YAREMENKO O. L.

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - O. L. YAREMENKO, Professor, Doctor of Econ. Sci., Leading Researcher of the Department of Economic Theory Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine (Kyiv)

– Global imbalances and new protectionism: an institutional hypothesis

The regular nature of changes in the US foreign economic positioning under the influence of global imbalances is proved. It is shown that part of the causes of aggravation of trade, financial and geo economic imbalances and conflicts is within the valueinstitutional plane. “New protectionism” is interpreted as an attempt by the United States to restore the potential of subjectivity, which looks like a manifestation of the historical instinct of self preservation. The conclusion is justified that the new model of globalization will continue the processes of deepening the positive interdependence, but on the grounds of sovereign identity and social responsibility of national states.

Сьо­го­дні спо­сте­рі­га­ю­ться швид­кі та не­спо­ді­ва­ні змі­ни у фун­кціо­ну ван­ні та роз­ви­тку гло­баль­ної еко­но­мі­ки. На­яв­ні ре­гу­ля­тив­ні ін­стру­мен ти суб’єктів не зда­тні впо­ра­ти­ся з ти­ском не­ви­зна­че­но­сті, який по­си лю­є­ться за ра­ху­нок від­су­тно­сті чі­тких уяв­лень про мі­сце та роль су­ве­рен них дер­жав у гло­ба­лі­зо­ва­но­му сві­ті. Це спра­ве­дли­во на­віть для най­більш

по­ту­жних суб’єктів сві­то­вої го­спо­дар­ської си­сте­ми, в то­му чи­слі для Аме ри­ки. Як за­зна­че­но в обго­во­рю­ва­ній До­по­віді, лі­бе­ра­лі­за­ція між­на­род ної тор­гів­лі за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя при­зве­ла у США до втра­ти ро­бо­чих місць і за­не­па­ду тих шта­тів, в яких тра­ди­цій­но кон­цен­тру­ва­ла­ся про­мис ло­ва по­ту­жність кра­ї­ни. Очі­ку­ва­н­ня що­до подаль­шої ди­на­мі­ки на­ціо­наль ної про­ду­ктив­но­сті у США є нев­ті­шни­ми: ре­аль­ний ВВП на ду­шу на­се ле­н­ня у най­ближ­че де­ся­ти­лі­т­тя зро­ста­ти­ме в се­ре­дньо­му на 1%, а на 1 ро­бо­чу го­ди­ну – на 1,4% [1].

Тра­є­кто­рія ру­ху в ни­ні­шньо­му ви­гля­ді сти­хій­но ве­де США до втра­ти по­зи­цій не тіль­ки як го­лов­но­го суб’єкта гло­ба­лі­за­ції, але й як та­ко­го в ці­ло­му, оскіль­ки са­ме во­ни пер­ши­ми сти­ка­ю­ться з яви­щем істо­ри­чно­го ха­о­су. Те, що сьо­го­дні до­сить умов­но ото­то­жню­ють з “но­вим про­те­кціо ні­змом”, – це спро­ба США від­чу­ти по­тен­ці­ал і ме­жі сво­єї суб’єктно­сті, що ви­гля­дає як про­яв істо­ри­чно­го ін­стин­кту са­мо­збе­ре­же­н­ня.

Без­по­се­ре­дня при­чи­на кри­зо­вих явищ – на­ко­пи­че­ні дис­ба­лан­си у роз по­ді­лі ре­сур­сів та еко­но­мі­чної вла­ди у сві­то­вій еко­но­мі­ці. Про їх масштаби го­во­рять та­кі фа­кти. У 2016 р., за оцін­ка­ми фа­хів­ців, сві­то­вий ВВП за па ри­те­том ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті ста­но­вив 119,4 трлн. дол. Во­дно­час за но­мі­наль­ним кур­сом на­ціо­наль­них ва­лют він оці­ню­вав­ся у 75,7 трлн. дол. ВВП США у 2016 р. ся­гнув 18,56 трлн. дол., от­же, в пер­шо­му ви­пад­ку він до­рів­нює 15,8%, а у дру­го­му – 24,5% сві­то­во­го ВВП * , тоб­то роз­рив ста­но вив більш як 1/3. Йде­ться не про ста­ти­сти­чні по­хиб­ки чи по­мил­ки, а про на­о­чну фун­да­мен­таль­ну роз­бі­жність між най­ва­жли­ві­ши­ми по­ка­зни­ка­ми стру­кту­ри роз­по­ді­лу еко­но­мі­чної вла­ди у сві­ті. Чин­ні ме­ха­ні­зми прий ня­т­тя ва­жли­вих для еко­но­мі­ки біль­шо­сті кра­їн рішень фа­кти­чно ото­тож ню­ю­ться з но­мі­наль­ною стру­кту­рою, хо­ча роз­по­діл квот у МВФ фор­маль но є ближ­чим до па­ри­те­тних по­ка­зни­ків.

Не­мо­жли­вість фун­кціо­ну­ва­н­ня дер­жав та їх фі­нан­со­вих си­стем за чин ної си­сте­ми ін­сти­ту­цій­но­го (ле­гі­тим­но­го) роз­по­ді­лу вла­ди та пов­но­ва­жень про­яв­ля­є­ться в без­пре­це­ден­тно­му зро­стан­ні за­бор­го­ва­но­сті – як вну­тріш ньої, так і зов­ні­шньої. Вну­трі­шній борг кра­їн сві­ту у 2016 р. ста­но­вив 85 трлн. дол., тоб­то за рік збіль­шив­ся май­же на 5%. Дер­жав­ний борг у сві­ті до­сяг у 2016 р. 60,3% ВВП, за цей рік зріс на 1,6 про­цен­тно­го пун­кта ** . Це озна­чає, що дер­жа­ва як ін­сти­тут пре­тен­дує на біль­ший ма­сив су­спіль­них ре­сур­сів, ніж це до­зво­ле­но чин­ни­ми нор­ма­ми. Ін­сти­ту­цій­ні пра­ви­ла що­до отри­ман ня та ви­тра­ча­н­ня ко­штів дер­жа­вою є одні­єю з го­лов­них скла­до­вих су­спіль но­го до­го­во­ру (contract social). Че­рез по­ру­ше­н­ня ба­лан­су дже­рел фі­нан­су ва­н­ня дер­жа­ва му­тує: більше ува­ги при­ді­ля­є­ться від­по­від­аль­но­сті пе­ред кре ди­то­ра­ми, в то­му чи­слі зов­ні­шні­ми, і мен­ше – пе­ред пла­тни­ка­ми по­да­тків. Це при­зво­дить до роз­ми­ва­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту. От­же, від­по­від­ні скла­до­ві су спіль­но­го до­го­во­ру по­тре­бу­ють пе­ре­гля­ду.

* The World Factbook / Central Intelligence Agency [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://www.cia.gov/library/publications/the world factbook/geos/us.html.

** Там же.

Су­ку­пний зов­ні­шній борг кра­їн сві­ту ста­но­вив у 2016 р. 75,74 трлн. дол. і про­дов­жує зро­ста­ти на фо­ні па­ді­н­ня сві­то­во­го екс­пор­ту на 4% на рік (у то­му чи­слі в Ки­таї – на 7,7%). Це озна­чає, що можливості об­слу­го­ву­ва­н­ня цьо­го бор­гу зву­жу­ю­ться. Гло­баль­ний ле­ве­ридж не за­без­пе­че­но гло­баль­ни ми акти­ва­ми і тем­па­ми екс­пор­ту, що свід­чить про швид­ке зро­ста­н­ня гло баль­но­го бор­го­во­го ри­зи­ку. Бор­го­ва гло­ба­лі­за­ція мі­стить у со­бі не­ми­ну­чість фі­нан­со­вих криз і тор­го­вель­них війн.

За­зви­чай в еко­но­мі­чній лі­те­ра­ту­рі йде­ться про дис­ба­лан­си сві­то­вої тор­гів­лі та фі­нан­со­ві дис­ба­лан­си. Те­о­ре­ти­чні під­хо­ди що­до гло­баль­них дис­ба­лан­сів мо­жна умов­но по­ді­ли­ти на дві ве­ли­кі гру­пи: 1) ек­зо­ген­ний під­хід; 2) ен­до­ген­ний під­хід. Пер­ша гру­па пред­став­ле­на та­ки­ми до­слі­дни ка­ми, як П. Кру­гман [2], О. Блан­шар [3], А. Фер­ре­ро [4], А. Легг та Н. Пра сад [5]. Від­по­від­но до та­ко­го під­хо­ду, при­чи­ни дис­ба­лан­сів пов’яза­ні з по мил­ка­ми по­лі­ти­ки та по­то­чни­ми від­хи­ле­н­ня­ми у фун­кціо­ну­ван­ні гло­баль них рин­ків. Шля­хи по­до­ла­н­ня дис­ба­лан­сів ле­жать у пло­щи­ні більш пов­ної ко­ор­ди­на­ції між­на­ро­дної спів­пра­ці у гло­баль­но­му мас­шта­бі, вдо­ско­на­лен ня ре­гу­ля­тор­них пра­ктик і більш чі­тко­го узго­дже­н­ня дій між­на­ро­дних та на­ціо­наль­них фі­нан­со­вих ін­сти­ту­тів.

При­хиль­ни­ки аль­тер­на­тив­но­го – ен­до­ген­но­го – тра­кту­ва­н­ня гло­баль них дис­ба­лан­сів вва­жа­ють, що ці дис­ба­лан­си не­ро­зрив­но пов’яза­ні з фі­нан со­ви­ми ме­ха­ні­зма­ми гло­ба­лі­за­ції, і на­сам­пе­ред – з кре­ди­тною екс­пан­сі­єю та гли­бо­ки­ми ін­сти­ту­цій­но стру­ктур­ни­ми ва­да­ми, які не­мо­жли­во по­до­ла­ти в ко­ро­тко­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві. Та­ко­го під­хо­ду до­три­му­ю­ться М. Обс­тфельд і К. Ро­гофф [6], К. Бо­ріо [7], В. Ге­єць [8], А. Гри­цен­ко [8; 9], В. Сі­ден­ко [10], Т. Ар­тьо­мо­ва [11], О. Бі­ло­рус [12]. На наш по­гляд, до­ціль­ні­ше по­чи­на­ти з ви­яв­ле­н­ня гли­бин­них під­став для дис­ба­лан­сів і роз­ри­вів, щоб по­тім уже пе­ре хо­ди­ти до ана­лі­зу мо­жли­во­стей по­лі­ти­ки що­до їх по­до­ла­н­ня.

Не­об­хі­дно об­грун­ту­ва­ти до­ціль­ність вклю­че­н­ня в те­о­ре­ти­чний ана­ліз гло­баль­них дис­ба­лан­сів ін­сти­ту­цій­ної скла­до­вої про­це­сів гло­ба­лі­за­ції в її най­більш за­галь­но­му ро­зу­мін­ні – як си­сте­ми пра­вил і норм, які зни­жу­ють не­ви­зна­че­ність рішень та їх на­слід­ків в умо­вах гло­баль­ної кон­флі­ктно­сті та фун­да­мен­таль­них змін.

Ва­жли­вою ха­ра­кте­ри­сти­кою су­ча­сно­го ста­ну су­спільств і господар ських си­стем є про­це­си цін­ні­сної де­стру­кції, змі­ни цін­ні­сних орі­єн­ти­рів су­спіль­ства. Це не ви­пад­ко­во, оскіль­ки без пев­ної ней­тра­лі­за­ції цін­ні­сно го іму­ні­те­ту не­мо­жли­во швид­ко узго­ди­ти ва­жли­ві стан­дар­ти та нор­ми по ве­дін­ки у гло­баль­но­му ре­сур­сно­му про­сто­рі. На­віть та­кий адепт швид­кої гло­ба­лі­за­ції су­ча­сно­го су­спіль­ства, як Ф. Фу­ку­я­ма, був зму­ше­ний від­зна чи­ти на­яв­ність двох рі­зних іден­ти­чно­стей у су­ча­сних Спо­лу­че­них Шта­тах Америки – но­вої про­гре­сив­ної іден­ти­чно­сті, сим­во­ла­ми якої ви­сту­па­ють то­ле­ран­тність, по­лі­тко­ре­ктність, віль­ний ви­бір цін­но­стей, гло­баль­на сво бо­да ру­ху ідей, лю­дей, та ста­рої тра­ди­цій­ної іден­ти­чно­сті, хри­сти­ян­ської за сво­їм по­хо­дже­н­ням, яка ба­зу­є­ться на пра­ці, сім’ї, осо­би­стій від­по­від­аль но­сті лю­ди­ни пе­ред Бо­гом.

Цін­ні­сна де­стру­кція при­зво­дить до при­ско­ре­н­ня спра­цьо­ва­но­сті ін­сти ту­тів, що на­бли­жає чер­го­ву хви­лю ін­сти­ту­цій­них пе­ре­бу­дов з не­ви­зна­че ни­ми ре­зуль­та­та­ми. М. Тве­ну при­пи­су­ють сло­ва: “Істо­рія не по­вто­рю­єть ся, во­на ри­му­є­ться”. Зміст ін­сти­ту­цій­них пе­ре­бу­дов мо­же “ри­му­ва­ти­ся” з хви­лею ета­ти­за­ції ін­ду­стрі­аль­них еко­но­мік 20–30 х ро­ків ХХ ст. (аж до то та­лі­тар­них пра­ктик) в умо­вах гли­бо­кої кон­флі­ктно­сті, ін­тен­сив­но­го пе­ре роз­по­ді­лу еко­но­мі­чної вла­ди, від­но­сно­го зни­же­н­ня ролі кри­те­рію ефек тив­но­сті на ко­ристь кри­те­рі­їв суб’єктно­сті та іден­ти­чно­сті.

В умо­вах гли­бо­кої кри­зи гло­баль­но­го роз­ви­тку ви­вче­н­ня фе­но­ме­нів цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­ної де­стру­кції та впли­вів со­ці­аль­ної не­ви­зна­че­но­сті на фун­да­мен­таль­ні орі­єн­ти­ри су­спіль­ства має ва­жли­ве зна­че­н­ня для об грун­ту­ва­н­ня на­ціо­наль­но­го стра­те­гі­чно­го ви­бо­ру. В су­ча­сній ін­сти ту­цій­ній на­у­ці скла­ли­ся пев­ні під­хо­ди до те­о­ре­ти­чно­го мо­де­лю­ва­н­ня не ви­зна­че­но­сті еко­но­мі­чної ево­лю­ції за ра­ху­нок за­лу­че­н­ня да­них су­ча­сно го при­ро­до­знав­ства, вклю­ча­ю­чи ре­ля­ти­віст­ські під­хо­ди і тер­мо­ди­на­мі­ку скла­дних си­стем. Та­ке роз­ши­ре­н­ня до­зво­ли­ло до­лу­чи­ти до існу­ю­чих фак то­рів фун­кціо­ну­ва­н­ня та ево­лю­ції ін­сти­ту­тів їх ін­фор­ма­цій­ні ха­ра­кте­рис ти­ки і можливості.

Ве­ли­кий ін­те­рес ста­нов­лять су­ча­сні при­кла­дні до­слі­дже­н­ня впли­ву фа­кто­рів не­ви­зна­че­но­сті на ди­на­мі­ку гло­баль­них фі­нан­со­вих рин­ків, ін­вес ти­цій та ефе­ктив­ність ре­гу­ля­тор­ної по­лі­ти­ки дер­жав [13; 14; 15; 16]. Ме­то до­ло­гі­чна цін­ність та­ко­го під­хо­ду по­ля­гає в то­му, що з’яв­ля­є­ться реальна мо­жли­вість фі­ксу­ва­ти но­ві ефе­кти і про­я­ви не­ви­зна­че­но­сті в кон­текс­ті не ре­а­лі­зо­ва­них очі­ку­вань, гло­баль­них те­хно­ло­гі­чних та стру­ктур­но ін­сти­ту цій­них зру­шень. Та­ким чи­ном, ство­ре­но змі­стов­ні пе­ред­умо­ви для си сте­ма­ти­за­ції ін­сти­ту­ціо­наль­них тра­кту­вань фун­кціо­ну­ва­н­ня і роз­ви­тку гос по­дар­ських си­стем в умо­вах не­ви­зна­че­но­сті з ура­ху­ва­н­ням на­ве­де­них на­у­ко­вих те­о­ре­ти­чних на­пра­цю­вань.

На наш по­гляд, пер­шо­при­чи­ни сьо­го­дні­шньо­го за­го­стре­н­ня тор­го вель­них, фі­нан­со­вих та гео­еко­но­мі­чних дис­ба­лан­сів і кон­флі­ктів ле­жать у цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­ній пло­щи­ні. За остан­ні 25 ро­ків від­бу­ло­ся швид­ке роз­ши­ре­н­ня про­сто­ру еко­но­мі­чної вла­ди ТНК за ра­ху­нок но­вих те­хно ло­гій та ін­но­ва­цій­них фі­нан­со­вих ін­стру­мен­тів. Кон­ку­рен­тний тиск зму сив ТНК ру­ха­тись у гло­баль­ний про­стір, за­сво­ю­ва­ти гло­баль­ні люд­ські, при­ро­дні та те­хно­ло­гі­чні ре­сур­си. Сві­то­вий ка­пі­та­лізм за­лу­чає до су­час них те­хно­ло­гій ве­ли­че­зні ма­си лю­дей з рі­зни­ми цін­но­стя­ми, пе­ре­ва­га­ми та мо­ти­ва­ми. На одно­му й то­му самому ре­сур­сно­му про­сто­рі зі­йшли­ся різні со­ці­аль­ні епо­хи та ци­ві­лі­за­ції, від ар­ха­ї­чних та тра­ди­цій­них су­спільств до пост і не­о­мо­дер­ну. Їх вза­є­мо­дія має озна­ки як “вій­ни ци­ві лі­за­цій”, так і їх вза­єм­но­го зба­га­че­н­ня та спів­пра­ці, про мо­жли­вість чо­го пи­сав ще К. Ясперс, об­грун­то­ву­ю­чи тра­кту­ва­н­ня гло­ба­лі­за­ції як по­вер не­н­ня “осьо­во­го ча­су”.

Під­ви­ще­н­ня щіль­но­сті гло­баль­но­го се­ре­до­ви­ща по­си­лює вза­єм­ну за ле­жність та акту­а­лі­зує чин­ник кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті. Кон­флі­ктність

сві­то­во­го го­спо­дар­ства зу­мов­ле­на від­но­сно низь­кою спро­мо­жні­стю існу ючих пра­вил і стан­дар­тів. Як по­ка­зує до­свід ін­сти­ту­цій­ної ево­лю­ції, та­ка кон­флі­ктність мо­же пе­ре­ду­ва­ти ін­тен­сив­но­му ге­не­зи­су но­вих ін­сти­ту­тів.

Але по­ки цьо­го не від­бу­ло­ся, ви­хід із ста­ну не­без­пе­чної кон­флі­ктно­сті є мо­жли­вим лише за умо­ви більш менш ви­зна­че­но­го та стій­ко­го роз­по­ді лу еко­но­мі­чної вла­ди між сто­ро­на­ми кон­флі­ктів.

У на­у­ко­вій лі­те­ра­ту­рі дис­ба­лан­си ото­то­жню­ю­ться із ста­ном не­рів­но ва­ги або близь­ким до ньо­го * . У те­о­ре­ти­чній ме­ха­ні­ці дис­ба­ланс роз­гля да­є­ться як роз­бі­жність між віс­сю си­ме­трії та віс­сю обер­та­н­ня ро­то­ра, що при­зво­дить до ві­бра­ції всьо­го устрою. Та­ка ана­ло­гія мо­же в чо­мусь бу­ти ко­ри­сною для розуміння фа­кто­ра роз­бі­жно­сті між ве­кто­ром фа­кти­чно­го роз­по­ді­лу ре­сур­сів і еко­но­мі­чної вла­ди у гло­баль­ній еко­но­мі­ці та ве­кто ром існу­ю­чих фор­маль­но­го та не­фор­маль­но­го по­ряд­ків прийня­т­тя гло баль­них рішень. Ви­тра­ти на під­три­ма­н­ня існу­ю­чо­го фор­маль­но­го роз по­ді­лу пов­но­ва­жень за та­ких умов зро­ста­ють, а по­бі­чні ефе­кти у ви­гля­ді гло­баль­них “ві­бра­цій” ста­ють дедалі не­без­пе­чні­ши­ми. Одним з пра­ктич них ви­снов­ків та­кої ана­ло­гії мо­же бу­ти ви­зна­н­ня ко­ри­сно­сті по­сла­блен ня за­над­то жорс­тко­го по­єд­на­н­ня скла­до­вих гло­баль­них ме­ха­ні­змів, що мо­же бу­ти до­ся­гну­то шля­хом су­ве­ре­ні­за­ції, ло­ка­лі­за­ції та ре­гіо­на­лі­за­ції від­по­від­аль­но­сті та ре­сур­сів.

За осно­ву ана­лі­зу гло­баль­них дис­ба­лан­сів як про­я­ву осо­бли­во­го ста­ну ін­сти­ту­цій­ної си­сте­ми взя­то гі­по­те­зу “го­лов­ної по­слі­дов­но­сті” со­ці­аль­них ме­ха­ні­змів зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті го­спо­дар­ських си­стем, яку ав­тор опри лю­днив у 2016 р. у до­по­віді “До­ві­ра як ін­фор­ма­цій­ний про­цес” [17]. Від­по від­но до ці­єї гі­по­те­зи, Q = F [ f ( V ), f ( I ), f ( T ), F ( R ), f ( r ), f ( i )] + S + S , (1)

1 2 3 4 5 6 1 2 де Q – су­ку­пний по­тен­ці­ал не­ви­зна­че­но­сті се­ре­до­ви­ща го­спо­дар­ської си сте­ми; F – фун­кціо­нал су­ку­пної зда­тно­сті го­спо­дар­ської си­сте­ми до ці­лі­сної по­ве­дін­ки; f ( V ) – по­тен­ці­ал узго­дже­н­ня цін­но­стей V ; f ( I ) – по

1 2 тен­ці­ал узго­дже­н­ня, при­та­ман­ний ін­сти­ту­там I ; f ( T ) – по­тен­ці­ал узго

3 дже­н­ня ме­ха­ні­змів до­ві­ри T ; f ( R ) – по­тен­ці­ал узго­дже­н­ня ме­ха­ні­змів ви

4 бо­ру R ; f ( r ) – по­тен­ці­ал узго­дже­н­ня ме­ха­ні­змів ри­зи­ку r ; f ( i ) – по­тен­ці­ал

5 6 узго­дже­н­ня ме­ха­ні­змів ін­но­ва­цій i ; S ( S , S ) – за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність

1 2 го­спо­дар­ської си­сте­ми, яка скла­да­є­ться з двох ком­по­нен­тів: S – за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність го­спо­дар­ської си­сте­ми пер­шо­го ро­ду,

1 тоб­то та­ка, яка в прин­ци­пі мо­же бу­ти по­до­ла­на на до­ся­гну­то­му сві­то­во­му рів­ні ін­сти­ту­цій­но те­хно­ло­гі­чно­го роз­ви­тку; S – за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність го­спо­дар­ської си­сте­ми дру­го­го ро­ду, яку

2 не мо­жна зня­ти за до­по­мо­гою існу­ю­чих те­хно­ло­гій і со­ці­аль­них ме­ха­ні­змів.

Оскіль­ки да­ний вид не­ви­зна­че­но­сті пов’яза­ний з від­кри­ті­стю будь якої со­ці­аль­ної си­сте­ми зов­ні­шньо­му се­ре­до­ви­щу при­ро­дних про­це­сів і явищ, у яко­му зго­дом зро­стає ен­тро­пія, то вклю­че­н­ня фа­кто­ра ча­су t як не­за­леж но­го ар­гу­мен­ту до ви­хі­дної мо­де­лі є не­об­хі­дним. Одра­зу ска­же­мо, що та­ке

* [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://biznes prost.ru/disbalans.html.

уяв­ле­н­ня є спро­ще­ним, то­му що аб­стра­гу­є­ться від вза­є­мозв’яз­ків між ци­ми ме­ха­ні­зма­ми, що до­дає до всі­єї мо­де­лі зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті ще один вид ен­до­ген­ної за­ли­шко­вої не­ви­зна­че­но­сті S .

3 Іє­рар­хі­чність фун­да­мен­таль­ної стру­кту­ри го­спо­дар­ської си­сте­ми про яв­ля­є­ться в то­му, що по­тен­ці­ал упо­ряд­ку­ва­н­ня окре­мо­го со­ці­аль­но­го ме­ха ні­зму фор­му­є­ться лише на осно­ві ре­а­лі­зо­ва­но­го по­тен­ці­а­лу глиб­шо­го “по пе­ре­дньо­го” ме­ха­ні­зму, по­чи­на­ю­чи з цін­но­стей. Від­по­від­но, де­стру­кції глиб­ших іє­рар­хі­чних еле­мен­тів мо­жуть па­ра­лі­зу­ва­ти дію на­сту­пних еле мен­тів си­сте­ми зня­т­тя не­ви­зна­че­но­стей (за схе­мою “то­му що в ку­зні не бу­ло цвя­ха”). То­ді со­ці­аль­ний ме­ха­нізм, який не до кін­ця від­пра­цю­вав свою мі­сію, стає дже­ре­лом спе­ци­фі­чної не­ви­зна­че­но­сті для го­спо­дар­ської си сте­ми. На­при­клад, цін­ні­сна не­ви­зна­че­ність зу­мов­лює не­ви­зна­че­ність що­до ви­бо­ру ін­сти­ту­цій­них ре­форм. Ін­сти­ту­цій­на не­ви­зна­че­ність по­ро­джує си ту­а­цію то­таль­ної не­до­ві­ри, за­галь­но­го кон­тро­лю та пі­до­зрі­ло­сті, від­мо­ву від ка­тал­ла­кти­ки (Ф. Хайєк) як від роз­ши­ре­но­го по­ряд­ку люд­сько­го спів­ро бі­тни­цтва. Ра­ціо­наль­ність ви­бо­ру стає дедалі від­но­сні­шою, а ці­ни – рів­но ва­жні­ши­ми на більш ко­ро­тких ін­тер­ва­лах. Це озна­чає, що су­мар­ний ефект дії си­сте­ми має не­лі­ній­ний імо­вір­ні­сний ха­ра­ктер.

Цін­но­сті V ма­ють най­більш по­ту­жний по­тен­ці­ал зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті, одно­ча­сно є осно­вою спіль­но­сті та від­мін­но­сті еле­мен­тів си­сте­ми. Са­ме во­ни слу­гу­ють без­по­се­ре­дньою ба­зою іден­ти­чно­сті да­но­го со­ці­у­му і на­да ють ін­сти­ту­там, те­хно­ло­гі­ям, ін­но­ва­ці­ям со­ці­аль­но­го за­барв­ле­н­ня. На­при клад, нео­лі­ти­чна ре­во­лю­ція да­ла ма­кси­маль­ний при­ріст знань і те­хно­ло­гій за всю істо­рію люд­ства на вкрай вузь­ко­му біо­ло­гі­чно­му і ре­сур­сно­му по тен­ці­а­лі зав­дя­ки ви­ни­кнен­ню фун­да­мен­таль­них со­ці­аль­них пе­ре­ваг лю ди­ни, які з цьо­го ча­су на­бу­ли ха­ра­кте­ру без­умов­них цін­но­стей. Цін­ні­сна іден­ти­чність є вузь­кою в сен­сі від­по­від­них меж її мін­ли­во­сті. Ви­хід за них озна­чає по­до­ла­н­ня ті­єю чи ін­шою мі­рою іден­ти­чно­сті шля­хом або пе­ре­хо ду її до більш ви­со­кої яко­сті, або де­гра­да­ції та зга­са­н­ня.

Цін­но­сті ма­ють пе­ре­ва­жно по­за­ра­ціо­наль­ний ха­ра­ктер, хо­ча і мо­жуть під­да­ва­ти­ся де­якій ра­ціо­наль­ній ін­тер­пре­та­ції. Не­да­рем­но Ф. Хайєк ви со­ко ці­ну­вав за­ува­же­н­ня Д. Юма, що пра­ви­ла мо­ра­лі не є ви­снов­ка­ми на­шо­го ро­зу­му. При цьо­му Хайєк пи­сав: “На­ші цін­но­сті та ін­сти­ту­ти не про­сто ви­зна­ча­ю­ться яки­мись ми­ну­ли­ми по­ді­я­ми, але фор­му­ю­ться як скла­до­ва про­це­су не­сві­до­мої са­мо­ор­га­ні­за­ції яко­їсь стру­кту­ри або мо­де лі” [18, с. 47].

Су­ча­сна кон­це­пція віль­но­го (ра­ціо­наль­но­го) ви­бо­ру цін­но­стей не вра хо­вує то­го фа­кту, що ви­зрі­ва­н­ня цін­но­стей – це ти­ся­чо­лі­тній про­цес ста нов­ле­н­ня со­ці­аль­ної іден­ти­чно­сті лю­ди­ни і люд­ства. Він ви­ма­гає ко­ло саль­них за­трат су­тні­сних сил лю­ди­ни, со­ці­аль­но­го ча­су, енер­гії, ре­сур­сів. Уся ця енер­гія у сти­сло­му ви­гля­ді мі­сти­ться в цін­ні­сній іден­ти­чно­сті як ядрі со­ці­аль­но­сті. Ма­ні­пу­лю­ва­н­ня та­кою іден­ти­чні­стю за­гро­жує со­ці аль­ним ви­бу­хом, зда­тним зруй­ну­ва­ти су­спіль­ні стру­кту­ри будь яко­го рів­ня.

Ін­сти­ту­ти I стій­ко стру­кту­ру­ють вза­є­мо­дію суб’єктів за до­по­мо­гою вста­нов­ле­н­ня і під­три­ма­н­ня за­галь­них для них пра­вил. Без­по­се­ре­дньою сфе­рою від­по­від­аль­но­сті ін­сти­ту­тів як упре­дме­тне­них цін­но­стей є ада­птив ний по­тен­ці­ал го­спо­дар­ської си­сте­ми, яка по­ля­гає у зда­тно­сті збе­рі­га­ти цін­ні­сну іден­ти­чність на більш менш ши­ро­ко­му ін­тер­ва­лі зна­чень жит­тє­во ва­жли­вих па­ра­ме­трів шля­хом за­хи­сту ком­пле­ксу цін­но­стей від не­прийнят них змін. Ком­пле­мен­тар­ну єд­ність цін­но­стей та ін­сти­ту­тів мо­жна оха­рак те­ри­зу­ва­ти як ши­ро­ку іден­ти­чність го­спо­дар­ської си­сте­ми.

До­ві­ра T є уні­вер­саль­ним ме­ха­ні­змом опти­мі­за­ції ін­фор­ма­цій­них по треб го­спо­дар­ської си­сте­ми за її фун­кціо­ну­ва­н­ня як ін­те­гро­ва­ної ці­лі­сно­сті. Ми мо­же­мо аб­стра­гу­ва­ти­ся від то­го, що са­ма по со­бі до­ві­ра – скла­дна функ ція цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­ної іден­ти­чно­сті, ви­бо­ру і ри­зи­ку. На цьо­му рів­ні зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті ви­ни­кає мо­жли­вість існу­ва­н­ня гро­шей як та­ких. На­ціо­наль­ну гро­шо­ву оди­ни­цю мо­жна роз­гля­да­ти як ре­чо­вий (від­чу­же ний) про­яв іден­ти­чно­сті да­но­го со­ці­у­му.

Ви­бір R – без­по­се­ре­дній про­яв суб’єктно­го ви­мі­ру си­сте­ми. Йо­го функ ці­єю є опти­маль­не ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів, а без­по­се­ре­днім про­я­вом – рів­но­ва­жна ці­на.

Ри­зик r від­по­від­ає за за­галь­но­си­стем­ну рів­но­ва­гу, ви­сту­па­ю­чи одно ча­сно сти­му­лом і ме­ха­ні­змом про­фе­сіо­на­лі­за­ції суб’єктів, що до­зво­ляє зни жу­ва­ти ін­ди­ві­ду­аль­ні оцін­ки ри­зи­ку по­рів­ня­но із се­ре­дні­ми рин­ко­ви­ми оцін­ка­ми.

Ін­но­ва­ції i роз­ши­рю­ють сфе­ру ви­бо­ру, сво­бо­ди і від­по­від­аль­но­сті суб’єктів за ме­жі рів­но­ва­жної ці­ни, ви­сту­па­ю­чи як спо­сіб по­до­ла­н­ня не ви­зна­че­но­сті пер­шо­го ро­ду S при одно­ча­сно­му зро­стан­ні не­ви­зна­че­но­сті

1 дру­го­го ро­ду S .

2 Ко­жний ме­ха­нізм зни­же­н­ня не­ви­зна­че­но­сті має іма­нен­тну сфе­ру ви ко­ри­ста­н­ня та обме­же­ний ді­єю ефе­кту спа­дної від­да­чі. З одно­го бо­ку, над мір­но ін­сти­ту­ці­а­лі­зо­ва­ні (за­ре­гу­льо­ва­ні) си­сте­ми не є ін­но­ва­цій­ни­ми і ха ра­кте­ри­зу­ю­ться від­но­сно низь­кою со­ці­аль­ною ці­ною сво­бо­ди ви­бо­ру та про­фе­сіо­на­лі­зму (про­фе­сіо­на­лі­зо­ва­но­го ри­зи­ку). При­кла­дом мо­жуть бу­ти дер­жа­ви Ста­ро­дав­ньо­го Схо­ду. З ін­шо­го бо­ку, ада­пта­цій­ні можливості ін­сти­ту­цій­но не­до­ста­тніх си­стем є низь­ки­ми, а іден­ти­чність – слаб­кою, то­му во­ни є при­ва­бли­вим об’єктом де­стру­ктив­ної кон­ку­рен­ції з ме­тою за­хо­пле­н­ня ре­сур­сів та ар­бі­тра­жу.

Існу­ють об’єктив­ні ме­жі ефе­ктив­но­го зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті за до­по мо­гою ме­ха­ні­змів ра­ціо­наль­но­го ви­бо­ру. З одно­го бо­ку, ско­ро­че­н­ня сфе­ри віль­но­го ви­бо­ру пе­ре­ван­та­жує си­сте­му ен­до­ген­ною не­ви­зна­че­ні­стю. З ін­шо­го – якщо ме­ха­ні­зми віль­но­го ви­бо­ру по­ши­рю­ю­ться на сфе­ру ба­зо вих цін­но­стей со­ці­у­му, то си­сте­ма мо­же ста­ти не­стій­кою. Для ситуації су ча­сно­го те­кто­ні­чно­го со­ці­аль­но­го зсу­ву ха­ра­ктер­ним є ви­хід окре­мих скла до­вих за ме­жі уста­ле­ної сфе­ри дії, по­ру­ше­н­ня кри­те­рі­їв.

Оскіль­ки ве­ли­ка за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність по­ро­джує в го­спо­дар­ській си­сте­мі не­об­хі­дність і мо­жли­вість її обме­же­н­ня за ра­ху­нок за­лу­че­н­ня

зов­ні­шніх чин­ни­ків, зов­ні­шні суб’єкти мо­жуть бу­ти пря­мо за­ін­те­ре­со­ва­ні у зро­стан­ні за­ли­шко­вої не­ви­зна­че­но­сті ниж­чих си­стем: на­при­клад, за ра­ху нок ін­кор­по­ру­ва­н­ня до цих си­стем не­су­мі­сних цін­но­стей та ін­сти­ту­тів.

Су­ку­пність ме­ха­ні­змів зня­т­тя не­ви­зна­че­но­сті мо­же роз­гля­да­тись у кон текс­ті за­без­пе­че­н­ня до­сту­пу до ін­фор­ма­ції та ре­сур­сів за до­по­мо­гою ді­яль но­сті, вста­нов­ле­н­ня ме­ти й ви­бо­ру. У ба­га­тьох си­ту­а­ці­ях не­ви­зна­че­ність мо­жна тра­кту­ва­ти як від­су­тність не­об­хі­дної ін­фор­ма­ції. Якщо по­го­ди­ти­ся з то­чкою зо­ру Ф. Хайє­ка, який най­ва­жли­ві­ши­ми се­ред ме­ха­ні­змів функ ціо­ну­ва­н­ня і роз­ви­тку го­спо­дар­ських си­стем вва­жав не­яв­ні зна­н­ня, то не­ви зна­че­ність мо­же бу­ти в де­фі­ци­ті яв­них і не­яв­них знань. Дже­ре­ла­ми не­яв них знань є та­кі яв­ні дже­ре­ла знань, як те­хно­ло­гії, вклю­ча­ю­чи обла­днан ня, до­ку­мен­та­цію, ноу хау, стан­дар­ти яко­сті та ме­не­джмен­ту, лі­цен­зії, па­тен­ти, а та­кож при­хо­ва­ні дже­ре­ла, що ви­ни­ка­ють че­рез сто­ха­сти­чну взає мо­дію уча­сни­ків те­хно­ло­гій.

Те­хно­ло­гії, крім вер­баль­ної та фор­ма­лі­зо­ва­ної ін­фор­ма­ції, фор­му­ють ще й ла­тен­тне ін­фор­ма­цій­не по­ле не­вер­баль­ної ін­фор­ма­ції та не­яв­но­го зна­н­ня. От­же, те­хно­ло­гі­чні роз­ри­ви по­ро­джу­ють не тіль­ки більш низь кий рі­вень про­ду­ктив­но­сті і ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів у від­ста­ю­чих го­спо дар­ських си­сте­мах, а й де­фі­цит при­хо­ва­но­го по­ряд­ку, який зу­мов­ле­ний чин­ни­ка­ми за­сто­су­ва­н­ня не­яв­них знань як ре­сур­су ко­ор­ди­на­ції суб’єктів. Не­ви­зна­че­ність пер­шо­го ро­ду S ви­ни­кає са­ме з ці­єї при­чи­ни.

1 Якщо за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність го­спо­дар­ської си­сте­ми пер­шо­го ро­ду S (тоб­то та, яка в прин­ци­пі мо­же бу­ти зня­та при до­ся­гну­то­му сві­то­во­му

1 рів­ні ін­сти­ту­цій­но те­хно­ло­гі­чно­го роз­ви­тку) при­бли­зно від­по­від­ає на­яв но­му ін­сти­ту­цій­но цін­ні­сно­му, про­фе­сіо­наль­но­му і кре­а­тив­но­му по­тен ці­а­лу або на­віть пе­ре­вер­шує йо­го, то це свід­чить про не­об­хі­дність мо­дер­ні за­ції го­спо­дар­ської си­сте­ми в на­пря­мі зов­ні­шніх кри­те­рі­їв, що до­сить час то су­про­во­джу­є­ться ри­зи­ком роз­ми­ва­н­ня ши­ро­кої іден­ти­чно­сті.

Якщо за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність пер­шо­го ро­ду є істо­тно ниж­чою за на­ціо­наль­ний ін­сти­ту­цій­но те­хно­ло­гі­чний по­тен­ці­ал, але ди­на­мі­ка при цьо­му не­спри­я­тли­ва, то по­трі­бні ре­фор­ми. Якщо ж рі­вень і ди­на­мі­ка вка за­но­го спів­від­но­ше­н­ня спри­я­тли­ві для кра­ї­ни, то основ­ну про­бле­му ста но­вить не­ви­зна­че­ність дру­го­го ро­ду S , що го­во­рить, з одно­го бо­ку, про

2 лі­дер­ство, а з ін­шо­го – про від­су­тність га­ран­тій йо­го втри­ма­н­ня і не­ми­ну чу пла­ту за це. Мо­дель “ке­ро­ва­но­го ха­о­су” С. Ман­на [19] пе­ред­ба­чає ви­ко ри­ста­н­ня мо­жли­во­стей для при­ду­ше­н­ня не­ви­гі­дних про­я­вів не­ви­зна­че­но­сті дру­го­го ро­ду S і ма­кси­маль­ної екс­плу­а­та­ції ви­гі­дних її про­я­вів, вклю­чаю

2 чи та­кож ви­штов­ху­ва­н­ня на пе­ри­фе­рію на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів. Та­ка мо дель мо­же ма­ти пра­во на існу­ва­н­ня тіль­ки на ко­ро­тких ін­тер­ва­лах і за без умов­но­го на­ціо­наль­но­го те­хно­ло­гі­чно­го лі­дер­ства. То­му в умо­вах гло­ба­лі за­ції те­хно­ло­гі­чно­го роз­ви­тку дов­го­стро­ко­ва ефе­ктив­ність мо­де­лі ке­ро­ва но­го ха­о­су є вкрай низь­кою.

Ба­ланс не­ви­зна­че­но­сті в еко­но­мі­ці дає мо­жли­вість вста­но­ви­ти від­рі­зок жит­тє­во­го ци­клу си­сте­ми. Змен­шен­ню ен­тро­пії (від’єм­не зна­че­н­ня пер

(2)

шої по­хі­дної як оста­то­чній не­ви­зна­че­но­сті со­ці­аль­но еко­но­міч ної си­сте­ми) від­по­від­ає ви­схі­дний від­рі­зок тра­є­кто­рії жит­тє­во­го ци­клу. Якщо ж за­ли­шко­ва не­ви­зна­че­ність зро­стає , то ми ма­є­мо спра­ву з

низ­хі­дним від­різ­ком жит­тє­во­го ци­клу.

Ви­ни­кає пи­та­н­ня про спосо­би ви­мі­рю­ва­н­ня або хо­ча б про озна­ки зро ста­н­ня не­ви­зна­че­но­сті в го­спо­дар­ській си­сте­мі. На­при­клад, аме­ри­кан­ські до­слі­дни­ки з Фе­де­раль­но­го бан­ку Сент Лу­ї­са вва­жа­ють, що від­но­сно на дій­ним ін­ди­ка­то­ром ди­на­мі­ки не­ви­зна­че­но­сті в еко­но­мі­чній си­сте­мі є ди на­мі­ка кор­по­ра­тив­них ка­со­вих за­ли­шків. “Ви­хід у лі­кві­дність” дає мож ли­вість очі­ку­ва­ти мо­мен­ту, ко­ли не­прийня­тний рі­вень не­ви­зна­че­но­сті транс­фор­му­є­ться у прийня­тний рі­вень ри­зи­ку. Та­кий під­хід до­зво­ляє да­ти більш менш ра­ціо­наль­не по­ясне­н­ня су­ча­сно­го гло­баль­но­го фе­но­ме­ну гі­пер­лі­кві­дно­сті. Про­те при цьо­му до­слі­дни­ки вка­зу­ють, що крім фа­кто­ра не­ви­зна­че­но­сті на цей по­ка­зник впли­ва­ють рі­вень кон­ку­рен­ції, осо­бли­во в се­кто­рі ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій, фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ко­вих до­слі­джень і роз­ро­бок, фі­скаль­не на­ван­та­же­н­ня на бі­знес.

У сві­тлі спе­ци­фі­ки ана­лі­зо­ва­но­го фе­но­ме­ну є сенс вра­хо­ву­ва­ти більш ши­ро­ке ко­ло мо­жли­вих ефе­ктів. Та­ки­ми мо­жуть бу­ти не­пе­ре­дба­че­на втра та ре­сур­сів або по­гір­ше­н­ня до­сту­пу до них, зне­ці­не­н­ня ре­сур­сів, зро­стан ня ре­сур­со­міс­тко­сті ВВП, по­си­ле­н­ня за­галь­ної кон­флі­ктно­сті си­сте­ми вна­слі­док осла­бле­н­ня цін­ні­сних та ін­сти­ту­цій­них обме­жень, на­ро­ста­ю­чі масштаби на­слід­ків по­мил­ко­во­го ви­бо­ру та не­ком­пен­со­ва­них ри­зи­ків, роз­ши­ре­н­ня мас­шта­бів ар­бі­тра­жних опе­ра­цій. Ча­сто­та та­ких по­дій свід­чить про зни­же­н­ня ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів і те­хно­ло­гій, ма­со­ву де­зо­рі­єн­та­цію суб’єктів і змен­ше­н­ня для них по­то­чної цін­но­сті ко­о­пе­ра тив­ної по­ве­дін­ки.

Більш менш стру­кту­ро­ва­на оцін­ка ди­на­мі­ки не­ви­зна­че­но­сті го­спо дар­ських си­стем мо­же ба­зу­ва­ти­ся на фор­ма­лі­зо­ва­но­му опи­сі по­тен­ці­а­лу впо­ряд­ку­ва­н­ня ко­жно­го з окре­мих со­ці­аль­них ме­ха­ні­змів зня­т­тя не­ви­зна че­но­сті та їх су­ку­пно­сті. Зу­пи­ни­мо­ся на ньо­му до­кла­дні­ше.

Бу­де­мо вва­жа­ти, що ста­ти­чна си­сте­ма є пе­ре­ва­жно де­тер­мі­но­ва­ною на да­ний мо­мент, якщо ви­ко­ну­є­ться умо­ва:

F [ f ( V ), f ( I ), f ( T ), F ( R ), f ( r ), f ( i )] – ( S + S ) > 0. 1 2 3 4 5 6 1 2

Ди­на­мі­чна си­сте­ма є де­тер­мі­но­ва­ною, якщо одно­ча­сно ви­ко­ну­є­ться і умо­ва:

Ди­на­мі­чна си­сте­ма пе­ре­бу­ває на ви­схі­дно­му від­різ­ку тра­є­кто­рії жит тє­во­го ци­клу, якщо в мо­мент ча­су t ви­ко­ну­є­ться умо­ва:

При цьо­му умо­ва (3) мо­же не до­три­му­ва­ти­ся, тоб­то по­то­чний стан си сте­ми мо­же бу­ти зде­біль­шо­го ви­пад­ко­вим, ніж де­тер­мі­но­ва­ним, однак за галь­на тен­ден­ція по­ля­гає у зро­стан­ні чин­ни­ків вну­трі­шньо­го по­ряд­ку.

Ві­дно­сний по­тен­ці­ал ко­жно­го окре­мо­го ком­по­нен­та го­спо­дар­ської си­сте­ми має ви­гляд:

.

Чим ви­щим є ві­дно­сний по­тен­ці­ал будь яко­го окре­мо­го фа­кто­ра, тим більше си­сте­ма за­ле­жить від ньо­го. По­чне­мо ана­ліз з цін­ні­сних та ін­сти­ту цій­них фа­кто­рів, при­пу­ска­ю­чи, що ін­ші фа­кто­ри є не­зна­чни­ми і не­змін­ни ми. Ана­лі­зу­ва­ти цін­ні­сні та ін­сти­ту­цій­ні фа­кто­ри під одні­єю на­звою “цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­ні” мо­жна не зав­жди, оскіль­ки їх фун­кції та ста­біль ність у ча­сі істо­тно роз­рі­зня­ю­ться. Си­сте­мі з пе­ре­ва­жа­ю­чою цін­ні­сною де тер­мі­на­ці­єю як най­більш ста­біль­ною в ча­сі від­по­від­ає умо­ва:

,

тоб­то вплив упо­ряд­ку­ва­н­ня цін­ні­сно­го по­тен­ці­а­лу пе­ре­ви­щує су­ку­пний вплив усіх ін­ших со­ці­аль­них ме­ха­ні­змів.

Для си­сте­ми з ви­ня­тко­вою цін­ні­сною де­тер­мі­на­ці­єю по­вин­на ви­ко­ну ва­тись умо­ва:

.

Си­сте­ми з ви­ня­тко­вою цін­ні­сною де­тер­мі­на­ці­єю (7) зда­тні дов­го збе­рі га­ти свою іден­ти­чність, якщо тоб­то си­сте­ма є від­кри­тою, то во­на мо­же по­сту­по­во втра­ча­ти свою іден ти­чність че­рез те, що

Умо­ва (11) озна­чає, що зро­стає роз­рив між ха­о­ти­чним впливом з бо­ку се­ре­до­ви­ща S і по­тен­ці­а­лом впо­ряд­ку­ва­н­ня си­сте­ми F . Не­о­бме­же­не зро ста­н­ня за­ли­шко­вої не­ви­зна­че­но­сті ве­де до де­гра­да­ції і роз­па­ду си­сте­ми, оскіль­ки ін­те­гра­тив­ний по­тен­ці­ал цін­ні­сної іден­ти­чно­сті є мен­шим за ен­тро­пій­ний по­тен­ці­ал се­ре­до­ви­ща. Цін­ні­сна іден­ти­чність, оскіль­ки во­на ви­ра­жає стій­кі, не­змін­ні під­ста­ви да­ної го­спо­дар­ської си­сте­ми, по суті, не є ін­но­ва­цій­ною. Ви­ня­тко­ва орі­єн­та­ція на цін­но­сті в умо­вах від­кри­тої си сте­ми та обме­же­них ре­сур­сів є ен­тро­пій­но не­ви­гі­дною стра­те­гі­єю.

Від­но­сно ен­тро­пій­но ви­гі­дною стра­те­гі­єю є більш скла­дна цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­на де­тер­мі­на­ція си­сте­ми, оскіль­ки ін­сти­ту­ти мо­жуть змі­ню­ва ти­ся та ускла­дню­ва­ти­ся під впливом змі­ни се­ре­до­ви­ща, от­же, мо­же зро ста­ти по­тен­ці­ал упо­ряд­ку­ва­н­ня го­спо­дар­ської си­сте­ми. У цьо­му ви­пад­ку

(12)

Якщо , то , за умо­ви, що (Ви­па­док по

тре­бує до­да­тко­во­го до­слі­дже­н­ня). У та­кій си­сте­мі тя­гар ада­пта­ції ля­гає на ін­сти­ту­ти, то­му цін­но­сті мо­жуть бу­ти ста­біль­ни­ми. Ін­ши­ми сло­ва­ми, ін­сти ту­ти, які опти­маль­но змі­ню­ю­ться та ускла­дню­ю­ться, від­обра­жа­ю­чи усклад не­н­ня се­ре­до­ви­ща, дозволяють го­спо­дар­ській си­сте­мі збе­рі­га­ти свою цін­ні­сну іден­ти­чність. Та­ку за­ле­жність мо­жна ви­ра­зи­ти і в не­га­тив­ній фор­мі: від­кри­та си­сте­ма не мо­же збе­рі­га­ти свою цін­ні­сну іден­ти­чність, якщо во­на

не змі­нює свої ін­сти­ту­ти, тоб­то якщо

Зов­ні це ви­гля­дає як за­галь­ний за­не­пад мо­ра­лі та ети­ки, ко­ли че­рез від­су­тність га­ран­тій до­сту­пу до ре­сур­сів на істо­ри­чно сфор­мо­ва­них умо вах уча­сни­ки го­спо­дар­ської си­сте­ми дедалі ча­сті­ше по­во­дя­ться всу­пе реч за­галь­но­прийня­тим за­бо­ро­нам і обме­же­н­ням. В епо­ху за­стою си­сте ми дер­жав­но­го со­ці­а­лі­зму в СРСР роз­бі­жність між офі­цій­ною мо­ра­л­лю і ре­аль­ни­ми мо­ти­ва­ми та пра­кти­ка­ми го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті на­бу­ла мас­шта­бів ка­та­стро­фі­чно­го роз­ри­ву, що зму­си­ло роз­по­ча­ти за­пі­зні­лі ре фор­ми.

Однак слаб­ка цін­ні­сна іден­ти­чність си­сте­ми при­зве­ла до її швид­ко­го роз­па­ду. Го­лов­ною проблемою фор­му­ва­н­ня ди­на­мі­чної та ада­птив­ної іден ти­чно­сті ці­лі­сної го­спо­дар­ської си­сте­ми є спів­від­но­ше­н­ня ін­те­гра­цій­них мо­жли­во­стей ши­ро­кої іден­ти­чно­сті та по­ту­жно­сті де­ста­бі­лі­зу­ю­чих фа­кто­рів за­ли­шко­вої не­ви­зна­че­но­сті S . На від­мі­ну від ви­со­ко­ста­біль­ної вузь­кої іден ти­чно­сті V , ши­ро­ка іден­ти­чність ( V+I ) мо­же зро­ста­ти по­рів­ня­но з ха­о­тич ни­ми впли­ва­ми се­ре­до­ви­ща за ра­ху­нок збіль­ше­н­ня ін­те­гру­ю­чо­го по­тен­ці алу ін­сти­ту­тів I :

, вра­хо­ву­ю­чи, що

У ви­пад­ку, ко­ли (ін­сти­ту­цій­на скла­до­ва іден­ти­чно­сті при­ду

шує будь які про­це­си сти­хій­но­го са­мо­ро­з­ви­тку), ви­ни­кає ри­зик аб­со­лют ної ін­сти­ту­цій­ної за­ре­гу­льо­ва­но­сті го­спо­дар­ської си­сте­ми, що бло­кує мож ли­вість фун­да­мен­таль­них ін­но­ва­цій. Якщо ж при цьо­му кон­ку­ру­ю­чі гос по­дар­ські си­сте­ми (як еле­мент зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща) ма­ють та­ку мо­жли­вість, то зов­ні­шнє се­ре­до­ви­ще як дже­ре­ло ек­зо­ген­них ін­но­ва­цій пе­ре­тво­рю­є­ться на чин­ник істо­тної не­ви­зна­че­но­сті. Ви­ни­кає ри­зик втра­ти ши­ро­кої іден­ти­чно­сті вна­слі­док ін­сти­ту­цій­ної де­стру­кції. При­кла­дом реа лі­за­ції ри­зи­ку втра­ти ши­ро­кої іден­ти­чно­сті мо­же бу­ти крах адмі­ні­стра­тив но ко­ман­дної си­сте­ми в СРСР.

Цей крах мо­же роз­гля­да­тись як на­о­чний при­клад фор­маль­но­го зро ста­н­ня ке­ро­ва­но­сті від­кри­тої си­сте­ми за ра­ху­нок спро­би ці­ле­спря­мо­ва­но го зни­же­н­ня рів­ня те­хно­ло­гі­чно­го роз­ри­ву S (мо­дель на­здо­га­ня­ю­чо­го роз

1 ви­тку, що бу­ла за­сно­ва­на на прин­ци­пі “на­здо­гна­ти і пе­ре­гна­ти”). В СРСР це від­бу­ва­ло­ся на фо­ні при­хо­ва­но­го зро­ста­н­ня S та­ким чи­ном, що

2

, хо­ча мо­жна при­пу­сти­ти, що , тоб­то те­хно­ло­гі­чний

роз­рив за де­яки­ми окре­ми­ми на­пря­ма­ми ско­ро­чу­вав­ся. Сам тер­мін “упро­ва­дже­н­ня до­ся­гнень на­у­ки і те­хні­ки у ви­ро­бни­цтво” озна­чав, що внут рі­шньо­го по­пи­ту на онов­ле­н­ня те­хно­ло­гій на під­при­єм­ствах СРСР не бу­ло, і за­ли­шав­ся тіль­ки шлях “упро­ва­дже­н­ня” під ти­ском дер­жа­ви.

Ви­хі­дна цін­ні­сна де­тер­мі­на­ція ін­сти­ту­тів є умо­вою по­єд­на­н­ня цін­ніс них та ін­сти­ту­цій­них під­ва­лин іден­ти­чно­сті го­спо­дар­ської си­сте­ми. У про це­сі три­ва­ло­го фун­кціо­ну­ва­н­ня і роз­ви­тку си­сте­ми в її ін­сти­ту­цій­ній під­си сте­мі з пли­ном ча­су фор­му­є­ться мі­цна осно­ва I ( V ), яка до­зво­ляє функ ціо­наль­но де­тер­мі­но­ва­ним ін­сти­ту­там I ( M ) бу­ти до­ста­тньо гну­чки­ми без за­гро­зи для іден­ти­чно­сті. По­сту­по­ве під­по­ряд­ку­ва­н­ня най­більш стій­ких ін­сти­ту­тів цін­ні­сним за­бо­ро­нам та обме­же­н­ням до­зво­ляє сфор­му­ва­ти цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­ний блок, в яко­му вза­єм­но ото­то­жню­ю­ться цін­но­сті та ін­сти­ту­ти. Від­бу­ва­є­ться збіль­ше­н­ня іден­ти­чно­сті за ра­ху­нок при­хо­ва­ної екс­пан­сії цін­ні­сної іден­ти­чно­сті що­до шир­шо­го ко­ла го­спо­дар­ських си­ту ацій, дій і рішень. Для опи­су фе­но­ме­ну та­ких цін­ні­сно по­ді­бних ін­сти­ту тів пер­спе­ктив­ним мо­же бу­ти за­про­по­но­ва­не сво­го ча­су по­ня­т­тя “со­ці­аль но еко­но­мі­чний ге­но­тип”. Якщо суб’єкти під­ко­ря­ю­ться ви­мо­гам цін­ні­сно по­ді­бних ін­сти­ту­тів, то їх по­ве­дін­ка має для них при­ро­дний ха­ра­ктер і не ви­ма­гає зов­ні­шньо­го при­му­су.

Та­ким чи­ном, суб’єкт як обов’яз­ко­вий еле­мент ме­ха­ні­зму фун­кціо­ну ва­н­ня та роз­ви­тку скла­дної со­ці­аль­но еко­но­мі­чної си­сте­ми фор­му­є­ться на осно­ві стій­ких цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­них умов. Ці умо­ви ство­рю­ють ста­біль­ні ло­ку­си со­ці­аль­но­го про­сто­ру, які дозволяють за­без­пе­чи­ти ре­сур­си для від­тво­ре­н­ня іден­ти­чно­сті суб’єкта в ши­ро­кій си­сте­мі со­ці­аль­них зв’яз­ків і за­ле­жно­стей. Го­лов­на пе­ре­ва­га опти­маль­но суб’єкти­во­ва­ної си­сте­ми по ля­гає в тій кількості не­ви­зна­че­но­сті, яку во­на зда­тна впу­сти­ти все­ре­ди­ну

без втра­ти ці­лі­сної яко­сті. Це ро­бить го­спо­дар­ську си­сте­му ін­но­ва­цій­ною, гну­чкою і стій­кою. Якщо ж во­на є ура­зли­вою до будь якої не­ви­зна­че­но­сті вна­слі­док від­су­тно­сті на­ле­жних суб’єктних ме­ха­ні­змів її зня­т­тя, то во­на втра­чає вну­трі­шні дже­ре­ла са­мо­ро­з­ви­тку і мо­же існу­ва­ти лише за ра­ху­нок ма­кси­маль­ної ізо­ля­ції від зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща.

Ми ви­хо­ди­мо з то­го, що ко­ор­ди­ну­ю­ча по­ту­жність будь якої си­сте­ми ін­сти­ту­тів є кін­це­вою. Якщо масштаби та скла­дність еко­но­мі­ки пе­ре­ви щу­ють цей по­ріг, то си­сте­ма вна­слі­док про­ни­кне­н­ня до неї не­ви­зна­че­но­сті як пер­шо­го, так і дру­го­го рів­ня сти­хій­но пе­ре­хо­дить до ха­о­ти­чно­го сце­на рію спро­ще­н­ня та зву­же­н­ня зв’яз­ків і за­ле­жно­стей. Чи мо­жна ствер­джу­ва ти, що гло­баль­на еко­но­мі­ка пі­ді­йшла до меж існу­ю­чо­го ін­сти­ту­цій­но­го по­ряд­ку? Якщо вва­жа­ти, що ін­те­гру­ю­чий по­тен­ці­ал лі­ній­но за­ле­жить від кількості суб’єктів, то роз­рив не по­ви­нен ви­ни­ка­ти: всі суб’єкти ма­ють рів­ний до­ступ до ін­сти­ту­цій­них акти­вів у ви­гля­ді пра­вил та стан­дар­тів, і то­му си­сте­ма пра­цює як узго­дже­на (у кін­це­во­му ра­хун­ку). Ін­ши­ми сло­ва ми, для ін­сти­ту­цій­ної си­сте­ми все одно: чи де­сять суб’єктів ді­ють на рин ку, чи сто, чи міль­йон – пра­ви­ла для всіх одна­ко­ві.

Крім кіль­кі­сної існує ще й які­сна ха­ра­кте­ри­сти­ка го­спо­дар­ської си­сте ми, яку мо­жна по­єд­на­ти з по­тен­ці­а­лом вста­нов­ле­н­ня двох та ба­га­то­сто рон­ніх зв’яз­ків між суб’єкта­ми. Са­ме в можливості ком­бі­ну­ва­ти та­кі зв’яз ки ле­жить одна з го­лов­них пе­ре­ваг гло­ба­лі­за­ції: но­ві можливості ре­ком­бі на­ції ор­га­ні­за­цій­них ме­ха­ні­змів, ре­сур­сів і те­хно­ло­гій. Про­те вже в самому ма­те­ма­ти­чно­му по­нят­ті ком­бі­ну­ва­н­ня мі­сти­ться го­лов­на за­гро­за для гло баль­но­го по­ряд­ку: скла­дність си­сте­ми мо­же зро­ста­ти за за­ко­на­ми ком­бі на­то­ри­ки, які вклю­ча­ють в се­бе ще й фа­кто­рі­аль­ну фун­кцію f ( n ) = n !.

Якщо при­пу­сти­ти, що зав­дя­ки гло­баль­ним рин­кам, ін­фор­ма­цій­ним ме­ре­жам, лі­бе­ра­лі­за­ції умов між­на­ро­дної тор­гів­лі та ру­ху ка­пі­та­лу, а та кож рин­ко­вим транс­фор­ма­ці­ям у кра­ї­нах дер­жав­но­го со­ці­а­лі­зму кіль­кість вза­є­мо­ді­ю­чих суб’єктів за остан­ні 25 ро­ків збіль­ши­ла­ся на по­ря­док (у 10 ра­зів), то скла­дність си­сте­ми мо­гла зро­сти на де­кіль­ка по­ряд­ків (у 100 і більше ра­зів). Чи мо­жна вва­жа­ти, що си­сте­ма ін­сти­ту­тів, яка має ін­дуст рі­аль­не по­хо­дже­н­ня, зда­тна ефе­ктив­но зни­жу­ва­ти не­ви­зна­че­ність та­ко го ши­ро­ко­го та скла­дно­го фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­го про­сто­ру? Ско­рі­ше за все, збої, шо­ки і кри­зи не­ми­ну­че су­про­во­джу­ва­ти­муть вза­єм­ну ада­пта цію фа­кти­чної скла­дно­сті гло­баль­ної еко­но­мі­ки та ін­те­гру­ю­чих мо­жли во­стей її ін­сти­ту­цій­но­го по­ряд­ку.

Одним з мо­жли­вих шля­хів ево­лю­ції гло­баль­ної си­сте­ми у та­ко­му на пря­мі є шлях спро­ще­н­ня, ло­ка­лі­за­ції та ре­гіо­на­лі­за­ції сві­то­вої еко­но­мі ки. У цьо­му ви­пад­ку зни­жу­є­ться на­ван­та­же­н­ня на ін­сти­ту­цій­ну скла­до ву, хо­ча все від­бу­ва­є­ться за ра­ху­нок втра­ти яко­їсь час­тки вже ство­ре­но­го гло­баль­но­го по­тен­ці­а­лу. Так, А. Гри­цен­ко вва­жає, що гло­баль­ні шо­ки та кри­зи є не по­то­чним ко­ри­гу­ва­н­ням стру­ктур і про­пор­цій, які скла­лись у сві­то­вій еко­но­мі­ці в хо­ді гло­ба­лі­за­ції, а істо­тною озна­кою су­ча­сної епо хи, яка не­ро­зрив­но пов’яза­на з гли­бин­ною су­тні­стю змін, що від­бу­ва

ються [9]. Да­ні про­це­си вка­зу­ють на на­яв­ність вну­трі­шніх обме­жень гло ба­лі­за­ції як та­кої у ви­гля­ді дже­рел не­ви­зна­че­но­сті та фун­да­мен­таль­них ци­ві­лі­за­цій­них ри­зи­ків.

Ви­снов­ки

Так зва­ний “но­вий про­те­кціо­нізм”, який по­стає на по­ряд­ку ден­но­му пра­кти­чних дій і кон­це­пту­аль­них мо­де­лей еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки США, мо­же тра­кту­ва­тись як спро­ба при­пи­ни­ти не­без­пе­чне зро­ста­н­ня не­ви­зна че­но­сті пер­шо­го та дру­го­го рів­нів шля­хом ре­а­ні­ма­ції суб’єктних основ ді­яль­но­сті дер­жа­ви на сві­то­вій аре­ні та все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Це мо­же ви­гля да­ти як на­ціо­наль­ний его­їзм, від­мо­ва від істо­ри­чної мі­сії США та від­по­ві даль­но­сті пе­ред усім сві­том.

Але на­справ­ді істо­ри­чна мі­сія не мо­же ви­ко­ну­ва­ти­ся кра­ї­ною, яка втра чає свою істо­ри­чну іден­ти­чність і, від­по­від­но, суб’єктність. Та­ри­фна і ми­тна по­лі­ти­ка яв­ля­ють со­бою своє­рі­дну мем­бра­ну, яка за­хи­щає вну­трі­шнє се ре­до­ви­ще го­спо­дар­ської си­сте­ми від руй­нів­них впли­вів з бо­ку зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща. Су­ве­ре­ні­тет дер­жа­ви – це, на­сам­пе­ред, сві­до­мий за­хист сво­єї суб’єктно­сті, вклю­ча­ю­чи вну­трі­шню ле­гі­тим­ність. Ре­аль­ність “го­лов­ної по слі­дов­но­сті” со­ці­аль­них ме­ха­ні­змів мо­же бу­ти до­ве­де­на, якщо Д. Трамп звер не­ться до спо­кон­ві­чних цін­но­стей аме­ри­кан­сько­го на­ро­ду і, від­по­від­но, до іден­ти­чно­сті як осно­ви са­мо­оцін­ки на­ції, її ці­лей і пе­ре­ваг.

Гло­ба­лі­за­ція як про­цес, що обов’яз­ко­во ге­не­рує не­ви­зна­че­ність, не при зво­дить до то­таль­но­го зне­ці­не­н­ня існу­ю­чих фун­да­мен­таль­них цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­них стру­ктур, а ви­му­ше­на їх збе­рі­га­ти та ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. В кон текс­ті ін­сти­ту­цій­но­го розуміння гло­ба­лі­за­ції “но­вий про­те­кціо­нізм” Д. Трам па – це не ано­ма­лія, а об’єктив­но зу­мов­ле­на ре­а­кція на на­дмір­ну не­ви­зна­че­ність со­ці­аль­них, фі­нан­со­вих, тор­го­вель­них і гео­по­лі­ти­чних на­слід­ків гло­баль­них змін. США від­чу­ли, що гло­баль­на де­суб’єкти­ва­ція як то­таль­на цін­ні­сно ін­сти­ту­цій­на де­стру­кція мо­же по­ча­ти­ся са­ме з них, що є вкрай не­без­пе­чним для всіх уча­сни­ків гло­баль­них змін. Якщо ко­ло­саль­ний ци­ві­лі­за­цій­ний ре­сурс Спо­лу­че­них Шта­тів Америки не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ме­ться на осно­ві чі­ткої суб’єктно­сті кра­ї­ни (тоб­то сво­бо­ди ви­бо­ру і від­по­ві даль­но­сті) та на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті, то це мо­же ви­пад­ко­во або за­ко­но мір­но при­зве­сти до сві­то­вої ка­та­стро­фи – фі­нан­со­вої, те­хно­ло­гі­чної, со­ці аль­ної або гео­по­лі­ти­чної.

Чи озна­ча­ти­ме “но­вий про­те­кціо­нізм” як змі­на під­хо­дів до оцін­ки ви­гід і втрат від гло­ба­лі­за­ції з бо­ку США по­ча­ток про­це­сів де­гло­ба­лі­за­ції? На вряд чи. Ско­рі­ше за все, ми по­ба­чи­мо за­пуск мо­де­лі “Гло­ба­лі­за­ція 2.0”, ко­ли фор­маль­ний роз­по­діл від­по­від­аль­но­сті між су­ве­рен­ни­ми дер­жа­ва­ми та між­на­ро­дни­ми ін­сти­ту­та­ми бу­де ско­ри­го­ва­ний від­по­від­но до фа­ктич но­го роз­по­ді­лу ре­сур­сів та еко­но­мі­чної вла­ди в су­ча­сно­му су­спіль­стві. Но­ва мо­дель гло­ба­лі­за­ції про­дов­жить більшість про­це­сів по­гли­бле­н­ня по­зи­тив ної вза­є­мо­за­ле­жно­сті, але на осно­ві при­сто­су­ва­н­ня су­ве­рен­ної іден­ти­чно­сті та со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті на­ціо­наль­них дер­жав до но­вих те­хно­ло­гіч них та ін­сти­ту­цій­но со­ці­аль­них ре­а­лій.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Crafts N. Whither Economic Growth? // Finance & Development. – 2017. – Vol. 54. – № 1. – P. 2–6 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http:// www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/2017/03/crafts.htm.

2. Krugman P. End this depression now! – Princeton : W.W. Norton & Company, 2012. – 272 p.

3. Blanchard O. Where Danger Lurks // Finance & Development. – 2014. – Vol. 51. – №. 3. – Р. 28–32.

4. Ferrero А., Gertler M., Svensson L. Current account dynamics and monetary policy / National bureau of economic research // Working Paper 13906. – April. – 2008.

5. Legg A., Prasad N., Robinson T. Global imbalances and the global saving glut // A panel data assessment research discussion paper. – November. – 2007 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://www.rba.gov.au/ publications/rdp/2007/pdf/rdp2007 11.pdf.

6. Obstfeld M., Rogoff K. Global Imbalances and the Financial Crisis: Products of Common Causes. – Santa Barbara : University of California, Berkeley and Harvard University. – November. – 2009 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до сту­пу : http://eml.berkeley.edu/~obstfeld/santabarbara.pdf.

7. Borio C. The financial cycle and macroeconomics: What have we learnt? // BIS Working Papers. – № 395. – December. – 2012 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.bis.org/publ/work395.pdf.

8. Ге­єць В.М., Гри­цен­ко А.А. Ви­хід з кри­зи (Роз­ду­ми над акту­аль­ним у зв’яз­ку з про­чи­та­ним) // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2013. – № 6. – С. 4–19.

9. Гри­цен­ко А. Гло­баль­на кри­за як фор­ма су­ча­сної фі­нан­со­во еко­но­міч ної ди­на­мі­ки // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2010. – № 4. – С. 37–46.

10. Сі­ден­ко В. Мо­ди­фі­ка­ція сві­то­вої еко­но­мі­ки під впливом но­ві­тніх фак то­рів гло­баль­ної транс­фор­ма­цій­ної кри­зи // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2012. – № 5. – С. 18–31.

11. Ар­тьо­мо­ва Т. Ме­то­до­ло­гі­чна ана­то­мія гло­баль­ної фі­нан­со­во еко но­мі­чної кри­зи // Еко­но­мі­чна теорія. – 2011. – № 2. – С. 16–33.

12. Бі­ло­рус О. Су­ча­сна сві­то­ва фі­нан­со­во еко­но­мі­чна кри­за як про­яв то­таль­ної кри­зи си­сте­ми гло­ба­лі­зму [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до сту­пу : http://soskin.info/ea/2008/11 12/200801.html.

13. Erbas N.S., Sayers C.L. Institutional Quality, Knightian Uncertainty, and Insurability: A Cross Country Analysis // IMF Working Papers. – July. – 2006 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.imf.org/external/pubs/ ft/wp/2006/wp06179.pdf.

14. Kliesen K.L. Uncertainty and the Economy [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://www.stlouisfed.org/publications/regional economist/ april 2013/uncertainty and the economy.

15. Popov V. Global Imbalances: Non conventional View // CEFIR and NES Working Paper. – 2011. – № 160 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.cefir.ru/index.php?l=eng&id=35&yf=2011.

16. Richter R. Efficiency of Institutions From the Perspective of New Institutional Economics With Emphasis on Knightian Uncertainty [Еле­ктрон ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm? abstract_id=2105604.

17. Яременко О.Л. До­ві­ра як ін­фор­ма­цій­ний про­цес / Тво­ре­н­ня про­сто ру су­спіль­ної до­ві­ри в Україні ХХІ сто­лі­т­тя : ма­тер. між­нар. на­ук. практ. конф. – К. : ДВНЗ “Уні­вер­си­тет бан­ків­ської спра­ви”, 2016. – С. 289–291.

18. Хайєк Ф.А. Па­гу­бная са­мо­на­де­ян­ность: Ошиб­ки со­ци­а­ли­зма. – М. : Изд во “Но­во­сти”,1992. – 304 с.

19. Mann S.R. Chaos Theory and Strategic Thought [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : file:///c:/documents%20and%20settings/asus_brain/ My%20documents/downloads/ada528321%20(1).pdf.

References

1. Crafts N . Whither Economic Growth? Finance & Development , 2017, Vol. 54, No. 1, pp. 2–6, available at: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/2017/03/ crafts.htm.

2. Krugman P. End this depression now! Princeton , W.W. Norton & Company, 2012.

3. Blanchard O. Where Danger Lurks. Finance & Development , 2014, Vol. 51, No. 3, pp. 28–32.

4. Ferrero А., Gertler M., Svensson L . Current account dynamics and monetary policy. National bureau of economic research. Working Paper 13906, April, 2008.

5. Legg A., Prasad N., Robinson T . Global imbalances and the global saving glut. A panel data assessment research discussion paper. November, 2007, available at: https://www.rba.gov.au/publications/rdp/2007/pdf/rdp2007 11.pdf.

6. Obstfeld M., Rogoff K. Global Imbalances and the Financial Crisis: Products of Common Causes. Santa Barbara: University of California, Berkeley and Harvard University, November, 2009, available at: http://eml.berkeley.edu/ ~obstfeld/santabarbara.pdf.

7. Borio C. The financial cycle and macroeconomics: What have we learnt? BIS Working Papers, No. 395, December, 2012, available at: http://www.bis.org/ publ/work395.pdf.

8. Heyets V.M., Grytsenko A.A. Vykhid z kryzy (Rozdumy nad aktual’nym u zv’yazku z prochytanym) [The way out from a crisis (Reflections about actual things after the reading)]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine , 2013, No. 6, pp. 4– 19 [in Ukrainian].

9. Grytsenko A. Global’na kryza yak forma suchasnoi finansovo ekonomichnoi dynamiky [The global crisis as a form of the modern financial economic dynamics]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine , 2010, No. 4, pp. 37–46 [in Ukrainian].

10. Sidenko V. Modyfikatsiya svitovoi ekonomiky pid vplyvom novitnikh faktoriv global’noi transformatsiinoi kryzy [A modification of the world economy under the action of the newest factors of the global transformation crisis]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine , 2012, No. 5, pp. 18–31 [in Ukrainian].

11. Artomova T. Metodolohichna anatomiya global’noi finansovo ekonomichnoi kryzy [Methodological Anatomy of the Global Financial and Economic Crisis]. Ekonomichna teoriya – Economic Theory , 2011, No. 2, pp. 16–33 [in Ukrainian].

12. Bilorus O. Suchasna svitova finansovo ekonomichna kryza yak proyav total’noi kryzy systemy globalizmu [The current world economic crisis as a manifestation of the total crisis of the system of globalism], available at: http:// soskin.info/ea/2008/11 12/200801.html.

13. Erbas N.S., Sayers C.L. Institutional Quality, Knightian Uncertainty, and Insurability: A Cross Country Analysis. IMF Working Papers, July, 2006, available at: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2006/wp06179.pdf.

14. Kliesen K.L. Uncertainty and the Economy, available at: https:// www.stlouisfed.org/publications/regional economist/april 2013/uncertainty and the economy.

15. Popov V. Global Imbalances: Non conventional View. CEFIR and NES Working Paper, 2011, No. 160, available at: http://www.cefir.ru/index.php?l= eng&id=35&yf=2011.

16. Richter R. Efficiency of Institutions From the Perspective of New Institutional Economics With Emphasis on Knightian Uncertainty, available at: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2105604. 17. Yaremenko O.L. Dovira yak informatsiinyi protses, v: Tvorennya prostoru

suspil’noi doviry v Ukraini XXI stolittya [Trust as an information process, in: Creation of a space of public trust in Ukraine of the XXI century]. Proceedings from International Scientific and Practical Conference. Kyiv, SHEI “University of banking affairs”, 2016, pp. 289–291 [in Ukrainian].

18. Hayek F.A . Pagubnaya Samonadeyannost’. Oshibki Sotsializma [The Fatal Conceit. The Errors of Socialism]. Moscow, “Novosti”, 1992 [in Russian].

19. Mann S.R. Chaos Theory and Strategic Thought, available at: file:///c:/ Documents%20and%20settings/asus_brain/my%20documents/downloads/ Ada528321%20(1).pdf.

(3)

Якщо ж (9)

(7)

(6)

(10)

(5)

(4)

(11)

(8)

, то

.

.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.