DREBOT OKSANA, GADZALO ANDRIY

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents -

– Institutional support of nature management: problems of terminology

О. І. Д Р Е Б О Т, про­фе­сор, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, член+ко­ре­спон­дент НААН Укра­ї­ни, зав­від­ді­лом ін­сти­ту­ціо­наль­но­го за­без­пе­че­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, А. Я. Г А Д З А Л О, кан­ди­дат еко­но­мі­чних на­ук, стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник ла­бо­ра­то­рії еко­ло­гі­чно­го ме­не­джмен­ту

Ін­сти­тут агро­еко­ло­гії і при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня НААН Укра­ї­ни, вул. Ме­тро­ло­гі­чна, 12, 03143, Ки­їв, Укра­ї­на

ІН­СТИ­ТУ­ЦІО­НАЛЬ­НЕ ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧЕ­Н­НЯ ПРИ­РО­ДО­КО­РИ­СТУ­ВА­Н­НЯ: ПРОБЛЕМИ ТЕР­МІ­НО­ЛО­ГІЇ

За ре­зуль­та­та­ми ана­лі­зу тер­мі­но­ло­гії з при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня у фа­хо­вих на­у­ко­вих ви$ да­н­нях по­рів­ня­но з ен­ци­кло­пе­ди­чни­ми ви­яв­ле­но роз­бі­жно­сті у фор­му­ван­ні те­за­рі­у­су, зокре­ма ін­сти­ту­цій­но­го та ін­сти­ту­ціо­наль­но­го за­без­пе­че­н­ня при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня. На$ зва­но озна­ки ево­лю­ції де­фі­ні­цій по­нять “ін­сти­тут” та “ін­сти­ту­ція”. З’ясо­ва­но гно­се­о­ло$ гі­чну і се­ман­ти­чну спо­рі­дне­ність вжи­ва­н­ня в на­у­ко­вій лі­те­ра­ту­рі тер­мі­нів, утво­ре­них від імен­ни­ка “ін­сти­тут”, за­ле­жно від їх фун­кціо­наль­но­го при­зна­че­н­ня. Клю­чо­ві сло­ва: ін­сти­тут; ін­сти­ту­ція; теорія ін­сти­ту­ціо­на­лі­зму; еко­ло­гі­чні ін­сти­ту­ти; при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня; нор­ми; пра­ви­ла; ор­га­ні­за­ції. Бібл. 31; рис. 1. UDC 332.2:331.839 O K S A N A D R E B O T, Professor, Doctor of Econ. Sci., Corresponding Member of the NAAS of Ukraine, Head of the Department of Institutional Support, A N D R I Y G A D Z A L O, Cand. of Econ. Sci., Senior Researcher of the Laboratory of Environmental Management

Institute of Agroecology and Nature Management of the NAAS of Ukraine 12, Metrologichna St., Kyiv, 03143, Ukraine

INSTITUTIONAL SUPPORT OF NATURE MANAGEMENT: PROBLEMS OF TERMINOLOGY

Based on the results of analysis of terminology on nature management in professional scientific journals, in comparison with encyclopedic ones, discrepancies were found in formation of the

thesaurus; particularly, institution’s and institutional support of nature management. Attributes of evolution of the definitions of “institute” and “institution” are named. Epistemological and semantic kinship of the use of terms derived from the noun “institute” in scientific literature, depending on their functionality, is clarified. Keywords: institute; institution; theory of institutionalism; environmental institutes; nature management; norms; rules; organization. References 31; Figure 1.

Пи­та­н­ням ра­ціо­наль­но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня при­свя­че­но ши­ро­кий спектр на­у­ко­вих до­слі­джень у еко­но­мі­чних, еко­ло­гі­чних і со­ці­аль­них сфе­рах. Зба­лан­со­ва­ний ро­зви­ток агро­сфе­ри є одним з най­ва­жли­ві­ших, до ньо­го пря­му! ють еко­ло­гі­чно сві­до­мі дер­жа­ви. Да­не яви­ще пов’яза­не із сти­хій­ни­ми де­гра­да! цій­ни­ми про­це­са­ми нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща, зна­чний вплив на яке спри­чи­ни­ли на­слід­ки ан­тро­по­ген­ної ді­яль­но­сті. Ре­а­кці­єю на це ста­ла Кон­фе­рен­ція ООН з пи­тань нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща і розвитку, про­ве­де­на в Ріо!де!жа­ней­ро (1992), де був прийня­тий По­ря­док ден­ний на ХХІ сто­лі­т­тя, який на сьо­го­дні яв­ляє со­бою узго­дже­ну про­гра­му зба­лан­со­ва­но­го вза­є­мозв’яз­ку еко­но­мі­чних, со­ці­аль­них та еко­ло­гі­чних скла­до­вих ста­ло­го розвитку. З огля­ду на це, проблеми ре­гу­лю­ва­н­ня та розвитку зба­лан­со­ва­но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ван! ня по­сі­да­ють чіль­не мі­сце у да­ній те­ма­ти­ці. Во­дно­час ана­ліз на­у­ко­вої лі­те­ра­ту! ри що­до ста­ло­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня та йо­го ін­сти­ту­ціо­наль­но­го за­без­пе­чен! ня, зокре­ма мо­но­гра­фій ві­тчи­зня­них уче­них!еко­но­мі­стів, по­ка­зав пев­ний кон­флікт у ро­зу­мін­ні по­нять і тер­мі­нів у да­них пи­та­н­нях. На­сам­пе­ред, це сто! су­є­ться де­фі­ні­цій по­нять “ін­сти­тут” та “ін­сти­ту­ція”, “ін­сти­ту­цій­ність” та “ін­сти­ту­ціо­наль­ність”, що не­о­дно­ра­зо­во під­кре­слю­ва­ло­ся вче­ни­ми!еко­но­міс! та­ми та со­ціо­ло­га­ми. Спро­би при­вер­ну­ти ува­гу до роз­ме­жу­ва­н­ня та­ких по­нять у рі­зних на­у­ко­вих дже­ре­лах не да­ли фа­кти­чно­го ре­зуль­та­ту, адже до­сі так і не сфор­мо­ва­но си­сте­му ви­зна­че­н­ня, кон­кре­ти­за­ції та чі­тко­го фор­му­лю­ва­н­ня спе! ци­фі­чних тер­мі­нів, а от­же – всі пра­ці да­но­го сми­сло­во­го ха­ра­кте­ру не мі­стять пра­кти­чно­го зна­че­н­ня.

У хо­ді до­слі­дже­н­ня бу­ло опра­цьо­ва­но офі­цій­ні на­у­ко­ві та до­від­ко­ві ви­да­н­ня: на­у­ко­ві стат­ті за до­слі­джу­ва­ною те­ма­ти­кою, мо­но­гра­фії, ав­то­ре­фе­ра­ти ди­сер­та­цій і ди­сер­та­цій­ні ро­бо­ти, під­ру­чни­ки, ен­ци­кло­пе­дії, слов­ни­ки – дво­мов­ні, ін­шо! мов­них слів, тер­мі­но­ло­гі­чні, ети­мо­ло­гі­чні, ен­ци­кло­пе­ди­чні, тлу­ма­чні, ака­де­мі­чні, слов­ни­ки!до­від­ни­ки.

Вив­че­н­ням про­бле­ма­ти­ки та осо­бли­во­стей ви­зна­че­н­ня по­нять “ін­сти­тут” та “ін­сти­ту­ція” за­йма­лись У. Га­міль­тон, Дж. Ком­монс, Т. Ве­блен, А. Во­ро­шан, О. Но­со­ва. Зокре­ма, Ж. Со­рон, Е. Фу­ру­бо­тн, Дж. Ход­сон звер­та­ють ува­гу на по! хо­дже­н­ня по­нять. О. Но­со­ва, М. Кар­ма­зі­на, Т. Ло­зин­ська, T. Гай­дай ро­блять ак! цент на осо­бли­во­стях пе­ре­кла­ду з ла­тин­ської, ан­глій­ської та ро­сій­ської мов. Про ва­жли­вість за­галь­но­го ро­зу­мі­н­ня по­нять у су­ча­сній на­у­ко­вій тер­мі­но­ло­гії пи­са­ли М. Сту­пень, М. Ле­ві­на, А. Во­ро­шан. Суть, роль, зна­че­н­ня ін­сти­ту­ціо­наль­но­го під­хо­ду до зба­лан­со­ва­но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, ін­сти­ту­ціо­наль­ні мо­де­лі та ме­ха­ні­зми ре­гу­лю­ва­н­ня до­слі­джу­ва­ли та­кі ві­тчи­зня­ні вче­ні, як М. Хве­сик, С. Ха! рі­чко­ва, В. Па­влов, В. За­рем­ба, С. До­ро­гун­цов, В. Го­лян, А. Ка­чин­ський та ін­ші. Про­те ко­жен ав­тор за­ли­ша­є­ться при сво­їй дум­ці, що на­дає на­сту­пним по­ко­лін! ням на­у­ков­ців віль­ний ви­бір зна­че­н­ня по­нять.

От­же, ме­та стат­ті – чі­тко роз­ді­ли­ти ін­сти­ту­цій­ну стру­кту­ру рі­зних форм при! ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, ви­зна­ча­ю­чи у та­кий спо­сіб рі­зно­рі­дні сфе­ри від­мін­но­стей у тлу­ма­чен­ні по­нять “ін­сти­тут”, “ін­сти­ту­ція”, “ін­сти­ту­цій­не се­ре­до­ви­ще”, “ін­сти! ту­ціо­на­лі­за­ція”, “ін­сти­ту­ці­а­лі­за­ція” та уто­чню­ю­чи їх су­тні­сну по­зи­цію зба­лан! со­ва­но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня.

Ка­те­го­рію “ін­сти­ту­ція” в еко­но­мі­чний на­у­ко­вий обо­рот за­про­ва­ди­ли піо­не! ри тра­ди­цій­но­го ін­сти­ту­ціо­на­лі­зму. Слід звер­ну­ти ува­гу на те, що і Т. Ве­блен [1], і У. Га­міль­тон [2], і Дж. Ком­монс [3] та ін­ші у сво­їх пра­цях вжи­ва­ли єди­ний еко! но­мі­чний тер­мін instituton. Ве­блен до­слі­джу­вав еко­но­мі­чні аспе­кти ін­сти­ту­цій (An economic study of Institutions), Ком­монс – ін­сти­ту­цій­ну еко­но­мі­ку (Institutional economics). Тер­мін іnstitutions став за­галь­но­ви­зна­ним се­ред їх чи­слен­них на­ступ! ни­ків і по­слі­дов­ни­ків. Мо­жна про­сте­жи­ти тен­ден­цію йо­го за­сто­су­ва­н­ня пред! став­ни­ка­ми всіх на­сту­пних те­чій ін­сти­ту­ціо­на­лі­зму – як тра­ди­цій­но­го, так і но! во­го.

М. Кар­ма­зі­на [4], Т. Ло­зин­ська [5], В. Го­лян [6], Т. Гай­дай [7] та ін­ші нау! ков­ці у сво­їх пра­цях звер­та­ють ува­гу на пост­ра­дян­ське роз­рі­зне­н­ня по­нять. Зо! кре­ма, йде­ться про осо­бли­вість пе­ре­кла­ду пер­шо­дже­рел: “Якщо на­зва кни­ги не­о­ін­сти­ту­ціо­на­лі­ста Д. Нор­та “Institutions, institutional change and economic performance” у пе­ре­кла­ді ро­сій­ською мо­вою зву­чить “Ин­сти­ту­ты, ин­сти­ту­цио! наль­ное изме­не­ние и фун­кци­о­ни­ро­ва­ние эко­но­ми­ки”, то укра­їн­ською – “Ін­сти­ту­ції, ін­сти­ту­цій­на змі­на та фун­кціо­ну­ва­н­ня еко­но­мі­ки” [4, с. 13]. У кон! текс­ті та­ко­го пе­ре­кла­ду Д. Норт у по­нят­ті “ін­сти­ту­ція” вба­чає за­ко­ни, пра­ви­ла, зви­чаї, нор­ми то­що [8, c. 11]. Ін­сти­ту­ції – це пра­ви­ла гри в су­спіль­стві або, точ! ні­ше, при­ду­ма­ні лю­дьми обме­же­н­ня, які спря­мо­ву­ють люд­ську вза­є­мо­дію в пев! не ру­сло. У ре­зуль­та­ті во­ни стру­кту­ру­ють сти­му­ли у про­це­сі люд­сько­го обмі­ну – по­лі­ти­чно­го, со­ці­аль­но­го чи еко­но­мі­чно­го. Ін­сти­ту­цій­на змі­на ви­зна­чає шлях, яким су­спіль­ство роз­ви­ва­є­ться в ча­сі, і то­му слу­гує клю­чем до ро­зу­мі­н­ня істо! ри­чної змі­ни. На­у­ко­вець оці­ню­вав від­по­від­не по­ня­т­тя та­ким чи­ном: “Ін­сти! ту­ції мо­жуть бу­ти будь!які, і ме­не ці­кав­лять як офі­цій­ні обме­же­н­ня – як!от пра! ви­ла, при­ду­ма­ні лю­дьми, – так і не офі­цій­ні обме­же­н­ня – як!от зви­чаї та ко! де­кси по­ве­дін­ки. Ін­сти­ту­ції мо­жна ство­ри­ти – як!от кон­сти­ту­цію США, або во­ни мо­жуть про­сто роз­ви­ва­ти­ся впро­довж ча­су, як!от за­галь­не пра­во” [8, c. 12]. Ін­ши­ми сло­ва­ми, Д. Норт вба­чає в ін­сти­ту­ці­ях будь!які обме­же­н­ня, ство! ре­ні лю­дьми, що спря­мо­ву­ють їх дії в пев­но­му ру­слі, роз­рі­зня­ю­чи по­ня­т­тя ін­сти! ту­ції та ор­га­ні­за­ції: “кон­це­пту­аль­но слід чі­тко від­рі­зня­ти пра­ви­ла від грав­ців” [8, c. 13]. Ав­тор на­го­ло­шує на від­окрем­лен­ні ана­лі­зу основ­них пра­вил від стра! те­гі­чних грав­ців (ор­га­ні­за­цій), що, на йо­го дум­ку, є не­об­хі­дною пе­ред­умо­вою по­бу­до­ви те­о­рій ін­сти­ту­цій. Ор­га­ні­за­ції охо­плю­ють по­лі­ти­чні ор­га­ни (по­лі­ти­чні пар­тії, Се­нат, мі­ську ра­ду, ре­гу­ля­тив­не агент­ство), еко­но­мі­чні (проф­спіл­ки, ро­дин­ні фер­ми, ко­опе­ра­ти­ви), су­спіль­ні (цер­кви, клу­би, спор­тив­ні ор­га­ні­за­ції) та осві­тні (шко­ли, уні­вер­си­те­ти, цен­три про­фе­сій­ної під­го­тов­ки). Во­ни скла! да­ю­ться з гру­пи ін­ди­ві­дів, пов’яза­них між со­бою спіль­ним пра­гне­н­ням до­сяг­ти пев­них ці­лей.

У сво­їй пра­ці Т. Ве­блен [1] під institutions ро­зу­міє ком­плекс зви­чних спо! со­бів ми­сле­н­ня що­до від­но­син між лю­ди­ною і су­спіль­ством, а та­кож за­галь! но­прийня­ту по­ве­дін­ку. Від­по­від­но до цьо­го ав­тор ствер­джує, що institutions – це ре­зуль­та­ти про­це­сів, що від­бу­ва­лись у ми­ну­ло­му, во­ни при­сто­со­ва­ні до об!

ста­вин ми­ну­ло­го і, та­ким чи­ном, не ціл­ком від­по­від­а­ють ви­мо­гам те­пе­рі­шньо! го ча­су.

У. Га­міль­тон тра­ктує institutions як “вер­баль­ний сим­вол для кра­що­го по­зна! че­н­ня ря­ду су­спіль­них зви­ча­їв. Він має на ува­зі пе­ре­ва­жаль­ний і стій­кий спо­сіб ми­сле­н­ня чи дії, який став зви­чним для гру­пи і пе­ре­тво­рив­ся для на­ро­ду на зви! чай. Пов­сяк­ден­ною мо­вою – це ін­ше сло­во для по­зна­че­н­ня “про­це­ду­ри”, “за! галь­ної зго­ди” або “до­мов­ле­но­сті” [2].

Дж. Хо­дж­сон вба­чає в по­нят­ті institutions “дов­го­ві­чні си­сте­ми пра­вил, що скла! ли­ся та уко­рі­ни­ли­ся, які фор­му­ють стру­кту­ру для со­ці­аль­них вза­є­мо­дій” [9].

А Е. Остром тлу­ма­чить institutions як “на­бір пра­вил для ви­зна­че­н­ня то­го, хто має при­йма­ти рі­ше­н­ня в пев­них сфе­рах, яких за­галь­них пра­вил слід до­три­му­ва! тись, і яких про­це­дур не­об­хі­дно на­слі­ду­ва­ти, яку ін­фор­ма­цію вар­то чи не вар­то про­ду­ку­ва­ти, які оста­то­чні на­слід­ки ма­ти­муть для ін­ди­ві­дів ті чи ін­ші їх дії” [10, р. 51].

Е. Фу­ру­бо­тн і Р. Рі­хтер [11] під ін­сти­ту­ці­я­ми ро­зу­мі­ють на­бір фор­маль­них і не­фор­маль­них пра­вил, а та­кож спо­ну­каль­них до їх до­три­ма­н­ня за­хо­дів. Схо­жої дум­ки і В. Ка­спер, який у сво­їй мо­но­гра­фії вка­зує, що “ін­сти­ту­ції – пра­ви­ла люд­ської вза­є­мо­дії, які по мо­жли­во­сті обме­жу­ють опор­ту­ні­сти­чну та без­ла­дну ін­ди­ві­ду­аль­ну по­ве­дін­ку, та­ким чи­ном ро­бля­чи її більш пе­ред­ба­чу­ва­ною і тим са­мим по­лег­шу­ю­чи по­діл пра­ці та ство­ре­н­ня ба­гат­ства” [12, р. 323].

Та­ко­го са­мо­го під­хо­ду до­три­му­є­ться і Т. Гай­дай, ви­зна­ча­ю­чи по­ня­т­тя “ін­сти! ту­ція” як “основ­ний об’єкт до­слі­джень, цен­траль­на ка­те­го­рія та ана­лі­ти­чний ін­стру­мент ін­сти­ту­цій­ної те­о­рії” [7, с. 53]. Са­ме ін­сти­ту­ція як ви­хі­дна ка­те­го­рія ін­сти­ту­цій­них до­слі­джень за­кла­ла по­ча­ток на­зві одно­ймен­но­го на­у­ко­во­го на­пря! му – ін­сти­ту­ціо­на­лі­зму.

М. Сту­пень і Б. Шум­лян­ський [13] за­зна­ча­ють, що ін­сти­ту­ції – це си­сте­ма норм і пра­вил, які охо­плю­ють фор­маль­ні та не­фор­маль­ні нор­ми, що ре­гла­мен­ту! ють від­но­си­ни між еко­но­мі­чни­ми суб’єкта­ми і пе­ред­ба­ча­ють на­яв­ність від­по­від! них ор­га­ні­за­цій­них стру­ктур з ме­тою до­ся­гне­н­ня пев­них ці­лей.

Во­дно­час О. Но­со­ва та­кі пра­ви­ла і нор­ми від­но­сить до ін­сти­ту­тів: “…За­леж! но від суб’єктної озна­ки ін­сти­ту­ти під­роз­ді­ля­є­мо на ін­сти­ту­ти дер­жа­ви, фірм (під­при­ємств), рі­зних форм під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, бан­ків, стра­хо­вих ком! па­ній і пен­сій­них фон­дів, бірж, ін­ве­сти­цій­них ком­па­ній” [14, с. 29]. Під ін­сти­ту! цій­ним по­ряд­ком во­на ро­зу­міє по­ве­дін­ку еко­но­мі­чно­го аген­та, ін­сти­ту­ту (уста! но­ви) згі­дно із стан­дар­тним зраз­ком, а та­кож фор­ми і спосо­би їх еко­но­мі­чної ко­ор­ди­на­ції. Вну­трі­шні ж і зов­ні­шні ін­сти­ту­ти ав­тор роз­гля­дає як фор­ми ді­яль! но­сті лю­дей. Так, вну­трі­шні ін­сти­ту­ти ви­зна­ча­ють су­ку­пність пра­вил і ме­ха­ні­змів, які ко­ор­ди­ну­ють фор­ми по­ве­дін­ки лю­дей у су­спіль­стві. До них на­ле­жать еко­но! мі­чна і по­лі­ти­чна куль­ту­ра, цін­но­сті, від­но­си­ни в су­спіль­стві, тра­ди­ції, фор­ми по­ве­дін­ки лю­дей у су­спіль­стві. За­ле­жно від суб’єктної озна­ки ав­тор під­роз­ді­ляє ін­сти­ту­ти на ін­сти­ту­ти дер­жа­ви, фір­ми то­що. Про­те нор­ми і пра­ви­ла, уста­но­ви та ор­га­ні­за­ції ста­нов­лять рі­зні об’єкти до­слі­джень.

У ба­га­тьох на­у­ко­вих пра­цях спо­сте­рі­га­є­ться не­фор­маль­на уні­фі­ка­ція по­нять “ін­сти­тут” та “ін­сти­ту­ція”. Зокре­ма, М. Ма­лік і О. Шпи­ку­ляк ви­зна­ча­ють ін­сти! тут як еко­но­мі­чне по­ня­т­тя, яке мо­жна ана­лі­зу­ва­ти ем­пі­ри­чно, а ін­сти­ту­цію роз! гля­да­ють як фі­ло­соф­сько!со­ціо­ло­гі­чну ка­те­го­рію, яка в окре­мих ви­пад­ках змі­ню­є­ться із змі­ною ін­сти­ту­тів та ін­сти­ту­ціо­наль­но­го се­ре­до­ви­ща [15].

Ряд на­у­ков­ців Ін­сти­ту­ту про­блем рин­ку і еко­ло­го еко­но­мі­чних до­слі­джень роз гля­да­ють не­до­ско­на­лість ін­сти­ту­цій­ної стру­кту­ри і си­сте­ми ін­сти­ту­тів, які існу ють для за­без­пе­че­н­ня еко­ло­гі­чних ви­мог в еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті, про що свід­чать не­ефе­ктив­на при­ро­до­охо­рон­на і ре­сур­со­збе­рі­га­ю­ча ді­яль­ність, не­ра­ціо­наль­не при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, що збіль­шує еко­ло­гі­чні ри­зи­ки і не­без­пе­ки для жит­тє­ді яль­но­сті су­спіль­ства та ви­кли­кає по­тре­бу в де­да­лі біль­ших мас­шта­бах оздо­ров ле­н­ня і від­тво­ре­н­ня нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща [29].

Кла­си­фі­ка­ція ін­сти­ту­цій­но­го се­ре­до­ви­ща Скла­де­но ав­то­ра­ми за [16; 27].

Так, М. Хве­сик при­ді­ляє ве­ли­ку ува­гу ін­сти­ту­ціо­наль­ним пе­ре­тво­ре­н­ням у при­ро­до­ко­ри­сту­ван­ні у зв’яз­ку із за­галь­но­пла­не­тар­ною про­бле­мою ви­чер­пно­сті жит­тє­во не­об­хі­дних при­ро­дних ре­сур­сів. Біль­ше то­го, пер­ма­нен­тне вдо­ско­на­лен ня ін­сти­ту­ціо­наль­но­го се­ре­до­ви­ща є осно­вою йо­го ада­пта­ції до змін ма­кро­еко но­мі­чної кон’юн­кту­ри та мо­бі­лі­за­ції зу­силь, спря­мо­ва­них на онов­ле­н­ня ма­те­рі аль­но те­хні­чної ба­зи і за­про­ва­дже­н­ня про­гре­сив­них ор­га­ні­за­цій­но пра­во­вих форм го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті [30].

На дум­ку Т. Ло­зин­ської [5], еко­ло­гі­чні ін­сти­ту­ції є від­дзер­ка­ле­н­ням еко­ло­гіч но­го ме­не­джмен­ту (скла­дної ди­на­мі­чної си­сте­ми по­гля­дів, цін­но­стей, про­це­сів, пра­вил, фор­маль­них і не­фор­маль­них ор­га­ні­за­цій та по­ве­дін­ки, яка по­сту­по­во роз­ви­ва­є­ться і пе­ре­тво­рює гро­мад­ські пра­гне­н­ня і ці­лі в кон­кре­тні дії з ме­тою впли­ву на якість нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща.

М. Хве­сик і В. Го­лян [6] у сво­їх до­слі­дже­н­нях роз­гля­да­ють не де­фі­ні­ції ін­сти ту­тів та ін­сти­ту­цій, а ін­сти­ту­ціо­наль­ний ме­ха­нізм при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, скла до­ви­ми яко­го є ба­зо­ві ін­сти­ту­ти (фор­ми вла­сно­сті, ор­га­ні­за­цій­но пра­во­ві фор­ми го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті, си­сте­ма управління при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ням), ін­сти­ту

5. Ло­зин­ська Т.М. До проблеми вжи­ва­н­ня тер­мі­нів “ін­сти­тут” і “ін­сти­ту ція” в кон­текс­ті ін­сти­ту­ціо­наль­но­го ана­лі­зу // Бі­знес Ін­форм. – 2014. – № 7. – C. 8–13.

6. Хве­сик М.А., Го­лян В.А. Інституціональна мо­дель при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня в умо­вах гло­баль­них ви­кли­ків : мо­ногр. – К. : Кон­дор, 2007. – 480 с.

7. Гай­дай T.B. Ін­сти­ту­ції як ін­стру­мент ін­сти­ту­цій­но­го еко­но­мі­чно­го ана­лі зу // Еко­но­мі­чна теорія. – 2006. – № 2. – C. 53–64.

8. Норт Д. Ін­сти­ту­ції, iн­сти­ту­цiо­наль­нi змі­ни та фун­кціо­ну­ва­н­ня еко­но­мі ки. – К. : Осно­ви, 2000. – 245 c.

9. Hodgson G.M. What аre іnstitutions? // Journal of Economic Issues. – 2006. – Vol. 40. – Iss.1. – Р. 1–25.

10. Ostrom E. Governing the Commons: The Evolution of Institutions for Collective Action. – Cambridge : Cambridge University Press, 1990. – 280 р.

11. Фу­ру­бо­тн Э.Г., Ри­хтер Р. Ин­сти­ту­ты и эко­но­ми­че­ская те­о­рия: До­сти­же ния но­вой ин­сти­ту­ци­о­наль­ной эко­но­ми­че­ской те­о­рии. – СПБ. : Дом Санкт Пе тер­бург­ско­го гос. ун та, 2005. – 702 с.

12. Kasper W., Streit M.E. Institutional Economics: Social Order and Public Policy. – Cheltenham : Edward Elgar Publishing, 1998. – 517 p.

13. Сту­пень М., Шум­лян­ський Б. Уто­чне­н­ня по­ня­тій­но ка­те­го­рі­аль­но­го апа ра­ту ін­сти­ту­цій­но­го за­без­пе­че­н­ня ін­ве­сти­цій­ної ді­яль­но­сті лі­со­во­го се­кто­ру еко но­мі­ки // Укра­їн­ський жур­нал “Еко­но­міст”. – 2015. – № 1. – С. 27–29.

14. Но­со­ва О.В. Ін­сти­ту­ціо­наль­ні під­хо­ди до до­слі­дже­н­ня пе­ре­хі­дної еко­но­мі ки // Еко­но­мі­чна теорія. – 2006. – № 2. – С. 25–36.

15. Шпи­ку­ляк О.Г. Еко­но­мі­чні ін­сти­ту­ції та ін­сти­ту­ти у розвитку те­о­рії рин ку // Економіка АПК. – 2010. – № 1. – С. 159–165.

16. Ле­ві­на М.В. Су­тність транс­а­кцій­них ви­трат в ін­сти­ту­ціо­наль­ній еко но­мі­ці та бух­гал­тер­сько­му облі­ку / Те­зи до­по­від­ей Мі­жнар. на­ук. практ. конф. “Облік, ана­ліз і ау­дит: ви­клик ін­сти­ту­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки”. – Луцьк, 2014. – С. 96–98.

17. Williamson O.E. The Economic Institutions of Capitalism. – New York, London : Routledge, 1985.

18. Ов­си­ен­ко Ю.В. Ин­сти­ту­ци­о­наль­ные изме­не­ния: об­щие прин­ци­пы и осо бен­но­сти в пос­тсо­вет­ской Рос­сии // Эко­но­ми­ка и ма­те­ма­ти­че­ские ме­то­ды. – 2003. – № 2. – С. 203–209.

19. Еко­но­мі­чна ен­ци­кло­пе­дія : у 3 т. ; [ред. ра­да: Б.Д. Гав­ри­ли­шин (го­ло­ва) та ін.] – К. : Ака­де­мія, 2000. – 863 с.

20. Слов­ник ін­шо­мов­них слів: 23000 слів та тер­мі­но­ло­гі­чних сло­во­спо­лу чень ; [за ред. Л. Пу­сто­ві­та]. – К. : До­ві­ра; УНВЦ “Рі­дна мо­ва”, 2000. – 1017 с.

21. Ен­ци­кло­пе­ди­чний слов­ник з дер­жав­но­го управління; [за ред. Ю.В. Ков ба­сю­ка, В.П. Тро­щин­сько­го, Ю.П. Сур­мі­на]. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

22. Слов­ник ін­шо­мов­них слів; [за ред. О.С. Мель­ни­чу­ка]. – К. : Го­лов­на ре да­кція “УРЕ”, 1974. – 776 с.

23. Ве­ли­кий ен­ци­кло­пе­ди­чний юри­ди­чний слов­ник ; [за ред. Ю.С. Шем­шу чен­ка]. – К. : Юри­ди­чна дум­ка, 2007. – 992 с.

24. По­лі­то­ло­гі­чний ен­ци­кло­пе­ди­чний слов­ник ; [за ред. Ю.С. Шем­шу­чен­ка, В.Д. Баб­кі­на, В.П. Гор­ба­тен­ка]. – 2 ге вид., доп. і пе­ре­роб. – К. : Ге­не­за, 2004. – 735 с.

25. Слов­ник су­ча­сної еко­но­мі­ки Ма­кміл­ла­на ; [го­лов. ред. Д.В. Пірс] ; [пер. з англ. О. Мо­роз, Т. Мо­роз]. – 4 те вид. – К. : Ар­тек, 2000. – 627 с.

26. Те­ма­ти­чний слов­ник до­від­ник з со­ціо­ло­гії; [за ред. В.В. Ко­ха­на]. – Чер­нів­ці : Чер­ні­ве­цький нац. ун т, 2009. – 112 с.

27. Со­рон Ж. Курс з Єв­ро­пей­ських ін­сти­ту­цій: єв­ро­пей­ська го­ло­во­лом­ка : під­руч. – К. : IMB, 2001. – 442 c.

28. Бур­кин­ський Б.В., Мар­ті­єн­ко А.І., Ху­ма­ро­ва Н.І. Ін­сти­ту­цій­ні аспе­кти адмі­ні­стру­ва­н­ня сфе­ри при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня в Укра­ї­ні // Економіка Укра­ї­ни. – 2016. – № 1. – С. 72–83.

29. Ха­рі­чков С.К., Бур­кин­ський Б.В., Га­лу­шкі­на Т.П., Гра­нов­ська Л.М., Ху­ма ро­ва Н.І. Ін­сти­ту­ціо­наль­ні за­са­ди та ін­стру­мен­та­рій зба­лан­со­ва­но­го при­ро­до ко­ри­сту­ва­н­ня : мо­ногр. – Оде­са : Ін т пробл. рин­ку і екон. екол. до­слідж. НАН Укра­ї­ни, 2010. – 484 с.

30. Хве­сик М.А. Інституціональна мо­дель при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня: пост­ра­дян ський фор­мат. – К. : Кон­дор, 2007. – 798 с.

31. Па­влов В.І., За­рем­ба В.М., Фе­сі­на Ю.Г. Ін­сти­ту­ти та ін­сти­ту­ції аграр­но­го при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня: ре­гіо­наль­ний ви­мір : мо­ногр. – Луцьк : Над­стир’я, 2008. – 212 с.

References

1. Veblen T. The Theory of the Leisure Class: An Economic Study of Institutions. New York, A. M. Kelley, bookseller, 1965.

2. Hamilton W.H. The institutional approach to economic theory. American Economic Review, 1919, Vol. 9, No. 1, pp. 309–318.

3. Commons J. Institutional economics. American Economic Review, 1931, Vol. 21, pp. 648–657.

4. Karmazina M. “Instytut” ta “instytutsiya”: problemy rozriznennya ponyat’ [“Institute” and “institution”: problems of distinguishing the concepts], available at: http:// dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9611/02 Karmazina.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

5. Lozynska T.M. Do problemy vzhyvannya terminiv “instytut” i “instytutsiya” v konteksti instytutsional’noho analizu [On a problem of using the terms “institute” and “institution” in the context of institutional analysis]. Biznes Inform – Business Inform, 2014, No. 7, pp. 8–13 [in Ukrainian].

6. Khvesyk M.A., Golyan V.A. Instytutsional’na Model’ Pryrodokorystuvannya v Umovakh Global’nykh Vyklykiv [Institutional Model of Nature Management in the Context of Global Challenges]. Kyiv, Kondor, 2007 [in Ukrainian].

7. Haiday T.V. Instytutsii yak instrument instytutsiinoho ekonomichnoho analizu [Institutions as an instrument of institutional economic analysis]. Ekonomichna teoriya – Economic Theory, 2006, No. 2, pp. 53–64 [in Ukrainian].

8. North D. Instytutsii, Instytutsional’ni Zminy ta Funktsionuvannya Ekonomiky [Institutions, Institutional Change and Economic Performance]. Kyiv, Osnovy, 2000 [in Ukrainian].

9. Hodgson G.M. What are institutions? Journal of Economic Issues, 2006, Vol. 40, Iss. 1, pp. 1–25.

10. Ostrom E. Governing the Commons: The Evolution of Institutions for Collective Action. Cambridge, Cambridge University Press, 1990.

11. Furubotn E.G., Richter R. Instituty i Ekonomicheskaya Teoriya: Dostizheniya Novoi Institutsional’noi Ekonomicheskoi Teorii [Institutions and Economic Theory: The Contribution of the New Institutional Economics]. St. Petersburg, PH of the St. Petersburg State University, 2005 [in Russian].

12. Kasper W., Streit M.E. Institutional Economics: Social Order and Public Policy. Cheltenham, Edward Elgar Publishing, 1998.

13. Stupen’ M., Shumlyansky B. Utochnennya ponyatiі­no katehorial’noho aparatu instytutsiinoho zabezpechennya investytsiinoi diyal’nosti lisovoho sektoru ekonomiky [Clarification of conceptual and categorical apparatus of institutional providing of investment activities of the forest sector]. Ukrains’kyi zhurnal Ekonomist – Ukrainian journal Economist, 2015, No. 1, pp. 27–29 [in Ukrainian].

14. Nosova O.V. Instytutsional’ni pidkhody do doslidzhennya perekhidnoi ekonomiky [Institutional theory and its application in a transition economy]. Ekonomichna teoriya – Economic Theory, 2006, No. 2, pp. 25–36 [in Ukrainian].

15. Shpykulyak O.G. Ekonomichni instytutsii ta instytuty u rozvytku teorii rynku [Economic institutions and institutes in the development of market theory]. Ekonomika APK – The Economy of Agro Industrial Complex, 2010, No. 1, pp. 159–165 [in Ukrainian].

16. Levina M.V. Sutnist’ transaktsiinykh vytrat v instytutsional’nii ekonomitsi ta bukhgalters’komu obliku [The essence of transaction costs in the institutional economy and accounting]. Proceedings from Oblik, analiz i audyt: vyklyk instytutsional’noi ekonomiky. Mizhnarodna nauk. prakt. konf. [Accounting, analysis and audit: challenges of institutional economics. International scientific and practical conference]. Lutsk, 2014, pp. 96–98 [in Ukrainian].

17. Williamson O.E. The Economic Institutions of Capitalism. New York, London, Routledge, 1985.

18. Ovsienko YU.V. Institutsional’nye izmeneniya: obshchie printsipy i osobennosti v postsovetskoi Rossii [Institutional changes: the general principles and specific features in the post Soviet Russia]. Ekonomika i matematicheskie metody – Economics and Mathematical Methods, 2003, No. 2, pp. 203–209 [in Russian].

19. Ekonomichna Entsyklopediya, u 3 t. [Economic Encyclopedia, in 3 vol.]. B.D. Havrylyshyn (Ed.). Kyiv, Akademia, 2000 [in Ukrainian].

20. Slovnyk Inshomovnykh Sliv: 23000 Sliv ta Terminolohichnykh Slovospoluchen’ [Dictionary of Foreign Words: 23,000 Words and Terminological Phrases]. L. Pustovit (Ed.). Kyiv, Dovira, UNVTS “Ridna mova”, 2000 [in Ukrainian].

21. Entsyklopedychnyi Slovnyk z Derzhavnoho Upravlinnya [Encyclopedic Dictionary of Public Administration]. YU.V. Kovbasyuk, V.P. Troshchyns’kyi, YU.P. Surmin (Eds.). Kyiv, 2010 [in Ukrainian].

22. Slovnyk Inshomovnykh Sliv [Dictionary of Foreign Words]. O.S. Mel’nychuk. Kyiv, Home edition USE, 1974 [in Ukrainian].

23. Velykyi Entsyklopedychnyi Yurydychnyi Slovnyk [The Big Encyclopaedic Law Dictionary]. YU.S. Shemshuchenko (Ed.). Kyiv, PH “Yurydychna dumka”, 2007 [in Ukrainian].

24. Politolohichnyi Entsyklopedychnyi Slovnyk [Political Science Encyclopedic Dictionary]. YU.S. Shemshuchenko, V.D. Babkin, V.P. Gorbatenko (Eds.). Kyiv, Geneza, 2004 [in Ukrainian].

25. Slovnyk Suchasnoi Ekonomiky Makmillana [The Macmillan Dictionary of Modern Economic]. D.W. Pearce (Ed.). Kyiv, Artek, 2000 [in Ukrainian].

26. Tematychnyі Slovnyk Dovidnyk z Sotsiolohii [Thematic Dictionary Reference Book on Sociology]. V.V. Kokhan (Ed.). Chernivtsi, CHNU, 2009 [in Ukrainian].

27. Sauron J. Kurs z Evropeis’kykh Instytutsii: Evropeis’ka Holovolomka [Course of European Institutions: European puzzle]. Kyiv, IMV, 2001 [in Ukrainian].

28. Burkyns’kyi B.V., Martienko A.I., Khumarova N.I. Instytutsiini aspekty administruvannya sfery pryrodokorystuvannya v Ukraini [Institutional aspects of the administration of the sphere of nature management in Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No.1, pp. 72–83 [in Ukrainian].

29. Kharichkov S.K., Burkyns’kyi B.V., Galushkina T.P., Granovs’ka L.M., Khumarova N.I. Instytutsional’ni Zasady ta Instrumentarii Zbalansovanoho Pryrodokorystuvannya [Institutional Bases and Tools of Balanced Nature Management]. Odesa, Institute of Market Problems and Economic Ecological Research, 2010 [in Ukrainian].

30. Khvesyk M.A. Instytutsional’na Model’ Pryrodokorystuvannya: Postradyans’kyi Format [Institutional Model of Nature Management: Post Soviet Format]. Kyiv, Kondor, 2007 [in Ukrainian].

31. Pavlov V.I., Zaremba V.M., Fesina YU.G. Instytuty ta Instytutsii Agrarnoho Pryrodokorystuvannya: Rehional’nyi Vymir [Institutes and Institutions of Agrarian Nature Management: Regional Dimension]. Lutsk, Nadstyr’ya, 2008 [in Ukrainian].

Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 10 ли­сто­па­да 2017 р. The article was received by the Еditorial staff on November 10, 2017.

ком­плекс ор­га­ні­за­цій, уста­нов; ін­ди­ві­ду­аль­ні, що во­ло­ді­ють пев­ни­ми за­со­ба­ми, ре­сур­са­ми і ви­ко­ну­ють кон­кре­тні пра­во­ві, со­ці­аль­ні, по­лі­ти­чні фун­кції (дер­жа­ва, суд, по­лі­ти­чні пар­тії)Ін­сти­тут як фор­ма ор­га­ні­за­ції по­лі­ти­чної, еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної, пра­во­вої та ін­шої ді­яль­но­сті лю­дей че­рез чі­ткий роз­по­діл фун­кцій су­ку­пність норм пра­ва у будь якій сфе­рі су­спіль­них від­но­син Фор­маль­ні ін­сти­ту­ти Не­фор­маль­ні ін­сти­ту­ти фор­ма су­спіль­но­го устрою

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.