THE MAIN CONTRADICTION OF CONSUMER MARKET RELATIONS AND WAYS TO OVERCOME IT

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Управління Економікою: Теорія І Практика -

Motivations and interests of the subjects of consumer market, which determine the antagonistic contradiction, are considered. The main factors of growth of real threats for the population, which arise as a result of production and sale of goods hazardous to human health and life (especially the food group), are revealed. Taking countries with developed market economy as an example, it is shown peculiarities of forming an institution of trust on the basis of interaction between institutions of consumerism and marketing. Stages and main indicators of implementation status of the policy of protecting the interests of consumer market subjects are characterized. It is proved: (i) danger of the state’s implementation of the policy of liberalization of entrepreneurial activity provided that mechanisms of consumer rights protection are curtailed; and (ii) necessity to ensure irrevocable economic and legal responsibility of the business for quality and safety of end(use goods. Directions of solution of the antagonisms of consumer market are shown by introducing the effective mechanisms to strengthen adequate corporate responsibility in the case of criminal fraudulent violations of consumer rights and non(compliance with conditions of safety of goods for human health and life. Keywords: antagonistic contradiction of consumer market; consumer interests; business interests; risks and threats of consumers; institution of trust; marketing; consumerism; mechanisms to overcome antagonisms of consumer market; mechanism for ensuring the quality of end(use goods. References 23; Figures 2.

Зав­да­н­ня еко­но­мі­чної на­у­ки по­ля­гає не тіль­ки в аде­ква­тно­му від­обра­жен­ні в про­це­сі пі­зна­н­ня вну­трі­шньої су­тно­сті еко­но­мі­чних су­пе­ре­чно­стей – у кін­це­во му ра­хун­ку ма­ють бу­ти роз­кри­ті най­імо­вір­ні­ші шля­хи опти­маль­но­го узго­дже­н­ня існу­ю­чих еко­но­мі­чних су­пе­ре­чно­стей на осно­ві до­ся­гне­н­ня кон­сен­су­су інтересів сто­рін. Ко­ли у суб’єктів – но­сі­їв еко­но­мі­чних від­но­син інтереси на­бу­ва­ють по ляр­но ан­та­го­ні­сти­чно­го ха­ра­кте­ру, зав­да­н­ня на­у­ки по­ля­гає в роз­роб­ці про­по­зи­цій, за­хо­дів та кон­кре­тних ме­ха­ні­змів для пра­кти­чно­го розв’яза­н­ня цьо­го пи­та­н­ня на за­са­дах по­до­ла­н­ня кон­фрон­та­цій­ної скла­до­вої та­ких су­пе­ре­чно­стей.

Се­ред на­галь­них про­блем су­ча­сно­го со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку Украї ни пи­та­н­ня без­пе­чно­сті для здо­ров’я на­се­ле­н­ня то­ва­рів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня є най­го­стрі­ши­ми. Їх пра­кти­чне розв’яза­н­ня ви­зна­ча­ти­ме не тіль­ки під­ви­ще­н­ня яко­сті жи­т­тя на за­са­дах впро­ва­дже­н­ня ви­со­ких єв­ро­пей­ських стан­дар­тів, а й без по­се­ре­дньо впли­ва­ти­ме на які­сні ха­ра­кте­ри­сти­ки су­спіль­но­го від­тво­ре­н­ня та за без­пе­че­н­ня со­ці­аль­ної ста­біль­но­сті й на­ціо­наль­ної без­пе­ки.

За­зна­че­не без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від ре­а­лі­за­ції ши­ро­ко­го спе­ктра зав­дань. Стра­те­гі­чною є про­бле­ма, пов’яза­на з тим, що со­ці­аль­но еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка дер­жа­ви має бу­ти ре­аль­но спря­мо­ва­на на під­рив під­ва­лин фор­му­ва­н­ня ан­ти­со­ці аль­них інтересів та мо­ти­ва­цій, що про­во­ку­ють кон­фрон­та­цій­не за­го­стре­н­ня ос нов­ної су­пе­ре­чно­сті у від­но­си­нах суб’єктів спо­жив­чо­го ри­ку. Йде­ться про усу­не­н­ня будь яких мо­жли­во­стей що­до ви­ни­кне­н­ня та про­яв­ле­н­ня спо­ну­каль­ної мо­ти­ва­ції бі­зне­су ма­кси­мі­зу­ва­ти при­бу­тки шля­хом со­ці­аль­но не­без­пе­чно­го по­ру­ше­н­ня не об­хі­дних нор­ма­ти­вів і стан­дар­тів без­пе­ки, ре­а­лі­зо­ва­них на ринку жит­тє­вих благ (на­сам­пе­ред, хар­чо­вих про­ду­ктів, на­по­їв і то­ва­рів для дітей), тоб­то всьо­го то­го, що без­по­се­ре­дньо впли­ває на стан здо­ров’я, три­ва­лість жи­т­тя і ре­про­ду­ктив­ні

мо­жли­во­сті лю­ди­ни. Усе це у кін­це­во­му ра­хун­ку є одним з го­лов­них чин­ни­ків, який при­зво­дить до мас­шта­бної де­по­пу­ля­ції на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни, то­му від дер­жа ви ви­ма­га­є­ться про­ве­де­н­ня по­лі­ти­ки, спря­мо­ва­ної на за­про­ва­дже­н­ня і за­без­пе че­н­ня ефе­ктив­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня ба­га­то­рів­не­вої та роз­га­лу­же­ної си­сте­ми за хо­дів і ме­ха­ні­змів, яка га­ран­ту­ва­ти­ме ви­ко­на­н­ня нор­ма­тив­но ви­зна­че­них прав спо­жи­ва­чів і по­си­лю­ва­ти­ме еко­но­мі­чну, пра­во­ву та со­ці­аль­но мо­раль­ну від­по­ві даль­ність бі­зне­су за без­пе­ку ви­ро­бле­них і за­про­по­но­ва­них до рин­ко­вої ре­а­лі­за­ції то­ва­рів на­ро­дно­го спо­жи­ва­н­ня.

У пра­цях ві­до­мих за­ру­бі­жних (П. Дру­ке­ра [1], Ф. Ко­тле­ра, [2], Р. Хір­ста [3], Ж. Ж. Лам­бе­на [4], Г. Крос­са [5], П. Стерн­са [6] та ін­ших) і ві­тчи­зня­них (О. Язвін ської [7], С. Ге­ра­си­мо­вої [8], Л. Га­ла­та [9], Т. Го­ро­де­цької [10], Т. Ка­га­ла [11], Т. Ки­сі­льо­вої [12], Л. Іва­нен­ко і О. Дзе­ри [13], А. Ма­за­ра­кі, Л. Ні­ко­ла­є­вої, Н. При туль­ської [14], В. Се­ле­зньо­ва [15], В. Мар­ци­на [16] та ін­ших) еко­но­мі­стів роз­гля ну­то рі­зні аспе­кти до­слі­дже­н­ня су­тно­сті, ро­лі, зав­дань, осо­бли­во­стей і форм про яву за­хи­сту прав на­се­ле­н­ня на без­пе­чне спо­жи­ва­н­ня. Ве­ли­ку увагу на­у­ков­ців при ді­ле­но за­галь­ній які­сній оцін­ці кон­сю­ме­ри­зму як си­стем­но­го со­ці­аль­но­го яви­ща та еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів; та­кож во­ни здій­сни­ли грун тов­ні до­слі­дже­н­ня істо­рії роз­ви­тку кон­сю­ме­ри­зму та йо­го стру­ктур­них скла­до­вих у рі­зних кра­ї­нах сві­ту в кон­текс­ті розв’яза­н­ня ши­ро­ко­го спе­ктра скла­дних проб лем за­хи­сту прав та інтересів спо­жи­ва­чів в Укра­ї­ні та сві­ті.

У цьо­му зв’яз­ку при­вер­тає увагу ста­т­тя А. Ма­за­ра­кі та В. Ла­гу­ті­на [17], в якій ро­з­гля­ну­то те­о­ре­ти­чні аспе­кти за­без­пе­че­н­ня ди­на­мі­чної зба­лан­со­ва­но­сті та са­мо до­ста­тно­сті вну­трі­шньо­го ринку, до­ве­де­но, що в Укра­ї­ні має мі­сце су­пе­ре­чли­ве по єд­на­н­ня мо­де­лі на­ціо­наль­но­го від­тво­ре­н­ня, орі­єн­то­ва­ної на спо­жи­ва­н­ня, з кри­зою, яка існує у сфе­рі спо­жи­ва­н­ня. При цьо­му основ­на ува­га акцен­ту­є­ться на розв’я зан­ні су­пе­ре­чно­сті між ви­ро­бни­цтвом і спо­жи­ва­н­ням за­ле­жно від ста­ну і ди­на­мі­ки вну­трі­шньо­го ринку кра­ї­ни та з’ясу­ван­ні мо­жли­во­стей ві­тчи­зня­но­го вну­трі­шньо­го ринку обме­жу­ва­ти не­га­тив­ний вплив на­яв­них дис­ба­лан­сів між ви­ро­бни­цтвом і спо жи­ва­н­ням на про­цес на­ціо­наль­но­го від­тво­ре­н­ня. До­слі­дже­н­ня здій­сне­но з ура­ху ва­н­ням мо­жли­во­стей опти­маль­ної ре­а­лі­за­ції еко­но­мі­чних інтересів усіх суб’єктів вну­трі­шньо­го ринку.

Во­дно­час про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся не­ви­рі­ше­ним ши­ро­ке ко­ло про­блем. На­сам пе­ред, це сто­су­є­ться по­гли­бле­но­го на­у­ко­во­го ро­зу­мі­н­ня при­чин існу­ю­чої по­ляр но­сті мо­ти­ва­цій та інтересів суб’єктів спо­жив­чо­го ринку, які за пев­них об­ста­вин зу­мов­лю­ють еко­но­мі­чну су­пе­ре­чність їхньої вза­є­мо­дії, що має ан­та­го­ні­сти­чний ха­ра­ктер.

Подаль­шо­го до­слі­дже­н­ня по­тре­бу­ють го­лов­ні чин­ни­ки, які акти­ві­зу­ють ге­не ру­ва­н­ня зро­ста­н­ня ре­аль­них за­гроз для на­се­ле­н­ня вна­слі­док ви­ро­бни­цтва і ре­а­лі за­ції не­без­пе­чних для здо­ров’я і жи­т­тя лю­ди­ни то­ва­рів, у пер­шу чер­гу про­ду­кто­вої гру­пи. Та­кож на осно­ві ма­кси­маль­но пов­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня сві­то­во­го до­сві­ду та об’єктив­ної оцін­ки ста­ну справ у ві­тчи­зня­ній пра­кти­ці не­об­хі­дно роз­ро­би­ти та за­ді­я­ти ефе­ктив­ні організаційно еко­но­мі­чні та еко­но­мі­ко пра­во­ві за­хо­ди і ме­ха ні­зми по­до­ла­н­ня кон­фрон­та­цій­но не­без­пе­чної су­пе­ре­чно­сті інтересів суб’єктів спо­жив­чо­го ринку на за­са­дах ма­кси­маль­но пов­ної ре­а­лі­за­ції інтересів на­се­ле­н­ня і по­си­ле­н­ня со­ці­аль­ної, еко­но­мі­чної та пра­во­вої від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су.

От­же, ме­та стат­ті – об­грун­ту­ва­ти те­о­ре­ти­ко ме­то­до­ло­гі­чні та пра­кти­чно при кла­дні за­са­ди по­до­ла­н­ня кон­фрон­та­цій­но­го ха­ра­кте­ру основ­ної су­пе­ре­чно­сті ін­те

ре­сів суб’єктів спо­жив­чо­го ринку через ре­а­лі­за­цію по­лі­ти­ки со­ці­аль­но­го за­хи­сту та по­си­ле­н­ня ефе­ктив­но­сті ме­ха­ні­змів за­без­пе­че­н­ня за­до­во­ле­н­ня прав спо­жи­ва­чів, на­сам­пе­ред, на без­пе­чні для здо­ров’я і жи­т­тя то­вар­ні бла­га та по­слу­ги.

Під­пи­сав­ши Уго­ду про асо­ці­а­цію між Укра­ї­ною та Єв­ро­пей­ським Со­ю­зом (ра ти­фі­ко­ва­на Вер­хов­ною Ра­дою Укра­ї­ни у ве­ре­сні 2014 р.), на­ша дер­жа­ва взя­ла на се­бе зо­бов’яза­н­ня за­без­пе­чи­ти ви­со­кий рі­вень за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів, а та­кож досягти не­об­хі­дної су­мі­сно­сті між си­сте­ма­ми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів в Укра­ї­ні та ЄС. У пер­шу чер­гу, це сто­су­є­ться ре­а­лі­за­ції со­ці­аль­но еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки за­про­ва­дже­н­ня у ві­тчи­зня­ну пра­кти­ку ви­со­ких стан­дар­тів від­по­від­аль­но­сті бі­зне су у спо­жив­чій сфе­рі, які сьо­го­дні ді­ють в ЄС.

По­ряд з ці­єю про­бле­мою ва­жли­ве зав­да­н­ня дер­жав­ної еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки по­ля­гає в за­без­пе­чен­ні ство­ре­н­ня ма­кси­маль­но мо­жли­вих спри­я­тли­вих умов лі­бе ра­лі­за­ції бі­зне­со­вої ді­яль­но­сті. Про­те роз­став­ле­ні акцен­ти і прі­о­ри­те­ти су­ча­сної еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки що­до спро­ще­н­ня умов під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті не завж ди ре­а­лі­зу­ю­ться з до­три­ма­н­ням на­ле­жної без­пе­ки спо­жи­ва­н­ня для на­се­ле­н­ня. Сьо го­дні це про­яв­ля­є­ться в то­му, що за­хо­ди що­до спро­ще­н­ня умов під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті про­во­дя­ться без ура­ху­ва­н­ня збіль­ше­н­ня ре­аль­них за­гроз у сфе­рі кін­це во­го спо­жи­ва­н­ня, на­сам­пе­ред, зло­чин­них дій з бо­ку під­при­єм­ців у про­це­сі ви­роб ни­цтва та про­да­жу не­без­пе­чних для здо­ров’я на­се­ле­н­ня то­ва­рів, у пер­шу чер­гу про ду­кто­вої гру­пи.

В умо­вах рин­ко­вих від­но­син ви­со­кі спо­жив­чі вла­сти­во­сті є осно­вою кон­ку­рен то­спро­мо­жно­сті про­ду­кції та по­слуг на вну­трі­шньо­му і зов­ні­шніх рин­ках, а га­ран то­ва­не за­без­пе­че­н­ня спо­жи­ва­н­ня які­сних то­ва­рів (жит­тє­вих благ) під­ні­має план­ку стан­дар­тів яко­сті жи­т­тя лю­дей, за­без­пе­чує за­до­во­ле­н­ня їх рі­зно­ма­ні­тних по­треб, на ба­зі яких від­бу­ва­ю­ться все­бі­чний та гар­мо­ній­ний роз­ви­ток осо­би­сто­сті та роз­ши ре­не від­тво­ре­н­ня люд­сько­го ка­пі­та­лу. Са­ме то­му Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни (ст. 50) га ран­тує за­хист прав спо­жи­ва­чів, зокре­ма, пра­во гро­ма­дян на без­пе­чне для жи­т­тя і здо­ров’я дов­кі­л­ля та віль­ний до­ступ до ін­фор­ма­ції про йо­го стан, про якість хар­чо вих про­ду­ктів і пре­дме­тів по­бу­ту, а та­кож пра­во на її роз­по­всю­дже­н­ня.

При­чи­ни кон­фрон­та­цій­но­го за­го­стре­н­ня основ­ної су­пе­ре­чно­сті спо­жив­чо­го рин&

ку. Основ­на су­пе­ре­чність від­но­син спо­жив­чо­го ринку ви­ни­кає не тіль­ки через не­збіг інтересів, а вза­га­лі є на­слід­ком аб­со­лю­тної про­ти­ле­жно­сті інтересів йо­го го­лов­них суб’єктів: бі­зне­сме­нів ви­ро­бни­ків (ре­а­лі­за­то­рів), з одно­го бо­ку, і на­се ле­н­ня, кін­це­вих спо­жи­ва­чів жит­тє­вих благ – з ін­шо­го. От­же, зміст су­пе­ре­чно­сті по­ля­гає в аб­со­лю­тній від­мін­но­сті спо­ну­каль­них мо­ти­ва­цій суб’єктів ка­пі­та­лі­стич но­го ринку, оскіль­ки ви­ро­бни­ки і ре­а­лі­за­то­ри пра­гнуть до ма­кси­мі­за­ції осо­бис тих при­бу­тків, а на­се­ле­н­ня – до за­до­во­ле­н­ня сво­їх по­треб шля­хом спо­жи­ва­н­ня без­пе­чних для здо­ров’я і жи­т­тя то­ва­рів та по­слуг.

Го­лов­на і вкрай не­без­пе­чна осо­бли­вість про­це­су ре­а­лі­за­ції жит­тє­вих благ по ля­гає в то­му, що в ра­зі аб­со­лю­тно­го по­ру­ше­н­ня па­ри­те­тно­сті та екві­ва­лен­тно­сті від­но­син між суб’єкта­ми рин­ко­вих від­но­син, які мо­жуть не­ми­ну­че ви­ни­кну­ти вна­слі­док без­від­по­від­аль­но­го, без­кон­троль­но­го і без­кар­но­го до­мі­ну­ва­н­ня при­ват них інтересів з під­при­єм­ни­цько бі­зне­со­во­го бо­ку, за­зна­че­на су­пе­ре­чність мо­же на­стіль­ки за­го­стри­ти­ся, що пе­ре­тво­ри­ться на ан­та­го­ні­сти­чну.

По­ясне­н­ня цьо­му фе­но­ме­ну, який ко­рі­ни­ться у гли­бин­но­му та не обме­же­но му ви­со­ки­ми мо­раль­ни­ми прин­ци­па­ми пра­гнен­ні ка­пі­та­лу до ма­кси­мі­за­ції при бу­тків, на­вів бри­тан­ський жур­на­ліст Т.ДЖ. Дан­нінг у стат­ті “Тред юніо­ни і стач

суб’єктів спо­жив­чо­го ринку на за­са­дах до­ся­гне­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го кон сен­су­су та аде­ква­тно­го еко­но­мі­ко пра­во­во­го по­до­ла­н­ня не­на­жер­ли­вих інтересів бі­зне­су.

У США, кра­ї­нах Євросоюзу, Япо­нії та ін­ших кра­ї­нах з роз­ви­ну­тою рин­ко­вою еко­но­мі­кою по­ча­ли за­про­ва­джу­ва­ти кон­це­пцію “аб­со­лю­тної від­по­від­аль­но­сті ви ро­бни­ка” за якість та без­пе­ку про­ду­кції, що ви­пу­ска­є­ться. Са­ме цей еко­но­мі­ко пра­во­вий під­хід і став ті­єю ва­жли­вою озна­кою ци­ві­лі­зо­ва­но­сті кра­їн, які ма­ють сьо­го­дні ефе­ктив­ні ме­ха­ні­зми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів на за­са­дах за­сто­су­ва­н­ня до під­при­єм­ців по­ру­шни­ків аде­ква­тних сан­кцій.

У рам­ках Єв­ро­пей­сько­го еко­но­мі­чно­го спів­то­ва­ри­ства у 1973 р. бу­ло ство­ре но спе­ці­аль­ну слу­жбу, ме­тою якої бу­ли за­хист прав та інтересів спо­жи­ва­чів і охо ро­на нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща. У кві­тні 1975 р. нею бу­ло роз­ро­бле­но та ухва­ле но спе­ці­аль­ну про­гра­му, що га­ран­ту­ва­ла спо­жи­ва­чам на ринку то­ва­рів та по­слуг ре­а­лі­за­цію п’яти (а у подаль­шо­му і во­сьми) основ­них прав, а са­ме: 1) пра­во на охо­ро­ну здо­ров’я і без­пе­ку спо­жи­ва­н­ня; 2) пра­во на охо­ро­ну еко­но­мі­чних інтересів; 3) пра­во клі­єн­та на ма­те­рі­аль­ну і мо­раль­ну ком­пен­са­цію за зав­да­ні зби­тки (як пря­мі, так і опо­се­ред­ко­ва­ні) вна­слі­док ви­ко­ри­ста­н­ня ним не­які­сних то­ва­рів (або спо­жи­ва­н­ня не­які­сних по­слуг);

4) пра­во на ма­кси­маль­но пов­ну та прав­ди­ву ін­фор­ма­цію що­до ре­аль­ної спо жив­чої яко­сті то­ва­рів (по­слуг) та від­по­від­ну і не­об­хі­дну для клі­єн­та у за­зна­че­но­му ви­пад­ку осві­ту;

5) пра­во бу­ти ви­слу­ха­ним, яке озна­чає, з одно­го бо­ку, що інтереси спо­жи ва­чів бу­дуть вра­хо­ва­ні при фор­му­ван­ні дер­жав­ної еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки (у то­му чи­слі ін­ве­сти­цій­ної, кре­ди­тно фі­нан­со­вої, по­да­тко­вої то­що) у на­пря­мах, що спри яють на­пов­нен­ню спо­жив­чо­го ринку, а з ін­шо­го – що всі пре­тен­зії спо­жи­ва­чів сто­сов­но ре­аль­ної яко­сті то­ва­рів та по­слуг бу­дуть про­фе­сій­но, спра­ве­дли­во і опе ра­тив­но роз­гля­ну­ті адмі­ні­стра­тив­ни­ми су­да­ми з не­зво­ро­тною про­це­ду­рою при тя­гне­н­ня вин­них до тих чи ін­ших форм від­по­від­аль­но­сті у ра­зі по­ру­ше­н­ня ни­ми прав клі­єн­тів та по­ку­пців. У подаль­шо­му до на­ве­де­них прав (Consumers International) бу­ли до­да­ні: 6) пра­во на за­до­во­ле­н­ня ба­зо­вих по­треб; 7) пра­во на ви­бір; 8) пра­во на здо­ро­ве нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще. Су­ча­сні стан­дар­ти ЄС спря­мо­ва­ні на вста­нов­ле­н­ня ви­со­ко­го рів­ня за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів для за­без­пе­че­н­ня віль­но­го ру­ху то­ва­рів на вну­трі­шньо­му ринку ЄС. Оскіль­ки рі­зний рі­вень за­хи­сту в кра­ї­нах – чле­нах ЄС ство­рює бар’єри для віль­но­го ру­ху то­ва­рів, в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі бу­ло роз­ро­бле­но єди­ний для всіх йо­го дер­жав чле­нів мі­ні­маль­ний ком­плекс правил спо­жив­чо­го за­ко­но­дав­ства з ме­тою ство­ре­н­ня кра­щих умов фун­кціо­ну­ва­н­ня вну­трі­шньо­го ринку ЄС. За­зна че­не та­кож є однією з ва­жли­вих сфер се­кто­раль­ної спів­пра­ці ЄС та Укра­ї­ни, що пе­ред­ба­че­но Уго­дою про асо­ці­а­цію *.

Осо­бли­во­сті фор­му­ва­н­ня ін­сти­ту­тів до­ві­ри і не­до­ві­ри у сфе­рі кін­це­во­го спо­жи& ва­н­ня в си­сте­мі по­до­ла­н­ня ан­та­го­ні­сти­чної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го рин&

Уго­да про асо­ці­а­цію між Укра­ї­ною, з одні­єї сто­ро­ни, та Єв­ро­пей­ським Со­ю­зом, Єв­ро пей­ським спів­то­ва­ри­ством з атом­ної енер­гії і їхні­ми дер­жа­ва­ми чле­на­ми, з ін­шої сто­ро­ни від 30.11.2015 р. № 984_011. – Ро­зділ V. – Гла­ва 20. Еко­но­мі­чне та га­лу­зе­ве спів­ро­бі­тни­цтво [Елек трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/984_011.

зи­ції рів­ню рин­ко­во­го по­пи­ту (який про­яв­ля­є­ться в де­фі­ци­ті жит­тє­вих благ не­об хі­дної кіль­ко­сті та яко­сті).

У розв’язан­ні пи­та­н­ня фор­му­ва­н­ня інституту до­ві­ри в си­сте­мі за­без­пе­че­н­ня яко­сті спо­жи­ва­н­ня та за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів по­вин­но йти­ся, на­сам­пе­ред, про ви­ко­ри­ста­н­ня до­сві­ду що­до на­ла­го­дже­н­ня ефе­ктив­ної вну­трі­шньої си­стем­ної дії та ме­ха­ні­змів інституту кон­сю­ме­ри­зму, які спря­мо­ва­ні на зня­т­тя су­пе­ре­чно­стей та по­до­ла­н­ня кон­флі­ктів, що ви­ни­ка­ють у від­но­си­нах між ви­ро­бни­ка­ми, по­се ре­дни­ка­ми і кін­це­ви­ми спо­жи­ва­ча­ми, осо­бли­во між про­дав­ця­ми і по­ку­пця­ми.

На пер­ший по­гляд, до­сить па­ра­до­ксаль­ним є той факт, що в кра­ї­нах з роз­ви ну­тої рин­ко­вою еко­но­мі­кою роз­бу­до­ва інституту кон­сю­ме­ри­зму (як си­стем­но­го інституту не­до­ві­ри), під­ви­ще­н­ня йо­го еко­но­мі­чної ва­ги та по­си­ле­н­ня впли­ву як су­спіль­ної си­ли від­бу­ва­ли­ся на фо­ні бур­хли­во­го роз­ви­тку мар­ке­тин­гу, який фак ти­чно був ого­ло­ше­ний ді­ло­ви­ми ко­ла­ми За­хо­ду най­ви­щою фор­мою ре­а­лі­за­ції тур бо­ти ви­ро­бни­ків що­до за­до­во­ле­н­ня по­треб та інтересів спо­жи­ва­чів і єди­ною си сте­мою, спро­мо­жною ре­аль­но ство­ри­ти ін­сти­тут до­ві­ри у цій пло­щи­ні.

Ре­тро­спе­ктив­ний ана­ліз свід­чить, що, не­зва­жа­ю­чи на роз­ви­ток мар­ке­тин­гу, на­ці­ле­но­го на фор­му­ва­н­ня інституту до­ві­ри, кон­сю­ме­рист­ський рух спо­жи­ва­чів бур­хли­во зростав і був спря­мо­ва­ний на за­хист вла­сних інтересів. От­же, ста­нов ле­н­ня си­стем і ме­ха­ні­змів кон­сю­ме­ри­зму ста­ло про­я­вом при­ро­дно­го про­те­сту гро ма­дян кра­їн з роз­ви­ну­ти­ми рин­ко­ви­ми від­но­си­на­ми про­ти ви­пад­ків їх дис­кри­мі нації з бо­ку ви­ро­бни­ків і тор­го­вих по­се­ре­дни­ків, які нав’язу­ва­ли їм не­які­сні та не­без­пе­чні то­ва­ри. Са­ме то­му кон­сю­ме­ризм як со­ці­аль­но еко­но­мі­чне яви­ще не тіль­ки від­дзер­ка­лю­вав і пер­со­ні­фі­ку­вав об’єктив­ні су­пе­ре­чно­сті, які не­ми­ну­че ви­ни­ка­ли у си­сте­мі рин­ко­во ви­ро­бни­чих від­но­син (на­сам­пе­ред, між ви­ро­бни­цт вом і спо­жи­ва­н­ням), але й став пер­шою си­стем­ною осно­вою по­до­ла­н­ня го­лов­ної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку. Це зав­да­н­ня кон­сю­ме­ризм ре­а­лі­зу­вав шля­хом бі­нар­ної вза­є­мо­дії ор­га­ні­за­цій гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства з дер­жа­вою на за­са­дах за­сто­су­ва­н­ня аде­ква­тних до існу­ю­чих за­гроз ме­то­дів і ме­ха­ні­змів нор­ма тив­но пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції, кон­тро­лю та за­сто­су­ва­н­ня від­по­від­них сан­кцій.

Кон­сю­ме­ризм мо­жна роз­гля­да­ти як спе­ци­фі­чний ін­сти­тут не­до­ві­ри, який діа ле­кти­чно зу­мов­ле­ний по­тре­ба­ми впро­ва­дже­н­ня аде­ква­тних за­хи­сних за­хо­дів, що за сто­со­ву­ють ши­ро­кі вер­стви на­се­ле­н­ня в ра­зі ви­ко­ри­ста­н­ня бі­зне­сме­на­ми не­без­печ них для спо­жи­ва­чів ме­то­дів ви­ро­бни­цтва і ре­а­лі­за­ції то­ва­рів та по­слуг.

Сві­то­вий до­свід до­во­дить, що ва­жли­вим еле­мен­том зрі­ло­го гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства є фор­му­ва­н­ня до­бро­віль­них ор­га­ні­за­цій спо­жи­ва­чів, які за­хи­ща­ють їх осо­би­сті пра­ва. До­бро­віль­ні кон­сю­ме­рист­ські ор­га­ні­за­ції спо­жи­ва­чів у США є до­сить чи­слен­ни­ми і ді­ють не тіль­ки в мас­шта­бах мі­ста, ра­йо­ну або шта­ту, але й на на­ціо­наль­но­му рів­ні (на­при­клад, “На­ціо­наль­на лі­га спо­жи­ва­чів”, “Спіл­ка спо жи­ва­чів США”, “Федерація спо­жи­ва­чів Аме­ри­ки”). У Фран­ції діє “На­ціо­наль­на федерація об’єд­нань спо­жи­ва­чів”, “Бри­тан­ська асо­ці­а­ція спо­жи­ва­чів”, яка ви ни­кла у 1957 р. і є однією з най­чи­сле­ні­ших ор­га­ні­за­цій у Єв­ро­пі. До най­ва­жли­ві­ших на­пря­мів ді­яль­но­сті цих ор­га­ні­за­цій на­ле­жать: – бо­роть­ба за прав­ди­ву ре­кла­му, за за­без­пе­че­н­ня спо­жи­ва­чам твер­дих га­ран­тій на при­дба­ні то­ва­ри, а та­кож вдо­ско­на­ле­н­ня си­сте­ми га­ран­тій­но­го та сер­ві­сно­го об­слу­го­ву­ва­н­ня;

– по­кра­ще­н­ня роботи ін­фор­ма­цій­них служб і уста­нов, які кон­тро­лю­ють якість спо­жив­чих то­ва­рів;

– пе­ре­вір­ка яко­сті то­ва­рів ши­ро­ко­го по­пи­ту; – бо­роть­ба за вста­нов­ле­н­ня ви­ва­же­но­го рів­ня цін, які ре­аль­но від­обра­жа­ють ра­ціо­наль­ні ви­тра­ти на ви­ро­бни­цтво то­ва­рів та по­слуг;

– за­без­пе­че­н­ня чле­нів спіл­ки рі­зно­го ро­ду ко­ри­сною для спо­жи­ва­чів ін­фор ма­ці­єю;

– бо­роть­ба за роз­ши­ре­н­ня і вдо­ско­на­ле­н­ня чин­но­го за­ко­но­дав­ства, яке за без­пе­чує за­хист прав спо­жи­ва­чів; – роз­роб­ка про­грам подаль­шо­го роз­ви­тку ру­ху спо­жи­ва­чів; – за­лу­че­н­ня до ор­га­ні­за­цій де­да­лі біль­шо­го ко­ла спо­жи­ва­чів, які пра­гнуть спри­я­ти за­хи­сту вла­сних прав то­що.

Кра­ї­ни з роз­ви­ну­тою рин­ко­вою еко­но­мі­кою ство­ри­ли у ІІ по­ло­ви­ні ХХ ст. ряд дер­жав­них ор­га­ні­за­цій, які бу­ли по­кли­ка­ні вті­лю­ва­ти в жи­т­тя по­лі­ти­ку під­ви­ще­н­ня рів­ня охо­ро­ни прав спо­жи­ва­чів з ви­ко­ри­ста­н­ням для цьо­го не тіль­ки еко­но­мі­чних, а й організаційно роз­по­ря­дних, со­ці­аль­но пси­хо­ло­гі­чних та еко­но­мі­ко пра­во­вих пі­дойм і ме­то­дів впли­ву дер­жа­ви на не­сум­лін­них та не­че­сних під­при­єм­ців. Се­ред та­ких урядових ор­га­ні­за­цій: “Управ­лі­н­ня спра­ве­дли­вої тор­гів­лі” і “Де­пар­та­мент цін і за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів” у Ве­ли­ко­бри­та­нії, “Державний се­кре­та­рі­ат по від­но­си нах спо­жи­ва­чів” у Фран­ції, “Фе­де­раль­на ко­мі­сія з тор­гів­лі”, “Ко­мі­сія з без­пе­ки спо жив­чих то­ва­рів”, “Управ­лі­н­ня у спра­вах спо­жи­ва­чів” у США. Спе­ці­аль­ні де­пар­та мен­ти, які за­хи­ща­ли пра­ва спо­жи­ва­чів, існу­ва­ли та сьо­го­дні ді­ють та­кож у ФРН, Бель­гії, Да­нії, Іта­лії та ін­ших кра­ї­нах сві­ту з ци­ві­лі­зо­ва­ною рин­ко­вою еко­но­мі­кою.

Як пра­ви­ло, уря­до­ві стру­кту­ри по­кли­ка­ні, на­сам­пе­ред, роз­ро­бля­ти но­ві за­ко ни, що ма­ють за­без­пе­чу­ва­ти під­ви­ще­н­ня на­дій­но­сті за­хи­сту прав та інтересів спо жи­ва­чів, про­це­дур­но та організаційно вті­лю­ва­ти їх у жи­т­тя, кон­тро­лю­ва­ти про даж за­зда­ле­гідь ви­зна­че­них ви­дів то­ва­рів, на­да­ва­ти спо­жи­ва­чам від­по­від­ну ін­фор ма­цій­ну лі­те­ра­ту­ру. Дер­жа­ва та­кож здій­снює не­об­хі­дний па­тро­нат і ко­ор­ди­нує ді­яль­ність ор­га­ні­за­цій і спі­лок спо­жи­ва­чів, спри­яє у ство­рен­ні їх ма­те­рі­аль­но тех ні­чної ба­зи, за­без­пе­чує на­ле­жні умо­ви для їх без­пе­чно­го фун­кціо­ну­ва­н­ня то­що.

У 1960 р. в Га­а­зі від­бу­ла­ся пер­ша Міжнародна кон­фе­рен­ція ор­га­ні­за­цій спо жи­ва­чів, на якій бу­ло утво­ре­но Між­на­ро­дну ор­га­ні­за­цію спо­жив­чих спі­лок (МОСС), що ви­ко­нує фун­кції кон­суль­та­тив­но­го ор­га­ну при еко­но­мі­чній та со ці­аль­ній ра­ді ООН і ЮНЕСКО. По­ряд з про­ве­де­н­ням між­на­ро­дних на­рад сто­сов но обмі­ну до­сві­дом з ви­рі­ше­н­ня рі­зних пи­тань що­до за­хи­сту інтересів спо­жи­ва­чів у су­ча­сних умо­вах МОСС ко­ор­ди­нує ді­яль­ність на­ціо­наль­них ор­га­ні­за­цій спо­жи ва­чів, а та­кож: 1) спри­яє про­ве­ден­ню по­рів­няль­них іспи­тів то­ва­рів; 2) на­дає фі­нан со­ву до­по­мо­гу до­бро­віль­ним ор­га­ні­за­ці­ям; 3) ін­фор­мує сво­їх чле­нів шля­хом роз по­всю­дже­н­ня спе­ці­аль­но­го ви­да­н­ня, яке ви­сві­тлює рі­зні аспе­кти ді­яль­но­сті ор­га ні­за­ції, та ін­ші пи­та­н­ня що­до охо­ро­ни прав спо­жи­ва­чів.

Ста­тут МОСС зо­бов’язує йо­го чле­нів ді­я­ти ви­клю­чно в ін­те­ре­сах спо­жи­ва­чів, не ко­ри­сту­ва­ти­ся суб­си­ді­я­ми, які на­да­ні суб’єкта­ми тор­гів­лі й ви­ро­бни­цтва, не дру­ку­ва­ти на сто­рін­ках сво­їх пе­рі­о­ди­чних ви­дань ре­клам­них ого­ло­шень то­що. Ор­га­ні­за­ці­ям – чле­нам МОСС не за­бо­ро­ня­є­ться кон­та­кту­ва­ти з пред­став­ни­ка­ми рі­зних по­лі­ти­чних пар­тій з ме­тою про­ве­де­н­ня спіль­них акцій для ви­рі­ше­н­ня пи тань що­до по­лі­пше­н­ня ста­но­ви­ща спо­жи­ва­чів.

Та­ким чи­ном, мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що кон­сю­ме­ризм у кра­ї­нах з ци­ві­лі­зо­ва ним ка­пі­та­лі­змом пе­ре­тво­рив­ся на ре­аль­ну со­ці­аль­ну (і на­віть по­лі­ти­чну) си­лу, а йо­го ор­га­ні­за­цій­ні стру­кту­ри та ме­ха­ні­зми стали спро­мо­жни­ми ре­аль­но оздо­ров

лю­ва­ти всі стру­кту­ри та си­сте­ми мар­ке­тин­гу, впли­ва­ю­чи на під­ви­ще­н­ня яко­сті спо­жи­ва­н­ня на­се­ле­н­ням жит­тє­вих благ, і до­ла­ти ан­та­го­ні­сти­чний ха­ра­ктер основ ної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку.

Вдо­ско­на­ле­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки та по­си­ле­н­ня дії ме­ха­ні­зму со­ці­аль­но&еко& но­мі­чно­го за­хи­сту на шля­ху по­до­ла­н­ня основ­ної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку.

В умо­вах су­ча­сних ди­на­мі­чних змін, що від­бу­ва­ю­ться на гло­баль­но­му рів­ні, над­зви­чай­ної акту­аль­но­сті на­бу­ває зда­тність дер­жа­ви за­без­пе­чи­ти ре­аль­ну ді­є­вість сво­єї еко­но­мі­чної, со­ці­аль­но еко­но­мі­чної та со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки. Ре зуль­та­том дер­жав­ної по­лі­ти­ки по­вин­но бу­ти ма­кси­маль­но пов­не до­ся­гне­н­ня по­став­ле­них як стра­те­гі­чних, так і та­кти­чних ці­лей. Однак поняття ді­є­во­сті по лі­ти­ки не мо­же обме­жу­ва­ти­ся тіль­ки зда­тні­стю до ре­а­лі­за­ції прийня­тих рі­шень шля­хом ви­ко­на­н­ня апа­ра­том дер­жав­ної вла­ди кон­кре­тних по­то­чних зав­дань. На дум­ку Я. Жа­лі­ла, “пе­ре­ду­мо­ви ді­є­во­сті дер­жав­ної по­лі­ти­ки… по­вин­ні за­без­пе чу­ва­ти зда­тність дер­жа­ви …ви­ко­ну­ва­ти зав­да­н­ня, пов’яза­ні із впли­вом на со­ці аль­но еко­но­мі­чні про­це­си, до­три­му­ва­ти­ся пев­них прі­о­ри­те­тів, а та­кож ней­тра лі­зу­ва­ти мо­жли­ві ри­зи­ки із за­сто­су­ва­н­ням ва­же­лів, вла­сти­вих рин­ко­вій еко но­мі­ці” [21, с. 5].

Ді­а­ле­кти­ка жи­т­тя свід­чить, що по­трі­бна опти­маль­на ре­а­лі­за­ція двох скла­до вих еко­но­мі­чної та со­ці­аль­но еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки: з одно­го бо­ку, слід про­во­ди­ти лі­бе­ра­лі­за­цію умов фун­кціо­ну­ва­н­ня бі­зне­су в на­пря­мі спро­ще­н­ня ви­мог що­до здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, а з ін­шо­го – тре­ба по­стій­но вдо­ско­на­лю ва­ти за­хо­ди та ме­ха­ні­зми що­до по­си­ле­н­ня від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су у сфе­рі за­без пе­че­н­ня умов без­пе­ки кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня для на­се­ле­н­ня.

Фун­кціо­наль­не при­зна­че­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки по­ля­гає в по­лі ти­чній ко­ор­ди­на­ції та ре­гу­лю­ван­ні дер­жа­вою ши­ро­ко­го спе­ктра со­ці­аль­но еко но­мі­чних від­но­син та про­це­сів на за­са­дах і в ін­те­ре­сах або всьо­го на­се­ле­н­ня краї ни, або вла­дно па­нів­них у дер­жа­ві су­спіль­них груп і кла­сів. За сво­єю су­т­тю со­ці аль­но еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка дер­жа­ви яв­ляє со­бою су­ку­пність на­у­ко­во сфор­му­льо­ва­них ідей, по­ло­жень і кон­це­пту­аль­них під­хо­дів (як дов­го­стро­ко­во­го, стра­те­гі­чно­го, так і ко­ро­тко­стро­ко­во­го, та­кти­чно­го ха­ра­кте­ру), які по­єд­ну­ю­ться із си­сте­мою кон­крет них за­хо­дів та ме­ха­ні­змів, за до­по­мо­гою яких пра­кти­чно здій­сню­є­ться ком­пе­тен­тне ре­гу­лю­ва­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чних про­це­сів з ура­ху­ва­н­ням впли­ву ме­ха­ні­змів рин­ко во сти­хій­но­го са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня.

Дер­жав­на по­лі­ти­ка со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів є важ ли­вою скла­до­вою со­ці­аль­но еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки, і її ре­а­лі­за­ція здій­сню­є­ться шля­хом фун­кціо­ну­ва­н­ня (з рі­зним рів­нем ефе­ктив­но­сті) ме­ха­ні­зму со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів. За сво­єю су­т­тю він яв­ляє со­бою скла­дну си­сте­му вза­є­мозв’яза­них еко­но­мі­чних, со­ці­аль­них, пра­во­вих, ор­га­ні­за­цій­них, організаційно еко­но­мі­чних, організаційно со­ці­аль­них, со­ці­аль­но пра­во­вих, мо раль­но ети­чних за­хо­дів, дій, пі­дойм, інструментів, еко­но­мі­чних і пра­во­вих сан­кцій, сти­му­лів і су­спіль­них мо­ти­ва­цій, за до­по­мо­гою яких дер­жа­ва до­лає кон фрон­та­цій­ний ха­ра­ктер основ­ної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку. Це зав­да­н­ня здій­сню­є­ться на рі­зних ін­сти­ту­цій­них рівнях (під­при­єм­ства, фір­ми, гро ма­дян­сько­го су­спіль­ства), за­без­пе­чу­ю­чи ре­а­лі­за­цію за­ко­но­дав­чо ви­зна­че­них прав суб’єктів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня на які­сне і без­пе­чне за­до­во­ле­н­ня по­треб жит­тє ді­яль­но­сті, не­об­хі­дних не тіль­ки для про­сто­го, а й для роз­ши­ре­но­го від­тво­ре­н­ня лю­ди­ни як на ін­ди­ві­ду­аль­но сі­мей­но­му, так і на су­спіль­но­му рівнях.

Ме­ха­нізм за­без­пе­че­н­ня яко­сті та без­пе­ки то­ва­рів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня є вну­трі­шньо­си­стем­ною скла­до­вою за­галь­но­го ме­ха­ні­зму со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів. Цей вну­трі­шньо­си­стем­ний ме­ха­нізм є та­кож ба­га­то­функ ціо­наль­ною (з рі­зним рів­нем ефе­ктив­но­сті) си­сте­мою дій, інструментів і сан­кцій, за до­по­мо­гою яких фор­му­ю­ться мо­ти­ва­цій­ні пе­ре­ду­мо­ви та здій­сню­є­ться пря­мий сти­му­лю­ю­чий вплив на ви­ро­бни­ків та рин­ко­вих по­се­ре­дни­ків шля­хом: за­сто­су ва­н­ня від­по­від­них нор­ма­ти­вів і стан­дар­тів яко­сті про­ду­кції, про­це­дур­них за­хо­дів що­до її сер­ти­фі­ка­ції, на­гля­ду і кон­тро­лю за про­це­сом ви­ро­бни­цтва, до­три­ма­н­ня ви­мог лі­цен­зу­ва­н­ня під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, а та­кож від­по­від­них умов рин ко­во­го до­ве­де­н­ня ці­єї про­ду­кції до кін­це­вих спо­жи­ва­чів.

Ме­ха­нізм за­без­пе­че­н­ня яко­сті та без­пе­ки то­ва­рів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня на ін­ди­ві­ду­аль­но­му і су­спіль­но­му рівнях має спри­я­ти ре­а­лі­за­ції га­ран­то­ва­но­го пра­ва лю­ди­ни спо­жи­ва­ти які­сні бла­га і по­слу­ги, які во­на отри­мує в про­це­сі рин­ко­во­го обмі­ну (у фірм ви­ро­бни­ків, спе­ці­а­лі­зо­ва­них про­дав­ців та у при­ва­тних осіб, які ма­ють пра­во на ви­ро­бни­цтво то­ва­рів ма­со­во­го по­пи­ту і тор­гів­лю ни­ми). Ме­ха­нізм діє на за­са­дах бі­нар­но­го по­єд­на­н­ня двох ор­га­ні­за­цій­них скла­до­вих – дер­жа­ви і гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, що по­тен­ці­аль­но дозволяє по­до­ла­ти основ­ну су­пе ре­чність від­но­син спо­жив­чо­го ринку.

Ва­жли­ву роль у по­до­лан­ні ан­та­го­ні­сти­чно­го ха­ра­кте­ру су­пе­ре­чно­сті ві­ді­гра ють і та­кі си­стем­ні скла­до­ві: 1) си­сте­ма кон­тро­лю за які­стю та без­пе­кою спо­жив чої про­ду­кції; 2) си­сте­ма від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су за без­пе­ку то­ва­рів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня; 3) си­сте­ма під­ви­ще­н­ня рів­ня спо­жив­чої гра­мо­тно­сті на­се­ле­н­ня. Зміст цих скла­до­вих по­тре­бує окре­мо­го роз­гля­ду.

Основ­ні ета­пи кар­ди­наль­ної змі­ни дер­жав­ної по­лі­ти­ки за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів Укра­ї­ні.

в Мо­жна ви­ді­ли­ти три основ­ні пе­рі­о­ди, які ха­ра­кте­ри­зу­ють прі­о­ри­те­ти дер­жав­ної по­лі­ти­ки і, від­по­від­но, ре­аль­ний стан за­без­пе­че­н­ня за­хи­сту прав спо жи­ва­чів в Укра­ї­ні.

1. 1991–2001 рр. Цей пе­рі­од мо­жна вва­жа­ти до­сить су­пе­ре­чли­вим. З одно­го бо­ку, са­ме то­ді дер­жа­ва спри­я­ла при­ско­ре­но­му фор­му­ван­ню в за­ко­но­дав­чо­му по­лі кра­ї­ни роз­га­лу­же­ної нор­ма­тив­но пра­во­вої ба­зи що­до за­без­пе­че­н­ня за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів на ринку то­ва­рів і по­слуг. Сьо­го­дні си­сте­ма вклю­чає 8 за­ко­нів і 13 підза кон­них актів [22, с. 89–90]. Са­ме то­му на пер­ший по­гляд мо­же зда­ти­ся, що да­на пра­во­ва си­сте­ма по­вин­на ді­я­ти до­сить на­дій­но та ефе­ктив­но за­хи­ща­ти інтереси кін­це­вих спо­жи­ва­чів. З ін­шо­го бо­ку, у цей пе­рі­од від­бу­ва­лось істо­тне ор­га­ні­за­цій не по­сла­бле­н­ня кон­тро­лю за не­які­сни­ми і не­без­пе­чни­ми то­ва­ра­ми. Ця си­ту­а­ція скла­ла­ся, на­сам­пе­ред, уна­слі­док без­си­стем­но­го де­мон­та­жу ста­рої та не­до­ста­тньо­го на­ла­го­дже­н­ня фун­кціо­ну­ва­н­ня но­вої си­сте­ми кон­тро­лю з ура­ху­ва­н­ням за­гроз мас­шта­бної ко­ру­пції.

В Укра­ї­ні то­ді бу­ла до­сить роз­га­лу­же­на і ді­йо­ва дер­жав­на си­сте­ма кон­тро­лю за не­які­сни­ми то­ва­ра­ми. До неї, на­сам­пе­ред, вхо­ди­ла по­ту­жна слу­жба са­ні­тар­но епі­де­міо­ло­гі­чно­го кон­тро­лю МОЗ, ор­га­ни сер­ти­фі­ка­ції про­ду­кції Держ­стан­дар­ту та ін­ших, не лі­кві­до­ва­них мі­ні­стерств і ві­домств, а та­кож ор­га­ни кон­тро­лю Держ спо­жив­за­хи­сту. Зокре­ма, у си­сте­мі Дер­жав­ної сер­ти­фі­ка­ції Укра­ї­ни бу­ло акре­ди то­ва­но 138 ор­га­нів, 17 мі­ні­стерств і ві­домств, фун­кціо­ну­ва­ло близь­ко 680 іспи­то вих ла­бо­ра­то­рій з 32 ви­дів про­ду­кції.

Про­те са­ме про­тя­гом пер­шо­го ета­пу сфор­му­ва­ли­ся най­біль­ші за­гро­зи для спо жи­ва­чів через ско­ро­че­н­ня кон­троль­но на­гля­до­вої і, зокре­ма, ла­бо­ра­тор­но до­слід ної ба­зи. Во­ни за­ли­ша­ю­ться акту­аль­ни­ми і сьо­го­дні. Так, не­без­пе­чним для ві­тчиз ня­них спо­жи­ва­чів ста­ло ви­го­тов­ле­н­ня хлі­бо­бу­ло­чних ви­ро­бів з ви­ко­ри­ста­н­ням рі­зних хар­чо­вих син­те­ти­чних до­ба­вок, які не ма­ють до­зво­лу МОЗ Укра­ї­ни, на при­клад, бу­ло за­фі­ксо­ва­но ви­пад­ки ви­яв­ле­н­ня у хлі­бі ме­та­фо­су, а в си­ро­ви­ні – про­ду­ктів роз­па­ду ме­та­фо­су, що на­ле­жить до ви­со­ко­то­кси­чних ре­чо­вин.

Роз­по­ча­та в цей пе­рі­од кам­па­нія що­до “де­ре­гу­ля­ції” еко­но­мі­ки спри­чи­ни­ла ста­но­ви­ще, ко­ли чин­не за­ко­но­дав­ство не за­бо­ро­ня­ло суб’єктам під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, які про­йшли про­це­ду­ру дер­жав­ної ре­є­стра­ції, по­чи­на­ти ви­ро­бни­цтво про­ду­кції, не ма­ю­чи на те від­по­від­ної те­хні­чної та те­хно­ло­гі­чної ква­лі­фі­ка­ції, не об­хі­дних нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів то­що, що при­зве­ло до зро­ста­н­ня ма­со­вих по ру­шень прав спо­жи­ва­чів, зокре­ма пра­ва на здо­ров’я. Осо­бли­во не­без­пе­чною ста ла си­ту­а­ція, яка ви­ни­кла вна­слі­док по­сла­бле­н­ня ува­ги до пи­тань спри­я­н­ня на ле­жній яко­сті й без­пе­ці про­ду­кції ди­тя­чо­го хар­чу­ва­н­ня. Так, ма­со­вим по­ру­ше­н­ням стали від­су­тність до­сту­пної, до­сто­вір­ної та не­об­хі­дної ін­фор­ма­ції про то­вар, а та кож ре­а­лі­за­ція про­ду­ктів ди­тя­чо­го хар­чу­ва­н­ня без сер­ти­фі­ка­тів від­по­від­но­сті та із за­кін­че­ним стро­ком при­да­тно­сті. Кон­троль за які­стю пар­тії про­ду­кції ди­тя­чо­го хар­чу­ва­н­ня, яка над­хо­ди­ла до Укра­ї­ни за кон­тра­кта­ми з іно­зем­ни­ми пар­тне­ра­ми, зде­біль­шо­го, здій­сню­вав­ся не в пов­но­му об­ся­гу. Як пра­ви­ло, не вка­зу­ва­ла­ся да­та ви­го­тов­ле­н­ня, згі­дно з мар­ку­ва­н­ням ви­ро­бни­ка, а про­став­ля­ли­ся тіль­ки мі­сяць і рік ви­го­тов­ле­н­ня, що по­збав­ля­ло мо­жли­во­сті іден­ти­фі­ку­ва­ти кон­кре­тну пар­тію про­ду­кції з до­ку­мен­том, який під­твер­джу­вав її на­ле­жну якість.

Са­ме в цей пе­рі­од при ви­ро­бни­цтві хар­чо­вої про­ду­кції під­при­єм­ці стали ма со­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти син­те­ти­чні до­бав­ки, які є не­без­пе­чни­ми для здо­ров’я:

– фар­бни­ки (за­сто­со­ву­ю­ться для за­без­пе­че­н­ня при­ва­бли­во­го ко­льо­ру хар­чо во­го про­ду­кту); не­без­пе­чні: Е110, Е123, Е127, Е129, Е150, Е151, Е173–175;

– кон­сер­ван­ти (за­без­пе­чу­ють по­дов­же­н­ня стро­ку при­да­тно­сті хар­чо­во­го про ду­кту до вжи­ва­н­ня); не­без­пе­чні: Е210, Е212, Е216 219, Е227, Е228;

– ан­ти­оки­слю­ва­чі (упо­віль­ню­ють оки­сле­н­ня, за­по­бі­га­ють псу­ван­ню про ду­ктів, за ді­єю схо­жі з кон­сер­ван­та­ми); не­без­пе­чні: Е330, Е339–341;

– ста­бі­лі­за­то­ри (за­без­пе­чу­ють зберігання за­да­ної кон­си­стен­ції про­ду­кції); не­без­пе­чні: Е400–403, Е450–452;

– емуль­га­то­ри (підтримують пев­ну стру­кту­ру хар­чо­во­го про­ду­кту, за дію схо­жі із ста­бі­лі­за­то­ра­ми); не­без­пе­чні: Е521–523, Е541–556, Е559, Е574–579; – по­си­лю­ва­чі сма­ку і аро­ма­ту; не­без­пе­чні: Е620–625. 2. 2001–2011 рр. Цей пе­рі­од мо­же бу­ти ви­зна­ний як най­більш пло­до­твор­ний у пла­ні по­си­ле­н­ня за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів, на­сам­пе­ред, шля­хом під­ви­ще­н­ня ви мог до яко­сті та без­пе­ки то­ва­рів хар­чо­вої гру­пи. Са­ме то­ді від­по­від­ни­ми ор­га­на­ми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів бу­ло зна­чно по­си­ле­но пе­ре­ві­ро­чний кон­троль ви­ро­бни­ків і рин­ко­вих по­се­ре­дни­ків за які­стю про­ду­кції (рис. 2).

У ро­бо­ті дер­жав­них служб за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів на ринку то­ва­рів і по­слуг кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня мо­жна на­зва­ти і ряд по­зи­тив­них мо­мен­тів, які по­ля­га­ли в пе­ре­гля­ді чин­них в Укра­ї­ні між­дер­жав­них стан­дар­тів, ухва­ле­них до 1992 р., а та кож роз­роб­ці та актив­ній ре­а­лі­за­ції но­вих (що ви­пли­ва­ло з Про­гра­ми при­ве­де­н­ня їх у від­по­від­ність з Уго­дою про те­хні­чні бар’єри в тор­гів­лі СОТ та їх гар­мо­ні­за­ції з єв­ро­пей­ською мо­де­л­лю стан­дар­ти­за­ції).

Основ­ни­ми на­пря­ма­ми ви­ко­на­н­ня за­зна­че­ної Про­гра­ми бу­ли: 1) пе­ре­вір­ка між­дер­жав­них стан­дар­тів на від­по­від­ність за­ко­но­дав­ству, ін­те­ре­сам дер­жа­ви, по тре­бам спо­жи­ва­чів, рів­ню роз­ви­тку на­у­ки й те­хні­ки, ви­мо­гам між­на­ро­дних і ре­гіо наль­них стан­дар­тів, по­ло­же­н­ням Уго­ди про те­хні­чні бар’єри в тор­гів­лі; 2) пе­ре гляд між­дер­жав­них стан­дар­тів з вне­се­н­ням у них змін, за­мі­на їх на від­по­від­ні мі­жна­ро­дні або національні стан­дар­ти; 3) ска­су­ва­н­ня між­дер­жав­них стан­дар­тів, які втра­ти­ли акту­аль­ність, не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться і не від­по­від­а­ють ви­мо­гам чин но­го за­ко­но­дав­ства.

Про­мі­жним по­ка­зни­ком ви­ко­на­н­ня Про­гра­ми цьо­го пе­рі­о­ду є те, що вже ста ном на 29 гру­дня 2007 р. в Укра­ї­ні чин­ни­ми бу­ли 4565 на­ціо­наль­них стан­дар­тів, які бу­ли гар­мо­ні­зо­ва­ні з між­на­ро­дни­ми та єв­ро­пей­ськи­ми.

3. 2012 р. і до­те­пер. Це пе­рі­од істо­тно­го по­сла­бле­н­ня за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів. Ре­аль­на пра­кти­ка свід­чить, що пі­сля по­си­ле­н­ня ді­йо­во­го пе­ре­ві­ро­чно­го кон­тро лю за які­стю то­ва­рів для ви­ко­на­н­ня по­лі­ти­чної на­ста­но­ви що­до за­по­бі­га­н­ня ко ру­пції та ре­а­лі­за­ції ви­мо­ги “ма­кси­маль­ної лі­бе­ра­лі­за­ції бі­зне­со­вої ді­яль­но­сті” за остан­ні ро­ки різ­ко зни­зи­ла­ся кіль­кість пе­ре­ві­рок дер­жав­ни­ми слу­жба­ми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів і, від­по­від­но, ско­ро­ти­ло­ся ви­яв­ле­н­ня ви­пад­ків зло­чин­но­го по ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів.

Про­те сьо­го­дні ві­тчи­зня­на ко­ру­пція про­дов­жує “би­ти всі сві­то­ві ре­кор­ди” [23], а злочинність у сфе­рі по­ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів та її не­га­тив­ні на­слід­ки для на се­ле­н­ня по­стій­но зро­ста­ють. На­віть на офі­цій­но­му рів­ні ця си­ту­а­ція вва­жа­є­ться вкрай не­за­до­віль­ною. Так, у Кон­це­пції дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів на пе­рі­од до 2020 ро­ку від­вер­то ви­зна­є­ться: “Спо­жи­ва­чі в Укра­ї­ні не за­хи­ще­ні дер­жа­вою і за­ко­ном вна­слі­док де­кла­ра­тив­но­го ха­ра­кте­ру про­го­ло­ше­них прав та від­су­тно­сті ме­ха­ні­змів їх ре­а­лі­за­ції та від­нов­ле­н­ня. Від­су­тність ці­лі­сної си­сте­ми дер­жав­но­го на­гля­ду (кон­тро­лю) при­зво­дить до ви­ни­кне­н­ня кон­ку­рент них пе­ре­ваг для не­до­бро­со­ві­сно­го бі­зне­су. От­же, вну­трі­шній спо­жив­чий ри­нок більш ри­зи­ко­ва­ний та не­без­пе­чний для спо­жи­ва­чів, по­ру­ше­н­ня прав яких на­бу­ли ма­со­во­го ха­ра­кте­ру. Більшість суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня (ви­ро­бни­ків) втра­ча­ють свою кон­ку­рен­то­спро­мо­жність як усе­ре­ди­ні кра­ї­ни, так і на сві­то­во­му ринку. По ши­ре­н­ня на вну­трі­шньо­му ринку не­без­пе­чної про­ду­кції та про­ду­кції не­на­ле­жної яко­сті стає все більш за­гроз­ли­вим для здо­ров’я і жи­т­тя на­се­ле­н­ня” *.

Са­ме то­му одни­ми з най­ва­жли­ві­ших зав­дань Кон­це­пції є: “гар­мо­ні­за­ція си сте­ми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів в Укра­ї­ні з прин­ци­па­ми, під­хо­да­ми та пра­кти­ка­ми ЄС; за­без­пе­че­н­ня кон­сти­ту­цій­них га­ран­тій без­пе­ки та яко­сті спо­жи­ва­н­ня; під­ви ще­н­ня ефе­ктив­но­сті си­сте­ми за­хи­сту спо­жи­ва­чів від не­без­пе­чної про­ду­кції, що мо­же за­по­ді­я­ти шко­ду життю, здо­ров’ю, май­ну спо­жи­ва­чів, нав­ко­ли­шньо­му при ро­дно­му се­ре­до­ви­щу, в то­му чи­слі шля­хом під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті дер­жав­но­го рин­ко­во­го на­гля­ду то­що” **.

Усу­не­н­ня не­аде­ква­тної еко­но­мі­чної від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су за по­ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів на шля­ху по­до­ла­н­ня основ­ної су­пе­ре­чно­сті.

Ва­жли­вим на­пря­мом лі­кві­да­ції ан­та­го­ні­сти­чних про­я­вів основ­ної су­пе­ре­чно­сті спо­жив­чо­го ринку є вдо­ско­на­ле­н­ня си­сте­ми аде­ква­тної від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су за без­пе­ку то­ва­рів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня. Зокре­ма, це сто­су­є­ться оцін­ки ре­аль­ної спро­мо­жно­сті існу ючої нор­ма­тив­но еко­но­мі­чної ба­зи за­без­пе­чи­ти аде­ква­тну від­по­від­аль­ність бі­зне­су в ра­зі ша­храй­сько фаль­си­фі­ка­тор­сько­го по­ру­ше­н­ня ре­гла­мен­то­ва­них нор­ма­ти­вів і стан­дар­тів яко­сті та без­пе­ки ре­а­лі­зо­ва­них на ринку жит­тє­вих благ, на­слід­ки яких без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на стан здо­ров’я і три­ва­лість жи­т­тя лю­ди­ни.

Основ­ні еко­но­мі­чні сан­кції за кон­кре­тні ви­пад­ки по­ру­ше­н­ня прав спо­жи ва­чів внор­мо­вує ст. 23 За­ко­ну Укра­ї­ни “Про за­хист прав спо­жи­ва­чів” ***.

Про схва­ле­н­ня Кон­це­пції дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів на пе­рі­од до 2020 ро­ку : Роз­по­ря­дже­н­ня Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 29.03.2017 р. № 217 р [Еле­ктрон ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/217 2017 %D1%80. Там же.

Про за­хист прав спо­жи­ва­чів : За­кон Укра­ї­ни від 10.06.2017 р. № 1023 12 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : zakon.rada.gov.ua/go/1023 12.

До дав­ніх спосо­бів обма­ну по­ку­пців та за­мов­ни­ків на­ле­жать: обмі­рю­ва­н­ня, обва­жу­ва­н­ня, обра­ху­ва­н­ня, а су­ча­сною не­га­тив­ною пра­кти­кою на­пра­цьо­ва­но ще більш ши­ро­кий спектр ін­ших, “но­ві­тніх” спосо­бів обма­ну спо­жи­ва­чів. Зокре­ма, йде­ться про всі ті ша­храй­ські спосо­би фаль­си­фі­ка­ції за­де­кла­ро­ва­ної спо­жив­чої яко­сті, які ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться при ре­а­лі­за­ції не­які­сних та не­без­пе­чних для жи­т­тя і здо­ров’я спо­жи­ва­чів то­ва­рів, на­сам­пе­ред, про­ду­кто­вої гру­пи, а та­кож на­по­їв, у то­му чи­слі спир­тних. Це під­твер­джує стру­ктур­ний ана­ліз ли­стів звер­нень гро­ма дян до Держ­спо­жив­стан­дар­ту Укра­ї­ни, який по­ка­зав, що “42% спо­жи­ва­чів скар жа­ться на не­які­сні або фаль­си­фі­ко­ва­ні то­ва­ри, в пер­шу чер­гу, про­ду­кти хар­чу­ван ня – м’ясо мо­ло­чні, хлі­бо­бу­ло­чні, кон­ди­тер­ські ви­ро­би, пи­тну воду, а та­кож ал ко­голь­ні і тю­тю­но­ві ви­ро­би” *.

Ва­жли­во на­го­ло­си­ти, що суб’єктив­ний бік зло­чи­нів, пов’яза­них з по­ру­ше­н­ням пра­ва на­се­ле­н­ня на спо­жи­ва­н­ня без­пе­чної для здо­ров’я і жи­т­тя про­ду­кції, ха­рак те­ри­зу­є­ться са­ме уми­сною фор­мою спо­ну­каль­них мо­ти­вів, яки­ми ке­ру­є­ться суб’єкт бі­зне­су, що здій­снює зло­чин­ні дії, яки­ми ви­зна­ча­є­ться йо­го ви­на. І це то­ді, ко­ли вна­слі­док ло­біст­ських зу­силь з Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни бу­ло ви­лу че­но ст. 225, за якою пе­ред­ба­ча­ла­ся по­си­ле­на від­по­від­аль­ність за ре­ци­див­ні ді­ян ня (тоб­то вчи­не­ні осо­бою, що бу­ла ра­ні­ше су­ди­мою за обман по­ку­пців чи за­мов ни­ків), що ка­ра­ло­ся штра­фом від ста до п’яти­сот не­о­по­да­тко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян або обме­же­н­ням во­лі на строк до трьох ро­ків, з по­збав­ле­н­ням пра­ва обі­йма­ти пев­ні по­са­ди чи за­йма­ти­ся пев­ною ді­яль­ні­стю на строк до трьох ро­ків.у по­ряд­ку довідки не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що у США гро­шо­вим екві­ва­лен­том стро­ку обме­же­н­ня во­лі на три ро­ки є су­ма стя­гнень від 10 тис. до 50 тис. дол. Якщо по рів­ня­ти, то в Укра­ї­ні за­зна­че­но­му стро­ку ув’язне­н­ня від­по­від­ає аб­со­лю­тно мі­зер на, не­аде­ква­тна грив­не­ва су­ма, що на сьо­го­дні є екві­ва­лен­тною 325 дол. та за об мін­ним кур­сом ста­но­вить 500 ви­зна­че­них ві­тчи­зня­ним за­ко­но­дав­ством не­о­по­дат ко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян!

От­же, мо­жна ді­йти ви­снов­ку, що еко­но­мі­чна від­по­від­аль­ність бі­зне­су за по ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів, що ви­зна­че­на кіль­кі­стю “не­о­по­да­тко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян”, є не тіль­ки не аде­ква­тною зав­да­ним зби­ткам, а й вза­га­лі не прийня­тною.

Не­о­по­да­тко­ву­ва­ний мі­ні­мум до­хо­дів гро­ма­дян, бу­ду­чи за­ко­но­дав­чо за­твер дже­ним на рів­ні 17 грн. у 1995 р., до цьо­го ча­су не пе­ре­гля­дав­ся. І це не­зва­жа­ю­чи на те, що за пе­рі­од з 1 жов­тня 1995 р. по 1 гру­дня 2017 р. ін­декс ін­фля­ції цін спо жив­чо­го ринку, а та­кож кур­со­ве спів­від­но­ше­н­ня грив­ни і до­ла­ра зро­сли більш як на по­ря­док. На­при­клад, якщо на мо­мент за­твер­дже­н­ня не­о­по­да­тко­ву­ва­но­го мі­ні­му­му як ба­зо­вої ве­ли­чи­ни спів­від­но­ше­н­ня грив­ні і до­ла­ра ста­но­ви­ло 1,7:1,0, то сьо­го­дні во­но пе­ре­ви­щує 26:1. Це по­ка­зує, що за 22 річний пе­рі­од ін­фля­цій­не па­ді­н­ня ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті грив­ні ся­гає 15,3 ра­за, а сам не­о­по­да­тко­ву­ва ний мі­ні­мум ре­аль­но зни­зив­ся з екві­ва­лен­тно­го рів­ня у 10 дол. до мі­зер­но­го екві ва­лен­ту, що сьо­го­дні не пе­ре­ви­щує 65 цен­тів.

На­ве­де­не свід­чить про те, що всі за­ко­но­дав­чо за­крі­пле­ні еко­но­мі­чні сан­кції за про­я­ви зло­чин­них по­ру­шень прав спо­жи­ва­чів, які роз­ра­хо­ву­ю­ться у нор­ма­тив но ви­зна­че­ній кіль­ко­сті “не­о­по­да­тко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян”, ни­ні є аб­со­лю­тно мі­зер­ни­ми з еко­но­мі­чної то­чки зо­ру аде­ква­тно­сті ді­ю­чих сан­кцій, а то­му не­прийня­тни­ми.

Про за­хист прав спо­жи­ва­чів в Укра­ї­ні / Ра­діо Сво­бо­да [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : www.radiosvoboda.org/a/1984258.html.

Про­ве­де­ний ана­ліз дозволяє зро­би­ти ви­сно­вок на­сам­пе­ред про не­при­пус ти­мість подаль­шо­го ви­ко­ри­ста­н­ня не­о­по­да­тко­ву­ва­но­го мі­ні­му­му до­хо­дів гро­ма дян як нор­ма­тив­но ба­зо­вої ве­ли­чи­ни при ви­зна­чен­ні об­ся­гів еко­но­мі­чних сан­кцій за зло­чин­не по­ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів, оскіль­ки сьо­го­дні їх су­ку­пні ве­ли­чи­ни вар­то­сті є мі­зер­ни­ми.

На­ша про­по­зи­ція що­до по­си­ле­н­ня аде­ква­тної еко­но­мі­чної від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су по­ля­гає в не­об­хі­дно­сті ма­кси­маль­но швид­ко­го впро­ва­дже­н­ня у ві­тчи­зня ну пра­кти­ку но­вої уні­вер­саль­ної нор­ма­тив­но"ба­зо­вої ве­ли­чи­ни, яка би бу­ла ве­ли­чи" ною фі­ксо­ва­но­го мас­шта­бу вар­то­сті, що ви­зна­ча­є­ться на за­са­дах ви­ко­ри­ста­н­ня по" ка­зни­ків до­хі­дної ба­зи кон­со­лі­до­ва­но­го дер­жав­но­го бю­дже­ту. Во­на має бу­ти фі­ксо" ва­на в грив­не­во­му ви­мі­рі і ді­я­ти про­тя­гом по­то­чно­го бю­дже­тно­го ро­ку.

Нор­ма­тив­но ба­зо­ва ве­ли­чи­на по­вин­на фор­му­ва­ти­ся на за­са­дах ре­а­лі­за­ції трьох основ­них прин­ци­пів:

1) за­без­пе­че­н­ня ін­фля­цій­ної ней­траль­но­сті мас­шта­бної ве­ли­чи­ни вар­то­сті по ка­зни­ка шля­хом за­сто­су­ва­н­ня об’єктив­но які­сної, на­у­ко­во об­грун­то­ва­ної ме­то­ди­ки її ви­зна­че­н­ня;

2) за­без­пе­че­н­ня со­ці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті, що по­ля­гає в за­бо­ро­ні подаль­шо­го ви­ко­ри­ста­н­ня як нор­ма­тив­но ба­зо­вої ве­ли­чи­ни існу­ю­чих со­ці­аль­но еко­но­мі­чних нор­ма­ти­вів, та­ких, на­сам­пе­ред, як мі­ні­маль­на за­ро­бі­тна пла­та, ме­жа ма­ло­за­без­пе­че но­сті, про­жи­тко­вий мі­ні­мум, не­о­по­да­тко­ву­ва­ний мі­ні­мум до­хо­дів гро­ма­дян то­що;

3) по­збав­ле­н­ня ло­біст­сько кор­по­ра­тив­но­го ін­те­ре­су мо­жли­во­сті йо­го пра­ктич ної ре­а­лі­за­ції шля­хом ко­ри­сли­во вмо­ти­во­ва­но­го впли­ву на про­цес об’єктив­но аде ква­тно­го ви­зна­че­н­ня ве­ли­чи­ни нор­ма­тив­но ба­зо­во­го по­ка­зни­ка, а та­кож не­д­опу­щен ня йо­го ре­гу­ляр­но­го пе­ре­гля­ду.

Ме­то­ди­ка роз­ра­хун­ку нор­ма­тив­но"ба­зо­вої ве­ли­чи­ни пе­ред­ба­чає її ви­зна­че­н­ня як одні­єї мі­льяр­дної ча­сти­ни від се­ре­дньої ве­ли­чи­ни до­хі­дної ча­сти­ни зве­де­но­го бю дже­ту Укра­ї­ни, взя­то­го за три по­пе­ре­дні ро­ки пе­ред ро­ком ухва­ле­н­ня бю­дже­ту на на сту­пний бю­дже­тний рік. На­ве­де­мо при­кла­ди. 1. Якщо у 1995 р. до­хі­дна ча­сти­на зве­де­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни ста­но­ви­ла 20689,9 млрд. грн., у 1996 р. – 30218,7 млрд., у 1997 р. – 28112,0 млрд. грн., то нор­ма­тив­но ба­зо­ва ве­ли­чи­на, яка за­твер­джу­ва­ла­ся на 1999 р., ма­ла до­рів­ню­ва­ти 26,3 грн. (а не 17 грн.).

2. Якщо у 2007 р. до­хі­дна ча­сти­на зве­де­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни ста­но­ви­ла 219936,5 млрд. грн., у 2008 р. – 297893,0 млрд., у 2009 р. – 272967,0 млрд. грн., то нор­ма­тив­но ба­зо­ва ве­ли­чи­на на 2011 р. ма­ла до­рів­ню­ва­ти 263,6 грн. (а не 17 грн.).

3. Якщо у 2014 р. до­хі­дна ча­сти­на зве­де­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни ста­но­ви­ла 456 млрд. грн., у 2015 р. – 652 млрд., у 2016 р. – 783 млрд. грн., то нор­ма­тив­но ба­зо­ва ве­ли­чи­на, яка по­вин­на бу­ла б за­твер­джу­ва­ти­ся на 2018 р., вста­нов­лю­ва­ла­ся б на рів­ні 630 грн. (а не 17 грн.).

Нор­ма­тив­но ба­зо­ва ве­ли­чи­на по­вин­на роз­ра­хо­ву­ва­ти­ся й за­твер­джу­ва­ти­ся Вер хов­ною Ра­дою Укра­ї­ни що­ро­ку ра­зом з ухва­ле­н­ням Дер­жав­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни на на­сту­пний бю­дже­тний рік, в яко­му во­на за­сто­со­ву­ва­ти­ме­ться.

З ме­тою ада­пта­ції суб’єктів рин­ко­вих від­но­син до но­во­го рів­ня нор­ма­тив­но ба­зо­вої ве­ли­чи­ни мо­жли­во пе­ред­ба­чи­ти за­про­ва­дже­н­ня чо­ти­ри­рі­чно­го пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду: про­тя­гом пер­шо­го ро­ку має ді­я­ти нор­ма 25% ве­ли­чи­ни нор­ма­тив­но ба­зо­вої вар­то­сті, про­тя­гом дру­го­го ро­ку – 50%, про­тя­гом тре­тьо­го ро­ку – 75%. І починаючи з че­твер­то­го ро­ку ді­я­ти­ме нор­ма 100%.

Та­ким чи­ном, за­про­по­но­ва­ний ме­ха­нізм до­зво­лить що­ро­ку про­во­ди­ти ін­дек са­цію нор­ма­тив­но ба­зо­вої ве­ли­чи­ни з ме­тою ма­кси­маль­но пов­но­го та об’єктив но­го ура­ху­ва­н­ня існу­ю­чої ди­на­мі­ки ін­фля­цій­но­го про­це­су та ди­на­мі­ки зро­ста­н­ня (па­ді­н­ня) ВВП і не допу­стить ре­аль­но­го змен­ше­н­ня вар­ті­сної ве­ли­чи­ни цьо­го по­ка­зни­ка до не­прийня­тно­го рів­ня.

Ви­снов­ки

В умо­вах єв­ро­ін­те­гра­ції Укра­ї­на взя­ла на се­бе зо­бов’яза­н­ня за­без­пе­чи­ти ви со­кий рі­вень за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів, на­сам­пе­ред, за­про­ва­ди­ти у ві­тчи­зня­ну прак ти­ку ді­ю­чі в ЄС ви­со­кі стан­дар­ти без­пе­ки про­ду­кції, а та­кож за­без­пе­чи­ти аде ква­тну еко­но­мі­чну, пра­во­ву і мо­раль­но ети­чну від­по­від­аль­ність бі­зне­су за по­ру ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів. Ви­ни­кне­н­ня ан­та­го­ні­сти­чної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку пов’яза­не з про­ти­ле­жні­стю інтересів го­лов­них йо­го суб’єктів: бі­зне­сме­нів ви­ро­бни­ків, бі­зне­сме­нів ре­а­лі­за­то­рів – з одно­го бо­ку і на­се­ле­н­ня, або кін­це­вих спо­жи­ва­чів жит­тє­вих благ, – з ін­шо­го, і зу­мов­ле­не пра­гне­н­ням бі­зне­су до ма­кси­мі­за­ції осо­би­стих при­бу­тків за будь яку ці­ну, на­віть на шко­ду ін­те­ре­сам на­се­ле­н­ня, що пра­гне за­до­воль­ни­ти осо­би­сті по­тре­би у спо­жи­ван­ні без­пе­чних для здо­ров’я і жи­т­тя то­ва­рів та по­слуг.

Ви­ко­на­н­ня ва­жли­вої по­лі­ти­чної на­ста­но­ви що­до ма­кси­маль­ної лі­бе­ра­лі­за­ції бі­знес ді­яль­но­сті та за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції не по­вин­но здій­сню­ва­ти­ся шля­хом по сла­бле­н­ня за­хи­сту прав ві­тчи­зня­них спо­жи­ва­чів і не­ви­ко­на­н­ня кон­троль­но пе­ре ві­ро­чної фун­кції дер­жа­ви. В Укра­ї­ні по­лі­ти­ка дер­жа­ви по­вин­на бу­ти спря­мо­ва­на на за­про­ва­дже­н­ня єв­ро­ін­те­гра­цій­ної кон­це­пції “аб­со­лю­тної від­по­від­аль­но­сті ви ро­бни­ка” за якість та без­пе­ку про­ду­кції, що ви­пу­ска­є­ться і ре­а­лі­зу­є­ться.

На шля­ху по­до­ла­н­ня основ­ної су­пе­ре­чно­сті від­но­син спо­жив­чо­го ринку про від­на роль на­ле­жить ме­ха­ні­зму со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів, що яв­ляє со­бою скла­дну си­сте­му вза­є­мозв’яза­них еко­но­мі­чних, со­ці­аль­них, пра во­вих, ор­га­ні­за­цій­них, організаційно еко­но­мі­чних, організаційно со­ці­аль­них, со­ці­аль­но пра­во­вих, мо­раль­но ети­чних за­хо­дів, дій, пі­дойм, інструментів, еко но­мі­чних і пра­во­вих сан­кцій, сти­му­лів і су­спіль­них мо­ти­ва­цій. Та­ке зав­да­н­ня здій­сню­є­ться на рі­зних ін­сти­ту­цій­них рівнях і за­без­пе­чує ре­а­лі­за­цію за­ко­но­дав­чо ви­зна­че­них прав суб’єктів кін­це­во­го спо­жи­ва­н­ня на які­сне і без­пе­чне за­до­во­лен ня по­треб жит­тє­ді­яль­но­сті, не­об­хі­дних не тіль­ки для про­сто­го, але й для роз­ши ре­но­го від­тво­ре­н­ня лю­ди­ни на ін­ди­ві­ду­аль­но сі­мей­но­му і су­спіль­но­му рівнях.

В Укра­ї­ні за­фі­ксо­ва­но чи­слен­ні про­я­ви ша­храй­ської фаль­си­фі­ка­ції за­де­кла ро­ва­ної спо­жив­чої яко­сті то­ва­рів, на­сам­пе­ред про­ду­кто­вої гру­пи, а та­кож на­по­їв, у то­му чи­слі спир­тних, що ви­ма­гає по­си­ле­н­ня та за­без­пе­че­н­ня не­зво­ро­тно­сті дії за­ко­но­дав­чо за­крі­пле­них еко­но­мі­чних сан­кцій за зло­чин­ні по­ру­ше­н­ня прав спо жи­ва­чів. По­трі­бно від­мо­ви­ти­ся від пра­кти­ки ви­зна­че­н­ня ве­ли­чи­ни штра­фних сан­кцій у нор­ма­тив­но вста­нов­ле­ній кіль­ко­сті “не­о­по­да­тко­ву­ва­них мі­ні­му­мів до хо­дів гро­ма­дян”, оскіль­ки в еко­но­мі­чно­му ви­мі­рі ці стя­гне­н­ня є аб­со­лю­тно не аде­ква­тни­ми, мі­зер­ни­ми, от­же, не­по­рів­нян­ни­ми з ти­ми зби­тка­ми, які зав­да­ють ся спо­жи­ва­чам. Са­ме то­му подаль­ше ви­ко­ри­ста­н­ня не­о­по­да­тко­ву­ва­но­го мі­ні­му му до­хо­дів гро­ма­дян як ба­зо­вої ве­ли­чи­ни вар­то­сті при ви­зна­чен­ні об­ся­гів еко­но­мі­чних сан­кцій за зло­чин­не по­ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів є не­при­пу­сти­мим.

На­ша про­по­зи­ція по­ля­гає у впро­ва­джен­ні в пра­кти­ку но­вої нор­ма­тив­но ба зо­вої ве­ли­чи­ни, що опе­ра­тив­но ре­а­гує на ін­фля­цію, є ве­ли­чи­ною фі­ксо­ва­но­го

мас­шта­бу вар­то­сті, яка ви­зна­ча­є­ться на осно­ві по­ка­зни­ків до­хі­дної ба­зи кон­со­лі до­ва­но­го дер­жав­но­го бю­дже­ту, фі­ксу­є­ться в грив­не­во­му ви­мі­рі та діє про­тя­гом по­то­чно­го бю­дже­тно­го ро­ку.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Drucker P.F. Management. Tasks. Responsibilities. Practices. – New York : Harper & Row, 1974. – 839 p.

2. Kotler Р. Marketing Essentials. Englewood Cliffs. – N. J. : Prentice Hall, 1984. – 556 p.

3. Hirst R.C., Duncan R.W. The consumer society. – London : Tavistock Rublication, 1977. – 269 p.

4. Lambin J."J., Chumpitaz R., Moerloose Ch. Marketing strategique et operationnel: Du Marketing a l’orientation Marche. – Paris : Dunod, 2005. – 718 p.

5. Cross G. An All Consuming Century: Why Commercialism Won in Modern America. – New York : Columbia University Press, 2002. – 256 p.

6. Stearns P.N. Consumerism in World History: The Global Transformation of Desire. – New York : Routledge, 2001. – 160 p.

7. Язвін­ська О.М. Істо­рія кон­сю­ме­ри­зму : навч. по­сіб. – 2 ге доп. й пе­ре­роб. вид. – К. : Ки­їв. нац. торг. екон. ун т, 2003. – 364 с.

8. Ге­ра­си­мо­ва С.В. Уза­галь­не­н­ня під­хо­дів до ви­зна­че­н­ня кон­сю­ме­ри­зму як еко но­мі­чної ка­те­го­рії // Акту­аль­ні про­бле­ми еко­но­мі­ки. – 2005. – № 12. – С. 76–79.

9. Га­лат Л.М. Про­бле­ми за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів: укра­їн­ські ре­а­лії // Тав­рій ський на­у­ко­вий ві­сник. – 1998. – Вип. 8. – С. 133–140.

10. Го­ро­де­цька Т.Н. Еко­но­мі­ко пра­во­вий ме­ха­нізм за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів / Со­ці­аль­ні прі­о­ри­те­ти в тран­зи­тив­ній еко­но­мі­ці : зб. на­ук. пр. – Xар­ків, 1999. – С. 194–198.

11. Ка­гал Т. Спо­жи­ва­чам – на­дій­ні пра­во­ві га­ран­тії // Ві­че. – 1999. – № 2. – С. 116–124.

12. Ки­сі­льо­ва Т.М. Ді­яль­ність Держ­стан­дар­ту Укра­ї­ни у сфе­рі за­хи­сту прав Укра­їн­сько­го спо­жи­ва­ча. Бо­роть­ба з по­ру­ше­н­ням у сфе­рі ви­ро­бни­цтва і тор­гів­лі / Уря­ду Укра­ї­ни, Пре­зи­ден­ту, за­ко­но­дав­чій, ви­ко­нав­чій вла­ді: Ана­літ. роз­роб­ки, про­по­зи­ції на­ук. та практ. пра­ців­ни­ків : зб. – К., 1999. – Т. 12. – С. 552–557.

13. Іва­нен­ко Л.М., Дзе­ра О.В. Осо­бли­во­сті від­шко­ду­ва­н­ня мо­раль­них зби­тків, зав­да­них по­ку­пце­ві вна­слі­док придбання то­ва­ру низь­кої яко­сті / Ма­ле під­при­єм ни­цтво і ме­не­джмент в Укра­ї­ні (пу­блі­чно і при­ва­тно пра­во­ві за­са­ди) : зб. на­ук. пр. – К., 1997. – С. 195–202.

14. Ма­за­ра­кі А.А., Язвін­ська О.М., Ні­ко­ла­є­ва Л.В. та ін. За­хист прав спо­жи­ва­чів: со­ці­аль­но пра­во­вий аспект. – К. : КНТЕУ, 2002. – 311 с.

15. Се­ле­знев В.В. Как за­щи­щать свои пра­ва по­тре­би­те­ля? – Xарь­ков : Одис сей, 2005. – 416 с.

16. Мар­цин В. Спо­жи­вач – цен­траль­на фі­гу­ра у рин­ко­вих від­но­си­нах // Еко но­мі­ка Укра­ї­ни. – 1996. – № 3. – С. 83–85.

17. Ма­за­ра­кі А.А., Ла­гу­тін В.Д. Вну­трі­шній ри­нок Укра­ї­ни в умо­вах дис­ба лан­сів між ви­ро­бни­цтвом і спо­жи­ва­н­ням // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 4. – С. 4–18.

18. Dunning Т.J. Trades’ Unions and strikes. – London : Quarterly Reviewer, 1860. – 62 p.

19. Aaker D.A., Day G.S. Consumerism: Search for the Consumer Interest. – New York : The Free Press, 1974. – 460 p.

20. Клю­шни­чен­ко C. Chevrolet Corvair 1960–1969 – “Опа­сен на лю­бой ско­рос ти” [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : www.drive2.ru/b/2639701.

21. Жа­лі­ло Я. Ево­лю­ція фа­кто­рів ді­є­во­сті еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки дер­жа­ви і ін­сти­ту­ціо­наль­на кри­за в Укра­ї­ні // Еко­но­мі­чна те­о­рія. – 2015. – № 2. – С. 5–18.

22. Мандибура В.О., Хижняк В.О. Про­бле­ми за­без­пе­че­н­ня аде­ква­тної еко­но мі­чної від­по­від­аль­но­сті бі­зне­су за по­ру­ше­н­ня прав спо­жи­ва­чів // На­у­ко­ві за­пис ки Інституту за­ко­но­дав­ства Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни. – 2017. – № 5. – С. 74–90.

23. Мандибура В.О. Ко­ру­пція: ін­сти­ту­цій­на су­тність та ме­ха­ні­зми по­до­ла­н­ня : мо­ногр. – К. : Пар­ла­мент­ське вид во, 2017. – 488 с.

References

1. Drucker P.F. Management. Tasks. Responsibilities. Practices. New York, Harper & Row, 1974. 2. Kotler Р. Marketing Essentials. Englewood Cliffs. N. J., Prentice Hall, 1984. 3. Hirst R.C., Duncan R.W. The Consumer Society. London, Tavistock Rublication, 1977.

4. Lambin J. J., Chumpitaz R., Moerloose Ch. Marketing Strategique et Operationnel: Du Marketing a l’orientation Marche [Strategic and Operational Marketing: Marketing to Market Orientation]. Paris, Dunod, 2005 [in French].

5. Cross G. An All Consuming Century: Why Commercialism Won in Modern America. New York, Columbia University Press, 2002.

6. Stearns P.N. Consumerism in World History: The Global Transformation of Desire. New York, Routledge, 2001.

7. Yazvins’ka O.M. Istoriya Konsyumeryzmu [History of Consumerism]. Kyiv, KNUTE, 2003 [in Ukrainian].

8. Gerasimova S.V. Uzahal’nennya pidkhodiv do vyznachennya konsyumeryzmu yak ekonomichnoi katehorii [Generalization of approaches to the definition of consumerism as an economic category]. Aktual’ni problemy ekonomiky – Actual problems of economics, 2005, No. 12, pp. 76–79 [in Ukrainian].

9. Galat L.M. Problemy zakhystu prav spozhyvachiv: ukrains’ki realii [Problems of consumer rights protection: Ukrainian realities]. Tavriis’kyi naukovyi visnyk – Taurian scientific bulletin, 1998, Iss. 8, pp. 133–140 [in Ukrainian].

10. Gorodets’ka T.N. Ekonomiko"pravovyi Mekhanizm Zakhystu Prav Spozhyvachiv, v: Sotsial’ni Priorytety v Tranzytyvnii Ekonomitsi [Economic and Legal Mechanism for the Protection of Consumer Rights, in: Social Priorities in a Transitional Economy]. Kharkiv, 1999, pp. 194–198 [in Ukrainian].

11. Kagal T. Spozhyvacham – nadiini pravovi garantii [To consumers – reliable legal guarantees]. Viche – Viche, 1999, No. 2, pp. 116–124 [in Ukrainian].

12. Kysil’ova T.M. Diyal’nist’ Derzhstandartu Ukrainy u Sferi Zakhystu Prav Ukrains’koho Spozhyvacha. Borot’ba z Porushennyam u Sferi Vyrobnytstva i Torhivli, v: Uryadu Ukrainy, Prezydentu, Zakonodavchii, Vykonavchii Vladi: Analit. Rozrobky, Propozytsii Nauk. ta Prakt. Pratsivnykiv [Activities of the State Standard Committee of Ukraine in the Field of Protecting the Rights of Ukrainian Consumer. Fighting Violations in the Area of Production and Trade, in: To the Government of Ukraine, President, Legislative, Executive Power: Analytical Developments, Proposals of Scientific and Practical Workers]. Kyiv, 1999, Vol. 12, pp. 552–557 [in Ukrainian].

13. Ivanenko L.M., Dzera O.V. Osoblyvosti Vidshkoduvannya Moral’nykh Zbytkiv, Zavdanykh Pokuptsevi Vnaslidok Prydbannya Tovaru Nyz’koi Yakosti, v: Male Pidpryemnytstvo i Menedzhment v Ukraini (Publichno" i Pryvatno"pravovi Zasady) [Peculiarities of Compensation for Moral Damages Caused to the Buyer due to the Purchase of a Low Quality Product, in: Small Business and Management in Ukraine (Public and Private Law Basis).]. Kyiv, 1997, pp. 195–202 [in Ukrainian].

14. Mazaraki A.A., Yazvins’ka O.M., Nikolaeva L.V. et al. Zakhyst Prav Spozhyvachiv: Sotsial’no"pravovyi Aspekt [Protection of Consumer Rights: the Social and Legal Aspect]. Kyiv, KNUTE, 2002 [in Ukrainian].

15. Seleznev V.V. Kak Zashchishchat’ Svoi Prava Potrebitelya? [How to Protect Your Consumer Rights?]. Kharkov, Odissei, 2005 [in Russian].

16. Martsyn V. Spozhyvach – tsentral’na fihura u rynkovykh vidnosynakh [The consumer is a central figure in market relations]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 1996, No. 3, pp. 83–85 [in Ukrainian].

17. Mazaraki A.A., Lagutin V.D. Vnutrishnii rynok Ukrainy v umovakh dysbalansiv mizh vyrobnytstvom i spozhyvannyam [Ukraine’s internal market under conditions of disbalances between production and consumption ]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 4, pp. 4–18 [in Ukrainian]. 18. Dunning Т.J. Trades’ Unions and Strikes. London, Quarterly Reviewer, 1860. 19. Aaker D.A., Day G.S. Consumerism: Search for the Consumer Interest. New York, The Free Press, 1974.

20. Klyushnichenko S. Chevrolet Corvair 1960–1969 – “Opasen na lyuboi skorosti” [Chevrolet Corvair 1960–1969 – “Dangerous at any speed”], available at: www.drive2.ru/ b/2639701 [in Russian].

21. Zhalilo Ya. Evolyutsiya faktoriv dievosti ekonomichnoi polityky derzhavy i instytutsional’na kryza v Ukraini [Evolution of the factors of effectiveness of the state economic policy and institutional crisis in Ukraine]. Ekonomichna teoriya – Economic Theory, 2015, No. 2, pp. 5–18 [in Ukrainian].

22. Mandybura V.O., Khyzhnyak V.O. Problemy zabezpechennya adekvatnoi ekonomichnoi vidpovidal’nosti biznesu za porushennya prav spozhyvachiv [Problems of restoring adequate economic responsibility of business for violation of consumer rights]. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy – The Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2017, No. 5, pp. 74–90 [in Ukrainian].

23. Mandybura V.O. Koruptsiya: Instytutsiina Sutnist’ ta Mekhanizmy Podolannya [Corruption: the Institutional Essence and Mechanisms to Overcome It]. Kyiv, Parliament PH, 2017 [in Ukrainian].

Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 21 ли­сто­па­да 2017 р. The article was received by the Editorial staff on November 21, 2017.

При ди­на­мі­чно­му роз­ви­тку еко­но­мі­ки та по­да­тко­вої си­сте­ми в Укра­ї­ні, пла­ту за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин так і не бу­ло вста нов­ле­но у на­ле­жно­му ви­гля­ді, а так зва­на чин­на “рен­тна пла­та” не від­по­від­ає су­ті гір­ни­чої рен­ти, тоб­то на­ра­хо­ву­є­ться не від над­при­бу­тку (біль­шо­го, ніж, на­при клад, се­ре­дній (се­ре­дньо­нор­маль­ний) при­бу­ток по га­лу­зі або під­га­лу­зі у до­був­ній про­ми­сло­во­сті). Крім то­го, не вра­хо­ву­ю­ться гір­ни­чо гео­ло­гі­чні та ін­ші умо­ви ви до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, що, у свою чер­гу, при­зво­дить до дис­про­пор­цій у ви­лу­чен­ні ці­єї “рен­тної пла­ти”, оскіль­ки рі­зні гір­ни­чо­до­був­ні під­при­єм­ства здій­сню­ють ви­до­бу­ва­н­ня у рі­зних умо­вах, на рі­зних ро­до­ви­щах, а пла­ти­ти по­вин­ні одна­ко­во, що є еко­но­мі­чно без­гра­мо­тним під­хо­дом. На­дро­ко­ри­сту­ва­чі не за­хо чуть отри­му­ва­ти лі­цен­зії на ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин у гір­ших гір­ни­чо гео ло­гі­чних умо­вах і бу­дуть ви­штов­ха­ні з ринку. На да­ний час рен­тну пла­ту пе­ре­тво ре­но ли­ше на фі­скаль­ний пла­тіж. При­вла­сне­н­ня гір­ни­чої рен­ти на­дро­ко­ри­сту­ва ча­ми зав­дає істо­тних зби­тків еко­но­мі­ці дер­жа­ви, а укра­їн­ський на­род як вла­сник надр так і не став ран­тьє. При цьо­му зна­чна ча­сти­на за­лі­зної ру­ди йде на екс­порт, а дер­жа­ва ще й від­шко­до­вує екс­пор­те­рам ПДВ [1, с. 55]. То­му сьо­го­дні основ­не зав­да­н­ня уря­ду із за­без­пе­че­н­ня спра­ве­дли­во­го роз­по­ді­лу над­при­бу­тків між влас ни­ком надр і на­дро­ко­ри­сту­ва­чем по­ля­гає у роз­роб­ці но­во­го під­хо­ду до ви­лу­че­н­ня над­при­бу­тків.

На­дро­ко­ри­сту­ва­чі роз­ви­ну­тих кра­їн від­да­ють на ко­ристь дер­жа­ви до 85% сво­го при­бу­тку. Ча­сти­на гір­ни­чої рен­ти у ви­гля­ді ди­ві­ден­дів над­хо­дить ко­жно­му гро­ма дя­ни­но­ві як вла­сни­ко­ві надр на осо­би­стий ра­ху­нок (на­при­клад, як у США, Ка на­ді, Нор­ве­гії, Ку­вей­ті, Са­у­дів­ській Ара­вії, ОАЕ та ін.). У Республіці Ка­зах­стан опо­да­тко­ву­є­ться над­при­бу­ток ком­па­ній на­дро­ко­ри­сту­ва­чів. В умо­вах де­цен­тра лі­за­ції вла­дних пов­но­ва­жень іде­аль­ним при­кла­дом слу­гує ме­ха­нізм на­ко­пи­че­н­ня й роз­по­ді­лу гір­ни­чої рен­ти у шта­ті Аля­ска (США), де ство­ре­но ді­йо­вий ін­сти­тут гро­ма­дян­ської вла­сно­сті на ре­гіо­наль­но­му рів­ні, а гро­ма­дян­ські ди­ві­ден­ди ся­га ють 1,5–2 тис. дол. що­ро­ку.

Щоб кар­ди­наль­но змі­ни­ти си­ту­а­цію у сфе­рі на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня – ство­ри­ти кон­ку­рен­тні по­да­тко­ві умо­ви для під­при­ємств до­був­ної про­ми­сло­во­сті та роз ро­бле­н­ня кар’єрів, ні­ве­лю­ва­ти умо­ви, еко­но­мі­чно не ви­гі­дні для на­дро­ко­ри­сту ва­чів, – до­ціль­но вста­но­ви­ти рен­тну пла­ту за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин за­ле­жно від при­бу­тку (над­при­бу­тку). Пла­те­жі по­вин­ні ма­ти рен­тну осно­ву. При цьо­му тре­ба вра­хо­ву­ва­ти гір­ни­чо гео­ло­гі­чні та ін­ші умо ви ви­до­бу­ва­н­ня – для ди­фе­рен­ці­а­ції гір­ни­чої рен­ти. До­ціль­но ви­рів­ня­ти еко но­мі­чні по­ка­зни­ки і со­бі­вар­тість.

На на­шу дум­ку, най­більш ва­го­мий вклад у роз­ви­ток ві­тчи­зня­ної та за­ру­бі­жної ме­то­до­ло­гій ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тних пла­те­жів за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, а та­кож роз­ви­тку те­о­рії та мо­де­лю­ва­н­ня гір­ни­чої рен­ти зро­би­ли ро­сій­ський вче­ний Ю. Ра­зов­ський – ав­тор но­ві­тньої те­о­рії гір­ни чої рен­ти і но­вої си­сте­ми на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня [2; 3] та укра­їн­ський вче­ний В. Ма тю­ха – фа­хі­вець з еко­но­мі­ки при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, який зна­чно вдо­ско­на­лив еко­но­мі­ку на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня і зба­га­тив еко­но­мі­чну те­о­рію на­у­ко­ви­ми від­крит тя­ми у сфе­рі рен­тних від­но­син [4; 5].

На осно­ві на­у­ко­вих роз­ро­бок Ю. Ра­зов­сько­го сфор­му­вав­ся кла­си­чний під­хід до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру гір­ни­чої рен­ти, який є най­більш прийня­тним і еко­но­міч но гра­мо­тним. Про­те вче­ний ви­ко­ри­сто­вує у сво­їх роз­ра­хун­ках рі­вень про­цен­та

по кре­ди­ту бан­ку, хо­ча, ви­хо­дя­чи з еко­но­мі­чної те­о­рії, до­ціль­но по­рів­ню­ва­ти до­хід з до­хо­дом. І то­му В. Ма­тю­ха пі­шов да­лі, удо­ско­на­лив­ши від­по­від­ний під­хід до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру ди­фе­рен­ці­аль­ної гір­ни­чої рен­ти. Так, суть за­про­по­но­ва­ної ним ме­то­до­ло­гії оцін­ки гір­ни­чої рен­ти по­ля­гає в то­му, що про­цент гір­ни­чої рен­ти у при­бу­тку під­при­єм­ства ви­зна­ча­є­ться шля­хом від­ні­ма­н­ня від нор­ми при­бу­тку під­при­єм­ства об’єктив­но­го ма­кро­еко­но­мі­чно­го по­ка­зни­ка, се­ре­дньо­го роз­мі­ру про­цен­тів по де­по­зи­тних вкла­дах бан­ків і роз­мі­ру ви­на­го­ро­ди за ін­ве­сти­цій­ний ри­зик (тоб­то нор­ма при­бу­тку мі­нус до­хід по де­по­зи­тних вкла­дах) [4, с. 44–49]. Ін­ший ме­то­до­ло­гі­чний під­хід В. Ма­тю­хи [5, с. 167–170] ви­рі­шує про­бле­му, як по ді­ли­ти гір­ни­чу рен­ту між на­дро­ко­ри­сту­ва­чем і дер­жа­вою як роз­по­ря­дни­ком надр.

Істо­тний вклад у роз­ви­ток те­о­рії гір­ни­чої рен­ти зро­би­ли та­кож та­кі за­ру­бі­жні вче­ні: О. Аста­хов, Л. Аста­хов, А. Аха­тов, В. Бо­га­чов, С. Бу­лат, В. Вол­кон­ський, Д. Гав­ри­лен­ко, М. Де­ни­сов, А. Іка­єв, С. Кі­мель­ман, А. Ку­зов­кін, В. Ла­за­рєв, М. Лу­кьян­чи­ков, Д. Львов, Ю. Ма­кар­кін, Є. Мор­гу­нов, А. Му­дре­цов, В. Нем­чи нов, К. Са­ве­льє­ва, В. Со­тни­ков, В. Чер­няв­ський, С. Чер­няв­ський, Ю. Яко­вець і ба­га­то ін­ших. Ін­сти­ту­ціо­наль­ни­ми пе­ре­тво­ре­н­ня­ми у сфе­рі на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня за­йма­лись і за­йма­ю­ться вче­ні єв­ро­пей­ських кра­їн: Л.О. Аскхейм, Я.П. Йеб­сен та Й.А. Стуб­бе­руд (Нор­ве­гія), Т.В. Валь­де, М. Сор­на­ра­джа і Д. Хілл (Ве­ли­ко­бри­та нія), Ф. Вель­мер, Дж. До­рі та А. Ен­дрес (Ні­меч­чи­на), М. Дю­шен, П. Жюйар, Д. Кар­ро і Я. Па­ульс­сон (Фран­ція), Г. Лойбл (Ав­стрія), Р. Люб­берс (Ні­дер­лан­ди), Е. Па­а­си­вір­та (Фін­лян­дія), І. Фрасл (Бель­гія). За­слу­го­ву­ють на увагу до­слі­дже­н­ня та­ких вче­них з Ки­таю: Ван Юн­шен та Яо Мейч­жен (з пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня за лу­че­н­ня іно­зем­них на­фто­га­зо­до­був­них ком­па­ній), Лі Жой­шен (з дер­жав­но­го ре гу­лю­ва­н­ня на­фто­га­зо­вої про­ми­сло­во­сті), Лю Ше­ньфу (з кон­тро­лю і управ­лі­н­ня мі­не­раль­ни­ми ре­сур­са­ми), Юй Мін­цао (з пра­во­вих про­блем осво­є­н­ня на­фто­га­зо вих ре­сур­сів на мор­сько­му шель­фі) та ін­ші.

Про­бле­ма­ти­ку гір­ни­чої рен­ти частково до­слі­джу­ва­ли і укра­їн­ські вче­ні О. Амо­ша, І. Ан­дрі­єв­ський, М. Жи­ка­ляк, Т. Ре­ше­ті­ло­ва, Л. Ста­ри­чен­ко та ін­ші. Крім ме­то­до­ло­гі­чних під­хо­дів до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру гір­ни­чої рен­ти та рен­тних пла­те­жів В. Ма­тю­хи, зна­чна ча­сти­на ана­ло­гі­чних під­хо­дів, роз­ро­бле­них в Укра­ї­ні, є не аде­ква­тни­ми еко­но­мі­чним ре­а­лі­ям у сфе­рі на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня. У В. Ма­тю­хи ме­то­ди­ка ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру гір­ни­чої рен­ти [4, с. 44–49] від­по­від­ає еко­но­міч ним ре­а­лі­ям, “гну­чко” ре­а­гує на змі­ну всіх що­рі­чних еко­но­мі­чних па­ра­ме­трів, які вхо­дять до ці­єї ме­то­ди­ки. Осо­бли­ву увагу ав­тор звер­тає на те, що пи­та­н­ня гір­ни чої рен­ти (рен­тних від­но­син) є до­сить акту­аль­ним, але в ме­то­до­ло­гі­чно­му аспе­кті на­у­ко­вих роз­ро­бок не так ба­га­то. Тим ча­сом Ю. Ра­зов­ський і В. Ма­тю­ха зро­би­ли кон­кре­тний вклад у роз­ви­ток еко­но­мі­чної те­о­рії, і в то­му чи­слі те­о­рії гір­ни­чої рен ти. На жаль, в Укра­ї­ні зру­шень не відбувається, і до­ціль­но про­по­ну­ва­ти від­по­від­ні но­ві ме­то­до­ло­гі­чні під­хо­ди, які б за­ін­те­ре­су­ва­ли уряд.

Ме­тою стат­ті є ви­яв­ле­н­ня ра­ди­каль­них шля­хів під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті рент них від­но­син у сфе­рі на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня за ра­ху­нок роз­роб­ки ме­то­ди­ки ви­зна че­н­ня роз­мі­ру рен­тних пла­те­жів за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко ри­сних ко­па­лин через пи­то­му гір­ни­чу рен­ту, яка б біль­шою мі­рою від­по­від­а­ла еко но­мі­чним ре­а­лі­ям, бу­ла про­стою для пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня і спря­мо­ва­ною на ди­фе­рен­ці­а­цію цих пла­те­жів.

У Російській ім­пе­рії (тоб­то і на те­ри­то­рії Укра­ї­ни) гір­ни­чу по­дать (по ти­пу гір­ни­чої рен­ти) бу­ло за­про­ва­дже­но при Пе­трі І. “За­галь­ною тен­ден­ці­єю опо­дат

Етап 2. Ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру пи­то­мо­го при­бу­тку гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм ства до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су.

Етап 3. Ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тно­го пла­те­жу за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, який гір­ни­чо­до­був­не під­при­єм­ство по­вин­не пе­ре­ра­ху­ва­ти до бю­дже­ту за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су як за­галь­но­обов’яз­ко­вий державний пла­тіж.

В осно­ві ці­єї ме­то­ди­ки ле­жить тра­ди­цій­ний під­хід до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру гір­ни­чої рен­ти як над­при­бу­тку.

Етап 1. Ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру при­бу­тку гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства. Він за­ле жить від кон’юн­кту­ри ринку на мі­не­раль­ну си­ро­ви­ну, гір­ни­чо гео­ло­гі­чних умов ви­до­бу­ва­н­ня (в то­му чи­слі гли­би­ни шахт чи кар’єрів), ка­пі­таль­них вкла­день то­що. Ма­те­ма­ти­чно це мо­жна по­да­ти в та­ко­му ви­гля­ді (фор­му­ла 1):

П = Д – В – Пд – К, (1) де П – ро­змір при­бу­тку гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (грн.); Д – до­хід від ре­а­лі­за­ції то­вар­ної мі­не­раль­но си­ро­вин­ної про­ду­кції за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (грн.); В – екс­плу­а­та­цій­ні ви­тра­ти гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства (за ви­клю­че­н­ням амор­ти­за­цій­них від­ра­ху­вань за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су) (грн.); Пд – ро­змір по­да­тків і пла­те­жів, які не вхо­дять до скла­ду екс­плу­а­та­цій них ви­трат (грн.); К – ка­пі­таль­ні вкла­де­н­ня у про­ми­сло­ве бу­дів­ни­цтво (вклю­ча­ю­чи придбання гео­ло­гі­чної ін­фор­ма­ції за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су) (грн.).

При цьо­му не­об­хі­дно брати до ува­ги, що гір­ни­чо­до­був­ні під­при­єм­ства не що­ро­ку ви­тра­ча­ють ко­шти на від­тво­ре­н­ня мі­не­раль­но си­ро­вин­ної ба­зи і не що ро­ку здій­сню­ють ка­пі­таль­ні вкла­де­н­ня. Оскіль­ки не­рід­ко гір­ни­чо­до­був­ні під­при­єм ства не зда­тні від­ра­зу ку­пи­ти гір­ни­чо­до­був­ну те­хні­ку за на­яв­ні ко­шти, то до ці­єї фор­му­ли мо­жна вклю­ча­ти від­шко­ду­ва­н­ня кре­ди­тів і про­цен­тів по кре­ди­тах.

Етап 2. Ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру пи­то­мо­го при­бу­тку гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) . Він ви­зна­ча­є­ться шля­хом * спів­від­не­се­н­ня роз­мі­ру гір­ни­чої рен­ти за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су, одер­жу­ва но­го на­дро­ко­ри­сту­ва­чем від роз­роб­ки ро­до­ви­ща або ді­лян­ки надр, до об­ся­гу ви до­бу­тої та ре­а­лі­зо­ва­ної мі­не­раль­но си­ро­вин­ної про­ду­кції за цей са­мий фі­ксо­ва ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал) за фор­му­лою (2):

(2)

де Пп – пи­то­мий при­бу­ток гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал, рік та ін.) (грн./т); П – при­бу­ток гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал, рік та ін.) (грн.); Qв – об­сяг ви­до­бу­тої та реа лі­зо­ва­ної то­вар­ної мі­не­раль­но си­ро­вин­ної про­ду­кції за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал, рік та ін.) (т).

Ав­тор ви­ко­ри­сто­вує по­ка­зник пи­то­мо­го при­бу­тку (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції), оскіль­ки такий під­хід спри­я­ти­ме більш лег­ко­му по­рів­нян ню ре­зуль­та­ту еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті (при­бу­тку) гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства із се­ре­дньо­га­лу­зе­вим.

Етап 3. Ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тно­го пла­те­жу за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, який гір­ни­чо­до­був­не під­при­єм­ство по­вин­не пе­ре­ра­ху­ва% Пи­то­мий при­бу­ток – це від­но­ше­н­ня чи­сто­го при­бу­тку під­при­єм­ства до обо­ро­ту (ви­тор­гу від ре­а­лі­за­ції) цьо­го під­при­єм­ства. Але є та­кож пи­то­мий при­бу­ток на 1 пра­ців­ни­ка та ін.

ти до бю­дже­ту. Ро­змір рен­тно­го пла­те­жу – це та ча­сти­на над­при­бу­тку, яку на­дро ко­ри­сту­вач повинен від­да­ти дер­жа­ві як обов’яз­ко­вий пла­тіж і яка ви­зна­ча­є­ться як рі­зни­ця між пи­то­мим при­бу­тком (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) окре­мо взя­то­го гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства та пи­то­мим се­ре­дньо га­лу­зе­вим (се­ре­дньо під га­лу­зе­вим, на­при­клад, для на ф то, га­зо­до­був­ної чи за­лі­зо­ру­дної під га лу­зей, тоб­то по­ка­зни­ки на ф то га­зо­до­був­но­го під­при­єм­ства по­рів­ню­ю­ться із с е ре­дні­ми по га­лу­зі) при­бу­тком (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (фор­му­ла 3):

ПР = Пп – Сгалпп , (3) де ПР – ро­змір рен­тно­го пла­те­жу за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми за ви­до­бу­ва­н­ня 1 т ко­ри­сної ко­па­ли­ни за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (грн./т); Пп – пи­то­мий при­бу ток гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо­ва­ної) про ду­кції) за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал, рік та ін.) (грн./т); С гал п п– пи­то­мий се­ре­дньо га­лу­зе­вий( се­ре­дньо під га­лу­зе­вий) ро­змір при­бу­тку надр о ко­ри­сту­ва­чів( до об­ся­гу ви­до­бу­тої( та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) з афікс о в а ний про­мі­жок ча­су (на­при­клад, квар­тал, рік та ін.) (грн./т). (До ві­до­ма. У роз­ра хун­ках для по­рів­ня­н­ня по­ка­зни­ки Пп і Сгалпп бе­ру­ться за один і той са­мий про між­ок ча­су. Це має бу­ти фі­ксо­ва­ний ча­со­вий ін­тер­вал: якщо за квар­тал, то за квар та л, і т. д. Се­ре­дньо га­лу­зе­вим мо­же бу­ти при­бу­ток і по на ф то до­був­ній, і по за­лі­зо­до­був­ній або по ін­шій під­га­лу­зі гір­ни­чої про­ми­сло­во­сті (згі­дно з КВЕД, “До­був­на про­ми­сло­вість і роз­ро­бле­н­ня кар’єрів”).

Від­по­від­но до фор­му­ли (3), рен­тні пла­те­жі за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин ви­ни­ка­ють і ма­ють ви­лу­ча­ти­ся (на ко­ристь дер жа­ви) ли­ше за умо­ви, ко­ли пи­то­мий при­бу­ток (до об­ся­гу ви­до­бу­тої (та ре­а­лі­зо ва­ної) про­ду­кції) (пи­то­ма гір­ни­ча рен­та) є біль­шою від пи­то­мо­го се­ре­дньо­га­лу зе­во­го при­бу­тку надр о ко­ри­сту­ва­чів( до об­ся­гу ви­до­бу­тої( та ре­а­лі­зо­ва­ної) про­ду­кції) (Пп > Сгалпп), тоб­то ко­ли у гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства, яке по вин­не спла­чу­ва­ти рен­тний пла­тіж, є над­при­бу­ток, який ви­ни­кає за ра­ху­нок кра щих гір­ни­чо гео­ло­гі­чних умов ви­до­бу­ва­н­ня. Над­при­бу­ток (на­дли­шок) ви­ни­кає не зав­жди, за­ле­жить від кра­щих гір­ни­чо гео­ло­гі­чних і гір­ни­чо­те­хні­чних умов ви­до­бу­ва­н­ня, то­му рен­та і на­зи­ва­є­ться “ме­ре­хтли­вою”. Ко­ли ро­до­ви­ще ви­сна жу­є­ться або пе­ре­бу­ває на ме­жі ви­сна­же­н­ня, над­при­бу­ток не ви­ни­кає).

Гір­ни­чо­до­був­на про­ми­сло­вість ха­ра­кте­ри­зу­є­ться рі­зни­ми еко­но­мі­чни­ми по ка­зни­ка­ми: со­бі­вар­ті­стю ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин і при­бу­тко­ві­стю (со­бі­вар ті­стю ви­зна­ча­є­ться при­бу­ток), оскіль­ки у ко­жно­го під­при­єм­ства рі­зні умо­ви ви до­бу­ва­н­ня (і в то­му чи­слі гір­ни­чо гео­ло­гі­чні та гір­ни­чо­те­хні­чні). Над­при­бу­ток (на­дли­шок) ви­ни­кає у ви­пад­ку, ко­ли у гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства більшість па­ра­ме­трів є одна­ко­ви­ми, а та­кож при­бли­зно одна­ко­вий вміст ко­ри­сно­го ком­по нен­та в ру­ді, але кра­щі гір­ни­чо гео­ло­гі­чні та гір­ни­чо­те­хні­чні умо­ви. На­при­клад, у кар’єрі ПРАТ “Пів­ден­ний ГЗК” гли­би­ною 410 м (2016 р.) (у 2011 р. – 389 м) вміст за­галь­но­го за­лі­за (Feзаг) у ру­ді ста­но­вить 34,8%, а в кар’єрі № 2 біс ПАТ “Ар­се­лор Міт­тал Кри­вий Ріг” гли­би­ною 225 м * – від­по­від­но, 33,6 (34,4)%. Іна­кше ка­жу­чи, вміст за­лі­за є май­же одна­ко­вим, а гли­би­на кар’єрів – рі­зною. У дру­го­му ви­пад­ку со­бі­вар­тість ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди є мен­шою, ніж у пер­шо­му, а при­бу­ток – біль­шим. Ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди ша­хтним спосо­бом з гли­би­ни 1340 м (ав­тор осо­би­сто спо­сте­рі­га­ла про­цес ви­до­бу­ван­ні за­лі­зної ру­ди у ша­хті “Юві­лей­на” ПРАТ “Су­ха Бал­ка”) є ще більш ви­тра­тним.

Що­до па­ра­ме­трів кар’єрів з ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди рі­зні дже­ре­ла на­во­дять рі­зні да­ні.

Вар­тість же, за якою то­вар­ну мі­не­раль­ну про­ду­кцію ре­а­лі­зу­ють на сві­то­во­му ринку, є одна­ко­вою. От­же, при ви­до­бу­ван­ні ко­ри­сних ко­па­лин, які ма­ють схо­жі фі­зи­ко те­хні­чні ха­ра­кте­ри­сти­ки, з рі­зних го­ри­зон­тів до­ціль­но ди­фе­рен­ці­ю­ва­ти пла­те­жі, оскіль­ки біль­ший при­бу­ток (і над­при­бу­ток) ви­ни­кає за ра­ху­нок кра­щих гір­ни­чо гео­ло­гі­чних умов ви­до­бу­ва­н­ня. При ди­фе­рен­ці­а­ції пла­те­жів на­дро­ко­ри сту­ва­чі не бо­я­ти­му­ться і бра­ти­муть та­кож ді­лян­ки з гір­ши­ми умо­ва­ми ви­до­бу­ван ня, адже сьо­го­дні во­ни на­ма­га­ю­ться взя­ти з кра­щи­ми і при цьо­му не­ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­сто­ву­ють ре­сур­си надр (на­при­клад, у ша­хті “Юві­лей­на” ПРАТ “Су­ха Бал ка” ви­до­бу­ва­ють ли­ше за­лі­зну ру­ду з ви­со­ким вмі­стом за­лі­за, а гір­ші ре­сур­си, які теж мо­жна ви­до­бу­ва­ти, втра­ча­ю­ться на­зав­жди).

Що­до ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди, то у п. 252.22 ст. 252 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни ви­зна­че­но ли­ше, що ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди під­зем­ним ша­хтним спо со­бом з гли­би­ни понад 300 м для збагачення із вмі­стом ма­гне­ти­то­во­го за­лі­за, мен шим від 35%, – 0,25 (ве­ли­чи­на ко­е­фі­ці­єн­та). На­ми про­по­ну­є­ться п. 252.20 “Став ки рен­тної пла­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин” ст. 252 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни роз­ши­ри­ти, до­дав­ши на ета­пі 1 хо­ча б ди­фе рен­ці­а­цію ста­вок за­ле­жно від ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин під­зем­ним або від­кри­тим спосо­ба­ми.

Роз­ши­ре­на де­та­лі­зо­ва­на кла­си­фі­ка­ція рен­то­утво­рю­ю­чо­го мі­не­раль­но си­ро вин­но­го ка­пі­та­лу за на­у­ко­во об­грун­то­ва­ним кри­те­рі­єм дже­ре­ла йо­го фор­му­ва­н­ня (на­ко­пи­че­н­ня) з вклю­че­н­ням основ­них кри­те­рі­їв ди­фе­рен­ці­а­ції пла­те­жів за ко ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, впо­ряд­ко­ва­них за іє­рар хі­єю, роз­ро­бле­на ав­то­ром під ке­рів­ни­цтвом Ю. Ра­зов­сько­го і В. Ма­тю­хи [3, с. 63– 68], слу­гує на­у­ко­вою осно­вою для ди­фе­рен­ці­а­ції від­по­від­них пла­те­жів (на від­мі­ну від чин­ної си­сте­ми згі­дно із ст. 252 “Рен­тна пла­та за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин” По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни). При цьо­му гір­ни чо гео­ло­гі­чні та ін­ші умо­ви ви­до­бу­ва­н­ня мо­жуть вра­хо­ву­ва­тись опо­се­ред­ко­ва­но через вар­ті­сні по­ка­зни­ки. Гір­ни­чу рен­ту фор­мує гір­ни­чий ка­пі­тал, але при ви­зна чен­ні поняття “гір­ни­чий ка­пі­тал” не­до­ціль­но по­єд­ну­ва­ти об’єкти дер­жав­ної (на при­клад, за­па­си ко­ри­сних ко­па­лин то­що) та при­ва­тної (на­при­клад, бу­риль­ні уста нов­ки) вла­сно­сті, як це ро­блять де­я­кі не­ква­лі­фі­ко­ва­ні вче­ні.

Кін­це­вим ета­пом є ви­зна­че­н­ня вла­сне рен­тної пла­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин (у гро­шо­во­му ви­ра­жен­ні) – рі­чно­го об­ся гу рен­тно­го пла­те­жу, що під­ля­гає пе­ре­ра­ху­ван­ню (спла­ті) до бю­дже­тів усіх рів­нів. Що­рі­чний (або що­квар­таль­ний та ін.) об­сяг рен­тної пла­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня над ра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, що під­ля­гає пе­ре­ра­ху­ван­ню до бю­дже­тів, ви­зна­ча­є­ться як об­сяг ви­до­бу­тої та ре­а­лі­зо­ва­ної то­вар­ної про­ду­кції гір­ни­чо­до­був но­го ви­ро­бни­цтва, пе­ре­мно­же­ний на рен­тний пла­тіж (фор­му­ла 4):

РП = ПР . Q в, (4) де РП – су­мар­ний об­сяг рен­тної пла­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин (у гро­шо­во­му ви­ра­жен­ні) за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (грн.); ПР – рен­тний пла­тіж за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па лин за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (грн./т); Qв – об­сяг ви­до­бу­тої та ре­а­лі­зо­ва­ної то­вар­ної мі­не­раль­но си­ро­вин­ної про­ду­кції за фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (т).

Для по­рів­няль­но­го ана­лі­зу ча­со­вий лаг має бу­ти одна­ко­вим, а то­му су­мар­ний ро­змір РП бе­ре­ться, як і ПР і Qв, за один і той са­мий фі­ксо­ва­ний про­мі­жок ча­су (якщо за рік, то за рік, якщо за квар­тал, то за квар­тал), оскіль­ки до­ціль­но вра­хо­ву

ва­ти кон’юн­кту­ру ринку, вар­тість еле­ктро­енер­гії та ін., що впли­ває на змі­ну со бі­вар­то­сті [7, с. 53–58].

У ви­пад­ку екс­порт­них по­ста­вок то­вар­ної про­ду­кції, ко­ли гір­ни­чо­до­був­не під­при­єм­ство мо­же про­да­ва­ти мі­не­раль­ну си­ро­ви­ну за ва­лю­ту, на мо­мент зов­ні шньо­еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті ці­на про­да­жу за кор­дон мо­же від­рі­зня­ти­ся від вну­трі шньої ці­ни, то­му у п. 252.8 ст. 252 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни пе­ред­ба­че­но: “Су­ма до­хо­ду, отри­ма­на від ре­а­лі­за­ції об­ся­гу (кіль­ко­сті) від­по­від­но­го ви­ду то­вар­ної про ду­кції гір­ни­чо­го під­при­єм­ства – ви­до­бу­тої ко­ри­сної ко­па­ли­ни (мі­не­раль­ної си­ро ви­ни) в іно­зем­ній ва­лю­ті, обра­хо­ву­є­ться в на­ціо­наль­ній ва­лю­ті за офі­цій­ним кур сом грив­ні до іно­зем­них ва­лют, вста­нов­ле­ним На­ціо­наль­ним бан­ком Укра­ї­ни на да­ту ре­а­лі­за­ції та­ких ко­ри­сних ко­па­лин”.

За ча­сів, ко­ли ба­зо­ві нор­ма­ти­ви пла­ти бу­ли фі­ксо­ва­ним пла­те­жем і ви­ра­же­ні у грив­нях за 1 м3 (1 т, 1 кг, 1 г), у ра­зі ін­фля­цій­них про­це­сів пла­тіж за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин за рік (за пів­річ­чя або за квар­тал) не­об­хі­дно бу­ло ін­де­ксу­ва­ти на ін­декс цін ви­ро­бни­ків про­ми­сло­вої про­ду­кції в по­пе­ре­дньо­му році. Але в за­про­по­но­ва­ній ав­то­ром ме­то­ди­ці ін­де­кса­цію здій­сню ва­ти не по­трі­бно, оскіль­ки в ці­ну вже за­кла­да­є­ться кон’юн­кту­ра ринку (кон’юнк ту­ра і ці­на ре­а­лі­за­ції змі­ню­ю­ться).

Якщо брати до ува­ги за­ру­бі­жний до­свід, то до­ціль­но ро­би­ти це з обе­ре­жніс тю, оскіль­ки з ним у ві­тчи­зня­ної пра­кти­ки існу­ють дуже сер­йо­зні від­мін­но­сті. На­при­клад, се­ре­дній про­цент за­лі­за в укра­їн­ській ру­ді ста­но­вить близь­ко 30% при се­ре­дньо­сві­то­во­му рів­ні 48–50%. У ря­ді про­від­них кра­їн – кон­ку­рен­тів Укра­ї­ни на зов­ні­шніх рин­ках вміст ме­та­ле­во­го еле­мен­та є на по­ря­док ви­щим – 55–65%. Це при­зво­дить до збіль­ше­н­ня ви­трат на збагачення си­рої ру­ди на ві­тчи­зня­них ГЗК, вна­слі­док чо­го зро­стає со­бі­вар­тість кон­цен­тра­ту і об­ко­ти­шів. Про­те ви­со­кі ці­ни на за­лі­зо­ру­дну си­ро­ви­ну ство­рю­ють до­ста­тній за­пас мі­цно­сті та до­зво­ля­ють біль­шо­сті ГЗК пра­цю­ва­ти з при­бу­тком. Різ­ке зро­ста­н­ня сві­то­вих цін на за­лі­зо­руд ну си­ро­ви­ну в 2010 р. сти­му­лю­ва­ло ГЗК на­ро­щу­ва­ти екс­порт­ні по­став­ки. На сьо го­дні вар­тість за­лі­зо­ру­дної си­ро­ви­ни на зов­ні­шніх рин­ках є на 20–30% ви­щою, ніж у ме­жах Укра­ї­ни, що ро­бить екс­порт при­ва­бли­ві­шим. На на­шу дум­ку, кар­ди наль­но змі­ни­ти си­ту­а­цію з які­стю укра­їн­ської за­лі­зо­ру­дної си­ро­ви­ни у най­ближ­чі 2–3 ро­ки не вда­сться, оскіль­ки основ­ні про­е­кти ві­тчи­зня­них ГЗК спря­мо­ва­но на роз­ши­ре­н­ня ви­ро­бни­цтва, а не на під­ви­ще­н­ня яко­сті *.

Ав­тор звер­та­ла­ся до ди­ре­кції всіх за­лі­зо та мар­ган­це­до­був­них під­при­ємств Укра­ї­ни із за­пи­та­ми з при­во­ду на­да­н­ня ін­фор­ма­ції про рен­та­бель­ність опе­ра­цій ної ді­яль­но­сті ком­па­ній. Але від­по­від­ей отри­ма­но не бу­ло, на­ді­йшов ли­ше один лист, в яко­му за­зна­че­но, що це ко­мер­цій­на та­єм­ни­ця під­при­єм­ства. Тим ча­сом на сай­тах гір­ни­чо­до­був­них під­при­ємств на­да­є­ться ін­фор­ма­ція про рен­та­бель­ність за по­ка­зни­ком EBITDA. Ав­тор звер­ну­ла­ся з від­по­від­ним про­ха­н­ням до Дер­жав­ної слу­жби ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни і теж отри­ма­ла від­по­відь про те, що да­ні по ко­жно­му гір­ни­чо­до­був­но­му під­при­єм­ству во­ни на­да­ти не мо­жуть.

Згі­дно з Ме­то­до­ло­гі­чни­ми по­ло­же­н­ня­ми про ви­ко­ри­ста­н­ня фі­нан­со­вої зві­тно­сті під­при­ємств для ці­лей ста­ти­сти­ки під­при­ємств, за­твер­дже­ни­ми на­ка зом Держ­ста­ту Укра­ї­ни від 31 гру­дня 2014 р. № 417, рі­вень рен­та­бель­но­сті опе­ра

Же­ле­зо­ру­дная отрасль: “На пи­ке” (Обзор по­дго­тов­лен от­де­лом ин­ве­сти­ци­он­но­го кон сал­тин­га ИК “Аль­та­на Ка­пи­тал”) [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https:// www.google.com.ua/search?q=altana kapital zhelezorudnaya otrasl na pike&ie=utf 8&oe=utf 8&GWS_RD=CR&EI=X7ZCWK6IOIPE6QS7_6ZYAQ [2011].

цій­ної ді­яль­но­сті під­при­ємств роз­ра­хо­ву­є­ться як від­но­ше­н­ня фі­нан­со­во­го ре­зуль та­ту від неї до її ви­трат, а рі­вень рен­та­бель­но­сті усі­єї ді­яль­но­сті під­при­ємств – як від­но­ше­н­ня чи­сто­го при­бу­тку (зби­тку) до всіх її ви­трат (до­да­ток 1, пп. 5 і 6) (до ціль­но пе­ре­мно­жи­ти на 100%).

Рів­ні рен­та­бель­но­сті (зби­тко­во­сті) під­при­ємств з ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зних руд в Укра­ї­ні за 2010–2015 рр. на­ве­де­но в та­бли­ці.

Рі­вень рен­та­бель­но­сті (зби­тко­во­сті) під­при­ємств з ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зних руд в Укра­ї­ні за 2010–2015 рр. (код за КВЕД 2010 – 07.1) *

(%)

В огля­ді, під­го­тов­ле­но­му від­ді­лом ін­ве­сти­цій­но­го кон­сал­тин­гу “Аль­та­на Ка­пі тал”, на­ве­де­но 2 по­ка­зни­ки рен­та­бель­но­сті. Так, за да­ни­ми ці­єї ком­па­нії, у 2010 р. істо­тно по­лі­пши­ли­ся фі­нан­со­ві ре­зуль­та­ти під­при­ємств за­лі­зо­до­був­ної га­лу­зі: се ре­дня рен­та­бель­ність за по­ка­зни­ком чи­сто­го при­бу­тку ста­но­ви­ла 28,4%, а за по­каз ни­ком EBІTDA – 48,9%. Се­ред українських ГЗК най­ви­щу рен­та­бель­ність по­ка­зу ють під­при­єм­ства “Ме­тін­ве­сту”. У І пів­річ­чі 2010 р. рен­та­бель­ність про­да­жів за чи стим при­бу­тком Ін­гу­ле­цько­го ГЗК ся­гну­ла 26,9%, Пів­ні­чно­го ГЗК – від­по­від­но, 32,8%, Цен­траль­но­го ГЗК – 31,7%. У 2010–2011 рр. очі­ку­ва­ло­ся під­ви­ще­н­ня се­ред ньо­га­лу­зе­вої рен­та­бель­но­сті до 25–30%. Це пов’яза­но з тим, що ви­со­кий по­пит на за­лі­зо­ру­дну си­ро­ви­ну з бо­ку Ки­таю спро­во­ку­вав де­фі­цит по­ста­вок ці­єї про­ду­кції на сві­то­во­му ринку, а зру­чна кон’юн­кту­ра на ринку спри­я­ла актив­но­му на­ро­щу­ван­ню її ви­ро­бни­цтва укра­їн­ськи­ми ГЗК, які під­ви­щи­ли об­ся­ги екс­пор­ту, на­сам­пе­ред, до Ки­таю *.

За да­ни­ми “Укр­руд­про­му” ** і Concorde Capital, у 2013 р. рен­та­бель­ність гір­ни­чо­ру­дних під­при­ємств Укра­ї­ни за по­ка­зни­ком EBITDA ста­но­ви­ла *** (в цьо­му за­галь­но­до­сту­пно­му дже­ре­лі ін­фор­ма­ції зі­бра­но да­ні про рен­та­бель­ність усіх ві­тчи­зня­них ГЗК за один рік, але за по­ка­зни­ком EBITDA, а не так, як ре­ко мен­дує роз­ра­хо­ву­ва­ти Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни): 1) Ін­гу­ле­цько­го ГЗК – 63%; 2) Пів­ні­чно­го ГЗК – 57%; 3) Пів­ден­но­го ГЗК – 53%; 4) За­по­різь­ко­го за­лі­зо­ру­дно­го ком­бі­на­ту – 50%; 5) Цен­траль­но­го ГЗК – 47%; 6) Кри­во­різь­ко­го

Там же.

“Укр­руд­пром” – ін­фор­ма­цій­но ана­лі­ти­чний пор­тал, який ви­сві­тлює по­дії гір­ни­чо ме та­лур­гій­но­го ком­пле­ксу та ді­яль­ність фі­нан­со­во про­ми­сло­вих груп, чий бі­знес пов’яза­ний з най­біль­шою га­луз­зю про­ми­сло­во­сті.

*** Рен­та­бель­ность до­бычи же­ле­зной ру­ды в Украи­не па­да­ет [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре жим до­сту­пу : http://www.ukrrudprom.ua/news/rentabelnost_ee_dobichi_v_ukraine_uge_priblizilas_ k_nulyu.html?print [9 сен­тя­бря 2014 г.].

за­лі­зо­ру­дно­го ком­бі­на­ту – 46%; 7) Ferrexpo (Пол­тав­ський ГЗК) – 32%; 8) ГЗК “Су­ха Бал­ка” – 21%.

На­яв­ність зна­чних рен­тних до­хо­дів у гір­ни­чо­до­був­ній про­ми­сло­во­сті під­твер­джу­є­ться істо­тною рі­зни­цею між рен­та­бель­ні­стю цьо­го ви­ду ді­яль­но­сті та се­ре­днім рів­нем рен­та­бель­но­сті ді­яль­но­сті про­ми­сло­вих під­при­ємств. На цей час Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни на­дає ли­ше та­кі да­ні: у 2015 р. рі­вень рен­та­бель­но­сті опе­ра­цій­ної ді­яль­но­сті про­ми­сло­вих під­при­ємств (ве­ли­ких і се­ре­дніх під­при­ємств за сі­чень – ве­ре­сень) ста­но­вив 3,4% *, у 2014 р. – 1,6% (2,3%) і у 2013 р. – 3%; рі­вень рен­та­бель­но­сті опе­ра­цій­ної ді­яль­но­сті під­при­ємств до­був­ної про­ми­сло­во­сті та роз­ро­бле­н­ня кар’єрів ся­гав, від­по­від­но, 14,8%, 21,4% і 12,5%.

Мі­не­раль­но-си­ро­вин­ні ре­сур­си є рен­то­утво­рю­ю­чи­ми. Рен­тні пла­те­жі по­вин­ні вра­хо­ву­ва­ти ці­ну й ви­тра­ти. На­при­клад, при ви­до­бу­ван­ні за­лі­зної ру­ди з рі­зних го­ри­зон­тів ви­тра­ти є рі­зни­ми, що по­зна­ча­є­ться на її со­бі­вар­то­сті. Щоб на­дро­ко­ри­сту­ва­чі бра­ли лі­цен­зії на ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин і в гір­ших гір­ни­чо­гео­ло­гі­чних умо­вах, не­об­хі­дно ди­фе­рен­ці­ю­ва­ти рен­тні пла­те­жі для ви­рів­ню­ва­н­ня по­ка­зни­ків рен­та­бель­но­сті до­був­них під­при­ємств. На сьо­го­дні во­ни стя­гу­ю­ться тіль­ки для на­пов­не­н­ня бю­дже­ту. Одним з інструментів ди­фе­рен­ці­а­ції рен­тних пла­те­жів є кла­си­фі­ка­ція мі­не­раль­но-си­ро­вин­но­го ка­пі­та­лу.

Оскіль­ки на цей час пра­кти­чно не­мо­жли­во отримати да­ні про до­хо­ди гір­ни­чо­до­був­них під­при­ємств, а при­бу­ток (су­му, на яку до­хо­ди пе­ре­ви­щу­ють пов’яза­ні з ни­ми ви­тра­ти) мо­жна ще ви­зна­чи­ти через рен­та­бель­ність (від­но­ше­н­ня чи­сто­го при­бу­тку від ре­а­лі­за­ції до со­бі­вар­то­сті про­ду­кції), то мо­жли­вим є, на­при­клад, по­рів­ня­н­ня між рен­та­бель­ні­стю під­при­єм­ства та се­ре­дньо­га­лу­зе­вою рен­та­бель­ні­стю. Але це бу­де ли­ше при­бли­зний по­ка­зник, оскіль­ки для роз­ра­хун­ків до­ціль­но зна­ти ро­змір над­при­бу­тку. Так, за ав­тор­ськи­ми роз­ра­хун­ка­ми, у 2013 р. се­ре­дня рен­та­бель­ність під­при­ємств з ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди від­кри­тим (кар’єр­ним) спосо­бом (ПРАТ “Ін­гу­ле­цький ГЗК”, ПРАТ “Пів­ні­чний ГЗК”, ПРАТ “Пів­ден­ний ГЗК” і ПРАТ “Пол­тав­ський ГЗК”) за по­ка­зни­ком EBITDA ста­но­ви­ла 51,25%, тоб­то до­рів­ню­ва­ла се­ре­дньо­га­лу­зе­вій рен­та­бель­но­сті (по за­лі­зо­ру­дній під­га­лу­зі). От­же, у 2013 р. ПРАТ “Ін­гу­ле­цький ГЗК”, ПРАТ “Пів­ні­чний ГЗК” і ПРАТ “Пів­ден­ний ГЗК” по­вин­ні бу­ли від­да­ва­ти дер­жа­ві над­при­бу­ток – гір­ни­чу рен­ту, оскіль­ки їх рен­та­бель­ність пе­ре­ви­щу­ва­ла се­ре­дню рен­та­бель­ність за­лі­зо­ру­дних під­при­ємств у цьо­му се­гмен­ті. Для та­ких роз­ра­хун­ків ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся да­ні ли­ше ГЗК, які ви­до­бу­ва­ють за­лі­зну ру­ду від­кри­тим спосо­бом, оскіль­ки бу­де не­спра­ве­дли­вим по­рів­ню­ва­ти рен­та­бель­ність її ви­до­бу­ва­н­ня кар’єр­ним і ша­хтним спосо­ба­ми.

У 2013 р. се­ре­дня рен­та­бель­ність під­при­ємств з ви­до­бу­ва­н­ня за­лі­зної ру­ди під­зем­ним (ша­хтним) спосо­бом (ПРАТ “За­по­різь­кий за­лі­зо­ру­дний ком­бі­нат” (ви­до­бу­ває ба­га­ті за­лі­зні ру­ди, що не по­тре­бу­ють збагачення, із се­ре­днім вмі­стом за­лі­за 55,7–62,8%), ПАТ “Кри­во­різь­кий за­лі­зо­ру­дний ком­бі­нат” і ПРАТ “ЄВРАЗ Су­ха Бал­ка”) за по­ка­зни­ком EBІTDA ста­но­ви­ла 39%.

От­же, у 2013 р. ПРАТ “За­по­різь­кий за­лі­зо­ру­дний ком­бі­нат” і ПАТ “Кри­во­різь­кий за­лі­зо­ру­дний ком­бі­нат” по­вин­ні бу­ли від­да­ва­ти дер­жа­ві над­при­бу­ток – гір­ни­чу рен­ту, оскіль­ки їх рен­та­бель­ність пе­ре­ви­щу­ва­ла се­ре­дню рен­та­бель­ність за­лі­зо­ру­дних під­при­ємств у да­но­му се­кто­рі.

Без ура­ху­ва­н­ня ре­зуль­та­тів ді­яль­но­сті бан­ків і бю­дже­тних уста­нов тим­ча­со­во оку­по­ва­ної те­ри­то­рії АР Крим, Се­ва­сто­по­ля та ча­сти­ни зо­ни про­ве­де­н­ня АТО.

них ко­па­лин ви­чер­пу­ю­ться, со­бі­вар­тість їх ви­до­бу­ва­н­ня під­ви­щу­є­ться, при­бу­ток змен­шу­є­ться, то­ді й на­дро­ко­ри­сту­ва­чі по­вин­ні спла­чу­ва­ти мен­ші по­да­тки); 2) роз­роб­ка ме­то­до­ло­гі­чно­го під­хо­ду до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тних пла­те­жів за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, який би брав до ува­ги гір­ни­чо-гео­ло­гі­чні та ін­ші умо­ви їх ви­до­бу­ва­н­ня; 3) роз­роб­ка ме­то­до­ло­гі­чних під­хо­дів до спра­ве­дли­во­го роз­по­ді­лу гір­ни­чої рен­ти та ін.

За­про­по­но­ва­на ав­то­ром ме­то­ди­ка як ін­стру­мент ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тних пла­те­жів і як основ­на скла­до­ва еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму ви­лу­че­н­ня гір­ни­чої рен­ти мо­же бу­ти прийня­тною, оскіль­ки во­на вра­хо­вує при­бу­ток гір­ни­чо­до­був­но­го під­при­єм­ства (який, у свою чер­гу, вра­хо­вує кон’юн­кту­ру ринку і ви­тра­ти), а та­кож гір­ни­чо-гео­ло­гі­чні та ін­ші умо­ви ви­до­бу­ва­н­ня (у ко­го во­ни кра­щі, у то­го при­бу­ток бу­де біль­шим, і нав­па­ки), що є но­ви­зною до­слі­дже­н­ня. За­про­по­но­ва­ний ав­то­ром ме­то­ди­чний під­хід до ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тних пла­те­жів за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми для ви­до­бу­ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин до­зво­лить еко­но­мі­чно об­грун­ту­ва­ти ро­змір рен­тних пла­те­жів і за­без­пе­чи­ти їх ди­фе­рен­ці­а­цію завдяки жорс­ткій прив’яз­ці до ко­жно­го кон­кре­тно­го ро­до­ви­ща мі­не­раль­ної си­ро­ви­ни. Са­ме ди­фе­рен­ці­а­ція пла­те­жів до­зво­лить на­дро­ко­ри­сту­ва­чам вно­си­ти еко­но­мі­чно об­грун­то­ва­ну су­му рен­тної пла­ти. За­сто­су­ва­н­ня ці­єї ме­то­до­ло­гії дасть мо­жли­вість збе­рег­ти фун­кцію рен­ти як еко­но­мі­чно­го ін­стру­мен­ту ре­гу­лю­ва­н­ня гір­ни­чих від­но­син у сфе­рі на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня і за­до­воль­ня­ти­ме інтереси бі­зне­су, дер­жа­ви та укра­їн­сько­го на­ро­ду, оскіль­ки спри­я­ти­ме фор­му­ван­ню інституту гро­ма­дян­ської вла­сно­сті на мі­не­раль­но-си­ро­вин­ні ре­сур­си і фонду гро­ма­дян­ських ди­ві­ден­дів.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ма­тю­ха В.В. Пла­та за ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми як основ­ний еле­мент еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму управ­лі­н­ня ві­тчи­зня­ним фон­дом надр // Ме­ха­нізм ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки. – 2013. – № 1. – С. 54–60. 2. Ра­зов­ский Ю.В. Гор­ная рен­та. – М. : Эко­но­ми­ка, 2000. – 221 с. 3. Ра­зов­ський Ю.В., Сухіна О.М., Го­рен­ко­ва К.Ю. Кла­си­фі­ка­ція мі­не­раль­но-си­ро­вин­но­го та еко­ло­гі­чно­го ка­пі­та­лу // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 10. – С. 56–78.

4. Ма­тю­ха В.В. Гір­ни­ча рен­та та ме­то­ди­ка її оцін­ки // Акту­аль­ні про­бле­ми фор­му­ва­н­ня рен­тної по­лі­ти­ки в су­ча­сних умо­вах : ма­те­рі­а­ли між­нар. на­ук.-практ. конф., 17 трав­ня 2007 р. : у 3 ч. – Ч. 2. – К. : РВПС Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни, 2007. – С. 44–49.

5. Ма­тю­ха В.В., Мов­чан М.Т. Ме­то­ди­ка ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру рен­тної пла­ти за на­дро­ко­ри­сту­ва­н­ня у гір­ни­чо­ви­до­був­ній про­ми­сло­во­сті // Ме­ха­нізм ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки. – 2008. – Т. 1. – № 3. – С. 167–170.

6. Выгон Г., Руб­цов А., Клуб­ков С., Ежов С. На­ло­го­вая ре­фор­ма не­фтя­ной отра­сли: основ­ные ра­звил­ки. – ВЫГОН Кон­сал­тинг. – 2015. – Июль. – 46 с. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://vygon.consulting/upload/iblock/6b7/ vygon_consulting_upstreamtaxreform.pdf.

7. Су­хи­на Е.Н. Ме­то­ди­ка опре­де­ле­ния ра­зме­ра рен­тных пла­те­жей за поль­зо­ва­ние не­дра­ми для до­бычи по­ле­зных иско­па­е­мых через удель­ную рен­ту / Про­бле­мы сов­ре­мен­ной эко­но­ми­ки : сб. ма­тер. III Ме­жду­нар. на­уч.-практ. конф. (Но­во­си­бирск, 17 мая 2011 г., Центр ра­зви­тия на­учно­го со­тру­дни­че­ства) : в 2 ч. – Ч. 1 ; [под ред. Ж.А. Мин­га­лёвой, С.С. Чер­но­ва]. – Но­во­си­бирск : Изд-во НГТУ, 2011. – С. 53–58.

8. Сухіна О.М., Ло­ба­сов О.П., Жи­шко М.І. Роз­ви­ток ме­то­до­ло­гі­чних під­хо­дів до еко­но­мі­чної оцін­ки мі­не­раль­но-си­ро­вин­них ре­сур­сів // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2013. – № 2. – С. 67–80.

References

1. Matiukha V.V. Plata za korystuvannya nadramy yak osnovnyi element ekonomichnoho mekhanizmu upravlinnya vitchyznyanym fondom nadr [Paying for the use by the bowels of the Earth as a basic element of economic mechanism of management by the home fund of bowels of the Earth]. Mekhanizm rehulyuvannya ekonomiky – Mechanism of economic regulation, 2013, No. 1, pp. 54–60 [in Ukrainian].

2. Razowskii YU.V. Gornaya Renta [Mining Rent]. Moscow, Ekonomika, 2000 [in Russian]. 3. Razows’kyi YU.V., Suhina O.M., Gorenkova K.YU. Klasyfikatsiya mineral’nosyrovynnoho ta ekolohichnoho kapitalu [Classification of the mineral raw-materials and ecological capitals]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 10, pp. 56–78 [in Ukrainian].

4. Matyukha V.V. Hirnycha renta ta metodyka ii otsinky [Mining rent and methods of its evaluation]. Proceedings from “Aktual’ni problemy formuvannya rentnoi polityky v suchasnykh umovakh” – mizhnar. nauk.-prakt. konf., 17 travnya 2007 r., u 3 ch. [“Actual problems of the formation of rent policy in modern conditions” – International scientific and practical conference, May 17, 2007, in 3 parts]. Kyiv, CSPF of Ukraine of the NAS of Ukraine, 2007, Part 2, pp. 44–49 [in Ukrainian].

5. Matyukha V.V., Movchan M.T. Metodyka vyznachennya rozmiru rentnoi platy za nadrokorystuvannya u hirnychovydobuvnii promyslovosti [Methodology for determining the amount of rent for subsoil use in the mining industry]. Mekhanizm rehulyuvannya ekonomiky – Mechanism of economic regulation, 2008, Vol. 1, No. 3, pp. 167–170 [in Ukrainian].

6. Vygon G., Rubtsov A., Klubkov S., Ezhov S. Nalogovaya reforma neftyanoi otrasli: osnovnye razvilki [Tax reform of the oil industry: major forks]. VYGON Consulting, July 2015, available at: http://vygon.consulting/upload/iblock/6b7/vygon_consulting_ upstreamtaxreform.pdf [in Russian].

7. Suhina E.N. Metodika opredeleniya razmera rentnykh platezhei za pol’zovanie nedrami dlya dobychi poleznykh iskopaemykh cherez udel’nuyu rentu [Methodology for determining the amount of rent payments for the use of subsoil for the extraction of minerals through specific rent]. Proceedings from “Problemy sovremennoi ekonomiki” – III Mezhdunar. nauch.-prakt. konf., Novosibirsk, 17 maya 2011 g., Tsentr razvitiya nauchnogo sotrudnichestva, v 2 ch. [“Problems of modern economy” – III International scientific and practical conference, Novosibirsk, May 17, 2011, Center for Development of Scientific Cooperation, in 2 parts]. Novosibirsk, NGTU PH, 2011, Part 1, pp. 53–58 [in Russian].

8. Suhina O.M., Lobasov O.P., Zhyshko M.I. Rozvytok metodolohichnykh pidkhodiv do ekonomichnoi otsinky mineral’no-syrovynnykh resursiv [A modification of the methodological approaches to the economic estimation of mineral raw resources]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2013, No. 2, pp. 67–80 [in Ukrainian].

Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 11 ве­ре­сня 2017 р. The article was received by the editorial staff on September 11, 2017.

MANDYBURA VIKTOR, KHYZHNYAK VLADYSLAVA “The main contradiction of consumer market relations and ways to overcome it” – In the context of European integration, Ukraine has committed itself to ensure a high level of consumer rights protection and to achieve consistency between consumer rights protection systems in Ukraine and the EU. First of all, this concerns the introduction of high standards of responsibility in the consumer sphere, which are currently valid in the EU, into domestic practice. Primarily, this concerns the improvement of the system of adequate economic responsibility of business for of consumer rights violation.

The main contradiction of consumer market is connected with the opposite of interests of its main subjects: business-producers (sellers), on the one hand, and the population, or end users of life’s goods – on the other. This contradiction is a system of relations that arise between interests of producers and sellers seeking to maximize personal profits and interests of the population, which seeks to meet personal needs for consumption of goods and services that are safe for health and life. Under certain conditions of disparity in implementation of private interests and inadequate economic responsibility of business for violating the consumer rights, this contradiction may become aggravated and turn into antagonistic one.

Today, legally fixed economic sanctions for cases of criminal violations of consumer rights are calculated by the normatively determined number of non-taxable minimum income of citizens. These sanctions from the point of view of their economic conformity with the losses incurred by end users, are completely unacceptable. Therefore, further use of the non-taxable minimum as a base value when determining the amount of economic sanctions for a criminal violation of consumer rights is inadmissible. At the same time, all other social and economic norms and standards, in particular, minimum wage, living wage, etc., cannot be used as a normative-base quantity (this is confirmed by domestic and world practice). Instead of the non-taxable minimum of citizens’ incomes, it is necessary to introduce a normative-base quantity, which in its essence is: (i) quantity of the scale-fixed value; (ii) determined on the basis of using the indicators of income base of the consolidated state budget and fixed in UAH terms; (iii) acting during the current fiscal year.

SUHINA OLENA “Methodological approach to determine amount of differential mining rent” – Residents of leading foreign countries with a developed mining industry are citizens-rentiers. The Association Agreement between Ukraine and the EU prompts the Government of Ukraine to reduce poverty. Therefore, it is necessary to optimize the withdrawal mechanism of mining rent and its fair distribution between the owner of the subsoil – the Ukrainian people – and subsoil users. The essence of the author’s original methodology for determining the amount of differential mining rent to establish rental payments for the use of subsoil for extraction of minerals, adequate to modern economic realities, is revealed. An economic mechanism for the fair distribution of mining rent is proposed.

The author has proved the presence of a significant unaccounted cash flow, which should become the basis for the revival of our state and transformation of each Ukrainian into a citizen-rentier. To do this, it is necessary to form a new system of mining rent withdrawal. The system should be based on taxation of surplus profits of subsoil users – the surplus, that is, the difference between profits received by subsoil user and average marginal profit over the branch of extractive industry.

To the further development of the theory of a rent, it has been worked out: (i) methodological approach to determine the amount of differential mining rent; (ii) algorithm and the author’s methodology for determining the amount of differentiated rent payments for the use of subsoil for extraction of minerals, taking into account mining, geological and other conditions for extraction of minerals; (iii) economic mechanism for mining rent withdrawal from subsoil users, which is the scientific novelty of this study. Then the rent will correspond to the essence of a rent, that is, will take into account mining, geological and other conditions for the extraction of minerals, market conditions, and to a certain extent the degree of risk. When mining conditions deteriorate, mineral resources are exhausted, their production costs increase, profits are reduced, then subsoil users must pay lower taxes. Calculations carried out within the framework of the proposed mechanism make it possible to determine which ironproducing enterprises in Ukraine have to pay mining rent. Implementation of the author’s methodology will preserve the function of the rent as an economic tool for regulating the mining relations in the field of subsoil use and will contribute to the “working status” of art. 13 of the Constitution of Ukraine, as well as to the formation of a civil property institute on mineral raw materials and a fund of civil dividends.

* Скла­де­но ав­то­ром за да­ни­ми ста­ти­сти­чно­го збір­ни­ка Дер­жав­ної слу­жби ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни “Ді­яль­ність суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня” за 2015 р. по­рів­ня­но з по­пе­ре­дні­ми ро­ка­ми (2.56. Рен­та­бель­ність ді­яль­но­сті під­при­ємств за ви­дом еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті “Про­ми­сло­вість”) (с. 253).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.