По­ру­ка

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Сер­гій РАХМАНІН

«Шу­кай, ко­му ви­гі­дно», — вчив на­ро­дний три­бун Ри­му Лу­цій Кас­сій Лон­гін Ра­віл­ла. За­сто­су­ва­ти це пра­ви­ло в істо­рії з на­па­дом на хер­сон­ську акти­віс­тку Ка­те­ри­ну Ган­дзюк не­про­сто.

Вла­да ме­та­є­ться в спро­бах при­хо­ва­ти прав­ду. Дру­зі й со­ра­тни­ки фон­та­ну­ють емо­ці­я­ми, на­ма­га­ю­чись її зна­йти. Ми ж, ко­трі не зна­ли Ка­те­ри­ну осо­би­сто й не бу­ли свід­ка­ми ні її бо­роть­би, ні її му­ки, спро­бу­є­мо, збе­рі­га­ю­чи об’єктив­ність, роз­ста­ви­ти основ­ні вка­зів­ни­ки на шля­ху до по­ка­ра­н­ня за зло­чин.

Пе­ре­лік тих, хто мав на Ган­дзюк зуб, на­дзви­чай­но дов­гий. Ко­ло осіб, за­ці­кав­ле­них у її мо­жли­вій смер­ті, на­пев­но бу­ло б зна­чно вуж­чим. Але, швид­ше за все, не­ві­до­мий по­ки що за­мов­ник зло­чи­ну не ста­вив за ме­ту фі­зи­чне усу­не­н­ня ке­ру­ю­чої спра­ва­ми Хер­сон­ської мі­ськра­ди. Імо­вір­но, по­став­ле­не на­йман­цям зав­да­н­ня бу­ло ін­шим — за­ля­ка­ти і (або) «пров­чи­ти». Це під­твер­див і очіль­ник На­цпо­лі­ції Сер­гій Кня­зєв: «Ор­га­ні­за­тор за­про­по­ну­вав ви­ко­нав­це­ві по­би­ти Ган­дзюк (…) На­да­лі пла­ни зло­чин­ців змі­ни­ли­ся, і во­ни ви­рі­ши­ли за­сто­су­ва­ти що­до Ган­дзюк сір­ча­ну ки­сло­ту».

За­мах на Ка­те­ри­ну став при­чи­ною її тра­гі­чної за­ги­бе­лі, і ця об­ста­ви­на пе­ре­тво­ри­ла на­па­дни­ків на вбивць. Але та­єм­ни­чий «ро­бо­то­да­вець» так і за­ли­шив­ся за­мов­ни­ком на­па­ду. А то­му ви­ра­ху­ва­ти йо­го скла­дно. Ган­дзюк бу­ла без­ком­про­мі­сною, жорс­ткою, го­строю на язик, у ви­слов­лю­ва­н­нях різ­кою до не­ща­дно­сті. Во­на на­со­ли­ла над­то ба­га­тьом, ко­трі те­о­ре­ти­чно ма­ли при­від, ба­жа­н­ня й мо­жли­вість зав­да­ти їй бо­лю.

У її ін­терв’ю, за­явах і по­стах у со­ці­аль­них ме­ре­жах ви мо­же­те зна­йти уї­дли­ві ви­слов­лю­ва­н­ня, кри­ти­ку на адре­су най­рі­зно­ма­ні­тні­шої пу­блі­ки — чи­нов­ни­ків/по­лі­ти­ків мі­сце­во­го й цен­траль­но­го рів­ня, про­ку­ро­рів і суд­дів, хер­сон­ських бі­зне­сме­нів і там­те­шніх «рі­шал», пра­вих і лі­вих, від­кри­тих і ла­тен­тних ре­ван­ши­стів, «ва­тни­ків» і «ви­ши­ва­тни­ків». Пред­став­ни­ків «Ба­тьків­щи­ни» та «Опо­бло­ку», «Укра

фрон­ту» і «На­шо­го краю», «Укро­пу» і Со­цпар­тії. Пре­зи­ден­та й «по­ро­хо­бо­тів». І, зві­сно, на адре­су по­лі­ції та МВС — по­чи­на­ю­чи від хер­сон­ських «му­со­рів» (са­ме так по­кій­на за­зви­чай ве­ли­ча­ла спів­ро­бі­тни­ків цьо­го пра­во­охо­рон­но­го ор­га­ну) і за­кін­чу­ю­чи ке­рів­ни­ка­ми ві­дом­ства. «Усе ре­го­та­ли з при­во­ду сло­ва «хун­та», але ми жи­ве­мо ре­аль­но в кра­ї­ні, де му­сор­ська хун­та пра­вить бал, і ме­ні це ка­пець як на­бри­дло… Юрію Лу­цен­ко, Ар­се­не Ава­ков, скіль­ки лай­ків зі­бра­ти під цим по­стом, щоб хоч щось змі­ни­ло­ся?» — на­пи­са­ла Ган­дзюк тро­хи біль­ше ро­ку то­му. Це бу­ла да­ле­ко не єди­на й аж ні­як не най­різ­кі­ша її оцін­ка ді­яль­но­сті охо­рон­ців по­ряд­ку. У ве­ре­сні 2017 ро­ку Ган­дзюк пу­блі­чно зви­ну­ва­ти­ла в ко­ру­пції та здир­ни­цтві на­чаль­ни­ка обла­сно­го Управ­лі­н­ня за­хи­сту еко­но­мі­ки в Де­пар­та­мен­ті за­хи­сту еко­но­мі­ки На­ціо­наль­ної по­лі­ції Ар­те­ма Ан­то­щу­ка. Скан­дал вар­ту­вав Ан­то­щу­ку по­са­ди.

Не­за­дов­го до смер­ті Ка­те­ри­на за­яви­ла: «Май­же упев­не­на, що у за­мов­ни­ка в гар­де­ро­бі ви­сить фор­ма з по­го­на­ми… Са­ме з пра­во­охо­рон­ця­ми був цей си­стем­ний сві­то­гля­дний кон­флікт… Са­ме від них я отри­му­ва­ла по­гро­зи й по­пе­ре­дже­н­ня…». При­мі­тно, що в будь-якій вер­сії, пов’яза­ній зі зло­чи­ном про­ти хер­сон­ки, обов’яз­ко­во при­су­тній «по­лі­цей­ський слід», у чо­му ви змо­же­те пе­ре­ко­на­ти­ся, ко­ли ми пе­ре­йде­мо до їх пе­ре­лі­ку. Ми не зна­є­мо, чи бу­ли лю­ди в по­го­нах за­мов­ни­ка­ми. Але при­пу­ска­ти, що во­ни що­най­мен­ше по­кри­ва­ли зло­чин­ців, під­ста­ви є.

При­мі­тно й те, що, за на­ши­ми да­ни­ми, мі­ністр вну­трі­шніх справ ви­сту­пав ка­те­го­ри­чно про­ти пе­ре­да­чі спра­ви з НПУ в СБУ й ство­ре­н­ня пар­ла­мент­ської тим­ча­со­вої слід­чої ко­мі­сії. Бу­ти до­ка­зом пі­дозр Ка­те­ри­ни ця ін­фор­ма­ція не мо­же, але на ува­гу, без­умов­но, за­слу­го­вує.

Ви­пе­ре­джа­ю­чи очі­ку­ва­ну нер­во­ву ре­а­кцію де­яких ке­рів­ни­ків пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми, одра­зу обмо­ви­мо­ся, що ні­що з опи­са­но­го ниж­че не є сум­но­зві­сним «зли­вом» з ма­те­рі­а­лів роз­слі­ду­ва­н­ня. Усі да­ні, що на­во­дя­ться в текс­ті, отри­ма­ні з від­кри­тих дже­рел — ма­те­рі­а­лів ЗМІ й роз­мов з по­лі­ти­ка­ми, жур­на­лі­ста­ми й гро­мад­ськи­ми ді­я­ча­ми, чи­їх імен, на їхнє про­ха­н­ня, ми не на­зи­ва­є­мо.

Ба­га­то не­дру­гів Ган­дзюк на­віть пі­сля тра­гі­чної смер­ті не со­ром­ля­ться на­зи­ва­ти акти­віс­тку «чор­но­ро­тою свар­ли­вою ба­бою», «мі­сце­вою мі­ською бо­же­віль­ною». На­ма­га­ю­ться по­да­ти її па­то­ло­гі­чною нон­кон­фор­міс­ткою, що во­ю­ва­ла з усі­ма й з будь-яко­го при­во­ду по­ча­сти за­ра­ди схиль­но­сті до са­мо­пі­а­ру, але, пе­ре­ва­жно, у си­лу осо­бли­во­стей свар­ли­вої вда­чі. А ще лю­блять на­тя­ка­ти, що її во­йов­ни­ча прин­ци­по­вість, що ста­ла при­тчею во язи­цех, бу­ла аж ні­як не­без­ко­ри­сли­вою.

«Я до­сі жи­ву у квар­ти­рі мо­їх ба­тьків… Я не маю вла­сно­го ав­то… При цьо­му я не скар­жу­ся на жи­т­тя й не вва­жаю, що чи­нов­ни­ко­ві тре­ба хи­зу­ва­ти­ся бі­дні­стю… У нас за­над­то ма­ле мі­сто, щоб при­хо­ву­ва­ти свої ста­тки…», — на­пи­са­ла Ган­дзюк у ве­ре­сні ми­ну­ло­го ро­ку. «Ме­ні по­до­ба­є­ться по­лі­ти­ка в чи­сто­му ви­гля­ді. Ме­ні 31 рік, і для то­го, щоб за­йма­ти­ся ве­ли­кою по­лі­ти­кою пі­зні­ше, десь від 40 ро­ків, я по­вин­на ма­ти чи­сті ру­ки й чи­сту біо­гра­фію за­раз. Моя істо­рія про це, а не про гро­ші», — це з ін­терв’ю ре­сур­су «Лю­би­мый Хер­сон» у гру­дні 2016-го.

«На­скіль­ки бур­хли­вим бу­ло її жи­т­тя, на­стіль­ки ж не­ви­га­дли­вим — мас­штаб її по­бу­то­вих по­треб», — за­ува­жив у роз­мо­ві один з її дру­зів. Під­твер­дже­н­ням йо­го слів є та об­ста­ви­на, що жо­ден з не­чи­слен­них пу­блі­чних і

Як по­ві­до­мив на бри­фін­гу го­ло­ва СБУ Ва­силь Гри­цак, за ци­ми «ре­зуль­та­та­ми» Де­нис Пу­ши­лін має на­бра­ти 55% го­ло­сів, а Ле­о­нід Па­сі­чник — 63%.

«Пе­ре­мо­жні ци­фри вже на­ма­льо­ва­но в адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та Ро­сії. За на­ши­ми да­ни­ми, по­пе­ре­дньо вже на­ма­лю­ва­ли для пе­ре­мо­ги Пу­ши­лі­на в «ДНР» 55%, Па­сі­чни­ка в «ЛНР» — 63%. Яв­ку ма­ють по­ка­за­ти 70% ви­бор­ців», — ци­тує Гри­ца­ка «Укра­їн­ська прав­да».

Ах, Мо­ська...

чи­слен­них ано­нім­них на­тя­ка­чів не на­вів жо­дно­го фа­кту її мер­кан­тиль­но­сті/ко­рум­по­ва­но­сті ува­ги, який за­слу­го­вує на ува­гу. «Ле­ксу­сів», ка­те­рів, «да­чних бу­ди­но­чків» роз­мі­ром з ди­тя­чий са­док et cetera — ні­чо­го зі зви­чно­го на­бо­ру «ра­гуль­сько­го luxury» у Ган­дзюк не бу­ло.

Остан­ні ти­жні Ме­ре­жу на­во­дни­ли по­си­ла­н­ня на чи­слен­ні епа­та­жні ви­слов­лю­ва­н­ня Ка­те­ри­ни. Рід­ше зга­ду­ва­ли про те, що «мі­ська бо­же­віль­на» ма­ла дві ви­щі осві­ти, в 21 рік ста­ла де­пу­та­том обла­сної ра­ди, бу­ла на­ціо­наль­ним во­лон­те­ром Про­гра­ми роз­ви­тку ООН, по­мі­чни­ком з пи­тань пра­во­во­го за­хи­сту Управ­лі­н­ня Вер­хов­но­го ко­мі­са­ра ООН у спра­вах бі­жен­ців у Хер­сон­ській обла­сті, іні­ці­а­то­ром та акти­ві­стом зна­чної кіль­ко­сті во­лон­тер­ських про­е­ктів.

Не зна­ю­чи її осо­би­сто, але скру­пу­льо­зно зби­ра­ю­чи ін­фор­ма­цію з чи­слен­них дже­рел, ви­слу­хав­ши ду­же рі­зні (ча­сом украй не­при­єм­ні оцін­ки), на­смі­лю­ся при­пу­сти­ти, що 7 ли­сто­па­да від­да­ли зем­лі лю­ди­ну із за­го­стре­ним по­чу­т­тям спра­ве­дли­во­сті, яка не бо­я­ла­ся ки­да­ти ви­клик впли­во­вим «чу­жим» і не со­ро­ми­ла­ся звер­та­ти­ся до со­ві­сті скурв­ле­них «сво­їх».

Та­ких не лю­блять. Але в ко­го бу­ли під­ста­ви силь­но не лю­би­ти Ган­дзюк?

Вер­сія «Стре­мо­усов/ки­ва». Одна з пер­ших пу­блі­чно за­сві­че­них у ме­діа вер­сій. Ки­ри­ло Стре­мо­усов — мі­сце­вий епа­та­жний пер­со­наж, яко­го по­кій­на ве­ли­ча­ла «се­па­рю­гою», і з яким у неї ре­гу­ляр­но тра­пля­ли­ся су­ти­чки. У біо­гра­фії ко­ли­шньо­го ри­бін­спе­кто­ра — ор­га­ні­за­ція «ро­сій­ських про­бі­жок» під три­ко­ло­ра­ми, спів­ро­бі­тни­цтво з «Укра­їн­ським ви­бо­ром» Ме­двед­чу­ка. А ще — спро­ба від­би­ти у кон­вою за­три­ма­но­го Сер­гія Осьмі­ні­на, одно­го з ор­га­ні­за­то­рів т.зв. « Крим­ської са­мо­обо­ро­ни», єв­па­то­рій­сько­го «де­пу­та­та» від «Єди­ної Ро­сії». Остан­нім ча­сом мі­сце­вий епа­та­жний про­во­ка­тор — акти­віст Со­цпар­тії Ки­ви (ціл­ком ор­га­ні­чний ви­бір). Ки­ва зви­ну­ва­чу­вав Ган­дзюк в уча­сті у роз­кра­дан­ні мі­сько­го бю­дже­ту, а во­на са­ма пу­блі­чно на­зи­ва­ла йо­го «тва­ри­ною».

Те, що ко­ли­шній го­лов­ний бо­рець з обі­гом нар­ко­ти­ків ко­ри­сту­є­ться осо­бли­вою при­хиль­ні­стю Ар­се­на Ава­ко­ва, за­зна­чав ба­га­то хто. Але є де­таль, про яку ма­ло хто пам’ятає, — сво­го ча­су май­бу­тній со­ці­а­ліст тру­див­ся на по­са­ді за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка УМВС Хер­сон­ської обла­сті. У ве­ре­сні 2015-го він при­був у Хер­сон одно­ча­сно з но­вим ку­рів­ни­ком управ­лі­н­ня — Ар­ту­ром Ме­рі­ко­вим, який очо­лює мі­сце­ву по­лі­цію до­те­пер, і який вва­жа­є­ться твер­дою «ава­ков­ською лю­ди­ною». Якщо при­пу­сти­ти, що Ки­ва мо­же бу­ти при­че­тний до то­го, що тра­пи­ло­ся з Ган­дзюк, близь­ке зна­йом­ство з мі­сце­ви­ми по­лі­цей­ськи­ми ка­дра­ми сут­тє­во по­лег­шу­ва­ло б зав­да­н­ня.

У жит­тє­зда­тність да­ної вер­сії ві­рить ма­ло хто з опи­та­них мною. Їхні ар­гу­мен­ти: сам Стре­мо­усов на це на­вряд чи зва­жив­ся, і з ним на­вряд чи хтось став би зв’язу­ва­ти­ся. Що сто­су­є­ться Ки­ви, то йо­го як мо­жли­во­го за­мов­ни­ка не роз­гля­да­ють з ін­шої при­чи­ни: хер­сон­ці пе­ре­ко­на­ні, що Ка­те­ри­ну за­мо­вив мі­сце­вий. Той, ко­му во­на за­ва­жа­ла (ко­го дра­ту­ва­ла) по­стій­но й пре­дме­тно. «Як­би Ки­ва за­мов­ляв ко­жно­го, хто на­звав йо­го тва­ри­ною, у кра­ї­ні ки­сло­ти не ви­ста­чи­ло б», — по­хму­ро по­жар­ту­вав один з мо­їх спів­ро­змов­ни­ків.

Вер­сія «Па­ла­мар­чук/ Па­влов­ський». Одна з най­по­пу­ляр­ні­ших остан­нім ча­сом.

І зно­ву «по­лі­цей­ський слід». Ми­ко­ла Па­ла­мар­чук май­же два де­ся­тки ро­ків був пов’яза­ний з хер­сон­ською мі­лі­ці­єю, про­йшов­ши шлях від ін­спе­кто­ра ДПС до на­чаль­ни­ка УВС. І не втра­чав зв’яз­ків з ма­лою ба­тьків­щи­ною ні пе­ре­бу­ва­ю­чи на по­са­ді за­сту­пни­ка мі­ні­стра вну­трі­шніх справ, ні роз­до­був­ши ман­дат де­пу­та­та пар­ла­мен­ту. Са­ме в си­лу ті­сних кон­та­ктів з Хер­сон­щи­ною від­став­ний ге­не­рал ви­явив­ся одним з ку­ра­то­рів обла­сті від вла­ди.

Са­ме одним із, а не «го­лов­ним смо­тря­щим», як за­раз ствер­джу­ють де­які ме­діа. Як їд­ко за­ува­жи­ло одне з на­ших дже­рел, «Ки­їв на­гля­дає за Хер­со­ном у три ока, оскіль­ки жо­дне не є пиль­ним». По­я­сни­мо — фор­маль­ним «го­су­да­ре­вим оком» в обла­сті є очіль­ник мі­сце­вої ОДА Ан­дрій Гор­дє­єв, ко­ли­шній де­пу­тат ВР від БПП. Однак у Ки­є­ві йо­го вва­жа­ють слаб­ким і не­на­дій­ним грав­цем, йо­го при­зна­че­н­ня ста­ло за ве­ли­ким ра­хун­ком ви­пад­ко­ві­стю, до якої при­звів ці­лий лан­цюг ін­триг і по­дій, уча­сни­ка­ми яко­го ста­ли мі­сце­ві й ки­їв­ські «ти­мо­шен­ків­ці» та «опо­бло­ків­ці», йо­го по­пе­ре­дник Ан­дрій Пу­ти­лов, за­сту­пник го­ло­ви адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та Ві­та­лій Ко­валь­чук, ни­ні­шній го­ло­ва обл­ра­ди Вла­ди­слав Ман­гер та ще ба­га­то хто. У Гор­дє­є­ві не впев­не­ні, але ін­шо­го кан­ди­да­та на цю по­са­ду не зна­йшли. За впли­вом він по­сту­па­є­ться і Ман­ге­ру, і ме­ро­ві Хер­со­на Во­ло­ди­ми­ру Ми­ко­ла­єн­ку. До то­го ж в умо­вах за­пу­ще­но­го про­це­су де­цен­тра­лі­за­ції ва­га гу­бер­на­то­ра вже не та, що ра­ні­ше. Тож Гор­дє­єв — фор­маль­ний «смо­тря­щий» по лі­нії пре­зи­дент­ської вер­ти­ка­лі.

По лі­нії адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та ку­ра­то­ром обла­сті є за­сту­пник го­ло­ви обл­ра­ди Ві­та­лій Бу­люк, лі­дер мі­сце­во­го «На­шо­го краю». Ко­ли­шній ми­тник — кре­а­ту­ра Ві­та­лія Ко­валь­чу­ка, за яким Хер­сон­щи­на за­крі­пле­на в АП. Ми­ко­ла Па­ла­мар­чук — ли­ше «тре­тє око». Він уже «ки­їв­ський хер­со­нець», йо­го мо­жли­во­сті й пов­но­ва­же­н­ня, як вва­жа­ють мі­сце­ві, до­сить обме­же­ні. Він ав­то­ри­те­тний, зокре­ма, у по­лі­цей­ських ко­лах (при­чо­му й у Хер­со­ні, і в Ки­є­ві) у ньо­го свої спра­ви й свої ге­ше­фти в обла­сті. «Він, мо­же, й смо­тря­щий, але то­чно не ке­ру­ю­чий», — влу­чно оха­ра­кте­ри­зу­вав йо­го один з мо­їх спів­ро­змов­ни­ків. Чи не єди­ним, хто пу­блі­чно на­ма­гав­ся по­да­ти Па­ла­мар­чу­ка го­лов­ним «рі­ша­лою» обла­сті, був Оле­ксандр Це­гель­ник, ще один шум­ний мі­сце­вий пер­со­наж, про яко­го зга­да­є­мо ниж­че.

По­мі­чник де­пу­та­та БПП Па­ла­мар­чу­ка Ігор Па­влов­ський, ма­буть, на­ба­га­то ці­ка­ві­ший пер­со­наж. Са­ме йо­го на­зи­ва­ють най­імо­вір­ні­шим по­се­ре­дни­ком між за­мов­ни­ком та ор­га­ні­за­то­ром зло­чи­ну, за вер­сі­єю слід­ства — ко­ли­шнім бій­цем Укра­їн­ської до­бро­воль­чої ар­мії Сер­гі­єм Тор­бі­ним (по­зив­ний «Опер»). Са­ме він, як при­пу­ска­ють, пе­ре­да­вав «Опе­ру» го­но­рар за май­бу­тній на­пад.

Знав­ці хер­сон­сько­го під­пі­л­ля ствер­джу­ють, що Па­влов­ський — фі­гу­ра в ре­гіо­ні, мо­жли­во, на­віть більш впли­во­ва, ніж йо­го фор­маль­ний шеф: «Якщо вже хто ви­рі­шу­вав, то це Па­влов­ський, а не Па­ла­мар­чук. Ціл­ком са­мо­стій­на й ду­же впли­во­ва фі­гу­ра. При ко­жній вла­ді. Не так Па­ла­мар­чук по­трі­бен був Па­влов­сько­му як дах, як Па­влов­ський — Па­ла­мар­чу­ку як чо­ло­вік, ко­трий тут знає всіх і все і ба­га­то що мо­же. Бу­дів­ля, в якій роз­мі­щу­є­ться гро­мад­ська при­ймаль­ня Па­ла­мар­чу­ка, на­ле­жить Па­влов­сько­му. Па­ла­мар­чу­ку як одно­му з ку­ра­то­рів обла­сті по­трі­бен впли­во­вий пер­со­наж на мі­сці, а за це ге­не­рал, на ви­па­док чо­го, має при­кри­ва­ти йо­го спра­ви».

Упер­ше про зв’яз­ку Па­ла­мар­чу­ка й Па­влов­сько­го ши­ро­ка спіль­но­та ді­зна­ла­ся 2016-го, пі­сля скан­да­лу нав­ко­ло хер­сон­ських фірм «Гло­ба­лін­вест» і «Ха­рі­строн». Ке­рів­ни­ки під­при­ємств у за­яві на ім’я про­ку­ро­ра Хер­сон­ської обла­сті Ро­ма­ся по­ві­до­ми­ли про рей­дер­ське за­хо­пле­н­ня їхніх фірм і ствер­джу­ва­ли, що актив­ну участь у цьо­му бра­ли по­мі­чни­ки де­пу­та­та Па­ла­мар­чу­ка — Ігор Па­влов­ський та Ган­на Ка­лю­жна, які ді­я­ли, за сло­ва­ми за­яв­ни­ків, «від іме­ні са­мо­го на­ро­дно­го де­пу­та­та». Істо­рія по­тра­пи­ла в цен­траль­ні ЗМІ. На одно­му з рей­тин­го­вих ка­на­лів з’явив­ся ко­мен­тар Па­ла­мар­чу­ка, який свою роль у кон­флі­кті роз’яснив до­сить плу­та­но: «До ме­не на при­йо­мі звер­нув­ся гро­ма­дя­нин... Я звер­нув­ся у про­ку­ра­ту­ру, щоб ро­зі­бра­ли­ся...»

Пі­зні­ше в мі­сце­вій пре­сі пи­са­ли, що жорс­ткий «віджим» фірм від­був­ся з актив­ною уча­стю по­лі­ції та про­ку­ра­ту­ри. Уже зга­да­ний на­ми Оле­ксандр Це­гель­ник на­зи­вав на­чаль­ни­ка обла­сної по­лі­ції Ар­ту­ра Мє­рі­ко­ва та пер­шо­го за­сту­пни­ка обла­сно­го про­ку­ро­ра Сер­гія Ци­ган­ка (що брав актив­ну участь у спра­ві фір­ми «Гло­бал-ін­вест») ледь не «шіс­тка­ми» Па­влов­сько­го. Опи­та­ні мною хер­сон­ці на­зва­ли та­ке фор­му­лю­ва­н­ня пе­ре­біль­ше­н­ням, але одно­стай­но від­зна­чи­ли ті­сний зв’язок між Па­влов­ським, Мє­рі­ко­вим і Ци­ган­ком. Ці­ка­во й те, що пі­зні­ше «віджа­та» в «Гло­ба­ла» сіль­гос­пте­хні­ка, за сло­ва­ми мо­їх ін­фор­ма­то­рів, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла­ся в ін­те­ре­сах Па­влов­сько­го: «Па­влов­ський «віджи­має» фір­ми не для Па­ла­мар­чу­ка».

Хай там як, і Па­влов­ський, і Па­ла­мар­чук вхо­жі в най­ви­щі по­лі­цей­ські та про­ку­рор­ські ка­бі­не­ти Хер­сон­ської обла­сті. І при­пу­сти­ти, що, на ви­па­док чо­го, мі­сце­ві пра­во­охо­рон­ці го­то­ві бу­ли при­кри­ти обох, не­важ­ко.

Бі­о­гра­фія Па­влов­сько­го стро­ка­та, але в ній ба­га­то бі­лих плям. За твер­дже­н­ням ці­ло­го ря­ду лю­дей, сво­го ча­су він був при­че­тний до пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, пі­зні­ше по­дав­ся в кри­мі­нал і був су­ди­мий. Однак офі­цій­них да­них про це не­має. З тих са­мих дже­рел ві­до­мо, що 2015 ро­ку Па­влов­ський ба­ло­ту­вав­ся в обла­сну ра­ду за спи­ска­ми БПП, але ви­бо­ри про­грав.

Не під­да­ю­ться сум­ні­ву й ті­сні кон­та­кти Па­влов­сько­го з мо­жли­вим ор­га­ні­за­то­ром на­па­ду на Ган­дзюк — Сер­гі­єм Тор­бі­ним. За­яву Па­влов­сько­го про те, що з «Опе­ром» (до ре­чі, теж ко­ли­шнім пра­ців­ни­ком мі­лі­ції, звід­ки й по­зив­ний) він кон­та­кту­вав ви­клю­чно з пи­тань во­лон­тер­ської до­по­мо­ги ве­те­ра­нам АТО, пра­кти­чно всі хер­сон­ці бе­руть на сміх. У ме­ре­жі є ві­део, де зня­та бій­ка ве­те­ра­нів АТО, очо­лю­ва­них Тор­бі­ним, із акти­ві­ста­ми, які ви­ма­га­ли від­став­ки ке­рів­ни­ка одно­го з ра­йо­нів. На то­му ж за­пи­су при­су­тній і Па­влов­ський, що спо­сте­рі­гає за ін­ци­ден­том з бо­ку. За твер­дже­н­ня­ми хер­сон­ців, по­мі­чник Па­ла­мар­чу­ка актив­но ви­ко­ри­сто­ву­вав ве­те­ра­нів вій­ни на Схо­ді для рей­дер­ських за­хо­плень, ор­га­ні­за­ції пі­ке­тів та роз­го­ну мі­тин­гів опо­нен­тів.

Біль­шість опи­та­них мною сум­ні­ва­ю­ться, що за за­мов­ле­н­ням на­па­ду на Ган­дзюк мо­же сто­я­ти Па­ла­мар­чук, на­по­ля­га­ю­чи, що, швид­ше за все, «це зро­бив хтось гли­бо­ко мі­сце­вий». В участь у зло­чи­ні Па­влов­сько­го ві­рять на­ба­га­то охо­чі­ше. Але при­пу­ска­ють, що він, най­імо­вір­ні­ше, був по­се­ре­дни­ком, а не за­мов­ни­ком. «Па­влов­ський міг ор­га­ні­зу­ва­ти та­ке са­мо­стій­но, але на­вряд чи це йо­му са­мо­му бу­ло по­трі­бно. Швид­ше за все, він ді­яв у чи­ї­хось ін­те­ре­сах».

Вер­сія «Вла­ди­слав Ман­гер». Став­ле­ник «Ба­тьків­щи­ни», го­ло­ва обла­сної ра­ди, Ман­гер був одним із по­стій­них об’єктів кри­ти­ки Ка­те­ри­ни Ган­дзюк. Осо­бли­вий ре­зо­нанс ви­кли­ка­ла істо­рія, пов’яза­на з не­за­кон­ною ви­руб­кою лі­су в Оле­шків­сько­му ра­йо­ні. За твер­дже­н­ням мі­сце­вих акти­ві­стів, на цій «те­мі» си­дів зга­ду­ва­ний на­ми ра­ні­ше Оле­ксандр Це­гель­ник, ке­рів­ник гро­мад­сько­го об’єд­на­н­ня «Кор­дон», сфор­мо­ва­но­го з ко­ли­шніх уча­сни­ків бо­йо­вих дій. Однак пі­зні­ше, за сло­ва­ми са­мої Ган­дзюк, «те­му» пе­ре­тя­гнув го­ло­ва обл­ра­ди Ман­гер. Зі­ткне­н­ня ін­те­ре­сів при­зве­ло до су­ти­чки в цен­трі Хер­со­на «кор­до­нів­ців» і пред­став­ни­ків ще одні­єї ве­те­ран­ської ор­га­ні­за­ції, «Чор­ний ту­ман», до якої без­по­се­ре­дньо був при­че­тний Ігор Па­влов­ський. У зви­чній для неї пря­мій ма­не­рі Ган­дзюк від­да­ла на­ле­жне обом сто­ро­нам кон­флі­кту, що ви­кли­ка­ло різ­ку кри­ти­ку з бо­ку ве­те­ра­нів та хви­лю «на­їздів» під­кон­троль­них обла­сній вла­ді ЗМІ на Ка­те­ри­ну.

При­мі­тна де­таль: ве­те­ра­нів, які ви­сту­па­ли на бо­ці Це­гель­ни­ка, очо­лю­вав уча­сник АТО й акти­віст Ві­та­лій Оле­шко на по­зив­ний «Сар­мат». За див­ним збі­гом об­ста­вин, уби­тий у день на­па­ду на Ка­те­ри­ну Ган­дзюк. На цей факт пра­кти­чно зра­зу звер­ну­ли ува­гу мі­сце­ві ЗМІ, а кіль­ка ти­жнів то­му про це на­пи­сав сайт «ОРД». У Хер­со­ні є при­бі­чни­ки вер­сії, згі­дно з якою вбив­ство «Сар­ма­та» і за­мах на Ган­дзюк вза­є­мо­пов’яза­ні, і за ни­ми сто­їть одна й та са­ма лю­ди­на, імо­вір­но, при­че­тна до роз­пи­лу лі­су в Оле­шків­сько­му ра­йо­ні.

Ман­ге­ра Ган­дзюк кри­ти­ку­ва­ла дав­но й по­слі­дов­но, обви­ну­ва­чу­ю­чи йо­го, зокре­ма, в по­ту­ран­ні мі­сце­вим се­па­ра­тист­ським си­лам. Ствер­джу­ють, що го­ло­ва обл­ра­ди вкрай бо­лі­сно ре­а­гу­вав на ви­па­ди со­ра­тни­ці хер­сон­сько­го ме­ра. Осо­бли­во він обу­рю­вав­ся пі­сля по­яви до­ку­мен­таль­но­го філь­му Сер­гія Ні­кі­тен­ка (Ка­те­ри­ни­но­го дру­га, з яким во­на сво­го ча­су ство­ри­ла по­пу­ляр­ний ре­сурс «Мост») «Кто вы, ми­стер Ман­гер?» У цій стрі­чці ав­тор го­во­рив про на­пів­кри­мі­наль­не ми­ну­ле Ман­ге­ра, обви­ну­ва­чу­вав йо­го в рей­дер­стві, ша­храй­стві, пря­мих зв’яз­ках із со­ра­тни­ка­ми Яну­ко­ви­ча (зокре­ма з ко­ли­шнім нар­де­пом Оле­ксі­єм Aeу­рав­ко та Оле­ксі­єм Аза­ро­вим). Фільм став при­во­дом до су­до­во­го роз­гля­ду, а йо­го ав­то­ра по­би­ли не­ві­до­мі. Зна­йо­мі хер­сон­ці ствер­джу­ють, що Ман­гер вва­жав за­мов­ни­ком ство­ре­н­ня до­ку­мен­таль­ної стрі­чки са­ме Ган­дзюк.

Вер­сія «Ігор Па­стух». Пер­шим гі­по­те­ти­чну при­че­тність Па­сту­ха до за­ма­ху на Ган­дзюк озву­чив її кум, мі­сце­вий де­пу­тат Оле­ксандр Вла­сов. За йо­го сло­ва­ми, гла­ву Чор­но­мор­сько­го ре­гіо­наль­но­го управ­лі­н­ня «Укр­транс­без­пе­ки» міг нер­ву­ва­ти під­ви­ще­ний ін­те­рес акти­віс­тки до ро­бо­ти йо­го стру­кту­ри. Мі­сце­ві ме­діа Іго­ря Па­сту­ха пі­до­зрю­ва­ли у спро­бах «да­ху­ва­ти» ті­ньо­ві пе­ре­ве­зе­н­ня в Крим. Офі­цій­ний пред­став­ник пре­зи­ден­та в Кри­му Бо­рис Ба­бін не­о­дно­ра­зо­во обу­рю­вав­ся, що там­те­шня «Укр­транс­без­пе­ка» за­плю­щує очі на цей не­за­кон­ний бі­знес. Пов’яза­ний із Ган­дзюк «Мост» ствер­джу­вав, що ке­ро­ва­на Па­сту­хом стру­кту­ра ре­гу­ляр­но зби­рає да­ни­ну з хур за по­над­нор­мо­вий ван­таж. Сам Па­стух обви­ну­ва­че­н­ня від­ки­нув про­сто: «Одна да­мо­чка з мі­ськви­кон­ко­му за­мо­ви­ла». Під «да­мо­чкою» лег­ко вга­ду­ва­ла­ся Ган­дзюк.

Ва­жли­ва де­таль: за чи­слен­ни­ми твер­дже­н­ня­ми, сво­го ча­су Ка­те­ри­ну і Па­сту­ха пов’язу­ва­ли при­я­тель­ські сто­сун­ки. Про­те са­ме во­на, як вва­жає ці­лий ряд хер­сон­ців, по­с­при­я­ла звіль­нен­ню Па­сту­ха з по­са­ди за­сту­пни­ка го­ло­ви мі­ської ра­ди. «Во­на вва­жа­ла йо­го про­сто не­при­стой­ним «схе­ма­то­зни­ком». І на­віть ка­за­ла йо­му: «Іго­ре, не мо­жна так жа­ді­бно «стриг­ти» гро­ші». На­ве­де­мо при­мі­тну ци­та­ту з уже зга­ду­ва­но­го ін­терв’ю Ган­дзюк ре­сур­су «Лю­би­мый Хер­сон»: «У ме­не є та­кий друг, Ігор Оле­ксан­дро­вич, який ко­лись у Чер­нів­цях тор­гу­вав ки­ли­ма­ми і яко­го ма­ма при­ве­ла за ру­чку й по­са­ди­ла в по­да­тко­вій Хер­со­на. Він зміг зро­би­ти фе­но­ме­наль­ну кар’єру на по­бу­до­ві «схем». І це ви­на хер­сон­сько­го май­да­ну й моя осо­би­ста, що ця лю­ди­на вза­га­лі опи­ни­ла­ся в при­мі­щен­ні мі­ської ра­ди». Вга­да­ти, хто хо­ва­є­ться під ім’ям «дру­га Іго­ря Оле­ксан­дро­ви­ча», не­важ­ко. Тим біль­ше в то­му са­мо­му ін­терв’ю Ган­дзюк від­зна­ча­ла: чи­ма­ла ча­сти­на кри­ти­ки на її адре­су — ро­бо­та «бо­тів, яких за­вів со­бі Ігор Оле­ксан­дро­вич Па­стух».

При­мі­тна об­ста­ви­на: Па­стух — ке­рів­ник мі­сце­во­го «На­ро­дно­го фрон­ту», який за пер­шої-лі­пшої ока­зії під­кре­слює свої осо­бли­ві сто­сун­ки із зем­ля­ком Ар­се­ні­єм Яце­ню­ком. Па­стух дру­жить із мі­сце­вим гу­бер­на­то­ром, чу­до­во ла­дить із хер­сон­ськи­ми си­ло­ви­ка­ми. Те, що мі­ністр вну­трі­шніх справ пред­став­ляє все той са­мий «На­ро­дний фронт», та­ким кон­та­ктам, слід га­да­ти, ли­шень спри­яє.

Ба­га­то хто пе­ре­ко­на­ний, що своє ви­гна­н­ня з мі­ськра­ди Па­стух вва­жає пря­мим на­слід­ком дій Ган­дзюк і дії ці роз­ці­нює як зра­ду. Чи мо­же це вва­жа­ти­ся до­ста­тньою під­ста­вою для за­по­ді­я­н­ня шко­ди — су­ди­ти не нам.

Вер­сія «Ан­дрій Гор­дє­єв/Єв­ген Ри­щук». Хер­сон­ський гу­бер­на­тор Гор­дє­єв Ган­дзюк теж не жа­лу­вав. Йо­му від неї ді­ста­ва­ло­ся не рід­ше, ніж Ман­ге­ру чи Па­сту­ху. Але при цьо­му во­на під­кре­слю­ва­ла слаб­кість ці­єї фі­гу­ри, ре­гу­ляр­но на­зи­ва­ю­чи йо­го «під­ру­чним», «по­сі­па­кою» го­ло­ви обл­ра­ди. Остан­нім ча­сом у сто­сун­ках між го­ло­вою ОДА й ке­рів­ни­ком обла­сної ра­ди справ­ді все бу­ло ти­хо й лю­бо. На сві­тан­ку сво­єї гу­бер­на­тор­ської кар’єри Гор­дє­єв на­ма­гав­ся про­ти­сто­я­ти Ман­ге­ру, на­віть по­да­вав до су­ду на обл­ра­ду, але пі­зні­ше пі­шов на ми­ро­ву. Дві пер­ші осо­би обла­сті ре­гу­ляр­но то спіль­но стрі­че­чку пе­ре­рі­зу­ють, то з одно­го око­пу по мі­ше­нях на на­вча­н­нях те­р­обо­ро­ни стрі­ля­ють, то в спіль­не за­кор­дон­не від­ря­дже­н­ня їдуть. Як ствер­джу­ють обі­зна­ні з хер­сон­ським жи­т­тям, Гор­дє­є­ву до­шку­ля­ла кри­ти­ка з бо­ку Ган­дзюк, але ще біль­ше йо­го за­чі­па­ло те, що во­на вва­жа­ла йо­го якимсь при­да­тком Ман­ге­ра.

При цьо­му став­ле­ник БПП, по­при свою не над­то зна­чну за мі­сце­ви­ми мір­ка­ми ва­гу, ви­но­шує ам­бі­цій­ні пла­ни. По­дей­ку­ють, він усер­йоз на­мі­рив­ся ста­ти на­сту­пним ме­ром Хер­со­на. Йо­го го­лов­ним опо­нен­том у цьо­му ви­пад­ку, при­ро­дно, став би шеф Ган­дзюк, чин­ний мер Во­ло­ди­мир Ми­ко­лен­ко. Один з мо­їх спів­ро­змов­ни­ків ка­зав, що Гор­дє­єв зі­щу­лю­вав­ся від са­мої дум­ки, яку кри­ти­ку з бо­ку Ка­те­ри­ни йо­му до­ве­де­ться ви­слу­ха­ти, якщо за­хо­че бо­ро­ти­ся за крі­сло ме­ра. «Він її про­сто бо­яв­ся». Не нам су­ди­ти, чи міг кар’єр­ний мо­тив ста­ти при­во­дом для за­ля­ку­ва­н­ня Ка­те­ри­ни. Мо­же­мо ли­ше по­сла­ти­ся на дум­ку де­яких хер­сон­ців, ко­трі вва­жа­ють, що Гор­дє­єв на від­мі­ну від Ман­ге­ра чи Па­сту­ха не став би ті­єю фі­гу­рою, яку ки­ну­ли­ся б за­хи­ща­ти (при­кри­ва­ти) по­лі­ція і про­ку­ра­ту­ра. Але по­руч із го­ло­вою ОДА є лю­ди­на, яка має в очах пра­во­охо­рон­ців біль­шу ва­гу — йо­го за­сту­пник Єв­ген Ри­щук.

Це прі­зви­ще ме­ні жо­дно­го ра­зу не зу­стрі­ча­ли­ся в чи­слен­них опри­лю­дне­них вер­сі­ях, пов’яза­них із за­ма­хом. Хо­ча Ри­щук ре­гу­ляр­но був ге­ро­єм пу­блі­ка­цій «Мо­ста» і мі­шен­ню для кри­ти­ки з бо­ку Ган­дзюк. Ось ли­ше кіль­ка за­го­лов­ків із сай­ту «Міст»: «Дру­жи­на Ри­щу­ка ку­пи­ла пан­сіо­нат на Ара­бат­ській стріл­ці», «Гор­дє­єв до­зво­лив се­стрі Ри­щу­ка роз­ро­бля­ти до­ку­мен­та­цію на ді­лян­ку в Хер­со­ні», «За­сту­пник гу­бер­на­то­ра Хер­сон­щи­ни три­має вдо­ма 1,5 міль­йо­на до­ла­рів го­тів­кою».

Ри­щук, ко­трий сам ви­зна­вав, що йо­го на­зи­ва­ли сміт­тє­вим ба­ро­ном, а до цьо­го пі­ско­вим і лі­со­вим, — фі­гу­ра до­сить впли­во­ва в обла­сті, але при цьо­му ма­ло­ві­до­ма за її ме­жа­ми. Ши­ро­ко­му чи­та­че­ві й гля­да­че­ві він був ві­до­мий хі­ба що з сю­же­ту на одно­му з цен­траль­них ка­на­лів, де роз­по­від­ав про своє ве­ли­че­зне ко­не­го­спо­дар­ство, та зав­дя­ки мі­сце­во­му «плів­ко­во­му» скан­да­лу, пов’яза­но­му з йо­го ім’ям. Опри­лю­дне­ні роз­мо­ви Ри­щу­ка за­ли­ши­ли ба­га­то за­пи­тань із при­во­ду сум­лін­но­сті й за­ко­но­слу­хня­но­сті цьо­го пер­со­на­жа, але скан­дал зам’яли. Ган­дзюк на­зи­ва­ла Ри­щу­ка «ко­ня­рем» і «цим кол­го­спни­ком», що, як ка­жуть, йо­го на­дзви­чай­но обра­жа­ло.

Сто­сун­ки Ри­щу­ка з йо­го па­тро­ном Гор­дє­є­вим скла­да­ли­ся не­про­сто. Зо два ра­зи він про­бу­вав змі­ни­ти пар­тій­не за­барв­ле­н­ня, по­мі­няв­ши БПП на «Ра­ди­каль­ну пар­тію», що аж ні­як не спри­я­ло змі­цнен­ню сто­сун­ків го­ло­ви ОДА і йо­го за­сту­пни­ка. Однак остан­нім ча­сом їхні сто­сун­ки на­ла­го­ди­ли­ся. Ри­щу­ка на­зи­ва­ють «сі­рим кар­ди­на­лом» обла­сної адмі­ні­стра­ції, ствер­джу­ю­чи, що він має силь­ний вплив на Гор­дє­є­ва і го­то­вий по­спри­я­ти ре­а­лі­за­ції йо­го кар’єр­них пла­нів. А ще — ко­ри­сту­є­ться біль­шим, чим йо­го шеф, ав­то­ри­те­том у мі­сце­вих си­ло­ви­ків.

Текст, опу­блі­ко­ва­ний Ри­щу­ком на ре­сур­сі «Улю­бле­ний Хер­сон» на­сту­пно­го дня пі­сля похо­ро­ну Ка­те­ри­ни, ви­кли­кає ба­га­то за­пи­тань. «У ме­не пі­сля ана­лі­зу всьо­го, що ста­ло­ся, за остан­ні кіль­ка днів спли­ває одне за­пи­та­н­ня — хто ви­ко­ри­став Ка­тю Ган­дзюк?.. Я з нею на­жи­во ні­ко­ли не спіл­ку­вав­ся. Спіл­ку­ва­н­ня бу­ло все в ко­мен­тах ФБ і то не­дов­го, я за­ба­нив її сто­рін­ку». Але при цьо­му у сво­є­му звер­нен­ні Ри­щук ствер­джує, що йо­го до­пи­ту­вав слід­чий і за­пи­ту­вав, чи був у ньо­го з Ган­дзюк кон­флікт. Ви­гля­дає тро­хи див­но, по­годь­те­ся, що слід­чий до­пи­ту­вав як свід­ка лю­ди­ну, ко­тра, як во­на са­ма ствер­джує, не бу­ла з нею осо­би­сто зна­йо­ма. І ще більш див­но, що лю­ди­на по­спі­ши­ла всім по­ві­до­ми­ти, що во­на осо­би­сто не зна­ла за­ги­блої, і про жо­дні кон­флі­кти з нею не мо­гло бу­ти й мо­ви.

Пе­ре­кон­ли­вість чи не­пе­ре­кон­ли­вість ко­жної з пе­ре­ра­хо­ва­них ви­ще вер­сій мо­же оці­ни­ти сам чи­тач. По­шук за­мов­ни­ка — ком­пе­тен­ція СБУ, ви­не­се­н­ня ви­ро­ку — пре­ро­га­ти­ва су­ду. До­да­мо ли­ше одне: за­тя­тість, з якою про­вла­дні си­ли пе­ре­шко­джа­ли ство­рен­ню тим­ча­со­вої слід­чої ко­мі­сії пар­ла­мен­ту, не­зда­тної впли­ну­ти на пе­ре­біг слід­ства, але зда­тної при­вер­ну­ти ува­гу до ефе­ктив­но­сті роз­слі­ду­ва­н­ня, на­во­дить на не­ве­се­лі дум­ки. За на­ши­ми ві­до­мо­стя­ми, Бан­ко­ва да­ва­ла зго­ду на ство­ре­н­ня ТСК тіль­ки за умо­ви, що її ді­яль­ність за­вер­ши­ться до кін­ця ро­ку. Оче­ви­дно по­бо­ю­ю­чись, щоб під­ви­ще­на ува­га до спра­ви Ган­дзюк не за­шко­ди­ла пла­нам вла­ди на 2019-й — рік по­двій­них ви­бо­рів.

На жаль, про ви­ну­ва­тість вла­ди мо­жна го­во­ри­ти вже сьо­го­дні, не­за­ле­жно від то­го, чи бу­ли її пред­став­ни­ки без­по­се­ре­дні­ми за­мов­ни­ка­ми зло­чи­ну, по­кри­ва­ли йо­го чи вин­ні в ство­рен­ні си­сте­ми без­кар­но­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.