SPATIAL ASYMMETRIES OF ECONOMIC DEVELOPMENT IN CONDITIONS OF ADMINISTRATIVE AND FINANCIAL DECENTRALIZATION

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Про­бле­ми Ре­гіо­наль­но­го Роз­ви­тку І Де­цен­тра­лі­за­ції - І R Y N A S T O R O N Y A N S K A, Professor, Doctor of Econ. Sci., Deputy Director for Research, L I L I Y A B E N O V S K A, Cand. of Econ. Sci., Senior Researcher, Institute of Regional Research named after M.I. Dolishniy of the NAS Ukraine (Lviv)

Theoretical principles and world experience of the influence of administrative and financial decentralization on spatial development processes are highlighted and modern tendencies and peculiarities of territorial differentiation of development in Ukraine formed under conditions of decentralization are revealed. It is determined that Ukraine failed to avoid the risk of deepening territorial socio economic differentiation, and the mechanisms of direct regulation and indirect © Сто­ро­нян­ська Іри­на Зе­но­ві­їв­на (Storonyanska Iryna), 2018; е!mail: istoron@i.ua; © Бе­нов­ська Лі­лія Яро­сла­вів­на (Benovska Liliya), 2018; е!mail: lbenovska11@gmail.com.

influence turned out to be unable to resolve the problems of the unevenness of the endogenous community development potential and various efficiency of its use. Directions of leveling the risks of strengthening the intraregional differentiation of the development of territorial communities under current conditions are determined. Keywords: asymmetries of economic development, spatial disproportions, administrative and financial decentralization, financial capacity, risks.

Про­бле­ма дис­про­пор­цій­но­сті роз­ви­тку со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­го про­сто­ру є ду­же акту­аль­ною для Укра­ї­ни, яка зав­жди ха­ра­кте­ри­зу­ва­ла­ся зна­чно ви­щим, по! рів­ня­но з ін­ши­ми кра­ї­на­ми Єв­ро­пи, рів­нем між! та вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­них аси! ме­трій со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, а їх по­до­ла­н­ня зав­жди де­кла­ру­ва­лось як одне з цен­траль­них зав­дань дер­жав­ної ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки. Чин­на Дер­жав­на стра­те­гія ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку на пе­рі­од до 2020 ро­ку та­кож спря­мо­ва­на на “до­ся­гне­н­ня рів­но­мір­но­го та зба­лан­со­ва­но­го роз­ви­тку те­ри­то­рій, роз­ви­ток між­ре­гіо­наль­но­го спів­ро­бі­тни­цтва, за­по­бі­га­н­ня по­гли­блен­ню со­ці­аль­но!еко­но! мі­чних дис­про­пор­цій шля­хом фор­му­ва­н­ня “то­чок зро­ста­н­ня”, акти­ві­за­ції мі­сце! вої еко­но­мі­чної іні­ці­а­ти­ви та змі­цне­н­ня по­тен­ці­а­лу сіль­ської мі­сце­во­сті, за­без! пе­че­н­ня со­ці­аль­но!еко­но­мі­чної єд­но­сті і рів­но­мір­но­сті роз­ви­тку ре­гіо­нів з ме! тою ство­ре­н­ня рів­них умов для роз­ви­тку лю­ди­ни” *. У кон­текс­ті за­зна­че­но­го, рі­ше­н­ня про по­гли­бле­н­ня де­цен­тра­лі­за­ції, з одно­го бо­ку, ма­ло сфор­му­ва­ти під­грун­тя для до­ся­гне­н­ня по­став­ле­них ці­лей, а з ін­шо­го – ста­ло осо­бли­вим ви! кли­ком для ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні, оскіль­ки те­о­рія кон­вер­ген­ції чі­тко вка­зує на пря­му за­ле­жність між рів­нем аси­ме­трій роз­ви­тку те­ри­то­рій і рів­нем цен­тра­лі­за­ції бю­дже­тно­го ре­сур­су, фун­кцій та пов­но­ва­жень на най­ви­що­му ща­блі дер­жав­но­го управ­лі­н­ня.

От­же, ме­та стат­ті – ви­сві­тли­ти те­о­ре­ти­чні за­са­ди та сві­то­вий до­свід впли­ву адмі­ні­стра­тив­но!фі­нан­со­вої де­цен­тра­лі­за­ції на про­це­си про­сто­ро­во­го роз­ви­тку, ви­яви­ти су­ча­сні тен­ден­ції та осо­бли­во­сті те­ри­то­рі­аль­ної ди­фе­рен­ці­а­ції роз­ви­тку в Укра­ї­ні, які фор­му­ю­ться в умо­вах де­цен­тра­лі­за­ції.

Бю­дже­тна де­цен­тра­лі­за­ція є скла­дним і апрі­о­рі не­о­дно­зна­чним про­це­сом для роз­ви­тку со­ці­аль­но!еко­но­мі­чної си­сте­ми кра­ї­ни (зокре­ма, в коротко! та се! ре­дньо­стро­ко­во­му пе­рі­о­дах), про що свід­чать і ба­зо­ві те­о­ре­ти­чні кон­це­пції, і до­свід дер­жав, які здій­сни­ли ре­фор­ми та­ко­го ти­пу. Так, на про­ти­ва­гу ви­клю­чно по­зи­тив­но­му сприйня­т­тю ідеї бю­дже­тно­го фе­де­ра­лі­зму У. Оу­тса [1], Б. Вайн­га! ста [2], Р. Мак­кін­но­на [3], ав­тор кон­це­пції де­цен­тра­лі­за­ції Р. Прю­дом у свої пра­ці “Не­без­пе­ки де­цен­тра­лі­за­ції” [4] ви­окрем­лює та­кі основ­ні ри­зи­ки де­цен­тра­лі! за­ції: 1) по­си­ле­н­ня не­рів­но­мір­но­сті со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку те­ри­то­рій; 2) ускла­дне­н­ня ім­пле­мен­та­ції ма­кро­еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки, що мо­же спри­чи­ни! ти ма­кро­еко­но­мі­чну не­ста­біль­ність; 3) мо­жли­ве зни­же­н­ня ефе­ктив­но­сті со­ці­аль! но!еко­но­мі­чної си­сте­ми (в рі­зних про­я­вах) та збіль­ше­н­ня ко­ру­пції на ло­каль! но­му рів­ні.

Во­дно­час усі до­слі­дже­н­ня свід­чать, що ко­жна кра­ї­на, ре­гіон і ло­ка­лі­тет мо! жуть на вла­сний роз­суд ско­ри­ста­ти­ся шан­сом, який їм дає де­цен­тра­лі­за­ція, і пе! рей­ти на но­вий ща­бель роз­ви­тку. Ва­жли­во ли­ше не втра­ти­ти цей шанс. Цю те­зу

Дер­жав­на стра­те­гія ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку на пе­рі­од до 2020 ро­ку : за­твер­дже­на По­ста! но­вою Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 06.08.2014 р. № 385 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим дос! ту­пу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/385!2014!%d0%bf.

під­твер­джує і рі­зно­спря­мо­ва­ність впли­ву де­цен­тра­лі­за­ції на еко­но­мі­чні про­це­си в рі­зних кра­ї­нах сві­ту. При­пу­ще­н­ня, що фі­скаль­на де­цен­тра­лі­за­ція зни­жує со­ці! аль­но!еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність че­рез спо­віль­не­н­ня тем­пів роз­ви­тку, не під­твер­ди! ло­ся при­кла­да­ми Швей­ца­рії та Ки­таю. Так, пра­ці Ку­а­на, Вайн­га­ста та Ро­лан­да [5; 6] свід­чать, що де­цен­тра­лі­за­ція в Ки­таї ство­ри­ла сти­му­ли для еко­но­мі­чно­го роз! ви­тку сіль­ських те­ри­то­рій, а сіль­ські під­при­єм­ства ста­ли дже­ре­лом зро­ста­н­ня КНР уза­га­лі. На від­мі­ну від цьо­го, М. По­но­ма­рьо­ва і К. Жу­рав­ська [7] за­зна­ча­ють, що де­цен­тра­лі­за­ція в Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції ха­ра­кте­ри­зу­ва­ла­ся не­га­тив­ни­ми сти­му­ла! ми до роз­ви­тку те­ри­то­рій з огля­ду на ви­лу­че­н­ня будь!яких до­да­тко­вих до­хо­дів із сфе­ри роз­по­ря­дже­н­ня су­бна­ціо­наль­них уря­дів та ско­ро­че­н­ня трансфер­тів цент! раль­но­го уря­ду.

Одним з основ­них ри­зи­ків де­цен­тра­лі­за­ції є ймо­вір­ність роз­ши­ре­н­ня аре­а­лів де­пре­сив­но­сті та по­си­ле­н­ня не­рів­но­сті до­хо­дів че­рез змі­ну стру­кту­ри дер­жав­них ви­да­тків. Во­дно­час К. Се­пул­ве­да і Х. Мар­ті­нес!ва­скес [8] ви­яви­ли, що де­цен­тра! лі­за­ція по­зи­тив­но впли­ва­ла на зни­же­н­ня бі­дно­сті та зро­ста­н­ня ін­де­ксу люд­сько­го роз­ви­тку в кра­ї­нах з від­но­сно ве­ли­кою час­ткою дер­жав­но­го се­кто­ру в еко­но­мі­ці. По­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти що­до зни­же­н­ня рів­ня бі­дно­сті та по­кра­ще­н­ня до­сту­пно­сті осві­тніх по­слуг де­цен­тра­лі­за­ція по­ка­за­ла в та­ких кра­ї­нах, як Бан­гла­деш, За­хі­дна Бен­га­лія та Ін­дія.

Про­те ін­ші до­слі­дже­н­ня про­де­мон­стру­ва­ли, що де­цен­тра­лі­за­ція мо­же спри! чи­ня­ти зро­ста­н­ня бі­дно­сті у най­менш роз­ви­ну­тих ре­гіо­нах. А. Вест і С. Вонг [9] ви­яви­ли, що де­цен­тра­лі­за­ція при­зве­ла до зни­же­н­ня яко­сті су­спіль­них по­слуг у бі­дних ра­йо­нах Ки­таю, а М. Ра­вал­ліон [10] пи­ше, що во­на зу­мо­ви­ла зна­чну не­рів­ність у бю­дже­тних ви­да­тках у бі­дних ра­йо­нах Ар­ген­ти­ни. Де­цен­тра­лі­за­ція мо­же та­кож спри­я­ти по­си­лен­ню ди­фе­рен­ці­а­ції роз­ви­тку че­рез рі­зни­цю в со­ці! аль­но!еко­но­мі­чних по­тен­ці­а­лах ре­гіо­нів і те­ри­то­рій. Во­дно­час во­на мо­же і згла! джу­ва­ти ди­фе­рен­ці­а­цію зав­дя­ки більш про­зо­ро­му роз­по­ді­лу бю­дже­тних ре­сур­сів та під­ви­щен­ню ефе­ктив­но­сті ме­ха­ні­змів ви­рів­ню­ва­н­ня. При­клад успі­шно­го вдо! ско­на­ле­н­ня си­сте­ми між­бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня де­мон­струє Ка­на­да (пра! ці Д. Бе­лан­да і А. Ле­кор­са [11]). Як за­зна­ча­ють А. Ро­дрі­гес!ро­ус і Р. Ез­кур­ра [12], по­си­ле­н­ня кон­вер­ген­ції чи ди­вер­ген­ції в кра­ї­ні за­ле­жить від рі­зних умов, та­ких як рі­вень роз­ви­тку, існу­ю­чі со­ці­аль­но!еко­но­мі­чний, ін­но­ва­цій­ний та гео­по­лі! ти­чний по­тен­ці­а­ли, стан ди­фе­рен­ці­а­ції та ефе­ктив­ні фі­скаль­ні ме­ха­ні­зми пе­ре! роз­по­ді­лу до­хо­дів.

Однак, на­віть за на­яв­но­сті про­ти­ле­жних ре­зуль­та­тів де­цен­тра­лі­за­ції, ем­пі! ри­чний ана­ліз цих про­це­сів у сві­ті в ці­ло­му та в Єв­ро­пі зокре­ма до­зво­ляє ви­ок! ре­ми­ти ряд тен­ден­цій, які скла­ли­ся про­тя­гом остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя. По!пер! ше, не існує пря­мої за­ле­жно­сті між рів­нем роз­ви­тку кра­ї­ни та сту­пе­нем фі­нан! со­вої де­цен­тра­лі­за­ції, про­те за­мо­жні­ші дер­жа­ви схиль­ні до більш гли­бо­кої де­цен­тра­лі­за­ції. Зна­чною мі­рою це мо­жна по­ясни­ти тим, що та­кі кра­ї­ни, з огля! ду на ви­со­кий рі­вень бю­дже­тних до­хо­дів у роз­ра­хун­ку на 1 жи­те­ля, мо­жуть від­во­лі! ка­ти мен­шу час­тку бю­дже­тно­го ре­сур­су для фі­нан­су­ва­н­ня за­галь­но­на­ціо­наль! них фун­кцій і до­зво­ли­ти ор­га­нам вла­ди на мі­сцях за­ли­ша­ти біль­шу час­тку бю­джет! них до­хо­дів для фі­нан­су­ва­н­ня вла­сних по­треб. Так, се­ред єв­ро­пей­ських кра­їн най! ви­щий рі­вень до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів (у від­но­шен­ні до ВВП) ста­ном на 1 сі­чня 2016 р. був у Да­нії (35,2%), Шве­ції (24,8%), Фін­лян­дії (22,3%), Нор­ве­гії (15,7%), тоб­то в кра­ї­нах з ВВП по­над 40 тис. єв­ро на 1 осо­бу (рис. 1). Во­дно­час се­ре­дній

рі­вень бю­дже­тної де­цен­тра­лі­за­ції в ЄС ста­но­вив 11,1%, а до­хо­дів – 28,9 тис. єв­ро на 1 осо­бу.

По!друге, спря­мо­ва­ність про­це­сів де­цен­тра­лі­за­ції в рі­зних кра­ї­нах сві­ту є рі­зною. Якщо Да­нія, Шве­ція, Фін­лян­дія, Ру­му­нія, Есто­нія, Бол­га­рія та Сло­ве­нія у 2004– 2015 рр. по­гли­би­ли де­цен­тра­лі­за­цію, то Ні­дер­лан­ди, Ве­ли­ко­бри­та­нія, Ли­тва, Угор! щи­на, Лю­ксем­бург та Ір­лан­дія по­си­лю­ва­ли цен­тра­лі­за­цію (див. рис. 1).

По!тре­тє, мо­ти­ви де­цен­тра­лі­за­ції від­рі­зня­ю­ться у рі­зних кра­ї­нах. Спро­би де­мо­кра­ти­зу­ва­ти вла­сну по­лі­ти­чну си­сте­му є ха­ра­ктер­ни­ми для пост­ра­дян­ських

кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи (хви­лі де­цен­тра­лі­за­ції бу­ли у 2000, 2004, 2006 рр.). На! то­мість в осно­ві де­цен­тра­лі­за­ції в Гре­ції, Іта­лії та Пор­ту­га­лії ле­жать ви­клю­чно еко­но­мі­чні мо­ти­ви, а та­кож ме­та – під­ви­щи­ти ефе­ктив­ність на­да­н­ня су­спіль­них по­слуг, зокре­ма, в та­ких сфе­рах, як осві­та, ме­ди­ци­на і гро­мад­ський транс­порт.

По!че­твер­те, бю­дже­тна де­цен­тра­лі­за­ція роз­гля­да­є­ться в роз­ви­ну­тих кра­ї­нах як один із си­стем­них ме­ха­ні­змів ре­гу­лю­ва­н­ня ма­кро­еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті. На фо­ні за­галь­но­го зро­ста­н­ня де­цен­тра­лі­за­ції у сві­ті про­тя­гом остан­ніх 20 ро­ків краї! ни ЄС про­де­мон­стру­ва­ли за­галь­ний тренд до ре­цен­тра­лі­за­ції пі­сля кри­зи 2008– 2009 рр. (рис. 2). Та­ка тен­ден­ція під­твер­джує те­о­ре­ти­чну гі­по­те­зу про обер­не­ний вплив де­цен­тра­лі­за­ції та ма­кро­еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті і по­ясню­є­ться не­об­хід! ні­стю по­до­ла­н­ня ма­кро­еко­но­мі­чних дис­ба­лан­сів, яких за­зна­ли кра­ї­ни Єв­ро­пи під час еко­но­мі­чної кри­зи. Біль­ше то­го, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що по­лі­ти­ка бю­джет! ної ре­цен­тра­лі­за­ції в Єв­ро­пі має мі­сце і до­те­пер.

Іден­ти­чні трен­ди де­цен­тра­лі­за­ції існу­ють на­віть у Поль­щі – єди­ній єв­ро! пей­ській кра­ї­ні, яка не за­зна­ла па­ді­н­ня ВВП під час кри­зи і про­дов­жу­ва­ла на­ро! щу­ва­ти тем­пи йо­го збіль­ше­н­ня пі­сля неї і яку вва­жа­ють одним з най­успі­шні­ших при­кла­дів де­цен­тра­лі­за­цій­них ре­форм. Ди­на­мі­ка до­хо­дів дер­жав­но­го і мі­сце­во­го бю­дже­тів Поль­щі свід­чить про істо­тне під­ви­ще­н­ня ро­лі дер­жав­но­го бю­дже­ту про! тя­гом остан­ніх ро­ків (20,6% ВВП – у 2009 р. і 22,7% – у 2015 р.) та по­вер­не­н­ня по­ка­зни­ка до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів як час­тки ВВП до рів­ня 2004 р. – 12,8%.

По!п’яте, по­при рі­зну ре­зуль­та­тив­ність впли­ву де­цен­тра­лі­за­ції на роз­ви­ток дер­жав у ко­ро­тко­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді, пе­ре­ва­жна біль­шість на­ціо­наль­них еко­но­мік до­ся­гла по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві. При цьо­му чи не основ­ним кри­те­рі­єм успі­ху є рі­вень актив­но­сті ло­ка­лі­те­тів, гро­мад, гро­ма­дян у

пра­гнен­ні ре­а­лі­зу­ва­ти вла­сні іні­ці­а­ти­ви, про­е­кти еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, яко­го вда­є­ться до­сяг­ти че­рез пе­ре­да­н­ня пов­но­ва­жень і фі­нан­со­во­го ре­сур­су на мі­сця та впро­ва­дже­н­ня ефе­ктив­них ме­то­дів сти­му­лю­ва­н­ня еко­но­мі­чної актив­но­сті те­ри! то­рі­аль­них гро­мад.

Та­ка не­о­дно­зна­чність про­я­ву по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів і ри­зи­ків де­цен­тра­лі­за­ції в рі­зних кра­ї­нах зу­мов­ле­на пе­ре­ва­жно її одно­ча­сним впли­вом пра­кти­чно на всі суб’єктно!об’єктні від­но­си­ни в ме­жах со­ці­аль­но!еко­но­мі­чних си­стем на­ціо­наль! но­го, су­бна­ціо­наль­но­го та ло­каль­но­го рів­нів і між ни­ми. Во­дно­час важ­ко від­ок! ре­ми­ти на­слід­ки впли­ву де­цен­тра­лі­за­ції від ефе­ктів ін­ших про­це­сів у су­спіль­стві та ін­сти­ту­цій­них змін у пу­блі­чно­му се­кто­рі. Це пра­кти­чно уне­мо­жлив­лює про­сте ко­пі­ю­ва­н­ня до­сві­ду ін­ших дер­жав та ви­ма­гає по­гли­бле­но­го ана­лі­зу мо­жли­во­стей і по­тен­ці­аль­них за­гроз у про­це­сі де­цен­тра­лі­за­ції в ме­жах ко­жної кра­ї­ни із все! бі­чним ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей її со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­го та по­лі­ти­чно­го роз! ви­тку, до­сві­ду ре­а­лі­за­ції ре­форм, ін­ших чин­ни­ків об’єктив­но­го та суб’єктив­но­го ха­ра­кте­ру.

Якщо оці­ню­ва­ти рі­вень де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди та дер­жав­них фі­нан­сів в Укра­ї­ні на фо­ні сві­то­во­го і, зокре­ма, єв­ро­пей­сько­го до­сві­ду, мо­же­мо ді­йти та­ких ви­снов­ків:

– сьо­го­дні Укра­ї­на є най­більш цен­тра­лі­зо­ва­ною кра­ї­ною Схі­дної Єв­ро­пи і ха­ра­кте­ри­зу­є­ться низь­ким рів­нем де­цен­тра­лі­за­ції по­рів­ня­но з роз­ви­ну­ти­ми краї! на­ми Єв­ро­пи та сві­ту (див. рис. 1). Во­дно­час се­ред гру­пи кра­їн з до­хо­да­ми, мен! ши­ми за 4 тис. єв­ро на 1 осо­бу, Укра­ї­на (з 2,1 тис. єв­ро на 1 осо­бу) де­мон­струє один з най­ви­щих рів­нів де­цен­тра­лі­за­ції. То­му слід під­кре­сли­ти, що для Укра­ї­ни одно­ча­сно є ва­жли­ви­ми два пи­та­н­ня: 1) пе­ре­роз­по­діл бю­дже­тно­го ре­сур­су і пов! но­ва­жень на мі­сце­вий рі­вень; 2) за­без­пе­че­н­ня ста­ло­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, збіль­ше­н­ня ВВП і, від­по­від­но, фі­нан­со­вої ба­зи дер­жав­но­го управ­лі­н­ня вза­га­лі;

– на від­мі­ну від пра­кти­ки єв­ро­пей­ських кра­їн, ди­на­мі­ка про­це­сів де­цен­тра­лі! за­ції в Укра­ї­ні про­тя­гом остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя свід­чить про без­си­стем­ність її ім­пле­мен­та­ції (рис. 3). Не­зва­жа­ю­чи на де­кла­ру­ва­н­ня ко­жним но­вим уря­дом не! об­хі­дно­сті та­кої ре­фор­ми, ре­аль­них кро­ків що­до її ре­а­лі­за­ції не ро­би­ло­ся (аж до 2014 р.). Крім то­го, від­су­тні за­ле­жно­сті між рів­нем де­цен­тра­лі­за­ції та ста­ном со­ці! аль­но!еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті в Укра­ї­ні – на­віть, нав­па­ки, по­зи­тив­ний для со­ці! аль­но!еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку дер­жа­ви до­кри­зо­вий пе­рі­од ха­ра­кте­ри­зу­вав­ся по! си­ле­н­ням цен­тра­лі­за­ції дер­жав­них фі­нан­сів;

– мо­ти­ва­ми де­цен­тра­лі­за­ції в Укра­ї­ні одно­ча­сно є роз­бу­до­ва де­мо­кра­тії та мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, ра­ціо­на­лі­за­ція фі­нан­со­вих від­но­син та роз­по­діл обо! в’яз­ків між рів­ня­ми управ­лі­н­ня. Це істо­тно ускла­днює ви­бір аде­ква­тних ме­ха­ні­змів та ін­стру­мен­тів де­цен­тра­лі­за­ції, які б до­зво­ля­ли одно­ча­сно до­ся­га­ти двох ці­лей. Скла­дність ре­а­лі­за­ції прин­ци­пів де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня в Укра­ї­ні по­ля! гає ще й у то­му, що фун­кції та пов­но­ва­же­н­ня пе­ре­да­ю­ться те­ри­то­рі­аль­ним гро­ма! дам, зна­чна ча­сти­на яких не від­по­від­ає кри­те­рі­ям спро­мо­жно­сті і не має до­стат! ньо­го по­тен­ці­а­лу для за­без­пе­че­н­ня еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку;

– осо­бли­ві­стю де­цен­тра­лі­за­ції в Укра­ї­ні є те, що цей про­цес від­бу­ва­є­ться пра­кти­чно па­ра­лель­но з ре­фор­му­ва­н­ням адмі­ні­стра­тив­но!те­ри­то­рі­аль­но­го уст! рою та ря­дом се­кто­раль­них ре­форм. Усі за­зна­че­ні ре­фор­ми є вза­є­мо­зу­мов­ле­ни! ми і вза­є­мо­за­ле­жни­ми. Во­дно­час подаль­ше про­су­ва­н­ня бю­дже­тної ре­фор­ми та по­ши­ре­н­ня її прин­ци­пів на всі гро­ма­ди ба­зо­во­го рів­ня є не­мо­жли­ви­ми без за! вер­ше­н­ня мо­дер­ні­за­ції адмі­ні­стра­тив­но!те­ри­то­рі­аль­но­го устрою і фор­му­ван!

ня об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад (ОТГ), зда­тних ре­а­лі­зо­ву­ва­ти пе­ре­да­ні їм пов­но­ва­же­н­ня;

– сві­то­вий до­свід по­ка­зує, що най­кра­щих ре­зуль­та­тів до­ся­гли кра­ї­ни за умо! ви одно­ча­сно­го пе­ре­да­н­ня на ло­каль­ний рі­вень фун­кцій що­до на­да­н­ня осві­тніх, ме­ди­чних та ін­ших су­спіль­них по­слуг (за прин­ци­пом суб­си­ді­ар­но­сті) та від­по­ві! даль­но­сті за еко­но­мі­чний роз­ви­ток те­ри­то­рій з їх на­ле­жним фі­нан­со­вим за­без­пе! че­н­ням. В Укра­ї­ні ж ре­а­лі­за­ція пер­шо­го ета­пу де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди при­зве­ла до фор­му­ва­н­ня сво­го ро­ду “ві­тчи­зня­ної мо­де­лі де­цен­тра­лі­за­ції”, яка ха­ра­кте­ри­зу­є­ться пе­ре­да­н­ням те­ри­то­рі­аль­ним гро­ма­дам со­ці­аль­них фун­кцій дер­жа­ви (що від­по­ві! дає сві­то­вій пра­кти­ці), однак без ство­ре­н­ня пі­дойм впли­ву та фі­нан­со­во­го ре­сур! су для за­без­пе­че­н­ня їх еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня.

Уже на пер­шо­му ета­пі ре­а­лі­за­ції ре­фор­ми де­цен­тра­лі­за­ції по­си­ли­ли­ся дис! про­пор­ції між те­ри­то­рі­я­ми та адмі­ні­стра­тив­но!те­ри­то­рі­аль­ни­ми оди­ни­ця­ми за рів­нем фі­нан­со­вої спро­мо­жно­сті. От­же, Укра­ї­ні не вда­лось уни­кну­ти по­гли­блен! ня те­ри­то­рі­аль­ної со­ці­аль­но!еко­но­мі­чної ди­фе­рен­ці­а­ції, а ме­ха­ні­зми пря­мо­го ре­гу­лю­ва­н­ня (зокре­ма, бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня) та не­пря­мо­го впли­ву (спря! мо­ва­ні на сти­му­лю­ва­н­ня еко­но­мі­чної актив­но­сті гро­мад) не змо­гли розв’яза­ти про­бле­му не­рів­но­мір­но­сті ен­до­ген­но­го по­тен­ці­а­лу роз­ви­тку гро­мад та рі­зної ефек! тив­но­сті йо­го ви­ко­ри­ста­н­ня.

З огля­ду на ви­кла­де­не, ва­жли­во з’ясу­ва­ти су­ча­сні тен­ден­ції та осо­бли­во­сті ди­фе­рен­ці­а­ції роз­ви­тку в Укра­ї­ні, які фор­му­ю­ться під впли­вом про­це­сів бю­джет! ної де­цен­тра­лі­за­ції. Про­ве­де­мо ем­пі­ри­чний ана­ліз на осно­ві по­ка­зни­ків до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів (зокре­ма, вла­сних), оскіль­ки: 1) вла­сні до­хо­ди мо­жна роз­гля! да­ти як ре­зуль­тат ефе­ктив­но­сті або не­ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня со­ці­аль­но!еко! но­мі­чно­го по­тен­ці­а­лу адмі­ні­стра­тив­но!те­ри­то­рі­аль­ної оди­ни­ці; 2) до­хо­ди бю­дже­ту зна­чно швид­ше, по­рів­ня­но з ва­ло­вим ре­гіо­наль­ним про­ду­ктом, ре­а­гу­ють на змі­ни ме­ха­ні­змів ре­гу­лю­ва­н­ня роз­ви­тку те­ри­то­рій (це осо­бли­во ва­жли­во в кон­текс­ті

ре­а­лі­за­ції за­хо­дів що­до бю­дже­тної де­цен­тра­лі­за­ції); 3) роз­ви­ток фі­нан­со­вої ба­зи те­ри­то­рі­аль­них гро­мад ви­зна­но одні­єю з основ­них ці­лей про­це­су де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди в Укра­ї­ні.

Зни­же­н­ня рів­ня між­ре­гіо­наль­ної ди­фе­рен­ці­а­ції. Рі­вень аси­ме­трії за по­ка­зни­ком до­хо­дів зве­де­них бю­дже­тів ре­гіо­нів (як з трансфер­та­ми, так і вла­сних до­хо­дів) у роз­ра­хун­ку на 1 жи­те­ля за остан­ні два ро­ки зна­чно зни­зив­ся (табл. 1). В основ­но! му це пов’яза­но з не­га­тив­ни­ми тен­ден­ці­я­ми у со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку Ки­є­ва та фор­му­ван­ні до­хо­дів йо­го бю­дже­ту, а та­кож змі­на­ми у по­да­тко­во!бю! дже­тно­му за­ко­но­дав­стві що­до стру­кту­ри до­хо­дів сто­ли­ці (які на­бра­ли чин­но­сті 1 сі­чня 2015 р.), що спри­чи­ни­ло істо­тне зни­же­н­ня тем­пів при­ро­сту бю­дже­тних до­хо­дів сто­ли­ці по­рів­ня­но з ін­ши­ми ре­гіо­на­ми. Так, у 2006 р. вла­сні до­хо­ди бю! дже­ту сто­ли­ці більш як у 8 ра­зів пе­ре­ви­щу­ва­ли вла­сні до­хо­ди зве­де­но­го бю­дже­ту обла­сті з най­ниж­чим зна­че­н­ням, а вже че­рез 10 ро­ків цей по­ка­зник зни­зив­ся удві­чі.

По­си­ле­н­ня ди­фе­рен­ці­а­ції на рів­ні ра­йо­нів під впли­вом ме­ха­ні­змів бю­дже­тної де цен­тра­лі­за­ції. На фо­ні не­зна­чно­го зни­же­н­ня між­ре­гіо­наль­ної ди­фе­рен­ці­а­ції про! тя­гом 2015–2016 рр. від­бу­ло­ся різ­ке зро­ста­н­ня аси­ме­три­чно­сті до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів на вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­но­му рів­ні. Ана­ліз си­ту­а­ції в обла­стях Кар! пат­сько­го ре­гіо­ну по­ка­зав зро­ста­н­ня аси­ме­трії як між ра­йо­на­ми, так і між те­ри! то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми. Так, у Львів­ській обла­сті (де має мі­сце най­ви­щий рі­вень аси­ме­трії за бю­дже­тни­ми до­хо­да­ми се­ред обла­стей Кар­пат­сько­го ре­гіо­ну) ди! фе­рен­ці­а­ція до­хо­дів ра­йон­них бю­дже­тів у роз­ра­хун­ку на 1 жи­те­ля збіль­ши­ла­ся з 5,9 ра­за у 2014 р. до 9,5 ра­за у 2015 р. Ана­ло­гі­чні тен­ден­ції спо­сте­рі­га­ю­ться і в ін­ших ре­гіо­нах.

Збіль­ше­н­ня рів­ня ди­фе­рен­ці­а­ції по­да­тко­спро­мо­жно­сті те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, які ма­ють пря­мі бю­дже­тні від­но­си­ни з дер­жав­ним бю­дже­том (ра­йо­ни, мі­ста облас но­го зна­че­н­ня, ОТГ). Так, у Львів­ській обла­сті у 2016 р. та­ке зро­ста­н­ня пе­ре­ви­щи­ло 13 ра­зів. По­да­тко­спро­мо­жність є одним з основ­них кри­те­рі­їв ство­ре­н­ня ОТГ. Ре! зуль­та­ти 2016 р., ко­ли біль­ше по­ло­ви­ни ОТГ обла­сті по­ка­за­ли по­да­тко­с­про! мо­жність, ниж­чу за 1000 грн. на 1 жи­те­ля, свід­чать, що во­ни фа­кти­чно ви­яви­ли­ся

фі­нан­со­во не­спро­мо­жни­ми (че­рез не­до­ста­тній рі­вень со­ці­аль­но!еко­но­мі­чно­го по­тен­ці­а­лу або йо­го не­ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня), от­же, по­то­чні про­бле­ми функ! ціо­ну­ва­н­ня та роз­ви­тку ви­рі­шу­ють за ра­ху­нок трансфер­тів з дер­жав­но­го бю­дже­ту.

По­си­ле­н­ня на ло­каль­но­му рів­ні кон­цен­тра­ції еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті в “то­чках зро­ста­н­ня”, що про­ду­кує тен­ден­цію роз­ши­ре­н­ня аре­а­лів де­пре­сив­но­сті. Так, у Львів­ській обла­сті ли­ше три мі­ста (Мор­шин, Львів, Тру­ска­вець) ма­ють рі­вень по! да­тко­вих до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів, ви­щий за се­ре­дній по обла­сті (3714 грн. у 2016 р.) (табл. 2). Су­мар­но во­ни про­ду­ку­ють 40% по­да­тко­вих до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів обла­сті. Ре­шта те­ри­то­рії обла­сті (в то­му чи­слі ОТГ) ха­ра­кте­ри­зу­є­ться по­да­тко­спро­мо­жні­стю, ниж­чою за цей рі­вень, тоб­то мо­жна го­во­ри­ти, що в най! біль­шо­му ви­гра­ші від де­цен­тра­лі­за­ції опи­ни­ли­ся ве­ли­кі та се­ре­дні мі­ста. При цьо­му тем­пи при­ро­сту до­хо­дів міст обла­сно­го зна­че­н­ня ви­яви­ли­ся ви­щи­ми по­рів­ня­но з обла­сни­ми цен­тра­ми. Як свід­чить ана­ліз вла­сних до­хо­дів мі­сце­вих бю­дже­тів об! ла­сних цен­трів і міст обла­сно­го зна­че­н­ня Кар­пат­сько­го ре­гіо­ну, най­ви­щі тем­пи зро­ста­н­ня у 2015–2016 рр. по­ка­за­ли та­кі мі­ста, як Ярем­че і Ко­ло­мия Іва­но!фран! ків­ської обла­сті, а та­кож Хуст, Му­ка­че­во, Бе­ре­го­ве За­кар­пат­ської обла­сті. На! то­мість в обла­сних цен­трах по­зи­тив­на ди­на­мі­ка вла­сних до­хо­дів бю­дже­тів не ха­рак! те­ри­зу­ва­ла­ся ви­со­ки­ми тем­па­ми зро­ста­н­ня. Та­бли­ця 2 Вла­сні до­хо­ди, ба­зо­ва та ре­вер­сна до­та­ції обла­сних цен­трів та міст обла­сно­го зна­че­н­ня Кар­пат­сько­го ре­гіо­ну у 2016 р. * (грн./1 жи­те­ля)

Мо­жна на­зва­ти кіль­ка при­чин та­кої си­ту­а­ції. По пер­ше, змі­ни що­до роз­по ді­лу над­хо­джень від опо­да­тку­ва­н­ня фі­зи­чних осіб між рів­ня­ми бю­дже­тів зу­мо­ви ли пе­ре­роз­по­діл до­хо­дів від ПД­ФО че­рез те, що бі­знес по­ви­нен від­мо­ви­ти­ся від зви­чки ре­є­стру­ва­тись у ве­ли­ких мі­стах і пе­ре­хо­ди­ти до спла­ти по­да­тків за мі­сцем ре­є­стра­ції, що пі­шло б на ко­ристь се­ре­днім і ма­лим мі­стам. По друге, сьо­го­дні са­ме ма­лі мі­ста За­хі­дної Укра­ї­ни пе­ре­жи­ва­ють “ту­ри­сти­чний бум” , що зу­мов­лює збіль­ше­н­ня їх до­хо­дів за ра­ху­нок акци­зно­го по­да­тку з тор­гів­лі під­акци­зни­ми то ва­ра­ми і роз­ви­тку до­ро­жньої ін­фра­стру­кту­ри.

Во­дно­час по­рів­няль­на оцін­ка до­хо­дів обла­сних цен­трів і міст обла­сно­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня та об­ся­гів їх до­та­цій (ба­зо­вої чи ре­вер­сної) в роз­ра­хун­ку на 1 осо­бу свід­чить про низь­ку ефе­ктив­ність ме­ха­ні­зму бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня (див. табл. 2). Так, Ярем­че (мі­сто з най­ви­щим рів­нем вла­сних до­хо­дів) одер­жа­ло зна­чні об­ся­ги ба­зо­вої до­та­ції – 421 грн. на 1 жи­те­ля, на­то­мість Мор­шин та Му ка­че­во при де­що ниж­чих до­хо­дах спла­чу­ва­ли до дер­жав­но­го бю­дже­ту ре­вер­сну до­та­цію (від­по­від­но, 225 та 218 грн. у роз­ра­хун­ку 1 жи­те­ля). Об­ся­ги ба­зо­вої до та­ції для Ко­ло­миї та Бо­ле­хо­ва за при­бли­зно рів­них вла­сних до­хо­дів рі­зни­лись у 6 ра­зів. Та­кі пе­ре­ко­си зу­мов­ле­но осо­бли­во­стя­ми ме­ха­ні­зму ви­рів­ню­ва­н­ня, який при оцін­ці по­да­тко­спро­мо­жно­сті міст ура­хо­вує тіль­ки до­хо­ди від ПД­ФО. Це ви­ма­гає вдо­ско­на­ле­н­ня.

По­си­ле­н­ня аси­ме­трії між при­мі­ськи­ми те­ри­то­рі­я­ми та від­да­ле­ни­ми від ве­ли­ких міст те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми. Під впли­вом су­ча­сних ре­форм зав­дя­ки до­бре роз­ви­ну­тій ін­фра­стру­кту­рі при­мі­ські на­се­ле­ні пун­кти зна­чно під­ви­щи­ли свої бюд же­тні до­хо­ди, на­сам­пе­ред, за ра­ху­нок над­хо­джень від акци­зно­го по­да­тку і по­дат ку на май­но. Як на­слі­док, від­бу­ло­ся по­си­ле­н­ня аси­ме­три­чно­сті роз­ви­тку на­бли же­них і від­да­ле­них від міст те­ри­то­рій. Яскра­вим при­кла­дом та­кої си­ту­а­ції є ди­фе рен­ці­а­ція роз­ви­тку на­бли­же­них (у ме­жах кіль­це­вої до­ро­ги) та від­да­ле­них від обла­сно­го цен­тру те­ри­то­рі­аль­них гро­мад Пу­сто­ми­тів­сько­го ра­йо­ну Львів­ської об ла­сті (рис. 4).

Та­ким чи­ном, но­ва­ції по­да­тко­во­го та бю­дже­тно­го за­ко­но­дав­ства у про­це­сі фі­нан­со­вої де­цен­тра­лі­за­ції до­зво­ли­ли істо­тно на­ро­сти­ти фі­нан­со­ву спро­мо­жність ве­ли­ких міст. Однак мо­жна ствер­джу­ва­ти, що це не ста­ло ім­пуль­сом для еко­но­міч но­го роз­ви­тку при­ле­глих те­ри­то­рій.

Ме­ха­ні­зми дер­жав­ної ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки не за­без­пе­чу­ють зни­же­н­ня аси­мет ри­чно­сті роз­ви­тку те­ри­то­рі­аль­них гро­мад. Це яскра­во де­мон­струє роз­по­діл ко­штів

Дер­жав­но­го фон­ду ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку (ДФРР), се­ред основ­них зав­дань яко го – спри­я­н­ня змен­шен­ню дис­про­пор­цій роз­ви­тку в ме­жах кра­ї­ни. Згі­дно з чин ним за­ко­но­дав­ством, ці ко­шти ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться для ви­ко­на­н­ня ін­ве­сти­цій­них про­грам і про­е­ктів ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку, які від­по­від­а­ють прі­о­ри­те­там, ви­зна че­ним у Дер­жав­ній стра­те­гії ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку і від­по­від­них стра­те­гі­ях роз ви­тку ре­гіо­нів. Роз­по­діл ко­штів між ре­гіо­на­ми здій­сню­є­ться за фор­му­лою, яка вра­хо­вує чи­сель­ність на­се­ле­н­ня (80%) та еко­но­мі­чний стан ре­гіо­ну, від­по­від­но до по­ка­зни­ка ВРП у роз­ра­хун­ку на 1 осо­бу (для ре­гіо­нів, у яких цей по­ка­зник є мен шим за 75%, ніж се­ре­дній по­ка­зник по Укра­ї­ні) (20%). Однак, якщо роз­по­діл ко­штів між ре­гіо­на­ми вра­хо­вує їх еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще, то все­ре­ди­ні ре­гіо­ну між те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми він хоч і від­бу­ва­є­ться на кон­кур­сних за­са­дах, ду­же ча­сто здій­сню­є­ться з ло­бі­ю­ва­н­ням ін­те­ре­сів пев­них по­лі­ти­чних сил, чи­нов­ни­ків, спон­со­рів то­що. Як на­слі­док, ко­шти над­хо­дять до те­ри­то­рі­аль­них гро­мад з ви щим еко­но­мі­чним по­тен­ці­а­лом, що при­зво­дить до по­си­ле­н­ня вну­трі­шньо­ре­гіо наль­ної ди­фе­рен­ці­а­ції. Яскра­вим при­кла­дом цьо­го став роз­по­діл ко­штів ДФРР у Львів­ській обла­сті у 2016 р., ко­ли май­же тре­ти­на фі­нан­со­вих ре­сур­сів, ви­ді­ле­них ДФРР на ре­а­лі­за­цію про­е­ктів у Львів­ській обла­сті, бу­ла на­прав­ле­на у гро­ма­ди Пу­сто­ми­тів­сько­го ра­йо­ну, який є лі­де­ром за рів­ня­ми по­да­тко­спро­мо­жно­сті та еко но­мі­чно­го роз­ви­тку. – над­хо­дже­н­ня від акци­зно­го по­да­тку (тис. грн.) (лі­ва шка­ла) – над­хо­дже­н­ня від акци­зно­го по­да­тку на 1 жи­те­ля (грн.) (лі­ва шка­ла) Рис. 4. Те­ри­то­рі­аль­ний роз­по­діл над­хо­джень від акци­зно­го по­да­тку з ре­а­лі­за­ції суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня роз­дрі­бної тор­гів­лі під­акци­зних то­ва­рів у 2016 р. у Пу­сто­ми­тів­сько­му ра­йо­ні Львів­ської обла­сті (по сіль­ських ра­дах) Ро­зро­бле­но ав­то­ра­ми за да­ни­ми Де­пар­та­мен­ту фі­нан­сів Львів­ської обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції.

Ін­ший ін­стру­мент дер­жав­ної ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки – су­бвен­ція на фор­му ва­н­ня ін­фра­стру­кту­ри (роз­по­ді­ля­є­ться між ОТГ за­ле­жно від кіль­ко­сті сіль­сько­го на­се­ле­н­ня та пло­щі те­ри­то­рі­аль­них гро­мад), хоч і сти­му­лює гро­ма­ди до об’єд­нан ня, про­те ста­вить у не­рів­ні умо­ви ОТГ та ре­шту те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, спри­яє

по­си­лен­ню аси­ме­три­чно­сті їх роз­ви­тку, адже на­прав­ля­є­ться на фі­нан­су­ва­н­ня про ектів роз­ви­тку. Ре­зуль­та­том ста­ло істо­тне пе­ре­ви­ще­н­ня час­тки ка­пі­таль­них ви да­тків у за­галь­них ви­да­тках бю­дже­тів ОТГ по­рів­ня­но з те­ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да ми, які не об’єд­на­лись. От­же, сти­му­лю­ю­чи у та­кий спо­сіб гро­ма­ди до об’єд­на­н­ня, ми по­си­лю­є­мо вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­ну дис­про­пор­цій­ність роз­ви­тку, не про­по­ну ючи ме­ха­ні­змів ні­ве­лю­ва­н­ня цих про­це­сів.

Збіль­ше­н­ня роз­ри­ву у фі­нан­со­вих мо­жли­во­стях у ме­жах одно­го ра­йо­ну між те ри­то­рі­аль­ни­ми гро­ма­да­ми, які уві­йшли до ОТГ, і ти­ми, які до них не уві­йшли. Яскра вим при­кла­дом цьо­го є си­ту­а­ція у Сам­бір­сько­му ра­йо­ні Львів­ської обла­сті пі­сля ство­ре­н­ня во­сьми ОТГ, що охо­пи­ли більш як 50% на­се­ле­н­ня ра­йо­ну. Пе­ре­роз по­діл фі­нан­со­вих ре­сур­сів між ОТГ та ра­йон­ним бю­дже­том по­ста­вив під за­гро­зу фун­кціо­ну­ва­н­ня за­кла­дів ме­ди­чної та осві­тньої сфер, со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня та за­хи­сту, які за­ли­ши­лись у зо­ні від­по­від­аль­но­сті ра­йон­них ор­га­нів вла­ди.

Ви­снов­ки

Де­цен­тра­лі­за­ція ство­рює мо­жли­во­сті для ефе­ктив­ної ро­бо­ти си­сте­ми управ лі­н­ня на мі­сце­во­му рів­ні та під­ви­ще­н­ня яко­сті пу­блі­чних по­слуг, однак во­на не­се й пев­ні за­гро­зи, пов’яза­ні з по­си­ле­н­ням аси­ме­трії роз­ви­тку те­ри­то­рі­аль­них гро мад, ко­ли “ба­га­ті гро­ма­ди ста­ють ба­га­тши­ми, а бі­дні – бі­дні­ши­ми” . На вну­тріш ньо­ре­гіо­наль­но­му рів­ні ди­фе­рен­ці­а­ція за об­ся­га­ми вла­сних до­хо­дів бю­дже­тів ся­гає де­ся­тків, а за над­хо­дже­н­ня­ми від де­яких по­да­тків – со­тень ра­зів у роз­ра­хун­ку на 1 жи­те­ля. Са­мо­усу­не­н­ня дер­жа­ви і ре­гіо­наль­них ор­га­нів вла­ди від уре­гу­лю­ва­н­ня да­них про­блем мо­же при­зве­сти до по­ши­ре­н­ня еко­но­мі­чної де­пре­сії, ко­ли ба­га­то гро­мад не змо­жуть ви­ко­ну­ва­ти по­кла­де­ні на них фун­кції і що­ро­ку по­тре­бу­ва­ти муть де­да­лі біль­ше бю­дже­тних ко­штів для по­кри­т­тя ба­зо­вих по­треб.

Се­ред на­пря­мів ні­ве­лю­ва­н­ня ри­зи­ків по­си­ле­н­ня вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­ної ди фе­рен­ці­а­ції роз­ви­тку те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, на наш по­гляд, до­ціль­но ви­окре­ми ти та­кі.

1. Під­ви­ще­н­ня ро­лі ре­гіо­наль­но­го рів­ня управ­лі­н­ня та кон­кре­ти­за­ція йо­го фун­кцій в умо­вах де­цен­тра­лі­за­ції. Вне­се­н­ня змін до Бю­дже­тно­го та По­да­тко­во­го ко­де­ксів Укра­ї­ни, спря­мо­ва­них на за­без­пе­че­н­ня де­цен­тра­лі­за­ції фі­нан­со­вих ре­сур­сів, спри чи­ни­ло зни­же­н­ня між­ре­гіо­наль­ної та збіль­ше­н­ня вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­ної ди­фе рен­ці­а­ції роз­ви­тку ре­гіо­нів. Одно­ча­сно з пе­ре­хо­дом на пря­мі між­бю­дже­тні від­но си­ни між цен­тром і ба­зо­ви­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми оди­ни­ця­ми від­бу­ва­є­ться “роз­ми ва­н­ня” ін­сти­ту­цій­ної та фі­нан­со­вої ро­лі ре­гіо­наль­но­го рів­ня управ­лі­н­ня. Вва­жа­є­мо, що на су­ча­сно­му ета­пі бю­дже­тної де­цен­тра­лі­за­ції са­ме ре­гіо­наль­ний рі­вень має взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за ре­гу­лю­ва­н­ня про­це­сів еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку ре­гіо­нів, зокре­ма, в ча­сти­ні не­д­опу­ще­н­ня по­гли­бле­н­ня вну­трі­шньо­ре­гіо наль­них со­ці­аль­но еко­но­мі­чних дис­про­пор­цій.

2. На­ді­ле­н­ня обла­сно­го рів­ня управ­лі­н­ня фі­нан­со­ви­ми ре­сур­са­ми, які на­прав­ля­ти муть на під­три­ма­н­ня ре­а­лі­за­ції про­е­ктів еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку ре­гіо­ну. На жаль, сьо­го­дні обла­сні бю­дже­ти пра­кти­чно не ви­ко­ну­ють по­кла­де­ну на них фун­кцію за­без­пе­че­н­ня розв’яза­н­ня за­галь­но­ре­гіо­наль­них про­блем, а їх ді­яль­ність спря­мо ва­на на по­то­чне фі­нан­су­ва­н­ня со­ці­аль­ної сфе­ри на мі­сце­во­му рів­ні (час­тка ка­пі таль­них ви­да­тків обла­сно­го бю­дже­ту Львів­щи­ни у 2016 р. ста­но­ви­ла ли­ше 4% і бу­ла най­мен­шою се­ред усіх мі­сце­вих бю­дже­тів обла­сті). З ме­тою роз­ши­ре­н­ня до хо­дної ба­зи обла­сних бю­дже­тів вва­жа­є­мо за до­ціль­не збіль­ши­ти до 25% нор­ма­тив від­ра­ху­ва­н­ня з ПД­ФО, що спла­чу­є­ться за­ре­є­стро­ва­ни­ми пла­тни­ка­ми на те­ри­то­рії

обла­сті до обла­сно­го бю­дже­ту, а та­кож пе­ре­да­ти до ньо­го 50% над­хо­джень мі­сце вих бю­дже­тів обла­сті від акци­зно­го по­да­тку з ви­ро­бни­цтва та ім­пор­ту на­фто­про ду­ктів, що до­зво­лить пе­ре­роз­по­ді­ля­ти одер­жа­ні ко­шти між гро­ма­да­ми.

3. Пе­ре­да­н­ня на ба­зо­вий рі­вень фі­нан­со­вих ре­сур­сів, які гро­ма­да змо­же на­прав­ля ти на вла­сний еко­но­мі­чний роз­ви­ток, а не тіль­ки на ре­монт або роз­бу­до­ву со­ці­аль­ної ін­фра­стру­кту­ри чи її утри­ма­н­ня. Ре­а­лі­за­ція цьо­го зав­да­н­ня ле­жить у пло­щи­ні ви рі­ше­н­ня двох на­два­жли­вих про­блем: пе­ре­хід до ре­аль­ної де­цен­тра­лі­за­ції та за­вер ше­н­ня про­це­су до­бро­віль­но­го об’єд­на­н­ня гро­мад.

4. По­ши­ре­н­ня ім­пуль­сів роз­ви­тку від міст до нав­ко­ли­шніх те­ри­то­рій. Мі­ста як цент ри еко­но­мі­чної актив­но­сті пер­ши­ми від­чу­ли пе­ре­ва­ги де­цен­тра­лі­за­ції, оскіль­ки їх фі­нан­со­ві по­то­ки є най­більш гну­чки­ми і чу­тли­ви­ми до но­во­вве­день за­ко­но­дав­ства. Во­дно­час уни­кне­н­ня ри­зи­ку по­си­ле­н­ня кон­цен­тра­ції еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті ви клю­чно в мі­стах пря­мо пов’яза­не з їх пе­ре­тво­ре­н­ням на цен­три ОТГ. На жаль, по­ки що цьо­го не від­бу­ва­є­ться че­рез ряд суб’єктив­них та об’єктив­них при­чин.

5. Пе­ре­гляд ме­ха­ні­змів бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня. Вва­жа­є­мо не­о­б­грун­то­ва­ним ви­рів­ню­ва­н­ня по­да­тко­спро­мо­жно­сті те­ри­то­рій тіль­ки за до­хо­да­ми від ПД­ФО та по­да­тку на при­бу­ток. Вар­то бу­ло б вклю­чи­ти до роз­ра­хун­ку і до­хо­ди мі­сце­вих бю­дже­тів від рен­тних пла­те­жів. Це до­зво­лить зни­зи­ти об­ся­ги ба­зо­вої до­та­ції для гро­мад, які отри­му­ють зна­чний фі­нан­со­вий ре­сурс від рен­тних пла­те­жів.

6. Пе­ре­тво­ре­н­ня ДФРР на ре­аль­ний ін­стру­мент ре­а­лі­за­ції ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки з ма­кси­маль­ним усу­не­н­ням по­лі­ти­чної та ко­ру­пцій­ної скла­до­вої при роз­по­ді­лі ко­штів. Пер­ший етап ре­а­лі­за­ції фі­нан­со­вої де­цен­тра­лі­за­ції по­ка­зав пе­ре­ва­ги вну­трі­шньо ре­гіо­наль­ної ди­фе­рен­ці­а­ції со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку над між­ре­гіо­наль ною. Це по­тре­бує ко­ри­гу­ва­н­ня зав­дань і ме­то­ди­чних за­сад роз­по­ді­лу ре­сур­сів ДФРР, зокре­ма, вра­ху­ва­н­ня не­об­хі­дно­сті зни­же­н­ня не тіль­ки між , але й вну­трі шньо­ре­гіо­наль­них аси­ме­трій. Ва­жли­во та­кож по­вер­ну­ти­ся до пер­вин­ної су­ті ДФРР як дже­ре­ла фі­нан­су­ва­н­ня ін­ве­сти­цій­них (роз­ви­тко­вих) про­е­ктів.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Oates W. Fiscal Federalism. – New York : Harcourt Brace Jovanovich, 1972. – 256 р. 2. Weingast B. The economic role of political institutions: market preserving federalism and economic development // Journal of Law, Economics, and Organization. – 1995. – No. 11. – Iss. 1. – Р. 1–31.

3. Mckinnon R. EMU as a device for collective fiscal retrenchment // The American Economic Review. – 1997. – Vol. 87. – No. 2. – P. 227–229 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.jstor.org/stable/2950920?seq=1#page_scan_tab_contents.

4. Prud’homme R. The dangers of decentralization // The World Bank Research Observer. – 1995. – Vol. 10. – No. 2. – P. 201–220 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://documents.worldbank.org/curated/en/602551468154155279/pdf/ 770740JRN0WBRO0BOX0377291B00PUBLIC0.PDF.

5. Qian Y., Weingast B. Federalism as a commitment to preserving market incentives // Journal of Economic Perspectives. – 1997. – Vol. 11. – No. 4. – P. 83–92 [Еле­ктрон ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://www.aeaweb.org/articles?id=10.1257/ jep.11.4.83.

6. Qian Y., Roland G. Federalism and the soft budget constraint // The American Economic Review. – 1998. – Vol. 88. – No. 5. – P. 1143–1162 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.jstor.org/stable/116864?seq=1#page_scan_tab_contents.

7. Ponomareva M., Zhuravskaya E. Federal Tax Arrears: Liquidity Problems, Federal Subsides, or Regional Protection? / Working paper No. 2001/029. – Moscow : New Economic School, 2001. – 30 p. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https:// www.nes.ru/dataupload/files/programs/econ/preprints/2001/zhuravskaya.pdf.

8. Sepulveda C., Martinez Vazquez J. The consequences of fiscal decentralization on poverty and income equality // Environment and Planning C: Government and Policy. – 2011. – Vol. 29. – Iss. 2. – Р. 321–343 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1068/c1033r.

9. West L., Wong C. Fiscal decentralization and growing regional disparities in rural China: some evidence in the provision of social services // Oxford Review of Economic Policy. – 1995. – Vol. 11. – Iss. 4. – Р. 70–84.

10. Ravallion M. Reaching Poor Areas in a Federal System / Policy Research Working Paper Series No. 1901. – Washington, DC : World Bank, 1998 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.516. 6750&rep=rep1&type=pdf.

11. Beland D., Lecours A. Does nationalism trigger welfare state disintegration? Social policy and territorial mobilization in Belgium and Canada // Environment and Planning C: Government and Policy. – 2010. – Vol. 28. – Iss. 3. – P. 420–434 [Елек трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1068/ c0956r.

12. Rodrі­guez Pose A., Ezcurra R. Does decentralization matter for regional disparities? A cross country analysis // Journal of Economic Geography. – 2010. – Vol. 10. – Iss. 5. – Р. 619–644 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http:// www.spatialeconomics.ac.uk/textonly/serc/publications/download/sercdp0025.pdf.

References

1. Oates W. Fiscal Federalism. New York, Harcourt Brace Jovanovich, 1972. 2. Weingast B. The economic role of political institutions: market preserving federalism and economic development. Journal of Law, Economics, and Organization, 1995, No. 11, Iss. 1, pp. 1–31.

3. Mckinnon R. EMU as a device for collective fiscal retrenchment. The American Economic Review, 1997, Vol. 87, No. 2, pp. 227–229, available at: http://www.jstor.org/ stable/2950920?seq=1#page_scan_tab_contents.

4. Prud’homme R. The dangers of decentralization. The World Bank Research Observer, 1995, Vol. 10, No. 2, pp. 201–220, available at: http://documents.worldbank.org/curated/ EN/602551468154155279/PDF/770740JRN0WBRO0BOX0377291B00PUBLIC0.PDF.

5. Qian Y., Weingast B. Federalism as a commitment to preserving market incentives. Journal of Economic Perspectives, 1997, Vol. 11, No. 4, pp. 83–92, available at: https:// www.aeaweb.org/articles?id=10.1257/jep.11.4.83.

6. Qian Y., Roland G. Federalism and the soft budget constraint. The American Economic Review, 1998, Vol. 88, No. 5, pp. 1143–1162, available at: http://www.jstor.org/ stable/116864?seq=1#page_scan_tab_contents.

7. Ponomareva M., Zhuravskaya E. Federal Tax Arrears: Liquidity Problems, Federal Subsides, or Regional Protection? Working paper No. 2001/029. Moscow, New Economic School, 2001, available at: https://www.nes.ru/dataupload/files/programs/econ/preprints/ 2001/Zhuravskaya.pdf.

8. Sepulveda C., Martinez Vazquez J. The consequences of fiscal decentralization on poverty and income equality. Environment and Planning C: Government and Policy, 2011,

Vol. 29, Iss. 2, pp. 321–343, available at: http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1068/ c1033r .

9. West L., Wong C. Fiscal decentralization and growing regional disparities in rural China: some evidence in the provision of social services. Oxford Review of Economic Policy, 1995, Vol. 11, Iss. 4, pp. 70–84.

10. Ravallion M. Reaching Poor Areas in a Federal System. Policy Research Working Paper No. 1901. Washington, DC, World Bank, 1998, available at: http:// citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.516.6750&rep=rep1&type=pdf.

11. Beland D., Lecours A. Does nationalism trigger welfare state disintegration? Social policy and territorial mobilization in Belgium and Canada. Environment and Planning C: Government and Policy, 2010, Vol. 28, Iss. 3, pp. 420–434, available at: http://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1068/c0956r.

12. Rodrі­guez Pose A., Ezcurra R. Does decentralization matter for regional disparities? A cross country analysis. Journal of Economic Geography, 2010, Vol 10, Iss. 5, pp. 619–644, available at: https://academic.oup.com/joeg/issue/10/5. Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 22 сер­пня 2017 р.

За­кін­че­н­ня та­бли­ці * Скла­де­но ав­то­ра­ми за да­ни­ми мі­сце­вих бю­дже­тів від­по­від­них міст.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.