ПРАЦЯ – ДЖЕ­РЕ­ЛО ІСНУ­ВА­Н­НЯ ЛЮ­ДИ­НИ ТА ОСНО­ВА ЇЇ ПРИРОДНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ

LABOR IS THE SOURCE OF HUMAN EXISTENCE AND THE BASIS OF ITS NATURAL EVOLUTION

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Критика І Бібліографія - М. М. КІМ, про­фе­сор, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, про­фе­сор ка­фе­дри еко­но­мі­чної те­о­рії та еко­но­мі­чних ме­то­дів управ­лі­н­ня Хар­ків­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні В.Н. Ка­ра­зі­на MATVII KIM, Professor, Doctor of Econ. Sci., Professor of the Department of Eco

Цій ва­жли­вій для су­ча­сно­го сві­то­во­го су­спіль­ства те­мі при­свя­че­но мо­но­гра фію В.М. Ко­ва­льо­ва “Праця та її со­ці­аль­ні на­слід­ки” [1], яка ви­йшла у 2017 р. Ав­тор акцен­тує ува­гу на над­зви­чай­но акту­аль­ній та ма­ло до­слі­джу­ва­ній про­бле­мі со­ці­аль­них на­слід­ків пра­ці, об­грун­то­ву­ю­чи свої по­гля­ди на пу­блі­ка­ці­ях ві­до­мих уче­них еко­но­мі­стів остан­ніх двох сто­літь, до­ся­гне­н­нях пра­во­слав­ної ре­лі­гії, но­о­сфер­ної до­ктри­ни су­ку­пно­го люд­сько­го ро­зу­му В. Вер­над­сько­го і на ре­зуль­та тах сво­єї 60 рі­чної на­у­ко­вої ді­яль­но­сті.

У мо­но­гра­фії ви­зна­че­но су­тність ка­те­го­рії со­ці­аль­них на­слід­ків пра­ці, обгрун то­ва­но їх про­яв і вплив на та­кі су­спіль­ні яви­ща, як роз­ви­ток про­ду­ктив­них сил і ви­ро­бни­чих від­но­син, їх вза­є­мозв’язок і вза­є­мо­зу­мов­ле­ність від­по­від­но до епох люд­ської еволюції. Ви­яв­ле­но вплив си­сте­ми об’єктив­них за­ко­нів роз­ви­тку при­ро ди і су­спіль­ства на со­ці­аль­ні пе­ре­тво­ре­н­ня су­спіль­ства, ви­зна­че­но ме­ха­нізм вза­є­мо дії про­я­ву цих за­ко­нів в еко­но­мі­чній пра­кти­ці лю­дей, яка спря­мо­ва­на на со­ці­а­лі­за цію су­спіль­них від­но­син ево­лю­цій­ним шля­хом. Об­грун­то­ва­но су­тність за­ко­ну люд­ської еволюції, ви­хо­дя­чи з три­єди­но­го на­ча­ла лю­ди­ни: ма­те­рі­аль­но­го, ду­хов но­го і су­спіль­но­го. При цьо­му за­зна­ча­є­ться, що, згі­дно з уче­н­ням В. Вер­над­сько­го, за­ко­ни су­спіль­но­го роз­ви­тку ма­ють під­по­ряд­ко­ва­ний ха­ра­ктер що­до за­ко­нів при ро­ди [1, с. 134], а у се­ре­до­ви­щі за­ко­нів про­від­ну роль ві­ді­грає за­кон рів­но­ва­ги при ро­ди і су­спіль­ства.

У ре­цен­зо­ва­ній пра­ці та­кож роз­кри­то су­тність і про­я­ви та­ких об’єктив­них за ко­нів при­ро­ди та су­спіль­ства, як за­кон рів­но­ва­ги, основ­ний за­кон пост­ка­пі­та­лі­стич но­го су­спіль­ства та ін. За до­по­мо­гою істо­ри­ко ло­гі­чно­го ана­лі­зу ви­яв­ле­но істо­ри­чну не­ми­ну­чість пе­ре­тво­ре­н­ня еко­но­мі­чних фор­ма­цій у най­ви­щі фор­ми. По­си­лен­ню на­у­ко­вої ар­гу­мен­та­ції про­гре­сив­но­го роз­ви­тку люд­ської ци­ві­лі­за­ції спри­яє йо­го роз гляд у сві­тлі вче­н­ня В. Вер­над­сько­го про но­о­сфе­ру. “Під впли­вом на­у­ко­вої дум­ки і люд­ської пра­ці біо­сфе­ра пе­ре­хо­дить у но­вий стан – но­о­сфе­ру” [2, с. 252]. За сло­ва­ми вче­но­го, це пе­ре­тво­ре­н­ня в но­о­сфе­ру від­бу­ва­є­ться не­за­ле­жно від люд­ської во­лі, сти хій­но, як при­ро­дний про­цес. Да­не по­ло­же­н­ня бу­ло ви­су­ну­то вче­ним у 1937 р. © Кім Ма­твій Ми­ко­ла­йо­вич (Kim Matvii), 2018; e mail: kim.hvan@email.ua.

На наш по­гляд, за­слу­го­вує на ува­гу і має не­аби­яке пра­кти­чне зна­че­н­ня за про­по­но­ва­на ав­то­ром мо­но­гра­фії ідея, а ни­ні й роз­ро­бле­на ним ме­то­до­ло­гія (кон це­пція) кіль­кі­сної мі­ри по­рів­ня­н­ня су­спіль­них від­но­син, зокре­ма, со­ці­аль­но тру до­вих від­но­син між пра­цею і ка­пі­та­лом. Іна­кше ка­жу­чи, ви­зна­че­н­ня ча­сток най ма­но­го пра­ців­ни­ка і ро­бо­то­дав­ця в до­да­ній вар­то­сті на осно­ві спів­від­но­ше­н­ня люд­сько­го і фі­зи­чно­го ка­пі­та­лів [1, с. 51–52]. Да­на кон­це­пція кіль­кі­сної мі­ри по рів­ня­н­ня від­но­син між пра­цею і ка­пі­та­лом, на на­шу дум­ку, мо­же слу­гу­ва­ти прак ти­чним ін­стру­мен­том у по­си­лен­ні ді­є­во­сті та ефе­ктив­но­сті со­ці­аль­но­го пар­тнер ства на осно­ві три­пар­ти­зму [1, с. 172]. Та­ке са­ме ва­жли­ве ме­то­до­ло­гі­чне і прак ти­чне зна­че­н­ня ма­ють від­кри­тий В. Ко­ва­льо­вим за­кон опла­ти пра­ці та на­у­ко­ве об­грун­ту­ва­н­ня її рів­ня [1, с. 161–162].

По­ряд з тим нав­ряд чи мо­жна по­го­ди­ти­ся з усі­ма по­ло­же­н­ня­ми мо­но­гра­фії. На­сам­пе­ред, важ­ко під­три­ма­ти тра­кту­ва­н­ня тру­до­во­го по­тен­ці­а­лу. Ав­тор ви­зна чає йо­го як по­єд­на­н­ня люд­сько­го ка­пі­та­лу з фі­зи­чним, ін­ши­ми сло­ва­ми, як по єд­на­н­ня ро­бо­чої си­ли із за­со­ба­ми ви­ро­бни­цтва [1, с. 41–42]. Про­те це не тру­до вий по­тен­ці­ал, а про­цес пра­ці та ви­ро­бни­цтва, ре­зуль­та­том яко­го є про­дукт пра­ці, або то­вар – в умо­вах рин­ко­вої еко­но­мі­ки. По су­ті, люд­ський ка­пі­тал і тру­до­вий по­тен­ці­ал є то­то­жни­ми по­ня­т­тя­ми. Пер­ше з’яви­ло­ся на За­хо­ді на по­ча­тку 1960 х ро­ків у пра­цях Т. Шуль­ца і Г. Бек­ке­ра, а дру­ге – у 1970 р. у збір­ни­ку на­у­ко­вих праць Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки АН СРСР як ре­а­кція со­ціо­ло­гів і тру­до­ви­ків на но­ву НТР, по­ча­ток якої Б. Рас­сел від­но­сить до се­ре­ди­ни ХХ ст. Но­ві тер­мі­ни бу­ли не об­хі­дни­ми для по­зна­че­н­ня люд­сько­го фа­кто­ра в еко­но­мі­ці, щоб пов­ні­ше вра­ху ва­ти йо­го ін­те­ле­кту­аль­ні та твор­чі по­тен­ці­а­ли. На на­шу дум­ку, рі­зні на­зви одно­го й то­го са­мо­го по­ня­т­тя зу­мов­ле­ні рі­зни­ми іде­о­ло­гі­я­ми. У со­ці­а­лі­сти­чно­му су­спіль­стві па­ну­ва­ла мо­но­по­лія мар­ксист­ської іде­о­ло­гії, згі­дно з якою ка­пі­тал уосо­блю­вав ва­ди, су­пе­ре­чно­сті та все зло бур­жу­а­зно­го ла­ду. Ге­ге­мо­ном ра­дянсь ко­го су­спіль­ства був ро­бі­тни­чий клас, лю­ди­на пра­ці.

Не мо­жна по­го­ди­тись і з по­да­н­ням у ре­цен­зо­ва­ній мо­но­гра­фії ка­те­го­рії су­міс но роз­ді­ле­ної пра­ці та вла­сно­сті [1, с. 34]. Те­о­рія “су­мі­сно роз­ді­ле­ної пра­ці” не вра­хо­вує ро­зу­мі­н­ня дво­їстої при­ро­ди пра­ці, яка ви­ра­жа­є­ться єд­ні­стю про­ти­леж но­сті кон­кре­тної та аб­стра­ктної пра­ці [1, с. 31]. В істо­ри­ко ге­не­ти­чно­му і ло­гіч но­му пла­ні ка­те­го­рія су­мі­сно роз­ді­ле­ної пра­ці є на­ба­га­то стар­шою і шир­шою, ніж дво­їстий ха­ра­ктер пра­ці. Пер­ша ка­те­го­рія ви­ни­кла із за­ро­дже­н­ням люд­сько­го су­спіль­ства у фор­мі пер­ві­сних гро­мад, в ін­шо­му ви­пад­ку лю­ди, які ма­ли вкрай при­мі­тив­ні зна­ря­д­дя пра­ці, про­сто не змо­гли б вижити у бо­роть­бі із су­во­рою при ро­дою і хи­жи­ми тва­ри­на­ми. Су­мі­сна праця роз­ви­ну­лась у ко­о­пе­ра­цію пра­ці, а роз­ді­ле­ність – в її роз­ді­ле­н­ня, а да­лі во­ни вті­ли­лись у до­ско­на­лі­ші фор­ми. На­віть якщо не вва­жа­ти за справ­жню пра­цю по­лю­ва­н­ня і зби­ра­н­ня їстів­них ро­слин, то тру­до­ва ді­яль­ність ви­ни­кла со­тні ти­ся­чо­літь то­му. Дво­їстий же ха­ра­ктер пра­ці, вті­ле­ної в то­ва­рі, як єд­ність кон­кре­тної та аб­стра­ктної пра­ці, став акту­аль­ним у то­вар­но­му ви­ро­бни­цтві, яке ви­ни­кло 7–8 ти­ся­чо­літь то­му.

Су­мі­сно роз­ді­ле­ні еко­но­мі­чні від­но­си­ни пра­ці, вла­сно­сті та ін. за­про­ва­ди­ли в ра­дян­ську еко­но­мі­чну на­у­ку ле­нін­град­ські вче­ні у 30 ті ро­ки ХХ ст. На су­ча­сно му ета­пі най­ви­щою фор­мою су­мі­сно роз­ді­ле­ної вла­сно­сті є акціо­нер­на. Во­на яв­ляє со­бою при­ва­тну (роз­ді­ле­ну) вла­сність з вар­то­сті (цін­них па­пе­рів). Вла­сник акцій пов­ні­стю та одно­о­сі­бно роз­по­ря­джа­є­ться ни­ми: мо­же про­да­ти, по­да­ру­ва­ти то­що. За на­ту­раль­но ре­чо­вин­ним скла­дом акціо­нер­на вла­сність є су­мі­сною, ко­ле­ктив

ною. Ви­ро­бни­чи­ми бу­дів­ля­ми і спо­ру­да­ми, вер­ста­та­ми та уста­тку­ва­н­ням акціо нер­но­го під­при­єм­ства мо­жна ко­ри­сту­ва­ти­ся тіль­ки ко­ле­ктив­но. Зав­дя­ки та­ко­му дво­їсто­му ха­ра­кте­ру акціо­нер­на вла­сність за­без­пе­чує опти­маль­не по­єд­на­н­ня при ва­тних і ко­ле­ктив­них ін­те­ре­сів. Ось чо­му сьо­го­дні акціо­нер­ні ком­па­нії є основ ною ор­га­ні­за­цій­но пра­во­вою фор­мою ве­ли­ких і біль­шо­сті се­ре­дніх ка­пі­та­лі­стич них під­при­ємств.

Ці за­ува­же­н­ня не зни­жу­ють за­галь­ної на­у­ко­вої та пра­кти­чної цін­но­сті ре­цен зо­ва­ної пра­ці, а нав­па­ки, за­го­стрю­ють ін­те­рес до да­ної про­бле­ми. На­у­ко­ві по­ло же­н­ня мо­но­гра­фії та­кож пе­ре­ду­ють ви­ни­кнен­ню но­вої на­дна­у­ки – “лю­ди­но­знав ства”, для роз­ви­тку якої люд­ству на­ле­жить до­кла­сти чи­ма­лих зу­силь і яка мо­же грун­ту­ва­ти­ся на ре­лі­гії та но­о­сфер­ній до­ктри­ні су­ку­пно­го люд­сько­го ро­зу­му. Згі­дно з дум­кою ав­то­ра мо­но­гра­фії, во­на має охо­плю­ва­ти всі га­лу­зі люд­ських знань і сфер люд­ської ді­яль­но­сті з ме­тою іде­о­ло­гі­чної під­го­тов­ки люд­ства до всту­пу в май­бут ню епо­ху лю­ди­ни пра­ці, ро­зу­му, ду­хов­но­сті та ви­со­кої су­спіль­ної сві­до­мо­сті. От­же, мо­но­гра­фія зна­ме­нує со­бою ва­го­мий вклад в еко­но­мі­чну на­у­ку, під­ви­щує ін­те­рес до про­бле­ми і ви­ра­жає но­ві по­гля­ди вче­но­го на люд­ську ево­лю­цію і роль у цьо­му про­це­сі пра­ці та її со­ці­аль­них на­слід­ків.

Ре­цен­зо­ва­на кни­га бу­де ко­ри­сною для на­у­ко­вих пра­ців­ни­ків і спе­ці­а­лі­стів, здо­бу­ва­чів уче­них сту­пе­нів, ма­гі­стрів і сту­ден­тів, усіх, хто ін­те­ре­су­є­ться про­бле ма­ти­кою еко­но­мі­ки пра­ці та со­ці­аль­но тру­до­вих від­но­син.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ко­ва­лев В.Н. Труд и его со­ци­аль­ные по­след­ствия : мо­ногр. – Харь­ков : УИПА, 2017. – 213 с.

2. Вер­над­ский В.И. Би­о­сфе­ра и но­о­сфе­ра. – М. : Ай­рис пресс, 2004. – 576 с.

References

1. Kovalev V.N. Trud i ego Sotsial’nye Posledstviya [Labor and its Social Consequences]. Kharkov, UEPA, 2017 [in Russian].

2. Vernadsky V.I. Biosfera i Noosfera [Biosphere and Noosphere]. Moscow, Iris press, 2004 [in Russian].

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.