SOCIALLY RESPONSIBLE ENTERPRISE: CONCEPT, IDENTIFICATION, LEVELS

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Соціальні Проблеми В Практиці Управління -

Main substantive aspects of enterprise’s social responsibility are analyzed. Practice of claims for social responsibility of domestic and foreign enterprises is studied. Criteria for recognizing the enterprise as socially responsible one are substantiated. A concept of “socially responsible enterprise” is formulated. Approaches to the ranking of socially responsible enterprises are determined. Keywords: socially responsible enterprise; principles of social responsibility of business; recognition of the enterprise as a socially responsible one; levels of social responsibility of enterprises; non!financial report. References 9; Figures 6; Tables 2.

Ви­хід укра­їн­ських ком­па­ній на сві­то­ві рин­ки зу­мов­лює не­об­хі­дність до% три­ма­н­ня між­на­ро­дних стан­дар­тів бі­зне­су, під­ви­ще­н­ня ува­ги до еко­но­мі­чних, еко­ло­гі­чних і со­ці­аль­них на­слід­ків еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті під­при­ємств, змі­ни стра­те­гії управ­лі­н­ня ни­ми згі­дно з прин­ци­па­ми со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті © Король Сві­тла­на Яків­на (Korol Svitlana), 2018; e%mail: sykorol@ukr.net.

бі­зне­су (СВБ). Сві­то­вий до­свід го­во­рить, що ста­тус “со­ці­аль­но від­по­від­аль­не під­при­єм­ство” є ді­йо­вим чин­ни­ком під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті й ін­ве­сти­цій­ної при­ва­бли­во­сті, зро­ста­н­ня вар­то­сті бі­зне­су. Осо­бли­во­го зна­чен% ня при цьо­му на­бу­ває іден­ти­фі­ка­ція со­ці­аль­но від­по­від­аль­них під­при­ємств як осно­ва обра­н­ня ефе­ктив­ної мо­де­лі їх управ­лі­н­ня та оці­ню­ва­н­ня ре­зуль­та­тів го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті, вдо­ско­на­ле­н­ня ме­то­до­ло­гії облі­ку, ана­лі­зу та ау­ди­ту.

У на­у­ко­вій лі­те­ра­ту­рі по­ня­т­тя “со­ці­аль­но від­по­від­аль­не під­при­єм­ство” за% ли­ша­є­ться не­до­ста­тньо ви­вче­ним. На­у­ков­ці зо­се­ре­джу­ють ува­гу на до­слі­джен­ні кон­це­пції та під­хо­дів до СВБ. Во­ни роз­гля­да­ють со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність як ха­ра­кте­ри­сти­ку під­при­єм­ства або йо­го ді­яль­но­сті (Є. Ар­тьо­мов, В. Во­ро­бей, І. Жу­ров­ська, І. Зі­ку­но­ва, П. Єщен­ко, Ю. Пал­кін, Ф. Про­ко­пов, Є. Фе­о­кті­сто% ва, М. Фрі­дман, А. Шо­хін); мо­дель по­ве­дін­ки (Д. Вуд); ін­стру­мент мар­ке­тин% гу та управ­лі­н­ня (Ю. Бла­гов, Т. Єфі­мен­ко, В. Ор­ло­ва, Т. Пє­ту­хо­ва); до­слі­джу% ють окре­мі на­пря­ми ре­а­лі­за­ції со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті та ви­вча­ють кри% те­рії успі­шно­сті за­про­ва­дже­н­ня ме­ха­ні­зму чи прин­ци­пів СВБ (Л. Гри­ци­на, Ю. Тю­ле­нє­ва, Т. Ан­то­шко); роз­гля­да­ють її у кон­текс­ті по­не­се­них ви­трат (О. Ба% бі­на, Ю. Бай­ра­ктар, Т. Стри­бу­ле­вич, Л. Швець) або йо­го зо­бов’язань пе­ред за­ін­те­ре­со­ва­ни­ми сто­ро­на­ми (С. Крейг, М. Ме­скон, М. Аль­берт, Ф. Хе­до­у­рі, Н. Агра­ма­ко­ва).

Ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя “со­ці­аль­но від­по­від­аль­не під­при­єм­ство” зна­хо­ди­мо ли­ше у В. Ка­ра­го­да, а са­ме: “Ком­па­нія, яка діє за прин­ци­па­ми со­ці­аль­ної від­по% ві­даль­но­сті та здій­снює ком­плекс со­ці­аль­них про­грам у прі­о­ри­те­тних для неї на­пря­мах” [1, с. 21]. Про­те акцен­ту­ва­н­ня ува­ги на “ком­пле­ксі со­ці­аль­них про% грам” не вра­хо­вує ва­рі­а­тив­ність під­хо­дів до ре­а­лі­за­ції прин­ци­пів СВБ і не від­по% ві­дає ви­мо­гам між­на­ро­дних нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів.

Від­да­ю­чи на­ле­жне до­слі­дни­кам за їхній вне­сок у ро­зви­ток кон­це­пції со% ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті під­при­ємств, за­ува­жи­мо, що, не­зва­жа­ю­чи на ви­со% кий рі­вень на­яв­них те­о­ре­ти­чних роз­ро­бок, існує на­у­ко­во%пра­кти­чна про­бле% ма ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя та іден­ти­фі­ка­ції со­ці­аль­но від­по­від­аль­них під­при­ємств.

З огля­ду на це, ме­та стат­ті – уто­чни­ти по­ня­т­тя “со­ці­аль­но від­по­від­аль­не під­при­єм­ство” та на­у­ко­во об­грун­ту­ва­ти під­хо­ди до йо­го іден­ти­фі­ка­ції шля­хом до­слі­дже­н­ня за­ру­бі­жно­го до­сві­ду, вра­ху­ва­н­ня осо­бли­во­стей ві­тчи­зня­ної прак% ти­ки со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті під­при­ємств і ви­мог між­на­ро­дних нор­ма­тив% них до­ку­мен­тів.

Для цьо­го бу­ло за­сто­со­ва­но ме­то­ди те­о­ре­ти­чно­го уза­галь­не­н­ня, по­рів­няль% но­го ана­лі­зу, ана­лі­зу та син­те­зу, ін­ду­кції та де­ду­кції, що да­ло змо­гу ви­зна­чи­ти су­тність до­слі­джу­ва­но­го по­ня­т­тя, ви­яви­ти осо­бли­во­сті іден­ти­фі­ка­ції со­ці­аль% но від­по­від­аль­них під­при­ємств в Укра­ї­ні, вста­но­ви­ти під­хо­ди до ви­зна­н­ня під­при­ємств со­ці­аль­но від­по­від­аль­ни­ми.

Еко­но­мі­чний ін­те­рес будь%яко­го суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня ре­а­лі­зу­є­ться у про­це­сі су­спіль­но­го ви­ро­бни­цтва та роз­по­ді­лу еко­но­мі­чних благ. Та­кі еко% но­мі­чні бла­га є пре­дме­том або ре­зуль­та­том йо­го го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті й ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться еко­но­мі­чним, еко­ло­гі­чним і со­ці­аль­ним впли­вом на за­ін­те% ре­со­ва­ні сто­ро­ни.

Фор­му­ва­н­ня па­ра­ди­гми СВБ ста­ло на­слід­ком роз­ви­тку со­ці­аль­но%еко­но% мі­чних від­но­син і су­спіль­но­го ви­ро­бни­цтва та зу­мов­ле­не існу­ю­чою си­сте­мою

прав вла­сно­сті й до­мі­ну­ю­чою кон­це­пці­єю вар­то­сті [2]. За ре­зуль­та­та­ми про­ве­де% но­го ана­лі­зу за­ру­бі­жної та ві­тчи­зня­ної на­у­ко­вої дум­ки, між­на­ро­дних нор­ма­тив% них до­ку­мен­тів вста­нов­ле­но, що су­спіль­ні ви­мо­ги до бі­зне­су що­до за­без­пе­чен% ня стра­те­гії ви­жи­ва­н­ня ле­га­лі­зо­ва­но ли­ше час­тко­во, а їх ади­тив­на скла­до­ва мо­же бу­ти кон­кре­ти­зо­ва­на че­рез ви­мо­ги пев­них за­ін­те­ре­со­ва­них сто­рін. Ві­дгук бі­зне% су на них ре­а­лі­зу­є­ться че­рез со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність під­при­ємств і від­о­бра% жа­є­ться в зо­бов’яза­н­нях остан­ніх що­до їх ви­ко­на­н­ня з ви­ко­ри­ста­н­ням вла­сних і за­лу­че­них еко­но­мі­чних благ (рис. 1). Об’єктив­но%пра­гма­ти­чний під­хід до со­ці% аль­ної від­по­від­аль­но­сті під­при­ємств ви­ма­гає пе­ре­хо­ду від фі­ло­соф­сько%етич% ної кон­це­пції управ­лі­н­ня до ді­яль­но%орі­єн­то­ва­ної.

На­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня у да­ній сфе­рі ма­ють пря­мий зв’язок з акту­аль­ни­ми пра­кти­чни­ми зав­да­н­ня­ми і ви­зна­чаль­ною ро­л­лю бі­зне­су в розв’язан­ні на­галь% них еко­но­мі­чних, еко­ло­гі­чних і со­ці­аль­них про­блем. Зокре­ма, Є. Ар­тьо­мов [3], І. Жи­глей [4], В. Іва­нов [5], М. Пав­люк [6], К. Ха­ри­то­но­ва [7] та ін­ші до­слід% ни­ки на­во­дять пра­кти­чні при­кла­ди і ви­зна­ча­ють осо­бли­во­сті ді­яль­но­сті під­при­ємств, які за окре­ми­ми кри­те­рі­я­ми мо­жна від­не­сти до со­ці­аль­но від­по% ві­даль­них. При цьо­му со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність во­ни ро­зу­мі­ють пе­ре­ва­жно як окре­мий вид ді­яль­но­сті під­при­єм­ства. Так, І. Жи­глей ха­ра­кте­ри­зує її як “са­мо­стій­ну, іні­ці­а­тив­ну, си­сте­ма­ти­чну, на вла­сний ри­зик го­спо­дар­ську ді­яль­ність, що здій­сню­є­ться за­для за­до­во­ле­н­ня ін­те­ре­сів усіх груп за­ін­те­ре­со% ва­них осіб на вза­є­мо­ви­гі­дних умо­вах з ме­тою до­ся­гне­н­ня еко­но­мі­чних і со­ці% аль­них ре­зуль­та­тів” [4, с. 7]. В. Іва­нов і К. Ха­ри­то­но­ва вка­зу­ють на до­бро­со­віс% ну вза­є­мо­дію з пар­тне­ра­ми; за­без­пе­че­н­ня яко­сті про­ду­кції; від­по­від­аль­не спо% жи­ва­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів; управ­лі­н­ня тру­до­ви­ми ре­сур­са­ми; опо­да­тку­ва­н­ня то­що [5; 7]. Є. Ар­тьо­мов [3] до­слі­джує до­бро­віль­ний вне­сок під­при­ємств у роз% ви­ток со­ці­аль­ної, еко­но­мі­чної та еко­ло­гі­чної сфер життя су­спіль­ства (ре­гіо% ну), що не пов’яза­не з основ­ною сфе­рою ді­яль­но­сті під­при­єм­ства, ви­хо­дить за ме­жі за­ко­но­дав­чо вста­нов­ле­них норм і ви­мог, ха­ра­кте­ри­зує йо­го зда­тність і го­тов­ність бра­ти участь у до­ся­гнен­ні які­сно но­во­го рів­ня ви­ро­бни­цтва та за% без­пе­чу­ва­ти со­ці­аль­ні бла­га для за­до­во­ле­н­ня по­треб ре­гіо­наль­но­го спів­то­ва% ри­ства. Про­по­но­ва­ні ав­то­ра­ми де­фі­ні­ції ха­ра­кте­ри­зу­ють окре­мі пра­кти­ки со­ці­аль% від­по­від­аль­но­сті, які під­при­єм­ства ре­а­лі­зу­ють як на аль­тру­їсти­чній, так і

на пра­гма­ти­чній осно­ві. Та­кий під­хід у ці­ло­му не су­пе­ре­чить кон­це­пції со­ці% аль­ної від­по­від­аль­но­сті під­при­єм­ства. Однак між­на­ро­дні стан­дар­ти СВБ ука% зу­ють на не­об­хі­дність до­три­ма­н­ня прі­о­ри­те­ту, на­скрі­зної ін­те­гра­ції у пов­сяк% ден­ну пра­кти­ку та вра­ху­ва­н­ня прин­ци­пів со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті при фор% му­ван­ні лан­цюж­ків по­ста­ча­н­ня *. От­же, пов­не, си­стем­не, на по­стій­ній осно­ві впро­ва­дже­н­ня прин­ци­пів СВБ ви­ма­гає їх до­три­ма­н­ня в усіх аспе­ктах го­спо% дар­ської ді­яль­но­сті під­при­єм­ства, вра­ху­ва­н­ня при прийнят­ті всіх рі­шень, ор­га­ні­за­ції всіх бі­знес%про­це­сів та у вза­є­мо­від­но­си­нах з усі­ма за­ін­те­ре­со­ва­ни% ми сто­ро­на­ми. При цьо­му аль­тру­їзм якщо і до­пу­ска­є­ться, то у від­но­си­нах з окре­ми­ми за­ін­те­ре­со­ва­ни­ми сто­ро­на­ми (на­при­клад, мі­сце­вою гро­ма­дою) і ли­ше в окре­мих ви­пад­ках [2].

На­у­ков­ці, по­си­ла­ю­чись на пев­ні на­пря­ми ді­яль­но­сті під­при­ємств, про­по% ну­ють ви­зна­ва­ти ряд їх кри­те­рі­їв як со­ці­аль­но від­по­від­аль­ні, на­при­клад: – до­бро­со­ві­сна спла­та по­да­тків і ви­ко­на­н­ня ви­мог чин­но­го за­ко­но­дав­ства; – ре­а­лі­за­ція то­ва­рів і по­слуг су­ча­сних яко­сті й асор­ти­мен­ту; – за­охо­че­н­ня пра­ців­ни­ків і під­ви­ще­н­ня рів­ня їх ква­лі­фі­ка­ції; – за­без­пе­че­н­ня охо­ро­ни пра­ці та здо­ров’я спів­ро­бі­тни­ків то­що [8, с. 85]. Про­те, як по­ка­за­ло про­ве­де­не до­слі­дже­н­ня, будь%який кон­кре­тний пе­ре­лік ви­мог не мо­же ви­чер­па­ти все рі­зно­ма­ні­т­тя під­хо­дів, які ви­ко­ри­сто­ву­ють під­при­єм­ства з ме­тою вдо­ско­на­ле­н­ня сво­єї ді­яль­но­сті та ви­ко­на­н­ня зо­бов’я% зань пе­ред за­ін­те­ре­со­ва­ни­ми сто­ро­на­ми.

Ві­тчи­зня­на пра­кти­ка де­мон­струє ши­ро­ку ва­рі­а­тив­ність під­хо­дів до ре­а­лі% за­ції прин­ци­пів СВБ. Пер­ши­ми ще у 2005–2008 рр. кон­це­пцію СВБ під­три­ма% ли ті йо­го пред­став­ни­ки, які ви­йшли на між­на­ро­дні рин­ки, бу­ли до­чір­ні­ми ком­па­ні­я­ми або спів­пра­цю­ва­ли з між­на­ро­дни­ми кор­по­ра­ці­я­ми. У на­сту­пно% му де­ся­ти­літ­ті ця кон­це­пція здо­бу­ла при­хиль­ни­ків се­ред ін­ших ві­тчи­зня­них під­при­ємств рі­зно­го роз­мі­ру і га­лу­зе­вої на­ле­жно­сті. Ни­ні принципи СВБ ста% ли для ба­га­тьох під­при­ємств ва­жли­вим орі­єн­ти­ром при по­бу­до­ві вза­є­мо­від­но% син з вла­дою та су­спіль­ством. Пев­ні ви­снов­ки про стан їх со­ці­аль­ної від­по­ві% даль­но­сті до­зво­ляє зро­би­ти про­ве­де­не на­ми до­слі­дже­н­ня да­них, які пред­став% ле­ні на офі­цій­них сай­тах та у не­фі­нан­со­вих зві­тах під­при­ємств, а та­кож в ін­ших від­кри­тих дже­ре­лах ін­фор­ма­ції.

З по­над 400 до­слі­дже­них ві­тчи­зня­них під­при­ємств 100 пев­ним чи­ном за% яви­ли про свою со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність у 2009–2017 рр., а са­ме: роз­міс% ти­ли від­по­від­ну ін­фор­ма­цію на офі­цій­них сай­тах (як окре­мий роз­діл чи сто% рін­ку, в то­му чи­слі анонс, сер­ти­фі­кат, кор­по­ра­тив­ну по­лі­ти­ку або ці­лі, пра% ви­ла за­ку­пів­лі), при­єд­на­ли­ся до між­на­ро­дних або укра­їн­ських гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій у сфе­рі СВБ, опу­блі­ку­ва­ли не­фі­нан­со­вий звіт (на сай­тах під­при% єм­ства, Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН та (або) Гло­баль­ної ор­га­ні­за­ції зі зві­тно­сті) (табл. 1).

До­слі­дже­н­ня ви­яви­ло у пред­став­ни­ків укра­їн­сько­го бі­зне­су до­во­лі рі­зні уяв% ле­н­ня про суть СВБ. За­я­ви ря­ду під­при­ємств (на­при­клад, ау­ди­тор­ської фір­ми “Алє­ксє­єв, Бо­яр­чу­ков та пар­тне­ри”, ав­то­транс­порт­но­го під­при­єм­ства “Улюб% ле­не та­ксі”, ме­ре­жі бу­ді­вель­но%го­спо­дар­ських гі­пер­мар­ке­тів “Епі­центр К” та ін.) * ISO 26000 Social responsibility [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : www.iso.org/iso/ home/standards/iso26000.htm.

не ма­ють по­си­лань на будь%які стан­дар­ти чи принципи у сфе­рі СВБ, не зав­жди під­твер% дже­ні при­кла­да­ми на­віть ра­зо­вих за­хо­дів со­ці% аль­но­го або еко­ло­гі­чно­го спря­му­ва­н­ня. Ін­ші ре­спон­ден­ти най­ча­сті­ше за­яв­ля­ють про свою від­да­ність прин­ци­пам Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН, але тіль­ки 20 зі 100 під­при­ємств ви­бір% ки є актив­ни­ми чле­на­ми ці­єї ор­га­ні­за­ції, а 43 – чле­на­ми укра­їн­ських гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій у сфе­рі СВБ; 26 під­при­ємств роз­мі­сти­ли при% найм­ні один не­фі­нан­со­вий звіт у ба­зі да­них Гло­баль­ної ор­га­ні­за­ції зі зві­тно­сті. При цьо­му тіль­ки 17% під­при­ємств ви­бір­ки, які мо­жуть пре­тен­ду­ва­ти на зва­н­ня “со­ці­аль­но від­по­ві% даль­не під­при­єм­ство”, ви­ко­ри­ста­ли одно­час% но всі за­зна­че­ні сп­осо­би.

За­ува­жи­мо, що ряд під­при­ємств пер­шої та дру­гої груп (див. табл. 1) – це фі­лії або до­чір­ні під­при­єм­ства між­на­ро­дних ком­па­ній, які зде% біль­шо­го є чле­на­ми Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН, пу­блі­ку­ють не­фі­нан­со­вий або ін­те­гро% ва­ний звіт, роз­мі­щу­ють ін­фор­ма­цію про ви% зна­н­ня прин­ци­пів со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті на сво­їх сай­тах, у то­му чи­слі про їх до­три­ман% ня у кра­ї­нах при­су­тно­сті, зокре­ма, в нас (на% при­клад, “Microsoft Укра­ї­на”; “МЕТRО Cach & Carry Укра­ї­на”; “Mondele¯z Укра­ї­на”; “Samsung Electronics Укра­ї­на” та ін.).

З чи­сла під­при­ємств, що при­єд­на­ли­ся до Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН, ли­ше окре­мі за% ли­ша­ю­ться йо­го чле­на­ми й на­да­лі, ін­ші втра% ча­ють цей ста­тус че­рез не­до­три­ма­н­ня ви­мог ор­га­ні­за­ції. Так, з 28 актив­них чле­нів Гло­баль% но­го до­го­во­ру ООН 5 під­пи­са­ли за­яву про при­єд­на­н­ня до ор­га­ні­за­ції тіль­ки у 2017 р. й ще не ма­ли мо­жли­во­сті на пра­кти­ці під­твер% ди­ти свою від­да­ність йо­го прин­ци­пам. Від­по% від­но, із 7 під­при­ємств, які ста­ли чле­на­ми ор­га­ні­за­ції у 2016 р., да­ний ста­тус під­твер­ди% ли 4. Ін­ші під­пи­сан­ти бу­ли по­збав­ле­ні цьо­го че­рез “від­мо­ву по­ві­дом­ля­ти про про­грес” (не% по­да­н­ня не­фі­нан­со­во­го зві­ту). За­зна­чи­мо, що ряд під­при­ємств%під­пи­сан­тів Гло­баль­но­го до% го­во­ру ООН (на­при­клад, ком­па­нії “1 + 1 ме% діа”, A7 GROUP, Comfy, “Не­бе­сна Кри­ни­ця”)

Рис. 1. Ха­ра­кте­ри­сти­ка со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті під­при­ємств Роз­ро­бле­но ав­то­ром.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.