HEYETS VALERII, GRYTSENKO ANDRII

– Social and class dynamics: actual discourse

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents -

Су­ча­сне су­спіль­ство пе­ре­бу­ває в про­це­сі транс­фор­ма­ції, що роз­ви­ва­є­ться на рі­зних рів­нях, по ба­га­тьох лі­ні­ях і в рі­зних фор­мах. Це сто­су­є­ться всіх без ви­ня­тку скла­до­вих, у то­му чи­слі й со­ці­аль­но кла­со­вої ди­на­мі­ки. Гли­би­на та ін­тен­сив­ність транс­фор­ма­цій­них про­це­сів став­лять на по­ря­док ден­ний про­бле­му спів­від­но­шен ня мі­ри стій­ких і мін­ли­вих ха­ра­кте­ри­стик. Змі­ни мо­жуть тор­кну­ти­ся най­більш істо­тних ха­ра­кте­ри­стик об’єкта, і то­ді ми ма­ти­ме­мо спра­ву з ін­шим за сво­єю сут тю пре­дме­том, а мо­жуть на­ле­жа­ти до зов­ні­шніх форм, у яких про­яв­ля­є­ться та са­ма суть. Ціл­ком зро­зумі­ло, що те­о­ре­ти­чні під­хо­ди і за­сно­ва­ні на них пра­кти­чні рі­шен ня у цих двох ви­пад­ках прин­ци­по­во від­рі­зня­ти­му­ться.

Уся скла­дність транс­фор­ма­цій­них пе­ре­тво­рень, при­ро­дно, та­кож від­о­бра жа­є­ться у рі­зних по­гля­дах на со­ці­аль­но кла­со­ву ди­на­мі­ку, вклю­ча­ю­чи про­ти

ле­жні ме­то­до­ло­гі­чні під­хо­ди та оці­ню­ва­н­ня. У ре­цен­зо­ва­ній пра­ці [1] під­да­но кри­ти­ці як твер­дже­н­ня про “де­про­ле­та­рі­за­цію” ро­бі­тни­чо­го кла­су і йо­го со­ці аль­ну ін­те­гра­цію в ка­пі­та­лі­сти­чну си­сте­му, так і кон­це­пцію “зни­кне­н­ня” ін­ду­стрі аль­но­го про­ле­та­рі­а­ту та за­мі­ни йо­го “ко­гні­та­рі­а­том”, “кі­бер­та­рі­а­том”, “са­ла­рі атом”, “кон­сью­ме­рі­а­том” то­що в по­стін­ду­стрі­аль­но­му су­спіль­стві. Кри­ти­ко­ва­ні під­хо­ди зу­мо­ви­ли, як вва­жа­ють ав­то­ри, зни­же­н­ня ува­ги до до­слі­джень ста­но­ви ща, про­блем і пер­спе­ктив на­йма­ної пра­ці у сфе­рі ма­те­рі­аль­но­го ви­ро­бни­цтва в Укра­ї­ні, а на­ціо­наль­на ста­ти­сти­ка на­віть від­мо­ви­ла­ся від ви­ко­ри­ста­н­ня са­мої ка­те­го­рії “ро­бі­тни­ки”.

Ав­то­ри мо­но­гра­фії роз­ви­ва­ють про­ти­ле­жний під­хід, до­во­дя­чи, що ни­ні про ле­та­рі­ат не тіль­ки не пе­ре­тво­рив­ся на ана­хро­нізм істо­рії, але й зна­чно роз­ши­рив свої ря­ди за ра­ху­нок пе­ре­дис­ло­ка­ції обро­бної про­ми­сло­во­сті з “пер­шо­го” сві­ту на пе­ри­фе­рію гло­баль­но­го ка­пі­та­лі­зму, в то­му чи­слі до кра­їн з пе­ре­хі­дною еко но­мі­кою. Во­дно­час во­ни за­зна­ча­ють, що ро­бі­тни­чий клас у кра­ї­нах “ядра”, “на пів­пе­ри­фе­рії” та “пе­ри­фе­рії” сві­то­во­го го­спо­дар­ства за­знав істо­тних змін у ре зуль­та­ті дії та­ких фа­кто­рів: 1) пе­ре­хо­ду ка­пі­та­лі­сти­чної еко­но­мі­ки від кейн­сі ан­сько фор­дист­ської до нео­лі­бе­раль­ної мо­де­лі еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня і роз­ви­тку; 2) руй­ну­ва­н­ня сві­то­вої со­ці­а­лі­сти­чної си­сте­ми і со­ці­аль­но­го ре­ван­шу ка­пі­та­лі­стів, спря­мо­ва­но­го на від­мо­ву від по­сту­пок ро­бі­тни­чо­му кла­су, зро­бле них під впли­вом до­ся­гнень ре­аль­но­го со­ці­а­лі­зму; 3) ін­тен­си­фі­ка­ції між­на­род ної тру­до­вої мі­гра­ції та “ве­ли­ко­го пе­ре­се­ле­н­ня на­ро­дів” на всіх кон­ти­нен­тах, осо­бли­во пі­сля по­дій на Близь­ко­му Схо­ді та в Пів­ні­чній Афри­ці; 4) пе­ре­ди­сло ка­ції ба­га­тьох транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій (ТНК) з кра­їн “ядра” до кра­їн “дру го­го” і “тре­тьо­го” сві­ту; 5) пер­шої в істо­рії люд­ства гло­баль­ної фі­нан­со­во еко но­мі­чної кри­зи 2008–2009 рр., на­слід­ки якої не по­до­ла­но й до­сі.

Пе­ре­ва­гою мо­но­гра­фії є роз­гляд су­ча­сних про­блем зайня­то­сті, на­йма­ної пра­ці та со­ці­аль­но тру­до­вих від­но­син у на­шій кра­ї­ні у гло­баль­но­му кон­текс­ті ін­сти­ту­ціо­наль­них змін, які від­бу­ва­ю­ться сьо­го­дні у сві­то­во­му го­спо­дар­стві в ме­жах про­це­сів де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції. Оста­н­ня є ха­ра­ктер­ною для Укра­ї­ни та ін­ших ко­ли­шніх ре­спу­блік СРСР і не­ми­ну­че тя­гне за со­бою руй­ну­ва­н­ня го­спо­дар­сько го по­тен­ці­а­лу, при­мі­ти­ві­за­цію на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, де­гра­да­цію ро­бо­чої си­ли і па­ді­н­ня рів­ня жи­т­тя тру­дя­щих. У цих умо­вах роз­ра­хо­ву­ва­ти на під­ви­ще­н­ня про ду­ктив­но­сті пра­ці, під­йом ефе­ктив­но­сті на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки та пе­ре­хід на ін­но­ва­цій­ний шлях роз­ви­тку Укра­ї­ні, ви­ті­сне­ній на узбіч­чя гло­баль­но­го ка­пі­та лі­сти­чно­го сві­ту, не до­во­ди­ться. Осо­бли­ву три­во­гу, на дум­ку ав­то­рів, ви­кли­кає той факт, що за ро­ки здій­сне­н­ня ра­ди­каль­них еко­но­мі­чних ре­форм ві­тчи­зня ний ро­бі­тни­чий клас втра­тив по­ло­ви­ну сво­єї чи­сель­но­сті.

Тим ча­сом, у кни­зі на­во­ди­ться дум­ка, що, за ви­сло­вом кла­си­ка еко­но­мі­чної со­ціо­ло­гії К. По­ла­ньї, ро­бі­тни­чий клас Укра­ї­ни, який пов­сяк­ден­но пе­ре­ме­лю­єть ся “са­та­нин­ським мли­ном ка­пі­та­лі­зму”, не ка­нув у Ле­ту і не втра­тив сво­єї іден ти­чно­сті. На до­каз на­во­дя­ться по­си­ла­н­ня, що на за­пи­та­н­ня “Ска­жіть, чи вва­жає те ви се­бе ча­сти­ною ро­бі­тни­чо­го кла­су Укра­ї­ни?” по­зи­тив­ну від­по­відь да­ли по­над 81% ре­спон­ден­тів, а ре­зуль­та­ти пер­шо­го все­укра­їн­сько­го опи­ту­ва­н­ня ро­бі­тни­ків пе­ре­кон­ли­во де­мон­стру­ють зни­же­н­ня ре­аль­но­го ста­ту­су укра­їн­ських ро­бі­тни­ків по­рів­ня­но з ра­дян­ським пе­рі­о­дом уна­слі­док їх мар­гі­на­лі­за­ції та ато­мі­за­ції, знач но­го по­гір­ше­н­ня яко­сті жи­т­тя, па­ді­н­ня пре­сти­жу ро­бі­тни­чої про­фе­сії та по­си ле­н­ня со­ці­аль­ної ура­зли­во­сті на­йма­ної ро­бо­чої си­ли. На під­ста­ві опра­цю­ва­н­ня

ве­ли­ко­го об­ся­гу ем­пі­ри­чних та ін­ших ма­те­рі­а­лів ав­то­ри ро­блять ви­сно­вок про те, що су­ча­сний рі­вень за­ро­бі­тної пла­ти та ін­ші умо­ви пра­ці в на­шій кра­ї­ні не сприя ють від­тво­рен­ню ро­бо­чої си­ли і за­крі­плен­ню її у сфе­рі ре­аль­но­го ви­ро­бни­цтва та є істо­тною пе­ре­шко­дою на шля­ху до під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті ві­тчиз ня­них то­ва­рів і по­слуг. Цей бар’єр ви­ма­гає якнай­швид­шо­го по­до­ла­н­ня за­ра­ди за по­бі­га­н­ня пе­ре­тво­рен­ню Укра­ї­ни на си­ро­вин­ний при­да­ток кра­їн “зо­ло­то­го мі­льяр да” пла­не­ти на ві­чні ча­си.

Зна­чне по­гір­ше­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го ста­но­ви­ща ро­бі­тни­чо­го кла­су Укра­ї­ни в епо­ху змін, як свід­чать ре­зуль­та­ти мо­но­гра­фі­чно­го до­слі­дже­н­ня, ще раз під­твер­джує той факт, що нео­лі­бе­раль­ні ре­фор­ми в кра­ї­ні бу­ли спря­мо­ва­ні не на бу­дів­ни­цтво офі­цій­но про­го­ло­ше­них “со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­ної еко­но­мі­ки” і “со­ці­аль­ної дер­жа­ви”, а на фор­му­ва­н­ня “ка­пі­та­лі­зму для сво­їх” за до­по­мо­гою актив­ної дер­жав­ної під­трим­ки прав­ля­чої елі­ти та олі­гар­хі­чних кла­нів. Різ­ке па ді­н­ня жит­тє­во­го рів­ня та обме­же­н­ня де­мо­кра­ти­чних прав тру­до­во­го на­ро­ду в на­шій кра­ї­ні та­кож є на­слід­ком, з одно­го бо­ку, не­аде­ква­тної ви­мо­гам гло­баль­ної еко­но­мі­ки со­ці­аль­но еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки дер­жа­ви, а з ін­шо­го – не­до­ста­тньої актив­но­сті проф­спіл­ко­вих ор­га­ні­за­цій при ви­ко­нан­ні сво­їх пря­мих фун­кцій у сфе­рі со­ці­аль­но­го за­хи­сту ін­те­ре­сів на­йма­них пра­ців­ни­ків. У під­сум­ку це при зве­ло до по­си­ле­н­ня екс­плу­а­та­ції та від­чу­же­н­ня пра­ці, роз­ча­ру­ва­н­ня пе­ре­ва­жної біль­шо­сті укра­їн­ських ро­бі­тни­ків у рин­ко­вих ре­фор­мах.

У сво­є­му ана­лі­зі ав­то­ри спи­ра­ю­ться на ве­ли­кий ма­сив ста­ти­сти­чних да­них і ре­зуль­та­ти ба­га­то­рі­чних со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень. Во­ни, зокре­ма, по­ка­зу­ють, що в на­ші дні че­тве­ро з де­ся­ти ро­бі­тни­ків від­чу­ва­ють но­сталь­гію за со­ці­а­лі­змом і СРСР. Май­же по­ло­ви­на ре­спон­ден­тів за­яви­ли, що в ці­ло­му ста­но­ви­ще на під­при­єм­стві, де во­ни пра­цю­ють, по­гір­ши­ло­ся по­рів­ня­но з ра­дян­ським пе­рі­о­дом. Ко­жно­му дру го­му не ви­ста­чає впев­не­но­сті в май­бу­тньо­му, біль­шість не спо­ді­ва­є­ться на по лі­пше­н­ня жи­т­тя і по­бо­ю­є­ться змен­ше­н­ня за­ро­бі­тної пла­ти, пе­ре­ве­де­н­ня на не пов­ний ро­бо­чий день, ско­ро­че­н­ня со­ці­аль­но­го па­ке­та, звіль­не­н­ня з ро­бо­ти то­що. Ре­зуль­та­ти опи­ту­ва­н­ня ро­бо­чих у 2016 р. по­ка­за­ли, що да­лі тер­пі­ти по­гір­ше­н­ня рів­ня жи­т­тя за­ра­ди ре­форм зго­ден тіль­ки ко­жен тре­тій ро­бі­тник. Істо­тно змі­ни ло­ся в гір­шу сто­ро­ну і став­ле­н­ня укра­їн­сько­го су­спіль­ства до ро­бі­тни­чих про­фе­сій, не­зва­жа­ю­чи на зро­ста­н­ня по­пи­ту на них на рин­ку пра­ці. У цьо­му зв’яз­ку не до­во ди­ться ди­ву­ва­ти­ся то­му, що но­ві по­ко­лі­н­ня мо­ло­ді не пов’язу­ють свій тру­до­вий ви­бір з опа­ну­ва­н­ням ро­бі­тни­чих спе­ці­аль­но­стей.

У ро­бі­тни­чо­му се­ре­до­ви­щі в ре­зуль­та­ті де­да­лі біль­шо­го роз­ча­ру­ва­н­ня в ка­пі та­лі­змі зро­стає усві­дом­ле­н­ня не­об­хі­дно­сті аль­тер­на­тив­ної мо­де­лі роз­ви­тку для Укра­ї­ни. Че­тве­ро з де­ся­ти опи­та­них зго­дні, що ни­ні­шній со­ці­аль­но еко­но­міч ний лад у на­шій кра­ї­ні не­об­хі­дно змі­ни­ти на більш спра­ве­дли­вий. На дум­ку ав то­рів мо­но­гра­фії, усе це го­во­рить про те, що без істо­тно­го і прин­ци­по­во­го по лі­пше­н­ня со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го ста­но­ви­ща ро­бі­тни­чо­го кла­су як го­лов­ної про­ду­ктив­ної си­ли на­шій кра­ї­ні не су­ди­ло­ся під­ня­ти­ся з “еко­но­мі­чно­го дна”, на яке во­на опу­сти­ла­ся вна­слі­док нео­лі­бе­раль­них еко­но­мі­чних ре­форм. І тим біль­ше не ви­рі­ши­ти акту­аль­них зав­дань не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції в умо­вах при­йдеш ньої че­твер­тої про­ми­сло­вої ре­во­лю­ції. Ви­яв­ле­не ав­то­ра­ми усві­дом­ле­н­ня укра­їн ським ро­бі­тни­чим кла­сом не­об­хі­дно­сті змі­ни нео­лі­бе­раль­ної мо­де­лі еко­но­міч но­го роз­ви­тку зна­чно роз­ши­рює мо­жли­во­сті ство­ре­н­ня більш спра­ве­дли­во­го су­спіль­ства в на­шій кра­ї­ні.

Стру­кту­ра, ло­гі­ка до­слі­дже­н­ня та змі­стов­не на­пов­не­н­ня мо­но­гра­фії пе­ре кон­ли­во свід­чать про ви­со­ку на­у­ко­ву ква­лі­фі­ка­цію ав­тор­сько­го ко­ле­кти­ву і ве ли­кий об­сяг ви­ко­на­ної те­о­ре­ти­чної та ем­пі­ри­чної ро­бо­ти. Пра­кти­чно всі роз­ді ли ре­цен­зо­ва­ної пра­ці по­чи­на­ю­ться з гли­бо­ко­го на­у­ко­во­го екс­кур­су в су­тність до­слі­джу­ва­них про­блем і за­кін­чу­ю­ться об­грун­то­ва­ною на­у­ко­вою ін­тер­пре­та­ці­єю ре­зуль­та­тів про­ве­де­но­го со­ціо­ло­гі­чно­го опи­ту­ва­н­ня ро­бі­тни­ків що­до рі­зних ас пе­ктів їх тру­до­во­го жи­т­тя і про­фе­сій­ної жит­тє­ді­яль­но­сті. Це до­зво­ли­ло де­таль но про­сте­жи­ти су­ча­сні ме­та­мор­фо­зи пра­ці у гло­баль­но­му і ло­каль­но­му ви­мі­рах в умо­вах нео­лі­бе­ра­лі­зму, транс­фор­ма­цію ко­ле­ктив­но до­го­вір­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня со­ці­аль­но тру­до­вих від­но­син у сві­тлі со­ці­аль­но­го ре­ван­шу ни­ні­шньої вла­дної елі­ти пі­сля де­мон­та­жу со­ці­а­лі­зму в кра­ї­нах Схі­дної Єв­ро­пи та в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі, змі­ни ро­лі та мі­сця ро­бі­тни­чо­го кла­су в со­ці­аль­но еко­но­мі­чній струк ту­рі укра­їн­сько­го су­спіль­ства за ча­сів до­ко­рін­них змін. Ав­то­ри на­по­ля­га­ють на від­мо­ві від збан­кру­ті­лої нео­лі­бе­раль­ної па­ра­ди­гми еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня за ра­ди по­ря­тун­ку укра­їн­сько­го на­ро­ду.

Ра­зом з тим, на наш по­гляд, у мо­но­гра­фії не­до­ста­тньо вра­хо­ва­но су­ча­сні те­хні­ко те­хно­ло­гі­чні, со­ці­аль­но еко­но­мі­чні та сві­то­гля­дні транс­фор­ма­ції, що від­бу­ва­ю­ться в су­спіль­стві. Світ пе­ре­бу­ває у про­це­сі пе­ре­хо­ду від ін­ду­стрі­аль­но рин­ко­вої до ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­вої си­сте­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня. Цей пе­ре­хід змі­нює не тіль­ки фор­ми, а й су­тність со­ці­аль­но еко­но­мі­чних від­но­син, на­дає вже ві­до­мим со­ці­аль­ним утво­ре­н­ням прин­ци­по­во но­ві ха­ра­кте­ри­сти­ки. Ін­дуст рі­аль­но рин­ко­ва та ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­ва еко­но­мі­ки ба­зу­ю­ться на рі­зних еко но­мі­чних за­ко­нах і ме­ха­ні­змах їх дії. За­ко­ни вла­сно­сті, пра­ці, по­пи­ту та про­по зи­ції, роз­по­ді­лу та обмі­ну, вар­то­сті, ці­но­утво­ре­н­ня не про­сто від­рі­зня­ю­ться, а є ін­ши­ми. На­при­клад, ін­фор­ма­ція як основ­ний ре­сурс і про­дукт ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­вої еко­но­мі­ки, на від­мі­ну від зви­чай­них ма­те­рі­аль­них благ, мо­же одно ча­сно при­сво­ю­ва­тись усі­ма і ко­жним. Їй аде­ква­тною є спіль­на, а не при­ва­тна вла­сність. Кри­ва по­пи­ту на ме­ре­же­ві бла­га є ви­схі­дною, а не спа­дною, як у ви пад­ку із зви­чай­ни­ми бла­га­ми, то­що.

В ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­во­му су­спіль­стві всі йо­го скла­до­ві на­бу­ва­ють ме­ре же­во­го ха­ра­кте­ру. Сім’я, фір­ма, дер­жа­ва, гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, со­ці­аль­ні гру­пи то­що ді­ста­ють ме­ре­же­ві фор­ми ре­а­лі­за­ції та існу­ва­н­ня. Якщо, на­при­клад, під­при­єм­ство ко­ри­сту­є­ться ме­ре­же­ви­ми спосо­ба­ми по­шу­ку на­йма­них ро­бі­тни­ків і їх пра­це­вла­шту­ва­н­ня (а сьо­го­дні це вже пев­ною мі­рою так і від­бу­ва­є­ться), то лю­ди­на по­за ме­ре­жею вза­га­лі не мо­же се­бе ре­а­лі­зу­ва­ти як на­йма­ний ро­бі­тник. Во­на існує ли­ше як ме­ре­же­вий суб’єкт і по­за ме­ре­жею для ро­бо­то­дав­ця не існує.

Те са­ме від­бу­ва­є­ться і з ро­бі­тни­чим кла­сом. Якщо су­ди­ти за кла­си­чни­ми кри те­рі­я­ми, то він дій­сно яв­ляє со­бою сер­йо­зну си­лу. Однак во­на за­без­пе­чу­ва­ла­ся кон­цен­тра­ці­єю на ве­ли­ких під­при­єм­ствах, ті­сни­ми кон­та­кта­ми у тру­до­вій ко опе­ра­ції та за­сно­ва­ній на ній ор­га­ні­за­ції. Та­ка щіль­ність тру­до­вої ко­о­пе­ра­ції роз­ми­ва­є­ться су­ча­сни­ми ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­ви­ми те­хно­ло­гі­я­ми, а ме­ре­же­ві вза­є­мозв’яз­ки змі­цню­ю­ться як на ро­бо­ті, так і по­за нею. Це по­зна­ча­є­ться та­кож на си­лі проф­спі­лок, зна­че­н­ня яких зни­жу­є­ться. Ро­бі­тни­чий клас хо­ча і стає гло баль­ним, про­те не за­яв­ляє про се­бе так, як мо­жна бу­ло б очі­ку­ва­ти, ви­хо­дя­чи з оцін­ки йо­го ро­лі за кла­си­чни­ми кри­те­рі­я­ми. У ме­ре­же­во­му су­спіль­стві ро­бі­тни чий клас мо­же пе­ре­тво­ри­ти­ся з кла­су в со­бі на клас для се­бе, тіль­ки на­бу­ва­ю­чи ме­ре­же­вих ха­ра­кте­ри­стик.

Якщо в пер­ві­сно­му су­спіль­стві со­ці­аль­на стру­кту­ра грун­ту­ва­ла­ся на ро­до­пле мін­них зв’яз­ках, а на­сту­пна ве­ли­ка схо­дин­ка су­спіль­но­го роз­ви­тку ма­ла ста­но­во кла­со­ву со­ці­аль­ну стру­кту­ру, то в ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­во­му су­спіль­стві основ ною со­ці­аль­ною стру­кту­рою ви­сту­пає су­ку­пність со­ці­аль­них ме­реж у най­шир­шо му ро­зу­мін­ні (про­фе­сій­них, тру­до­вих, спо­жив­чих, осві­тніх, на­ціо­наль­них, ген­дер­них та ін.). І ро­бі­тни­чий клас тут утво­рює та­ку са­му со­ці­аль­ну ме­ре­жу. Ці ме­ре­жі мо­жуть бу­ти іє­рар­хі­зо­ва­ни­ми з то­чки зо­ру ви­рі­ше­н­ня рі­зних зав­дань. А оскіль­ки ме­ре­жі за са­мою сво­єю су­т­тю фра­гмен­ту­ють су­спіль­ство і ство­рю­ють фун да­мен­таль­ну не­ви­зна­че­ність у йо­го роз­ви­тку, то най­ва­жли­ві­шо­го зна­че­н­ня на­бу ває ви­зна­че­н­ня со­ці­аль­них ме­реж з то­чки зо­ру за­без­пе­че­н­ня стій­ко­сті фун­кціо ну­ва­н­ня і роз­ви­тку си­сте­ми. Са­ме за цим кри­те­рі­єм у су­ча­сно­му ди­скур­сі ви­ок рем­ле­но клас, який Г. Стен­дінг на­звав пре­ка­рі­а­том і який ха­ра­кте­ри­зу­є­ться не­стій­кі­стю сво­го еко­но­мі­чно­го і со­ці­аль­но­го ста­ну [2]. З пре­ка­рі­а­том ло­гі­чно та істо­ри­чно спів­від­но­си­ться клас із стій­ким со­ці­аль­но еко­но­мі­чним ста­но­ви­щем. За­зви­чай та­кий клас ви­зна­ча­є­ться як се­ре­дній. Він сфор­му­вав­ся за три пі­сля­во­єн них де­ся­ти­лі­т­тя, яке Ж. Фу­ра­стьє на­звав “сла­ве­тним трид­ця­ти­річ­чям”, у ре­зуль та­ті змен­ше­н­ня со­ці­аль­ної не­рів­но­сті [3]. Однак в остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя се­ре­дній клас у роз­ви­ну­тих кра­ї­нах роз­ми­ва­є­ться, а в та­ких, як Укра­ї­на, не фор­му­є­ться, то­му со­ці­аль­на не­рів­ність зро­стає. У цих умо­вах ви­ни­ка­ють об’єктив­на не об­хі­дність і по­тре­ба у фор­му­ван­ні со­ці­аль­но­го утво­ре­н­ня, яке мо­жна бу­ло б на зва­ти ме­ді­ум кла­сом, що мав би ста­ле еко­но­мі­чне та со­ці­аль­не ста­но­ви­ще за ра­ху нок від­тво­ре­н­ня су­спіль­но нор­маль­них умов жит­тє­ді­яль­но­сті та яв­ляв со­бою біль­шість на­се­ле­н­ня за зро­ста­ю­чої не­рів­но­сті між ним і пре­мі­ум кла­сом, який во­ло­діє мо­но­поль­ни­ми фа­кто­ра­ми ви­ро­бни­цтва як осно­вою до­да­тко­во­го, за сво­єю су­т­тю пре­мі­аль­но­го, до­хо­ду. У цьо­му об’єктив­но за­ін­те­ре­со­ва­ні всі: сам ме­ді­ум клас (як у сво­їй осно­ві, що роз­ши­рю­є­ться), пре­ка­рі­ат (як у сво­їй ре­аль­ній пер спе­кти­ві), пре­мі­ум клас (як у не­об­хі­дній умо­ві збе­ре­же­н­ня сво­го при­ві­ле­йо­ва­но го ста­но­ви­ща). Та­ке со­ці­аль­не стру­кту­ру­ва­н­ня ви­пли­ває з ло­гі­ки фор­му­ва­н­ня в на­драх ін­ду­стрі­аль­но рин­ко­вої си­сте­ми ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­вої еко­но­мі­ки, у якій ме­ре­же­вий ха­ра­ктер ре­а­лі­за­ції ін­но­ва­цій­них фа­кто­рів не­ми­ну­че ве­сти­ме до со­ці­аль­ної фра­гмен­та­ції, ди­фе­рен­ці­а­ції до­хо­дів і ста­ту­сів, а спро­би збе­рег­ти ста­біль­ність і за­без­пе­чи­ти спра­ве­дли­вість – до по­шу­ку форм за­без­пе­че­н­ня ста­ло го еко­но­мі­чно­го ста­но­ви­ща біль­шо­сті на­се­ле­н­ня. Пре­ка­рі­ат, ме­ді­ум і пре­мі­ум клас ста­нуть у цих умо­вах основ­ни­ми ме­ре­же­ви­ми утво­ре­н­ня­ми со­ці­аль­ної струк ту­ри но­во­го гло­баль­но­го су­спіль­ства, що фор­му­є­ться.

Ска­за­не ви­ще зов­сім не ска­со­вує всьо­го то­го, що до­ста­тньо грун­тов­но ар­гу мен­то­ва­но в ре­цен­зо­ва­ній мо­но­гра­фії. Йде­ться ли­ше про те, що фор­му­ва­н­ня ін­фор­ма­цій­но ме­ре­же­во­го су­спіль­ства на­дає існу­ю­чим со­ці­аль­ним утво­ре­н­ням но­ві до­да­тко­ві ха­ра­кте­ри­сти­ки, які ни­ні ледь по­мі­тні, але з ча­сом на­бу­дуть ви­зна чаль­но­го зна­че­н­ня.

Без­умов­но, си­стем­ний під­хід до до­слі­дже­н­ня одні­єї з най­го­стрі­ших і най скла­дні­ших со­ці­аль­но еко­но­мі­чних про­блем, ви­со­ка ме­то­до­ло­гі­чна куль­ту­ра до зво­ли­ли ав­тор­сько­му ко­ле­кти­ву вне­сти ва­го­мий вклад у роз­ви­ток ві­тчи­зня­ної су спіль­ство­знав­чої на­у­ки. Отри­ма­ні ре­зуль­та­ти ма­ють не тіль­ки ака­де­мі­чне зна­чен ня, але й не­суть у со­бі по­тен­ці­ал пра­кти­чної дії. Мо­но­гра­фія, що ви­йшла у світ, бу­де з ін­те­ре­сом і ко­ри­стю про­чи­та­на со­ціо­ло­га­ми, еко­но­мі­ста­ми і по­лі­то­ло­га­ми, усі­ма, хто пра­гне зро­зу­мі­ти суть су­спіль­них транс­фор­ма­цій, що від­бу­ва­ю­ться, і

ді­я­ти ро­зум­но, тоб­то від­по­від­но до ре­аль­них об­ста­вин, а не за чу­жи­ми і ча­сто від­чу же­ни­ми від су­ті спра­ви під­каз­ка­ми.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ра­бо­чий класс сов­ре­мен­ной Украи­ны : мо­ногр. ; [под ред. А.Г. Ар­се­ен­ко]. – К. : Ин­сти­тут со­ци­о­ло­гии НАН Украи­ны, 2017. – 318 с.

2. Стэн­динг Г. Пре­ка­ри­ат: но­вый опа­сный класс ; [пер. с англ.]. – М. : Ад Мар ги­нем Пресс, 2011. – 328 с.

3. Слав­ное трид­ца­ти­ле­тие [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https:// ru.wikipedia.org/wiki/ Слав­но­е­_трид­ца­ти­ле­тие.

References

1. Rabochii Klass Sovremennoi Ukrainy [Working Class of Modern Ukraine]. A.G. Arseenko (Ed.). Kyiv, Institute of Sociology of the NAS of Ukraine, 2017 [in Russian].

2. Standing G. Prekariat: Novyi Opasnyi Klass [The Precariat: The New Dangerous Class]. Moscow, Ad Marginem Press, 2011 [in Russian].

3. Slavnoe tridtsatiletie [Glorious thirty years], available at: https://ru.wikipedia.org/ wiki/слав­но­е­_трид­ца­ти­ле­тие [in Russian].

Ре­цен­зія на­ді­йшла до ре­да­кції 27 черв­ня 2018 р. The review was received by the Editorial staff on June 27, 2018.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.