Тра­є­кто­рія по­лі­ти­чної тур­бу­лен­тно­сті

Трам­пізм в Аме­ри­ці — це на­дов­го

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр ХАРА О.Х.) О.Х.)

«Ми­ну­лої но­чі ре­спу­блі­кан­ська пар­тія ки­ну­ла ви­клик істо­рії, роз­ши­рив­ши се­нат­ську біль­шість, одно­ча­сно бо­лі­сно роз­бив­ши очі­ку­ва­н­ня (де­мо­кра­тів. — що­до Па­ла­ти пред­став­ни­ків та міст (за де­мо­кра­тів тра­ди­цій­но го­ло­су­ють у ве­ли­ких мі­стах, то­ді як ре­спу­блі­кан­ці до­мі­ну­ють у сіль­ській мі­сце­во­сті. — на про­мі­жних ви­бо­рах», — під­су­му­вав ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня 6 ли­сто­па­да пре­зи­дент До­нальд Трамп. Він справ­ді мо­же бу­ти за­до­во­ле­ний, адже істо­ри­чні спо­сте­ре­же­н­ня сто­сов­но то­го, що всі пре­зи­ден­ти — тим біль­ше з по­пу­ляр­ні­стю мен­шою, ніж се­ред по­ло­ви­ни опи­та­них, — під час про­мі­жних ви­бо­рів втра­ча­ють кон­троль над Кон­гре­сом, цьо­го­річ не під­твер­ди­ли­ся. «Бла­ки­тна хви­ля» — пе­ре­мо­жне по­вер­не­н­ня де­мо­кра­тів до обох па­лат Кон­гре­су і до гу­бер­на­тор­ських офі­сів, на яке не­без­під­став­но спо­ді­ва­ли­ся «ві­слю­ки» ще кіль­ка мі­ся­ців то­му, роз­би­лась об те, що по­лі­то­ло­ги на­зи­ва­ють по­пу­лі­змом, а сам го­спо­дар Бі­ло­го до­му ві­дне­дав­на — на­ціо­на­лі­змом.

Ре­спу­блі­кан­ці за­ли­ши­ли за со­бою біль­шість у Се­на­ті, по­лі­пшив­ши вла­сний ре­зуль­тат що­най­мен­ше на два мі­сця (ре­зуль­та­ти сто­сов­но ще двох на­ра­зі під­ра­хо­ву­ю­ться), і здо­бу­ли біль­шість гу­бер­на­тор­ських крі­сел — 26 про­ти 23, що ді­ста­ли­ся де­мо­кра­там. Утім, спро­мо­жність Трам­па без­пе­ре­шко­дно ре­а­лі­зо­ву­ва­ти вла­сний курс до кін­ця сво­єї ка­ден­ції, за­без­пе­чив­ши со­бі спри­я­тли­ві умо­ви у 2020 ро­ці, по­хи­тну­лись із пе­ре­хо­дом Па­ла­ти пред­став­ни­ків під кон­троль по­лі­ти­чних су­про­тив­ни­ків, де во­ни здо­бу­ли що­най­мен­ше 223 мі­сця про­ти ре­спу­блі­кан­ських 196 (ре­зуль­та­ти сто­сов­но 16 ще під­ра­хо­ву­ю­ться).

Тінь Трам­па те­пер іще біль­ше тя­жіє над «Ве­ли­кою ста­рою пар­ті­єю»: адже з по­лі­ти­чної сце­ни зі­йшли та­кі ре­спу­блі­кан­ці ста­ро­го гар­ту, як Джефф Флейк і Боб Кор­кер, який очо­лю­вав се­нат­ський ко­мі­тет у між­на­ро­дних спра­вах, а та­кож взі­рець кла­си­чно­го ре­спу­блі­кан­ця — Джон Мак­кейн, що пі­шов з жи­т­тя в сер­пні. На до­да­чу до від­вер­тих трам­пі­ан­ців до Кон­гре­су по­тра­пи­ли ті, ко­му або до­ве­ло­ся мі­мі­кру­ва­ти під сво­го не­зви­чно­го лі­де­ра, або ті, хто вза­га­лі зо­бов’яза­ний сво­їм обра­н­ням фа­кту при­су­тно­сті Трам­па в остан­ні дні їхніх пе­ред­ви­бор­них кам­па­ній. До ре­чі, Трамп по­ка­зав се­бе в ко­ро­ткий про­мі­жок ча­су на­дзви­чай­но

«По­тра­пля­н­ня до сан­кцій­них спи­сків — це до­да­тко­ва ре­кла­ма для на­ших за­со­бів роз­мі­ще­н­ня», — на­пи­сав Аксьо­нов у Facebook.

8 ли­сто­па­да ста­ло ві­до­мо, що до сан­кцій­но­го спи­ску анон­со­ва­них ра­ні­ше сан­кцій США про­ти Ро­сії по­тра­пи­ли три фі­зи­чні й дев’ять юри­ди­чних осіб. Сан­кції роз­ши­ре­но че­рез ане­ксію Кри­му й вій­ну в Дон­ба­сі.

20 ве­ре­сня пре­зи­дент США До­нальд Трамп під­пи­сав указ про по­си­ле­н­ня ре­жи­му сан­кцій про­ти Ро­сії. До сан­кцій­но­го спи­ску по­тра­пи­ли 33 фі­зи­чні й юри­ди­чні осо­би. Указ пе­ред­ба­чає бло­ку­ва­н­ня вла­сно­сті й акти­вів і за­бо­ро­ну на бу­дья­кі фі­нан­со­ві опе­ра­ції з осо­ба­ми, пов’яза­ни­ми з ро­сій­ською вла­дою, від­по­від­но до по­ло­жень CAATSA.

«Акт про про­ти­дію про­тив­ни­кам Аме­ри­ки шля­хом сан­кцій» пре­зи­дент США До­нальд Трамп під­пи­сав 2 сер­пня 2017 ро­ку, він пе­ред­ба­чає по­си­ле­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії, Іра­ну й КНДР.

пра­цьо­ви­тим: в остан­ній ти­ждень він здій­снив 11 «ін­тер­вен­цій» у ви­бор­чі кам­па­нії, що спри­я­ло пе­ре­мо­зі дев’яти під­три­му­ва­них ним ви­су­ван­ців. Як окре­мі кан­ди­да­ти, так і ін­сти­ту­ції Ре­спу­блі­кан­ської пар­тії де­да­лі біль­ше пе­ре­йма­ють пре­зи­дент­ський сві­то­гляд і куль­ту­ру по­лі­ти­чної вій­ни. По­ка­зо­вим став діа­лог Трам­па з одним з жур­на­лі­стів під час бри­фін­гу в Бі­ло­му до­мі, ко­ли пре­зи­дент на­по­ля­гав на то­му, що ка­ра­ван ім­мі­гран­тів, який на­бли­жа­є­ться до аме­ри­кан­сько­го кор­до­ну ме­кси­кан­ською те­ри­то­рі­єю, є «втор­гне­н­ням», а не гру­пою цен­траль­но­а­ме­ри­кан­ських бі­да­ків на від­чу­тній від­ста­ні. «Я вва­жаю це втор­гне­н­ням. А ви ма­є­те ін­шу дум­ку», «ар­гу­мен­то­ва­но» по­яснив пре­зи­дент, який май­стер­но ви­ко­ри­став ар­хе­ти­пні стра­хи сво­го еле­кто­раль­но­го ядра, на­звав­ши на­прав­ле­н­ня вій­сько­вих на по­си­ле­н­ня кор­до­ну опе­ра­ці­єю «Вір­ний па­трі­от». Хо­ча на­сту­пно­го дня пі­сля ви­бо­рів її й пе­ре­йме­ну­ва­ли на опе­ра­цію з «під­три­ма­н­ня кор­до­ну», ідея до­бре спра­цю­ва­ла для 23% аме­ри­кан­ців рі­зних по­лі­ти­чних по­гля­дів, які на­зи­ва­ють ім­мі­гра­цію про­бле­мою но­мер один, а ще біль­ше — для 51% ре­спу­блі­кан­ців, які ві­рять у це.

Ре­зуль­та­ти во­ле­ви­яв­ле­н­ня під­твер­ди­ли те­зу іде­о­ло­га трам­пі­зму Сті­ве­на Бен­но­на, що при­хід Трам­па до го­лов­но­го офі­су кра­ї­ни не є ви­пад­ко­ві­стю, як не є ви­пад­ко­ві­стю й по­ді­бні фе­но­ме­ни в Єв­ро­пі (у Поль­щі, Угор­щи­ні й Іта­лії) та най­сві­жі­шій при­клад — обра­н­ня Aeа­ї­ра Бол­со­на­ру пре­зи­ден­том Бра­зи­лії. По­пу­лізм, як йо­го тра­ктує сі­рий кар­ди­нал цьо­го ру­ху, є не при­чи­ною, а на­слід­ком дій «пар­тії да­во­ської елі­ти», яка не­хтує на­ціо­наль­ни­ми ін­те­ре­са­ми на ко­ристь ін­те­ре­сів гло­ба­лі­стів і яка ви­го­ду істе­блі­шмен­ту ста­вить ви­ще за по­тре­би пе­ре­сі­чних гро­ма­дян. Да­лі він роз­ви­ває дум­ку в іще су­пе­ре­чли­ві­шо­му на­прям­ку, оскіль­ки вва­жає, що по­пу­лізм є не­ми­ну­чим, і єди­не, що нам за­ли­ша­є­ться, це ви­би­ра­ти між со­ці­аль­ним по­пу­лі­змом, на кшталт про­по­но­ва­но­го се­на­то­ром Бер­ні Сан­дер­сом або лі­де­ром бри­тан­ських лей­бо­ри­стів Дже­ре­мі Кор­бі­ном, і на­ціо­наль­ним по­пу­лі­змом. Са­ме ідеї остан­ньо­го вті­лює Трамп, зокре­ма де­мон­ту­ю­чи бю­ро­кра­ти­чну на­дбу­до­ву і, так би мо­ви­ти, «ви­су­шу­ю­чи ва­шинг­тон­ське бо­ло­то». Він по­си­лює роль «ма­лень­ко­го аме­ри­кан­ця» в по­лі­ти­чній си­сте­мі: апе­лює до гро­ма­дян, оми­на­ю­чи і по­лі­ти­чні ін­сти­ту­ти (тоб­то ні­ве­лю­ю­чи пред­став­ни­цьку де­мо­кра­тію), і за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції — че­рез без­по­се­ре­дню ко­му­ні­ка­цію (Твіт­тер), не­хай і без зво­ро­тно­го зв’яз­ку. Втім, цей на­ціо­нал-по­пу­лізм не ви­три­мує кри­ти­ки на­віть тра­ди­цій­них кон­сер­ва­то­рів сто­сов­но то­го, що йо­го го­лов­ним ін­стру­мен­том є по­діл по­лі­ти­чно­го і со­ці­аль­но­го про­сто­ру за озна­ка­ми ра­си, ре­лі­гії, се­ксу­аль­ної орі­єн­та­ції то­що. За сло­ва­ми ко­ли­шньо­го фун­кціо­не­ра адмі­ні­стра­ції Джор­джа Бу­ша-мо­лод­шо­го Де­ві­да Фру­ма (ко­трий, хоч як це зда­є­ться див­ним, об­сто­ю­вав лі­бе­раль­ні по­зи­ції в пу­блі­чній дис­ку­сії зі Сті­ве­ном Бен­но­ном), «гнів і страх» є мо­ти­ву­валь­ни­ми си­ла­ми по­пу­лі­зму, який є ли­ше «екс­плу­а­та­ці­єю емо­цій за­для по­тра­пля­н­ня у вла­ду».

Тож у на­сту­пні що­най­мен­ше два ро­ки Спо­лу­че­ні Шта­ти очі­кує по­лі­ти­чна тур­бу­лен­тність. З одно­го бо­ку, є стро­ка­та Аме­ри­ка: адже цьо­го­річ до Кон­гре­су впер­ше по­тра­пи­ли дві жін­ки-му­суль­ман­ки, одна з яких со­ма­лій­сько­го по­хо­дже­н­ня; упер­ше гу­бер­на­то­ром став гей, що не при­хо­вує сво­єї се­ксу­аль­ної орі­єн­та­ції, та ба­га­то ці­ка­вих осо­би­сто­стей, які не­о­дмін­но яскра­во се­бе про­яв­лять. А з ін­шо­го бо­ку, окре­мі вер­стви на­се­ле­н­ня по­ба­чи­ли в осо­бі Трам­па то­го, хто, не обме­жу­ю­чи се­бе по­лі­ти­чною ко­ре­ктні­стю, на­зи­ває ре­чі ти­ми са­ми­ми іме­на­ми, що й во­ни на сво­їх ку­хнях. Роз­рив між мі­стом і сіль­ськи­ми ра­йо­на­ми ще біль­ше по­си­лив­ся. Де­мо­кра­там, яких під­три­му­ють осві­че­ні бі­лі, зокре­ма жін­ки, пред­став­ни­ки ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чної га­лу­зі, ду­же да­ле­ко до по­треб «бла­ки­тних ко­мір­ців». Про­гре­сив­но­му кри­лу де­мо­кра­тів знов не по­та­ла­ни­ло — зір­ки цьо­го­рі­чної кам­па­нії про­гра­ли: Бе­то О’рур­ке — в Те­ха­сі, Ен­дрю Гіл­лам — у Фло­ри­ді, Рі­чард Кор­дрей — в Ога­йо. На­то­мість пе­ре­мо­га «сло­нів» у кіль­кох клю­чо­вих шта­тах (Фло­ри­да, Ога­йо, Айо­ва і Джор­джія) дає ни­ні­шньо­му го­спо­да­ре­ві Бі­ло­го до­му під­ста­ви спо­ді­ва­ти­ся, що йо­му не до­ве­де­ться за два ро­ки по­ки­да­ти цю ве­ли­ча­ву бу­дів­лю.

Втім, по­хи­тну­ти та­ку впев­не­ність мо­жуть дії са­мо­го Трам­па. 7 ли­сто­па­да у від­став­ку пі­шов ге­не­раль­ний про­ку­рор, який пе­ре­бу­вав під по­стій­ною кри­ти­кою Трам­па за від­мо­ву здій­сню­ва­ти на­гляд за роз­слі­ду­ва­н­ням спе­ці­аль­но­го ра­дни­ка Ро­бер­та Мюл­ле­ра що­до зв’яз­ків пре­зи­ден­та та йо­го ото­че­н­ня з Крем­лем. При­зна­че­ний тим­ча­со­вим ви­ко­ну­ва­чем обов’яз­ків Ме­тью Вай­те­кер, який не­о­дно­ра­зо­во не­схваль­но ви­слов­лю­вав­ся з при­во­ду роз­слі­ду­ва­н­ня, мо­же якщо не при­пи­ни­ти йо­го, то зна­чно ускла­дни­ти, обме­жив­ши про­стір для ма­нев­ру, фі­нан­су­ва­н­ня і ка­дро­вий склад ко­ман­ди спец­про­ку­ро­ра. Щой­но но­ви­на про йо­го при­зна­че­н­ня бу­ла ого­ло­ше­на, як по­си­па­ли­ся чи­слен­ні дзвін­ки, зде­біль­шо­го з офі­сів кон­гре­сме­нів-де­мо­кра­тів, із по­пе­ре­дже­н­ням па­но­ві Вай­те­ке­ру не ро­би­ти кро­ків, що мо­жуть бу­ти роз­ці­не­ні як пе­ре­шко­джа­н­ня пра­во­суд­дю. По­при те що май­бу­тня спі­кер­ка Па­ла­ти пред­став­ни­ків Нен­сі Пе­ло­сі по­ки що вва­жає пе­ред­ча­сним від­нов­ле­н­ня за­кри­тої ре­спу­блі­кан­ця­ми ко­мі­сії для роз­слі­ду­ва­н­ня зв’яз­ків Трам­па з ро­сі­я­на­ми, ви­клю­ча­ти та­ко­го роз­ви­тку по­дій не вар­то. Пре­зи­дент не­дво­зна­чно по­пе­ре­див, що та­кий крок він роз­гля­да­ти­ме як «по­ча­ток вій­ни». Не зви­чний до по­шу­ку ком­про­мі­сів, Трамп да­ва­ти­ме під­ста­ви для ве­де­н­ня бо­йо­вих дій і за ін­ши­ми на­прям­ка­ми. Так, де­мо­кра­ти в ни­жній па­ла­ті Кон­гре­су ви­су­ва­ти­муть за­ко­но­дав­чі іні­ці­а­ти­ви з та­ких дра­зли­вих пи­тань як про­гра­ма со­ці­аль­но­го за­хи­сту, ім­мі­гра­ція, клі­ма­ти­чні змі­ни то­що. Ре­спу­блі­кан­сько­му Се­на­ту і пре­зи­ден­то­ві до­ве­де­ться по­ясню­ва­ти сво­є­му еле­кто­ра­ту, чо­му во­ни бло­ку­ють те, що обі­ця­ли, пе­ре­бу­ва­ю­чи в біль­шо­сті.

Оче­ви­дно, що де­мо­кра­ти по­си­лять свій вплив на зов­ні­шню та обо­рон­ну по­лі­ти­ку. Якщо ко­мі­тет з пи­тань зброй­них сил очо­лить Адам Сміт, то на­бе­ре го­стро­ти про­бле­ма­ти­ка мо­дер­ні­за­ції ядер­но­го щи­та кра­ї­ни (вар­ті­стю 1,2 трлн дол. до 2047 р.); на­прав­ле­н­ня під­роз­ді­лів зброй­них сил за кор­дон пе­ре­бу­ва­ти­ме під при­скі­пли­вим на­гля­дом, і Пен­та­гон му­си­ти­ме ще де­таль­ні­ше зві­ту­ва­ти за ко­жен ви­тра­че­ний цент. У ко­мі­те­ті в за­кор­дон­них спра­вах біль­ше не за­сі­да­ти­ме дав­ній і від­кри­тий друг Пу­ті­на Дей­на Ро­ра­бей­кер, який фа­кти­чно утри­му­вав ко­мі­тет по­за ба­та­лі­я­ми на ро­сій­сько­му на­прям­ку. Си­ту­а­ція мо­же кар­ди­наль­но змі­ни­тись, якщо ко­мі­тет очо­лить Елі­от Ін´л, від яко­го мо­жна очі­ку­ва­ти по­си­ле­н­ня ти­ску на Ро­сію у зв’яз­ку з втру­ча­н­ням у ви­бо­ри, а та­кож ано­маль­ною тя­гою Трам­па до при­я­тель­ських сто­сун­ків з Пу­ті­ним. На ви­ко­на­н­ня по­ло­жень ухва­ле­но­го в сер­пні за­ко­ну Дер­жав­ний де­пар­та­мент цьо­го ти­жня по­ін­фор­му­вав Кон­грес, що Ро­сія про­і­гно­ру­ва­ла ви­мо­ги США та їхніх со­ю­зни­ків роз­по­ча­ти спів­пра­цю в роз­слі­ду­ван­ні за­ма­ху на вбив­ство Сер­гія Скри­па­ля та йо­го донь­ки за до­по­мо­гою за­бо­ро­не­ної між­на­ро­дним пра­вом хі­мі­чної зброї. Хо­ча пи­та­н­ня за­про­ва­дже­н­ня жорс­тких сан­кцій і на­ле­жить до ком­пе­тен­ції пре­зи­ден­та, йо­го ухи­ле­н­ня від цьо­го обов’яз­ку спри­чи­нить іще біль­ший на­тиск з бо­ку кон­гре­сме­нів, при­чо­му в пи­тан­ні по­ка­ра­н­ня Крем­ля і на­да­лі збе­рі­га­ти­ме­ться дво­пар­тій­ний кон­сен­сус.

У ці­ло­му де­мо­кра­ти­чна біль­шість у Па­ла­ті пред­став­ни­ків озна­ча­ти­ме за­сто­су­ва­н­ня тра­ди­цій­них під­хо­дів — під­трим­ку ба­га­то­сто­рон­ніх ме­ха­ні­змів, ре­а­ні­ма­цію в яко­мусь ви­гля­ді те­ма­ти­ки бо­роть­би з клі­ма­ти­чни­ми змі­на­ми, біль­шу вза­є­мо­дію з со­ю­зни­ка­ми по НАТО і ЄС. При­ді­ля­ти­ме­ться біль­ше ува­ги не ли­ше ста­рій Єв­ро­пі, а й Бал­ка­нам і пе­ри­фе­рії, що по­тер­па­ють від Мо­скви. Це, без­пе­ре­чно, в ін­те­ре­сах офі­цій­но­го Ки­є­ва, який збе­ре­же при­хиль­не став­ле­н­ня до се­бе, при­найм­ні якщо не ро­би­ти­ме не­обе­ре­жних кро­ків, що змо­жуть по­си­ли­ти ске­псис сто­сов­но сер­йо­зно­сті на­мі­рів по­лі­ти­чної елі­ти транс­фор­му­ва­ти Укра­ї­ну в роз­ви­не­ну де­мо­кра­тію за­хі­дно­го зраз­ка. Зви­чай­но, ми мо­же­мо ті­ши­ти­ся тим, що гу­бер­на­то­ра­ми Ко­ло­ра­до й Іл­лі­ной­су ста­ли по­лі­ти­ки, які ма­ють ко­рі­н­ня в укра­їн­ських те­ре­нах, не­хай і не етні­чно­го укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня. Втім, на­вряд чи це мо­же бу­ти кон­вер­то­ва­не в та­ку під­трим­ку, якої по­тре­бує на­ша дер­жа­ва. Зав­да­н­ням укра­їн­ської вла­ди і гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства є про­су­ва­н­ня єди­но­го по­ряд­ку ден­но­го, але що­до цьо­го роз­бі­жно­сті в по­гля­дах і ді­ях у нас не мен­ші, ніж в Аме­ри­ці до­би До­наль­да Трам­па, тим біль­ше що по­пе­ре­ду нас очі­кує не мен­ша тур­бу­лен­тність. При­чо­му її при­чи­ною є то­чно не на­ціо­наль­ний по­пу­лізм Трам­па чи со­ці­аль­ний по­пу­лізм Бер­ні Сан­дер­са і Дже­ре­мі Кор­бі­на...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.