BILORUS O. G.

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - O. G. BILORUS, Academician of the NAS of Ukraine, Honored Scientist of Ukraine, Principal Researcher of the Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine (Kyiv)

– Introvert geo economic u turn of the United States and its potential global consequences

Су­ча­сним сві­то­вим (гло­баль­ним) роз­ви­тком ке­ру­ють фі­нан­со­ві та еко но­мі­чні ін­те­ре­си кра­їн гло­ба­лі­за­то­рів, гло­баль­них кор­по­ра­цій та ін­те гра­цій­них гло­баль­них си­стем. На ни­ні­шньо­му ета­пі гло­баль­но­го спів­роз ви­тку в умо­вах кон­вер­ген­ції та ре­гіо­наль­ної ін­те­гра­ції дедалі більше про яв­ля­ю­ться но­ві спе­ци­фі­чні тен­ден­ції та за­ко­но­мір­но­сті, в то­му чи­слі та­кі, як ре­су­ве­ре­ні­за­ція в си­сте­мах гло­баль­них і ре­гіо­наль­них ін­те­гра­цій­них об’єд­нань та зро­ста­н­ня мас­шта­бів і гли­би­ни кон­флі­ктів ін­те­ре­сів між дер жа­ва­ми лі­де­ра­ми. Бри­тан­ський “Brexit ” – це сер­йо­зний істо­ри­чний і по­лі­ти­чний фе­но­мен, який, не ска­со­ву­ю­чи дії за­ко­нів гло­ба­лі­за­ції та ін­те

The essence and potential possibilities, contradictions and consequences of the new introvert geoeconomic and geostrategic uturn of the USA are considered. Scales of deepening of contradictions and aggravation of conflicts of geo economic interests of the USA and the world system of corporate globalism at the present stage have been estimated. It is noted that the balance of internal and global economic interests is a strategic imperative for the United States.

гра­ції, впли­ває сьо­го­дні на тен­ден­ції та ево­лю­цію гло­баль­но­го роз­ви­тку, і в подаль­шо­му цей вплив зро­ста­ти­ме. Де­зін­те­гра­цій­ний ре­грес і ди­вер ген­ція ста­ють ре­аль­ни­ми фа­кта­ми. Більше то­го, дія зга­да­них за­ко­но­мір­нос тей під­си­лю­є­ться за ра­ху­нок істо­тних зру­шень у си­сте­мі та про­це­сах гло баль­но­го спів­ро­з­ви­тку кра­їн еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних “ло­ко­мо­ти­вів” сві­ту [1].

Ни­ні по­чи­на­є­ться но­вий етап еко­но­мі­чної істо­рії США. Це пос­ткри зо­вий етап, суть яко­го, згі­дно з іде­о­ло­га­ми но­вої адмі­ні­стра­ції США, по ля­гає в ра­ди­каль­но­му гео­стра­те­гі­чно­му і гео­еко­но­мі­чно­му роз­во­ро­ті в бік ін­тро­вер­тно­го ха­ра­кте­ру роз­ви­тку. Пев­на ло­гі­ка в цьо­му, оче­ви­дно, є. Аме­ри­ка втра­чає еко­но­мі­чне лі­дер­ство і є ге­не­ра­то­ром гло­баль­них фі­нан со­вих криз. США по­вин­ні про­ве­сти гли­бо­ку транс­фор­ма­цію сво­єї еко но­мі­чної си­сте­ми і зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки. Без та­кої “пе­ре­бу до­ви” ні­які “пе­ре­за­ван­та­же­н­ня” еко­но­мі­чних від­но­син у ХХІ ст. не до по­мо­жуть. Гло­баль­ний спів­ро­з­ви­ток ге­не­рує но­вих агре­сив­них лі­де­рів еко­но­мі­чних пе­ре­го­нів. За­гро­зи гло­баль­них фі­нан­со­во еко­но­мі­чних во­єн збіль­шу­ю­ться.

Осо­бли­во важливим є ви­сно­вок, що у ХХІ ст. змі­ню­є­ться гло­баль­не нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще, по­си­лю­є­ться дія но­вих по­стін­ду­стрі­аль­них і пост кри­зо­вих за­ко­но­мір­но­стей роз­ви­тку, які ди­кту­ють но­ві ім­пе­ра­ти­ви і стра те­гії. Ді­а­ле­кти­ка су­ча­сної ка­пі­та­лі­сти­чної фор­ма­ції ди­ктує зро­ста­ю­чу со ці­а­лі­за­цію роз­ви­тку, але ін­те­ре­си олі­гар­хі­чно мо­но­по­лі­сти­чних об’єд­нань та вже існу­ю­чої у США вла­ди ве­ли­ко­го бі­зне­су і гло­баль­но­го ка­пі­та­лу про­ти­ді­ють при­ро­дним про­це­сам со­ці­а­лі­за­ції від­тво­ре­н­ня, роз­по­ді­лу і пе­ре­роз­по­ді­лу вла­сно­сті, вар­то­сті й ка­пі­та­лів. Чи не най­біль­шим ім­пе­ра ти­вом для США стає по­си­ле­н­ня еко­но­мі­чної ролі дер­жа­ви, осо­бли­во в кон­тро­лі над ді­яль­ні­стю гло­баль­них ТНК. Па­ді­н­ня ролі дер­жа­ви на ко ристь ве­ли­ко­го бі­зне­су ка­та­стро­фі­чно впли­ває на еко­но­мі­чний роз­ви­ток Америки, де ко­мер­цій­ні бан­ки ста­ли ге­не­ра­то­ра­ми гло­баль­ної фі­нан­со вої кри­зи 2008–2010 рр. При­кла­да­ми цьо­го та­кож слу­гу­ють еко­но­мі­чно осла­бле­на олі­гар­хі­чно кла­но­ва Ро­сія і на­віть Япо­нія. Існу­ва­ли про­гно­зи, що вже на по­ча­тку ХХІ ст. пи­то­ма ва­га Ро­сії у сві­то­во­му ВВП стрім­ко впа­де до 2% з тен­ден­ці­єю до подаль­шо­го зни­же­н­ня на фо­ні стрім­ко­го зро­ста­н­ня пи­то­мої ва­ги Ки­таю та “азій­ських ти­грів”. На­віть най­мо­гут ні­ша і най­кон­ку­рен­тні­ша еко­но­мі­ка у сві­ті (США) опи­ни­ла­ся під за­гро зою спа­ду її час­тки у стру­кту­рі гло­баль­ної еко­но­мі­ки з пі­сля­во­єн­них 35– 40% до ни­ні­шніх 16% з пер­спе­кти­вою 11–12% під впливом змен­ше­н­ня пи­то­мої ва­ги ре­аль­ної еко­но­мі­ки на ко­ристь спе­ку­ля­тив­но вір­ту­аль­но­го фі­нан­со­во­го се­кто­ру, екс­пор­ту ка­пі­та­лів і ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей, спе ци­фі­чної де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції кра­ї­ни, що ве­де до без­ро­бі­т­тя і за­го­стре­н­ня со­ці­аль­ної ситуації. Ді­а­ле­кти­ка ка­пі­та­лі­сти­чної фор­ма­ції ди­ктує спе ци­фі­чні ме­жі збі­дні­н­ня і ви­ма­гає подаль­шої ефе­ктив­ної со­ці­а­лі­за­ції еко но­мі­чно­го роз­ви­тку на про­ти­ва­гу існу­ю­чій олі­гар­хі­за­ції та мо­но­по­лі­за­ції су­спіль­но­го від­тво­ре­н­ня.

По­ча­ток ХХІ ст. озна­ме­ну­вав­ся по­си­ле­н­ням дії спе­ци­фі­чних за­ко­но мір­но­стей від­тво­ре­н­ня на­ціо­наль­них і гло­баль­них ка­пі­та­лів. У США ці за ко­но­мір­но­сті про­яв­ля­ю­ться з осо­бли­вою го­стро­тою і наслідками. США як епі­центр сві­то­во­го роз­ви­тку ду­же го­стро від­чу­ва­ють на­слід­ки зло­які­сної ево­лю­ції та транс­фор­ма­ції гло­баль­но­го ка­пі­та­лу в бік не­ке­ро­ва­но­го зро ста­н­ня пи­то­мої ва­ги гло­баль­но­го фі­нан­со­во­го ка­пі­та­лу і па­ді­н­ня час­тки ви­ро­бни­чо­го ка­пі­та­лу, що під­ри­ває ре­аль­ну еко­но­мі­ку. На­дна­ко­пи­че­н­ня фі­ктив­но­го фі­нан­со­во­го ка­пі­та­лу, за­ко­но­мір­ні про­це­си гі­пер­фі­нан­сі­а­лі­за­ції та над­спо­жи­ва­н­ня кре­ди­тно фі­нан­со­вих ре­сур­сів не­га­тив­но впли­ва­ють на аме­ри­кан­ську еко­но­мі­ку.

Не ма­ю­чи можливості де­таль­но роз­гля­ну­ти всі но­ві за­ко­но­мір­но­сті гло­баль­но­го роз­ви­тку, на­ве­де­мо лише пе­ре­лік тих з них, дія яких, з на­шої то­чки зо­ру, по­си­лю­ва­ти­ме­ться. Се­ред них: за­кон гло­ба­лі­за­ції су­спіль­но го ви­ро­бни­цтва; за­кон ін­те­гра­ції та кон­вер­ген­ції рин­ків; за­кон гло­ба­лі за­ції вла­сно­сті, вар­то­сті та ці­но­утво­ре­н­ня; за­кон гло­ба­лі­за­ції на­ціо­наль них ка­пі­та­лів; за­кон гло­ба­лі­за­ції су­спіль­ної пра­ці, все­за­галь­ної пра­ці і тру­до­вих ре­сур­сів; за­кон при­ско­ре­но­го ви­пе­ре­джаль­но­го зро­ста­н­ня і під­ви­ще­н­ня пи­то­мої ва­ги ін­фор­ма­цій­но ін­те­ле­кту­аль­но­го і те­хно­трон­но го ка­пі­та­лу в за­галь­ній стру­кту­рі гло­баль­но­го ка­пі­та­лу; за­кон гі­пер­тро фо­ва­но­го са­мо­від­тво­ре­н­ня гло­баль­но­го фі­нан­со­во­го ка­пі­та­лу і ви­пе­ре джаль­но­го зро­ста­н­ня йо­го пи­то­мої ва­ги у стру­кту­рі гло­баль­но­го ка­пі­та лу; за­кон фі­нан­сі­а­лі­за­ції та гі­пер­фі­нан­сі­а­лі­за­ції гло­баль­ної та на­ціо­наль них еко­но­мік; то­що.

Ви­ни­кає за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня: чи го­то­ва дер­жа­ва та еко­но­мі­чна си сте­ма США, як і ін­ших роз­ви­ну­тих кра­їн, пов­ні­стю вра­ху­ва­ти дію цих но вих еко­но­мі­чних за­ко­нів і за­ко­но­мір­но­стей у дов­го­стро­ко­вих стра­те­гі­ях, у то­му чи­слі в обла­сті гео­еко­но­мі­ки? Впев­не­но­сті в цьо­му не­має, оскіль­ки ді­ють інер­ція за­ста­рі­лих еко­но­мі­чних до­ктрин мо­не­та­ри­зму і над­по­ту­жні ін­те­ре­си гло­баль­них ТНК що­до ви­ро­бни­цтва і спо­жи­ва­н­ня фі­ктив­них фі­нан­со­вих ка­пі­та­лів. У цих умо­вах реальна еко­но­мі­ка США та ін­ших кра­їн за­ко­но­мір­но від­хо­дить на дру­гий план. Існує за­гро­за то­го, що стра­те­гія “аме­ри­кан­сько­го роз­во­ро­ту” в зов­ні­шньо­тор­го­вель­ній по­лі­ти­ці увій­де в не­при­ми­ри­му су­пе­ре­чність з ін­те­ре­са­ми гло­ба­лі­зо­ва­но­го аме­ри­кан­сько­го фі­нан­со­во­го ка­пі­та­лу.

От­же, ко­ли у США го­во­рять, що сьо­го­дні в еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці тре­ба по­ча­ти все спо­ча­тку, то та­ким по­ча­тком, оче­ви­дно, по­вин­но ста­ти ефек тив­не вра­ху­ва­н­ня дії но­вих еко­но­мі­чних за­ко­нів в умо­вах гло­ба­лі­за­ції і світ си­сте­ми гло­ба­лі­зму. А чи готові до цьо­го Аме­ри­ка і весь світ? Та­кої впев­не но­сті зно­ву та­ки не­має. В цьо­му від­но­шен­ні і по­трі­бен зна­чний пе­рі­од ча­су (де­ся­ти­лі­т­тя) для про­ве­де­н­ня “гло­баль­но­го еко­но­мі­чно­го лік­бе­зу” і вклю че­н­ня но­вих по­ло­жень на­у­ки до кон­це­пцій еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки і стра те­гії США та ін­ших кра­їн.

Ни­ні США на­ма­га­ю­ться при­му­си­ти і за­ін­те­ре­су­ва­ти аме­ри­кан­ські кор по­ра­ції пра­цю­ва­ти на се­бе шля­хом ра­ди­каль­но­го роз­во­ро­ту тор­гів­лі, праг

ну­чи зу­пи­ни­ти екс­порт ро­бо­чих місць з Америки, змен­ши­ти без­ро­бі­т­тя і збі­дні­н­ня пра­ців­ни­ків, осо­бли­во ро­бі­тни­ків. У цьо­му суть но­вої “ре­во лю­ції” США, за­про­по­но­ва­ної пре­зи­ден­том Трам­пом. Аме­ри­ка вже дав но сто­їть пе­ред ви­бо­ром і ди­ле­мою: або про­дов­жи­ти спов­за­н­ня ві­тчи­зня ної еко­но­мі­ки вниз у рей­тин­гу гло­баль­ної кон­ку­рен­ції, або вжи­ти ра­ди каль­них еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних за­хо­дів для ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції та одно­ча­сної со­ці­а­лі­за­ції роз­ви­тку в умо­вах фі­нан­со­вої ци­ві­лі­за­ції гло­баль но­го ка­пі­та­лі­зму і па­ну­ва­н­ня сві­то­вої фі­нан­со­вої олі­гар­хії. Без ре­а­лі­за­ції цих істо­ри­чних ім­пе­ра­ти­вів на Аме­ри­ку і світ че­ка­ють по­гли­бле­н­ня і за го­стре­н­ня фі­нан­со­во еко­но­мі­чних криз і на­віть мо­жли­ві ка­та­стро­фі­чні ва­рі­ан­ти роз­ви­тку ти­пу Великої де­пре­сії 1930 х ро­ків. Усе це – скла­до­ві еле­мен­ти вну­трі­шньо­го і гло­баль­но­го по­ряд­ку ден­но­го для США і всьо­го сві­ту. Пе­ред­умо­вою ви­рі­ше­н­ня зга­да­них про­блем є мир, гло­баль­на без пе­ка і осо­бли­во без­пе­ка роз­ви­тку в умо­вах но­во­го ета­пу гло­ба­лі­за­ції та гло­баль­ної кон­ку­рен­ції [2].

На по­ча­тко­вій ста­дії су­ча­сної гло­ба­лі­за­ції в 1970 х ро­ках за­снов­ни­ки і лі­де­ри Рим­сько­го клу­бу А. Печ­чеї та О. Кінг ви­зна­чи­ли най­ва­жли­ві­ший ім­пе­ра­тив гло­баль­но­го роз­ви­тку: “Спря­му­ва­ти вла­сний ін­те­рес по­о­ди но­ких на­цій на ося­гне­н­ня му­дро­го дов­го­стро­ко­во­го спіль­но­го ін­те­ре­су люд­ства, який… бу­де­мо зму­ше­ні прийня­ти, оскіль­ки гло­баль­на вза­є­мо за­ле­жність – це не тя­гар і не за­гро­за, а нав­па­ки – пе­ре­ва­га та обі­цян­ка кра­що­го май­бу­тньо­го” [3, с. 17]. Сьо­го­дні, ко­ли гло­ба­лі­за­ція і фор­му ва­н­ня світ си­сте­ми по­стін­ду­стрі­аль­но кор­по­ра­тив­но­го гло­ба­лі­зму ста­ли су­т­тю і змі­стом сві­то­во­го роз­ви­тку, цей ім­пе­ра­тив­ний за­клик зву­чить з осо­бли­вою си­лою. Укра­ї­на, як і ін­ші тран­зи­тив­ні кра­ї­ни, не має змо­ги та не по­вин­на бу­ду­ва­ти свою си­сте­му роз­ви­тку і свій “укра­їн­ський світ” – ан­ти­под скан­даль­но­го “рус­ско­го ми­ра”, який пре­тен­дує на роль яко­гось лі­де­ра (на­віть ре­гіо­наль­но­го). Її істо­ри­чне зав­да­н­ня – ра­ціо­наль­но і про ду­ктив­но ін­те­гру­ва­тись у сві­то­ві си­сте­ми по­стін­ду­стрі­аль­но­го гло­баль но­го роз­ви­тку.

Сьо­го­дні ба­га­то хто вва­жає, що у ХХІ ст. по­ча­ла­ся но­ва аме­ри­кан­ська ре­во­лю­ція, яка ма­ти­ме ін­тро­вер­тний ха­ра­ктер. В умо­вах гли­бо­кої хро­ніч ної кри­зи світ си­сте­ми фі­нан­со­во­го гло­ба­лі­зму всі кра­ї­ни шу­ка­ють для се­бе якісь но­ві за­хи­сні ме­ха­ні­зми. Аме­ри­ка – сві­то­вий лі­дер з її бор­го­вим тя­га рем у роз­мі­рі 19 трлн. дол. – не мо­же не шу­ка­ти для се­бе но­вих стра­те­гій і ме­ха­ні­змів за­хи­сту на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів, які є і за­ли­ша­ться та­ки­ми, що ма­ють не обме­же­но на­ціо­наль­ний, а гло­баль­ний ха­ра­ктер. От­же, у ХХІ ст. США бу­дуть гло­баль­ним лі­де­ром і в еко­но­мі­ці, і в по­лі­ти­ці, і в сфе­рі без­пе ки, оскіль­ки в цьо­му за­ін­те­ре­со­ва­ний не лише За­хід, а й весь гло­ба­лі­зо­ва ний світ. Ін­ша спра­ва – яким бу­де це лі­дер­ство: ін­тро­вер­тним чи екс­тра вер­тним?

Ви­да­тний гло­баль­ний стра­тег З. Бже­зин­ський має ра­цію: на ве­ли­кій сві­то­вій ша­хма­тній до­шці по­ви­нен бу­ти силь­ний лі­дер, без яко­го сві­ту за гро­жу­ють ха­ос, вій­ни і ка­та­стро­фи [4]. Са­ме то­му США як сві­то­вий лі­дер

не мо­жуть скон­цен­тру­ва­ти­ся ви­клю­чно на ви­рі­шен­ні вну­трі­шніх про­блем, які ма­ють ен­до­ген­ний ха­ра­ктер. Ко­жно­го ра­зу, ко­ли но­во­обра­ний пре­зи дент США ого­ло­шує для Америки “но­ву ін­тро­вер­тну на­ціо­наль­ну стра­те гію”, сві­то­вий роз­ви­ток сво­їм впливом ко­ри­гує її в на­пря­мі зба­лан­со­ва но­сті вну­трі­шніх і гло­баль­них на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів і по­лі­ти­ки США. Ще дов­го у сві­ті ді­я­ти­ме пра­ви­ло: одно­ча­сно не­мо­жли­во бу­ти і сві­то­вим лі­де ром, і “не­за­ле­жним” від сві­ту.

Ста­тус сві­то­во­го лі­де­ра ди­ктує США гло­баль­ну від­по­від­аль­ність і не об­хі­дні гео­стра­те­гі­чні ім­пе­ра­ти­ви, які не змо­же ска­су­ва­ти чи ігно­ру­ва­ти жо­ден аме­ри­кан­ський пре­зи­дент. Існує не­пи­са­не пра­ви­ло: якщо Аме­ри ка не ве­сти­ме гло­баль­ну по­лі­ти­ку, то гло­баль­на по­лі­ти­ка “по­ве­де” її, то­му для США існує прин­цип по­стій­но­го не­змін­но­го і не­о­дмін­но­го прі­о­ри­тет но­го на­ціо­наль­но­го ін­те­ре­су – на­ціо­наль­на без­пе­ка і без­пе­ка роз­ви­тку че­рез сві­то­ву без­пе­ку і гло­баль­ний спів­ро­з­ви­ток. Мої бе­сі­ди з пре­зи­ден та­ми США Дж. Бу­шем ст. і Б. Клін­то­ном в яко­сті На­дзви­чай­но­го і Пов­но ва­жно­го По­сла Укра­ї­ни в США в 1992–1994 рр. пов­ні­стю під­твер­джу­ють ці ви­снов­ки.

Спро­ба пре­зи­ден­та Б. Оба­ми ве­сти сум­но­ві­до­му са­мо­ізо­ля­ціо­ніст ську “ми­ро­твор­чу” по­лі­ти­ку не бу­ла вда­лою і при­зве­ла до кра­ху “пе­ре­за ван­та­же­н­ня” від­но­син з Ро­сі­єю і різ­ко­го за­го­стре­н­ня гло­баль­ної ситуації. При­ро­дно, що аме­ри­кан­ська си­сте­ма вла­ди від­ко­ри­гує та­ке від­хи­ле­н­ня. І це ви­па­ло на до­лю но­во­обра­но­го пре­зи­ден­та Д. Трам­па. США за­ли­ша­ться єди ною над­дер­жа­вою у ХХІ ст., і то­му їх гло­баль­на від­по­від­аль­ність об’єктив но зро­ста­ти­ме, осо­бли­во в умо­вах агре­сив­ної по­лі­ти­ки Ро­сії, яка пе­ре­тво ри­ла­ся на гло­баль­ну “чор­ну ді­ру” [5]. Во­дно­час стає зро­зумі­лим, що Аме ри­ка як єди­на і дій­сно пер­ша гло­баль­на дер­жа­ва не мо­же грун­ту­ва­ти свою по­лі­ти­ку на по­зи­ці­ях гло­баль­ної ге­ге­мо­нії і по­вин­на відмовитися від ідеї “сві­то­во­го па­ну­ва­н­ня”. У май­бу­тньо­му на­ста­не час, ко­ли для сві­то­вої по­лі ти­ки дедалі більше бу­де нев­ла­сти­вою кон­цен­тра­ція вла­ди в ру­ках одні­єї дер­жа­ви. Ни­ні істо­ри­чна мі­сія США по­ля­гає в то­му, щоб спри­я­ти фор­му ван­ню сві­ту “гло­баль­ної спра­ве­дли­во­сті”, сві­то­во­го спів­то­ва­ри­ства, здат но­го ви­рі­шу­ва­ти гло­баль­ні про­бле­ми спів­існу­ва­н­ня та спів­ро­з­ви­тку. Сто сов­но цьо­го осо­бли­во ва­жли­вою є єв­ра­зій­ська стра­те­гія США, оскіль­ки Єв­ра­зія є і за­ли­ши­ться гло­баль­ним цен­тром сві­ту на три­ва­лий істо­ри­чний пе­рі­од.

І у цій гло­баль­ній, над­зви­чай­но скла­дній атмо­сфе­рі по­чи­нає свою гео по­лі­ти­чну ді­яль­ність но­ва адмі­ні­стра­ція США. Її со­ю­зни­ка­ми є ЄС, НАТО, Япо­нія, ней­траль­ним партнером – Ки­тай, агре­сив­ним партнером ан­та­го ні­стом – Ро­сія. Аме­ри­ка опи­ни­лась у но­во­му сві­то­во­му се­ре­до­ви­щі, ко­ли ре­аль­ною все­сві­тньою вла­дою стає вла­да гро­шей і гло­баль­них кор­по­ра­цій, які ви­бу­до­ву­ють вла­сти­ву їх ін­те­ре­сам фор­ма­цій­ну і ци­ві­лі­за­цій­ну си­сте­му по­стін­ду­стрі­аль­но­го фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­го і те­хно­трон­но­го гло­ба­лі­зму з йо­го спе­ци­фі­чни­ми ін­те­ре­са­ми, ін­сти­ту­та­ми та за­ко­на­ми роз­ви­тку. У цих

умо­вах за­ко­но­мір­ни­ми є зро­ста­н­ня кількості й за­го­стре­н­ня кон­флі­ктів між зга­да­ни­ми пар­тне­ра­ми гло­баль­но­го спів­ро­з­ви­тку.

Під­твер­джу­є­ться фор­му­ла, що сві­том прав­лять і ке­ру­ва­ти­муть еко но­мі­чні та фі­нан­со­ві ін­те­ре­си, тоб­то в чи­їх ру­ках пе­ре­бу­ва­ють гло­баль­ні фі­нан­си, у то­го – гло­баль­ні вла­да і вплив. І вже ця вла­да у кри­ти­чних і зро­ста­ю­чих роз­мі­рах пе­ре­хо­дить до гло­баль­них кор­по­ра­цій. От­же, ХХІ ст. стане сто­лі­т­тям кон­флі­ктів між, з одно­го бо­ку, дер­жа­ва­ми та їх об’єд­нан ня­ми, а з ін­шо­го – гло­баль­ни­ми кор­по­ра­ці­я­ми та їх об’єд­на­н­ня­ми. Чи го то­ва Аме­ри­ка ви­ко­ну­ва­ти свою лі­дер­ську ро­бо­ту в умо­вах існу­ю­чої кри­зи єв­ро­а­тлан­ти­чно­го еко­но­мі­чно­го гло­ба­лі­зму з ура­ху­ва­н­ням лі­дер­ства США і зро­ста­ю­чо­го впли­ву азій­сько ки­тай­сько­го гло­ба­лі­зму на чо­лі з Ки­та­єм? На це за­пи­та­н­ня дасть від­по­відь не­да­ле­ке май­бу­тнє. І во­но ви­ма­га­ти­ме ве­ли­ких зу­силь від США та їх со­ю­зни­ків для від­нов­ле­н­ня гло­баль­ної еко но­мі­чної рів­но­ва­ги у про­це­сах гло­баль­но­го спів­ро­з­ви­тку та со­ці­аль­но еко но­мі­чно­го пар­тнер­ства в ме­жах на­ціо­наль­них дер­жав.

Гло­баль­не нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще ускла­дню­є­ться про­це­са­ми олі­гар хі­за­ції та мо­но­по­лі­за­ції сві­то­вої еко­но­мі­ки. Вла­сне світ си­сте­ма фі­нан со­во мо­но­по­лі­сти­чно­го гло­ба­лі­зму ба­зу­є­ться на олі­гар­хі­за­ції сві­то­вої еко но­мі­ки і фі­нан­сів [6]. При­ско­ре­н­ня про­це­сів гло­ба­лі­за­ції та фі­нан­со­во мо­но­по­лі­сти­чної олі­гар­хі­за­ції – це одна з най­біль­ших за­гроз для гло­баль но­го спів­ро­з­ви­тку, яка під­ри­ває при­ро­дний роз­ви­ток гло­ба­лі­за­ції, фор му­ва­н­ня си­стем но­во­го і по­ст­гло­ба­лі­зму, а та­кож гло­баль­ної ін­фор­ма­цій но ме­ре­же­вої еко­но­мі­ки. Ці про­це­си над­зви­чай­но ускла­дню­ють умо­ви для ре­а­лі­за­ції гео­стра­те­гі­чних фун­кцій США. Ще не так дав­но пре­зи дент Б. Клін­тон ува­жав, що всі про­бле­ми сві­то­во­го еко­но­мі­чно­го роз ви­тку ви­рі­шить гло­ба­лі­за­ція аме­ри­кан­сько­го ти­пу. Він ві­рив, що на хви лях гло­ба­лі­за­ції еко­но­мі­ки всі кра­ї­ни під­ні­му­ться ра­зом на но­вий, більш ви­со­кий рі­вень, але цьо­го не ста­ло­ся. Над­то ба­га­то кра­їн пер­ши­ми вхо ди­ли в кри­зу й остан­ні­ми ви­хо­ди­ли з неї. На­віть еко­но­мі­ка США не отри ма­ла від гло­ба­лі­за­ції ба­жа­них ре­зуль­та­тів; дер­жав­ні бор­ги зро­сли до астро но­мі­чно­го рів­ня в 19 трлн. дол. з пер­спе­кти­вою подаль­шо­го збіль­ше­н­ня, то­му і по­ста­ло пи­та­н­ня про різ­ку змі­ну тор­го­вель­но еко­но­мі­чної стра те­гії та на­мі­ри елі­ти роз­по­ча­ти гло­баль­ний гео­еко­но­мі­чний роз­во­рот США, фор­му­ва­ти но­ву дов­го­стро­ко­ву гло­баль­ну еко­но­мі­чну стра­те­гію. При цьо­му слід вра­ху­ва­ти, що інер­ція про­це­сів тра­ди­цій­ної гло­ба­лі­за­ції з її сві­то­вою екс­пан­сі­єю в ін­те­ре­сах гло­баль­них кор­по­ра­цій – мо­гу­тня си­ла.

Вла­да остан­ніх є ду­же по­ту­жною, то­му США зі сво­єю гло­баль­но орі­єн­то­ва­ною економікою по­тра­пи­ли в пас­тку сво­єї си­ло­вої гло­ба­лі­за­ції. Аме­ри­ка бу­ла ге­не­ра­то­ром, “ло­ко­мо­ти­вом” і го­лов­ним гло­ба­лі­за­то­ром, який по­стра­ждав від гло­ба­лі­за­ції чи не най­біль­ше, втра­тив­ши мільйони ро­бо­чих місць. Як їх повернути і чи мо­жли­во це вза­га­лі, вра­хо­ву­ю­чи рі­зни цю в опла­ті пра­ці між США та гло­баль­ною пе­ри­фе­рі­єю, яка до то­го ж збіль­шу­є­ться? Оче­ви­дно, що ні. Гло­баль­ні кор­по­ра­ції не до­три­му­ю­ться і

не до­три­му­ва­ти­му­ться Ко­де­ксу по­ве­дін­ки транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій, роз­ро­бле­но­го ООН для кон­тро­лю над їх ді­яль­ні­стю. США про­дов­жу­ють про­гра­ва­ти гло­баль­ну кон­ку­рен­тну вій­ну “ко­ле­ктив­но­му кон­ку­рен­ту” – Япо­нії, Ки­таю, “азій­ським ти­грам”. От­же, об’єктив­но ра­ди­каль­но ре­во лю­цій­ний роз­во­рот гео­еко­но­мі­чної стра­те­гії США є ве­лі­н­ням ча­су, на ціо­наль­ним ін­те­ре­сом, проблемою на­ціо­наль­ної без­пе­ки та най­біль­шим дов­го­стро­ко­вим со­ці­аль­ним і су­спіль­ним ім­пе­ра­ти­вом дер­жа­ви. Ін­ша спра­ва, чи вда­сться йо­го ре­а­лі­зу­ва­ти, в яко­му об­ся­гу та які на­слід­ки це ма­ти­ме для США і сві­ту.

Суть цьо­го роз­во­ро­ту, оче­ви­дно, по­ля­гає в то­му, що па­нів­ний у США бі­знес клас оста­то­чно пе­ре­ко­нав­ся: для Америки не­від­кла­дним ім­пе­ра­ти вом ста­ла не­об­хі­дність при­му­си­ти гло­баль­ні кор­по­ра­ції, перш за все вла­сні, пра­цю­ва­ти на США, у то­му чи­слі і на аме­ри­кан­ський ро­бі­тни­чий клас, а не тіль­ки на фі­нан­со­во мо­но­по­лі­сти­чну олі­гар­хію, яка сьо­го­дні пра­гне во­ло­ді­ти сві­том і нав’язує йо­му но­вий етап фі­нан­со­вої гло­ба­лі­за­ції, гі­пер фі­нан­сі­а­лі­за­ції і на­віть по­вер­не­н­ня до фор­му­ва­н­ня но­вої фі­нан­со­вої ци­ві лі­за­ції. По­ди­ві­ться, що від­бу­ва­є­ться у сві­ті. Ви­ро­бни­чі кор­по­ра­ції, перш за все аме­ри­кан­ські, від­мов­ля­ю­ться ви­ро­бля­ти “за­лі­зо і хліб” і пе­ре­хо­дять на то­таль­не ви­ро­бни­цтво “фі­ктив­них” гро­шей, вір­ту­аль­них, еле­ктрон­них, умов­них, рі­зних цін­них та без­цін­них по­хі­дних. Ви­ро­бни­чі кор­по­ра­ції пе ре­тво­рю­ю­ться на фі­нан­со­ві. У сво­їх до­слі­дже­н­нях за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя на­у­ков­ці по­ча­ли від­кри­ва­ти но­ві за­ко­но­мір­но­сті й за­ко­ни гло­баль­но­го роз ви­тку. Бу­ло до­ве­де­но, що фі­нан­со­ва гло­ба­лі­за­ція і ви­пе­ре­джаль­не са­мо від­тво­ре­н­ня фі­нан­со­во­го ка­пі­та­лу у стру­кту­рі гло­баль­но­го ка­пі­та­лу – це об’єктив­ний за­кон, який осно­ва­ний на ко­ло­саль­них, не­ба­че­них ра­ні­ше фі­нан­со­вих ін­те­ре­сах гло­баль­них кор­по­ра­цій. І ці ін­те­ре­си ба­зу­ю­ться на можливості отри­му­ва­ти фі­нан­си не з ви­ро­бни­цтва, а з бір­жо­во­го спе­ку­ля тив­но­го обо­ро­ту “фі­ктив­них” гро­шей.

Ду­же ви­гі­дни­ми для гло­баль­но­го ка­пі­та­лу ста­ли не тіль­ки екс­плу­а­та ція лю­ди­ни лю­ди­ною, а й пов­но­мас­шта­бна екс­плу­а­та­ція на­ціо­наль­них ка­пі­та­лів гло­баль­ним ка­пі­та­лом, яка весь час по­си­лю­є­ться. То­му тран­зи тив­ні еко­но­мі­ки, у то­му чи­слі й Укра­ї­на, пер­ши­ми вхо­дять у фі­нан­со­ві кри­зи і остан­ні­ми ви­хо­дять з них. Ни­ні­шня кри­за єв­ро­а­тлан­ти­чно­го гло ба­лі­зму з лі­дер­ством США дій­сно по­тре­бує по­шу­ку но­вої стра­те­гії і для Америки, і для всьо­го сві­ту. Для Укра­ї­ни та­кож ва­жли­во сфор­му­ва­ти но­ву еко­но­мі­чну стра­те­гію. Ми ба­чи­мо, що 25 рі­чний екс­пе­ри­мент транс­фор ма­ції на­шої кра­ї­ни при­звів до втра­ти по­тен­ці­аль­них мо­жли­во­стей і ви ни­кне­н­ня со­ці­аль­ної без­на­дії у су­спіль­стві.

Ко­ли ми ди­ви­мо­ся на “тра­ге­дію аме­ри­кан­сько­го ка­пі­та­лі­зму” і гло­ба лізм, не ві­ри­ться, що та­ка дер­жа­ва мо­же збі­дні­ти, оскіль­ки її еко­но­мі­чна си­сте­ма ство­ри­ла спе­ци­фі­чний ме­ха­нізм ви­ко­ри­ста­н­ня фі­нан­со­вих ре сур­сів усьо­го сві­ту, аб­сор­бу­ю­чи ва­лю­тні ре­зер­ви ін­ших кра­їн, пе­ре­тво­рю ючи їх на дер­жав­ні бор­ги США. В Аме­ри­ку дер­жа­ви вно­сять свої акти­ви та ре­зер­ви, так бу­де й на­да­лі. У Ки­таї вва­жа­ють, що це їх вла­што­вує, адже там

ре­зер­ви збе­рі­га­ю­ться кра­ще, і їх мо­жна ви­ко­ри­ста­ти як зна­ря­д­дя впли­ву на США. Те­пер ми ба­чи­мо, що на фо­ні кри­зи аме­ри­кан­сько­го, тоб­то єв­ро атлан­ти­чно­го, гло­ба­лі­зму від­бу­ва­є­ться трі­умф азій­сько­го гло­ба­лі­зму на чо­лі з Ки­та­єм. Ни­ні ба­га­то хто го­во­рить про кри­зу гло­ба­лі­за­ції, по­ст­гло ба­лізм, но­вий гло­ба­лізм, але го­лов­ним є не це. Сьо­го­дні йде роз­гор­та­н­ня об’єктив­но­го про­це­су фор­му­ва­н­ня гло­баль­ної ме­ре­же­вої світ си­сте­ми, яка є світ си­сте­мою гло­ба­лі­зму, має свої спе­ци­фі­чні за­ко­ни та за­ко­но мір­но­сті, і са­ме во­ни в основ­но­му впли­ва­ти­муть на май­бу­тній гло­баль ний роз­ви­ток.

Па­ра­докс аме­ри­кан­ської си­сте­ми по­ля­гає в то­му, що еко­но­мі­чна по­лі ти­ка про­во­ди­ться, як пра­ви­ло, зав­дя­ки тор­го­вель­ній по­лі­ти­ці, яка ре­а­лі зу­є­ться че­рез уго­ди про віль­ну тор­гів­лю. Ек­спер­ти США одно­го­ло­сно ствер­джу­ють, що всі ді­ю­чі уго­ди про віль­ну тор­гів­лю за­вда­ли великої шко­ди еко­но­мі­ці США, осла­би­ли ви­ро­бни­чу ба­зу, пі­дір­ва­ли еко­но­мі­чну без­пе­ку і со­ці­аль­ну со­лі­дар­ність міль­йо­нів аме­ри­кан­ців. Іні­ці­а­то­ра­ми угод про віль­ну тор­гів­лю бу­ли та­кі ві­до­мі пре­зи­ден­ти лі­де­ри США, як Р. Рей­ган, Дж. Буш ст., Б. Клін­тон і на­віть Б. Оба­ма. Чи по­ми­ля­ли­ся во­ни, ви­зна­ю­чи і ре­а­лі­зу­ю­чи цю стра­те­гію? Оче­ви­дно, ні, оскіль­ки США істо ри­чно зав­жди бу­ли тор­го­вель­ною ім­пе­рі­єю з орі­єн­та­ці­єю не лише на вну­трі­шній, а й на між­на­ро­дні рин­ки. Ця орі­єн­та­ція да­ла мо­жли­вість пе­ре йти від сіль­сько­го­спо­дар­ської до ін­ду­стрі­аль­ної та по­стін­ду­стрі­аль­ної стра­те­гії.

Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що ді­я­ли фа­кто­ри і про­це­си, які не про­гно­зу ва­лись і не вра­хо­ву­ва­лись у дов­го­стро­ко­во­му аспе­кті. З на­шої то­чки зо­ру, чи не най­го­лов­ні­ши­ми з них ста­ли про­це­си мо­но­по­лі­за­ції та гло­ба­лі­за­ції, які, бу­ду­чи по­ро­дже­ні аме­ри­кан­ською еко­но­мі­чною си­сте­мою у дру­гій по ло­ви­ні ХХ ст., ви­йшли з під кон­тро­лю США та ін­ших про­від­них кра­їн. Це ста­ло­ся че­рез ко­ло­саль­ні й дедалі зро­ста­ю­чі фі­нан­со­ві ін­те­ре­си гло­баль них кор­по­ра­цій, кіль­кість яких по­стій­но збіль­шу­є­ться. Пи­то­ма ва­га та­ких кор­по­ра­цій у сві­то­во­му ВВП уже до­ся­гла кри­ти­чно­го зна­че­н­ня, а у скла­ді гло­баль­но­го ка­пі­та­лу ста­но­вить 85–90%. Та­ка ево­лю­ція спри­чи­ни­ла фор му­ва­н­ня світ си­сте­ми фі­нан­со­во мо­но­по­лі­сти­чно­го гло­ба­лі­зму, яка вже має озна­ки ре­аль­ної сві­то­вої вла­ди.

На на­шу дум­ку, лі­де­ри і на­ціо­наль­на елі­та США не вра­ху­ва­ли впли­ву цьо­го істо­ри­чно­го транс­фор­ма­цій­но­го зру­ше­н­ня. Гло­баль­ні кор­по­ра­ції аме­ри­кан­сько­го по­хо­дже­н­ня, по­чи­на­ю­чи з пі­сля­во­єн­но­го пе­рі­о­ду, чи­ни ли зро­ста­ю­чий тиск на вла­ду США (як ре­спу­блі­кан­ську, так і де­мо­кра­тич ну) і до­ся­га­ли ре­а­лі­за­ції сво­їх ін­те­ре­сів. Аме­ри­кан­ські між­на­ро­дні ін­ве­сто ри актив­но ви­во­ди­ли ка­пі­тал, ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті та ро­бо­чі мі­сця, що зав­ла­ло великої со­ці­аль­ної шко­ди, зни­зи­ло до­хо­ди і га­ран­тії зайня­то­сті гро­ма­дян. Три­ва­лий час вва­жа­ло­ся, що со­ці­аль­на си­сте­ма США має до ста­тній ре­зерв мі­цно­сті, щоб утри­ма­ти цей зро­ста­ю­чий тиск, але про­цес став не­ке­ро­ва­ним і за­йшов у глу­хий кут, що ви­кли­ка­ло від­по­від­ну ре­а­кцію аме­ри­кан­ців.

Чи вда­сться пре­зи­ден­ту Трам­пу ви­йти з ньо­го і повернути про­мис ло­вість і ро­бо­чі мі­сця на­зад до кра­ї­ни? І чи мо­же світ си­сте­ма гло­ба­лі­зму за­про­по­ну­ва­ти США про­гра­му ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції ти­пу “пла­ну Мар­шал­ла для Америки”? По­зи­тив­ної від­по­віді ще не­має, оскіль­ки це не від­по­від­ає ін­те­ре­сам гло­баль­них кор­по­ра­цій. Їх вла­што­вує си­сте­ма екс­плу­а­та­ції США, але від­но­сне зу­бо­жі­н­ня ро­бі­тни­чо­го кла­су фор­мує зро­ста­ю­чу за­гро­зу аме ри­кан­сько­му ка­пі­та­лі­зму, який три­ма­є­ться та роз­ви­ва­є­ться на ме­ха­ні­змах со­ці­аль­но­го ком­про­мі­су і со­ці­а­лі­за­ції. Про­гра­ми со­ці­а­лі­за­ції – це пре­ро га­ти­ва дер­жа­ви, тож еко­но­мі­ка по­вин­на бу­ти рин­ко­вою, а дер­жа­ва – со ці­аль­ною: цей по­сту­лат Дж. Со­ро­са ні­хто не спро­сту­вав. Згі­дно з те­о­рі­єю Дж. Гел­брей­та, дер­жа­ва по­вин­на бу­ти на­стіль­ки силь­ною, щоб кон­тро­лю ва­ти роз­ви­ток вла­сних та за­ру­бі­жних (на­при­клад, япон­ських між­на­ро­дних кор­по­ра­цій, які чі­тко під­по­ряд­ко­ва­ні ін­те­ре­сам Япо­нії) гло­баль­них кор по­ра­цій, то­му у США роль дер­жа­ви має бу­ти прин­ци­по­во но­вою. В Ки­таї сьо­го­дні мі­льяр­де­рів більше, ніж у США, але пра­цю­ють во­ни в умо­вах агре сив­но­го ки­тай­сько­го ка­пі­та­лі­зму, під су­во­рим кон­тро­лем дер­жа­ви, без ко ру­пції та при­хо­ву­ва­н­ня при­бу­тків і при цьо­му спла­чу­ють по­да­тки. Та­ко­му до­сві­ду тре­ба вчи­тись і ке­рів­ни­кам Укра­ї­ни, адже вже яв­но з’яв­ля­ю­ться озна­ки олі­гар­хі­за­ції вла­ди, роз­гу­лу дер­жав­ної ко­ру­пції, що ве­де до со­ці­аль ної де­гра­да­ції та со­ці­аль­но­го ви­бу­ху.

Ви­снов­ки

Су­ча­сна кри­за аме­ри­кан­ської си­сте­ми гло­ба­лі­зму, по­ро­дже­ної кор­по ра­ці­я­ми США, – це кри­за па­на­ме­ри­ка­ні­зму, що стає ве­ли­кою проблемою для всі­єї си­сте­ми на­ціо­наль­ної без­пе­ки США. У цьо­му зв’яз­ку в се­ре­до ви­щі по­лі­ти­чної та еко­но­мі­чної елі­ти США па­нує то­чка зо­ру сто­сов­но то­го, що не­має ви­прав­да­н­ня стрім­ко­му па­дін­ню до­бро­бу­ту аме­ри­кан­ських ро­біт ни­ків, ви­хо­дя­чи тіль­ки з то­го, що ро­бі­тни­ки ін­ших кра­їн жи­вуть на­ба­га­то гір­ше за них.

Пред­став­ле­ні ан­ти­кри­зо­ві про­бле­ма­ти­ка і стра­те­гії США у со­ці­аль­ній сфе­рі про­во­ку­ють пи­та­н­ня що­до то­го, чи зда­тна ни­ні­шня аме­ри­кан­ська си­сте­ма зна­йти ба­ланс ін­те­ре­сів со­ці­а­лі­за­ції роз­ви­тку і під­трим­ки аме­ри кан­ських транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій на гло­баль­них рин­ках. Те­о­ре­ти­чно це мо­жли­во за умо­ви, якщо дер­жа­ва зна­йде і ство­рить ме­ха­ні­зми ре­ін­дуст рі­а­лі­за­ції та ре­ін­ве­сту­ва­н­ня ка­пі­та­лів і ча­сти­ни при­бу­тків аме­ри­кан­ських транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій на вну­трі­шньо­му ринку США, тоб­то ство рить ме­ха­ні­зми ре­па­трі­а­ти­за­ції при­бу­тків. Про­те про­бле­ма аме­ри­кан­ських гло­баль­них кор­по­ра­цій по­ля­гає в то­му, що во­ни не ви­три­му­ють жор­сто­кої гло­баль­ної кон­ку­рен­ції і не є чем­піо­на­ми з рен­та­бель­но­сті та ефе­ктив­но­сті, то­му гло­баль­на кор­по­ра­тив­на кон­ку­рен­ція ста­ла одні­єю з го­лов­них про блем США. У цьо­му зв’яз­ку аме­ри­кан­ським ін­ве­сто­рам і са­мій дер­жа­ві ва­жли­во на­прав­ля­ти ін­ве­сти­ції в менш кон­ку­рен­тні кра­ї­ни (Укра­ї­ну, Поль­щу, Ру­му­нію, Бє­ла­русь та ін.). На­при­клад, Укра­ї­на при ство­рен­ні для неї но­во­го “пла­ну Мар­шал­ла” мо­же ста­ти ін­ве­сти­цій­ним ра­єм для аме­ри кан­сько­го бі­зне­су.

Про­бле­ма су­ча­сної еко­но­мі­чної си­сте­ми США по­ля­гає в то­му, що іні­ці­йо­ва­ні ни­ми уго­ди що­до віль­ної тор­гів­лі на­ба­га­то більше за­хи­ща ють ін­те­ре­си транс­на­ціо­наль­них ін­ве­сто­рів, ніж пра­ців­ни­ків і гло­баль ної еко­ло­гії. Між­на­ро­дні кор­по­ра­ції США ін­ве­сту­ва­ли триль­йо­ни до­ла­рів у Ки­тай, що спри­я­ло ство­рен­ню не­за­ле­жної, ви­со­ко­кон­ку­рен­тної, ав­то ри­тар­ної, ви­со­ко­мо­бі­лі­за­цій­ної ка­пі­та­лі­сти­чної мо­де­лі “з ки­тай­ською спе­ци­фі­кою”, зро­стан­ню кон­ку­рен­тно­го по­тен­ці­а­лу Ки­таю та йо­го еко но­мі­чної по­ту­жно­сті. США по­ки що не ма­ють гео­стра­те­гії кон­ку­рен­тно го стри­му­ва­н­ня Ки­таю. Азій­ський гло­ба­лізм на чо­лі з Ки­та­єм зда­тен до не­ба­че­ної гло­баль­ної екс­пан­сії, то­му у ХХІ ст. Ки­тай по­тен­ці­аль­но мо­же ста­ти лі­де­ром гло­баль­но­го спів­ро­з­ви­тку, але США не вар­то роз­ра­хо­ву­ва ти на ки­тай­ський “план Мар­шал­ла для Америки”. У цих умо­вах США не мо­жуть обме­жи­тись ін­тро­вер­тним на­пря­мом роз­ви­тку, а при­ре­че­ні за­ли ша­ти­ся най­більш актив­ним екс­тра­вер­тним лі­де­ром сві­то­во­го спів­то­ва ри­ства. Лі­дер­ство за­мість ге­ге­мо­нії – це і є стра­те­гі­чна фор­му­ла для США і сві­ту.

Пе­ред пре­зи­ден­том і Кон­гре­сом США сто­їть скла­дна про­бле­ма фор му­ва­н­ня дов­го­стро­ко­вої еко­но­мі­чної стра­те­гії та її успі­шної ре­а­лі­за­ції. Чи до­сить бу­де 4–8 ро­ків пре­зи­дент­сько­го ман­да­ту? І чи стане ця по­лі­ти ка на­ціо­наль­ною стра­те­гі­єю на десятки ро­ків? У цьо­му та­кож не­має впев не­но­сті. Ди­на­мі­ка про­це­сів роз­ви­тку гло­баль­ної кор­по­ра­тив­ної си­сте­ми та еко­но­мі­чної си­сте­ми США і кра­їн ОЕСР є рі­зною. Аме­ри­ка має мож ли­во­сті для стра­те­гі­чно­го ви­пе­ре­дже­н­ня у про­це­сах спів­ро­з­ви­тку ін­тен сив­но ін­ве­сти­цій­них про­е­ктів ви­со­ких те­хно­ло­гій, ін­фра­стру­кту­ри, про фе­сій­ної осві­ти. Но­вий стра­те­гі­чний про­рив США є мо­жли­вим і зда­тен при­не­сти но­ві істо­ри­чно ва­жли­ві ре­зуль­та­ти ви­пе­ре­джаль­но­го роз­ви­тку, спри­я­ти по­си­лен­ню їх по­лі­ти­чно­го і кон­ку­рен­тно­го гло­баль­но­го лі­дер ства у ХХІ ст. Пе­ред­умо­вою цьо­го є гло­баль­на со­лі­да­ри­за­ція США з краї на­ми пар­тне­ра­ми, а та­кож тран­зи­тив­ни­ми дер­жа­ва­ми, в то­му чи­слі з Укра­ї­ною.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Бі­ло­рус О.Г. Еко­но­мі­чна гло­ба­лі­сти­ка. Світ си­сте­ма гло­ба­лі­зму : мо ногр. – К. : Ун т “Укра­ї­на”, 2016. – 533 c.

2. Бі­ло­рус О.Г., Лук’янен­ко Д.Г., Гаврилюк О.В. та ін. Гло­ба­лі­за­ція і без пе­ка роз­ви­тку : мо­ногр. ; [за ред. О.Г. Бі­ло­ру­са]. – К. : Ін т світ. еко­но­мі­ки і між­нар. від­но­син НАН Укра­ї­ни, 2001. – 734 c.

3. Гав­ри­ли­шин Б. До ефе­ктив­них су­спільств. До­ро­го­вка­зи в май­бу­тнє. – К. : Пуль­са­ри, 2013. – 248 с.

4. Бже­зин­ский З. Ве­ли­кая ша­хма­тная до­ска. – М. : Ме­жду­на­ро­дные отно­ше­ния, 1999. – 256 с.

5. Brzezinski Z. The Grand Chessboard: American’s Primacy and Its Geostrategic Imperatives. – New York : Basic Books, 1997. – 214 р.

6. Га­зин В. Ка­пи­та­лизм: ди­а­ле­кти­ка фор­ма­ции // Зер­ка­ло не­де­ли. – 2016. – № 50.

References

1. Bilorus O.G. Ekonomichna Globalistyka. Svit systema Globalizmu [The Economic Globalistics. The World system of Globalism]. Kyiv, “Ukraine” University, 2016 [in Ukrainian].

2. Bilorus O.G., Luk’yanenko D.G., Gavryluyk O.V. et al. Globalizatsiya i Bezpeka Rozvytku [Globalization and Security of Development]. O.G. Bilorus (Ed.). Kyiv, Institute of World Economy and International Relations of the NAS of Ukraine, 2001 [in Ukrainian].

3. Hawrylyshyn B. Do Efektyvnykh Suspil’stv. Dorohovkazy v Maibutne [Towards More Effective Societies: Road Maps to the Future]. Kyiv, Pul’sary, 2013 [in Ukrainian].

4. Brzezinski Z. Velikaya Shakhmatnaya Doska [The Grand Chessboard]. Moscow, Int. Rel., 1999 [in Russian].

5. Brzezinski Z. The Grand Chessboard: American’s Primacy and Its Geostrategic Imperatives. New York, Basic Books, 1997.

6. Gazin V. Kapitalizm: dialektika formatsii [Capitalism: the dialectic of the formation]. Zerkalo nedeli – Week’s Mirror , 2016, No. 50 [in Russian].

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.