AMOSHA OLEKSANDR

– Fair exchange value of the objects

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents -

Пра­гне­н­ня до спра­ве­дли­во­сті, як і пра­гне­н­ня до прав­ди та сво­бо­ди, зав­жди вва­жа­ло­ся не­від’єм­ною вла­сти­ві­стю люд­ської при­ро­ди. З роз­ви­тком обмі­ну та ви­ни­кне­н­ням гро­шей це, на пер­ший по­гляд аб­стра­ктне, по­ня­т­тя пе­ре­йшло у прак ти­чну пло­щи­ну еко­но­мі­чних від­но­син. У су­ча­сних умо­вах спра­ве­дли­ва вар­тість є зна­чно по­ши­ре­ним і за­галь­но­ви­зна­ним по­ня­т­тям. Так, у Між­на­ро­дних стан­дар тах оцін­ки (IVS 2011), зокре­ма в IVS 300 “Оцін­ка для фі­нан­со­вої зві­тно­сті”, вжи ва­є­ться по­ня­т­тя спра­ве­дли­вої вар­то­сті; у 2013 р. на­був чин­но­сті но­вий Між­на­род ний стан­дарт фі­нан­со­вої зві­тно­сті (IFRS 13) “Оцін­ка спра­ве­дли­вої вар­то­сті”. Проб ле­ми еко­но­мі­чної не­рів­но­сті та роз­по­ді­лу ба­гат­ства ши­ро­ко ви­сві­тлю­ю­ться в еко­но­мі­чній лі­те­ра­ту­рі, цьо­му, на­при­клад, при­свя­че­но куль­то­ву кни­га Т. Пі­кет­ті “Ка­пі­тал у ХХІ сто­літ­ті”. Зро­ста­ю­ча не­рів­ність, не­спра­ве­дли­вість у тру­до­вих до хо­дах і вла­сно­сті на ка­пі­тал – най­більш обго­во­рю­ва­ні на сьо­го­дні­шній день пи та­н­ня. Са­ме то­му ви­кла­де­ні в ре­цен­зо­ва­ній мо­но­гра­фії В.В. Га­ла­сю­ка “Спра­вед ли­ва мі­но­ва вар­тість об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни” [1] тео ре­ти­чні по­ло­же­н­ня та пра­кти­чні на­пра­цю­ва­н­ня ав­то­ра що­до ана­лі­зу угод ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни, дося­жно­сті в їх ме­жах спра­ве­дли­вої мі­но­вої вар­то­сті є вель­ми акту­аль­ни­ми і за­слу­го­ву­ють на осо­бли­ву ува­гу як те­о­ре­ти­ків, так і пра­кти­ків.

Мо­но­гра­фія скла­да­є­ться з всту­пу, се­ми роз­ді­лів, ви­снов­ків, пі­сля­мо­ви і спис ку ви­ко­ри­ста­них дже­рел. У пер­шо­му роз­ді­лі, при­свя­че­но­му уго­дам мі­ни, ав­тор роз­гля­дає пи­та­н­ня до­ціль­но­сті уча­сті суб’єктів еко­но­мі­чних від­но­син в уго­дах мі­ни, ви­сві­тлює су­тність по­ня­т­тя вар­то­сті як кри­те­рію по­рів­ня­н­ня еко­но­мі­чних рі­шень, при­ді­ляє ува­гу еко­но­мі­чно­му по­тен­ці­а­лу угод мі­ни, їх силь­ним і слаб ким сто­ро­нам. У дру­го­му роз­ді­лі роз­гля­да­є­ться еко­но­мі­чна су­тність угод ку­пів­лі про­да­жу і да­ру­ва­н­ня, у то­му чи­слі у кон­текс­ті спів­від­но­ше­н­ня ве­ли­чин еко­но мі­чних ін­те­ре­сів за­ці­кав­ле­них сто­рін. Тре­тій роз­діл при­свя­че­но ана­лі­зу суб’єктів еко­но­мі­чних від­но­син, які бе­руть участь в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і

мі­ни, а та­кож від­по­від­них об’єктів еко­но­мі­чних від­но­син. Спра­ве­дли­ву мі­но­ву вар­тість об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни ви­сві­тле­но в чет вер­то­му і шо­сто­му роз­ді­лах, а ве­ли­ка кіль­кість мо­жли­вих угод роз­кри­ва­є­ться у п’ято­му роз­ді­лі. Сьо­мий роз­діл мо­но­гра­фії при­свя­че­но те­о­ре­ти­чним осно­вам кон­це­пції чо­ти­рьох ба­зо­вих ти­пів рі­шень і під­хо­дам до роз­ра­хун­ку ве­ли­чин вар то­сті рі­шень двох ти­пів – ко­ли суб’єкт кон­тро­лює об’єкт і ко­ли не зда­тен на ньо­го впли­ва­ти. Від­ра­зу тре­ба за­зна­чи­ти, що цей роз­діл до­ціль­но бу­ло б роз­ді ли­ти на те­о­ре­ти­чну та пра­кти­чну ча­сти­ни і пер­шу ви­кла­сти на по­ча­тку мо­но гра­фії, що під­ви­щи­ло б ці­лі­сність сприйня­т­тя те­о­ре­ти­чних ідей ав­то­ра. На особ ли­ву ува­гу за­слу­го­вує під­роз­діл мо­но­гра­фії “Еко­но­мі­чний ін­сульт”, у яко­му на очно де­мон­стру­є­ться, що но­ві те­о­ре­ти­чні по­ло­же­н­ня, роз­ро­бле­ні ав­то­ром, мо­жуть бу­ти ефе­ктив­но ви­ко­ри­ста­ні не ли­ше для під­при­ємств, але й на дер­жав но­му рів­ні.

Де­таль­не озна­йом­ле­н­ня з пра­цею на­дає від­чу­т­тя гли­бо­ко­го ро­зу­мі­н­ня ав­то ром те­о­рії прийня­т­тя еко­но­мі­чних рі­шень. Про це свід­чить роз­ро­бле­на В.В. Га ла­сю­ком одно­ймен­на теорія, на­зва­на ним “G те­о­рі­єю”. Ро­зро­бля­ю­чи її, ав­тор ви­хо­див з то­го, що всі еко­но­мі­чні рі­ше­н­ня ма­ють свою вар­тість. Оскіль­ки вар­тість є го­лов­ним кри­те­рі­єм прийня­т­тя еко­но­мі­чних рі­шень, то ко­жний суб’єкт еко но­мі­чних від­но­син пра­гне ухва­лю­ва­ти са­ме та­кі еко­но­мі­чні рі­ше­н­ня, які за­без пе­чать йо­му ма­кси­маль­но мо­жли­ву су­ку­пну вар­тість об’єктів, яки­ми він во­ло­діє та роз­по­ря­джа­є­ться. Ство­ре­на В.В. Га­ла­сю­ком “G теорія” від­рі­зня­є­ться від біль­шо­сті су­ча­сних еко­но­мі­чних до­слі­джень і яв­ляє со­бою на­у­ко­вий мейн­стрім. Во­на ба­зу­є­ться на бі­нар­них від­но­ше­н­нях, двій­ко­вій си­сте­мі чи­сле­н­ня та дав­ньо ки­тай­ських фі­ло­соф­ських по­ло­же­н­нях “Кни­ги змін”, що в су­ку­пно­сті ро­бить мо­но­гра­фію уні­каль­ною як за фор­мою та змі­стом, так і за отри­ма­ни­ми на­у­ко­ви ми ре­зуль­та­та­ми.

У пра­ці за­фі­ксо­ва­но най­більш аб­стра­ктний за рів­нем бі­нар­ний еле­мент си сте­ми еко­но­мі­чних від­но­син – си­сте­му “суб’єкт – об’єкт”, яку ав­тор по­рів­нює з двій­ко­вою си­сте­мою чи­сле­н­ня Лей­бні­ца. В.В. Га­ла­сюк про­по­нує змі­стов­ну “еко но­мі­чну” ін­тер­пре­та­цію дав­ньо­ки­тай­ських фі­ло­соф­ських по­ло­жень “Кни­ги змін”, а са­ме – інь і ян як двох мо­жли­вих ста­нів спів­від­но­ше­н­ня суб’єктів і об’єктів еко но­мі­чних від­но­син.

У кон­текс­ті стрім­ко на­ро­ста­ю­чої че­твер­тої ін­ду­стрі­аль­ної ре­во­лю­ції та роз ви­тку ци­фро­вої еко­но­мі­ки, ко­ли не тіль­ки у ви­ро­бни­цтві, але й у пов­сяк­ден­но му жит­ті де­да­лі біль­ше ви­ко­ри­сто­ву­є­ться по­тен­ці­ал но­ві­тніх ін­фор­ма­цій­но ко му­ні­ка­цій­них те­хно­ло­гій, в осно­ву яких по­кла­де­но двій­ко­ву си­сте­му чи­сле­н­ня та бі­нар­ні від­но­ше­н­ня, мас­шта­бне за­сто­су­ва­н­ня те­хно­ло­гій, за­сно­ва­них на двій­ко­вій си­сте­мі чи­сле­н­ня, за­ко­но­мір­но по­вин­но бу­ло при­ве­сти до фор­му­ван ня від­по­від­ної еко­но­мі­чної те­о­рії. У ре­цен­зо­ва­ній мо­но­гра­фії ви­кла­де­но ряд по­ло­жень “G те­о­рії”, яка ви­рі­шує це ва­жли­ве ме­то­до­ло­гі­чне зав­да­н­ня – фор мує кон­це­пту­аль­ні за­са­ди но­вої ци­фро­вої еко­но­мі­чної те­о­рії XXI ст.

Для по­бу­до­ви “G те­о­рії” В.В. Га­ла­сюк та­кож про­по­нує за­сто­су­ва­ти кон­цеп цію умов­но гро­шо­во­го по­то­ку, ви­зна­чає її прин­ци­пи, вво­дить суб’єктив­но орі­єн то­ва­ну кон­це­пцію дис­кон­ту­ва­н­ня, дає вла­сне ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя “еко­но­мі­чний ри­зик” і фі­ксує йо­го прин­ци­по­ву від­мін­ність від по­ня­т­тя ри­зи­ку в ці­ло­му. Ав­то ром сфор­му­льо­ва­но три те­о­ре­ми вар­то­сті як скла­до­ві “G те­о­рії”: те­о­ре­му G1 – но­вий під­хід до оці­ню­ва­н­ня об’єктів, що ба­зу­є­ться на кон­це­пції умов­но гро­шо

во­го по­то­ку; те­о­ре­му G2 – но­вий під­хід до швид­ко­сті зро­ста­н­ня вар­то­сті об’єктів; те­о­ре­му G3 – но­вий під­хід до стру­кту­ри вар­то­сті об’єктів, які в су­ку­пно­сті на­да ють мо­жли­вість глиб­ше зро­зу­мі­ти ши­ро­ке ко­ло пи­тань, що ви­ни­ка­ють на прак ти­ці у зв’яз­ку з управ­лі­н­ням вар­ті­стю об’єктів еко­но­мі­чних від­но­син.

Ва­жли­ви­ми еле­мен­та­ми “G те­о­рії” є кон­це­пції чо­ти­рьох ба­зо­вих ти­пів рі­шень і єди­но мо­жли­вої по­слі­дов­но­сті їх ре­а­лі­за­ції, тоб­то вся не­скін­чен­на мно­жи­на рі­шень, які при­йма­ю­ться і ре­а­лі­зу­ю­ться суб’єкта­ми еко­но­мі­чних від­но­син, скла да­є­ться з чо­ти­рьох ба­зо­вих ти­пів рі­шень, які до­ціль­но ре­а­лі­зо­ву­ва­ти в єди­но мож ли­вій по­слі­дов­но­сті для до­ся­гне­н­ня ма­кси­маль­но­го ре­зуль­та­ту.

На осно­ві по­ло­жень “G те­о­рії” ав­то­ром отри­ма­но фор­му­лу спра­ве­дли­вої мі­но вої вар­то­сті об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, яка де­мон­струє аси­ме­три­чність впли­ву по­ку­пців і про­дав­ців на фор­му­ва­н­ня мі­но­вої вар­то­сті об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу і роз­кри­ває еко­но­мі­чну су­тність “ефе­кту во­ло­ді­н­ня”, ви­яв­ле­но го екс­пе­ри­мен­таль­но Д. Ка­не­ма­ном та ін­ши­ми до­слі­дни­ка­ми. Ця фор­му­ла впер ше де­мон­струє, що вплив на фор­му­ва­н­ня спра­ве­дли­вої мі­но­вої вар­то­сті об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу в по­ку­пців є вдві­чі біль­шим, ніж у про­дав­ців. У мо­но­гра­фії та­кож упер­ше опи­са­но ал­го­ритм фор­му­ва­н­ня спра­ве­дли­вої мі­но­вої вар­то­сті об’єктів в уго­дах мі­ни.

Спра­ве­дли­ва мі­но­ва вар­тість об’єктів за­без­пе­чує рів­ність еко­но­мі­чних ін­те ре­сів сто­рін, які бе­руть участь в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни, – са­ме в цьо­му по­ля­гає ба­зо­ва кон­це­пція В.В. Га­ла­сю­ка, яку по­кла­де­но в осно­ву ма­те­ма ти­чних фор­мул для роз­ра­хун­ку спра­ве­дли­вої мі­но­вої вар­то­сті об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни.

Уні­каль­ність мо­но­гра­фії по­ля­гає в то­му, що в ній впер­ше (на осно­ві бі­нар них від­но­шень) отри­ма­но всі мо­жли­ві мно­жи­ни суб’єктів еко­но­мі­чних від­но син, які по­тен­ці­аль­но при­пи­ня­ють кон­тро­лю­ва­ти об’єкти еко­но­мі­чних від­но син, а та­кож суб’єктів еко­но­мі­чних від­но­син, які по­тен­ці­аль­но по­чи­на­ють конт ро­лю­ва­ти об’єкти еко­но­мі­чних від­но­син. На осно­ві цьо­го отри­ма­но мно­жи­ни мо­жли­вих угод ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни, а та­кож еко­но­мі­чно до­ціль них угод мі­ни. Усі ці мно­жи­ни ав­тор ма­те­ма­ти­чно фор­ма­лі­зу­вав, що да­ло мож ли­вість ство­ри­ти від­по­від­ні ал­го­ри­тми об­чи­сле­н­ня і про­гра­му­ва­н­ня для но­вої еко­но­мі­чної те­о­рії, за­сно­ва­ної на ді­джи­та­лі­за­ції.

Оскіль­ки “G теорія” ство­рю­ва­ла­ся В.В. Га­ла­сю­ком на­сам­пе­ред як теорія прий ня­т­тя еко­но­мі­чних рі­шень, а кри­те­рі­єм по­рів­ня­н­ня еко­но­мі­чних рі­шень слу­гує ве­ли­чи­на вар­то­сті, то­му по­за ува­гою ав­то­ра не мо­гли за­ли­ши­ти­ся пи­та­н­ня по рів­ня­н­ня чи­сел і ве­ли­чин. При­ді­ля­ю­чи ува­гу чи­сель­но­му по­рів­нян­ню рі­шень, ав тор не роз­ви­ває цей пер­спе­ктив­ний на­прям у сво­є­му до­слі­джен­ні, що аж ні­як не при­мен­шує отри­ма­них ним ва­го­мих на­у­ко­вих ре­зуль­та­тів.

Мо­но­гра­фія В.В. Га­ла­сю­ка “Спра­ве­дли­ва мі­но­ва вар­тість об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни” – ва­го­мий вне­сок у те­о­рію і пра­кти­ку оці­ню ва­н­ня та бух­гал­тер­сько­го облі­ку. У ній про­по­ну­є­ться єди­ний ме­то­до­ло­гі­чний під­хід до ана­лі­зу угод ку­пів­лі про­да­жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни, що до­зво­ляє сфор­му­ва­ти ал­го ри­тми дій у за­зна­че­них уго­дах для отри­ма­н­ня ма­кси­маль­ної еко­но­мі­чної ви­го­ди. Мо­но­гра­фія ста­но­вить ін­те­рес як для те­о­ре­ти­ків, які ма­ють на ме­ті роз­ви­ну­ти но­ву еко­но­мі­чну те­о­рію, за­сно­ва­ну на про­це­сах ді­джи­та­лі­за­ції, так і для тих, хто бе­ре без­по­се­ре­дню участь у здій­снен­ні за­зна­че­них угод на пра­кти­ці.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Га­ла­сюк В.В. Спра­ве­дли­ва мі­но­ва вар­тість об’єктів в уго­дах ку­пів­лі про­да жу, да­ру­ва­н­ня і мі­ни : мо­ногр. – Дні­про : АРТ ПРЕС, 2017. – 208 с.

References

1. Halasyuk V.V. Spravedlyva Minova Vartist’ Ob”ektiv v Uhodakh Kupivli Prodazhu, Daruvannya i Miny [A Fair Exchange Value of the Objects in Transactions for Sale/ Purchase, Gift and Barter]. Dnipro, ART PRES, 2017 [in Ukrainian].

Ре­цен­зія на­ді­йшла до ре­да­кції 6 ли­пня 2018 р. The review was received by the Editorial staff on July 6, 2018.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.