сію на зов­ні­шні рин­ки.

Спро­ба до­го­ди­ти всім, пом’якши­ти про­ти­річ­чя, а не розв’язу­ва­ти їх ра­ди­каль­но, не­ми­ну­че спри­чи­ня­ла роз­квіт ко­ру­пції. У су­спіль­стві на­ро­ста­ла фру­стра­ція. Ба­га­ті бу­ли не­за­до­во­ле­ні тим, що ПТ на­ма­га­є­ться бо­ро­ти­ся з край­ні­ми про­я­ва­ми бі­дно­сті, а бі­дні — тим, що во­на не­до­ста­тньо бо­ре­ться з бі­дні­стю.

2015 ро­ку в кра­ї­ні роз­по­ча­ли­ся ма­со­ві про­те­сти. У бе­ре­зні 2016го пре­зи­ден­тці Бра­зи­лії від ПТ Діл­мі Ру­сеф ого­ло­си­ли ім­пі­чмент. Пре­зи­ден­том став Мі­шел Те­мер, пред­став­ник по­мір­ко­ва­них пра­вих.

Прийня­ті при ПТ со­ці­аль­ні про­гра­ми по­ча­ли згор­та­ти­ся. По­но­ви­ла­ся при­пи­не­на при ПТ при­ва­ти­за­ція. Однак ко­ру­пції не по­мен­ша­ло. Те­мер ма­ло не по­вто­рив до­лю Ру­сеф, ко­ли в сер­пні 2017 ро­ку Кон­грес хо­тів змі­сти­ти йо­го з по­са­ди за спів­у­часть у ко­ру­пцій­них схе­мах.

Роз­ча­ро­ва­ні і в лі­вих, і в тра­ди­цій­них пра­вих пар­ті­ях бра­зиль­ці по­ча­ли шу­ка­ти ря­тів­ни­ка. На цю роль пре­тен­ду­вав Бол­со­на­ру, в яко­го че­рез йо­го мар­гі­наль­не ста­но­ви­ще в бра­зиль­ській по­лі­ти­ці бу­ло мен­ше мо­жли­во­стей за­ма­за­ти­ся в ко­ру­пцій­них схе­мах.

Aeа­їр Бол­со­на­ру — ча­сти­на пра­вої хви­лі, яка під­ні­ма­є­ться по­всю­дно у сві­ті, але він ба­га­то чим від­рі­зня­є­ться, на­при­клад, від До­наль­да Трам­па чи Ма­рін Ле Пен.

Свою ви­бор­чу про­гра­му Бол­со­на­ру по­бу­ду­вав на кри­ти­ці не­спро­мо­жно­сті тра­ди­цій­них пар­тій розв’язу­ва­ти про­бле­ми кра­ї­ни: «Во­ни ви­прав­до­ву­ють свої по­мил­ки, во­ни на­ві­шу­ють яр­ли­ки, во­ни фі­ксу­ю­ться на сло­ві «ди­кта­ту­ра», а тим ча­сом по­над 14 міль­йо­нів лю­дей — без ро­бо­ти, що­ро­ку — 60 ти­сяч убивств і 50 ти­сяч з´вал­ту­вань. Ось що тур­бує лю­дей!»

«Ди­кта­ту­ра» в да­но­му кон­текс­ті — це вій­сько­ва ди­кта­ту­ра 1964— 1985 ро­ків. Бол­со­на­ру не при­хо­вує, що є її пал­ким при­хиль­ни­ком. Він обі­цяє, що «на­ве­де по­ря­док», по­ни­зив­ши вік кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті до 16 ро­ків та за­про­ва­див­ши хі­мі­чну ка­стра­цію за з´вал­ту­ва­н­ня. Ба­га­тьма жи­те­ля­ми кра­ї­ни, де про­цві­та­ють ма­фія і по­бу­то­ва зло­чин­ність, ці обі­цян­ки спри­йма­ю­ться як баль­зам на ду­шу.

Як і будь-який уль­тра­пра­вий, Бол­со­на­ру — во­рог «куль­тур­но­го мар­кси­зму», фе­мі­ні­зму і прав ЛГБТ. Він вва­жає, що жін­ки ма­ють отри­му­ва­ти мен­шу зар­пла­ту, ніж чо­ло­ві­ки, оскіль­ки мо­жуть за­ва­гі­тні­ти й пі­ти з ро­бо­ти. Та­кож він обі­цяє по­кін­чи­ти з «ген­дер­ною осві­тою» в шко­лах, що при­зво­дить до «пе­ред­ча­сної се­ксу­а­лі­за­ції» ді­тей.

Що ва­жли­ві­ше, Бол­со­на­ру — ра­сист. Він не при­хо­вує сво­єї зне­ва­ги до на­ціо­наль­них мен­шин, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи да­ле­ку від по­лі­тко­ре­ктно­сті ле­кси­ку, і зби­ра­є­ться по­кін­чи­ти з ра­со­вою кво­тою у ви­шах. Та­кож він хо­че ска­су­ва­ти за­хист прав ін­ді­ан­ців на зем­лі, що їм на­ле­жать. Для кра­ї­ни з ба­га­то­на­ціо­наль­ним на­се­ле­н­ням роз­па­лю­ва­н­ня ра­со­во­го кон­флі­кту мо­же ство­ри­ти зна­чні про­бле­ми.

Біль­шість ви­бор­ців, які не­на­ви­дять Бол­со­на­ру або за­хо­плю­ю­ться ним, ці­кав­ля­ться йо­го обі­цян­ка­ми бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю та по­кін­чи­ти із за­си­л­лям фе­мі­ні­зму. Тим ча­сом спе­ци­фі­чна від­мін­ність Бол­со­на­ру від ін­ших уль­тра­пра­вих ле­жить у сфе­рі еко­но­мі­ки.

Біль­шість су­ча­сних уль­тра­пра­вих по­лі­ти­ків і ру­хів кри­ти­ку­ють не тіль­ки «куль­тур­ний мар­ксизм», а й еко­но­мі­чний лі­бе­ра­лізм — або з по­зи­цій со­ці­аль­но­го кон­се­рва­ти­зму (ба­га­ті по­вин­ні пі­клу­ва­ти­ся про бі­дних як ба­тьки про ді­тей), або — ра­ди­каль­но­го на­ціо­на­лі­зму (аби на­ція бу­ла здо­ро­вою, ні­хто не має втра­ча­ти здо­ров’я че­рез зли­дні).

На від­мі­ну від них, Бол­со­на­ру — при­бі­чник еко­но­мі­чно­го нео­лі­бе­ра­лі­зму. Він уже ого­ло­сив, що при­зна­чить мі­ні­стром фі­нан­сів сво­го ра­дни­ка з еко­но­мі­чних пи­тань уль­тра­лі­бе­ра­ла Па­у­лу Ге­де­са. Ге­дес обі­цяє подаль­шу при­ва­ти­за­цію під­при­ємств, ре­фор­ми пен­сій­ної та по­да­тко­вої си­стем, ско­ро­че­н­ня со­ці­аль­ної до­по­мо­ги. Ці­ка­во, що на по­ча­тку жов­тня ген­про­ку­ра­ту­ра Бра­зи­лії роз­по­ча­ла роз­слі­ду­ва­н­ня уча­сті Ге­де­са в ма­хі­на­ці­ях із пен­сій­ни­ми фон­да­ми дер­жав­ної на­фто­вої кор­по­ра­ції Petrobras.

Petrobras вхо­дить до спи­ску ком­па­ній, що їх пла­ну­є­ться при­ва­ти­зу­ва­ти. Її 1953 ро­ку ство­рив Aeе­ту­ліу Вар­гас, який очо­лю­вав Бра­зи­лію в 1930—1945 та в 1951— 1954 ро­ках і який, усві­до­мив­ши, що так і не зміг зла­ма­ти олі­гар­хі­чну стру­кту­ру бра­зиль­сько­го су­спіль­ства, 1954 ро­ку за­стре­лив­ся. Він був су­пе­ре­чли­вою і тра­гі­чною по­ста­т­тю —при­ду­шу­вав на­ро­дні пов­ста­н­ня, са­джав у в’язни­ці сво­їх во­ро­гів злі­ва і спра­ва, спів­пра­цю­вав із на­цист­ською Ні­меч­чи­ною, але во­дно­час актив­но іні­ці­ю­вав втру­ча­н­ня дер­жа­ви в еко­но­мі­ку, бу­ду­вав су­ча­сні за­во­ди і за­охо­чу­вав зро­ста­н­ня жит­тє­во­го рів­ня со­ці­аль­них ни­зів.

Однак Бол­со­на­ру орі­єн­ту­є­ться не на вар­га­сів­ську «ди­кта­ту­ру роз­ви­тку» і не на ана­ло­гі­чний їй ре­жим Пе­ро­на в Ар­ген­ти­ні, а на олі­гар­хі­чні ди­кта­ту­ри, яких бу­ло чи­ма­ло в істо­рії Ла­тин­ської Аме­ри­ки.

Пе­ре­мо­га Бол­со­на­ру на ви­бо­рах озна­чає не кі­нець пе­ре­жи­тої Бра­зи­лі­єю кри­зи, а вхо­дже­н­ня її в но­ву ста­дію. Над­зви­чай­но осла­бле­на ко­ру­пцій­ни­ми скан­да­ла­ми ПТ змо­гла здо­бу­ти на ви­бо­рах 45% го­ло­сів. Во­на за­ли­ша­є­ться ма­со­вою пар­ті­єю, по­пу­ляр­ною се­ред со­ці­аль­них ни­зів.

Крім то­го, в очах при­бі­чни­ків ПТ ви­бо­ри є не­ле­гі­тим­ни­ми, оскіль­ки до них не був допу­ще­ний ха­ри­зма­ти­чний лі­дер ПТ — пре­зи­дент кра­ї­ни у 2003—2011 ро­ках Лу­ла да Сіл­ва. По­при при­че­тність до ко­ру­пції, Лу­ла за­ли­шав­ся на­стіль­ки по­пу­ляр­ним у на­ро­ді — як пам’ять про пер­ший, іди­лі­чний, пе­рі­од прав­лі­н­ня ПТ, — що ба­га­то екс­пер­тів про­ро­ку­ва­ли йо­му пе­ре­мо­гу в пер­шо­му ту­рі ви­бо­рів. Однак іще до ви­бо­рів йо­го за­су­ди­ли до 12 ро­ків в’язни­ці за спів­у­часть у ко­ру­пції, по­зба­вив­ши тим са­мим мо­жли­во­сті про­ти­сто­я­ти Бол­со­на­ру на ви­бо­рах. Ви­су­ну­тий ПТ Фер­нан­ду Ад­дад ви­явив­ся ли­ше блі­дою ко­пі­єю Лу­ли.

Для се­ре­дньо­го кла­су обі­цян­ки Бол­со­на­ру бо­ро­ти­ся зі зло­чин­ні­стю зву­чать як не­бе­сна му­зи­ка. Але жи­те­лі не­трів ма­ють усі під­ста­ви по­бо­ю­ва­ти­ся, що ре­аль­но «бо­роть­ба зі зло­чин­ні­стю» обер­не­ться зро­ста­н­ням вла­ди по­лі­ції, ті­сно пов’яза­ної з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю. Не­при­хо­ва­ний ра­сизм Бол­со­на­ру за­гро­жує роз­па­лю­ва­н­ням ра­со­вої бо­роть­би, якої Бра­зи­лія до­сі не зна­ла. Аби ре­а­лі­зу­ва­ти про­го­ло­ше­ні ним ці­лі, Бол­со­на­ру до­ве­де­ться по­до­ла­ти без­ліч пе­ре­шкод, і ні­хто не знає, чи не зне­на­ви­дять йо­го в хо­ді ці­єї бо­роть­би ті, хто ни­ні ним за­хо­плю­є­ться.

Бол­со­на­ру, син емі­гран­тів, ви­сту­пає за різ­ке обме­же­н­ня мі­гра­ції в Бра­зи­лію. І на­сам­пе­ред — з Ве­не­су­е­ли, яка пе­ре­жи­ває го­стру кри­зу.

На за­пи­та­н­ня жур­на­лі­стів, чи по­го­ди­ться він, став­ши пре­зи­ден­том, взя­ти участь в ін­тер­вен­ції про­ти Ве­не­су­е­ли, якщо про це пе­ре­кон­ли­во по­про­сять США, Бол­со­на­ру дав не­га­тив­ну від­по­відь: «Ні­хто не хо­че ні з ким во­ю­ва­ти». Во­дно­час де­я­кі вій­сько­ві ек­спер­ти не за­пе­ре­чу­ють та­кої мо­жли­во­сті. Тим па­че що вій­на зав­жди слу­гує хо­ро­шим при­во­дом для за­гвин­чу­ва­н­ня га­йок усе­ре­ди­ні кра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.