КУЛІКОВ Г. Т. – За­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли та її вар­тість: по­ня­т­тя, тен­ден­ції, по­ка­зни­ки

УДК 331.522.4

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - * Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня : стат. зб. ; [за ред. М.С. Ку­знє­цо­вої]. – К. : Дер­жав+ на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2017. – 455 с. – С. 148–149 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до+ сту­пу : http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ9_u.htm.

Г.Т. КУЛІКОВ, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, го­лов­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник про­блем­ної на­у­ко­во до­слі­дної ла­бо­ра­то­рії со­ці­аль­них до­слі­джень рин­ку пра­ці Ін­сти­ту­ту під­го­тов­ки ка­дрів Дер­жав­ної слу­жби зайня­то­сті України (Ки­їв)

ЗА­ТРА­ТИ НА УТРИ­МА­Н­НЯ РО­БО­ЧОЇ СИ­ЛИ ТА ЇЇ ВАР­ТІСТЬ: ПО­НЯ­Т­ТЯ, ТЕН­ДЕН­ЦІЇ, ПО­КА­ЗНИ­КИ

Уто­чне­но де­які по­ня­т­тя за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Ви­яв­ле­но тен­ден­ції за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні та зарубіжних кра­ї­нах і про­ве­де­но їх по­рів­няль­ний ана­ліз. Об­грун­то­ва­но не­об­хі­дність роз­ме­жу­ва­н­ня ре­аль­них за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли з по­зи­цій ро­бо­то­дав­ця і на­йма­но­го пра­ців­ни­ка. На­да­но про­по­зи­ції що­до змі­ни скла­ду по­ка­зни­ків вар­то­сті ро­бо­чої си­ли. Ви­ро­бле­но ре­ко­мен­да­ції з удо­ско­на­ле­н­ня ста­ти­сти­чk ної ін­фор­ма­ції про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Клю­чо­ві сло­ва: вар­тість ро­бо­чої си­ли, за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, за­тра­ти на пер­со­нал, за­ро­бі­тна пла­та, со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня пра­ців­ни­ків, ком­пен­са­ції, не­ма­те­ріk аль­ні ви­пла­ти. GENNADIIKULIKOV, Doctor of Econ. Sci., Principal Researcher of the Research Laboratory for Social Research of the Labor Market Ukrainian State Employment Service Training Institute (Kyiv)

LABOR COSTS AND COST OF LABOR: CONCEPTS, TRENDS, INDICATORS

Certain concepts of labor costs have been clarified. Trends in labor costs in Ukraine and abroad are revealed and their comparative analysis is carried out. The need to delimit the real labor costs from positions of employer and employee is substantiated. Proposals have been made to change the composition of cost of labor indicators. Recommendations have been developed to improve statistical information on labor costs. Keywords: cost of labor, labor costs, personnel costs, wages, social security of employees, compensations, intangible payments.

Основ­ни­ми ін­ди­ка­то­ра­ми кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті еко­но­мі­ки і рів­ня жи­т­тя на­се­ле­н­ня є по­ка­зни­ки за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Швид­ке зро­ста­н­ня кіль­ко­сті при­ва­тних під­при­ємств ви­кли­ка­ло збіль­ше­н­ня по­пи­ту на ін­фор­ма­цію про те, яку час­тку при­бу­тку ро­бо­то­да­вець по­ви­нен вкла­да­ти в роз­ви­ток пер­со­на+ лу сво­го під­при­єм­ства і якою має бу­ти час­тка йо­го за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в за­галь­них за­тра­тах на ви­ро­бни­цтво. Стру­кту­ра і ди­на­мі­ка за­трат на утри+ © Куліков Ген­на­дій Ти­мо­фі­йо­вич (Kulikov Gennadii), 2018; e+mail: cde976@ukr.net.

ма­н­ня ро­бо­чої си­ли від­обра­жа­ють про­по­зи­цію ро­бо­чої си­ли з бо­ку при­ва­тних осіб і по­пит на неї з бо­ку під­при­ємств, а то­му є ва­жли­ви­ми озна­ка­ми рин­ку пра­ці.

Пи­та­н­ням ви­зна­че­н­ня та облі­ку за­трат ро­бо­то­дав­ців на ро­бо­чу си­лу за­йма­ли+ ся де­які укра­їн­ські на­у­ков­ці [1, с. 560, 561; 2, с. 23–27]. Во­дно­час в еко­но­мі­чній лі­те­ра­ту­рі на­ле­жним чи­ном не роз­кри­то зна­чу­щість цих за­трат як фа­кто­ра від­тво+ ре­н­ня ро­бо­чої си­ли в си­сте­мі со­ці­аль­но+тру­до­вих від­но­син, крім то­го, їх не ви­ок+ рем­ле­но в пев­ну гру­пу. Не­ви­рі­ше­ною за­ли­ша­є­ться про­бле­ма усу­не­н­ня кри­ти­чної дис­про­пор­ції між вар­ті­стю пра­ці (за­тра­та­ми ро­бо­то­дав­ця на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли) і вар­ті­стю роз­ши­ре­но­го від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли. В еко­но­мі­чних слов­ни+ ках та ен­ци­кло­пе­ді­ях на­ве­де­но фор­му­лю­ва­н­ня рі­зно­го ро­ду за­трат, але там не­має на­віть згад­ки про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли або її вар­тість [3, с. 560, 596; 4, с. 239–241, 639, 640].

З ура­ху­ва­н­ням цьо­го ме­та стат­ті – уто­чни­ти де­які по­ня­т­тя, які сто­су­ю­ться вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, і ста­ти­сти­чні по­ка­зни­ки за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, об­грун­ту­ва­ти не­об­хі­дність роз­ме­жу­ва­н­ня ре­аль­них за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли з по­зи­цій ро­бо­то­дав­ця і на­йма­но­го пра­ців­ни­ка, роз­ро­би­ти ре­ко­мен­да­ції з удо­ско­на­ле­н­ня ста­ти­сти­чно­го облі­ку за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Аспект до­слі­дже­н­ня в основ­но­му ста­ти­сти­чний, з ви­сві­тле­н­ням тіль­ки де­яких те­о­ре­тич+ них пи­тань.

По­ня­т­тя “вар­тість ро­бо­чої си­ли” і “за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли”

Про­ве­де­ний ана­ліз свід­чить про не­об­хі­дність уто­чне­н­ня по­ня­тій­но+тер­мі­но+ ло­гі­чно­го апа­ра­ту вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, оскіль­ки спо­сте­рі­га­є­ться плу­та­ни­на в де­яких по­ня­т­тях. Еко­но­мі­чну ка­те­го­рію “вар­тість ро­бо­чої си­ли” бу­ло за­про­ва+ дже­но в 50+ті ро­ки XIX ст., пі­сля гли­бо­ко­го ви­вче­н­ня дій­сно­сті та ре­тель­но­го ана+ лі­зу праць осно­во­по­ло­жни­ка кла­си­чної по­літ­еко­но­мії А. Смі­та і йо­го по­слі­дов­ни+ ка Д. Рі­кар­до. Вар­тість ро­бо­чої си­ли – це еко­но­мі­чна ка­те­го­рія і фун­да­мен­таль­на про­бле­ма су­ча­сної економічної теорії. Ці­лі та мо­ти­ви ді­яль­но­сті еко­но­мі­чних суб’єктів уста­нов­лю­ю­ться на осно­ві теорії вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, про­те у ви­зна+ чен­ні су­ті та змі­сту ці­єї економічної ка­те­го­рії єд­но­сті до­сі не­має.

У за­галь­но­прийня­то­му ва­рі­ан­ті під вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли ро­зу­мі­є­ться вар­тість на­бо­ру спо­жив­чих то­ва­рів і по­слуг, які за­без­пе­чу­ють роз­ши­ре­не від­тво­ре­н­ня ро+ бо­чої си­ли (на­при­клад, сім’я ви­хо­вує трьох ді­тей), що від­по­від­ає се­ре­дньо­му рів­ню спо­жи­ва­н­ня, який склав­ся у су­спіль­стві в цей пе­рі­од. Про­те ви­зна­че­н­ня вар­то­сті ро­бо­чої си­ли з по­зи­цій її від­тво­ре­н­ня не до­зво­ляє вра­ху­ва­ти її якість – осві­ту, ква+ лі­фі­ка­цію пра­ців­ни­ка то­що, адже са­ме ці чин­ни­ки ха­ра­кте­ри­зу­ють істин­ну вар­тість ро­бо­чої си­ли.

За роз­ра­хун­ка­ми до­кто­ра те­хні­чних на­ук Ю. Звя­гіль­сько­го, у I пів­річ­чі 2013 р. в До­не­цьку за­ро­бі­ток ко­жно­го пра­цю­ю­чо­го чле­на сім’ї, не­об­хі­дний для за­без+ пе­че­н­ня роз­ши­ре­но­го від­тво­ре­н­ня, по­ви­нен був ста­но­ви­ти 11419 грн./міс., або 1087 єв­ро/міс. (за кур­сом ва­лют – 10,5 грн. за 1 єв­ро). При цьо­му до ви­трат укра­їн+ ської сім’ї, не­об­хі­дних для від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли, не вклю­че­но ку­пів­лю осо+ би­сто­го ав­то­мо­бі­ля і га­ра­жа, ви­тра­ти на йо­го утри­ма­ня, ре­монт, бен­зин, про­ти+ угін­ні за­со­би, по­слу­ги мо­біль­но­го зв’яз­ку, за­ру­бі­жні по­до­ро­жі та ін. На йо­го дум+ ку, рі­вень вар­то­сті ро­бо­чої си­ли і від­по­від­на ці­на ро­бо­чої си­ли (з до­да­тко­вим ко­ри­гу­ва­н­ням що­до по­пи­ту і про­по­зи­ції на рин­ку пра­ці) істо­тно пе­ре­ви­щу­ють на­яв­ний в укра­їн­ській еко­но­мі­ці рі­вень зар­плат. Зокре­ма, в I пів­річ­чі 2013 р. він був у 3,6 ра­за ви­щим за се­ре­дньо­мі­ся­чну зар­пла­ту (3181 грн.) [5, с. 83].

Ана­ло­гі­чний роз­ра­ху­нок вар­то­сті роз­ши­ре­но­го від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли був про­ве­де­ний про­фе­со­ром Санкт+пе­тер­бурзь­ко­го дер­жав­но­го уні­вер­си­те­ту М. По+ по­вим у ли­сто­па­ді 2011 р. Роз­ра­ху­нок по­ка­зав ще біль­ші роз­бі­жно­сті між зар­пла+ тою і вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли. За твер­дже­н­ням про­фе­со­ра, на­віть так зва­ні ви­со­ко+ опла­чу­ва­ні пра­ців­ни­ки отри­му­ють ли­ше 20–30% вар­то­сті сво­єї ро­бо­чої си­ли, вна+ слі­док чо­го смер­тність у Ро­сії пе­ре­ви­щує на­ро­джу­ва­ність, а на­се­ле­н­ня кра­ї­ни ско­ро­чу­є­ться [6].

За на­ши­ми роз­ра­хун­ка­ми, гі­дна зар­пла­та в ре­гіо­нах України, яка за­без­пе­чу­ва­ла б сьо­го­дні роз­ши­ре­не від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли, по­вин­на бу­ти в ме­жах 36–60 тис. грн. на мі­сяць.

Згі­дно з роз­ши­ре­ним тра­кту­ва­н­ням, при ви­зна­чен­ні вар­то­сті ро­бо­чої си­ли не­об­хі­дно вра­хо­ву­ва­ти не тіль­ки за­тра­ти ро­бо­то­дав­ців на її утри­ма­н­ня, але й ви+ тра­ти дер­жа­ви на під­го­тов­ку ка­дрів, ін­ди­ві­ду­аль­ні ви­тра­ти гро­ма­дян на фор­му+ ва­н­ня і роз­ви­ток зді­бно­стей до пра­ці, що до­зво­ляє про­ана­лі­зу­ва­ти пов­ні за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в мас­шта­бах су­спіль­ства.

Це збі­га­є­ться з ви­зна­че­н­ням К. Мар­кса, від­по­від­но до яко­го вар­тість ро­бо­чої си­ли зво­ди­ться до вар­то­сті пев­ної су­ми жит­тє­вих за­со­бів [7]. Не­об­хі­дно за­зна­чи+ ти, що у кра­ї­нах ЄС не ба­чать рі­зни­ці між за­тра­та­ми на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли і за­галь­ною вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли, яку при­рів­ню­ють до за­галь­ної су­ми за­трат ро+ бо­то­дав­ців на на­йма­н­ня пер­со­на­лу *.

Згі­дно з ре­зо­лю­ці­єю XI Мі­жна­ро­дної кон­фе­рен­ції із ста­ти­сти­ки пра­ці (жов+ тень 1966 р.), вар­тість ро­бо­чої си­ли – це роз­мір фа­кти­чних за­трат на­йма­ча на утри5 ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Во­ни вклю­ча­ють пла­ту за ви­ко­на­ну ро­бо­ту і не­від­пра­цьо­ва+ ний час, пре­мії та ви­на­го­ро­ди, вар­тість їжі, на­по­їв та ін­ших ви­трат у на­ту­раль­ній фор­мі, ви­тра­ти на за­без­пе­че­н­ня жи­тлом, со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня, про­фе­сій­не на+ вча­н­ня, куль­тур­но+по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ва­н­ня то­що, а та­кож по­да­тки, які від­но+ ся­ться до за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. От­же, за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли – це вар­тість ро­бо­чої си­ли тіль­ки для ро­бо­то­дав­ця. Тут не вра­хо­ву­ю­ться за+ тра­ти на здо­бу­т­тя осві­ти або ква­лі­фі­ка­ції, пе­ре­пі­дго­тов­ку то­що.

Про­ве­де­ний на­ми ана­ліз свід­чить, що існу­ють за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, які не від­но­ся­ться до фон­ду опла­ти пра­ці, то­му це по­ня­т­тя ви­ма­гає уто­чнен+ ня. Як ві­до­мо, зга­да­ний фонд скла­да­є­ться з основ­ної за­ро­бі­тної пла­ти, до­да­тко­вої за­ро­бі­тної пла­ти, ін­ших за­охо­чу­валь­них і ком­пен­са­цій­них ви­плат. До остан­ніх на+ ле­жать ви­пла­ти у фор­мі ви­на­го­род за під­сум­ка­ми ро­бо­ти за рік, пре­мії за спе­ці­аль+ ни­ми си­сте­ма­ми і по­ло­же­н­ня­ми, ком­пен­са­цій­ні та ін­ші гро­шо­ві й ма­те­рі­аль­ні ви+ пла­ти, які не пе­ред­ба­ча­ю­ться акта­ми чин­но­го за­ко­но­дав­ства або здій­сню­ю­ться по+ над вста­нов­ле­ну вка­за­ни­ми акта­ми нор­му і ви­зна­че­ні в ко­ле­ктив­но­му до­го­во­рі під­при­єм­ства.

У Ко­де­ксі за­ко­нів про пра­цю України (КЗПП України) вка­за­но га­ран­тії та ком+ пен­са­ції, які не від­но­ся­ться до фон­ду опла­ти пра­ці: при пе­ре­їзді на ро­бо­ту в ін­шу мі­сце­вість (ст. 120), при слу­жбо­вих від­ря­дже­н­нях (ст. 121), при зно­ше­но­сті ін­стру+ мен­тів, які на­ле­жать пра­ців­ни­кам, під час ви­ко­ри­ста­н­ня їх у тру­до­вій ді­яль­но­сті (ст. 125) то­що **.

Слід під­кре­сли­ти, що по­ня­т­тя “ком­пен­са­ція” від­рі­зня­є­ться від по­ня­т­тя “за+ ро­бі­тна пла­та”. Пе­ре­лік скла­до­вих ча­стин за­ро­бі­тної пла­ти чі­тко ви­зна­че­но за­ко+ но­дав­ством і нор­ма­тив­но+пра­во­ви­ми акта­ми: КЗПП України, За­ко­ном України “Про опла­ту пра­ці”, Ін­стру­кці­єю зі ста­ти­сти­ки за­ро­бі­тної пла­ти.

Не при­мен­шу­ю­чи зна­че­н­ня по­ня­т­тя “за­ро­бі­тна пла­та”, слід кон­ста­ту­ва­ти, що ни­ні ця ка­те­го­рія пов­ною мі­рою не від­обра­жає весь спектр ви­плат, ви­на­го­род і благ, які на­дає ро­бо­то­да­вець на­йма­но­му пра­ців­ни­ко­ві за за­лу­че­н­ня йо­го до тру­до+ во­го про­це­су (ство­ре­н­ня ма­те­рі­аль­них і не­ма­те­рі­аль­них благ) і за роз­по­ря­дже­н­ня йо­го ре­зуль­та­та­ми (про­ду­кта­ми), отри­ма­ни­ми у про­це­сі за­сто­су­ва­н­ня ро­бо­чої си­ли (ком­пе­тен­цій, люд­сько­го ка­пі­та­лу) [8]. Сло­во “ком­пен­са­ція” тра­кту­є­ться як від­шко­ду­ва­н­ня (втрат, зби­тків, втра­че­них фун­кцій то­що) [9]. Це мо­же бу­ти від­шко+ ду­ва­н­ня мо­раль­но­го і ма­те­рі­аль­но­го зби­тку, зав­да­но­го важ­ки­ми і шкі­дли­ви­ми умо­ва­ми пра­ці, у то­му чи­слі шко­ди здо­ров’ю. Ком­пен­су­ва­ти слід те, що не до­да­но пра­ців­ни­ко­ві. На­при­клад, мо­ло­дим спів­ро­бі­тни­кам з не­зна­чним до­сві­дом низь­ку зар­пла­ту іно­ді ком­пен­су­ють мо­жли­ві­стю ста­жу­вань, до­да­тко­во­го на­вча­н­ня. Біль­шість ком­пен­са­цій втра­ча­ють сенс за умо­ви за­без­пе­че­н­ня гі­дної опла­ти пра­ці, тоб­то ком­пен­са­ція пев­ною мі­рою є при­ни­зли­вою для пра­ців­ни­ка, на від­мі­ну від со­ці­аль­но­го па­ке­та. Під со­ці­аль­ним па­ке­том слід ро­зу­мі­ти рі­зні піль­ги, які пра­ців+ ник отри­мує крім за­ро­бі­тної пла­ти (по­са­до­во­го окла­ду), і со­ці­аль­ні га­ран­тії, які під­ви­щу­ють рі­вень йо­го жи­т­тя.

Еко­но­мі­чна при­ро­да ви­плат, що фор­му­ють со­ці­аль­ний па­кет, по­ля­гає в то­му, що во­ни ви­ма­га­ють від ро­бо­то­дав­ця пев­них фі­нан­со­вих за­трат. Не­об­хі­дно та­кож ура­хо­ву­ва­ти, що де­які за­охо­че­н­ня здій­сню­ю­ться не в гро­шо­во­му ви­ра­жен­ні: від­по­від­но до за­ко­но­дав­ства, без­опла­тно на­да­ні окре­мим ка­те­го­рі­ям пра­ців­ни­ків жи­тло, ву­гі­л­ля, ко­му­наль­ні по­слу­ги; за­без­пе­че­н­ня без­ко­штов­ним мо­біль­ним зв’яз+ ком; не опла­чу­ва­ний пра­ців­ни­ка­ми фор­ме­ний одяг; вар­тість про­ду­кції, ви­да­ної пра­ців­ни­кам при на­ту­раль­ній фор­мі опла­ти пра­ці; пен­сій­не, ме­ди­чне стра­ху­ван+ ня, або­не­мен­ти у гру­пи здо­ров’я, пу­тів­ки спів­ро­бі­тни­кам і чле­нам їхніх сі­мей на лі­ку­ва­н­ня і від­по­чи­нок; на­да­н­ня про­їзних кви­тків, які пер­со­наль­но роз­по­ді­ля+ ються між пра­ців­ни­ка­ми; пе­ред­пла­та га­зет і жур­на­лів то­що. Вар­тість со­ці­аль­но­го па­ке­та мо­же ста­но­ви­ти від тре­ти­ни до по­ло­ви­ни за­ро­бі­тку. З огля­ду на це втра+ ча­є­ться еко­но­мі­чний сенс по­ши­ре­но­го остан­ні­ми ро­ка­ми по­ня­т­тя “ком­пен­са+ цій­ний па­кет”. Здій­сне­н­ня со­ці­аль­них ви­плат і не­ма­те­рі­аль­них ви­на­го­род ви­кли+ кає зро­ста­н­ня за­трат ро­бо­то­дав­ця на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли.

В Укра­ї­ні, по­чи­на­ю­чи з 2010 р., ве­де­ться ста­ти­сти­чний облік за­трат на пер­со+ нал в еко­но­мі­ці в ці­ло­му і в га­лу­зях (ви­дах економічної ді­яль­но­сті) зокре­ма. У цьо­му зв’яз­ку не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу на від­мін­ність по­нять “за­тра­ти на утри+ ма­н­ня ро­бо­чої си­ли” і “за­тра­ти на пер­со­нал”. За­тра­ти на пер­со­нал скла­да­ю­ться із: за­трат на опла­ту пра­ці, вклю­ча­ю­чи на­ра­хо­ва­ну за­ро­бі­тну пла­ту згі­дно з штат+ ним роз­кла­дом і та­ри­фа­ми, пре­мії та за­охо­че­н­ня, ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу, ком­пен+ са­цій­ні ви­пла­ти, опла­ту від­пу­сток та ін­шо­го не­від­пра­цьо­ва­но­го ча­су, ін­ші ви­тра+ ти на опла­ту пра­ці; від­ра­ху­вань на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня пра­ців­ни­ків, вклю­ча­ю­чи су­му єди­но­го вне­ску на за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не стра­ху­ва­н­ня пра­ців­ни­ків під­при­єм­ства, що спла­чу­є­ться ро­бо­то­дав­цем.

Та­ким чи­ном, стру­ктур­ні еле­мен­ти за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли і за­трат на пер­со­нал є рі­зни­ми, але за сво­їм роз­мі­ром во­ни істо­тно не від­рі­зня­ю­ться. Так, по­чи­на­ю­чи з 2006 р., за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли пе­ре­ви­щу­ють за­тра­ти на пер­со­нал усьо­го на 4–5%. Про­те у пер­спе­кти­ві мо­жли­ві істо­тні від­мін­но­сті.

З’ясу­ва­н­ня при­ро­ди вар­то­сті ро­бо­чої си­ли до­сі за­ли­ша­є­ться одні­єю з фун­да+ мен­таль­них те­о­ре­ти­чних про­блем. Ці­на та­ко­го спе­ци­фі­чно­го то­ва­ру, як ро­бо­ча си­ла, мо­же ко­ли­ва­ти­ся че­рез дію рі­зних умов і фа­кто­рів, але її ба­зою має бу­ти вар­тість. Ці­на зді­бно­стей або по­слуг ро­бо­чої си­ли на рин­ку пра­ці є гро­шо­вим ви­ра+ же­н­ням їх вар­то­сті, одно­ча­сно на них впли­ва­ють та­кі фа­кто­ри, як по­пит і про­по+ зи­ція не тіль­ки ро­бо­чої си­ли, але й ка­пі­та­лу, зем­лі, ін­фор­ма­ції. Вар­тість і ці­на ро+ бо­чої си­ли ви­зна­ча­ю­ться на рі­зних рин­ках: вар­тість – на рин­ку то­ва­рів і по­слуг, ці­на – на рин­ку пра­ці і ко­ри­гу­є­ться на під­при­єм­стві за­ле­жно від ква­лі­фі­ка­ції пра+ ців­ни­ків, ре­зуль­та­тів їхньої пра­ці, під­сум­ків ви­ро­бни­чо+го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті то­що.

От­же, ці­на ро­бо­чої си­ли за­ле­жить не тіль­ки від вар­то­сті жит­тє­вих за­со­бів, не+ об­хі­дних для від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли, але й від ре­зуль­та­тив­но­сті або ко­ри­сно­сті її по­слуг. Одно­ча­сний облік цих скла­до­вих спо­жив­ної вар­то­сті дає мо­жли­вість об+ грун­то­ва­но фор­му­ва­ти ці­ну та­ко­го спе­ци­фі­чно­го то­ва­ру, як ро­бо­ча си­ла. Про­те в еко­но­мі­ці України за­мість ко­ли­вань цін на по­слу­ги ро­бо­чої си­ли спо­сте­рі­га­є­ться три­ва­лий про­цес без­пре­це­ден­тно­го зни­же­н­ня ці­ни по­слуг, що на­да­ю­ться ро­бо+ чою си­лою. Во­ни про­да­ю­ться ниж­че за 30% вар­то­сті від­тво­ре­н­ня про­стої не­ква+ лі­фі­ко­ва­ної ро­бо­чої си­ли.

Не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що не мо­жна ото­то­жню­ва­ти ці­ну ро­бо­чої си­ли і за­ро+ бі­тну пла­ту, як це ро­блять де­які еко­но­мі­сти [5; 6]. По­ня­т­тя ці­ни ро­бо­чої си­ли є шир­шим за по­ня­т­тя за­ро­бі­тної пла­ти, оскіль­ки крім зар­пла­ти вклю­чає в се­бе ще й за­тра­ти на со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня пра­ців­ни­ків, їх про­фе­сій­не на­вча­н­ня, куль+ тур­но+по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ва­н­ня та ін.

Су­ча­сні тен­ден­ції за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні

Ве­ли­ке зна­че­н­ня ма­ють ви­яв­ле­н­ня і по­рів­няль­ний ана­ліз су­ча­сних тен­ден­цій за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні. Ін­те­рес ста­но­вить спів­від­но­ше­н­ня стру­ктур­них еле­мен­тів за­трат укра­їн­ських під­при­ємств на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Ди­на­мі­ку цих еле­мен­тів по­да­но в та­бли­ці 1. Да­ні та­бли­ці 1 свід­чать про тен­ден­цію стрім­ко­го зро­ста­н­ня се­ре­дньо­мі­сяч+ них за­трат на одно­го шта­тно­го пра­ців­ни­ка в но­мі­наль­но­му ви­ра­жен­ні. У ці­ло­му в

еко­но­мі­ці зро­ста­н­ня за 14 ро­ків ста­но­ви­ло 8,6 ра­за. При цьо­му спо­сте­рі­га­ла­ся тен­ден­ція до не­зна­чно­го під­ви­ще­н­ня пи­то­мої ва­ги пря­мої опла­ти пра­ці в се­ред+ ньо­мі­ся­чних за­тра­тах на одно­го шта­тно­го пра­ців­ни­ка: з 69,3% у 2001 р. до 70,5% у 2014 р. У ре­аль­но­му ви­ра­жен­ні на­ве­де­ні по­ка­зни­ки є зна­чно мен­ши­ми. Як по+ ка­зу­ють ви­ко­на­ні на­ми роз­ра­хун­ки за 2001–2014 рр., ін­декс но­мі­наль­ної за­ро+ бі­тної пла­ти ста­но­вив 1534,8, а ре­аль­ної – 430,8, тоб­то но­мі­наль­на зар­пла­та зро+ сла в 15,3 ра­за, а ре­аль­на – тіль­ки в 4,3 ра­за.

З ура­ху­ва­н­ням то­го, що зар­пла­та ра­зом з від­ра­ху­ва­н­ня­ми на со­ці­аль­не стра­ху+ ва­н­ня ста­но­вить ле­во­ву час­тку за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, мо­жна ствер+ джу­ва­ти, що це і є та вар­тість, в яку оці­нює ро­бо­чу си­лу ро­бо­то­да­вець. Про­те во­на не від­обра­жає ре­аль­но­го ста­ну справ че­рез на­яв­ність ті­ньо­вої за­ро­бі­тної пла­ти, зна­че­н­ня якої в укра­їн­ських умо­вах є ду­же ве­ли­кою. За да­ни­ми екс­пер­тів, в Укра­ї­ні 40–45% за­ро­бі­тної пла­ти ви­пла­чу­є­ться “в кон­вер­тах”. То­му на­вряд чи мо­жна по­кла­да­ти­ся тіль­ки на да­ні “офі­цій­ної” за­ро­бі­тної пла­ти.

Як ви­дно з та­бли­ці 1, не­га­тив­ни­ми тен­ден­ці­я­ми є змен­ше­н­ня пи­то­мої ва­ги опла­ти жи­тла пра­ців­ни­ків, за­трат на про­фе­сій­не на­вча­н­ня і куль­тур­но+по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ва­н­ня. На­ле­жну ува­гу не­об­хі­дно при­ді­ли­ти тем­пам змін ре­аль­них за+ трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. При по­рів­нян­ні за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли не вка­зу­є­ться від­мін­ність між “ви­ро­бни­чою вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли” (тоб­то “ре­аль­ною вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли для ви­ро­бни­ка”) і “спо­жив­ною ре­аль­ною вар+ ті­стю ро­бо­чої си­ли” (тоб­то “ре­аль­ною вар­ті­стю ро­бо­чої си­ли для на­йма­но­го пра­ців­ни­ка” як спо­жи­ва­ча то­ва­рів і по­слуг). Пер­ша оці­ню­є­ться шля­хом де­флю+ ва­н­ня но­мі­наль­ної за­ро­бі­тної пла­ти за до­по­мо­гою ін­де­ксів цін ви­ро­бни­ків (ІЦВ), дру­га – шля­хом її де­флю­ва­н­ня за до­по­мо­гою ін­де­ксу спо­жив­чих цін (ІСЦ). Пер+ ша від­обра­жає змі­ни в ці­ні пра­ці з то­чки зо­ру вла­сни­ків під­при­ємств (фірм), дру+ га – змі­ни в ку­пі­вель­ній спро­мо­жно­сті пла­ти за пра­цю з то­чки зо­ру на­йма­них пра­ців­ни­ків. То­му в тих ви­пад­ках, ко­ли ми хо­че­мо від­по­ві­сти на за­пи­та­н­ня, на+ скіль­ки до­ро­го або де­ше­во ро­бо­ча си­ла ко­штує ро­бо­то­дав­цям, не­об­хі­дно роз­ра­хо+ ву­ва­ти ін­де­кси ре­аль­них за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли з ура­ху­ва­н­ням ІЦВ.

Усі фа­кто­ри ви­ро­бни­цтва є еко­но­мі­чно вза­є­мозв’яза­ни­ми і, з то­чки зо­ру влас+ ни­ка під­при­єм­ства, по­вин­ні бу­ти в пев­но­му спів­від­но­шен­ні між со­бою для то­го, щоб за­без­пе­чи­ти най­мен­ші ви­тра­ти і най­біль­ший при­бу­ток. Роз­мір по­пи­ту ро­бо+ то­дав­ця на ко­жний фа­ктор за­ле­жить від рів­ня цін не тіль­ки на цей фа­ктор, але й на ін­ші ре­сур­си. Зокре­ма, по­пит ро­бо­то­дав­ця на ро­бо­чу си­лу за­ле­жить не тіль­ки від ста­вок і роз­мі­рів за­ро­бі­тної пла­ти, але й від то­го, скіль­ки не­об­хі­дно при­дба­ти уста­тку­ва­н­ня, си­ро­ви­ни, ма­те­рі­а­лів і яки­ми є ці­ни на них. Якщо за­тра­ти на утри+ ма­н­ня ро­бо­чої си­ли для ро­бо­то­дав­ця є низь­ки­ми, то ро­бо­ча си­ла бу­де де­ше­вою. Більш ви­со­ка ці­на ро­бо­чої си­ли ве­сти­ме до за­мі­ни пра­ці ма­ши­на­ми. Тут мо­жна до­да­ти, що на­йма­ний пра­ців­ник ви­тра­чає свою зар­пла­ту на спо­жив­чо­му рин­ку, а ро­бо­то­да­вець ви­тра­чає гро­ші на то­вар­но­му рин­ку, ко­ли при­дбає ма­те­рі­а­ли і за­со+ би ви­ро­бни­цтва для під­при­єм­ства. Спо­жив­чі ці­ни і ці­ни про­ми­сло­вих то­ва­рів змі­ню­ю­ться по+рі­зно­му.

Ана­ло­гі­чний під­хід до за­ро­бі­тної пла­ти за­про­по­ну­вав ро­сій­ський еко­но­міст Р. Ка­пе­лю­шни­ков [10]. Від­по­від­но до та­ко­го під­хо­ду про­ана­лі­зу­є­мо що­рі­чні по+ ка­зни­ки ре­аль­них за­трат на пер­со­нал для на­йма­но­го пра­ців­ни­ка і для ро­бо­то­дав+ ця (табл. 2).

Ін­декс ре­аль­них за­трат на пер­со­нал, або ін­декс вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, для най5 ма­но­го пра­ців­ни­ка ви­зна­че­но шля­хом ді­ле­н­ня ін­де­ксу но­мі­наль­них за­трат на пер­со+

нал на ін­декс спо­жив­чих цін (до по­пе­ре­дньо­го ро­ку) і мно­же­н­ня на 100. Ін­декс ре­аль­них за­трат на пер­со­нал, або ін­декс вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, для ро­бо­то­дав­ця роз­ра­хо­ва­но шля­хом ді­ле­н­ня ін­де­ксу но­мі­наль­них за­трат на пер­со­нал на ін­декс цін ви­ро­бни­ків про­ми­сло­вої про­ду­кції (до по­пе­ре­дньо­го ро­ку) і мно­же­н­ня на 100. Так са­мо ви­зна­ча­ю­ться ін­де­кси ре­аль­них за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли для на­йма­но­го пра­ців­ни­ка і для ро­бо­то­дав­ця.

*Ре­аль­ні за­тра­ти на пер­со­нал для на­йма­но­го пра­ців­ни­ка і для ро­бо­то­дав­ця роз­ра­хо­ва­но ав­то­ром за: Ін­де­кси спо­жив­чих цін за 2015 рік : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2016. – 182 с. – С. 37; Ін­де­кси спо­жив­чих цін за 2016 рік : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2017. – 180 с. –С. 37; Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня 2014 : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2015. – 464 с. – С. 45; Ді­яль­ність суб’єк+ тів го­спо­да­рю­ва­н­ня 2015 : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2016. – 155 с. – С. 11; Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня 2016 : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, 2017. – 428 с. – С. 37; Ін­де­кси цін ви­ро­бни­ків за 2015 рік : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України, – 155 с. – С. 11; Ін­де­кси цін ви­ро­бни­ків за 2016 рік : стат. зб. ; [за ред. І.М. Жук]. – К. : Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України. – 149 с. – С. 11.

** Да­ні за 2014 і 2015 рр. по­да­но без ура­ху­ва­н­ня тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій АР Крим, Се­ва­сто­по­ля, окре­мих ра­йо­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей.

Да­ні та­бли­ці 2 свід­чать, що за 2010–2016 рр. ін­де­кси спо­жив­чих цін збіль­ши+ ли­ся на 225%, а ін­де­кси цін ви­ро­бни­ків – на 286%. Як по­ка­зу­ють про­ве­де­ні на­ми роз­ра­хун­ки, за по­пе­ре­дній ше­сти­рі­чний пе­рі­од (2005–2010 рр.) ди­на­мі­ка цін ви+ ро­бни­ків та­кож зна­чно ві­дір­ва­ла­ся від ди­на­мі­ки спо­жив­чих цін: під­ви­ще­н­ня ІЦВ ста­но­ви­ло 266,7%, а ІСЦ – тіль­ки 215,2%. В умо­вах та­ких силь­них роз­бі­жно­стей між основ­ни­ми ці­но­ви­ми ін­де­кса­ми від­мо­ва від ви­ко­ри­ста­н­ня по­ка­зни­ків ре­аль+

них за­трат на пер­со­нал у “ви­ро­бни­чо­му” фор­ма­ті є яв­но не­прийня­тною. У 2010– 2016 рр. тем­пи зро­ста­н­ня за­трат на пер­со­нал (вар­то­сті ро­бо­чої си­ли) для на­йма+ но­го пра­ців­ни­ка (96%) бу­ли ви­щи­ми за тем­пи зро­ста­н­ня за­трат (вар­то­сті ро­бо­чої си­ли) для ро­бо­то­дав­ця (75,5%). В обох ви­пад­ках є тен­ден­ція до зни­же­н­ня ре­аль+ ної вар­то­сті ро­бо­чої си­ли.

Від­мін­но­сті в по­ка­зни­ках вар­то­сті ро­бо­чої си­ли в ЄС та Укра­ї­ні

Ста­ти­сти­ка за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли є іє­рар­хі­чною си­сте­мою ба­га­то+ рі­чних, квар­таль­них і рі­чних ста­ти­сти­чних да­них, по­кли­ка­них за­без­пе­чи­ти все+ бі­чну і де­таль­ну кар­ти­ну рів­ня, стру­кту­ри і ко­ро­тко­стро­ко­вої ди­на­мі­ки за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в рі­зних се­кто­рах економічної ді­яль­но­сті в Єв­ро­пей­сько+ му Со­ю­зі і де­яких ін­ших кра­ї­нах.

Єв­ро­стат що­ро­ку пу­блі­кує да­ні за та­ки­ми основ­ни­ми по­ка­зни­ка­ми, як се­ред+ ньо­мі­ся­чна вар­тість ро­бо­чої си­ли, се­ре­дня по­го­дин­на вар­тість ро­бо­чої си­ли, струк+ ту­ра тру­до­вих за­трат, де­таль­ні ре­зуль­та­ти що­рі­чно­го об­сте­же­н­ня за­трат пра­ці, а та­кож квар­таль­ні да­ні ін­де­ксу вар­то­сті ро­бо­чої си­ли та рів­нів за­трат пра­ці.

Ін­декс вар­то­сті пра­ці (LCI – Labour cost index) по­ка­зує ко­ро­тко­стро­ко­ву ди­на+ мі­ку за­галь­ної вар­то­сті на по­ча­со­вій осно­ві та ди­на­мі­ку за­трат ро­бо­то­дав­ців на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли. Скла­да­є­ться він з ви­ко­ри­ста­н­ням за­галь­но­го ін­де­ксу опор­но­го пе­рі­о­ду (2012 р. – 100%). Та­кож об­чи­слю­ю­ться тем­пи зро­ста­н­ня по від­но+ шен­ню до по­пе­ре­дньо­го квар­та­лу і до від­по­від­но­го квар­та­лу по­пе­ре­дньо­го ро­ку.

Ін­декс вар­то­сті пра­ці в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі (28 країн) під­ви­щив­ся з 1,9 у 2010 р. до 2,1 у 2015 р. Про­те змі­ни вар­то­сті пра­ці по кра­ї­нах ЄС ма­ють не­рів­но+ мір­ний ха­ра­ктер. У кра­ї­нах ЄС, які вхо­дять до зо­ни єв­ро, зокре­ма, Бель­гії, Ір­лан­дії та Іспа­нії, в окре­мі ро­ки спо­сте­рі­га­ло­ся зни­же­н­ня вар­то­сті пра­ці.

По­го­дин­на вар­тість ро­бо­чої си­ли, або го­дин­ні за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, є най­ва­жли­ві­шим по­ка­зни­ком. За ним Укра­ї­на зна­чно від­стає не тіль­ки від країн – ста­рих чле­нів ЄС, але й від но­вих. У 2016 р. се­ре­дня по­го­дин­на вар­тість ро­бо­чої си­ли в ЄС+28 оці­ню­ва­лась у 25,4 єв­ро та у 29,8 єв­ро – в зо­ні єв­ро (ЄA+19), а в на­шій кра­ї­ні – 1,5 єв­ро. Про­те цей се­ре­дній по­ка­зник при­хо­вує істо­тні від­мін­но­сті між дер­жа­ва­ми – чле­на­ми ЄС з най­ниж­чи­ми по­го­дин­ни­ми за­тра­та­ми на опла+ ту пра­ці, за­ре­є­стро­ва­ни­ми в Бол­га­рії (4,4 єв­ро), Ру­му­нії (5 єв­ро), Ли­тві (7,3 єв­ро), Ла­твії (7,5 єв­ро) та Угор­щи­ні (8,3 єв­ро), і з най­ви­щи­ми – в Да­нії (42 єв­ро), Бель­гії (39,2 єв­ро), Шве­ції (38 єв­ро), Лю­ксем­бур­зі (36,6 єв­ро) і Фран­ції (35,6 єв­ро).

Що­квар­таль­ні змі­ни по­го­дин­них за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли спо­ча­тку роз­ра­хо­ву­ю­ться для ко­жно­го се­кто­ру еко­но­мі­ки, а по­тім агре­гу­ю­ться по всій еко+ но­мі­ці, збе­рі­га­ю­чи фі­ксо­ва­ну стру­кту­ру (тоб­то фі­ксо­ва­ну пи­то­му ва­гу) по га­лу­зях про­ми­сло­во­сті (ін­декс Ла­спей­ре­са). По­ка­зник LCI мо­же збіль­ши­ти­ся че­рез звіль­не­н­ня низь­ко­опла­чу­ва­них пра­ців­ни­ків у ме­жах одно­го се­кто­ру. Що­рі­чні по+ ка­зни­ки LCI роз­ра­хо­ву­ю­ться як се­ре­днє ари­фме­ти­чне квар­таль­них зна­чень.

У ста­ти­сти­ці країн ЄС по­го­дин­ні за­тра­ти на ро­бо­чу си­лу ді­ста­ли на­зву “рів­ні за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли”. Ди­на­мі­ку цих за­трат в єв­ро­пей­ських кра­ї­нах по­да­но в та­бли­ці 3.

З да­них та­бли­ці 3 ви­дно тен­ден­цію до під­ви­ще­н­ня рів­ня за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в усіх кра­ї­нах Єв­ро­со­ю­зу, крім Гре­ції, яка три­ва­лий час пе­ре­бу­ває у гли­бо­кій фі­нан­со­во+еко­но­мі­чній кри­зі. При цьо­му сам рі­вень за­трат на утри­ман+ ня ро­бо­чої си­ли ва­рі­ює між кра­ї­на­ми у зна­чно­му ді­а­па­зо­ні: на­при­клад, у 2015 р. – від 4,4 єв­ро на го­ди­ну в Бол­га­рії до 42 єв­ро на го­ди­ну в Да­нії. Укра­ї­на ви­пе­ре­джає

за цим по­ка­зни­ком тіль­ки Бол­га­рію, про­те зна­чно від­стає від ба­га­тьох єв­ро­пей+ ських країн, осо­бли­во “ста­рих”. От­же, час­тка за­трат на опла­ту пра­ці в за­галь­них за­тра­тах є ще ду­же низь­кою і не за­без­пе­чує на­віть про­сто­го від­тво­ре­н­ня ро­бо­чої си­ли. Про це свід­чить і пи­то­ма ва­га за­ро­бі­тної пла­ти в су­ку­пних до­хо­дах сі­мей: за да­ни­ми Дер­жав­ної слу­жби ста­ти­сти­ки України – 40,5%, то­ді як у роз­ви­ну­тих краї+ нах во­на ста­но­вить 75–80%, тоб­то є май­же у два ра­зи ви­щою. Не­об­хі­дно від­зна+ чи­ти та­кож за­над­то ве­ли­ку (близь­ко 40%) час­тку со­ці­аль­ної до­по­мо­ги та ін­ших отри­ма­них трансфер­тів у до­хо­дах на­се­ле­н­ня України.

Сво­є­ча­сна пу­блі­ка­ція рів­нів за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли по­трі­бна для то­го, щоб ма­ти мо­жли­вість кон­тро­лю­ва­ти ін­фля­цію в зо­ні єв­ро. Слід звер­ну­ти ува­гу на від­мін­но­сті в по­ка­зни­ках вар­то­сті ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні та ЄС. В Укра­ї­ні ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться тра­ди­цій­ні по­ка­зни­ки: стру­кту­ра за­трат під­при­ємств на утри+ ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, за­тра­ти під­при­ємств на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в роз­ра­хун+ ку на одно­го шта­тно­го пра­ців­ни­ка, за­тра­ти під­при­ємств на со­ці­аль­не за­без­пе­чен+ ня пра­ців­ни­ків то­що.

Ор­га­ни дер­жав­ної ста­ти­сти­ки від­мо­ви­ли­ся від по­ка­зни­ка “пи­то­ма ва­га за+ трат на опла­ту пра­ці в опе­ра­цій­них ви­тра­тах ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­кції (ро­біт, по+ слуг)”, який не роз­ра­хо­ву­є­ться з 2012 р. Оче­ви­дно, цей по­ка­зник мо­жна по­ки що за­мі­ни­ти ін­ши­ми. Так, ва­жли­вою ка­те­го­рі­єю, яка ха­ра­кте­ри­зує рі­вень за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, є “пи­то­ма ва­га за­трат на опла­ту пра­ці у за­тра­тах на ре­а­лі5 за­цію про­ду­кції (ро­біт, по­слуг)”. У ста­ти­сти­чно­му збір­ни­ку “Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня за 2015 рік”, який опри­лю­дне­но на офі­цій­но­му сай­ті Дер­жав­ної слу­жби ста­ти­сти­ки України, мі­сти­ться ін­фор­ма­ція про по­ка­зник “за­тра­ти на ви+ ро­бни­цтво про­ду­кції (то­ва­рів, по­слуг) під­при­ємств” у ці­ло­му і за ви­да­ми еко­но+ мі­чної ді­яль­но­сті зокре­ма *. На під­ста­ві ці­єї ін­фор­ма­ції ви­зна­че­но по­ка­зник “пи5

то­ма ва­га за­трат на опла­ту пра­ці в за­галь­них за­тра­тах на ви­ро­бни­цтво про­ду­кції (то5 ва­рів, по­слуг)”. Ще одним по­ка­зни­ком рів­ня за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли мо­же слу­гу­ва­ти “пи­то­ма ва­га за­трат на опла­ту пра­ці в об­ся­гу ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­кції”. Він мо­же бу­ти роз­ра­хо­ва­ний на під­ста­ві по­ка­зни­ків “об­сяг ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­кції (то­ва­рів, по­слуг)” і “за­тра­ти на опла­ту пра­ці”, опу­блі­ко­ва­них у ста­ти­сти­чних збір­ни­ках “Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня” і “Ді­яль­ність суб’єктів ве­ли­ко+ го, се­ре­дньо­го, ма­ло­го і мі­кро­під­при­єм­ни­цтва *.

Ко­ри­сту­ва­чі про­по­ну­ють та­кий що­рі­чний ста­ти­сти­чний бю­ле­тень, як “За+ тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли”, до­пов­ни­ти ін­фор­ма­ці­єю про за­тра­ти на утри+ ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в роз­рі­зі ре­гіо­нів за ви­да­ми економічної ді­яль­но­сті та ана­лі+ ти­чним огля­дом, а до та­блиць да­ва­ти ко­ро­ткий і зро­зумі­лий ко­мен­тар що­до ін­фор+ ма­ції. Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки України роз­гля­дає цю про­по­зи­цію, і, швид­ше за все, її бу­де прийня­то.

По­рів­ня­н­ня да­них ви­бір­ко­во­го оці­ню­ва­н­ня вар­то­сті ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні з ін­фор­ма­ці­єю ана­ло­гі­чно­го оці­ню­ва­н­ня по кра­ї­нах ЄС свід­чить про схо­жість струк+ тур за­трат і во­дно­час зна­чно ниж­чу її вар­тість у нас. При­чи­на­ми та­ко­го від­ста­ван+ ня є енер­го­за­тра­тна стру­кту­ра укра­їн­ської еко­но­мі­ки, не­до­ста­тня час­тка на­у­ко+ міс­тких ви­ро­бництв, низь­ка про­ду­ктив­ність пра­ці, ви­со­кий рі­вень ті­ні­за­ції за­ро+ бі­тних плат, не­ефе­ктив­ність дер­жав­ної по­лі­ти­ки в ча­сти­ні сти­му­лю­ва­н­ня зро­ста­н­ня вар­то­сті ро­бо­чої си­ли.

Слід звер­ну­ти ува­гу на від­мін­но­сті фун­да­мен­таль­них те­о­ре­ти­чних основ си+ стем оці­ню­ва­н­ня вар­то­сті ро­бо­чої си­ли в Укра­ї­ні та ЄС. В Укра­ї­ні та­кою осно­вою, як і ра­ні­ше, за­ли­ша­є­ться теорія тру­до­вої вар­то­сті, а в ЄС – теорія фа­кто­рів ви­роб+ ни­цтва. На наш по­гляд, аде­ква­тни­ми цим під­ста­вам є та­кі кон­кре­тні по­ка­зни­ки та оцін­ки, як що­квар­таль­ні та рі­чні ін­де­кси вар­то­сті ро­бо­чої си­ли, рів­ні за­трат пра­ці й ряд ін­ших по­ка­зни­ків, які про­тя­гом одно­го ро­ку пе­рі­о­ди­чно онов­лю­ю­ться.

Ці­лі ви­ко­ри­ста­н­ня ін­фор­ма­ції про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли

Ін­фор­ма­ція про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли по­трі­бна для роз­ро­блен+ ня економічної та гро­шо­во+кре­ди­тної по­лі­ти­ки, про­ве­де­н­ня пе­ре­го­во­рів між со+ ці­аль­ни­ми пар­тне­ра­ми що­до за­ро­бі­тної пла­ти та еко­но­мі­чно­го ана­лі­зу ефе­ктив+ но­сті ви­ро­бни­цтва (ро­біт, по­слуг). Остан­ні­ми ро­ка­ми ві­до­мо­сті про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться та­кож з ме­тою за­без­пе­че­н­ня ана­лі­зу за­трат ро­бо­то­дав­ців і до­хо­дів найня­тих пра­ців­ни­ків для оці­ню­ва­н­ня ефе­ктив­но­сті під­при­єм­ни­цтва, сти­му­лю­ва­н­ня остан­ніх, кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та ін­ве­сти+ цій­ної при­ва­бли­во­сті окре­мих ре­гіо­нів і ви­дів економічної ді­яль­но­сті.

У лю­то­му 2016 р. Дер­жав­ною слу­жбою ста­ти­сти­ки України бу­ло про­ве­де­но ве­ли­ку і ва­жли­ву ро­бо­ту – ан­ке­тне опи­ту­ва­н­ня ко­ри­сту­ва­чів про рі­вень за­до­во+ ле­н­ня їх по­треб що­до ста­ти­сти­чної ін­фор­ма­ції за під­сум­ка­ми об­сте­же­н­ня під­при­ємств з при­во­ду “за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли”. В опи­ту­ван­ні та­кож взя­ли участь го­лов­ні управління ста­ти­сти­ки в До­не­цькій, За­по­різь­кій, Жи­то+ мир­ській, Іва­но+фран­ків­ській, Сум­ській і Хар­ків­ській обла­стях.

На під­ста­ві да­них ан­ке­тно­го опи­ту­ва­н­ня ко­ри­сту­ва­чів ста­ти­сти­чної ін­фор+ ма­ції про за­тра­ти на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли мо­жна оці­ни­ти зна­чу­щість для них рі­зних по­ка­зни­ків (табл. 4).

Як ви­дно з та­бли­ці 4, най­ва­жли­ві­шим по­ка­зни­ком ко­ри­сту­ва­чі вва­жа­ють стру­кту­ру за­трат на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли, а дру­гим за зна­чу­щі­стю – за­тра­ти під­при­ємств на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли в роз­ра­хун­ку на одно­го шта­тно­го пра­ців+ ни­ка.

Від­по­віді на за­пи­та­н­ня ан­ке­ти “З якою ме­тою ви ви­ко­ри­сто­ву­є­те ін­фор­ма­цію про за­тра­ти під­при­ємств на утри­ма­н­ня ро­бо­чої си­ли?” на­ве­де­но в та­бли­ці 5.

Як ви­дно з та­бли­ці 5, чверть опи­та­них гро­ма­дян по­тре­бу­ють до­да­тко­вої ста+ ти­сти­чної ін­фор­ма­ції для її ви­ко­ри­ста­н­ня з ме­тою: – оці­ню­ва­н­ня і про­гно­зу­ва­н­ня ста­ну опла­ти пра­ці; – роз­ро­бле­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го ма­те­рі­а­лу з укла­да­н­ня ко­ле­ктив­них до­го­во­рів; – здій­сне­н­ня ана­лі­зу та роз­ро­бле­н­ня ре­ко­мен­да­цій і про­по­зи­цій у ме­жах со­ці+ аль­но­го діа­ло­гу;

– роз­ро­бле­н­ня ре­ко­мен­да­цій і про­по­зи­цій з пи­тань со­ці­аль­но+тру­до­вих від­но+ син при про­ве­ден­ні ін­фор­ма­цій­но+роз’ясню­валь­ної ро­бо­ти із суб’єкта­ми го­спо+ да­рю­ва­н­ня ра­йо­ну;

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.