За ким пен­сій­ний по­дзвін

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр КОВАЛЬ

Те­за про те, що ві­тчи­зня­на со­лі­дар­на пен­сій­на си­сте­ма се­бе по­сту­по­во зжи­ває, остан­нім ча­сом на­бу­ває де­да­лі біль­шої по­пу­ляр­но­сті не тіль­ки в оби­ва­тель­сько­му се­ре­до­ви­щі, а й, що див­но, в екс­пер­тній спіль­но­ті.

Роз­мір пен­сії, мов­ляв, не дає змо­ги лю­дям по­хи­ло­го ві­ку ве­сти гі­дний спо­сіб жи­т­тя, то­му со­лі­дар­ну си­сте­му по­трі­бно лі­кві­ду­ва­ти пов­ні­стю, з усі­ма її скла­до­ви­ми, в то­му чи­слі з єди­ним со­ці­аль­ним вне­ском (ЄСВ). У ре­зуль­та­ті ідея ска­су­ва­н­ня ЄСВ опа­но­вує ро­зу­ма­ми на­віть про­від­них укра­їн­ських по­лі­ти­ків й ана­лі­ти­ків, при­чо­му про­по­ну­є­ться не обов’яз­ко­во при роз­гля­ді пен­сій­ної про­бле­ма­ти­ки. Най­ча­сті­ше ска­су­ва­н­ня або зни­же­н­ня ЄСВ під­но­сять як один із за­со­бів бо­роть­би з ті­ньо­вою еко­но­мі­кою, ви­хо­дя­чи з то­го, що го­лов­ною при­чи­ною ті­ні­за­ції зар­плат є екс­тре­маль­но ви­со­ке на­ван­та­же­н­ня на фонд опла­ти пра­ці, і зни­же­н­ня на­ван­та­же­н­ня до­по­мо­же ви­ве­сти бі­знес із «ті­ні». На пер­ший по­гляд по­зи­ція ви­гля­дає ціл­ком ло­гі­чною і об´рун­то­ва­ною. Але ли­ше на пер­ший.

Дій­сно, ко­ли на­ра­ху­ва­н­ня на зар­пла­ту і від­ра­ху­ва­н­ня із зар­пла­ти в су­мі бу­дуть ниж­чи­ми за ви­тра­ти на кон­вер­та­цію (до 15%), під­при­єм­ці з ра­ді­стю ви­ве­дуть зар­пла­ти з «ті­ні». Однак та­ко­го низь­ко­го на­ван­та­же­н­ня на фонд за­ро­бі­тної пла­ти не­ма ні­де у сві­ті.

По­став­мо про­во­ка­цій­не за­пи­та­н­ня: а на­ві­що вза­га­лі де­ті­ні­зу­ва­ти ри­нок пра­ці? І са­мі ж на ньо­го від­по­ві­мо.

По-пер­ше, цей за­хід спри­я­ти­ме на­пов­нен­ню Пен­сій­но­го фон­ду Укра­ї­ни (ПФУ). До­да­тко­во до­на­ра­хо­ва­ний ЄСВ зба­лан­сує (хо­ча б час­тко­во) до­хо­ди і ви­тра­ти со­лі­дар­ної пен­сій­ної си­сте­ми, що дасть мо­жли­вість змен­ши­ти трансферт із держ­бю­дже­ту. А ви­віль­не­ні гро­ші мо­жуть бу­ти спря­мо­ва­ні на ін­ші ці­лі: охо­ро­ну здо­ров’я, осві­ту, обо­ро­ну то­що.

По-дру­ге, від­бі­лю­ва­н­ня зар­плат за­без­пе­чить до­да­тко­ві до­хо­ди дер­жав­но­го та мі­сце­вих бю­дже­тів від по­да­тку на до­хо­ди фі­зи­чних осіб.

По-тре­тє, до­да­тко­ва су­ма вне­сків, спла­че­них за пра­ців­ни­ка до ПФУ, за­без­пе­чить йо­му май­бу­тню пен­сію у біль­ших роз­мі­рах, аніж при ро­бо­ті «втем­ну».

І остан­нє, при­єм­ний бо­нус для ро­бо­то­дав­ців, які ви­пла­чу­ють зар­пла­ту офі­цій­но, — во­ни мо­жуть спа­ти спо­кій­но, не по­бо­ю­ю­чись пе­ре­ві­рок (зві­сно, ви­клю­чно в ча­сти­ні опла­ти пра­ці).

Та якщо ми хо­че­мо ви­ве­сти зар­пла­ти з «ті­ні», щоб по­лег­ши­ти жи­т­тя ПФУ у ви­гля­ді до­да­тко­во­го ЄСВ, то то­чно не мо­же­мо йо­го ска­су­ва­ти, іна­кше втра­ти­мо сенс бо­роть­би з де­ті­ні­за­ці­єю. Да­лі, ми хо­че­мо збіль­ши­ти до­хо­ди цен­траль­но­го і мі­сце­вих бю­дже­тів за ра­ху­нок до­да­тко­во­го ПДФО, тоб­то і цей по­да­ток зни­зи­ти не ви­йде.

На­ре­шті, пра­ців­ни­ки мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на під­ви­ще­ну пен­сію при до­ся­гнен­ні пен­сій­но­го ві­ку. Оце дій­сно сер­йо­зний ар­гу­мент. При­найм­ні він був та­ким до пен­сій­ної ре­фор­ми 2017 ро­ку. Однак пі­сля ска­су­ва­н­ня ко­е­фі­ці­єн­та 1,35 ва­го­мість цьо­го ар­гу­мен­ту сер­йо­зно ні­ве­льо­ва­на.

Ста­ном на пер­ше пів­річ­чя 2018 ро­ку ко­е­фі­ці­єнт за­мі­ще­н­ня в Укра­ї­ні (від­но­ше­н­ня се­ре­дньої пен­сії до се­ре­дньої зар­пла­ти) до­рів­ню­вав 0,26. І в подаль­шо­му бу­де ли­ше зни­жу­ва­ти­ся за ра­ху­нок за­мі­ще­н­ня «ста­рих» пен­сіо­не­рів із ко­е­фі­ці­єн­том 1,35 на «но­вих» із ко­е­фі­ці­єн­том 1,0. При цьо­му МОП ре­ко­мен­дує за­без­пе­чу­ва­ти цей по­ка­зник на рів­ні не ниж­че від 0,4.

Іна­кше ка­жу­чи, май­бу­тня ви­го­да для пра­ців­ни­ків від від­бі­лю­ва­н­ня зар­плат за існу­ю­чо­го по­ряд­ку ре­чей ви­гля­дає де­да­лі більш сум­нів­ною. Нав­па­ки, в ни­ні­шніх ре­а­лі­ях «бі­ла» зар­пла­та мо­же за­гро­жу­ва­ти по­збав­ле­н­ням пра­ва на жи­тло­ву суб­си­дію. То­му з’яви­ла­ся про­бле­ма вже у тих ро­бо­то­дав­ців, хто сам хо­че пла­ти­ти «по-бі­ло­му», але лю­ди не бе­руть.

От­же, де­ті­ні­за­ція зар­плат із до­по­мо­гою ви­клю­чно зни­же­н­ня по­да­тко­во­го на­ван­та­же­н­ня по­збав­ляє про­цес будь-яко­го сен­су. Адже де­ті­ні­за­ція не є са­мо­ці­л­лю. Її сенс по­ля­гає в ба­лан­су­ван­ні та­ких скла­до­вих со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го устрою кра­ї­ни, як дер­жав­ні фі­нан­си, фі­нан­си ПФУ та со­ці­аль­не ста­но­ви­ще пен­сіо­не­рів. Якщо з пер­ши­ми дво­ма скла­до­ви­ми все більш-менш ясно, то на остан­ній не­об­хі­дно зу­пи­ни­ти­ся до­кла­дні­ше.

У кон­текс­ті со­ці­аль­но­го ста­но­ви­ща пен­сіо­не­рів до­ре­чно на­го­ло­си­ти на одно­му ню­ан­сі. Пен­сій­на си­сте­ма Укра­ї­ни ба­зу­є­ться на стра­хо­во­му прин­ци­пі (при­найм­ні це за­де­кла­ро­ва­но в чин­но­му за­ко­но­дав­стві), який вклю­чає в се­бе три скла­до­ві: со­лі­дар­ність, пла­тність і екві­ва­лен­тність від­шко­ду­ва­н­ня. Са­ме на со­лі­дар­но­сті до­зво­ли­мо со­бі за­го­стри­ти ува­гу.

Перш за все йде­ться про між­по­ко­лін­ну со­лі­дар­ність, ко­ли ком­пен­са­ція шко­ди від втра­ти пра­це­зда­тно­сті у ви­гля­ді пен­сії для стар­шої ві­ко­вої ко­гор­ти (не­пра­це­зда­тне на­се­ле­н­ня) від­бу­ва­є­ться за ра­ху­нок пе­ре­роз­по­ді­лу вне­сків мо­лод­шої ві­ко­вої ко­гор­ти (пра­це­зда­тне на­се­ле­н­ня). Со­лі­дар­на пен­сій­на си­сте­ма перш за все мо­раль­на, адже мо­лод­ше по­ко­лі­н­ня пі­клу­є­ться про стар­ше, то­чно так са­мо, як ті сво­го ча­су дба­ли про сво­їх ста­ри­ків.

В еко­но­мі­чно­му кон­текс­ті пен­сія — це ча­сти­на за­ро­бі­тної пла­ти, ви­пла­ту якої від­стро­че­но до втра­ти пра­це­зда­тно­сті. Тож і пла­ти­ти її по­ви­нен ро­бо­то­да­вець. Ще в Рим­ській ім­пе­рії сол­дат, який від­слу­жив на­ле­жний строк у ле­гіо­ні, при звіль­нен­ні отри­му­вав у вла­сність ді­лян­ку зем­лі з бу­ди­но­чком, олив­ко­вим га­єм, ста­дом кіз і де­ся­тком ра­бів. Тим са­мим дер­жа­ва, бу­ду­чи ро­бо­то­дав­цем, зні­ма­ла з ве­те­ра­на всі кло­по­ти про подаль­ше існу­ва­н­ня.

Так са­мо за Ра­дян­сько­го Со­ю­зу дер­жа­ва, бу­ду­чи за­галь­ним ро­бо­то­дав­цем, ви­пла­чу­ва­ла пен­сії гро­ма­дя­нам, які від­пра­цю­ва­ли на неї. Однак сьо­го­дні дер­жа­ва є ли­ше одним із ро­бо­то­дав­ців, по­ряд із пред­став­ни­ка­ми бі­зне­су. То­му пла­ти­ти пен­сіо­не­рам — обов’язок усіх ро­бо­то­дав­ців, у то­му чи­слі і бі­зне­сме­нів.

Мо­жуть за­пе­ре­чи­ти, що на сьо­го­дні ЄСВ є не єди­ним дже­ре­лом вла­сних до­хо­дів ПФУ. Окре­мий збір до со­лі­дар­ної си­сте­ми спла­чу­є­ться за ку­пів­лю юве­лір­них ви­ро­бів, лег­ко­вих ав­то­мо­бі­лів і за опе­ра­ції з не­ру­хо­мі­стю. Все це так, але слід ро­зу­мі­ти, що ці та по­ді­бні пла­те­жі є ви­му­ше­ним за­хо­дом, по­кли­ка­ним хоч якось ста­бі­лі­зу­ва­ти фі­нан­си ПФУ. Але го­лов­ним пла­тни­ком у со­лі­дар­ну си­сте­му, як і ра­ні­ше, є і му­сить бу­ти ро­бо­то­да­вець. А на­пов­не­н­ня ПФУ за ра­ху­нок ін­ших дже­рел, на­при­клад, по­да­тку на не­ру­хо­мість, є не що ін­ше, як по­ру­ше­н­ня са­мої ідеї пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня і пе­ре­кла­да­н­ня від­по­від­аль­но­сті з бі­зне­су на дер­жа­ву.

Та­кож ре­а­лі­за­ція ідеї на­пов­не­н­ня ПФУ із аль­тер­на­тив­них дже­рел, окрім ін­шо­го, озна­чає не що ін­ше, як ру­чне управ­лі­н­ня пен­сі­я­ми з бо­ку ВРУ, до­да­тко­вий сти­мул для пе­ред­ви­бор­но­го по­пу­лі­зму й ін­ші, до­бре зна­йо­мі нам ре­чі.

На це мо­жна бу­ло б за­плю­щи­ти очі, як­би за­мі­на ЄСВ будь-яким ін­шим дже­ре­лом до­хо­дів по­лі­пши­ла ста­но­ви­ще пен­сіо­не­рів. Але у ві­тчи­зня­них ре­а­лі­ях украй скла­дно зна­йти до­да­тко­ве дже­ре­ло, що при­но­сить більш як 350 млрд грн що­рі­чно.

Те­за про те, що со­лі­дар­на си­сте­ма мер­тва, по-сво­є­му гар­на, але хи­бна. Так, пен­сії ма­лі. Так, де­фі­цит бю­дже­ту ПФУ ве­ли­кий. Але зга­дай­мо, що для більш як 8 млн не­пра­цю­ю­чих пен­сіо­не­рів це єди­не дже­ре­ло існу­ва­н­ня.

Де­хто з екс­пер­тів на­по­ля­гає, що си­сте­му вря­тує за­про­ва­дже­н­ня за­галь­но­обов’яз­ко­во­го на­ко­пи­чу­валь­но­го пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня (дру­гий рі­вень). Це не так із низ­ки при­чин, пе­ре­лі­чу­ва­ти які в цій стат­ті не­ма ре­зо­ну. Це пре­дмет окре­мої і сер­йо­зної роз­мо­ви. За­ува­жу ли­ше, що за­по­ру­кою успі­ху при фун­кціо­ну­ван­ні дру­го­го рів­ня є пов­на від­по­від­аль­ність дер­жа­ви за збе­ре­же­н­ня на­ко­пи­чень. Без цьо­го за­тія пе­ре­тво­ри­ться на чер­го­ву, не­хай і три­ва­лу, афе­ру. Окрім то­го, згі­дно зі сві­то­вою пра­кти­кою, пен­сія з дру­го­го рів­ня ста­но­вить не більш як 30% до­хо­дів пен­сіо­не­ра.

У су­хо­му за­ли­шку зму­ше­ний кон­ста­ту­ва­ти: со­лі­дар­на си­сте­ма ди­хає на ла­дан, але аль­тер­на­ти­ва від­су­тня. Єди­ний ви­хід, на моє пе­ре­ко­на­н­ня, по­ля­гає в по­си­лен­ні стра­хо­во­го прин­ци­пу, на яко­му му­сить фун­кціо­ну­ва­ти со­лі­дар­на си­сте­ма.

Перш за все не­об­хі­дний рі­шу­чий від­хід у сфе­рі пен­сій­но­го стра­ху­ва­н­ня від ру­чно­го управ­лі­н­ня роз­мі­ром пен­сій шля­хом подаль­шо­го впро­ва­дже­н­ня три­єди­но­го стра­хо­во­го прин­ци­пу: со­лі­дар­ність, пла­тність, екві­ва­лен­тність від­шко­ду­ва­н­ня. Роз­мір май­бу­тньої пен­сії пра­ців­ни­ка по­ви­нен ви­зна­ча­ти­ся одним-єди­ним по­ка­зни­ком — об­ся­гом гро­шо­вих ко­штів, спря­мо­ва­них пра­ців­ни­ком (від іме­ні пра­ців­ни­ка) в пен­сій­ну си­сте­му про­тя­гом усьо­го тру­до­во­го жи­т­тя. Від ін­шо­го по­ка­зни­ка — стра­хо­во­го ста­жу — слід від­мов­ля­ти­ся як від ру­ди­мен­та до­комп’ютер­ної епо­хи. Роз­мір пен­сій пра­ців­ни­ків, які роз­по­ча­ли тру­до­ву ді­яль­ність з 2000 ро­ку, має ви­зна­ча­ти­ся ви­клю­чно роз­мі­ром єди­но­го со­ці­аль­но­го вне­ску, спла­че­но­го з їхньо­го за­ро­бі­тку.

Да­лі, роз­мір мі­ні­маль­ної пен­сії, ви­ра­ху­ва­ний за стра­хо­вим прин­ци­пом, має бу­ти не мен­шим за ре­аль­ний про­жи­тко­вий мі­ні­мум. Якщо су­ма ко­штів, спря­мо­ва­них пра­ців­ни­ком у пен­сій­ну си­сте­му про­тя­гом тру­до­во­го жи­т­тя, не до­зво­ляє на­ра­ху­ва­ти мі­ні­маль­ну пен­сію, та­кій лю­ди­ні має при­зна­ча­ти­ся со­ці­аль­на до­по­мо­га ко­шта­ми дер­жав­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни із обов’яз­ко­вим «ура­же­н­ням» у пен­сій­но­му ві­ці. Строк та­ко­го «ура­же­н­ня» му­сить бу­ти про­пор­цій­ний су­мі ко­штів, не­до­пла­че­них у ПФУ.

І, на­ре­шті, сьо­го­дні­шній ал­го­ритм на­ра­ху­ва­н­ня пен­сії має бу­ти пе­ре­гля­ну­тий. Ви­ще­вка­за­ні за­хо­ди, як на ме­не, зда­тні по­вер­ну­ти со­лі­дар­ній си­сте­мі її основ­не при­зна­че­н­ня — за­без­пе­че­н­ня гі­дно­го рів­ня жи­т­тя пен­сіо­не­рів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.