ЩЕРБАК А. В.

– Кон­ку­рен­ція як фа­ктор еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня: сві­то­вий до­свід та укра­їн­ські ре­а­лії

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 19 лю­то­го 2018 р. The article was received by the Editorial staff on February 19, 2018.

УДК 330.35: 339.137.2 А. В. Щ Е Р Б А К, кан­ди­дат еко­но­мі­чних на­ук, до­цент ка­фе­дри за­галь­ної еко­но­мі­чної те­о­рії та еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки Оде­сько­го на­ціо­наль­но­го еко­но­мі­чно­го уні­вер­си­те­ту, вул. Пре­о­бра­жен­ська, 8, 65082, Оде­са, Укра­ї­на

КОН­КУ­РЕН­ЦІЯ ЯК ФА­КТОР ЕКО­НО­МІ­ЧНО­ГО ЗРО­СТА­Н­НЯ: СВІ­ТО­ВИЙ ДО­СВІД ТА УКРА­ЇН­СЬКІ РЕ­А­ЛІЇ

Про­ана­лі­зо­ва­но сві­то­вий до­свід роз­ви­тку кон­ку­рен­ції. По­ка­за­но, що по­си­ле­н­ня вну­тріш9 ньої кон­ку­рен­ції ста­ло одні­єю з най­ва­жли­ві­ших ру­шій­них сил під­не­се­н­ня, що по­ча­ло­ся в Укра­ї­ні у 2000 р. Об­грун­то­ва­но не­об­хі­дність си­стем­ної ро­бо­ти, яка спря­мо­ва­на на усу9 не­н­ня з ві­тчи­зня­но­го за­ко­но­дав­ства ан­ти­кон­ку­рен­тних норм і по­вин­на здій­сню­ва­ти­ся на осно­ві Ін­стру­мен­та­рію ОЕСР для оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. За­про­по­но­ва­но під­трим­ку кла­сте­рів, а та­кож ство­ре­н­ня си­сте­ми суб­кон­тра­кта­ції для під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­с­про9 мо­жно­сті еко­но­мі­ки Укра­ї­ни. Клю­чо­ві сло­ва: кон­ку­рен­ція; кон­ку­рен­то­спро­мо­жність; про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка; кла­стер; суб­кон­тра­кта­ція. Бібл.10; рис. 3; табл. 1. UDC 330.35: 339.137.2 ANATOLIISHCHERBAK, Cand. of Econ. Sci., Associate Professor of the Department of General Economic Theory and Economic Policy Odesa National Economic University, 8, Preobrazhenska St., Odesa, 65082, Ukraine

COMPETITION AS A FACTOR OF ECONOMIC GROWTH: THE WORLD EXPERIENCE AND UKRAINIAN REALITIES The world experience of competition development is analyzed. It is shown that increase of internal competition has become one of the most important driving forces of the upsurge that began in Ukraine in 2000. The need for systematic work aimed at eliminating the anticompetitive norms from domestic legislation is substantiated. This work should be based on the OECD Toolkit to assess the impact on competition. The support of clusters and creation of a subcontracting system for increasing the competitiveness of Ukraine’s economy are proposed. Keywords: competition; competitiveness; industrial policy; cluster; subcontracting. References 10; Figures 3; Table 1.

В еко­но­мі­чній те­о­рії, по­чи­на­ю­чи з А. Смі­та, ви­зна­є­ться ва­жли­ве зна­че­н­ня кон­ку­рен­ції для збіль­ше­н­ня ба­гат­ства на­ро­дів. При цьо­му рі­зні на­пря­ми еко­но+ мі­чної дум­ки при­ді­ля­ють пи­та­н­ням кон­ку­рен­ції не­о­дна­ко­ву ува­гу. Кейн­сі­ан­ство, ро­бля­чи акцент на про­бле­мах ма­кро­еко­но­мі­ки, ма­ло до­слі­джує про­бле­ми кон­ку+

рен­ції. Во­дно­час де­я­кі за­хо­ди дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня, що про­по­ну­ю­ться кейн+ сі­ан­ця­ми, спри­я­ють її обме­жен­ню.

На­ба­га­то біль­ше ува­ги при­ді­ляє пи­та­н­ням кон­ку­рен­ції нео­кла­си­чна теорія. У рам­ках ці­єї те­о­рії до­слі­дже­но мо­де­лі рин­ку з рі­зним спів­від­но­ше­н­ням кон­ку­рен­ції та мо­но­по­лії: від рин­ку віль­ної кон­ку­рен­ції до мо­но­поль­но­го. Са­ме нео­кла­си­чна теорія об­грун­ту­ва­ла по­лі­ти­ку де­ре­гу­лю­ва­н­ня, що про­во­ди­ться в біль­шо­сті роз­ви+ ну­тих кра­їн з 1980+х ро­ків. Во­дно­час роз­ви­ток кон­ку­рен­ції нео­кла­си­ки роз­гля­да+ ють на­сам­пе­ред як ре­зуль­тат звіль­не­н­ня еко­но­мі­ки від обме­жень, вста­нов­ле­них дер­жа­вою та мо­но­по­лі­я­ми. То­му ре­це­пти нео­кла­си­ків не зав­жди спра­цьо­ву­ють в умо­вах пе­ре­хі­дної еко­но­мі­ки. Де­ре­гу­лю­ва­н­ня та при­ва­ти­за­ція за не­ро­з­ви­ну­то­сті рин­ко­вої ін­фра­стру­кту­ри і від­су­тно­сті ря­ду ва­жли­вих ін­сти­ту­тів ча­сом при­зво+ дять до по­гір­ше­н­ня си­ту­а­ції.

На­при­кін­ці ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя з’яви­ла­ся теорія кон­ку­рен­тних пе­ре­ваг М. Пор+ те­ра, яка ро­бить акцент на про­бле­мах кон­ку­рен­ції. М. Пор­тер під­кре­слю­вав, що на­ціо­наль­на кон­ку­рен­то­спро­мо­жність не успад­ко­ву­є­ться, а ство­рю­є­ться. Во­на не є ре­зуль­та­том при­ро­дних умов, а ви­зна­ча­є­ться на­сам­пе­ред зда­тні­стю впро­ва­джу+ ва­ти ін­но­ва­ції. При цьо­му най­ва­жли­ві­ше зна­че­н­ня для до­ся­гне­н­ня і збе­ре­же­н­ня кон­ку­рен­тних пе­ре­ваг, на дум­ку Пор­те­ра, має ін­тен­сив­ність вну­трі­шньої кон­ку+ рен­ції.

Це до­зво­ли­ло йо­му пе­ре­гля­ну­ти тра­ди­цій­ні по­гля­ди на при­чи­ни успі­ху де+ яких кра­їн. Так, біль­шість до­слі­дни­ків роз­гля­да­ють ефе­ктив­не дер­жав­не ре­гу­лю+ ва­н­ня як най­ва­жли­ві­шу при­чи­ну ди­на­мі­чно­го роз­ви­тку Япо­нії у 1960–1980+х ро+ ках. Згі­дно з М. Пор­те­ром, най­ва­жли­ві­ше зна­че­н­ня ма­ла при­ро­да вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції. В ав­то­мо­біль­ній про­ми­сло­во­сті, ви­ро­бни­цтві по­бу­то­вої еле­ктро­ні+ ки, бу­ді­вель­ної те­хні­ки та ін­ших га­лу­зях, най­більш кон­ку­рен­то­спро­мо­жних на сві­то­вих рин­ках, ді­я­ли по де­кіль­ка при­бли­зно рів­них між со­бою ком­па­ній. Ін­тен+ сив­на кон­ку­рен­ція між ни­ми ви­штов­ху­ва­ла їх на сві­то­вий ри­нок. “Ве­ли­ка кіль­кість енер­гій­них су­пер­ни­ків, які ве­дуть бо­роть­бу за всі­ма на­пря­ма­ми, ма­буть, най­більш ва­жли­ва лан­ка япон­сько­го успі­ху” [1, с. 452]. Во­дно­час для тих га­лу­зей, де дер­жа+ ва актив­но втру­ча­ла­ся, обме­жу­ю­чи кон­ку­рен­цію (сіль­ське го­спо­дар­ство, бу­дів+ ни­цтво, роз­дрі­бна тор­гів­ля), є ха­ра­ктер­ним низь­кий рі­вень кон­ку­рен­то­спро­мож+ но­сті. У 2000 р. ви­йшла кни­га “Чи мо­же Япо­нія кон­ку­ру­ва­ти?”, у якій М. Пор­тер ра­зом з япон­ськи­ми вче­ни­ми до­слі­див при­чи­ни ста­гна­ції еко­но­мі­ки ці­єї кра­ї­ни у 1990+х ро­ках. Во­ни зро­би­ли не­спо­ді­ва­ний для ба­га­тьох ви­сно­вок: “Услав­ле­ний япон­ський “бю­ро­кра­ти­чний ка­пі­та­лізм” не є при­чи­ною успі­ху Япо­нії. На­справ­ді він сто­їть бі­ля ви­то­ків нев­дач ці­єї кра­ї­ни” [2, с. 19]. Ана­лі­зу­ю­чи при­чи­ни успіш+ но­го роз­ви­тку Пів­ден­ної Ко­реї, М. Пор­тер вка­зу­вав на на­яв­ність пра­кти­чно в ко­жній успі­шно ді­ю­чій га­лу­зі про­ми­сло­во­сті чо­ти­рьох або п’яти ком­па­ній та “лю­ту, на­віть без­жа­лі­сну кон­ку­рен­цію” між ни­ми [1, с. 512].

М. Пор­тер кри­ти­чно ста­ви­ться до тра­ди­цій­них ін­стру­мен­тів про­ми­сло­вої по­лі+ ти­ки – пільг і суб­си­дій. “Роль дер­жа­ви має по­ля­га­ти в то­му, щоб “під­штов­ху­ва­ти” ві­тчи­зня­ну про­ми­сло­вість і спо­ну­ка­ти її до роз­ви­тку, а не про­по­ну­ва­ти “до­по­мо+ гу”, яка дає про­ми­сло­во­сті мо­жли­вість не роз­ви­ва­ти­ся” [1, с. 48]. При цьо­му, на від­мі­ну від ба­га­тьох нео­кла­си­ків, Пор­тер не є прин­ци­по­вим про­тив­ни­ком дер+ жав­но­го втру­ча­н­ня в еко­но­мі­ку. Він ви­сту­пає за актив­ну дер­жав­ну по­лі­ти­ку, але під­кре­слює, що не­об­хі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти тіль­ки ті ме­то­ди та ін­стру­мен­ти, які не при­зво­дять до осла­бле­н­ня кон­ку­рен­ції. Осо­бли­ву ува­гу М. Пор­тер при­ді­ляє

під­трим­ці кла­сте­рів. Ана­лі­зу­ю­чи роз­ви­ток Япо­нії, він за­зна­чає ва­жли­ву роль та+ ких ви­ко­ри­сто­ву­ва­них дер­жа­вою за­со­бів, як під­три­ма­н­ня ви­со­ких стан­дар­тів, сти+ му­лю­ва­н­ня по­пи­ту на ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чну про­ду­кцію.

Гли­бо­ка еко­но­мі­чна кри­за зу­мо­ви­ла по­шук най­кра­щих шля­хів роз­ви­тку укра­їн­ської еко­но­мі­ки, під­ви­ще­н­ня її кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті. Про­те до­сі не до+ слі­дже­но ті мо­жли­во­сті, які за­без­пе­чує для ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки акти­ві­за­ція кон+ ку­рен­ції.

От­же, ме­та стат­ті – об­грун­ту­ва­ти не­об­хі­дність і шля­хи роз­ви­тку кон­ку­рен­ції в Укра­ї­ні.

Де­ре­гу­лю­ва­н­ня та роз­ви­ток кон­ку­рен­ції – прі­о­ри­те­ти еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки роз­ви­ну­тих кра­їн

По­си­ле­н­ня дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки в роз­ви­ну­тих кра­ї­нах вна­слі+ док Ве­ли­кої де­пре­сії при­зве­ло до обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції в ря­ді ва­жли­вих га­лу+ зей. Да­ле­ко не зав­жди це ви­прав­да­но. Так, у США бу­ло за­про­ва­дже­но ре­гу­лю+ ва­н­ня ван­та­жно­го ав­то­мо­біль­но­го та авіа­цій­но­го транс­пор­ту. Кон­тро­лю­ва­ли­ся та­ри­фи, а та­кож вхід на ри­нок і ви­хід з рин­ку фірм: 16 авіа­ком­па­ній отри­ма­ли ста­тус ма­гі­страль­них пе­ре­ві­зни­ків і об­слу­го­ву­ва­ли най­ва­жли­ві­ші мар­шру­ти. З 1938 по 1978 р. Управ­лі­н­ня ци­віль­ної авіа­ції не допу­сти­ло вхо­ду на ри­нок жод+ но­го но­во­го ма­гі­страль­но­го пе­ре­ві­зни­ка. Бу­ло від­хи­ле­но 79 за­явок від рі­зних ком­па­ній [3, с. 678]. Обме­жу­вав­ся та­кож вхід ком­па­ній на мар­шру­ти, які вже об­слу­го­ву­ва­ли­ся ін­ши­ми: за­до­воль­ня­ло­ся ли­ше 10% від­по­від­них за­явок.

Про­те в 1970–1980+х ро­ках у США у сфе­рі транс­пор­ту спо­ча­тку бу­ли ослаб+ ле­ні обме­же­н­ня, а по­тім ска­со­ва­но ре­гу­лю­ва­н­ня цін. Аві­а­ком­па­ні­ям та­кож до+ зво­ли­ли об­слу­го­ву­ва­ти будь+які мар­шру­ти. Бу­ло лі­кві­до­ва­но де­я­кі ре­гу­ля­тор­ні ор­га­ни: Управ­лі­н­ня ци­віль­ної авіа­ції (1985 р.), Ко­мі­сію з тор­гів­лі між шта­та­ми (1995 р.). У ре­зуль­та­ті по­си­ли­ла­ся кон­ку­рен­ція, зни­зи­ли­ся ці­ни, збіль­ши­лись об­ся­ги пе­ре­ве­зень. За де­яки­ми роз­ра­хун­ка­ми, зав­дя­ки де­ре­гу­лю­ван­ню транс+ пор­ту в США спо­жи­ва­чі що­ро­ку за­оща­джу­ють при­бли­зно 60 млрд. дол., у то­му чи­слі зав­дя­ки де­ре­гу­лю­ван­ню ді­яль­но­сті авіа­ком­па­ній – 15 млрд., ван­та­жних ав­то­пе­ре­ве­зень – 30 млрд., за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту – 15 млрд. дол. [3, с. 76]. Де­ре­гу­лю­ва­н­ня бу­ло здій­сне­но та­кож у зв’яз­ку і в де­яких ін­ших сфе­рах. Якщо в 1977 р. на пов­ні­стю ре­гу­льо­ва­ні га­лу­зі при­па­да­ло 17% ВВП США, то в 1988 р. – 6,6% [3, с. 384–385].

Де­ре­гу­лю­ва­н­ня актив­но здій­сню­ва­лось і в біль­шо­сті ін­ших роз­ви­ну­тих кра­їн, що спри­я­ло під­ви­щен­ню кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті їх еко­но­мік. Так, де­ре­гу­лю+ ва­н­ня рин­ку авіа­пе­ре­ве­зень в ЄС в 1990+х ро­ках при­ве­ло до істо­тно­го зни­же­н­ня та­ри­фів і збіль­ше­н­ня об­ся­гу пе­ре­ве­зень. Але в де­яких ви­пад­ках во­но не за­без­пе+ чи­ло очі­ку­ва­но­го ефе­кту. Це ба­га­то в чо­му бу­ло пов’яза­но з ефе­ктив­ні­стю ан­ти+ мо­но­поль­ної по­лі­ти­ки. “Оскіль­ки ви­го­ди від де­ре­гу­лю­ва­н­ня мо­жна ре­а­лі­зу­ва­ти ли­ше за умо­ви, якщо фір­ми не змов­ля­ти­му­ться з ме­тою під­ви­ще­н­ня ці­ни, не про­ти­ді­я­ти­муть вхо­джен­ню в ри­нок но­вих уча­сни­ків і не на­ма­га­ти­му­ться ви­тіс+ ни­ти кон­ку­рен­тів з га­лу­зі за до­по­мо­гою хи­жа­цьких дій, за­сто­су­ва­н­ня ан­ти­мо+ но­поль­ної по­лі­ти­ки мо­же ста­ти ви­рі­шаль­ним чин­ни­ком у ре­а­лі­за­ції зга­да­них ви­гід” [3, с. 694].

Во­дно­час де­ре­гу­лю­ва­н­ня не є уні­вер­саль­ним прин­ци­пом еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки. Ре­гу­лю­ва­н­ня збе­рі­га­є­ться в ря­ді клю­чо­вих га­лу­зей. Біль­ше то­го, во­но вво­ди­ться в де­яких га­лу­зях, де йо­го ра­ні­ше не бу­ло або во­но бу­ло слаб­ким. Так, у роз­ви­ну­тих

кра­ї­нах актив­но роз­ви­ва­ю­ться роз­дрі­бні тор­го­вель­ні ме­ре­жі. Їх швид­ке зро­ста­н­ня при­ве­ло, зокре­ма, до істо­тно­го збіль­ше­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці в роз­дрі­бній тор­гів­лі та є одним з най­ва­жли­ві­ших фа­кто­рів під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті еко­но­мі­ки в ці­ло­му. Во­дно­час роз­дрі­бні ме­ре­жі, на від­мі­ну від окре­мих ма­га­зи­нів, ма­ють знач+ ну рин­ко­ву вла­ду. У ря­ді ви­пад­ків во­ни нав’язу­ють по­ста­чаль­ни­кам пев­ні по­слу­ги і не­рів­но­прав­ні до­го­во­ри, за­три­му­ють пла­те­жі за ре­а­лі­зо­ва­ні то­ва­ри то­що. Та­кі зло+ вжи­ва­н­ня ви­кли­ка­ли не­об­хі­дність втру­ча­н­ня дер­жа­ви. Так, в ЄС для упо­ряд­ку­ван+ ня вза­є­мо­від­но­син тор­го­вель­них ме­реж з по­ста­чаль­ни­ка­ми і спо­жи­ва­ча­ми ухва­ле+ но та­кі чо­ти­ри основ­ні до­ку­мен­ти: Ди­ре­кти­ву 2011/7/ЄС Єв­ро­пар­ла­мен­ту та Ра­ди ЄС “Про про­ти­дію за­трим­кам пла­те­жів в ко­мер­цій­них уго­дах”, Green Paper Єв­ро+ ко­мі­сії що­до не­спра­ве­дли­вих тор­го­вель­них пра­ктик у від­но­си­нах між по­ста­чаль­ни+ ка­ми і тор­го­вель­ни­ми ме­ре­жа­ми (2013), Єв­ро­пей­ський план дій в роз­дрі­бній тор­гів­лі (2013) та Ре­зо­лю­цію Єв­ро­пар­ла­мен­ту що­до Єв­ро­пей­сько­го пла­ну дій в роз­дрі­бній тор­гів­лі (2013). Згі­дно з ци­ми до­ку­мен­та­ми, пе­ре­кла­да­н­ня ри­зи­ків на кон­тр­аген­тів і нав’язу­ва­н­ня їм до­да­тко­вих по­слуг роз­гля­да­ю­ться як не­че­сна тор­го­вель­на пра­кти+ ка. Вста­нов­ле­но, що пла­те­жі по­ста­чаль­ни­ків на ко­ристь тор­го­вель­них ме­реж по+ вин­ні стя­гу­ва­ти­ся ли­ше за ре­аль­ні по­слу­ги, бу­ти про­пор­цій­ни­ми і про­зо­ри­ми. Ре+ ко­мен­ду­є­ться вста­нов­лю­ва­ти тер­мі­ни роз­ра­хун­ків за по­став­ле­ні то­ва­ри від 30 до 60 ка­лен­дар­них днів.

Одним з най­ді­йо­ві­ших ін­стру­мен­тів, який ви­ко­ри­сто­ву­є­ться при здій­снен­ні де­ре­гу­лю­ва­н­ня, є ана­ліз ре­гу­лю­ю­чо­го впли­ву (АРВ). Це – фор­ма­лі­зо­ва­ний про+ цес екс­пер­ти­зи но­вих нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів, по­кли­ка­ний з’ясу­ва­ти, чи пе­ре+ ви­щу­ють ви­го­ди від нор­ми ре­гу­лю­ва­н­ня пов’яза­ні з нею ви­тра­ти. Про­те де­я­кі акти, що фор­маль­но від­по­від­а­ють ви­мо­гам АРВ, во­дно­час мо­жуть сер­йо­зно обме­жу­ва+ ти кон­ку­рен­цію. З огля­ду на це, в де­яких кра­ї­нах про­ве­де­но ре­фор­ми, спря­мо­ва­ні на роз­ви­ток кон­ку­рен­ції. Одну з най­успі­шні­ших ре­форм та­ко­го ро­ду про­ве­де­но в Ав­стра­лії в 1990+ті ро­ки. У хо­ді екс­пер­ти­зи за­ко­но­дав­ства бу­ло ви­яв­ле­но 1700 актів, що мі­стять нор­ми, які обме­жу­ють кон­ку­рен­цію *. До біль­шо­сті з них бу­ло вне­се­но змі­ни. Від­то­ді Ав­стра­лія де­мон­струє вра­жа­ю­чі еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки. За оцін­ка+ ми уря­ду кра­ї­ни, зав­дя­ки ре­а­лі­за­ції ці­єї ре­фор­ми се­ре­дня ав­стра­лій­ська ро­ди­на що­ро­ку отри­мує до­да­тко­вий до­хід, екві­ва­лен­тний 4 тис. єв­ро **.

Ор­га­ні­за­ція еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва та роз­ви­тку (ОЕСР) пі­дго­ту­ва­ла Ін­стру­мен­та­рій для оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. У ньо­му мі­стя­ться ме­то­ди­ка ви­яв­ле­н­ня не­по­трі­бних обме­жень кон­ку­рен­ції та ви­ро­бле­н­ня аль­тер­на­тив­них за+ хо­дів, які б до­зво­ли­ли до­сяг­ти по­став­ле­них ці­лей. Цей до­ку­мент упер­ше бу­ло опуб+ лі­ко­ва­но у 2007 р., пі­зні­ше до ньо­го вно­си­ли­ся до­пов­не­н­ня.

Один з го­лов­них еле­мен­тів Ін­стру­мен­та­рію – кон­троль­ний спи­сок пи­тань для оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. У ньо­му 15 про­стих пи­тань, які до­зво­ля­ють вста+ но­ви­ти по­тен­ці­ал ан­ти­кон­ку­рен­тно­го впли­ву ре­гу­ля­тор­но­го акта або йо­го про­ек+ ту без гли­бо­ких знань ста­но­ви­ща в га­лу­зі ***. Кон­троль­ний спи­сок ви­ко­ри­сто­ву­єть+

* Ин­стру­мен­та­рий для оцен­ки во­здей­ствия на кон­ку­рен­цию. – Т. 1 : Прин­ци­пы. – Вер­сия 2.0 / OECD, 2011. – С. 33 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.oecd.org/daf/ competition/assessment+toolkit.htm.

** Ин­стру­мен­та­рий для оцен­ки во­здей­ствия на кон­ку­рен­цию. – Т. 2 : Ру­ко­вод­ство. – Вер+ сия 2.0 / OECD, 2011. – С. 13–14 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.oecd.org/ daf/competition/assessment+toolkit.htm.

*** Ин­стру­мен­та­рий для оцен­ки во­здей­ствия на кон­ку­рен­цию. – Т. 1 : Прин­ци­пы. – Вер+ сия 2.0 / OECD, 2011. – С. 8–10 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.oecd.org/ daf/competition/assessment+toolkit.htm.

ся для по­ча­тко­вої оцін­ки як своє­рі­дний кон­ку­рен­тний фільтр. Якщо з’ясу­є­ться, що ре­гу­ля­тор­ний акт мо­же зав­да­ти шко­ди кон­ку­рен­ції (на­при­клад, обме­жу­ю­чи кіль­кість або ко­ло по­ста­чаль­ни­ків, їх зда­тність ве­сти кон­ку­рен­цію, зни­жу­ю­чи за+ ін­те­ре­со­ва­ність по­ста­чаль­ни­ків ве­сти енер­гій­ну кон­ку­рен­цію, ско­ро­чу­ю­чи ви­бір спо­жи­ва­ча і до­сту­пну для ньо­го ін­фор­ма­цію), про­во­ди­ться пов­на оцін­ка. Во­на вклю­чає: чі­тке ви­яв­ле­н­ня зав­дань акта; фор­му­лю­ва­н­ня аль­тер­на­тив­них норм ре+ гу­лю­ва­н­ня, що до­зво­ля­ють ви­ко­на­ти ці зав­да­н­ня; оцін­ку кон­ку­рен­тних на­слід­ків ко­жної аль­тер­на­ти­ви; по­рів­ня­н­ня аль­тер­на­тив. Ро­зро­бни­ки ре­гу­ля­тор­но­го акта по­вин­ні за­про­по­ну­ва­ти най­менш ан­ти­кон­ку­рен­тну аль­тер­на­ти­ву, яка дасть мож+ ли­вість до­сяг­ти по­став­ле­них зав­дань *. У до­ку­мен­ті та­кож на­во­дя­ться при­кла­ди не­га­тив­но­го впли­ву пев­них ре­гу­ля­тор­них актів на кон­ку­рен­цію, ана­лі­зу­є­ться до­свід ря­ду кра­їн що­до усу­не­н­ня та­ких обме­жень, да­є­ться де­таль­на ін­фор­ма­ція що­до клю­чо­вих пи­тань, які слід роз­гля­ну­ти при про­ве­ден­ні оцін­ки впли­ву на кон­ку+ рен­цію, про­по­ну­ю­ться ре­ко­мен­да­ції, як ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти да­ну оцін­ку в ді­яль­но­сті ор­га­нів вла­ди.

ОЕСР ре­ко­мен­дує ін­те­гру­ва­ти АРВ та оцін­ку впли­ву на кон­ку­рен­цію. На­прик+ лад, в Єв­ро­ко­мі­сії оцін­ка впли­ву на кон­ку­рен­цію ста­ла обов’яз­ко­вою ча­сти­ною АРВ з 2005 р. У жов­тні 2009 р., у роз­пал сві­то­вої еко­но­мі­чної кри­зи, Ра­да ОЕСР за­твер­ди­ла Ре­ко­мен­да­цію що­до оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. Уря­дам дер­жав – чле­нів ОЕСР ре­ко­мен­до­ва­но пе­ре­гля­ну­ти за­хо­ди дер­жав­ної по­лі­ти­ки, що без по+ тре­би обме­жу­ють кон­ку­рен­цію, зро­бив­ши ви­бір на ко­ристь більш спри­я­тли­вої для кон­ку­рен­ції аль­тер­на­ти­ви, яка від­по­від­а­ти­ме ці­лям, що ста­нов­лять су­спіль+ ний ін­те­рес, зва­жа­ю­чи на ви­го­ди і ви­тра­ти на її ре­а­лі­за­цію. Для цьо­го до­ціль­но ство­ри­ти ін­сти­ту­цій­ні ме­ха­ні­зми для про­ве­де­н­ня оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію, за­лу­ча­ю­чи до цьо­го про­це­су ор­га­ни за­хи­сту кон­ку­рен­ції або по­са­до­вих осіб, які ма­ють пев­ний до­свід і на­ви­чки. Ра­да ОЕСР та­кож за­про­си­ла кра­ї­ни, які не є її чле­на­ми, під­три­ма­ти Ре­ко­мен­да­цію і роз­по­ча­ти її здій­сне­н­ня **.

Кон­ку­рен­ція та еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня в Укра­ї­ні

Біль­шість ві­тчи­зня­них під­при­ємств ді­ють у кон­ку­рен­тно­му се­ре­до­ви­щі, про+ те на ба­га­тьох ва­жли­вих рин­ках кон­ку­рен­ція від­су­тня або істо­тно обме­же­на. Як спра­ве­дли­во за­зна­чав ака­де­мік В. Геєць, “дер­жа­ва допу­сти­ла фор­му­ва­н­ня мо­но+ поль­но ор­га­ні­зо­ва­но­го ка­пі­та­лі­зму” [4, c. 12]. Це пов’яза­но на­сам­пе­ред з ви­со­ким рів­нем кон­цен­тра­ції на де­яких рин­ках. На­ве­де­мо при­кла­ди. Ком­па­нія ДТЕК ви+ до­бу­ває 85% ву­гі­л­ля. Їй же на­ле­жать те­пло­ві еле­ктро­стан­ції, які да­ють 80% еле­ктро+ енер­гії, що ви­ро­бля­є­ться всі­ма ТЕС Укра­ї­ни. Не див­но, що та­ри­фи на еле­ктро+ енер­гію стрім­ко зро­ста­ють. Роз­дрі­бні тор­го­вель­ні ме­ре­жі, ко­ри­сту­ю­чись сво­єю рин­ко­вою вла­дою, фа­кти­чно гра­бу­ють ви­ро­бни­ків, нав’язу­ю­чи їм ка­баль­ні умо­ви до­го­во­рів. Про­ана­лі­зу­вав­ши стру­кту­ру ці­ни се­ре­дньо­го то­ва­ру в цих ме­ре­жах, фа­хів­ці Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту Укра­ї­ни (да­лі – АМКУ) з’ясу­ва­ли, що ви+ тра­ти на йо­го при­дба­н­ня ста­нов­лять 55%, а тор­го­вель­на на­цін­ка – 16,51%. Май+ же 30% – це ко­шти, які роз­дрі­бні тор­го­вель­ні ме­ре­жі одер­жу­ють вна­слі­док зло+ вжи­ва­н­ня рин­ко­вою вла­дою: нав’язу­ва­н­ня по­ста­чаль­ни­кам рі­зних по­слуг, пе­ре+ кла­да­н­ня на них ді­ло­вих ри­зи­ків, за­трим­ки пла­те­жів за ре­а­лі­зо­ва­ні то­ва­ри (стро­ки роз­ра­хун­ку мо­жуть ста­но­ви­ти до 150 днів). До­да­тко­ві до­хо­ди, що отри­ма­ли

* Там же. – С. 43. ** OECD Recommendation on Competition Assessment [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до+ сту­пу : http://www.oecd.org/daf/competition/oecdrecommendationoncompetitionassessment.htm.

роз­дрі­бні ме­ре­жі в ре­зуль­та­ті за­сто­су­ва­н­ня та­ких пра­ктик, за роз­ра­хун­ка­ми АМКУ, ста­но­ви­ли у 2011 р. 14 млрд. грн., а у 2012 р. – по­над 19 млрд. грн., або 1,28% ВВП Укра­ї­ни [5]. Це не­га­тив­но впли­ває на кон­ку­рен­то­спро­мо­жність ві­тчи­зня­них під­при­ємств, при­зво­дить до зро­ста­н­ня цін і зни­же­н­ня до­хо­дів на­се­ле­н­ня.

Роз­дрі­бні тор­го­вель­ні ме­ре­жі злов­жи­ва­ють рин­ко­вою вла­дою і в ін­ших краї+ нах, але в Укра­ї­ні мас­штаб та­ких зло­вжи­вань є по­мі­тно біль­шим. Су­ку­пна ефек+ тив­на мар­жа (рі­зни­ця між до­хо­да­ми і об­грун­то­ва­ни­ми ви­тра­та­ми) укра­їн­ських рі­тей­ле­рів з пе­ре­ва­жно про­до­воль­чим асор­ти­мен­том у се­ре­дньо­му ста­но­вить 45%, то­ді як поль­сько­го Eurocash – 10,5, BIM (Ту­реч­чи­на) – 15,6, ро­сій­ських X5 Retail, “Ма­гніт”, Dixy – 23–28% [5].

Над­при­бу­тки ві­тчи­зня­них тор­го­вель­них ме­реж час­тко­во по­ясню­ю­ться тим, що во­ни ко­ор­ди­ну­ють свою ді­яль­ність. Роз­крив­ши змо­ву, в якій бра­ли участь 15 роз­дрі­бних ме­реж і до­слі­дни­цька ком­па­нія “Асніль­сен Юкрейн”, АМКУ у кві­тні 2015 р. оштра­фу­вав їх на за­галь­ну су­му 203,6 млн. грн.

Мо­но­по­лі­за­ція ба­га­тьох рин­ків або істо­тне обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції на них ча­сто пов’яза­ні з по­ло­же­н­ня­ми нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів або ді­я­ми дер­жав­них ор­га­нів. Так, основ­ну ча­сти­ну авіа­пе­ре­ве­зень усе­ре­ди­ні кра­ї­ни здій­снює ком­па+ нія МАУ. При цьо­му ці­ни на авіа­кви­тки в Укра­ї­ні є зна­чно ви­щи­ми, ніж у су­сі­дніх дер­жа­вах. Во­дно­час на ри­нок до­не­дав­на не до­пу­ска­ли­ся іно­зем­ні ком­па­нії, зда­тні пе­ре­во­зи­ти па­са­жи­рів за ниж­чи­ми ці­на­ми.

Ще один при­клад. Рі­чна пла­та за лі­цен­зію на опто­ву тор­гів­лю ви­ном три­ва+ лий час ста­но­ви­ла 500 тис. грн. для всіх суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня. Ця нор­ма бу­ла про­ло­бі­йо­ва­на ве­ли­ки­ми ви­ро­бни­ка­ми ви­на для зни­ще­н­ня їх кон­ку­рен­тів – ма+ лих і се­ре­дніх під­при­ємств. Ли­ше у 2016 р. ви­ро­бни­кам вин, які ви­ро­бля­ють їх ви­клю­чно з ви­но­ма­те­рі­а­лів вла­сно­го ви­ро­бни­цтва, до­зво­ле­но здій­сню­ва­ти опто+ ву тор­гів­лю ни­ми без отри­ма­н­ня окре­мої лі­цен­зії.

Ха­ра­ктер­ною осо­бли­ві­стю укра­їн­ської еко­но­мі­ки є не­рів­ність в умо­вах кон+ ку­рен­ції, що пов’яза­но з рі­зни­ми ре­жи­ма­ми опо­да­тку­ва­н­ня, суб­си­ді­я­ми, не+ одна­ко­вим до­сту­пом до зе­мель­них ді­ля­нок, ін­фра­стру­кту­ри то­що. У 2004 р. ви+ йшла пра­ця “Бі­знес+се­ре­до­ви­ще в Укра­ї­ні”, під­го­тов­ле­на на осно­ві опи­ту­ва­н­ня ке­рів­ни­ків 2800 під­при­ємств. У ній за­зна­ча­є­ться, що 18% опи­та­них вва­жа­ли не­рів­ні умо­ви кон­ку­рен­ції ду­же ва­жли­вою пе­ре­шко­дою для бі­зне­су, 43% – важ+ ли­вою пе­ре­шко­дою. Цей фа­ктор за зна­чу­щі­стю був че­твер­тою пе­ре­по­ною на шля­ху роз­ви­тку бі­зне­су пі­сля не­ста­біль­но­сті за­ко­но­дав­ства, ко­ру­пції та по­лі­тич+ ної не­ста­біль­но­сті *. Не­має під­став вва­жа­ти, що ни­ні си­ту­а­ція є ін­шою.

Во­дно­час з 2000 по 2008 р. тем­пи еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня в Укра­ї­ні бу­ли ви­со­ки­ми. При­чи­ни цьо­го оці­ню­ю­ться по+рі­зно­му. “Зда­є­ться, що одна з го­лов+ них при­чин то­ді­шньо­го зро­ста­н­ня бу­ла до­сить ба­наль­на, – пи­ше С. Ко­ра­блін, – в йо­го осно­ві ле­жа­ли не “ра­ди­каль­ні стру­ктур­ні ре­фор­ми”, не осо­бли­вий бі­знес+ клі­мат і не ста­біль­не по­лі­ти­чне се­ре­до­ви­ще, а не­за­ле­жний від них злет цін на си­ро­ви­ну” [6, c. 79]. Для під­твер­дже­н­ня ці­єї те­зи він на­во­дить да­ні про ди­на­мі­ку сві­то­вих цін на клю­чо­ві то­ва­ри укра­їн­сько­го екс­пор­ту: пше­ни­цю, сталь, азо­тні до­бри­ва, со­ня­шни­ко­ву олію. Про­те ці да­ні не ціл­ком від­по­від­а­ють зро­бле­но­му С. Ко­ра­блі­ним ви­снов­ку. Як ви­дно на на­ве­де­но­му ним ри­сун­ку 2, сві­то­ві ці­ни на вка­за­ні то­ва­ри на по­ча­тку де­ся­ти­лі­т­тя бу­ли по­рів­ня­но низь­ки­ми. Їх зро­стан+ ня по­ча­ло­ся у 2002 р., але ли­ше у 2004 р. зве­де­ний ін­декс цін да­них то­ва­рів пе­ре+

* Бі­знес+се­ре­до­ви­ще в Укра­ї­ні / Мі­жна­ро­дна Фі­нан­со­ва Кор­по­ра­ція, 2014. – 100 с.

ви­щив рі­вень 1995 р. [6, c. 78]. От­же, мо­жна го­во­ри­ти, що тіль­ки з цьо­го ча­су Укра­ї­на по­тра­пи­ла до “си­ро­вин­но­го Еде­му”. Во­дно­час у 2003 р. ВВП Укра­ї­ни пе­ре­ви­щив рі­вень 1999 р. на 33%. Для еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня за ці чо­ти­ри ро­ки не­об­хі­дне ін­ше по­ясне­н­ня.

Ста­ти­сти­чні ор­га­ни Укра­ї­ни ре­гу­ляр­но про­во­дять опи­ту­ва­н­ня ке­рів­ни­ків під­при­ємств, з’ясо­ву­ю­чи чин­ни­ки, які стри­му­ють ви­ро­бни­цтво. Се­ред та­ких фак+ то­рів – ви­со­ка кон­ку­рен­ція з бо­ку як ві­тчи­зня­них, так і ана­ло­гі­чних за­ру­бі­жних то­ва­рів. На наш по­гляд, це свід­чить на­сам­пе­ред про ін­тен­сив­ність вну­трі­шньої та зов­ні­шньої кон­ку­рен­ції. Якщо в 1998 р. ви­со­ку кон­ку­рен­цію з бо­ку ві­тчи­зня­них то­ва­рів за­зна­чи­ли 9% ке­рів­ни­ків про­ми­сло­вих під­при­ємств, то у 2006 р. – 35– 36% (рис. 1). У 1997 р. на по­мі­тній кон­ку­рен­ції з бо­ку ві­тчи­зня­них під­при­ємств на­го­ло­си­ли 12–15% бу­ді­вель­них ор­га­ні­за­цій, а у 2007 р. – 31–35% (рис. 2). На зна­чну кон­ку­рен­цію з бо­ку ві­тчи­зня­них пе­ре­ві­зни­ків у 2005–2008 рр. вка­зу­ва­ли 50–60% під­при­ємств транс­пор­ту (рис. 3). У цей са­мий пе­рі­од та­кож по­си­лив­ся, хо­ча і мен­шою мі­рою, вплив зов­ні­шньої кон­ку­рен­ції.

Стан кон­ку­рен­тно­го се­ре­до­ви­ща мо­жна та­кож до­слі­ди­ти на осно­ві ана­лі­зу стру­кту­ри рин­ків. Сво­го ча­су та­ку ро­бо­ту бу­ло за­по­ча­тко­ва­но в Ан­ти­мо­но­поль+ но­му ко­мі­те­ті Укра­ї­ни. Бу­ло ви­окрем­ле­но чо­ти­ри гру­пи рин­ків: “чи­стої” мо­но+ по­лії, на яких час­тка най­біль­шо­го під­при­єм­ства пе­ре­ви­щує 90%; з озна­ка­ми до­мі+ ну­ва­н­ня (час­тка най­біль­шо­го під­при­єм­ства пе­ре­ви­щує 35%, але є мен­шою за 90%); з озна­ка­ми “жорс­ткої” олі­го­по­лії, де час­тка трьох най­біль­ших під­при­ємств пе­ре+ ви­щує 50%; з кон­ку­рен­тною стру­кту­рою (всі ін­ші).

Бу­ло ви­зна­че­но час­тку під­при­ємств, що ді­ють на рин­ках рі­зних ти­пів, у за+ галь­но­му об­ся­гу ви­ро­бни­цтва (ре­а­лі­за­ції). Від­по­від­ні да­ні, роз­ра­хо­ва­ні на осно­ві ста­ти­сти­чної ін­фор­ма­ції що­до при­бли­зно 300 за­галь­но­дер­жав­них і 2000 ре­гіо­наль+ них рин­ків, на­ве­де­но у та­бли­ці.

Хо­ча да­ні ро­ки не є пов­ні­стю по­рів­нян­ни­ми, во­ни по­ка­зу­ють, що час­тка рин­ків з кон­ку­рен­тною стру­кту­рою за 2000–2005 рр. істо­тно зро­сла, то­ді як час­тка мо­но+ по­лі­зо­ва­них рин­ків ско­ро­ти­лась. У 2005 р. май­же 60% про­ду­кції ре­а­лі­зо­ву­ва­ло­ся під­при­єм­ства­ми, що ді­я­ли на рин­ках з кон­ку­рен­тною стру­кту­рою. Це по­ка­зує роз­ви­ток кон­ку­рен­тних від­но­син в Укра­ї­ні. Хо­ча від­по­від­ні роз­ра­хун­ки здій­сню­ва+

лись і на­да­лі, не­о­дно­ра­зо­ві змі­ни ста­ти­сти­чної ме­то­до­ло­гії уне­мо­жли­ви­ли по+ рів­ня­н­ня їх ре­зуль­та­тів.

По­си­ле­н­ня вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції бу­ло на­сам­пе­ред ре­зуль­та­том рин­ко­вих ре+ форм, до яких да­ле­ко не від­ра­зу ада­пту­ва­ли­ся ві­тчи­зня­ні під­при­єм­ства. Ду­же важ+ ли­ву роль ві­ді­гра­ли та­кож за­хо­ди з де­ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки та роз­ви­тку кон­ку­рен­ції, здій­сне­ні на­при­кін­ці 1990+х ро­ків. Спро­ще­на си­сте­ма опо­да­тку­ва­н­ня, облі­ку та зві­тно­сті спри­я­ла ви­хо­ду з ті­ні со­тень ти­сяч під­при­єм­ців. Пі­сля прийня­т­тя у 2000 р. За­ко­ну Укра­ї­ни “Про лі­цен­зу­ва­н­ня пев­них ви­дів го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті” кіль­кість під­при­єм­ців, яким бу­ли по­трі­бні лі­цен­зії, ско­ро­ти­ла­ся в де­кіль­ка ра­зів. У то­му ж ро­ці бу­ло ска­со­ва­но близь­ко 200 рі­шень про на­да­н­ня по­да­тко­вих пільг окре­мим фір­мам, і бі­зне­сме­ни зро­зумі­ли, що гро­ші по­трі­бно вкла­да­ти не тіль­ки в чи­нов­ни­ків, але й у ви­ро­бни­цтво. У 1999 р. бу­ло ви­да­но Указ Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни “Про основ­ні на­пря­ми кон­ку­рен­тної по­лі­ти­ки на 1999–2000 ро­ки”, а у 2001 р. – Указ Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни “Про основ­ні на­пря­ми кон­ку­рен­тної по­лі­ти­ки на 2002–2004 ро­ки”. Не­зва+ жа­ю­чи на де­кла­ра­тив­ність ба­га­тьох по­ло­жень, во­ни та­кож спри­чи­ни­ли роз­ви­ток кон­ку­рен­ції. Ду­же ва­жли­ву роль ві­ді­гра­ла аграр­на ре­фор­ма, що спри­я­ла пе­ре­хо­ду зем­лі до більш ефе­ктив­них ви­ро­бни­ків, роз­ви­тку ма­ло­го бі­зне­су на се­лі.

На наш по­гляд, са­ме по­си­ле­н­ня вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції ста­ло одні­єю з най+ ва­жли­ві­ших ру­шій­них сил під­не­се­н­ня, що по­ча­ло­ся у 2000 р. Зро­зумі­ло, що важ+ ли­ве зна­че­н­ня ма­ли та­кож й ін­ші чин­ни­ки. У ре­зуль­та­ті гро­шо­вої ре­фор­ми 1996 р. і ви­ва­же­ної мо­не­тар­ної по­лі­ти­ки істо­тно зни­зи­ли­ся тем­пи ін­фля­ції. Де­валь­ва­ція грив­ні у 1998 р. спри­я­ла зро­стан­ню ці­но­вої кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті укра­їн+ ських то­ва­рів. Під­при­єм­ці на­бу­ли до­сві­ду ро­бо­ти в умо­вах рин­ку.

Як ви­дно на ри­сун­ках 1–3, ін­тен­сив­ність кон­ку­рен­ції до­ся­гла ма­кси­му­му у 2006–2007 рр., а по­тім зни­зи­ла­ся. Це бу­ло пов’яза­но з по­гір­ше­н­ням умов під­при­єм+ ни­цької ді­яль­но­сті у зв’яз­ку з по­си­ле­н­ням ко­ру­пції, зна­чним по­ши­ре­н­ням рей+ дер­ства то­що. На стан кон­ку­рен­тно­го се­ре­до­ви­ща у сфе­рі дер­жав­них за­ку­пі­вель украй не­га­тив­но впли­ну­ла ді­яль­ність Тен­дер­ної па­ла­ти. Си­ту­а­ція осо­бли­во по+ гір­ши­ла­ся пі­сля 2010 р. За спри­я­н­ня вла­дних стру­ктур бу­ло фа­кти­чно усу­не­но кон­ку­рен­цію на ря­ді ва­жли­вих рин­ків. Так, бу­ло вста­нов­ле­но кон­троль над рин+ ком скра­пле­но­го га­зу, ком­па­нія “Ме­га­по­ліс+укра­ї­на” мо­но­по­лі­зу­ва­ла ри­нок опто+ вої тор­гів­лі ци­гар­ка­ми. Мо­жна на­ве­сти й ін­ші при­кла­ди.

На жаль, у 2011 р. змі­ни­ла­ся ме­то­до­ло­гія кон’юн­ктур­них опи­ту­вань. Пи­та­н­ня що­до впли­ву кон­ку­рен­ції бу­ли ви­клю­че­ні. Для оцін­ки ста­ну кон­ку­рен­тно­го се­ре­до+ ви­ща в остан­ні ро­ки не­об­хі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ін­ші да­ні. Так, у зві­ті АМКУ за 2014 р. на­ве­де­но ін­те­ре­сні да­ні опи­ту­ва­н­ня ке­рів­ни­ків під­при­ємств. Ли­ше 37% опи+ та­них від­чу­ва­ли зна­чну кон­ку­рен­цію з бо­ку ві­тчи­зня­них ви­ро­бни­ків, 35% – по­мір­ну, 6% – слаб­ку, 8% – вза­га­лі не від­чу­ва­ли кон­ку­рен­ції. Ба­га­то від­по­ві­ли “скла­дно оці+ ни­ти”, що в біль­шо­сті ви­пад­ків свід­чить, що во­ни не від­чу­ва­ють силь­ної кон­ку+ рен­ції. При цьо­му час­тка під­при­ємств, які від­чу­ва­ють зна­чну або по­мір­ну кон­ку+ рен­цію, по­рів­ня­но з 2008 р. змен­ши­ла­ся на 11,5 про­цен­тно­го пун­кта *.

М. Пор­тер вва­жав осла­бле­н­ня вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції одні­єю з най­ва­жли+ ві­ших при­чин втра­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та по­рів­ню­вав йо­го з про­це­сом гни­т­тя [1, c. 192]. Це по­яснює ба­га­то на­ших сьо­го­дні­шніх про­блем.

* Звіт Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту Укра­ї­ни за 2014 рік : Офі­цій­ний сайт АМКУ [Еле­ктрон+ ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/publish/article/ 110272.

Пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті си­ту­а­ція в Укра­ї­ні по­ча­ла змі­ню­ва­тись. Як по­ка­зу­ють да­ні опи­ту­вань, про­ве­де­них Цен­тром ком­пле­ксних до­слі­джень з пи­тань ан­ти­мо­но+ поль­ної по­лі­ти­ки, якщо у 2014 р. рі­вень вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли як ви­со­кий 40,4% ке­рів­ни­ків про­ми­сло­вих під­при­ємств, то у 2016 р. – 44%. Ви­со+ кий рі­вень вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції у 2016 р. за­зна­ча­ли 47,8% ке­рів­ни­ків бу­ді­вель+ них ор­га­ні­за­цій, то­ді як у 2014 р. – 24,1%. Кон­ку­рен­ція по­си­ли­ла­ся та­кож на транс+ пор­ті, у фі­нан­со­вій сфе­рі та стра­ху­ван­ні. Пра­кти­чно не змі­ни­лась ін­тен­сив­ність кон­ку­рен­ції у тор­гів­лі та АПК *. Під час опи­ту­вань та­кож з’ясо­ву­ва­ла­ся зна­чу­щість чин­ни­ків, що спри­я­ють по­си­лен­ню ін­тен­сив­но­сті кон­ку­рен­ції. У 2016 р. най­важ+ ли­ві­шим з них бу­ло ско­ро­че­н­ня вну­трі­шньо­го пла­то­спро­мо­жно­го по­пи­ту. Сер­йоз+ но спри­я­ли акти­ві­за­ції кон­ку­рен­тної бо­роть­би про­ни­кне­н­ня на рин­ки збу­ту ін­ших під­при­ємств і мо­жли­во­сті віль­но ре­кла­му­ва­ти свою про­ду­кцію. По­зи­тив­но впли­ва+ ла на кон­ку­рен­цію і ді­яль­ність вла­дних стру­ктур – Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни, Ка­бі+ не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни, АМКУ, але зна­чу­щість їх зу­силь бу­ла по­мі­тно мен­шою. Та+ ким чи­ном, по­зи­тив­ні змі­ни в кон­ку­рен­тно­му се­ре­до­ви­щі є ре­зуль­та­том у пер­шу чер­гу акти­ві­за­ції між­фір­мо­вої бо­роть­би за збі­дні­ло­го спо­жи­ва­ча, а не дій дер­жа­ви.

Ни­ні­шній уряд здій­снює де­ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки, про­те цьо­го ма­ло. Як спра­ве­дли­во за­зна­чав М. Пор­тер, ска­су­ва­н­ня ре­гла­мен­та­ції та при­ва­ти­за­ція не при­не­суть успі­ху без актив­но­го су­пер­ни­цтва на вну­трі­шньо­му рин­ку [1, с. 723]. Якщо в Ав­стра­лії бу­ло 1700 актів, що обме­жу­ва­ли кон­ку­рен­цію, то в Укра­ї­ні їх аж ні­як не мен­ше. Ви­я­ви­ти їх мо­жна за до­по­мо­гою Ін­стру­мен­та­рію ОЕСР для оцін+ ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. Але та­ка ро­бо­та по­ки що не про­во­ди­ться.

Пев­ний про­грес у де­ре­гу­лю­ван­ні ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки пов’яза­ний на­сам+ пе­ред з тим, що та­ка ро­бо­та про­во­ди­ться си­стем­но. Її ко­ор­ди­нує Офіс з ефе­ктив+ но­го ре­гу­лю­ва­н­ня при Мі­ні­стер­стві еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку і тор­гів­лі Укра­ї­ни, фа­хів­ці яко­го роз­ро­бля­ють про­е­кти від­по­від­них актів. ОЕСР ре­ко­мен­дує по­єд­на+ ти ана­ліз та оцін­ку ре­гу­лю­ю­чо­го впли­ву на кон­ку­рен­цію. То­му до­ціль­но до­ру­чи­ти Офі­су ефе­ктив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня ана­ліз нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів за до­по­мо­гою Ін­стру­мен­та­рію ОЕСР і під­го­тов­ку змін до них. При цьо­му не мо­жна обме­жи­ти­ся усу­не­н­ням з укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства ан­ти­кон­ку­рен­тних норм. Не­об­хі­дною та­кож є під­го­тов­ка но­вих ре­гу­ля­тор­них актів. Так, з ме­тою змен­ше­н­ня злов­жи+ вань з бо­ку тор­го­вель­них ме­реж до­ціль­но за­про­ва­ди­ти гра­ни­чні стро­ки роз­ра­хун+ ку за по­став­ле­ні то­ва­ри і обме­жи­ти ро­змір ви­плат по­ста­чаль­ни­ків на ко­ристь тор+ го­вель­них під­при­ємств. Для про­ве­де­н­ня та­кої ро­бо­ти не­об­хі­дною є по­лі­ти­чна во­ля, бо за ко­жним нор­ма­тив­ним до­ку­мен­том, що мі­стить обме­же­н­ня кон­ку­рен­ції, сто+ ять ін­те­ре­си пев­них впли­во­вих кіл. Про­те та­кої во­лі по­ки що бра­кує. Так, АМКУ роз­ро­бив про­ект Про­гра­ми роз­ви­тку кон­ку­рен­ції, але у про­це­сі по­го­дже­н­ня з ін­ши+ ми ві­дом­ства­ми до цьо­го до­ку­мен­та до­ве­ло­ся вне­сти та­кі змі­ни, що йо­го прий+ ня­т­тя втра­ти­ло сенс. Во­дно­час зна­че­н­ня кон­ку­рен­ції не вар­то і пе­ре­оці­ню­ва­ти. Во­на є не­об­хі­дною, але не­до­ста­тньою умо­вою ди­на­мі­чно­го еко­но­мі­чно­го зрос+ та­н­ня. Обов’яз­ко­ви­ми є ефе­ктив­на про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка та ком­плекс за­хо­дів, спря+ мо­ва­них на під­трим­ку ві­тчи­зня­них ви­ро­бни­ків.

Одна з най­ефе­ктив­ні­ших форм та­кої під­трим­ки – жорс­ткий кон­троль яко­сті про­ду­кції. За від­су­тно­сті та­ко­го кон­тро­лю не­до­бро­со­ві­сні ви­ро­бни­ки отри­му­ють зна­чні кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги. За оцін­ка­ми екс­пер­тів, від 20 до 40% бен­зи­ну, що про+

* Звіт Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту Укра­ї­ни за 2016 рік : Офі­цій­ний сайт АМКУ [Елек+ трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/publish/article/ 133726.

да­є­ться в на­шій кра­ї­ні, – фаль­си­фі­кат. Але на­віть пі­сля по­же­жі на на­фто­ба­зі ком+ па­нії “БРСМ+НАФТА” під Ки­є­вом у 2015 р., яка ста­ла на­слід­ком ви­го­тов­ле­н­ня фаль+ си­фі­ко­ва­них на­фто­про­ду­ктів, ма­ло що змі­ни­ло­ся. Існу­ють й ін­ші при­кла­ди. Так, кіль­ка ро­ків то­му най­біль­ше (в на­ту­раль­но­му ви­ра­жен­ні) ви­ро­бля­ло­ся ви­на в До+ не­цькій обла­сті. З чо­го ви­го­тов­ля­ло­ся ви­но в ре­гіо­ні, де пра­кти­чно не­має ви­но+ гра­дни­ків, мо­жна тіль­ки здо­га­ду­ва­ти­ся. Ли­ше ко­ли сан­кції за ви­ро­бни­цтво не+ до­бро­які­сної, фаль­си­фі­ко­ва­ної про­ду­кції ба­га­то­ра­зо­во пе­ре­ви­щать одер­жу­ва­ні від неї до­хо­ди, вда­сться істо­тно під­ви­щи­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жність еко­но­мі­ки. От­же, мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що не­об­хі­дни­ми є за­хо­ди дер­жав­ної під­трим­ки ви­роб+ ни­ків. Але тіль­ки ті, які спри­я­ти­муть під­ви­щен­ню кон­ку­рен­ції, а не зни­щу­ва­ти+ муть її. Гро­ші ма­ють на­прав­ля­ти­ся на­сам­пе­ред на роз­ви­ток бі­знес+ін­фра­стру­кту­ри.

Одна з при­чин па­ді­н­ня ви­ро­бни­цтва пі­сля по­ча­тку рин­ко­вих ре­форм – роз+ рив го­спо­дар­ських зв’яз­ків. Для на­ла­го­дже­н­ня но­вих по­трі­бна дер­жав­на під­трим­ка. На­при­клад, у Ро­сії за до­по­мо­гою вла­дних стру­ктур ство­ре­но си­сте­му суб­кон­трак+ та­ції. До її скла­ду вхо­дять цен­три суб­кон­тра­кта­ції та ін­фор­ма­цій­на си­сте­ма. Во­на вклю­чає ба­зу да­них ви­ро­бни­чих мо­жли­во­стей під­при­ємств, а та­кож ін­фор­ма­цію про за­мов­ле­н­ня та під­при­єм­ства+за­мов­ни­ків. Це за­без­пе­чує швид­кий і зру­чний по­шук пар­тне­рів (як по­ста­чаль­ни­ків, так і за­мов­ни­ків). У си­сте­мі суб­кон­тра­кта­ції бе­ре участь біль­ше 17 тис. під­при­ємств, за­ре­є­стро­ва­но близь­ко 4 тис. акту­аль­них за­мов­лень, ді­ють 28 ре­гіо­наль­них цен­трів суб­кон­тра­кта­ції, які кон­суль­ту­ють під­при­єм­ства, сте­жать за онов­ле­н­ням да­них, ве­дуть по­шук ін­фор­ма­ції на за­мов+ ле­н­ня. У 2013 р. до ці­єї си­сте­ми вхо­ди­ли близь­ко 500 укра­їн­ських під­при­ємств, пра­цю­вав центр суб­кон­тра­кта­ції в Лу­ган­ській обла­сті, ве­ли­ся пе­ре­го­во­ри що­до ство­ре­н­ня та­ко­го цен­тру в Оде­сі. Про­те пі­зні­ше, із зро­зумі­лих при­чин, спів­пра­ця з Ро­сі­єю при­пи­ни­ла­ся.

Сві­то­вий до­свід по­ка­зує, що ефе­ктив­ною фор­мою під­трим­ки ма­ло­го ін­но­ва+ цій­но­го під­при­єм­ни­цтва є бі­знес+ін­ку­ба­то­ри. Про­те в Укра­ї­ні діє ли­ше кіль­ка та+ ких стру­ктур. У 2008 р. уряд прийняв ці­льо­ву про­гра­му “Ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні ін­но+ ва­цій­ної ін­фра­стру­кту­ри на 2009–2013 ро­ки”, яка пе­ред­ба­ча­ла, зокре­ма, роз­бу+ до­ву 25 бі­знес+ін­ку­ба­то­рів. Але ні­чо­го зро­бле­но не бу­ло.

Слід вра­хо­ву­ва­ти, що на су­ча­сних рин­ках для ство­ре­н­ня кон­ку­рен­то­с­про+ мо­жно­го про­ду­кту ре­сур­сів одні­єї ком­па­нії, як пра­ви­ло, не­до­ста­тньо: по­трі­бна участь ін­ших грав­ців рин­ку, що во­ло­ді­ють не­об­хі­дним по­тен­ці­а­лом і ком­пе­тен+ ці­я­ми. То­му ка­та­лі­за­то­ра­ми ін­но­ва­цій­но­го роз­ви­тку ви­сту­па­ють кла­сте­ри – скон+ цен­тро­ва­ні на пев­ній те­ри­то­рії гру­пи фірм і пов’яза­них з ни­ми ор­га­ні­за­цій, які вза­є­мо­до­пов­ню­ють і по­си­лю­ють кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги одна одної. Най­більш ві­до­мий кла­стер – Крем­ні­є­ва до­ли­на в Ка­лі­фор­нії.

Усві­дом­ле­н­ня уря­да­ми ря­ду кра­їн зна­че­н­ня кла­сте­рів як уні­каль­но­го за­со­бу під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті при­ве­ло до істо­тних змін в еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці. Якщо ра­ні­ше в роз­ви­ну­тих кра­ї­нах біль­шість про­грам еко­но­мі­чно­го роз+ ви­тку пе­ред­ба­ча­ли ви­ді­ле­н­ня суб­си­дій окре­мим фір­мам, то ни­ні во­ни спря­мо­ва­ні на­сам­пе­ред на за­охо­че­н­ня ко­ле­ктив­них дій. Одна з най­ефе­ктив­ні­ших про­грам під­трим­ки кла­сте­рів діє в Нор­ве­гії [8]. Ба­га­то в чо­му зав­дя­ки кла­сте­рам, які під­три+ мує дер­жа­ва, Нор­ве­гія є сві­то­вим лі­де­ром у су­дно­бу­ду­ван­ні, ви­ро­бни­цтві уста­тку+ ва­н­ня для ви­до­бу­ва­н­ня на­фти і га­зу, ри­бо­ро­зве­ден­ні та де­яких ін­ших сфе­рах.

У пра­цях ві­тчи­зня­них на­у­ков­ців [9; 10] до­кла­дно про­ана­лі­зо­ва­но сві­то­вий до­свід що­до роз­ви­тку кла­сте­рів та їх дер­жав­ної під­трим­ки, об­грун­то­ва­но не+

об­хі­дність ре­а­лі­за­ції кла­стер­ної по­лі­ти­ки в на­шій кра­ї­ні. Про­те Укра­ї­на за­ли­ша­єть+ ся одні­єю з не­ба­га­тьох кра­їн Єв­ро­пи, де на за­галь­но­дер­жав­но­му рів­ні від­су­тні за+ хо­ди, спря­мо­ва­ні на під­трим­ку кла­сте­рів. То­му в на­шій кра­ї­ні ефе­ктив­но діє тро+ хи біль­ше де­ся­тка та­ких стру­ктур, а ін­но­ва­цій­ні кла­сте­ри вза­га­лі від­су­тні.

Ви­снов­ки

Сві­то­вий до­свід пе­ре­кон­ли­во по­ка­зує, що енер­гій­на кон­ку­рен­ція в спри­я­тли+ вих для бі­зне­су умо­вах – клю­чо­вий фа­ктор зро­ста­н­ня про­ду­ктив­но­сті та кон­ку­рен­то+ спро­мо­жно­сті. Уза­галь­нив­ши до­свід Ав­стра­лії та де­яких ін­ших кра­їн, ОЕСР під­го+ ту­ва­ла Ін­стру­мен­та­рій для оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію. Він мі­стить ме­то­ди­ку ви­яв­ле­н­ня не­по­трі­бних обме­жень кон­ку­рен­ції та ви­ро­бле­н­ня аль­тер­на­тив­них за+ хо­дів, які б до­зво­ли­ли до­сяг­ти по­став­ле­них ці­лей. Єв­ро­ко­мі­сія, уря­ди де­яких кра­їн ви­ко­ри­сто­ву­ють Ін­стру­мен­та­рій для вдо­ско­на­ле­н­ня еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки.

Да­ні кон’юн­ктур­них опи­ту­вань і до­слі­дже­н­ня рин­ко­вої стру­кту­ри свід­чать, що у пер­шій по­ло­ви­ні 2000+х ро­ків в Укра­ї­ні істо­тно по­си­ли­ла­ся вну­трі­шня кон+ ку­рен­ція. У пер­шу чер­гу це бу­ло ре­зуль­та­том ком­пле­ксу за­хо­дів, спря­мо­ва­них на де­ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки і роз­ви­ток кон­ку­рен­ції, вжи­тих на­при­кін­ці 1990+х ро­ків. По­си­ле­н­ня вну­трі­шньої кон­ку­рен­ції ста­ло одні­єю з най­ва­жли­ві­ших ру­шій­них сил під­не­се­н­ня, яке по­ча­ло­ся у 2000 р. Ін­тен­сив­ність кон­ку­рен­ції до­ся­гла ма­кси­му­му у 2006–2007 рр., але по­тім зни­зи­ла­ся, що не­га­тив­но впли­ну­ло на кон­ку­рен­то+ спро­мо­жність ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки.

Від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, дер­жа­ва має за­без­пе­чи­ти за­хист кон­ку­рен­ції у під­при­єм­ни­цькій ді­яль­но­сті. На жаль, за ви­ня­тком по­рів­ня­но ко­ро­тко­го пе­рі­о­ду ча­су, ві­тчи­зня­на еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка в ці­ло­му бу­ла спря­мо­ва­на на при­ду­ше­н­ня кон­ку­рен­ції. Вна­слі­док цьо­го чи­ма­ло рин­ків мо­но­по­лі­зо­ва­но, для ба­га­тьох ін­ших ха­ра­ктер­ни­ми є не­рів­ні умо­ви кон­ку­рен­ції. Це уне­мо­жлив­лює ін­но­ва­цій­ний роз+ ви­ток. Для змі­ни си­ту­а­ції, що скла­ла­ся, не­об­хі­дна си­стем­на ро­бо­та, спря­мо­ва­на на усу­не­н­ня з укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства ан­ти­кон­ку­рен­тних норм. При цьо­му слід ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти Ін­стру­мен­та­рій ОЕСР для оцін­ки впли­ву на кон­ку­рен­цію.

Під час про­ве­де­н­ня про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки не­об­хі­дни­ми є тіль­ки та­кі ін­стру+ мен­ти, які спри­я­ють роз­ви­тку кон­ку­рен­ції, а не зни­щу­ють її. Гро­ші по­вин­ні на+ прав­ля­ти­ся на­сам­пе­ред на роз­ви­ток бі­знес+ін­фра­стру­кту­ри: під­трим­ку кла­сте­рів, бі­знес+ін­ку­ба­то­рів, ство­ре­н­ня си­сте­ми суб­кон­тра­кта­ції. Ли­ше ко­ли дер­жа­ва бу­де не на сло­вах, а на пра­кти­ці під­три­му­ва­ти до­бро­со­ві­сну кон­ку­рен­цію, пе­ред Украї+ ною від­кри­ю­ться спри­я­тли­ві пер­спе­кти­ви.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Пор­тер М. Ме­жду­на­ро­дная кон­ку­рен­ция. Кон­ку­рен­тные преи­му­ще­ства стран. – М. : Ме­жду­на­ро­дные отно­ше­ния, 1993. – 896 с.

2. Пор­тер М., Та­ке­у­ти Х., Са­ка­ки­ба­ра М. Япон­ская эко­но­ми­че­ская мо­дель: Мо­жет ли Япо­ния кон­ку­ри­ро­вать. – М. : Аль­пи­на Би­знес Букс, 2005. – 262 с.

3. Ві­ску­зі В.К., Вер­нон ДЖ.М., Га­рінг­тон ДЖ.Е. Еко­но­мі­чна теорія ре­гу­лю­ван+ ня та ан­ти­мо­но­поль­на по­лі­ти­ка – К. : Осно­ви, 2004. – 1047 с.

4. Геєць В.М. Осо­бли­во­сті вза­є­мозв’яз­ку еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних пе­ред­умов ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку еко­но­мі­ки Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 12. – С. 3–21. 5. Чо­пен­ко В. Нес­го­вір­ли­вий рі­тейл // Дзер­ка­ло ти­жня. – 2015. – 6 лю­то­го. 6. Ко­ра­блін С.О. Мо­дель “від­ста­ю­чо­го зро­ста­н­ня”: еко­но­мі­чні фа­кто­ри та на+ слід­ки для Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка і про­гно­зу­ва­н­ня. – 2016. – № 2. – С. 74–85.

7. Ко­сту­сєв О.О., Во­шку­лат С.Л., Пу­га­чо­ва М.В. Тен­ден­ції роз­ви­тку кон­ку­рен+ тних від­но­син в еко­но­мі­ці Укра­ї­ни / Ан­ти­мо­но­поль­но+кон­ку­рен­тна по­лі­ти­ка: теорія і пра­кти­ка : зб. на­ук. праць. – 2007. – Вип. 2. – С. 4–15.

8. Щербак А.В. Кла­стер­на по­лі­ти­ка Нор­ве­гії // Укра­їн­ський жур­нал Еко+ но­міст. – 2015. – № 9. – С. 34–35. 9. Со­ко­лен­ко С.І. Кла­сте­ри в гло­баль­ній еко­но­мі­ці – К. : Ло­гос, 2004. – 848 с. 10. Вой­на­рен­ко М.П. Кла­сте­ри в ін­сти­ту­цій­ній еко­но­мі­ці : мо­ногр. – Хмель+ ни­цький : ХНУ, ТОВ “Трі­а­да+м”, 2011. – 502 с.

References

1. Porter M. Mezhdunarodnaya Konkurentsiya. Konkurentnye Preimushchestva Stran [The Competitive Advantage of Nations]. Moscow, International relations, 1993 [in Russian].

2. Porter M., Takeuchi H., Sakakibara M. Yaponskaya Ekonomicheskaya Model’: Mozhet li Yaponiya Konkurirovat’ [Can Japan Compete?]. Moscow, Alpina Biznes Books, 2005 [in Russian].

3. Viscusi W.K., Vernon J.M., Harrington J.E. Ekonomichna Teoriya Rehulyuvannya ta Antymonopol’na Polityka [Economics of Regulation and Antitrust]. Kyiv, Osnovy, 2004 [in Ukrainian].

4. Heyets V.M. Osoblyvosti vzaemozv”yazku ekonomichnykh ta politychnykh peredumov rekonstruktyvnoho rozvytku ekonomiky Ukrainy [Peculiarities of the interrelation of economic and political preconditions of a reconstructive development of Ukraine’s economy]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 12, pp. 3–21 [in Ukrainian].

5. Chopenko V. Nezgovirlyvyi riteil [Difficile retail]. Dzerkalo tyzhnya – Week’s mirror, February 6, 2015 [in Ukrainian].

6. Korablin S.O. Model’ “vidstayuchoho zrostannya”: ekonomichni faktory ta naslidky dlya Ukrainy [The “lagging growth” model: economic factors and consequences for Ukraine]. Ekonomika i prognozuvannya – Economy and Forecasting, 2016, No. 2, pp. 74– 85 [in Ukrainian].

7. Kostusev O.O., Voshkulat S.L., Pugachova M.V. Tendentsii Rozvytku Konkurentnykh Vidnosyn v Ekonomitsi Ukrainy, v: Antymonopol’no-konkurentna Polityka: Teoriya i Praktyka [Trends in Development of Competitive Relations in Ukraine’s economy, in: Antitrust and Competition Policy: Theory and Practice]. 2007, Iss. 2, pp. 4–15 [in Ukrainian].

8. Shcherbak A.V. Klasterna polityka Norvehii [Norwegian cluster policy]. – Ukrains’kyi zhurnal Ekonomist – Ukrainian journal Economist, 2015, No. 9, pp. 34–35 [in Ukrainian].

9. Sokolenko S.I. Klastery v Global’nii Ekonomitsi [Clusters in the Global Economy]. Kyiv, Logos, 2004 [in Ukrainian].

10. Voinarenko M.P. Klastery v Instytutsiinii Ekonomitsi [Clusters in the Institutional Economy]. Khmelnytskyi, KHNU, Triada+m Ltd., 2011 [in Ukrainian].

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.