FINANCIAL AND ECONOMIC MECHANISM OF UKRAINE’S RECONSTRUCTIVE DEVELOPMENT ON THE BASES OF DECENTRALIZED MANAGEMENT OF NATURAL RESOURCES

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Наукові Дискусії - Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 24 ли­сто­па­да 2017 р. The article was received by the editorial staff on November 24, 2017.

Reconstructive direction of Ukraine’s development to a large extent presupposes the ordering of natural#resource relations. An important place is given to application of the latest financial and economic tools to support the decentralized management of natural resources. An algorithm for achieving the target benchmarks is based on the use of flexible management methods taking into account priority levers in the space#time dimension. Keywords: natural resources; financial and economic mechanism; reconstructive development; decentralization; management; liberal#democratic model. References 5; Figures 2; Tables 2.

Пи­та­н­ня, що роз­гля­да­ю­ться в цій пу­блі­ка­ції, зна­чною мі­рою пов’яза­ні з на уко­вою дис­ку­сі­єю, за­по­ча­тко­ва­ною ака­де­мі­ком В. Гей­цем [1]. Хо­ча пре­дмет дис ку­сії охо­плює ши­ро­ке ко­ло про­блем по­літ­еко­но­мі­чно­го ха­ра­кте­ру, все ж ко­жен не­бай­ду­жий до­слі­дник еко­но­міст мо­же зна­йти в ньо­му вла­сну ні­шу, зо­се­ре­див ши увагу на ря­ді клю­чо­вих аспе­ктів, які ви­ко­ну­ють за­галь­но­си­стем­ну роль у впо ряд­ку­ван­ні су­спіль­ної ді­яль­но­сті в на­пря­мі за­да­но­го ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку. З огля­ду на за­зна­че­не, у пер­шу чер­гу ав­то­ри скон­цен­тру­ва­ли­ся на ка­те­го­рії “ре кон­стру­ктив­ний роз­ви­ток”. Більш де­таль­но про це йти­ме­ться да­лі. Втім, ре­кон стру­кція, якщо для на­о­чно­сті оці­ню­ва­ти цю категорію, на­при­клад, з по­зи­цій ар­хі­те­кто­ні­ки спо­ру­ди, пе­ред­ба­чає збе­ре­же­н­ня її опор­них еле­мен­тів. Ва­жли­во ви­зна­чи­ти мі­сце цих еле­мен­тів в еко­но­мі­ці. Рі­ше­н­ня не мо­же бу­ти одно­знач ним. Але се­ред трі­а­ди “зем­ля – пра­ця – ка­пі­тал” ба­зо­вим фа­кто­ром слу­гує зем­ля як при­ро­дний ре­сурс, або то­чні­ше – як об’єкт при­ро­дно ре­сур­сних від­но­син. До­ціль­но при­пу­сти­ти, що цей фа­ктор еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку мо­же пов­ною мі­рою ви­ко­ну­ва­ти си­сте­мо­фор­му­ю­чу фун­кцію, тоб­то впо­ряд­ко­ву­ва­ти ре­кон стру­ктив­ні дії.

На на­шу дум­ку, вра­хо­ву­ю­чи окре­сле­ний фун­да­мен­таль­ний фа­ктор, ре­аль­но акти­ві­зу­ва­ти про­це­си до­ся­гне­н­ня ці­льо­вих орі­єн­ти­рів, на чо­му зо­се­ре­джу­вав ува гу В. Ге­єць: по пер­ше, під­не­сти на но­вий рі­вень со­ці­аль­ний ка­пі­тал; по дру­ге, спри­я­ти йо­го ре­а­лі­за­ції; по тре­тє, лі­кві­ду­ва­ти мо­но­поль­ний кон­троль над влас ні­стю рин­ко­во­го фун­да­мен­та­лі­зму. Крім то­го, бе­ре­жли­ве став­ле­н­ня до при­род них ре­сур­сів дає мо­жли­вість май­же пов­ною мі­рою ре­а­лі­зу­ва­ти ідеї М. Ту­ган Ба­ра­нов­сько­го про ін­те­ле­кту­аль­ну тра­ди­цію ви­зна­че­н­ня на­ціо­наль­них форм го­спо­дар­ської вза­є­мо­дії. По су­ті, де­цен­тра­лі­за­ція в управ­лін­ні при­ро­дни­ми ре сур­са­ми від­по­від­ає за­про­по­но­ва­но­му В. Гей­цем кон­це­пту що­до не­об­хі­дно­сті “...за­мість пе­ре­гля­ду на­ціо­наль­них цін­но­стей … відстоювати національні тра ди­цій­ні цін­но­сті, вла­сти­ві істо­ри­чній шко­лі в еко­но­мі­чній те­о­рії, та во­дно­час роз ви­ва­ти зда­тність спри­йма­ти й ін­ші цін­но­сті, пе­ре­йма­ю­чи чу­жий до­свід, але при цьо­му ве­сти го­спо­да­рю­ва­н­ня в умо­вах та­ко­го се­ре­до­ви­ща, в яко­му роз­ви­ва­ю­ться укра­їн­ське су­спіль­ство та еко­но­мі­ка кра­ї­ни” [1, c. 7]. Більше то­го, са­ме при­ро­дні ре­сур­си мо­жуть і по­вин­ні ста­ти фун­да­мен­том і пі­до­ймою, зда­тни­ми по­си­ли­ти ін­сти­ту­ти гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Тим ча­сом, упо­ряд­ко­ву­ю­чи при­ро­дно ре

сур­сні від­но­си­ни, мо­жли­во за­без­пе­чи­ти осно­ву для за­лу­че­н­ня сил, “зда­тних скон

цен­тру­ва­ти за­ко­но­твор­чу ді­яль­ність у ру­слі кон­стру­ктив­но­го спів­ро­бі­тни­цтва та ма­со­вої за­ін­те­ре­со­ва­но­сті в ре­зуль­та­тах ре­форм, на від­мі­ну від по­треб мо­но­поль­но

ор­га­ні­зо­ва­них угру­по­вань ве­ли­ко­го бі­зне­су” [1, c. 12]. Та­ким чи­ном, з по­літ­еко­но­міч них по­зи­цій, фор­му­ва­н­ня рі­зних ви­дів при­ро­дно го­спо­дар­ських ком­пле­ксів як за окре­ми­ми ре­сур­са­ми, так і за про­сто­ро­ви­ми рів­ня­ми у си­сте­мі де­цен­тра­лі­зо­ва­ної еко­но­мі­ки спри­я­ти­ме ство­рен­ню зга­да­ної В. Гей­цем су­спіль­но де­мо­кра­ти­чної мо­де­лі роз­ви­тку ба­га­то­ви­мір­но­го ти­пу, де ні­ве­лю­ю­ться або зна­чною мі­рою по сла­блю­ю­ться су­пе­ре­чно­сті між лі­бе­раль­ни­ми за­са­да­ми та де­мо­кра­ти­чни­ми ін­те ре­са­ми біль­шо­сті у бік за­без­пе­че­н­ня від­по­від­но­го ба­лан­су при­ро­дно ре­сур­сних від­но­син суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня.

Ме­та стат­ті по­ля­гає у роз­крит­ті шля­хів за­без­пе­че­н­ня про­це­су вну­трі­си­стем ної гар­мо­ні­за­ції вза­є­мозв’яз­ків еко­но­мі­чних і су­спіль­но по­лі­ти­чних транс­фор ма­цій у кон­текс­ті ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни з по­зи­цій мо­дель­них уяв лень про пер­спе­ктив­ний фі­нан­со­во еко­но­мі­чний ме­ха­нізм де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми.

При­ро­дно%ре­сур­сна па­ра­ди­гма ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку. Зна­чною мі­рою во­на від­по­від­ає фор­му­ван­ню від­но­син суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня, ха­ра­ктер­них для лі­бе раль­но де­мо­кра­ти­чної мо­де­лі. Слід за­ува­жи­ти, що при­ро­дні ре­сур­си об’єктив­но зда­тні за­без­пе­чи­ти до­три­ма­н­ня прин­ци­пу си­стем­ної ор­га­ні­за­ції про­це­су го­спо­да рю­ва­н­ня “зни­зу вго­ру” (а не нав­па­ки, як ни­ні пра­кти­ку­є­ться в Укра­ї­ні). Це зу­мов ле­но тим, що завдяки пра­виль­но­му управ­лін­ню при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми мо­жли­во від­сте­жи­ти про­цес ство­ре­н­ня при­ро­дно­го ба­гат­ства від­по­від­но­го про­сто­ру і кри ти­чно пе­ре­гля­ну­ти принципи йо­го пе­ре­роз­по­ді­лу. Тут не­об­хі­дно зро­би­ти сут­тє­ву ре­мар­ку. При­ро­дне ба­гат­ство ви­ни­кає ли­ше за умо­ви за­лу­че­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту. З огля­ду на це, під­кре­сли­мо, що ме­тод де­цен­тра­лі­зо­ва но­го управ­лі­н­ня спри­яє від­по­від­ній де­ком­по­зи­ції при­ро­дних ре­сур­сів за рів­ня­ми та мас­шта­ба­ми ви­ко­ри­ста­н­ня в еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті, а от­же – і впо­ряд­ко­вує пе­ре біг ре­кон­стру­ктив­них дій, тоб­то ал­го­ри­тмі­зує їх.

Клю­чо­вим пи­та­н­ням ре­а­лі­за­ції за­про­по­но­ва­но­го під­хо­ду стає ви­зна­че­н­ня, умов­но ка­жу­чи, фор­ми лі­бе­ра­лі­за­ції при­ро­дних ре­сур­сів, тоб­то їх без­бо­лі­сно­го за­лу­че­н­ня до рин­ко­во­го се­ре­до­ви­ща: йде­ться про збе­ре­же­н­ня еко­ло­гі­чних якіс них ознак нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща на фо­ні зба­лан­су­ва­н­ня со­ці аль­них і еко­но­мі­чних інтересів су­спіль­ства та осо­би­сто­сті. За­ува­жи­мо, що це сто су­є­ться пе­ре­тво­ре­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів на акти­ви.

При­ро­дні ре­сур­си, при­ро­дно%ре­сур­сні акти­ви. Із за­галь­но­прийня­тої то­чки зо­ру, пер­ші з них мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти як при­ро­дні про­ду­ктив­ні си­ли, які у су­куп но­сті з при­ро­дни­ми умо­ва­ми охо­плю­ють весь дов­ко­ли­шній ма­те­рі­аль­ний світ, який від­но­сно люд­сько­го су­спіль­ства роз­гля­да­є­ться як про­ду­ктив­не се­ре­до­ви­ще про жи­ва­н­ня [2, с. 24]. Втім, основ­ну увагу тут зо­се­ре­дже­но на ви­зна­чен­ні при­ро­дних ре­сур­сів не стіль­ки як умов жит­тє­ді­яль­но­сті, скіль­ки як пря­мо­го дже­ре­ла вар­то­сті, тоб­то як ка­пі­та­лу, що має спо­жив­ну і мі­но­ву вар­то­сті одно­ча­сно.

От­же, від­по­від­но до най­більш по­ши­ре­но­го тра­кту­ва­н­ня поняття “при­ро­дні ре сур­си”, во­но охо­плює ті­ла й си­ли при­ро­ди (за­па­си, цін­но­сті, мо­жли­во­сті то­що), які за пев­но­го рів­ня роз­ви­тку про­ду­ктив­них сил мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­ста­ні в еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті як при­ро­дний ка­пі­тал для за­без­пе­че­н­ня по­треб су­спіль­ства [3, с. 46–48]. Ва­жли­во те, що при­ро­дний ре­сурс роз­гля­да­є­ться са­ме як ка­пі­тал при­ро­дно­го по

хо­дже­н­ня, який мо­жли­во без­по­се­ре­дньо за­лу­чи­ти до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту, а то­му він має вар­тість як то­вар і спо­жив­ну вар­тість, тоб­то ре­аль­но зда­тний за­до­воль­ня­ти за­пи­ти на­се­ле­н­ня. У та­ко­му ви­пад­ку при­ро­дні умо­ви й ре­сур­си мо­жна оха­ра­кте­ри зу­ва­ти як го­спо­дар­ські ре­сур­си при­ро­дно­го по­хо­дже­н­ня. Клю­чо­вою озна­кою кож но­го та­ко­го ре­сур­су є при­ро­дно ре­сур­сний по­тен­ці­ал, який ха­ра­кте­ри­зує по­тен­ці аль­ні мо­жли­во­сті отри­ма­н­ня від ньо­го благ і по­слуг для за­до­во­ле­н­ня су­спіль­них по­треб.

Суть поняття “при­ро­дний актив” ба­зу­є­ться на основ­них вла­сти­во­стях акти­ву як та­ко­го. По пер­ше, слід вра­хо­ву­ва­ти, що він за­без­пе­чує ймо­вір­ні еко­но­мі­чні ви­го ди: так, при ви­ко­ри­стан­ні на­яв­но­го при­ро­дно ре­сур­сно­го по­тен­ці­а­лу (окре­мо, у скла­ді або в ком­пле­ксі з ін­ши­ми акти­ва­ми, пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но) актив спри­яє збіль­шен­ню май­бу­тніх чи­стих гро­шо­вих по­то­ків. По дру­ге, суб’єкт го­спо­да­рю­ван ня зда­тний отри­му­ва­ти і кон­тро­лю­ва­ти ви­го­ду від ви­ко­ри­ста­н­ня акти­ву. По тре­тє, пра­во­вий акт або по­дія, що ма­ють пра­во­ві на­слід­ки, від яких ви­ни­кло пра­во на отри ма­н­ня або кон­троль ви­гід від ви­ко­ри­ста­н­ня акти­ву, вже відбулися. Та­ким чи­ном, клю­чо­вою озна­кою при­ро­дно­го акти­ву є еко­но­мі­чна від­да­ча в ре­зуль­та­ті йо­го ви ко­ри­ста­н­ня в еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті. Основ­ною ха­ра­кте­ри­сти­кою акту­аль­ної або по­тен­ці­аль­ної ви­го­ди, отри­му­ва­ної суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня від за­лу­че­н­ня ре сур­су до еко­но­мі­чно­го обо­ро­ту, вва­жа­ють від­по­від­ну став­ку до­хо­ду.

При­ро­дний актив має ха­ра­ктер­ні озна­ки, на які не­об­хі­дно зва­жа­ти, оскіль­ки во­ни без­по­се­ре­дньо сто­су­ю­ться мо­де­лю­ва­н­ня ви­зна­че­н­ня на­пря­мів ре­кон­струк тив­них дій. Так, при­ро­дним акти­вом є при­ро­дний ре­сурс, який уже за­лу­че­ний до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту або мо­же бу­ти від­ра­зу без­по­се­ре­дньо ви­ко­ри­ста­ний у ви ро­бни­цтві то­ва­рів чи на­дан­ні по­слуг. До істо­тних ознак при­ро­дно­го акти­ву на­ле жить на­яв­ність іден­ти­фі­ко­ва­но­го вла­сни­ка та актив­но­го роз­по­ря­дни­ка і ко­ри­сту ва­ча при­ро­дно­го ре­сур­су, що га­ран­тує отри­ма­н­ня до­хо­ду від йо­го ви­ко­ри­ста­н­ня у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві. Крім то­го, при­ро­дний актив повинен ма­ти основ­ні вла­сти­во­сті ка­пі­таль­но­го акти­ву: зокре­ма, йо­го слід оці­ню­ва­ти за пев­ною вар ті­стю і від­обра­жа­ти у ба­лан­сі облі­ку акти­вів. Ва­жли­вою озна­кою при­ро­дно­го акти ву є та­кож на­бу­т­тя від­по­від­но­го пра­во­во­го ста­ту­су, що має сер­йо­зні пра­во­ві на слід­ки. У пер­шу чер­гу, це сто­су­є­ться на­да­н­ня суб’єкто­ві го­спо­да­рю­ва­н­ня пра­ва отри­му­ва­ти і при­вла­сню­ва­ти до­хід від ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів. Сьо­го­дні при­ро­дний ре­сурс, зде­біль­шо­го, не є акти­вом (тоб­то та­ким, що за­без­пе­чує до­хід), а нав­па­ки – ви­ма­гає ви­трат, по су­ті ста­ю­чи для ко­ри­сту­ва­ча в йо­го го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті па­си­вом.

Ці­льо­ві орі­єн­ти­ри ре­кон­стру­кції управ­лі­н­ня. Го­лов­ним орі­єн­ти­ром для вдо­ско на­ле­н­ня стру­кту­ри управ­лі­н­ня при­ро­дно ре­сур­сни­ми акти­ва­ми вва­жа­ють акти ві­за­цію роз­ви­тку го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті на те­ри­то­рі­аль­но­му рів­ні. При­чо­му стру­ктур­ні транс­фор­ма­ції у при­ро­дно ре­сур­сній сфе­рі по­вин­ні або мо­жуть ста­ти си­стем­ним фа­кто­ром упо­ряд­ку­ва­н­ня вза­є­мо­дії ка­пі­та­лів рі­зно­го мас­шта­бу, які ді­ють у ме­жах пев­но­го про­сто­ро­во­го утво­ре­н­ня, ви­ко­ну­ю­чи роль своє­рі­дно­го еко­но­мі­чно­го ка­мер­то­на. Та­ким чи­ном, з огля­ду на необхідність фор­му­ва­н­ня мі­сце­вої ефе­ктив­ної стру­кту­ри управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми акти­ва­ми, по су­ті, ви­бу до­ву­ю­ться змі­сто­ві озна­ки ре­кон­стру­кції управ­лін­ської си­сте­ми в ці­ло­му.

Це зав­да­н­ня є скла­дним, оскіль­ки, по пер­ше, сфор­мо­ва­ну вер­ти­каль управ лі­н­ня при­ро­дно ре­сур­сною сфе­рою пев­ною мі­рою за­крі­пле­но в за­ко­но­дав­стві та чин­ній організаційно пра­во­вій си­сте­мі Укра­ї­ни, а по дру­ге, сьо­го­дні те­ри­то­рі

аль­ні гро­ма­ди не ма­ють чі­тко ви­зна­че­них і ре­гла­мен­то­ва­них прав з управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми, зо­се­ре­дже­ни­ми на їх те­ри­то­рії са­ме як при­ро­дні акти­ви, тоб­то дже­ре­ла до­хо­ду.

До­ціль­но за­сто­су­ва­ти по­зи­тив­ний єв­ро­пей­ський до­свід ви­ко­ри­ста­н­ня ме­то­дів управ­лі­н­ня. В умо­вах єв­ро­ін­те­гра­цій­них про­це­сів це зав­да­н­ня ускла­дню­є­ться не об­хі­дні­стю впро­ва­дже­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­ча­ми ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гі­чних рег ла­мен­тів з ви­со­ки­ми еко­ло­гі­чни­ми ви­мо­га­ми до суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня, які ви­ко­ри­сто­ву­ють при­ро­дні ре­сур­си у сво­їй ді­яль­но­сті (на зра­зок стан­дар­тів се­рії ISO 14000, ін­ших ре­гла­мен­тних ви­мог і ме­ха­ні­змів за­галь­ної єв­ро­пей­ської си­сте ми еко­ло­гі­чно­го ме­не­джмен­ту (Eco Management and Audit Scheme – EMAS)) *.

Оскіль­ки при­ро­дні акти­ви по­вин­ні ста­ти ру­шій­ною си­лою ре­ге­не­ра­цій­но­го роз­ви­тку на мі­сцях і в ре­гіо­нах, то слід зо­се­ре­ди­ти увагу на ба­зо­вих по­ло­же­н­нях еко­си­стем­но­го під­хо­ду. Зокре­ма, йде­ться про ви­зна­че­н­ня кон­та­мі­на­цій­них, ре ге­не­ра­цій­них та аси­мі­ля­цій­них вла­сти­во­стей про­сто­ру го­спо­да­рю­ва­н­ня, за ра ху­нок яких, у ра­зі їх фі­нан­со­во­го від­обра­же­н­ня, мо­жли­во досягти від­по­від­них ре­кон­стру­кцій­них ефе­ктів (у то­му чи­слі і на ни­зо­во­му рів­ні). В умо­вах де­фі­ци­ту фі­нан­со­вих ре­сур­сів та­кі дії є до­сить при­ва­бли­ви­ми. За­зна­чи­мо, що на­ве­де­ний під­хід істо­тною мі­рою від­по­від­ає єв­ро­пей­ській ме­то­до­ло­гії про­сто­ро­вих до­слі джень NUTS 2016 (вклю­ча­ю­чи NUTS 3 (мі­сце­вий рі­вень, зокре­ма об’єднаних те­ри­то­рі­аль­них гро­мад – ОТГ), NUTS 2 (ре­гіо­наль­ний рі­вень обла­стей) та NUTS 1 (рі­вень еко­но­мі­чних ма­кро­ра­йо­нів)) **.

При цьо­му до ба­зо­во­го про­сто­ро­во­го фра­кта­ла управ­лі­н­ня на­ле­жить тре­тій ни­зо­вий рі­вень, який від­по­від­ає єв­ро­пей­ській но­мен­кла­ту­рі рів­ня NUTS 3. На най­ниж­чо­му рів­ні при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня фор­му­є­ться пер­вин­ний до­хід у ви­гля­ді но­во­ство­ре­ної вар­то­сті про­ду­ктів, отри­ма­них від за­лу­че­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту. Ва­жли­ву роль у цьо­му про­це­сі ві­ді­гра­ють до­мо­го­спо дар­ства. Об’єктив­но, що на цьо­му рів­ні став­ка до­хо­ду окре­мих еко­но­мі­чних аген­тів є від­но­сно не­ви­со­кою: згі­дно з до­слі­дже­н­ня­ми Сві­то­во­го бан­ку, во­на ста­но­вить 4% рі­чно­го до­хо­ду від вар­то­сті за­лу­че­но­го ка­пі­та­лу ***.

Дру­гим рів­нем є ре­гіо­наль­ний еко­но­мі­чний рин­ко­вий про­стір, де через ме­ха нізм ці­но­утво­ре­н­ня фор­му­є­ться ре­гіо­наль­на рен­та як до­да­тко­вий до­хід у ви­гля­ді над­хо­джень ка­пі­та­лу від ре­гіо­наль­них ви­ро­бництв, які пе­ре­ви­щу­ють нор­му до­хід но­сті від­по­від­них га­лу­зей для кра­ї­ни. На най­ви­щих рівнях NUTS 1 (еко­но­мі­чний або при­ро­дно го­спо­дар­ський ма­кро­ра­йон) і NUTS 0 (державний), який охо­плює всю фі­нан­со­ву си­сте­му кра­ї­ни, пов­но­цін­но ді­ють ре­гу­ля­то­ри, пов’яза­ні із си­нер ге­ти­чним ефе­ктом мас­шта­бу ви­ро­бни­цтва і з фі­нан­со­ви­ми ме­ха­ні­зма­ми, що сто су­ю­ться еко­но­мі­чно­го про­сто­ру в ці­ло­му (зокре­ма, по­да­тко­вої, кре­ди­тної та ін­вес ти­цій­ної політик, а та­кож від­по­від­но­го ін­стру­мен­та­рію то­що). При цьо­му пов­но цін­не фун­кціо­ну­ва­н­ня фі­нан­со­во еко­но­мі­чних інструментів окре­мо­го те­ри то­рі­аль­но­го рів­ня є мо­жли­вим ли­ше на за­са­дах ко­а­да­птив­ної ім­пле­мен­та­ції в організаційно еко­но­мі­чний ме­ха­нізм го­спо­дар­ської си­сте­ми ви­що­го ран­гу (під

* Policy EMAS Regulation [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://ec.europa.eu/ environment/emas/emas_publications/policy_en.htm.

** NUTS – Nomenclature Des Unitеs Territoriales Statistiques [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре жим до­сту­пу : http://ec.europa.eu/eurostat/fr/web/nuts.

*** Expanding the Measure of Wealth. Indicators of Environmentally Sustainable Development. Chapter 3: Measuring the Wealth of Nations. – Washington, D.C. : The World Bank Environment Department, 1997. – 112 p.

при­єм­ство – гро­ма­да – ре­гіон – еко­но­мі­чний ра­йон або кра­ї­на у ці­ло­му). Са­ме у такий спо­сіб ство­рю­є­ться від­по­від­ний про­стір для фор­му­ва­н­ня при­ро­дних акти­вів те­ри­то­рій рі­зних си­стем­но про­сто­ро­вих ран­гів.

Мо­дель­ні озна­ки де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня. Осно­вою ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку кра­ї­ни за прин­ци­пом де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми акти­ва­ми, що фор­му­ва­ти­му­ться за ра­ху­нок ком­по­нен­тів при­ро­дно­го ба­гат­ства те ри­то­рій, за­лу­че­них до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту, є мо­дель­на кон­стру­кція по­двій­но го ти­пу, яка вклю­чає про­це­сну та ор­га­ні­за­цій­ну скла­до­ві (рис. 1). У цьо­му зв’яз­ку що­до пер­спе­ктив­них умов го­спо­да­рю­ва­н­ня слід до­ко­рін­но змі­ни­ти під­хо­ди до управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми ОТГ. Втім, гро­ма­да по­вин­на ма­ти всі не­об­хі­дні пі­до­йми для ді­йо­во­го за­лу­че­н­ня при­ро­дних акти­вів на сво­їй те­ри­то­рії до го­спо дар­сько­го обо­ро­ту. З огля­ду на вста­нов­ле­не зав­да­н­ня, ре­кон­стру­кція еко­но­мі­чної си­сте­ми Укра­ї­ни у на­пря­мі від ни­зо­вих до по­верх­не­вих стру­ктур­них про­сто­ро­вих ша­рів по­вин­на здій­сню­ва­ти­ся за трьома основ­ни­ми на­пря­ма­ми.

Рис. 1. Мо­дель де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми для за­без­пе­че­н­ня ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку те­ри­то­рій

Пер­ший з них пе­ред­ба­чає іден­ти­фі­ка­цію прав вла­сно­сті на при­ро­дні об’єкти як на ре­сур­си, роз­мі­ще­ні на те­ри­то­рії мі­сце­вої гро­ма­ди та ОТГ. Від­по­від­но до су ча­сних уяв­лень про пра­ва вла­сно­сті та до по­зи­цій пра­во­вих ре­гла­мен­та­цій Оно­ре що­до при­ро­дних ре­сур­сів, во­ни ма­ють бу­ти чі­тко іден­ти­фі­ко­ва­ні (в то­му чи­слі й кіль­кі­сно). Так, це сто­су­є­ться окре­мо­го пе­ре­лі­ку, що вклю­чає [4]: – пра­во во­ло­ді­н­ня, тоб­то ви­ня­тко­во­го фі­зи­чно­го кон­тро­лю над ре­сур­сом; – пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня, тоб­то осо­би­сто­го ко­ри­сту­ва­н­ня ре­сур­сом; – пра­во управ­лі­н­ня, тоб­то ви­зна­че­н­ня, як і ким річ мо­же бу­ти ви­ко­ри­ста­на; – пра­во на при­вла­сне­н­ня до­хо­ду, тоб­то на бла­га, що ви­ни­ка­ють у ре­зуль­та­ті по­пе­ре­дньо­го осо­би­сто­го ко­ри­сту­ва­н­ня річ­чю або на­да­н­ня ін­шим осо­бам до­зво лу ко­ри­сту­ва­ти­ся нею;

– пра­во на ка­пі­таль­ну вар­тість ре­сур­су, яке при­пу­скає пра­во на йо­го ви­ко­рис та­н­ня, змі­ну або такий спо­сіб спо­жи­ва­н­ня, що ве­дуть до зни­кне­н­ня цьо­го ре­сур­су (на­при­клад, пра­во на ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сної ко­па­ли­ни);

ді­яль­ність з на­сту­пним пе­ре­роз­по­ді­лом отри­ма­них до­хо­дів через фі­нан­со­во еко но­мі­чні ме­ха­ні­зми бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня і фі­скаль­но­го на­пов­не­н­ня бю­дже­тів рі­зних рів­нів. Мо­жна очі­ку­ва­ти, що в пер­спе­кти­ві, в кон­текс­ті роз­ви­тку єв­ро ін­те­гра­цій­них про­це­сів, в Укра­ї­ні “запрацюють” та­кож ме­ха­ні­зми ка­пі­та­лі­за­ції при­ро­дних ре­сур­сів через ді­яль­ність су­ве­рен­них фон­дів як та­ких, що аку­му­лю­ють при­ро­дну рен­ту фі­нан­со­вих ін­сти­ту­тів за до­по­мо­гою ме­ха­ні­змів фон­до­во­го рин ку, вкла­да­ю­чи рен­тні над­хо­дже­н­ня у рі­зно­ма­ні­тні фі­нан­со­ві акти­ви, зокре­ма – в цін­ні па­пе­ри (в то­му чи­слі у фон­до­ві акти­ви між­на­ро­дно­го та єв­ро­пей­сько­го фі­нан со­вих рин­ків).

Для за­без­пе­че­н­ня аде­ква­тної ка­пі­та­лі­за­ції при­ро­дних ре­сур­сів не­об­хі­дно вжи ти та­ких за­хо­дів:

– удо­ско­на­ли­ти си­сте­му бю­дже­тно­го ви­рів­ню­ва­н­ня що­до за­без­пе­че­н­ня фі­нан со­ви­ми ре­сур­са­ми ОТГ з мо­жли­вим роз­ши­ре­н­ням її по­да­тко­вої ба­зи акци­за­ми, ПДВ, еко­ло­гі­чним по­да­тком і рен­тни­ми пла­те­жа­ми;

– пе­ре­гля­ну­ти, істо­тно вдо­ско­на­ли­ти і за­твер­ди­ти ме­то­ди­ки на­ра­ху­ва­н­ня рент них пла­те­жів для ефе­ктив­но­го ви­лу­че­н­ня при­ро­дної рен­ти на ко­ристь бю­дже­ту в такий спо­сіб, щоб рен­тні пла­те­жі від­по­від­а­ли ро­лі та мі­сцю ко­жно­го еле­мен­та при­ро­дно­го ба­гат­ства у стру­кту­рі при­ро­дно ре­сур­сно­го по­тен­ці­а­лу кра­ї­ни (при цьо­му осо­бли­ву увагу не­об­хі­дно при­ді­ли­ти зем­лям сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при зна­че­н­ня, лі­со­вим на­са­дже­н­ням і во­дним ре­сур­сам як об’єктам для рен­тних пла те­жів; крім то­го, до­ціль­но ство­ри­ти і за­про­ва­ди­ти ді­йо­ві в українських умо­вах ме­то­ди­ки для роз­ра­хун­ку й ви­лу­че­н­ня еко­ло­гі­чної рен­ти, дже­ре­лом якої є еко­си стем­ні по­слу­ги);

– вне­сти змі­ни та до­пов­не­н­ня до По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, зокре­ма – роз­ши­ри­ти ба­зу й пе­ре­лік мі­сце­вих по­да­тків, які б вра­хо­ву­ва­ли спе­ци­фі­ку на­яв но­го мі­сце­во­го при­ро­дно ре­сур­сно­го по­тен­ці­а­лу гро­мад (ін­шим, аль­тер­на­тив ним або па­ра­лель­ним, шля­хом є за­без­пе­че­н­ня фі­кса­ції ча­сти­ни ко­штів, яка над хо­ди­ти­ме до мі­сце­во­го бю­дже­ту від за­галь­но­дер­жав­но­го по­да­тку або рен­тно­го пла­те­жу);

– сти­му­лю­ва­ти гро­ма­ди до за­про­ва­дже­н­ня пла­тно­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня на мі­сцях, для чо­го вдо­ско­на­ли­ти за­ко­но­дав­ство Укра­ї­ни про адмін­по­слу­ги що­до прав мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди за­про­ва­джу­ва­ти пла­те­жі до­звіль­но­го ха­ра­кте­ру за пра­во ви­ко­ри­ста­н­ня мі­сце­вих ре­сур­сів; роз­ши­ри­ти пра­ва мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди та ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня що­до стя­гне­н­ня пла­ти за адмі­ні­стра­тив­ні по слу­ги, пов’яза­ні з до­зво­ла­ми на ви­ко­ри­ста­н­ня на­яв­них при­ро­дних ре­сур­сів у гос по­дар­ській ді­яль­но­сті або з ме­тою ор­га­ні­за­ції роз­ваг і від­по­чин­ку, а та­кож за­про ва­дже­н­ня па­ра­фі­скаль­них пла­те­жів;

– ство­ри­ти на перспективу, за єв­ро­пей­ською пра­кти­кою, на осно­ві за­про­ва дже­н­ня інституту гро­ма­дян­ської вла­сно­сті на при­ро­дні ре­сур­си си­сте­му су­ве­рен но­го фі­нан­су­ва­н­ня на­ціо­наль­но­го го­спо­дар­ства кра­ї­ни за ра­ху­нок фор­му­ва­н­ня су­ве­рен­но­го фонду (фон­дів) шля­хом ви­лу­че­н­ня та на­ко­пи­че­н­ня в державній фі­нан со­вій уста­но­ві над­хо­джень від при­ро­дної рен­ти, що збе­рі­га­ти­му­ться у сек’юри­ти зо­ва­них і ди­вер­си­фі­ко­ва­них цін­них па­пе­рах та ін­ших фі­нан­со­вих акти­вах (зо­кре ма, в акці­ях і бор­го­вих зо­бов’яза­н­нях дер­жав­них під­при­ємств) для по­то­чної ста­бі лі­за­ції на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки і ста­ло­го її фі­нан­су­ва­н­ня в пер­спе­кти­ві, з мо­жли­вим ви­ко­ри­ста­н­ням ко­штів су­ве­рен­но­го фонду на за­без­пе­че­н­ня по­треб те­ри­то­рі­аль них гро­мад за над­зви­чай­них об­ста­вин, які ста­нов­лять за­гро­зу для без­пе­ки жи­т­тя,

здо­ров’я гро­ма­дян і жит­тє­зда­тно­сті те­ри­то­рі­аль­ної еко­но­мі­ки (на­при­клад, це сти­хій­ні ли­ха, при­ро­дно еко­ло­гі­чні та те­хно­ген­ні ка­та­стро­фи то­що).

Аде­ква­тні цим за­хо­дам стру­ктур­ні пе­ре­тво­ре­н­ня у си­сте­мі управ­лі­н­ня при ро­дни­ми ре­сур­са­ми пе­ред­ба­ча­ють ви­зна­че­н­ня від­по­від­них стру­ктур­них під­роз­ді­лів з від­по­від­аль­ни­ми по­са­до­ви­ми осо­ба­ми у те­ри­то­рі­аль­них гро­ма­дах, які за­без­пе чу­ва­ти­муть, з одно­го бо­ку, фун­кціо­ну­ва­н­ня си­сте­ми пла­тно­го до­звіль­но­го при­ро до­ко­ри­сту­ва­н­ня, а з ін­шо­го – су­ча­сну ін­фор­ма­цій­ну та фі­нан­со­ву ін­фра­стру­кту­ру для швид­ко­го і зру­чно­го вне­се­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­ча­ми пла­те­жів на ра­хун­ки гро­мад і те­ри­то­рі­аль­них кор­по­ра­цій з управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми в ра­зі їх ство­ре­н­ня у ре­гіо­нах. Що­до ме­ха­ні­змів су­ве­рен­но­го фі­нан­су­ва­н­ня, то у най­ближ­чій пер­спе­кти­ві не­об­хі­дно роз­гля­ну­ти пи­та­н­ня за­про­ва­дже­н­ня в Укра­ї­ні еко­но­мі­ко пра­во­вих ме­ха­ні­змів гро­ма­дян­ської вла­сно­сті на при­ро­дні ре­сур­си та фор­му­ван ня на­ціо­наль­но­го су­ве­рен­но­го фонду для на­ко­пи­че­н­ня над­хо­джень від при­ро­дної рен­ти.

Тре­тій на­прям пе­ред­ба­чає ін­сти­ту­ціо­наль­но ло­гі­сти­чні пе­ре­тво­ре­н­ня у сфе­рі ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних акти­вів. У за­зна­че­но­му кон­текс­ті ло­гі­сти­ка роз­ці­ню­є­ться як аспект роз­бу­до­ви ді­йо­вої си­сте­ми де­ле­го­ва­но­го від­по­від­аль­но­го управ­лі­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ням на про­сто­рах те­ри­то­рі­аль­них гро­мад у ви­гля­ді від­по­від­аль но­го ко­ри­сту­ва­ча при­ро­дних ре­сур­сів, який на осно­ві за­лу­че­н­ня при­ро­дно­го акти­ву до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту, через ме­ха­ні­зми кон­це­сії або від­окрем­ле­но­го струк тур­но­го управ­лі­н­ня, роз­ви­ва­ти­ме еко­ло­гі­чно та со­ці­аль­но від­по­від­аль­не го­спо­да рю­ва­н­ня з ме­тою ви­пу­ску то­вар­ної про­ду­кції або на­да­н­ня по­слуг спо­жи­ва­че­ві, до­три­му­ю­чись єв­ро­пей­ських стан­дар­тів з яко­сті та су­ча­сних при­ро­до­збе­рі­га­ю­чих те­хно­ло­гі­чних ре­гла­мен­тів що­до ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів.

Цей на­прям пе­ред­ба­чає зна­чне за­лу­че­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів на осно­ві до­го во­рів кон­це­сії, за­ко­но­дав­че роз­ши­ре­н­ня пов­но­ва­жень те­ри­то­рі­аль­них гро­мад що­до прав ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів, роз­мі­ще­них на їх те­ри­то­рії, як об’єктів кон­це­сії (вклю­ча­ю­чи пра­ва ви­ко­ри­ста­н­ня те­ри­то­рій між на­се­ле­ни­ми пун­кта­ми, що на­ле жать до ОТГ). Та­кож не­об­хі­дно істо­тно вдо­ско­на­ли­ти та ада­пту­ва­ти до мі­сце­вої спе­ци­фі­ки по­ло­же­н­ня на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства про кон­це­сії, по­до­ла­ти ви со­кий рі­вень ко­ру­пції. З ін­сти­ту­ціо­наль­ної то­чки зо­ру, до­ціль­но ство­ри­ти про­зо­рі ме­ха­ні­зми уча­сті під­при­ємств у кон­це­сій­ній ді­яль­но­сті із за­без­пе­че­н­ням від­по­від но­го кон­тро­лю за ви­ко­ри­ста­н­ням при­ро­дних ре­сур­сів, роз­мі­ще­них на те­ри­то­рі ях, які на­ле­жать до ком­пе­тен­ції му­ні­ци­па­лі­те­тів, гро­мад­ських об’єд­нань та ін­ших пу­блі­чних стру­ктур.

Осо­бли­ву увагу слід при­ді­ли­ти пи­та­н­ням роз­ви­тку си­сте­ми стру­ктур­но­го і про ектно­го управ­лі­н­ня ви­ко­ри­ста­н­ням при­ро­дних акти­вів у го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті шля­хом ство­ре­н­ня те­ри­то­рі­аль­них кор­по­ра­цій (ком­па­ній) з управ­лі­н­ня при­род ни­ми ре­сур­са­ми. Йде­ться, в пер­шу чер­гу, про по­бу­до­ва­ні на прин­ци­пах пу­блі­чно при­ва­тно­го пар­тнер­ства про­е­ктні ком­па­нії зі спе­ці­аль­ни­ми пра­ва­ми за­по­зи­че­н­ня SPV/КСПЗ ти­пу. За­про­ва­дже­н­ня та­ко­го ме­ха­ні­зму в на­ціо­наль­ну пра­кти­ку ви ма­гає, на­сам­пе­ред, спе­ци­фі­ка­ції прав юри­ди­чно са­мо­стій­них стру­ктур­них аген­тів з ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних акти­вів з ура­ху­ва­н­ням на­ціо­наль­ної си­сте­ми пра­ва. Не­об­хі­дно акцен­ту­ва­ти­ся на ме­ха­ні­змах за­без­пе­че­н­ня про­зо­ро­го та від­по­від­аль но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня з бо­ку та­ких ком­па­ній. Це сто­су­є­ться ви­мог до них – зокре­ма, роз­роб­ки стан­дар­тів ді­ло­вої по­ве­дін­ки, які б га­ран­ту­ва­ли гро­ма­дам пра ва кон­тро­лю за від­по­від­аль­ним ви­ко­ри­ста­н­ням при­ро­дних ре­сур­сів.

Вар­то за­зна­чи­ти, що в но­ві­тній мо­де­лі го­спо­да­рю­ва­н­ня, зо­рі­єн­то­ва­ній на ре кон­стру­кцію на­ціо­наль­но­го го­спо­дар­ства шля­хом де­цен­тра­лі­за­ції та роз­ши­ре­н­ня прав гро­мад, має до­ко­рін­но змі­ни­ти­ся роль дер­жав­них ор­га­нів управ­лі­н­ня при­ро до­ко­ри­сту­ва­н­ням – Мі­ні­стер­ства еко­ло­гії та при­ро­дних ре­сур­сів Укра­ї­ни, дер­жав них агентств з управ­лі­н­ня від­по­від­ни­ми при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми (Дер­жгео­надр, Держ гео­ка­да­стру, Дер­жлі­са­ген­ства, Дер­жво­да­ген­ства та ін.). Так, за ни­ми за­крі­плю­є­ться більше облі­ко­вих, на­гля­до­вих і ре­гу­ля­тив­них фун­кцій, а те­ри­то­рі­аль­ним гро­ма­дам у про­це­сі де­цен­тра­лі­за­ції, де­во­лю­ції та де­ле­гу­ва­н­ня пов­но­ва­жень мо­жли­во пе­ре­да ти зна­чну ча­сти­ну прав до­звіль­но­го, роз­по­ря­дно­го і кон­троль­но­го (з бо­ку гро­мад ських ор­га­ні­за­цій) ха­ра­кте­ру. Мо­жли­во та­кож істо­тно змен­ши­ти пи­то­му ва­гу при ро­дних ре­сур­сів дер­жав­но­го зна­че­н­ня у при­ро­дно­му ба­гат­стві кра­ї­ни, пе­ре­дав­ши їх ча­сти­ну в ко­ри­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня те­ри­то­рі­аль­ним гро­ма­дам.

Крім то­го, у де­цен­тра­лі­зо­ва­ній си­сте­мі управ­лі­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ням єв­ро­пей­сько­го ти­пу за­знає ′ змін роль те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, які по­вин­ні ста­ти кін­це­вим бе­не­фі­ці­а­ром від за­лу­че­н­ня при­ро­дних акти­вів до го­спо­дар­сько­го обо ро­ту. При цьо­му ряд управ­лін­ських фун­кцій (зокре­ма, з ор­га­ні­за­ції, пла­ну­ва­н­ня та пря­мо­го за­без­пе­че­н­ня ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів) пе­ре­йде до суб’єктів стру­ктур­но­го і прое­кт­но­го управ­лі­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ням. Від­чу­тною ста­не роль гро­ма­дян, які через но­во­ство­ре­ні су­ча­сні ін­те­р­актив­ні си­сте­ми на­гля­ду за ви­ко­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною при­ро­дних ре­сур­сів на­бу­дуть прав пря­мо­го кон­тро лю за при­ро­дни­ми ба­гат­ства­ми те­ри­то­рії, що, у свою чер­гу, істо­тно впли­не на еко ло­гі­чну сві­до­мість су­спіль­ства. По­зи­тив­ним аспе­ктом слу­гує те, що та­кі іні­ці­а­ти ви, з огля­ду на ви­со­кі со­ці­аль­ні, еко­ло­гі­чні та еко­но­мі­чні ефе­кти, ма­ти­муть пря­му підтримку ін­ве­сто­рів з ЄС, адже від­бу­де­ться зна­чне під­ви­ще­н­ня від­по­від­аль­но­сті при­ро­до­ко­ри­сту­ва­чів за ра­ху­нок за­про­по­но­ва­них су­ча­сних ме­ха­ні­змів стру­ктур них пе­ре­тво­рень у при­ро­до­ко­ри­сту­ван­ні за уча­стю мі­сце­вих гро­мад.

Озна­ки фі­нан­со­во%еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму. З по­зи­цій роз­бу­до­ви ре­кон­струк тив­ної еко­но­мі­ки в на­пря­мі фор­му­ва­н­ня су­спіль­но де­мо­кра­ти­чної мо­де­лі роз­вит ку, зна­чне мі­сце від­во­ди­ться впо­ряд­ку­ван­ню си­сте­ми фі­нан­со­вих від­но­син між бі­зне­сом і вла­дою. З огля­ду на єв­ро­пей­ський до­свід у сфе­рі ви­ко­ри­ста­н­ня при ро­дних акти­вів, по­тре­бує роз­ви­тку ін­сти­тут му­ні­ци­па­лі­те­ту як ке­рів­ний ор­ган ОТГ в Укра­ї­ні. Більше то­го, він має ста­ти пу­блі­чно пра­во­вою кор­по­ра­ці­єю, са­мов­ряд ною гро­ма­дою з пра­ва­ми юри­ди­чної осо­би, яка мо­же за­йма­тись еко­но­мі­чною ді­яль­ні­стю са­мо­стій­но або ство­рю­ю­чи з ці­єю ме­тою те­ри­то­рі­аль­ну кор­по­ра­цію з управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми. Втім, цьо­му по­вин­ні пе­ре­ду­ва­ти пов­но­цін­на ре­фор­ма мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня і за­вер­ше­н­ня про­це­су об’єд­на­н­ня те­ри­то­рі аль­них гро­мад. На на­шу дум­ку, остан­ній має су­про­во­джу­ва­ти­ся фор­му­ва­н­ням окре­мо­го пра­во­во­го інституту му­ні­ци­паль­ної вла­сно­сті, що вклю­ча­ти­ме, зо­кре ма, зем­лі та ін­ші при­ро­дні ре­сур­си мі­сце­во­го зна­че­н­ня, які зна­хо­дя­ться між на­се ле­ни­ми пун­кта­ми у скла­ді ОТГ.

Фор­му­ва­н­ня інституту му­ні­ци­па­лі­те­ту стає май­же клю­чо­вою лан­кою у про су­ван­ні ідеї су­спіль­но де­мо­кра­ти­чної мо­де­лі роз­ви­тку. Але при цьо­му еко­но­мі­чна скла­до­ва ви­ма­гає пе­ре­гля­ду й мо­жли­во­го роз­ши­ре­н­ня ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня мі­сце ви­ми по­да­тка­ми та ква­зі­по­да­тко­ви­ми ін­стру­мен­та­ми у ви­гля­ді мі­сце­вих збо­рів за ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів. Пер­спе­ктив­ним вва­жа­є­ться і за­про­ва­дже­н­ня єди­но­го му­ні­ци­паль­но­го по­да­тку.

Крім то­го, де­цен­тра­лі­за­ція управ­лі­н­ня пе­ред­ба­чає вве­де­н­ня та­кої ре­кон стру­ктив­ної нор­ми, як пе­ре­да­н­ня у му­ні­ци­паль­ну вла­сність ча­сти­ни май­на, що пе­ре

бу­ває в за­галь­но­дер­жав­ній і ко­му­наль­ній вла­сно­сті та ви­ко­нує ва­жли­ві фун­кції жит тє­за­без­пе­че­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, чим мо­жна зна­чно змі­цни­ти еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Осо­бли­во це сто­су­є­ться ко­му­наль­но­го май на тих на­се­ле­них пун­ктів, які є ма­ло­на­се­ле­ни­ми, де­пре­сив­ни­ми, не ма­ють вла­сної еко­но­мі­чної ба­зи роз­ви­тку то­що. Та­кож до­ціль­но пе­ре­да­ти у му­ні­ци­паль­ну вла­сність зна­чну ча­сти­ну зе­мель та ін­ших при­ро­дних ре­сур­сів, з роз­роб­кою від­по­від­них за­ко­но­дав­чих актів, які вста­нов­лю­ва­ти­муть ста­тус та­ких зе­мель, ре­гла­мен­ту­ва­ти муть пра­во ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня на віль­не ко­ри­сту­ва­н­ня й во­ло­ді­н­ня май­ном. У ці­ло­му та­кі за­хо­ди ве­ли­кою мі­рою спри­я­ють за­про­ва­джен­ню му­ні­ци паль­но­го під­при­єм­ни­цтва у сфе­рі ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів на за­са­дах пуб лі­чно при­ва­тно­го пар­тнер­ства згі­дно з йо­го основ­ни­ми ме­ха­ні­зма­ми.

Ва­жли­во ви­зна­чи­ти аде­ква­тний ме­ха­нізм управ­лі­н­ня рен­тним до­хо­дом те ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, який фор­му­є­ться у про­це­сі ре­а­лі­за­ції про­ду­кції та по­слуг суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня. При цьо­му сер­йо­зної ро­лі на­бу­ває роз­роб­ка ме­ха ні­зму ви­окрем­ле­н­ня рен­тної скла­до­вої в за­галь­ній стру­кту­рі до­хо­дів. Це сто­су­єть ся не тіль­ки зе­мель­ної, во­дної та лі­со­вої, але й гір­ни­чої, еко­ло­гі­чної, ку­рор­тної, ту­ри­сти­чної та ін­ших ви­дів рен­ти. У гро­ма­ді управ­лі­н­ня рен­тним до­хо­дом по вин­не здій­сню­ва­ти­ся, на­сам­пе­ред, фі­скаль­ни­ми за­со­ба­ми (та­ки­ми, як за­галь но­дер­жав­ні та мі­сце­ві по­да­тки, ква­зі­по­да­тко­ві ін­стру­мен­ти, па­ра­фі­скаль­ні пла те­жі, уго­ди про роз­по­діл при­бу­тку або про­ду­кції в до­го­во­рах про кон­це­сії то­що) за ра­ху­нок ви­лу­че­н­ня рен­тних до­хо­дів до дер­жав­но­го та мі­сце­вих бю­дже­тів або, на­при­клад, до фонду роз­ви­тку ОТГ на су­спіль­ну ко­ристь, але без ство­ре­н­ня до да­тко­во­го на­дмір­но­го стри­му­ю­чо­го ти­ску на під­при­єм­ни­цькі стру­кту­ри.

Сві­то­ва та, зокре­ма, єв­ро­пей­ська пра­кти­ка го­спо­да­рю­ва­н­ня під­твер­джує мож ли­вість ефе­ктив­но­го ви­рі­ше­н­ня окре­сле­но­го зав­да­н­ня. Цьо­му спри­я­ти­муть, по пер­ше, за­сто­су­ва­н­ня се­ле­ктив­них ре­жи­мів го­спо­да­рю­ва­н­ня для окре­мих те­ри­то­рій; по дру­ге – фор­му­ва­н­ня гну­чкої по­да­тко­вої по­лі­ти­ки, від­по­від­но до якої те­ри­то­рія має пра­во са­мо­стій­но ви­зна­ча­ти став­ку мі­сце­во­го по­да­тку або до­зво­лу в ме­жах, ре ко­мен­до­ва­них за­ко­но­дав­ством; по тре­тє – до­ся­гне­н­ня кон­сен­су­су в пе­ре­го­во­рах пред­став­ни­ків під­при­єм­ни­цьких стру­ктур і те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди в осо­бі ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Це до­сить ві­до­мі ме­то­ди роз­гля­ду зу­стрі­чних про­по­зи­цій з ура­ху­ва­н­ням мас­шта­бу, рен­та­бель­но­сті та до­хі­дно­сті бі­зне­су, а та­кож які­сних ха ра­кте­ри­стик при­ро­дних ре­сур­сів, за­лу­че­них до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту.

Про­ана­лі­зу­є­мо су­ча­сний стан і пер­спе­кти­ви роз­ви­тку нор­ма­тив­но пра­во­вої ба­зи де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму управ­лі­н­ня при­род ни­ми ре­сур­са­ми за уча­стю те­ри­то­рі­аль­них гро­мад (табл. 1 і 2).

Що­до пер­спе­ктив роз­ви­тку (див. табл. 2), то ре­а­лі­за­цію основ­них скла­до­вих фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму умов­но прив’яза­но до ета­пів за від­по­від­ни­ми ро­ка­ми.

Як ви­дно, фун­кціо­ну­ва­н­ня цьо­го ме­ха­ні­зму мо­жли­ве при до­три­ман­ні ря­ду умов. Не­об­хі­дно, по пер­ше, пе­ре­гля­ну­ти ме­то­ди­ку на­ра­ху­ва­н­ня рен­тних пла­те­жів для більш ефе­ктив­но­го ви­лу­че­н­ня при­ро­дної рен­ти; по дру­ге – роз­ши­ри­ти пра­ва мі­сце­вих гро­мад що­до стя­гне­н­ня пла­ти за до­зво­ли на за­галь­не ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних акти­вів як об’єктів кон­це­сії; по тре­тє – удо­ско­на­ли­ти ан­ти­мо­но­поль­не за­ко­но­дав­ство у сфе­рі при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня; по че­твер­те – ви­окре­ми­ти за­ко­но дав­ство про те­ри­то­рі­аль­ні кор­по­ра­ції з управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми, ви зна­чив­ши спе­ци­фі­ку їх прав та обов’яз­ків; по п’яте – роз­ро­би­ти за­ко­но­дав­чі

по­ло­же­н­ня про при­ва­тну вла­сність на при­ро­дні ре сур­си і про за­про­ва­дже­н­ня пра­во­во­го ме­ха­ні­зму гро­ма­дян­ської вла­сно­сті на них з ви­пла­тою гро­ма дян­ських ди­ві­ден­дів, а та­кож про вдо­ско­на­ле­н­ня пра­во­вих ме­ха­ні­змів орен­ди та ін­ших форм обме же­но­го ре­чо­во­го пра­ва що­до при­ро­дних ре­сур­сів. Про­цес ім­пле­мен­та­ції ре­кон­стру­ктив­но­го кон%

це­пту роз­ви­тку. Такий кон­цепт що­до ефе­ктив­но го ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів те­ри­то­рій роз­гля­да­є­ться як про­цес пе­ре­ва­жно ци­клі­чно­го ха­ра­кте­ру, пред­став­ле­ний від­по­від­ним ал­го­рит мом (рис. 2). Сут­тє­вою озна­кою цьо­го ал­го­ри­тму є те, що він охо­плює одно­ча­сно чо­ти­ри скла­до­ві по­то­ку управ­лі­н­ня – принципи, ін­стру­мен­ти, нор­ми, ін­сти­ту­ції. При­чо­му на ко­жно­му з ви­зна че­них змі­сто­вих ета­пів роз­ви­тку прі­о­ри­те­ти змі ню­ю­ться, що і фор­мує ко­а­да­птив­ний ха­ра­ктер ім­пле­мен­та­ції ре­кон­стру­ктив­них дій.

Оскіль­ки у на­шій стат­ті основ­ну увагу зо­се ре­дже­но на фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­му ме­ха­ні­змі, то до­ціль­но роз­гля­ну­ти по­ве­дін­ку від­по­від­них ін­стру мен­тів, оми­на­ю­чи ін­ші скла­до­ві по­то­ку управ­лін ня, тоб­то принципи, нор­ми, ін­сти­ту­ції.

За­зна­чи­мо, що на окре­мих ета­пах ре­а­лі­за­ції на ве­де­но­го ал­го­ри­тму пре­ва­лю­ють рі­зні фі­нан­со­во еко­но­мі­чні ін­стру­мен­ти. Так, на І ета­пі ре­конст ру­кції си­сте­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня, що сто­су­є­ться бю дже­тної де­цен­тра­лі­за­ції, пе­ре­ва­жа­ти­муть суб си­ді­ар­ні, фі­скаль­ні по­да­тко­ві та кон­це­сій­ні ін­стру мен­ти, при­та­ман­ні роз­ви­тко­ві дер­жав­но при­ва­тно го пар­тнер­ства. На ІІ ета­пі, пов’яза­но­му з роз­ме­жу ва­н­ням і де­ле­гу­ва­н­ням роз­ши­ре­них пов­но­ва­жень те ри­то­рі­ям, з одно­ча­сним ство­ре­н­ням те­ри­то­рі­аль­них кор­по­ра­цій (вклю­ча­ю­чи про­е­ктні ком­па­нії) з управ лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми, ста­ють ва­жли­ви­ми, крім пе­ре­лі­че­них, ква­зі­по­да­тко­ві ін­стру­мен­ти у виг ля­ді не­по­да­тко­вих фі­скаль­них збо­рів, а та­кож дер жав­но при­ва­тне пар­тнер­ство що­до ство­ре­н­ня ком па­ній зі спе­ці­аль­ни­ми пра­ва­ми за­по­зи­че­н­ня (КСПЗ) як у ви­ро­бни­чій, так і у фі­нан­со­вій (ін­вес ти­цій­ні фон­ди) сфе­рах. На ІІІ, де­во­лю­цій­но­му, ета­пі пе­ре­тво­рень фор­му­ю­ться при­бу­тко­ві те­ри­то­рі­аль­ні кор­по­ра­тив­ні утво­ре­н­ня кла­стер­но­го ти­пу, що ді­ють у сфе­рі ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних акти­вів. У ре­зуль та­ті де­во­лю­ції (тоб­то від­по­від­аль­но­го пе­ре­да­н­ня гро­ма­дам, гро­мад­ським ор­га­ні­за­ці­ям і суб’єктам під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті зна­чної ча­сти­ни пов­но ва­жень дер­жа­ви що­до ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре

сур­сів) від­чу­тну ва­гу ма­ти­муть та­кі фі­нан­со­ві ін­стру­мен­ти, як па­ра­фі­скаль­ні пла­те­жі від ко­ри­сту­ва­чів суб’єктам го­спо­да­рю­ва­н­ня.

Крім то­го, прі­о­ри­те­тно­сті на­би­ра­ють ді­ве­сти­цій­ні ін­стру­мен­ти – роз­дер­жав ле­н­ня вла­сно­сті, дов­го та без­стро­ко­ва орен­да (ем­фі­тев­зис) при­ро­дних об’єктів (зе мель, лі­со­вих ма­си­вів) то­що. Ді­ве­сти­ція як пе­ре­да­н­ня дер­жа­вою в дов­го або без стро­ко­ве ко­ри­сту­ва­н­ня з обме­же­н­ням пе­ре­лі­ку скла­до­вих прав вла­сно­сті на пев ний при­ро­дний актив суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня роз­гля­да­є­ться як аль­тер­на­ти­ва при­ва­ти­за­ції, а це, у свою чер­гу, за­без­пе­чує кон­сти­ту­цій­ність ме­ха­ні­змів при­ро­до ко­ри­сту­ва­н­ня на фо­ні збе­ре­же­н­ня все­за­галь­но­го пра­ва на­ро­ду Укра­ї­ни на вла­сність у від­но­шен­ні до при­ро­дних ре­сур­сів. На­го­ло­си­мо, що ді­ве­сти­цій­ний ін­стру­мен­та­рій не су­пе­ре­чить кон­сти­ту­цій­но­му пра­ву вла­сно­сті укра­їн­сько­го на­ро­ду на при­ро­дні ре­сур­си. Зокре­ма, при цьо­му ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться не при­ва­ти­за­цій­ні ме­ха­ні­зми, а са­ме ті, що збе­рі­га­ють за на­ро­дом пра­во вла­сно­сті на при­ро­дні ре­сур­си, то­му через ме­ха ні­зми та­кої вла­сно­сті мо­жли­во у пев­но­му роз­мі­рі ви­лу­ча­ти при­ро­дну рен­ту на су­спіль­ні по­тре­би у ви­гля­ді як по­то­чних ви­плат гро­ма­дян­ських ди­ві­ден­дів, так і від ра­ху­вань до на­ціо­наль­но­го су­ве­рен­но­го фонду для при­йде­шніх по­ко­лінь.

Та­ким чи­ном, дис­ку­сія, за­по­ча­тко­ва­на ака­де­мі­ком В. Гей­цем, спо­ну­кає до по шу­ку но­вих ме­то­дів і за­со­бів фор­му­ва­н­ня на­ціо­наль­ної го­спо­дар­ської мо­де­лі, по­бу до­ва­ної на ре­кон­стру­ктив­них за­са­дах. У цьо­му кон­текс­ті як ці­льо­вий орі­єн­тир мо­жна роз­гля­да­ти по­літ­еко­но­мі­чний кон­цепт су­спіль­но де­мо­кра­ти­чної мо­де­лі роз­ви­тку. Во­дно­час ви­ко­ри­ста­н­ня де­цен­тра­лі­зо­ва­них форм управ­лі­н­ня при­ро­дно ре­сур­сни ми акти­ва­ми як ва­жли­вої пі­до­йми по­кра­ще­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го ста­но­ви ща те­ри­то­рій ви­ма­гає ство­ре­н­ня від­по­від­них ін­сти­ту­цій­них умов.

У пер­шу чер­гу це сто­су­є­ться но­ві­тньо­го фі­нан­со­во еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму вре­гу­лю­ва­н­ня при­ро­дно ре­сур­сних від­но­син. На­галь­не зав­да­н­ня йо­го за­про­ва дже­н­ня по­ля­гає у за­без­пе­чен­ні ви­со­ко­ефе­ктив­но­го, ком­пле­ксно­го і все­о­хо­плю ючо­го за­лу­че­н­ня при­ро­дних акти­вів до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту.

Втім, цей ме­ха­нізм повинен ста­ти ча­сти­ною за­галь­но­го ал­го­ри­тму ре­кон стру­ктив­но­го ци­клу де­цен­тра­лі­зо­ва­ної си­сте­ми управ­лі­н­ня роз­ви­тком. Са­ме завдяки змі­ні прі­о­ри­те­тів та акцен­тів на рі­зних ета­пах ал­го­ри­тму до­ся­гне­н­ня ці­льо­вих орі­єн ти­рів мо­жли­во за­без­пе­чи­ти управ­лін­ський ефект гну­чко­сті що­до вре­гу­лю­ва­н­ня май но­вих і вла­сни­цьких інтересів у су­спіль­стві (в то­му чи­слі окре­мих про­сто­ро­вих утво рень). Зокре­ма, впо­ряд­ку­ва­н­ня про­це­сів отри­ма­н­ня, ви­лу­че­н­ня і пе­ре­роз­по­ді­лу рен­тних до­хо­дів на ко­ристь усіх суб’єктів еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті (вклю­ча­ю­чи дер жа­ву, те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди та окре­мих осо­би­сто­стей, тоб­то всьо­го на­се­ле­н­ня краї ни) спри­я­ти­ме фор­му­ван­ню ком­пле­ксних за­сад для по­до­ла­н­ня кри­зо­вих явищ.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ге­єць В.М. Осо­бли­во­сті вза­є­мозв’яз­ку еко­но­мі­чних та по­лі­ти­чних транс­фор ма­цій на шля­ху до ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку еко­но­мі­ки Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2017. – № 10. – С. 3–17.

2. Минц А.А. Эко­но­ми­че­ская оцен­ка есте­ствен­ных ре­сур­сов. – M. : Мысль, 1972. – 303 с.

3. Ком­пле­ксна еко­но­мі­чна оцін­ка при­ро­дних ре­сур­сів ; [за ред. М.А. Хве­си ка]. – К. : ДУ ІЕПСР НАН Укра­ї­ни, 2013. – 264 с.

4. Honore А.М. Ownership / Oxford essays in jurisprudence ; [Ed. by A.W. Quest]. – London, New York : Oxford University Press, 1961. – 492 p.

5. Фі­нан­со­во еко­но­мі­чний ме­ха­нізм управ­лі­н­ня те­ри­то­рі­аль­ни­ми при­род но го­спо­дар­ськи­ми ком­пле­кса­ми ; [за ред. М.А. Хве­си­ка]. – К. : ДУ ІЕПСР НАН Укра­ї­ни, 2016. – 528 с.

References

1. Heyets V.M. Osoblyvosti vzaemozv’yazku ekonomichnykh ta politychnykh transformatsii na shlyakhu do rekonstruktyvnoho rozvytku ekonomiky Ukrainy [Peculiarities of interrelationship of economic and political transformations on the way to reconstructive development of Ukraine’s economy]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2017, No. 10, pp. 3–17 [in Ukrainian].

2. Mints A.A. Ekonomicheskaya Otsenka Estestvennykh Resursov [Economic Evaluation of Natural Resources]. Moscow, Mysl’, 1972 [in Russian].

3. Kompleksna Ekonomichna Otsinka Pryrodnykh Resursiv [Comprehensive Economic Evaluation of Natural Resources]. M.A. Khvesyk (Ed.). Kyiv, IEESD of the NAS of Ukraine, 2013 [in Ukrainian].

4. Honore А.М. Ownership, in: Oxford Essays in Jurisprudence. A.W. Quest (Ed.). London, New York, Oxford University Press, 1961.

5. Finansovo Ekonomichnyi Mekhanizm Upravlinnya Terytorial’nymy Pryrodno Hospodars’kymy Kompleksamy [Financial and Economic Mechanism of Management of the Territorial Natural and Economic Complexes]. M.A. Khvesyk (Ed.). Kyiv, IEESD of the NAS of Ukraine, 2016 [in Ukrainian].

Рис. 2. Змі­сто­ві озна­ки ал­го­ри­тму ре­кон­стру­ктив­но­го ци­клу де­цен­тра­лі­за­ції управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми Ви­снов­ки

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.