DEVELOPMENT OF INSTITUTIONAL FOUNDATIONS FOR INTERACTION BETWEEN FISCAL AND MONETARY POLICIES OF UKRAINE

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Фінанси. Податки. Кредит - T. I. І E F Y M E N K O, Professor, Doctor of Econ. Sci., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, President of the SESI “Academy of Financial Management” (Kyiv) © Єфименко Те­тя­на Іва­нів­на (Iefymenko Tetiana), 2017; e mail: efimenko@afu.kiev.ua.

Modern scientific views on coordination of interaction between monetary and fiscal components of the country’s financial policy to support sustainable development are researched. It has been determined that peculiarities of coordination of the influence of the central bank’s monetary and lending levers and the government’s budget and tax levers on aggregate demand, inflation, exchange rate stability and output growth should correspond to the type and state of a particular economy. Actions of their elements in spacebtime dimension should not contain contradictions between economic agents.

Keywords: fiscal policy, monetary policy, inflation, targeting, budget, regulation.

Від­нов­ле­н­ня ста­ну рів­но­ва­ги на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки су­про­во­джу­є­ться не об­хі­дні­стю роз­ви­тку на­у­ко­вих по­гля­дів на управ­лін­ську вза­є­мо­дію дер­жав­них аген­тів у зв’яз­ку із за­гро­за­ми де­ста­бі­лі­за­ції бан­ків­сько­го се­кто­ру еко­но­мі­ки і кри за­ми су­ве­рен­но­го бор­гу, а та­кож з на­яв­ні­стю ви­со­ких фі­нан­со­вих ри­зи­ків. Ко

ор­ди­на­ція фун­кціо­наль­ної спря­мо­ва­но­сті фі­скаль­них і мо­не­тар­них ре­гу­ля­то­рів, узго­дже­н­ня їх ці­лей та ін­стру­мен­тів істо­тно впли­ва­ють на по­тен­ці­ал зда­тно­сті пі­дойм фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки до по­до­ла­н­ня на­слід­ків три­ва­лої ре­це­сії та до під­три ма­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті на­шої кра­ї­ни. В умо­вах еко­но­мі­чної не­ви­зна­че но­сті стру­ктур­ні проблеми ви­ма­га­ють по­слі­дов­них дій з ви­ро­бле­н­ня аде­ква­тних за­хо­дів, спря­мо­ва­них на мі­ні­мі­за­цію не­пе­ре­дба­чу­ва­них втрат і під­ви­ще­н­ня точ но­сті оці­нок ри­зи­ків або ймо­вір­но­сті мо­жли­вих ре­зуль­та­тів.

З ме­тою змі­цне­н­ня не­за­ле­жно­сті цен­траль­но­го бан­ку (ЦБ) і уря­до­вих струк тур у їх ді­яль­но­сті стає де­да­лі акту­аль­ні­шим до­дер­жа­н­ня прин­ци­пу єд­но­сті в ці­ле по­кла­дан­ні, орі­єн­то­ва­но­му на ста­бі­лі­за­цію дер­жав­но­го бор­гу і стри­му­ва­н­ня ін фля­ції, зни­же­н­ня без­ро­бі­т­тя, за­без­пе­че­н­ня ста­ло­го зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки та до­бро бу­ту гро­ма­дян. Га­ран­то­ва­не уни­кне­н­ня су­пе­ре­чно­стей у рі­ше­н­нях гро­шо­во кре­ди­тних і бю­дже­тно по­да­тко­вих ор­га­нів вла­ди має ста­ти си­нер­ге­ти­чною осно вою для об’єд­на­н­ня ор­га­ні­за­цій­них зу­силь і адмі­ні­стра­тив­них ре­сур­сів.

На­при­кін­ці ХХ – на по­ча­тку ХХІ ст. вза­є­мо­дія фіскальної та мо­не­тар­ної по­лі тик пе­ре­бу­ває в цен­трі ува­ги ба­га­тьох за­ру­бі­жних та укра­їн­ських вче­них. У кла си­чно­му до­слі­джен­ні Т. Сар­джен­та і Н. Вол­ле­са [1], де впер­ше по­ка­за­но, що і у три­ва­ло­му ча­со­во­му го­ри­зон­ті, і у се­ре­дньо­стро­ко­во­му, по­то­чно­му аспе­кті в ре аль­но­му жит­ті обме­жу­валь­на мо­не­тар­на політика ви­яв­ля­є­ться не зда­тною під­три му­ва­ти тар­гет ін­фля­ції без пев­но­го ко­ри­гу­ва­н­ня бю­дже­тно по­да­тко­вих пі­дойм. Вар­то за­зна­чи­ти, що в са­мій на­зві стат­ті “Some Unpleasant Monetarist Arithmetic” (“Не­при­єм­на мо­не­тар­на ари­фме­ти­ка”) на­го­ло­ше­но на осо­бли­во­стях про­я­вів так зва­но­го “па­ра­до­кса ре­гу­лю­ва­н­ня”, який ви­ни­кає вна­слі­док над­то ви­со­кої ди­на мі­ки при­мно­же­н­ня за­бор­го­ва­но­сті дер­жа­ви на фо­ні на­дмір­ної кон­се­рва­тив­но­сті не­за­ле­жно­го ЦБ, ко­ли, на від­мі­ну від ви­со­ких тем­пів зро­ста­н­ня дер­жав­но­го бор гу, одно­ча­сно від­бу­ва­є­ться ли­ше не­зна­чне збіль­ше­н­ня ін­фля­ції. Та­кож йде­ться про по­то­чне по­си­ле­н­ня з бо­ку ЦБ кон­троль­них мо­не­тар­них фун­кцій, зда­тне спри­чи ни­ти під­ви­ще­н­ня рів­ня ін­фля­ції у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві.

У пра­цях А. Блін­де­ра [2], Б. Бер­нан­ке [3], Л. Свенс­со­на [4], М. Вуд­фор­да [5] та ін­ших вче­них ши­ро­ко по­да­но ана­ліз ди­зай­ну узго­дже­но­сті фіскальної та мо­не тар­ної політик у кон­текс­ті зав­да­н­ня ін­фля­цій­но­го тар­ге­ту­ва­н­ня, де опти­маль­ною ха­ра­кте­ри­сти­кою ефе­ктив­но­сті то­го чи ін­шо­го сту­пе­ня ско­ор­ди­но­ва­но­сті ви­сту пає оцін­ка по­тен­ці­аль­них мо­жли­во­стей про­ти­дії яви­щам де­ста­бі­лі­за­ції, ви­мі­рю ва­ним від­хи­ле­н­ня­ми від ці­льо­вих зна­чень ма­кро­по­ка­зни­ків (об­ся­гу ви­пу­ску, рів­ня без­ро­бі­т­тя, ін­фля­ції то­що).

За при­пу­ще­н­ня­ми ві­до­мих за­хі­дних на­у­ков­ців [6; 7], осно­вою ін­те­гро­ва­но­сті фіскальної та мо­не­тар­ної вла­ди мо­жна вва­жа­ти ре­зуль­та­тив­ну ді­яль­ність ЦБ, спря мо­ва­ну на утри­ма­н­ня ін­фля­ції на ці­льо­во­му рів­ні. Про­те, на дум­ку С. Шмітт Грое і М. Урі­бе [8], у ра­зі не­зда­тно­сті ЦБ одно­о­сі­бно ви­ко­ну­ва­ти та­ку ре­гу­ля­тор­ну функ цію мо­жли­вою стає кри­за до­ві­ри до уря­ду. Про­бле­ма вза­єм­но­го впли­ву гро­шо­во кре­ди­тної по­лі­ти­ки та бю­дже­тно по­да­тко­вих па­ра­ме­трів по­ру­шу­є­ться та­кож у пра­ці П. Бе­ні­гно і М. Вуд­фор­да [9], де на­го­ло­шу­є­ться на зро­стан­ні су­спіль­них втрат у ра­зі не­до­ско­на­ло­сті ре­гу­ля­тор­них пі­дойм уря­до­вих стру­ктур сто­сов­но ймо­вір но­го від­хи­ле­н­ня мо­не­тар­них по­ка­зни­ків від тар­ге­то­ва­но­го рів­ня.

Чи­слен­ні до­слі­дни­ки, се­ред яких вар­то зга­да­ти Р. Бі­цму і Л. Бо­вен­бер­га [10; 11], до­ве­ли, що управ­лін­ські кон­фі­гу­ра­ції до­ся­гне­н­ня ці­лей ма­кро­еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки мо­жуть ма­ти рі­зно­ма­ні­тні фор­ми в умо­вах як ко­ор­ди­на­ції з бо­ку дер

жав­ної вла­ди, так і не­за­ле­жно­сті ЦБ [13]. В остан­ньо­му ви­пад­ку роль дер­жав­но­го бор­гу як ін­стру­мен­ту фіскальної по­лі­ти­ки, який впли­ває на рів­но­ва­гу на­ціо­наль ної со­ці­аль­но еко­но­мі­чної си­сте­ми (СЕС), зро­стає. У будь яко­му ра­зі про­це­си управління змі­на­ми за всі­ма скла­до­ви­ми еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки дер­жа­ви ма­ють бу­ти ско­ор­ди­но­ва­ні в су­ку­пно­сті та у взаємодії окре­мих на­пря­мів (у то­му чи­слі між стру­кту­ра­ми бю­дже­тно по­да­тко­вих ор­га­нів і ав­то­ном­них ре­гу­ля­то­рів гро­шо во кре­ди­тної сфе­ри). До­слі­дни­ки ді­йшли ви­снов­ку, що на­віть за на­яв­но­сті по­лі ти­чних су­пе­ре­чно­стей для уни­кне­н­ня па­ра­до­кса ре­гу­лю­ва­н­ня [1] та для ефе­ктив но­го управління еко­но­мі­кою по­трі­бно ви­зна­ча­ти ці­льо­ві об­ся­ги за­по­зи­чень. Най ча­сті­ше ко­ор­ди­на­ція фі­скаль­них і мо­не­тар­них пра­вил, ви­ко­ри­ста­н­ня бор­го­вих ін­стру­мен­тів ма­ють осо­бли­во­сті в ЄС, де, згі­дно з до­пов­не­н­ням до Ма­а­стрихт сько­го до­го­во­ру, пе­ре­ва­гу що­до ста­бі­лі­за­ції цін від­да­но не­за­ле­жно­му Єв­ро­пей сько­му цен­траль­но­му бан­ку (ЄЦБ). Во­дно­час ко­жна кра­ї­на – член ЄС ре­а­лі­зує ав­то­ном­ну фі­скаль­ну по­лі­ти­ку, окре­мі скла­до­ві якої ко­ор­ди­ну­ю­ться на­дна­ціо­наль ни­ми за­ко­но­дав­чи­ми та підза­кон­ни­ми акта­ми.

В умо­вах но­вої еко­но­мі­чної ре­аль­но­сті СЕС усіх рів­нів сти­ка­ти­му­ться з об ста­ви­на­ми кон­кре­тних по­тря­сінь з бо­ку або про­по­зи­ції, або су­ку­пно­го по­пи­ту у про­сто­ро­во ча­со­во­му аспе­кті. Та­ким чи­ном, ціл­ком слу­шним, на наш по­гляд, є твер­дже­н­ня про те, що фор­ми взаємодії між мо­не­тар­ною та фі­скаль­ною по­лі­ти ка­ми фун­кціо­наль­но за­ле­жать від вну­трі­шніх і зов­ні­шніх шо­ків, зу­мов­ле­них не ста­біль­ні­стю у від­но­си­нах між дер­жа­ва­ми, суб’єкта­ми під­при­єм­ни­цтва та ін.

Зна­чну ува­гу пи­та­н­ням ко­ор­ди­на­ції мо­не­тар­ної та бю­дже­тної політик при ді­ля­ють про­від­ні ві­тчи­зня­ні на­у­ков­ці. В остан­ні ро­ки, з огля­ду на по­тре­би на­у­ко во­го за­без­пе­че­н­ня бю­дже­тно­го про­це­су, в Укра­ї­ні акти­ві­зу­ва­ли­ся дискусії (див., на­при­клад, пра­ці В. Гей­ця [12; 13], А. Гри­цен­ка [14; 15], О. Амо­ші [16], Т. Ко­валь чу­ка [17], С. Ко­ра­блі­на [18], Б. Да­ни­ли­ши­на [19], І. Лу­ні­ної [20] та ін­ших) про не­об­хі­дність ін­те­гра­ції мо­не­тар­ної та бю­дже­тної політик з ура­ху­ва­н­ням єд­но­сті ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку кра­ї­ни. Оче­ви­дно, що ці дві скла­до­ві ма­кро­еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки не є про­ти­ле­жно­стя­ми, між ни­ми мо­жли­ві та не­об­хі­дні вза­є­мозв’язок і вза­є­мо­узго­дже­ність. Ре­зуль­та­ти ба­га­тьох до­слі­джень у сфе­рі ме­то­до­ло­гі­чних за сад фі­нан­со­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, які та­кож мі­стя­ться в за­зна­че­них на­у­ко­вих пра­цях, свід­чать, що по­ши­ре­н­ня ма­кро­еко­но­мі­чно­го впли­ву по­мір­ної бю­дже­тно по­дат ко­вої по­лі­ти­ки та мо­не­тар­ної по­лі­ти­ки “де­ше­вих гро­шей” для до­ся­гне­н­ня взає мозв’яза­них і вза­є­мо­зу­мов­ле­них ці­лей за­по­бі­га­н­ня ін­фля­ції та за­без­пе­че­н­ня зро ста­н­ня ви­ро­бни­цтва не є ефе­ктив­ним. При ре­а­лі­за­ції дов­го­стро­ко­вої по­лі­ти­ки еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня більш об­грун­то­ва­ни­ми є два ме­то­до­ло­гі­чних під­хо­ди. При пер­шо­му, якщо мо­не­тар­на політика є ре­стри­ктив­ною, то фі­скаль­на – екс­пан­сіо ніст­ською. При дру­го­му під­хо­ді обме­жу­валь­ним стає бю­дже­тно по­да­тко­ве ре­гу лю­ва­н­ня, а більш про­актив­ним – гро­шо­во кре­ди­тне.

На наш по­гляд, подаль­ший роз­ви­ток ін­сти­ту­цій­них засад взаємодії фі­скаль ної та мо­не­тар­ної політик за­ле­жа­ти­ме від фун­кціо­наль­них ме­ха­ні­змів де­ле­гу­ван ня пов­но­ва­жень від­по­від­ним стру­кту­рам ме­не­джмен­ту [21]. То­му під­ви­щу­є­ться роль ско­ор­ди­но­ва­них норм і пра­вил, які фор­му­ють управ­лін­ську по­ве­дін­ку па сив­но­го або актив­но­го ха­ра­кте­ру [22]. У та­ко­му кон­текс­ті вар­то при­пу­сти­ти, що зро­ста­ю­чу ре­зуль­та­тив­ність ЦБ, у мі­ру по­си­ле­н­ня їх не­за­ле­жно­го ста­ту­су, мо­жна вва­жа­ти ви­кли­ком для ке­рів­них ор­га­нів у сфе­рі фіскальної по­лі­ти­ки з то­чки зо­ру сту­пе­ня їх ав­то­ном­но­сті. Та­ке твер­дже­н­ня, на на­шу дум­ку, є акту­аль­ним з огля­ду на по­то­чний стан справ. Мо­ні­то­рин­го­ва чи до­рад­ча ді­яль­ність не­за­ле­жних фі­скаль

них ін­сти­ту­цій або рад, які існу­ють у де­яких кра­ї­нах, зде­біль­шо­го, не су­про­во джу­є­ться на­да­н­ням їм за­ко­но­дав­чо вста­нов­ле­них кон­троль­них фун­кцій. На сьо го­дні ме­жі ре­гу­ля­тор­них пов­но­ва­жень бю­дже­тно по­да­тко­вих стру­ктур є зна­чно вуж­чи­ми, ніж об­ся­ги ком­пе­тен­цій ЦБ що­до, на­при­клад, на­гля­ду та пра­во­за­сто­су ва­н­ня у вста­нов­лен­ні про­цен­тних ста­вок. У та­ких дер­жа­вах, як Укра­ї­на, про­гра­ми ре­фор­му­ва­н­ня еко­но­мі­ки ма­ють скла­да­ти­ся на осно­ві ви­вче­н­ня най­кра­щої сві­то вої пра­кти­ки де­ле­гу­ва­н­ня ко­ла прав і зо­бов’язань, а та­кож їх подаль­шої гар­мо­ні за­ції у про­сто­ро­во ча­со­во­му ви­мі­рі з ме­тою отри­ма­н­ня, вре­шті решт, си­нер­ге ти­чно­го ефе­кту від їх взаємодії. Це до­зво­лить від­по­від­ним вла­дним стру­ктур­ним під­роз­ді­лам розв’язу­ва­ти проблеми тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції та кон­тро­лю дер­жав но­го бор­гу, ма­кси­маль­но до­дер­жу­ю­чись прин­ци­пів підзві­тно­сті, з орі­єн­та­ці­єю на єди­ні ке­ро­ва­ні про­зо­рі ба­зи да­них.

Об’єктив­ні тен­ден­ції зро­ста­н­ня сту­пе­ня не­за­ле­жно­сті ЦБ і ви­ко­нав­чих ор­га­нів вла­ди зу­мов­лю­ють не­об­хі­дність об­грун­ту­ва­н­ня ко­ри­гу­валь­них за­хо­дів гро­шо­во кре­ди­тної та бю­дже­тно по­да­тко­вої скла­до­вих фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки дер­жа­ви, спря мо­ва­них на ко­ор­ди­на­цію дій з тар­ге­ту­ва­н­ня ін­фля­ції та своє­ча­сне здій­сне­н­ня ви трат на об­слу­го­ву­ва­н­ня і по­га­ше­н­ня бор­го­вих зо­бов’язань.

До­ста­тньо кон­стру­ктив­ною є, на на­шу дум­ку, то­чка зо­ру ві­до­мих до­слі­дни­ків А. Ді­ксі­та і Л. Лам­бер­ті­ні про те, що лі­дер­ство фіскальної по­лі­ти­ки мо­жна вва­жа ти до­ціль­ні­шим, ніж мо­не­тар­ної [23]. За про­від­ної ро­лі ЦБ існує ба­га­то ри­зи­ків зни­же­н­ня ви­пу­ску і збіль­ше­н­ня втрат су­спіль­ства. Про­ду­ктив­на вза­є­мо­дія двох скла­до­вих фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки, спря­мо­ва­на на мі­ні­мі­за­цію цих втрат, є мо­жли вою, якщо іден­ти­фі­ко­ва­но єди­ні зав­да­н­ня що­до стій­ко­го рів­ня цін, а та­кож на бли­же­н­ня ці­льо­во­го ви­пу­ску до по­тен­ці­аль­но­го. Во­дно­час має зна­че­н­ня чі­тка спе ци­фі­ка­ція у роз­ме­жу­ван­ні ці­ле­по­кла­да­н­ня: ЦБ пі­клу­є­ться тіль­ки про рі­вень цін, а уряд – про ви­пуск.

Для ор­га­нів управління про­бле­ма ви­бо­ру по­ля­гає в то­му, чи по­вин­ні в осно­ві їх зо­бов’язань у рам­ках мо­не­тар­ної та фіскальної політик бу­ти про­зо­рі пра­ви­ла, а та­кож у то­му, які рі­ше­н­ня слід при­йма­ти з огля­ду на кон’юн­ктур­ні об­ста­ви­ни, пов’яза­ні з дис­кре­цій­ною нор­ма­тив­ною ба­зою. Від­су­тність у фі­скаль­ній по­лі­ти­ці вбу­до­ва­них ста­бі­лі­за­то­рів, зде­біль­шо­го, не узго­джу­є­ться з про­ве­де­н­ням мо­не­тар ної по­лі­ти­ки на ба­зі фор­маль­но ви­зна­че­них транс­па­рен­тних пра­вил. Ко­ор­ди­на ція має спря­мо­ву­ва­ти­ся на те, щоб на­слід­ки гро­шо­во кре­ди­тної по­лі­ти­ки не об ме­жу­ва­ли бю­дже­тно по­да­тко­вий ре­гу­ля­тор­ний по­тен­ці­ал. Крім то­го, вар­то за ува­жи­ти, що не­спо­ді­ва­на ін­фля­ція, по су­ті, озна­чає ви­тра­ти до­мо­го­спо­дарств у ви­гля­ді так зва­но­го “ін­фля­цій­но­го по­да­тку” на су­спіль­ний до­бро­бут. От­же, на яв­ність зо­бов’язань уря­ду і ре­а­лі­за­ція по­лі­ти­ки, що грун­ту­є­ться на вка­за­них пра ви­лах, по­вин­ні су­про­во­джу­ва­ти­ся гну­чкою вза­є­мо­ді­єю еко­но­мі­чних від­но­син рі­зних сфер со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го про­сто­ру.

Не менш ва­жли­вим стра­те­гі­чним ін­стру­мен­том уря­ду є дер­жав­ний борг, ста­бі лі­за­ція яко­го тра­ди­цій­но по­стає го­лов­ною ме­тою ма­кро­еко­но­мі­чно­го ре­гу­лю­ван ня. Що­до взаємодії фіскальної та мо­не­тар­ної політик, то ва­жли­во, на на­шу дум­ку, роз­гля­да­ти дер­жав­ний борг не тіль­ки як ці­льо­вий орі­єн­тир для дер­жав­них аген­тів, але й як стра­те­гі­чний ін­стру­мент уря­ду, вра­хо­ву­ю­чи йо­го вплив на по­ве­дін­ку май бу­тніх уря­дів. Ди­ску­сія нав­ко­ло ці­єї проблеми ве­де­ться у ві­до­мих на­у­ко­вих до­слі дже­н­нях [24; 25]. За­хо­ди що­до за­по­бі­га­н­ня су­ве­рен­но­му де­фол­ту істо­тно впли­ва ють на основ­ні пі­до­йми до­бро­бу­ту ре­зи­ден­тів кра­ї­ни. Ті­єю мі­рою, якою уряд ре

гу­лює стан і ди­на­мі­ку за­по­зи­чень сьо­го­дні, ви­зна­ча­є­ться на­бір аль­тер­на­тив, до сту­пних по­лі­ти­кам, які при­йдуть до вла­ди в май­бу­тньо­му.

Ве­ли­ке зна­че­н­ня у вдо­ско­на­лен­ні спосо­бів взаємодії між ре­гу­ля­тор­ни­ми мо не­тар­ни­ми і фі­скаль­ни­ми ор­га­на­ми для ко­жно­го з них ма­ють ста­тус, сту­пінь ав­то ном­но­сті, про­це­ду­ри ви­зна­че­н­ня ме­ти й фун­кціо­наль­ні осо­бли­во­сті. На дум­ку окре­мих на­у­ков­ців [26], якщо гро­шо­во кре­ди­тні стру­кту­ри мо­ти­во­ва­но на не­до пу­ще­н­ня від­хи­лень від вста­нов­ле­но­го рів­ня ін­фля­ції, а бю­дже­тно по­да­тко­ві – зде біль­шо­го, орі­єн­то­ва­но на ре­зуль­тат, то їх спіль­на ді­яль­ність мо­же спри­чи­ни­ти тиск на су­ку­пний по­пит. Та­ка то­чка зо­ру зу­мов­лює чи­слен­ні дискусії. У свою чер­гу, за­хо­ди що­до ста­бі­лі­за­ції дер­жав­но­го бор­гу і змі­цне­н­ня ре­зуль­та­тив­но­сті ді­яль­но­сті фі­скаль­них ор­га­нів мо­жуть при­зве­сти до ін­фля­цій­них на­слід­ків, че­рез які ЦБ бу­де зму­ше­ний під­ви­щи­ти про­цен­тні став­ки. В та­ко­му са­мо­му кон­текс­ті для кра­їн з рі­зним рів­нем роз­ви­тку ва­жли­вим є пи­та­н­ня зво­ро­тно­го впли­ву бю­дже­тно по да­тко­вих стру­ктур на по­ка­зни­ки ін­фля­ції, а та­кож на мо­жли­во­сті під­три­ма­н­ня про­цен­тних ста­вок на ниж­чих рів­нях.

З огля­ду на це, ме­та стат­ті – об­грун­ту­ва­ти шля­хи онов­ле­н­ня ін­сти­ту­цій­них засад взаємодії фіскальної та мо­не­тар­ної політик Укра­ї­ни, спря­мо­ва­них на до ся­гне­н­ня не­ін­фля­цій­но­го, ста­біль­но­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Удо­ско­на­ле­н­ня на­ле­жно­го ко­ор­ди­на­цій­но­го ме­ха­ні­зму між дво­ма клю­чо­ви­ми еле­мен­та­ми дер жав­но­го фі­нан­со­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня має від­бу­ва­ти­ся на ма­кро та мі­кро­рів­нях ді­яль но­сті еко­но­мі­чних аген­тів з ви­ко­ри­ста­н­ням норм і пра­вил, які не су­пе­ре­чать одне одно­му. От­же, в умо­вах ви­со­ко­го рів­ня еко­но­мі­чної не­ви­зна­че­но­сті ме­то­до­ло­гі­чні під­хо­ди до ви­бо­ру й ви­ко­ри­ста­н­ня бю­дже­тно по­да­тко­вих і гро­шо­во кре­ди­тних ін­стру­мен­тів до­ся­гне­н­ня фі­нан­со­вої ста­біль­но­сті та за­без­пе­че­н­ня еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня слід фор­му­ва­ти з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей роз­ви­тку на­ціо­наль­ної СЕС. Від­по­від­ні ре­ко­мен­да­ції на се­ре­дньо і дов­го­стро­ко­ву пер­спе­кти­ву ма­ють грун­ту­ва­ти­ся на ре­зуль­та­тах ана­лі­зу та уза­галь­не­н­ня пе­ре­до­во­го між­на­ро­дно­го до­сві­ду з ме­тою йо­го ім­пле­мен­та­ції у ві­тчи­зня­ну пра­кти­ку дер­жав­но­го ре­гу­лю ва­н­ня.

В Укра­ї­ні озна­ки де­ста­бі­лі­за­ції про­тя­гом 26 ро­ків не­за­ле­жно­сті про­яв­ля­ю­ться за сце­на­рі­я­ми, схо­жи­ми з тран­зи­тив­ни­ми си­ро­вин­ни­ми еко­но­мі­ка­ми: по­гір­шен ня кон’юн­кту­ри на сві­то­вих то­вар­них рин­ках – ско­ро­че­н­ня над­хо­джень до бю дже­ту – збіль­ше­н­ня бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту – не­за­без­пе­че­на гро­шо­ва емі­сія – ви ни­кне­н­ня на­пру­же­но­сті на ва­лю­тно­му рин­ку – втра­та ва­лю­тних ре­зер­вів НБУ – де­валь­ва­ція на­ціо­наль­ної ва­лю­ти – па­ні­ка вкла­дни­ків на бан­ків­сько­му рин­ку – ці­но­ва де­ста­бі­лі­за­ція на спо­жив­чо­му рин­ку – під­ви­ще­н­ня та­ри­фів при­ро­дни­ми мо­но­по­лі­ста­ми – змен­ше­н­ня ре­аль­них до­хо­дів на­се­ле­н­ня – жорс­тка мо­не­тар­на політика НБУ з ме­тою ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції. На жаль, в остан­ні пе­рі­о­ди кри­зо­ві ци­кли ста­ли ви­ни­ка­ти ча­сті­ше. У зга­да­ні два де­ся­ти­річ­чя в Укра­ї­ні не­о­дно­ра­зо­во де­кла­ру­ва­лись єди­ні зав­да­н­ня ста­ло­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, а та­кож під­три­ма­н­ня ди­на­мі­ки ін­фля­ції та бор­го­вих зо­бов’язань дер­жа­ви на без­пе­чно­му рів­ні. Пе­ред ба­ча­ло­ся ви­ко­ри­ста­н­ня фі­скаль­них і мо­не­тар­них пі­дойм з ура­ху­ва­н­ням прин­ци пу ком­пле­мен­тар­но­сті з бо­ку уря­ду, цен­траль­них ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди (ЦОВВ) і НБУ. Вна­слі­док ря­ду зов­ні­шніх шо­ків у 2008 р. і про­я­вів гло­баль­ної фі­нан­со­во еко­но­мі­чної кри­зи ста­ло оче­ви­дним, що в Укра­ї­ні скла­ла­ся не­до­ско­на­ла ін­сти­ту цій­на стру­кту­ра на­ціо­наль­ної СЕС. Ме­не­джмент у сфе­рі еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки від­бу­вав­ся за рі­зни­ми на­пря­ма­ми без на­ле­жно­го узго­дже­н­ня йо­го скла­до­вих.

Стра­те­гі­чним орі­єн­ти­ром у ре­фор­му­ван­ні еко­но­мі­ки Укра­ї­ни є пе­ре­хід від по­віль­ної ди­на­мі­ки змін і зро­ста­ю­чої не­рів­но­сті в СЕС до все­ося­жно­го, ін­клю зив­но­го під­не­се­н­ня. При цьо­му слід ма­ти на ува­зі за­гро­зи шо­ків по­лі­ти­чної та со­ці­аль­но еко­но­мі­чної не­ви­зна­че­но­сті. За да­ни­ми МВФ *, до ва­жли­вих зов­ні­шніх і вну­трі­шніх фа­кто­рів впли­ву на сту­пінь рів­но­ва­ги ста­ну на­ціо­наль­них еко­но­мік мо­жна від­не­сти:

– по­рів­ня­но не­зна­чне зро­ста­н­ня про­ду­ктив­но­сті та ін­ве­сти­цій, що обме­жує мо­жли­во­сті під­не­се­н­ня і не до­зво­ляє по­збу­ти­ся тя­га­ря по­зик у се­кто­раль­но­му ви­мі­рі;

– імо­вір­ність подаль­шо­го по­гір­ше­н­ня не­га­тив­но­го впли­ву окре­мих фа­кто­рів ура­зли­во­сті – швид­шо­го під­ви­ще­н­ня про­цен­тних ста­вок і зни­же­н­ня цін на си­ро вин­ні то­ва­ри, істо­тно­го змі­цне­н­ня кур­су до­ла­ра;

– ви­со­кі ри­зи­ки ма­те­рі­а­лі­за­ції умов­них зо­бов’язань, які ви­ни­кли че­рез уря до­ві га­ран­тії по кор­по­ра­тив­них кре­ди­тах, у ме­жах бор­го­вої си­ту­а­ції з дер­жав­ни­ми за­по­зи­че­н­ня­ми у кра­ї­нах з рин­ка­ми, що фор­му­ю­ться; – за­гро­зи для стій­ко­сті фі­нан­со­вих си­стем з огля­ду на кі­бер­ри­зи­ки то­що. У на­шій дер­жа­ві в ро­ки фі­нан­со­вих по­тря­сінь бра­ку­ва­ло на­у­ко­во об­грун­то­ва них онов­ле­них під­хо­дів до пра­кти­ки еко­но­мі­чно­го ре­гу­лю­ва­н­ня (зокре­ма, що­до ро­лі та ін­сти­ту­цій­них засад взаємодії фіскальної та мо­не­тар­ної скла­до­вих фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки, а та­кож її еле­мен­тів). У кра­ї­нах з рин­ка­ми, що фор­му­ю­ться (в то­му чи­слі в Укра­ї­ні), для фі­нан­со­вих ін­сти­ту­тів кон­тро­лю й до­ві­ри, в кон­текс­ті взаємодії бю дже­тно по­да­тко­вої та гро­шо­во кре­ди­тної політик, ха­ра­ктер­ним є пе­ре­ва­жа­н­ня від­но­син суб­сти­ту­ціо­наль­но­сті над від­но­си­на­ми ком­пле­мен­тар­но­сті. У свою чер­гу, під­ви­ще­н­ня ро­лі остан­ніх спри­я­ти­ме роз­ши­рен­ню сфе­ри лі­кві­дно­сті обі­гу ко­штів.

То­му основ­ни­ми се­ре­дньо­стро­ко­ви­ми пер­спе­кти­ва­ми у 2017 р. Уря­дом Украї ни спіль­но з МВФ бу­ло ви­зна­че­но **: при­ско­ре­н­ня стру­ктур­них ре­форм; спря­му ва­н­ня гро­шо­во кре­ди­тних пі­дойм на оздо­ров­ле­н­ня бан­ків­ської си­сте­ми; за­про­ва дже­н­ня ви­ва­же­них і гну­чких ва­лю­тно кур­со­вих пі­дойм; подаль­ше змі­цне­н­ня дер жав­них фі­нан­сів на ба­зі кон­со­лі­да­ції ви­да­тків і вдо­ско­на­ле­н­ня опо­да­тку­ва­н­ня. Без умов­но, вста­нов­ле­ні ці­лі обме­жу­ють за­сто­су­ва­н­ня ін­стру­мен­тів фіскальної та мо не­тар­ної політик прі­о­ри­те­та­ми роз­ви­тку і осо­бли­во­стя­ми кри­зо­вих явищ у по то­чно­му ча­со­во­му про­між­ку. У свою чер­гу, ре­зуль­та­тив­на вза­є­мо­дія ін­сти­ту­тів гро шо­во кре­ди­тної та бю­дже­тно по­да­тко­вої політик ви­ма­гає єд­но­сті як у по­нят­тє­во оцін­но­му аспе­кті, так і в ор­га­ні­за­цій­но­му. Зокре­ма, вла­дні стру­кту­ри по­кли­ка­ні ре­гу­лю­ва­ти стру­кту­ру ви­тра­ча­н­ня бю­дже­тних ко­штів, вра­хо­ву­ю­чи осо­бли­во­сті впли ву дер­жав­них ви­трат на еко­но­мі­чну ди­на­мі­ку в ко­ро­тко та дов­го­стро­ко­во­му пе­ріо дах. У фа­зі кри­зи бю­дже­тно по­да­тко­ва си­сте­ма по­вин­на ма­ти сти­му­лю­ю­чий ха­рак тер, а при пе­ре­хо­ді до фа­зи під­не­се­н­ня мо­жли­вою є її фі­скаль­на пе­ре­орі­єн­та­ція на стри­му­ва­н­ня на­дмір­но­го зро­ста­н­ня і на за­без­пе­че­н­ня зба­лан­со­ва­но­го роз­ви­тку.

У роз­ви­ну­тих кра­ї­нах у 2016 р., пі­сля три­ва­ло­го пе­рі­о­ду криз, п’яти­рі­чні тен ден­ції бю­дже­тної кон­со­лі­да­ції ма­ли озна­ки по­мі­тно­го пом’якше­н­ня зав­дя­ки за­хо

дам фіскальної по­лі­ти­ки. Ві­дно­сно 2017 і на­сту­пних ро­ків прийня­то при­пу­ще­н­ня про збе­ре­же­н­ня ней­траль­но­го ре­гу­ля­тор­но­го се­ре­до­ви­ща в ці­ло­му і спів­від­но­ше­н­ня дис­кре­цій­них і не­дис­кре­цій­них бю­дже­тно"по­да­тко­вих пі­дойм зокре­ма. Як ре­зуль" тат, у се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві ско­ри­го­ва­но очі­ку­ва­н­ня що­до ди­на­мі­ки дер" жав­но­го бор­гу: за­мість змен­ше­н­ня про­гно­зу­є­ться тіль­ки йо­го ста­бі­лі­за­ція з рів­нем, який пе­ре­ви­щує 100% ВВП *.

До­ціль­но роз­гля­ну­ти ди­на­мі­ку де­яких фі­скаль­них по­ка­зни­ків Укра­ї­ни по" рів­ня­но із се­ре­дні­ми зна­че­н­ня­ми: по"пер­ше, гру­пи кра­їн за кла­си­фі­ка­ці­єю МВФ ** (до яких на­ле­жить і на­ша дер­жа­ва), по"дру­ге – тих са­мих кра­їн у Єв­ро­пей­сько­му ре­гіо­ні, а та­кож 10 кра­їн G"20, що роз­ви­ва­ю­ться *** (рис. 1–4 **** ). Упро­довж 2008– 2014 рр. фі­скаль­ний ба­ланс се­кто­ру за­галь­но­го дер­жав­но­го управління (ЗДУ) ха" ра­кте­ри­зу­вав­ся пер­ма­нен­тним де­фі­ци­том (у се­ре­дньо­му мі­нус 4,5% ВВП), який у біль­шо­сті ро­ків пе­ре­бу­вав на рів­ні, ниж­чо­му від допу­сти­мих па­ра­ме­трів фі­скаль" ної ста­біль­но­сті для кра­їн ЄС, і був зна­чно мен­шим від се­ре­дньо­го по­ка­зни­ка по кра­ї­нах Єв­ро­пи та по кра­ї­нах з рин­ка­ми, що фор­му­ю­ться (див. рис. 1). Це на­ра­жа" ло дер­жав­ні фінанси на ри­зи­ки для фіскальної ста­біль­но­сті, які пов­ною мі­рою про­я­ви­ли­ся про­тя­гом кри­зи 2015–2016 рр., ко­ли дер­жа­ва бу­ла зму­ше­на стрім­ко кон­со­лі­ду­ва­ти свої ви­да­тки (див. рис. 3) і при­ве­сти фі­скаль­ний ба­ланс до прий" ня­тно­го рів­ня (в се­ре­дньо­му мі­нус 1,7% ВВП).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.