Зе­мель­на ре­фор­ма: від ри­зи­ків до пе­ре­ваг

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ігор ЛАЗЕПКА, Фо­то Ва­си­ля Ар­тю­шен­ка

кан­ди­дат еко­но­мі­чних на­ук

Остан­нім ча­сом в укра­їн­сько­му су­спіль­стві актив­но обго­во­рю­є­ться про­бле­ма рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

Пев­ні си­ли на­віть вда­ю­ться до спроб уза­ко­ни­ти по­ря­док, який до­по­міг би в май­бу­тньо­му скон­цен­тру­ва­ти зем­лю в ру­ках ве­ли­ких зем­ле­вла­сни­ків. Але та­ке ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми, на на­ше пе­ре­ко­на­н­ня, при­зве­де до обез­зе­ме­ле­н­ня се­лян та оста­то­чно­го роз­оре­н­ня укра­їн­ських сіл.

Укра­їн­ське се­ло ство­рює про­до­воль­чий до­ста­ток у кра­ї­ні, з ко­жним ро­ком збіль­шує її екс­порт­ний по­тен­ці­ал, Але се­ло це не про­сто ви­ро­бни­цтво, це — спо­сіб жи­т­тя близь­ко 13 міль­йо­нів гро­ма­дян, те се­ре­до­ви­ще, в яко­му фор­му­ю­ться осо­бли­во­сті Укра­ї­ни як дер­жа­ви.

За ра­дян­ських ча­сів се­ло не мо­гло за­без­пе­чи­ти ту ве­ли­ку кра­ї­ну про­до­воль­ством і си­ро­ви­ною для пев­них га­лу­зей про­ми­сло­во­сті. То­му ще за ча­сів «гор­ба­чов­ської пе­ре­бу­до­ви» роз­по­ча­ло­ся, але не за­вер­ши­ло­ся ре­фор­му­ва­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства.

Уже пі­сля здо­бу­т­тя Укра­ї­ною не­за­ле­жно­сті ре­фор­му­ва­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства пе­ред­ба­ча­ло роз­па­ю­ва­н­ня і при­ва­ти­за­цію зем­лі та ство­ре­н­ня на се­лі рин­ко­вих форм го­спо­да­рю­ва­н­ня. Зем­лю роз­по­ді­ля­ли ли­ше між ти­ми, хто на мо­мент прийня­т­тя ука­зу пра­цю­вав у сіль­сько­му го­спо­дар­стві, і пен­сіо­не­ра­ми, які до ви­хо­ду на пен­сію бу­ли зайня­ті в цій га­лу­зі.

Для обро­бі­тку сво­їх зе­мель­них па­їв біль­шість се­лян не ма­ли до­ста­тньої кіль­ко­сті сіль­сько­го­спо­дар­ської те­хні­ки та че­рез без­гро­шів’я не мо­гли її при­дба­ти, а че­рез пен­сій­ний вік — і пра­цю­ва­ти на зем­лі. Та­кож не бу­ло до­сту­пу до де­ше­вих кре­ди­тів, а на­ле­жної до­по­мо­ги від дер­жа­ви, на­віть з про­гно­зу­ва­н­ня й ін­фор­му­ва­н­ня про рин­ки збу­ту ви­ро­бле­ної про­ду­кції, се­ля­ни не отри­ма­ли. За та­ких умов за­про­ва­джу­ва­ти ри­нок зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня бу­ло не­мо­жли­во, бо він уза­га­лі за­ли­шив би се­лян без зем­лі. То­му до 2005 ро­ку бу­ло на­кла­де­но мо­ра­то­рій на ку­пів­лю-про­даж ці­єї зем­лі.

Біль­шість се­лян свої паї пе­ре­да­ли в орен­ду агро­хол­дин­гам і ве­ли­ким орен­да­рям. Але їх го­спо­да­рю­ва­н­ня на зем­лі спря­мо­ва­не на отри­ма­н­ня ма­кси­маль­но­го зи­ску, а не на со­ці­аль­но-еко­но­мі­чний роз­ви­ток укра­їн­ських сіл. Во­ни за­зви­чай не ве­дуть ба­га­то­га­лу­зе­во­го сіль­сько­го го­спо­дар­ства (хо­ча усі га­лу­зі сіль­сько­го го­спо­дар­ства — ро­слин­ни­цтво, тва­рин­ни­цтво, вклю­ча­ю­чи бджо­ляр­ство, — вза­є­мо­пов’яза­ні і вза­є­мо­за­ле­жні), а пе­ре­ва­жно за­йма­ю­ться ви­ро­щу­ва­н­ням обме­же­ної кіль­ко­сті най­ви­гі­дні­ших куль­тур. При цьо­му агро­хол­дин­ги за­сто­со­ву­ють по­ту­жну те­хні­ку, яка руй­нує стру­кту­ру і ро­дю­чість ´рун­ту, пе­ре­на­си­чу­ють йо­го мі­не­раль­ни­ми до­бри­ва­ми та за­со­ба­ми за­хи­сту ро­слин, ду­же ча­сто не до­три­му­ю­ться сі­во­змін, об­хо­дя­ться мі­ні­маль­ною кіль­кі­стю ро­бо­чої си­ли. Від­су­тність ро­бо­чих місць при­зве­ла до по­си­ле­н­ня від­пли­ву сіль­сько­го на­се­ле­н­ня у мі­ста та за кор­дон.

Уна­слі­док та­ко­го ре­фор­му­ва­н­ня впро­довж остан­ніх де­ся­ти­річ укра­їн­ське се­ло за­зна­ло зна­чних втрат. За ро­ки не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни з її ма­пи ще­зло по­над 400 сіл і се­лищ, а в ба­га­тьох се­лах за­ли­ши­ли­ся лі­че­ні жи­те­лі, як пра­ви­ло, пен­сіо­не­ри. І якщо цьо­го про­це­су руй­на­ції не зу­пи­ни­ти, Укра­ї­на втра­тить свою са­мо­бу­тність, ве­ли­кий пласт ти­ся­чо­лі­тньої куль­ту­ри.

Та оскіль­ки про­ве­де­не ре­фор­му­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син за­зна­ло нев­да­чі, Укра­ї­ні не­об­хі­дне не за­вер­ше­н­ня про­валь­ної зе­мель­ної ре­фор­ми, а но­ва ре­фор­ма як та­ка. Пе­ре­д­усім по­трі­бно пра­виль­но ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня зі ска­су­ва­н­ням мо­ра­то­рію на про­даж зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та пе­ре­хо­дом до за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі. Клю­чем до ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми рин­ку зем­лі в Укра­ї­ні має бу­ти чі­тке ви­зна­че­н­ня вла­сни­ка та ко­ри­сту­ва­ча зем­лі, а та­кож по­ряд­ку вста­нов­ле­н­ня її на­у­ко­во об´рун­то­ва­ної ці­ни.

За­про­ва­дже­н­ня віль­но­го обі­гу зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня в то­му ви­гля­ді, який про­по­ну­є­ться вла­дою, на сьо­го­дні не дасть очі­ку­ва­них ре­зуль­та­тів.

Взя­те сво­го ча­су на озбро­є­н­ня га­сло «Фер­мер нас на­го­дує!», як по­ка­зав уже ми­ну­лий до­свід, по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів не да­ло, в су­ча­сних укра­їн­ських ре­а­лі­ях курс на ши­ро­ке за­сну­ва­н­ня фер­мер­ських го­спо­дарств не при­во­дить до фер­мер­сько­го бу­му. Пра­ця хлі­бо­ро­ба важ­ка. А якщо фер­мер за­йма­є­ться тва­рин­ни­цтвом (а без ньо­го ефе­ктив­не го­спо­да­рю­ва­н­ня на зем­лі не­мо­жли­ве), то він бу­де ра­бом сво­го го­спо­дар­ства, що­ден­но пра­цю­ю­чи з ран­ку до но­чі, без ви­хі­дних і від­пу­сток. А то­му охо­чих ста­ти фер­ме­ра­ми не­ба­га­то. Ви­знай­мо, що на се­лі сьо­го­дні ба­жа­ю­чих про­да­ти зем­лю біль­ше, ніж тих, хто має до­ста­тні ко­шти для при­дба­н­ня на­віть не­ве­ли­кої зе­мель­ної ді­лян­ки. Че­рез це ці­ни на зем­лю бу­дуть низь­ки­ми, і із за­сто­су­ва­н­ням рі­зних ті­ньо­вих схем укра­їн­ська зем­ля зно­ву опи­ни­ться в ру­ках ла­ти­фун­ди­стів та іно­зем­ців.

Ціл­ком під­три­мую по­зи­цію тих ав­то­рів, які вва­жа­ють, що зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня — на­ціо­наль­ний ка­пі­тал, тож не по­вин­ні пе­ре­бу­ва­ти в ру­ках не­ре­зи­ден­тів хо­ча б про­тя­гом най­ближ­чих де­ся­ти­літь, бо са­ме вла­сни­ки зем­лі ви­зна­ча­ти­муть подаль­шу до­лю на­шої дер­жа­ви.

Здій­снен­ню но­вої зе­мель­ної ре­фор­ми спри­я­ти­ме За­кон Укра­ї­ни «Про Дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр», який ви­зна­чає Дер­жзем­ка­дастр як єди­ну дер­жав­ну гео­ін­фор­ма­цій­ну си­сте­му ві­до­мо­стей про зем­лі, роз­та­шо­ва­ні в ме­жах дер­жав­но­го кор­до­ну Укра­ї­ни, їхнє ці­льо­ве при­зна­че­н­ня, обме­же­н­ня у ви­ко­ри­стан­ні, а та­кож да­ні про кіль­кі­сну і які­сну ха­ра­кте­ри­сти­ку зе­мель, їхню оцін­ку, про роз­по­діл зе­мель між вла­сни­ка­ми і ко­ри­сту­ва­ча­ми. Ві­до­мо­сті ка­да­стру за­но­ся­ться в еле­ктрон­ну пу­блі­чну ка­да­стро­ву кар­ту. Скла­да­н­ня зе­мель­но­го ка­да­стру — ду­же скла­дна, три­ва­ла і до­ро­га, але ду­же по­трі­бна для рин­ку зем­лі спра­ва. Але її ще не за­вер­ше­но. Окрім цьо­го, ще не пов­ні­стю сфор­мо­ва­но Ре­єстр прав на зе­мель­ні ді­лян­ки. До цьо­го ча­су да­ле­ко не всі зе­мель­ні паї ви­не­се­но в на­ту­рі, а то­му їхні вла­сни­ки по­ки що не отри­ма­ли дер­жав­них актів на пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки. Без за­вер­ше­н­ня за­зна­че­них ро­біт не всі вла­сни­ки зе­мель­них па­їв змо­жуть бра­ти участь у рин­ку зем­лі.

На на­ше пе­ре­ко­на­н­ня, за за­зна­че­них ви­ще умов но­ву зе­мель­ну ре­фор­му в Укра­ї­ні слід про­ве­сти з до­три­ма­н­ням пев­них по­ло­жень. Зокре­ма, роз­по­ча­ти тре­ба із ви­зна­н­ня зем­лі дер­жав­ною вла­сні­стю, що по­лег­шить у ра­зі не­об­хі­дно­сті ви­лу­че­н­ня зем­лі для дер­жав­них по­треб. У дер­жав­ній вла­сно­сті пов­ні­стю чи час­тко­во зем­ля пе­ре­бу­ває у ба­га­тьох, на­віть успі­шних кра­ї­нах.

Пра­во облі­ку зе­мель і роз­по­ря­дже­н­ня ни­ми до­ціль­но пе­ре­да­ти сіль­ським гро­ма­дам в осо­бі ор­га­нів мі­сце­вої вла­ди. Ча­сти­ну цих зе­мель по­трі­бно за­ли­ша­ти у ре­зер­ві сіль­ської гро­ма­ди для ви­ко­ри­ста­н­ня на не­пе­ре­дба­че­ні по­тре­би (на­при­клад, ком­пен­са­ції ви­лу­че­них у чле­нів гро­ма­ди ді­ля­нок на дер­жав­ні або мі­сце­ві по­тре­би і т. ін.). Ці за­ре­зер­во­ва­ні зем­лі ор­га­ни мі­сце­вої вла­ди мо­жуть зда­ва­ти у ко­ро­тко­стро­ко­ву орен­ду.

Є до­ціль­ність у за­про­ва­джен­ні ін­сти­ту­ту до­ві­чної орен­ди зем­лі ти­ми гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни, які її осо­би­сто обро­бля­ти­муть. Для се­ля­ни­на пра­во до­ві­чно­го ко­ри­сту­ва­н­ня зем­лею і отри­ма­н­ня до­хо­ду від її ви­ко­ри­ста­н­ня не так уже й від­рі­зня­ти­ме­ться від пра­ва вла­сно­сті на зем­лю. Го­лов­не, що він змо­же нею ко­ри­сту­ва­ти­ся й роз­по­ря­джа­ти­ся (пе­ре­да­ва­ти пра­во до­ві­чної орен­ди у спа­док чи у за­ста­ву кре­ди­ту, да­ру­ва­ти, про­да­ва­ти че­рез Зе­мель­ний банк то­що).

З ме­тою при­ско­ре­н­ня про­це­су ре­фор­ми ви­да­ні се­ля­нам дер­жав­ні акти на пра­во вла­сно­сті на зем­лю у за­ко­но­дав­чо­му по­ряд­ку ого­ло­шу­ю­ться акта­ми про пра­во до­ві­чної орен­ди ці­єї ж зем­лі. За на­сту­пної опе­ра­ції з зем­лею уже но­во­му орен­да­ре­ві ви­да­ва­ти­ме­ться дер­жав­ний акт на пра­во до­ві­чної орен­ди зем­лі.

Зва­жа­ю­чи на пе­ре­ва­ги ве­ли­ких го­спо­дарств, основ­ною фор­мою го­спо­да­рю­ва­н­ня на се­лі ма­ють бу­ти ко­опе­ра­ти­ви, але вла­сни­кам зе­мель­них па­їв, які ба­жа­ють ве­сти фер­мер­ське го­спо­дар­ство, слід на­да­ти та­ке пра­во. Сіль­ський ко­опе­ра­тив кра­ще, ніж агро­хол­дин­ги, пе­ре­йма­ти­ме­ться про­бле­ма­ми сво­го се­ла. Про це свід­чить до­свід тих сіл, де не ро­зі­кра­ли кол­го­спів, а збе­ре­гли ве­ли­кі го­спо­дар­ства, ре­фор­му­вав­ши їх у рі­зні ор­га­ні­за­цій­ні фор­ми (акціо­нер­не то­ва­ри­ство, то­ва­ри­ство з обме­же­ною від­по­від­аль­ні­стю і т.ін.).

До­го­во­ри агро­хол­дин­гів і ве­ли­ких орен­да­рів з вла­сни­ка­ми па­їв по­трі­бно ви­зна­ти не­дій­сни­ми з пев­но­го ча­су (на­при­клад, че­рез два-три ро­ки), щоб во­ни мо­гли оку­пи­ти здій­сне­ні ни­ми ви­тра­ти на по­кра­ще­н­ня зем­лі, якщо во­ни бу­ли. При цьо­му лі­кві­до­ву­ва­ти агро­хол­дин­ги не­об­хі­дно по­сту­по­во, щоб не пі­ді­рва­ти екс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу кра­ї­ни. Не­до­ціль­но лі­кві­до­ву­ва­ти агро­хол­дин­ги і ве­ли­ких орен­да­рів, які в се­лах ве­дуть ба­га­то­га­лу­зе­ве го­спо­дар­ство, ефе­ктив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють зем­лю, за­без­пе­чу­ють зайня­тість се­лян і тур­бу­ю­ться про роз­ви­ток сіл (та­ких ма­ло, але во­ни є). Слід зва­жа­ти й на те, чи є в да­но­му се­лі до­ста­тньо охо­чих го­спо­да­рю­ва­ти на зем­лі.

За агро­хол­дин­га­ми до­ціль­но за­ли­ши­ти фун­кцію зер­но­трей­дер­ства з ре­гу­лю­ва­н­ням дер­жа­вою про­тя­гом кіль­кох ро­ків мі­ні­маль­них за­ку­пі­вель­них цін на про­ду­кцію сіль­сько­го го­спо­дар­ства і ма­кси­маль­них вну­трі­шніх роз­дрі­бних цін на про­до­воль­ство. Адже це не­нор­маль­но, ко­ли, на­при­клад, за­раз ці­ни на пшо­но по­де­ку­ди ста­ли ви­щі від цін на ім­пор­то­ва­ний рис. У подаль­шо­му кон­ку­рен­цію зер­но­трей­де­рам ма­ють скла­сти асо­ці­а­ції с/г го­спо­дарств.

Вла­сни­ки зе­мель­них па­їв, які не мо­жуть чи не ба­жа­ють обро­бля­ти зем­лю, мо­жуть своє пра­во до­ві­чної орен­ди пе­ре­да­ти як пай чи про­да­ти сіль­сько­му ко­опе­ра­ти­ву або про­да­ти че­рез Зе­мель­ний банк будь-яко­му чле­ну сіль­ської гро­ма­ди чи осо­бі, яка пе­ре­се­ля­є­ться на те­ри­то­рію гро­ма­ди для ве­де­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства.

Пло­ща орен­до­ва­ної зем­лі має обме­жу­ва­ти­ся з ура­ху­ва­н­ням за­без­пе­че­н­ня ре­гіо­ну зем­ля­ми сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, зда­тно­сті до­три­му­ва­ти­ся фер­мер­ським се­лян­ським го­спо­дар­ством на­у­ко­во об´рун­то­ва­них сі­во­змін та обро­бля­ти зем­лю са­мо­стій­но і ли­ше з мо­жли­ві­стю тим­ча­со­во­го за­лу­че­н­ня сто­рон­ньої ро­бо­чої си­ли для ви­ко­на­н­ня се­зон­них ро­біт.

За по­зо­вом ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну гро­ма­ди на під­ста­ві рі­ше­н­ня су­ду по­збав­ля­ю­ться пра­ва до­ві­чної орен­ди орен­да­рі, які не по-го­спо­дар­ськи став­ля­ться до зем­лі, з ви­пла­тою їм її вар­то­сті у ви­пад­ках, ко­ли во­ни отри­ма­ли зем­лю в до­ві­чну орен­ду шля­хом обмі­ну дер­жав­но­го акта на пра­во вла­сно­сті на акт пе­ре­да­чі зем­лі в до­ві­чну орен­ду.

До­ціль­ним та­кож є за­про­ва­дже­н­ня обов’яз­ко­во­го стра­ху­ва­н­ня орен­да­ря­ми не­ру­хо­мо­го май­на і май­бу­тньо­го уро­жаю, охо­пле­н­ня се­лян член­ством у кре­ди­тних спіл­ках і від­нов­ле­н­ня ді­яль­но­сті Дер­жав­но­го зе­мель­но­го бан­ку Укра­ї­ни, по­клав­ши на ньо­го фун­кції на­да­н­ня іпо­те­чних кре­ди­тів на при­дба­н­ня зем­лі, сіль­сько­го­спо­дар­ської те­хні­ки та на бу­дів­ни­цтво ви­ро­бни­чих при­мі­щень, а та­кож про­ве­де­н­ня від­кри­тих ау­кціо­нів з ку­пів­лі-про­да­жу зе­мель­них ді­ля­нок.

Крім то­го, пе­ре­роз­по­ді­лу зе­мель на ко­ристь ефе­ктив­но­го вла­сни­ка по­ви­нен спри­я­ти зе­мель­ний по­да­ток, ве­ли­чи­на яко­го має бу­ти фі­ксо­ва­ною і за­ле­жа­ти не від фа­кти­чно­го до­хо­ду сіль­го­спви­ро­бни­ка, а від нор­ма­тив­но­го до­хо­ду, тоб­то та­ко­го, який мо­жна одер­жа­ти на ко­жній кон­кре­тній зе­мель­ній ді­лян­ці за умов до­три­ма­н­ня пев­но­го стан­дар­ту го­спо­да­рю­ва­н­ня.

На­вряд чи за­про­по­но­ва­на на­ми ре­фор­ма по­вто­рю­ва­ти­ме зе­мель­ні ре­фор­ми в ін­ших кра­ї­нах. Але ко­жна кра­ї­на при здій­снен­ні ре­форм по­ряд із ви­ко­ри­ста­н­ням до­сві­ду ін­ших дер­жав має вра­хо­ву­ва­ти вла­сні осо­бли­во­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.