LAHUTIN VASYL

– Institutions and economic mechanisms of stability and development of society ....................................................................

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - Та­бли­ця 2

Institutions of stability and development of society are considered. The corresponding institutional environment for ensuring the social stability is analyzed. Economic mechanisms and tools ensuring stability and development of Ukrainian economy are systematized. Keywords: stability; development; institutions; organizations; society; state; economic mechanism. References 12; Tables 2.

Те­ма ста­біль­но­сті та роз­ви­тку в то­му чи ін­шо­му ви­гля­ді по­стій­но при­су­тня в еко­но­мі­чній та со­ці­аль­но#по­лі­ти­чній лі­те­ра­ту­рі, про­те кон­сен­су­су з цих пи­тань так і не до­ся­гну­то. Су­ча­сний стан укра­їн­сько­го су­спіль­ства і на­ціо­наль­ної еко# но­мі­ки не мо­же не ви­кли­ка′ти не­вдо­во­ле­н­ня. Пер­спе­кти­ви по­гли­бле­н­ня со­ці# аль­но#еко­но­мі­чної не­ста­біль­но­сті ста­ють де­да­лі ре­аль­ні­ши­ми. А як іна­кше мо­жна оці­ни­ти про­це­си де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, її олі­гар­хі­за­ції та на­дмір­ної за­ле­жно­сті від сві­то­вих си­ро­вин­них рин­ків, ма­со­вої ко­ру­пції, де­ін­те# ле­кту­а­лі­за­ції пра­ці, де­гра­да­ції люд­сько­го ка­пі­та­лу, роз­ши­ре­н­ня мас­шта­бів тру# до­вої мі­гра­ції з Укра­ї­ни, “роз­ми­ва­н­ня” се­ре­дньо­го кла­су то­що?

У пра­цях ві­до­мих за­ру­бі­жних (Д. Адже­мо­глу і Дж. Ро­бін­сон [1], Р. Лу­кас [2], Д. Норт [3], Д. Ро­дрік [4; 5], Дж. Сті­гліц [6] та ін­ші) і ві­тчи­зня­них (В. Ге­єць [7],

© Лагутін Ва­силь Дми­тро­вич (Lahutin Vasуl), 2018; e#mail: lagutin#vd@ukr.net.

А. Гри­цен­ко [8], П. Єщен­ко [9], В. Ли­пов [10] та ін­ші) еко­но­мі­стів роз­гля­да­ю­ться рі­зні аспе­кти про­бле­ми су­спіль­но#еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті та роз­ви­тку, а та­кож ін­сти­ту­ти їх за­без­пе­че­н­ня. Ві­дзна­ча­ю­чи сту­пінь роз­ро­бле­но­сті окре­сле­ної проб# ле­ма­ти­ки, не­об­хі­дно все ж за­ува­жи­ти, що ко­ло до­слі­джень, які сто­су­ю­ться без­по# се­ре­дньо ана­лі­зу ін­сти­ту­тів, ор­га­ні­за­цій, еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів та ін­стру­мен­тів су­спіль­ної ста­біль­но­сті та роз­ви­тку, є обме­же­ним.

Ме­та стат­ті – про­ана­лі­зу­ва­ти роль і зна­чу­щість ін­сти­ту­тів та еко­но­мі­чних ме­ха# ні­змів за­без­пе­че­н­ня і ство­ре­н­ня на­ле­жних пе­ред­умов для су­спіль­ної ста­біль­но­сті та роз­ви­тку. У стат­ті по­став­ле­но три основ­них зав­да­н­ня: – по#пер­ше, під­кре­сли­ти ва­жли­вість і зна­чу­щість су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку, а та­кож їх все­бі­чно­го вза­є­мозв’яз­ку;

– по#дру­ге, ви­зна­чи­ти ме­жі на­у­ко­во­го осми­сле­н­ня су­тно­сті ін­сти­ту­тів і ме­ха# ні­змів ста­біль­но­сті та роз­ви­тку в су­спіль­стві та еко­но­мі­ці Укра­ї­ни за на­яв­но­сті до­ста­тньо ши­ро­ко­го ма­си­ву обме­жень і ри­зи­ків ек­зо­ген­но­го та ен­до­ген­но­го ха# ра­кте­ру;

– по#тре­тє, об­грун­ту­ва­ти те­о­ре­ти­чну пла­тфор­му для за­без­пе­че­н­ня в Укра­ї­ні до­ста­тньо ви­со­ко­го рів­ня су­спіль­ної ста­біль­но­сті як пе­ре­ду­мо­ви для акти­ві­за­ції со­ці­аль­но#еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку.

Вза­є­мозв’язок і вза­є­мо­до­пов­ню­ва­ність су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку – за­галь­но­ві­до­мий та за­галь­но­ви­зна­ний факт. Ста­біль­ність є ва­жли­вим і зна­чу# щим ре­сур­сом для роз­ви­тку. З огля­ду на це, не­об­хі­дною є на­яв­ність силь­ної ефек# тив­ної дер­жа­ви, зда­тної під­три­му­ва­ти по­ря­док, без­пе­ку, за­ко­но­по­ря­док і пра­ва вла­сно­сті – ба­зо­ві за­са­ди су­спіль­ної ста­біль­но­сті [9]. Хо­ча кон­тент роз­ви­тку ві­ді­грає′ зна­чу­щу роль в укра­їн­сько­му су­спіль­стві, все ж йо­го ін­сти­ту­цій­ний су# про­від не до­зво­ляє роз­ці­ню­ва­ти на­ціо­наль­ну еко­но­мі­ку як та­ку, що дій­сно здат# на ефе­ктив­но роз­ви­ва­ти­ся. Сти­му­лю­ва­н­ня со­ці­аль­но#еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку в умо­вах від­су­тно­сті більш#менш ефе­ктив­них ін­сти­ту­тів і ме­ха­ні­змів роз­ви­тку не має сен­су. І та­кий під­хід (хоч він є пе­си­мі­сти­чним) мо­жна вва­жа­ти до­сить ре# аль­ним та об’єктив­ним.

Основ­ні фа­кто­ри су­спіль­ної не­ста­біль­но­сті при­хо­ву­ю­ться у по­си­лен­ні та аси# ме­трії ді­ло­вих і фі­нан­со­вих ци­клів. Най­скла­дні­шою, з то­чки зо­ру за­без­пе­че­н­ня су­спіль­ної не­ста­біль­но­сті, си­ту­а­ція є в ма­лих від­кри­тих еко­но­мі­ках, не при­сто­со# ва­них до умов ста­біль­но­сті вна­слі­док во­ла­тиль­но­сті сві­то­вих рин­ків. В Укра­ї­ні по­тен­ці­ал су­спіль­ної не­ста­біль­но­сті до­сить ви­со­кий. При цьо­му ста­біль­ність під­три­му­є­ться на низь­ко­му рів­ні (“по­га­на” ста­біль­ність), що пов’яза­но з не­е­фек# тив­ні­стю рин­ку та слаб­кі­стю дер­жа­ви.

Що­до змі­сту ін­сти­ту­тів, то в Укра­ї­ні як фор­маль­ні пра­ви­ла, так і не­фор­маль­ні у прин­ци­пі є зро­зумі­ли­ми для еко­но­мі­чних суб’єктів, са­ме в їх ме­жах суб’єкти вза­є­мо­ді­ють один з одним. Ін­ша спра­ва – це не­ді­йо­ві спосо­би (і осо­бли­во – не# ефе­ктив­ність) за­без­пе­че­н­ня до­три­ма­н­ня та­ких пра­вил. Пра­во­ва си­сте­ма, не­фор# маль­ні ді­ло­ві пра­кти­ки і куль­ту­ра пра­во­за­сто­су­ва­н­ня не до­зво­ля­ють за­без­пе­чи­ти на­ле­жний рі­вень ін­сти­ту­цій­но­го роз­ви­тку на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки.

Тіль­ки на осно­ві су­спіль­ної ста­біль­но­сті в Укра­ї­ні мо­жли­во пе­ре­йти до “нор# маль­но­сті” як во­на ро­зу­мі­є­ться в су­ча­сно­му сві­ті. Цю “нор­маль­ність” не­мо­жли­во уяви­ти по­за гро­ма­дян­ським су­спіль­ством, плю­ра­лі­сти­чною де­мо­кра­ті­єю та со­ці# аль­ним рин­ко­вим го­спо­дар­ством.

Сьо­го­дні в укра­їн­сько­му су­спіль­стві скла­ло­ся су­пе­ре­чли­ве по­єд­на­н­ня ба­зо# вих рин­ко­вих ін­сти­ту­тів з пев­ни­ми ін­сти­ту­цій­ни­ми за­са­да­ми ста­біль­но­сті, які спів­і­сну­ють з ду­же ма­лою кіль­кі­стю ін­сти­ту­тів роз­ви­тку.

У 1990–2000#х ро­ках в Укра­ї­ні бу­ло сфор­мо­ва­но, го­лов­ним чи­ном, осно­во# по­ло­жні рин­ко­ві ін­сти­ту­ти (від­кри­ту рин­ко­ву еко­но­мі­ку, віль­ні ці­ни, кон­ку­рен# цію на рин­ках, при­ва­тну вла­сність, кон­тра­ктні зо­бов’яза­н­ня), які при­йшли на змі­ну со­ці­а­лі­сти­чним ін­сти­ту­там (дер­жав­ній вла­сно­сті, цен­тра­лі­зо­ва­но­му ди# ре­ктив­но­му пла­ну­ван­ню, адмі­ні­стра­тив­но­му ці­но­утво­рен­ню, мо­но­по­лії зов­ніш# ньої тор­гів­лі). Але одно­ча­сно на­бу­ли роз­ви­тку пе­ре­кру­че­ні нор­ми еко­но­мі­чної по­ве­дін­ки, які, у свою чер­гу, за­охо­чу­ва­ли ко­ру­пцію, ті­ні­за­цію, еко­но­мі­чну зло# чин­ність, пра­во­вий ні­гі­лізм, обман спо­жи­ва­чів, ма­ні­пу­ля­ції з які­стю, фі­нан­со­ві обо­руд­ки то­що. Та­ке ін­сти­ту­цій­не по­ле не спри­я­ло со­ці­аль­но#еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку Укра­ї­ни.

Низь­кий рі­вень ста­біль­но­сті зу­мов­ле­ний тим, що рин­ко­ві ін­сти­ту­ти та ін­сти# ту­ти ста­біль­но­сті й роз­ви­тку ма­ють ізо­льо­ва­ний ха­ра­ктер, фор­му­ю­чи не­ефе­ктив# ний тип ін­сти­ту­цій­ної ар­хі­те­кто­ні­ки.

Сьо­го­дні в Укра­ї­ні ефе­кти від по­лі­пше­н­ня яко­сті на­яв­них ін­сти­ту­тів ста­біль# но­сті бу­дуть ва­го­мі­ши­ми, ніж ефе­кти від фор­му­ва­н­ня но­вих ін­сти­ту­тів роз­ви­тку та на­си­че­н­ня від­по­від­них ор­га­ні­за­цій фі­нан­со­ви­ми ре­сур­са­ми. Ста­біль­ність і пе# ре­хід до роз­ви­тку не мо­жли­ві по­за та­ки­ми які­сни­ми ін­сти­ту­та­ми, як за­хист прав вла­сно­сті (зокре­ма, ін­те­ле­кту­аль­ної). В Укра­ї­ні мо­ти­ва­ція еко­но­мі­чних суб’єктів до фор­му­ва­н­ня ін­сти­ту­тів роз­ви­тку про­яв­ля­є­ться над­то слаб­ко вна­слі­док, на­сам# пе­ред, то­го, що не­ефе­ктив­но пра­цю­ють про­сті­ші ін­сти­ту­ти ста­біль­но­сті.

Ва­жли­вим є роз­ме­жу­ва­н­ня ін­сти­ту­тів та ор­га­ні­за­цій. Тра­ди­ція ро­би­ти акцент на ви­вчен­ні вза­є­мо­дії ін­сти­ту­тів та ор­га­ні­за­цій бе­ре свій по­ча­ток від праць Д. Нор­та [3, с. 19#20, 97#98]. Роз­гляд ор­га­ні­за­цій як аген­тів змі­ни ін­сти­ту­цій­ної стру­кту­ри су­спіль­ства до­зво­ляє по­до­ла­ти де­суб’єкти­ва­цію ін­сти­ту­тів. Ор­га­ні­за­ції утво­рю­ю­ться для то­го, щоб ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти мо­жли­во­сті, що фор­му­ю­ться від­по# від­ни­ми ін­сти­ту­та­ми. Успі­шна ді­яль­ність ор­га­ні­за­цій по­кра­щує якість са­мих ін­сти­ту­тів. Ор­га­ні­за­ції ви­ни­ка­ють на осно­ві на­яв­ної ін­сти­ту­цій­ної си­сте­ми, а то­му ре­зуль­та­тив­ність їх ді­яль­но­сті за­ле­жить від ста­ну ці­єї си­сте­ми. Во­ни та­кож ор­га­ні­зо­ву­ють, кон­тро­лю­ють і фор­му­ють еко­но­мі­чні про­це­си.

Ди­вер­си­фі­ка­ція і рі­зно­ма­ні­т­тя ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті та роз­ви­тку – за­ко­но# мір­ність, вла­сти­ва для су­ча­сних успі­шних еко­но­мік. До ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті слід від­не­сти, на­сам­пе­ред, вер­хо­вен­ство пра­ва; без­пе­ку прав вла­сно­сті; за­кон­ність і пра# во­по­ря­док; за­хист прав спо­жи­ва­чів; під­трим­ку сво­бо­ди кон­тра­ктів; пра­ва ін­те­лек# ту­аль­ної вла­сно­сті; за­хист тру­до­вих прав. Одним з най­ва­жли­ві­ших ін­сти­ту­тів со­ці# аль­но#еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті є за­хист кон­ку­рен­ції, який за­без­пе­чу­є­ться від­по­від# ни­ми пра­во­вою і ор­га­ні­за­цій­ною ін­фра­стру­кту­ра­ми. Йде­ться, в пер­шу чер­гу, про швид­ке ви­яв­ле­н­ня і фа­кти­чне при­пи­не­н­ня ві­до­мих в усьо­му сві­ті ви­дів мо­но­по­ліс# ти­чної по­ве­дін­ки: кар­тель­них змов (узго­дже­них ан­ти­кон­ку­рен­тних дій); злов­жи# ва­н­ня до­мі­ну­ю­чим ста­но­ви­щем на рин­ку; обме­жу­валь­ної та дис­кри­мі­на­цій­ної ді­яль# но­сті; не­до­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції; по­ру­шень умов кон­ку­рен­ції у сфе­рі пу­блі­чних за­ку­пі­вель і дер­жав­ної до­по­мо­ги суб’єктам го­спо­да­рю­ва­н­ня. Як основ­ні ор­га­ні­за­ції ста­біль­но­сті мо­жна роз­гля­да­ти осе­ред­ки гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, об’єд­на­н­ня спо­жи­ва­чів, асо­ці­а­ції ро­бо­то­дав­ців (ви­ро­бни­ків), дер­жав­ні ор­га­ни вла­ди, не­за­леж# ну су­до­ву си­сте­му, силь­ні проф­спіл­ки у ро­лі га­ран­та ста­біль­но­го рин­ку пра­ці.

Ін­сти­ту­ти роз­ви­тку – це, на­сам­пе­ред, роз­ви­ток кон­ку­рен­ції, сти­му­лю­ва­н­ня ін­но­ва­цій і ви­со­ких те­хно­ло­гій, транс­фор­ма­ція за­оща­джень в ін­ве­сти­ції, спо­ну# ка­н­ня бі­зне­су до мо­дер­ні­за­ції та те­хні­чно­го пе­ре­озбро­є­н­ня, без­пе­чність ін­вес# ти­цій з бо­ку при­ва­тних ін­ве­сто­рів, ефе­ктив­ність ін­сти­ту­цій­них ін­ве­сти­цій. У свою чер­гу, ор­га­ні­за­ції роз­ви­тку – це фі­нан­со­ві фон­ди роз­ви­тку, бю­джет роз# ви­тку, банк роз­ви­тку, фонд спри­я­н­ня екс­пор­ту (під­трим­ки екс­порт­них про­е­ктів), на­у­ко­міс­ткі кла­сте­ри, ін­но­ва­цій­ні цен­три, ін­ку­ба­то­ри те­хно­ло­гій, змі­ша­ні при# ва­тно#дер­жав­ні фон­ди стар­то­во­го ка­пі­та­лу то­що. Ефе­ктив­ність ді­яль­но­сті ор­га­ні# за­цій ста­біль­но­сті й роз­ви­тку мо­же бу­ти за­без­пе­че­на ли­ше за ра­ху­нок їх від­кри# то­сті та про­зо­ро­сті.

Основ­ни­ми сфе­ра­ми ді­яль­но­сті дер­жа­ви у на­пря­мі фор­му­ва­н­ня ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку ма­ють ста­ти вдо­ско­на­ле­н­ня за­ко­но­дав­ства та по­си­лен# ня кон­тро­лю за пра­во­за­сто­су­ва­н­ням. При­чо­му осо­бли­во ва­жли­вим є низь­кий рі­вень ко­ру­пції. Для цьо­го не­об­хі­дно ство­ри­ти ін­сти­ту­ти, які б бу­ли стій­ки­ми до неї. Фор­маль­ні та не­фор­маль­ні обме­же­н­ня по­вин­ні бу­ти про­сти­ми, про­зо­ри­ми і стан­дар­ти­зо­ва­ни­ми (за мі­ні­маль­них ви­ня­тків), а дис­кре­цій­ні дії чи­нов­ни­ків – жорс­тко обме­же­ни­ми. Умо­ви ко­ру­пції за­ко­но­мір­но спри­чи­ня­ють ви­бір ор­га­ні# за­ці­я­ми роз­ви­тку не­ефе­ктив­них еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів та ін­стру­мен­тів, які вна­слі­док цьо­го не спро­мо­жні да­ти по­зи­тив­ний ефект.

До­свід роз­ви­ну­тих кра­їн по­ка­зав, що ін­сти­ту­ти ста­біль­но­сті є ва­жли­вим ста­бі# лі­за­цій­ним зна­ря­д­дям при­сто­су­ва­н­ня до су­ча­сних змін, мі­ні­мі­за­ції со­ці­аль­но#еко# но­мі­чних ри­зи­ків і не­ви­зна­че­но­сті. Що­до ін­сти­ту­тів роз­ви­тку, то во­ни є не­об­хід# ною умо­вою еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, а та­кож со­ці­аль­но#по­лі­ти­чних зру­шень і но­во­вве­день.

Кіль­кі­сна оцін­ка яко­сті та ефе­ктив­но­сті ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку мо­же грун­ту­ва­ти­ся на си­сте­мі від­по­від­них між­на­ро­дних рей­тин­гів. Ком­пле­ксні ін­де­кси і рей­тин­ги (як ви­мір­ни­ки ін­сти­ту­тів) ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться до­сить ча­сто та успі­шно як зру­чний ін­фор­ма­цій­ний ін­стру­мент на­у­ко­во­го до­слі­дже­н­ня.

За да­ни­ми до­по­віді “Ін­де­кси гло­баль­ної кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті” по 137 краї# нах, у 2010–2011 рр. оцін­ка яко­сті укра­їн­ських ін­сти­ту­тів ста­но­ви­ла 3 ба­ли (134#те мі­сце у сві­ті), у 2013–2014 рр. – 3 ба­ли (137#ме мі­сце у сві­ті), у 2017–2018 рр. – 3,2 ба­ла (118#те мі­сце у сві­ті). При цьо­му якість ін­сти­ту­тів ви­зна­ча­є­ться за 21 по­каз# ни­ком. З них най­ниж­чи­ми для Укра­ї­ни бу­ли зна­че­н­ня за та­ки­ми по­ка­зни­ка­ми: не# за­ле­жність су­дів – 2,3; роз­по­діл дер­жав­них ко­штів, фа­во­ри­тизм при прийнят­ті влад# них рі­шень, ефе­ктив­ність уря­ду – 2,4; до­ві­ра гро­мад­сько­сті до по­лі­ти­ків, ефек# тив­ність пра­во­вої ба­зи – 2,5 *.

Зда­тність (або не­зда­тність) дер­жа­ви за­без­пе­чу­ва­ти су­спіль­ну ста­біль­ність прийня­то оці­ню­ва­ти за до­по­мо­гою “рей­тин­гу кри­хких дер­жав”, який з 2005 р. пе­рі­о­ди­чно роз­ро­бля­є­ться Фон­дом ми­ру для всіх кра­їн сві­ту. Ме­та скла­да­н­ня та# ко­го рей­тин­гу по­ля­гає у ви­яв­лен­ні зда­тно­сті дер­жав кон­тро­лю­ва­ти ці­лі­сність сво­єї те­ри­то­рії, по­лі­ти­чну, де­мо­гра­фі­чну, еко­но­мі­чну та со­ці­аль­ну си­ту­а­цію у кра­ї­ні. Дер­жав­на кри­хкість і не­ді­є­зда­тність спри­чи­ня­ють не­ста­біль­ність у су­спіль­стві. Що­до Укра­ї­ни, то за остан­ні ро­ки змі­на її рей­тин­гу (ви­ще мі­сце озна­чає гір­шу си­ту­а­цію) від­бу­ва­ла­ся так: 2005 р. – 39#те мі­сце; 2006 р. – 86#те мі­сце; 2007 р. – 106#те мі­сце; 2008 р. – 108#ме мі­сце; 2009 р. – 110#те мі­сце; 2010 р. – 109#те мі­сце; * The Global Competitiveness Index [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http:// www3.weforum.org.

2013 р. – 117#те мі­сце; 2014 р. – 113#те мі­сце; 2015 р. – 84#те мі­сце; 2016 р. – 85#те мі­сце *.

Су­спіль­ний роз­ви­ток пря­мо і без­по­се­ре­дньо ви­зна­ча­є­ться істо­ри­чним та ін­сти# ту­цій­ним кон­текс­та­ми. Як по­ка­зує в то­му чи­слі і укра­їн­ська су­спіль­на пра­кти­ка, ін­сти­ту­цій­ний ва­ку­ум і де­фор­ма­ція ін­сти­ту­тів ство­рю­ють спе­ци­фі­чні пас­тки не­до# роз­ви­тку, тоб­то галь­мів­ний ме­ха­нізм, який по­ро­джує і по­си­лює чи­слен­ні про­я­ви со­ці­аль­но#еко­но­мі­чної не­ста­біль­но­сті.

Са­мих ли­ше ін­сти­ту­тів і ор­га­ні­за­цій ще не до­сить для роз­ви­тку. Суть про­бле­ми не тіль­ки і не стіль­ки в на­яв­но­сті від­по­від­них ін­сти­ту­тів. Не менш зна­чу­щи­ми є не# ефе­ктив­ність еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів, від­су­тність в Укра­ї­ні су­ча­сної стру­кту­ри на# ціо­наль­но­го го­спо­дар­ства, не­до­ста­тній рі­вень люд­сько­го ка­пі­та­лу, фа­кти­чна від­су­тність фі­нан­со­во­го рин­ку, яка уне­мо­жлив­лює про­цес на­гро­ма­дже­н­ня ка­пі­та­лу.

От­же, до­слі­дже­н­ня су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку не від­діль­не від ви­вчен# ня еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів, які за­без­пе­чу­ють ці про­це­си, від су­спіль­них суб’єктів, які при­во­дять ці ме­ха­ні­зми в дію, та від ре­аль­них мо­ти­вів, яки­ми ці суб’єкти ке­ру# ються у сво­їй ді­яль­но­сті. У да­но­му ви­пад­ку ана­ліз ін­сти­ту­тів і ана­ліз ме­ха­ні­змів до# пов­ню­ють один одно­го.

Те­о­рія фор­му­ва­н­ня та фун­кціо­ну­ва­н­ня ін­сти­ту­тів дає не­об­хі­дну ме­то­до­ло­гіч# ну ба­зу для кри­ти­чних роз­ду­мів над тим ко­лом пи­тань, яке охо­плює про­бле­ма­ти# ку еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів. Ана­лі­зу­ва­ти еко­но­мі­чні ме­ха­ні­зми ста­біль­но­сті й роз# ви­тку до­ціль­но з то­чки зо­ру від­по­від­них ін­сти­ту­тів. На­яв­ність ре­аль­них ді­йо­вих еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів за­ко­но­мір­но по­си­лює ці ін­сти­ту­ти, ство­рю­ю­чи тим са# мим мо­ти­ва­цію до ін­но­ва­цій та ін­ве­сти­цій.

Як пра­ви­ло, на пра­кти­ці ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться два за­галь­них еко­но­мі­чних ме­ха# ні­зми за­без­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті й роз­ви­тку – рин­ко­вий са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня і/або ди­ри­жист­ський. Дру­гий з них “за­пра­цює” ли­ше за умо­ви, ко­ли дер­жав­ні ор­га­ни вла­ди не­сти­муть ре­аль­ну від­по­від­аль­ність за стан справ в еко­но­мі­ці, під­три­мую# чи на­ле­жний по­пит на то­ва­ри й по­слу­ги за ра­ху­нок ви­ко­на­н­ня прі­о­ри­те­тних на# ціо­наль­них про­грам.

Що­до рин­ко­во­го ме­ха­ні­зму са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня, то він, без­умов­но, спри­яє за# без­пе­чен­ню ста­біль­но­сті й роз­ви­тку. Ста­біль­ність основ­них рин­ко­вих па­ра­ме­трів (по­пи­ту, про­по­зи­ції, кон­ку­рен­ції, ці­ни) ство­рює дов­го­стро­ко­ву осно­ву для по­тен# ці­аль­но­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Але кон­це­пту­а­лі­за­ція рин­ку у від­ри­ві від дер# жав­но­го ди­ри­жи­зму з на­го­ло­сом на рин­ко­вий фун­да­мен­та­лізм (“ри­нок усе роз# ста­вить по сво­їх мі­сцях”) фа­кти­чно при­мен­шує зна­че­н­ня рин­ку, що не від­по­від­ає йо­го фа­кти­чно­му по­тен­ці­аль­но­му впли­ву на за­без­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті та роз­вит# ку су­спіль­ства. Ін­ша спра­ва, що ри­нок, тим біль­ше та­кий, який сьо­го­дні існує в Укра­ї­ні, сам по со­бі аж ні­як не га­ран­тує ста­біль­но­сті й роз­ви­тку.

У хо­ді су­спіль­но­го роз­ви­тку пі­сля фор­му­ва­н­ня від­по­від­них ін­сти­ту­тів роз­ви­тку ди­ри­жист­ський ме­ха­нізм по­сту­по­во за­мі­ню­ва­ти­ме­ться на ефе­ктив­ний рин­ко­вий ме­ха­нізм та ін­стру­мен­ти рин­ко­во­го са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня. Як ре­зуль­тат, роз­ви­ток здій­сню­ва­ти­ме­ться вже під впли­вом ефе­ктив­них рин­ко­вих сил. Але і за цих умов дер­жа­ва пов­ні­стю не “ви­хо­дить” з на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки. У свою чер­гу, сти­му# лю­ва­н­ня на­у­ки (на­сам­пе­ред, фун­да­мен­таль­ної) має дов­го­стро­ко­вий ха­ра­ктер і ви­ма­гає по­стій­ної при­су­тно­сті дер­жа­ви. The Fragile States Index [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://fundforpeace.org/ fsi/2017/05/14/fsi#2017#factionalization#and#group#grievance#fuel#rise#in#instability/.

Ва­жли­вим є роз­ме­жу­ва­н­ня та­ких за­галь­них еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів, як “на# здо­га­ня­ю­чо­го роз­ви­тку”, “ви­пе­ре­джа­ю­чо­го роз­ви­тку”, “за­ле­жно­го роз­ви­тку” (під “зов­ні­шнім” управ­лі­н­ням). На пер­ших ета­пах пост­со­ці­а­лі­сти­чних транс­фор­ма­цій акту­аль­ним був ви­бір між гра­ду­а­ліст­ським ме­ха­ні­змом (по­сту­по­во­сті та ком­плекс# но­сті змін) і ме­ха­ні­змом шо­ко­вої те­ра­пії (швид­ких і рі­шу­чих за­хо­дів що­до ре­фор# му­ва­н­ня).

За­пи­та­н­ня про вплив ін­сти­ту­тів на ста­біль­ність і роз­ви­ток су­спіль­ства по­за ді­єю кон­кре­тних еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів не має на­ле­жної при­кла­дної від­по­віді. Якщо які­сні ін­сти­ту­ти не сфор­мо­ва­ні, а ор­га­ні­за­цій­ні мо­жли­во­сті обме­же­ні, то по­лі­ти­ка со­ці­аль­но#еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку апрі­о­рі ви­яв­ля­є­ться не­ефе­ктив­ною.

Кон­кре­тні (при­кла­дні) еко­но­мі­чні ме­ха­ні­зми за­без­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті й роз# ви­тку за­ле­жать від по­став­ле­них ці­лей, со­ціо­еко­но­мі­чних та істо­ри­ко#куль­тур­них тра­ди­цій кра­ї­ни, її ста­но­ви­ща у гло­баль­ній еко­но­мі­ці та гео­по­лі­ти­ці. Пе­ре­лік основ­них ін­сти­ту­тів, ор­га­ні­за­цій і кон­кре­тних (при­кла­дних) ме­ха­ні­змів ста­біль# но­сті й роз­ви­тку на­ве­де­но в та­бли­ці 1. Та­бли­ця 1

В Укра­ї­ні ін­сти­ту­ти ста­біль­но­сті на осно­ві ви­ко­ри­ста­н­ня не­аде­ква­тних еко но­мі­чних ме­ха­ні­змів бу­ло ство­ре­но ба­га­то в чо­му фор­маль­но. За цих умов сти­му лю­ва­н­ня роз­ви­тку спри­я­ти­ме не стіль­ки зро­стан­ню еко­но­мі­ки, скіль­ки при­ско рен­ню не­ба­жа­них со­ці­аль­но еко­но­мі­чних про­це­сів. При­кла­дні ме­ха­ні­зми сти­му лю­ю­чої по­лі­ти­ки роз­ви­тку не­об­хі­дно роз­гля­да­ти у ком­пле­ксі із зав­да­н­ня­ми фор­му­ва­н­ня ефе­ктив­них ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку.

Су­спіль­на пра­кти­ка за­свід­чи­ла, що за від­су­тно­сті від­по­від­но­го на­бо­ру якіс них ін­сти­ту­тів і ме­ха­ні­змів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку ре­фор­ми, які лі­бе­ра­лі­зу­ють еко­но­мі­ку у кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ться, не ви­прав­до­ву­ють опти­мі­сти­чних спо­ді вань. За цих умов не мо­гла не за­го­стрю­ва­ти­ся кри­за ди­ри­жист­сько­го ме­ха­ні­зму та й у ці­ло­му дер­жа­ви як по­лі­ти­чно­го ін­сти­ту­ту су­спіль­ства і на­ції.

Для кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, су­ча­сний еко­но­мі­чний ме­ха­нізм ста­біль­но­сті та роз­ви­тку вклю­чає ско­ро­че­н­ня дер­жав­них ви­да­тків і збіль­ше­н­ня бю­дже­тних до хо­дів, ре­стру­кту­ри­за­цію на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки і під­ви­ще­н­ня її кон­ку­рен­то спро­мо­жно­сті, роз­ши­ре­н­ня зайня­то­сті та зро­ста­н­ня про­ду­ктив­но­сті. З огля­ду на те, що су­спіль­ний роз­ви­ток за­без­пе­чу­є­ться зав­дя­ки роз­ви­тко­ві вну­трі­шніх ви­роб ни­чих по­ту­жно­стей, не обі­йти­ся без обме­жень на екс­порт си­ро­ви­ни (го­то­ві ви­ро би з які­сної си­ро­ви­ни з ви­со­кою час­ткою до­да­ної вар­то­сті по­вин­ні ви­ро­бля­тись у кра­ї­ні). По­ши­ре­н­ня прі­о­ри­те­тів но­вих знань та ін­но­ва­цій як су­ча­сних дже­рел еко но­мі­чно­го роз­ви­тку стає мо­жли­вим ли­ше за умо­ви на­яв­но­сті від­по­від­них вну­трі­шніх то­вар­них рин­ків і кон­ку­рен­ції на них. Під­три­ма­н­ня кон­ку­рен­ції – це, на­сам­пе­ред, роз­ши­ре­н­ня мо­жли­во­стей вхо­дже­н­ня на ри­нок но­вих суб’єктів і ак

ти­ві­за­ція мо­біль­но­сті фа­кто­рів ви­ро­бни­цтва. Са­ме це за­без­пе­чу­ва­ти­ме на­ле­жне на­гро­ма­дже­н­ня ка­пі­та­лу і збіль­ше­н­ня ін­ве­сти­цій у на­ціо­наль­ну еко­но­мі­ку, без чо­го не­мо­жли­во роз­ши­рю­ва­ти ви­со­ко­про­ду­ктив­ну зайня­тість.

Згі­дно з Е. Рай­нер­том, ва­жли­вим є вве­де­н­ня в еко­но­мі­чний ме­ха­нізм ста­біль но­сті та роз­ви­тку прин­ци­пу “emulation” (“пра­гне­н­ня до­рів­ня­ти­ся”) [11, с. 50 51], який роз­гор­та­є­ться у пев­ний на­бір сти­му­лю­ю­чих ін­стру­мен­тів. Для Укра­ї­ни це “пра­гне­н­ня до­рів­ня­ти­ся” до ЄС, орі­єн­ту­ва­ти­ся на рі­вень су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку, до­ся­гну­тий в єв­ро­пей­ських кра­ї­нах. “Пра­гне­н­ня до­рів­ня­ти­ся” ре­а­лі зу­є­ться че­рез по­зи­тив­ні та актив­ні зу­си­л­ля су­спіль­ства ста­ти які­сні­шим, ефе­ктив ні­шим і ви­щим, ніж ра­ні­ше. Тим са­мим су­спіль­ний роз­ви­ток ди­фе­рен­ці­ю­є­ться на осно­ві трьох та­ких ета­пів: про­бу­дже­н­ня (waking up); на­до­лу­же­н­ня або лі­кві­да­ція від­ста­ва­н­ня (catching up); по­сту­паль­ний рух упе­ред (forging ahead).

В остан­ній чвер­ті XX ст. зна­чних успі­хів у су­спіль­но­му роз­ви­тку до­би­ли­ся краї ни Пів­ден­но Схі­дної Азії. Сер­йо­зною осо­бли­ві­стю азі­ат­ських ін­сти­ту­тів і ме ха­ні­змів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку ста­ли жорс­ткі по­лі­ти­чні ре­жи­ми, що за­без­пе­чу ва­ли здій­сне­н­ня ефе­ктив­них еко­но­мі­чних ре­форм. Се­ред по­лі­ти­чних лі­де­рів, які іні­ці­ю­ва­ли і зго­дом га­ран­ту­ва­ли ста­біль­ність і роз­ви­ток, бу­ли Ден Ся­о­пін у Ки­таї, Чан Кай­ши і Цзян Цзін­го у Тай­ва­ні, Пак Чжон Хі у Пів­ден­ній Ко­реї, Су­хар­то в Індонезії, Лі Ку­ан Ю та Го Кен Суї у Сін­га­пу­рі, Ма­ха­тхір Мо­ха­мад у Ма­лай­зії. Ре­фор­ми, які во­ни про­во­ди­ли, ма­ли по­слі­дов­ний і ши­ро­ко­мас­шта­бний ха­ра­ктер.

У цих азі­ат­ських кра­ї­нах ор­га­ні­за­ції ста­біль­но­сті й роз­ви­тку, що бу­ли ство ре­ні, по­ка­за­ли ви­со­ку ефе­ктив­ність. Це, на­сам­пе­ред, ін­но­ва­цій­на ком­па­нія Temasek Holdings (Сін­га­пур); CITIC – дер­жав­на ін­ве­сти­цій­на ком­па­нія КНР (ство ре­на у 1979 р. з іні­ці­а­ти­ви ще Ден Ся­о­пі­на з ме­тою за­лу­че­н­ня іно­зем­но­го ка­пі­та­лу, впро­ва­дже­н­ня пе­ре­до­вих те­хно­ло­гій і на­у­ко­вих під­хо­дів до опе­ра­цій­ної ді­яль­но­сті та ме­то­дів управ­лі­н­ня), яка ві­ді­гра­ла ва­жли­ву роль у від­крит­ті ки­тай­ської еко­но­мі ки для за­хі­дних ін­ве­сти­цій; ве­ли­кі ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні при­ва­тні ки­тай­ські ком па­нії, чий стар­то­вий ка­пі­тал бу­ло ство­ре­но за ра­ху­нок дер­жав­них ко­штів, – Lenovo, Geely, Huawei, Haier. Цін­ний по­зи­тив­ний до­свід ді­яль­но­сті ор­га­ні­за­цій ста­біль но­сті й роз­ви­тку на­гро­ма­дже­но у роз­ви­ну­тих кра­ї­нах сві­ту. Вив­че­н­ням і уза­галь не­н­ням цьо­го до­сві­ду за­йма­ю­ться ор­га­ни ін­ди­ка­тив­но­го пла­ну­ва­н­ня у Фран­ції (по­чи­на­ю­чи з ре­а­лі­за­ції пер­шо­го пла­ну 1947–1953 рр.); уря­до­ві про­гра­ми Yozma і Magnet program в Ізра­ї­лі; аме­ри­кан­ська про­гра­ма під­трим­ки ма­ло­го бі­зне­су SBIR; про­гра­ма ви­ку­пу про­блем­них акти­вів у бан­ків­сько­му се­кто­рі США TARP, ство­ре на у 2008 р.; на­ціо­наль­ний ре­єстр акти­вів (National Asset Register – NAR) у Ве­ли­ко бри­та­нії (у 2007 р. у ньо­му бу­ло за­ре­є­стро­ва­но усі ма­те­рі­аль­ні та не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви та ін­ве­сти­ції в основ­ні за­со­би, що на­ле­жать дер­жав­ним ор­га­нам); кон­со­лі до­ва­на ком­па­нія дер­жав­но­го не­ру­хо­мо­го май­на Senate Properties у Фін­лян­дії; ефек тив­не дер­жав­не під­при­єм­ство Statoil у Нор­ве­гії; Ка­над­ська ра­да ін­ве­сту­ва­н­ня пен сій­них акти­вів та ін. Се­ред бан­ків роз­ви­тку та ін­ших ана­ло­гі­чних ор­га­ні­за­цій, які за­без­пе­чу­ють лі­кві­дність на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, до­лу­ча­ю­ться до дов­го­стро­ко во­го кре­ди­ту­ва­н­ня та ін­ве­сту­ва­н­ня у ті про­е­кти і ком­па­нії, що ма­ють ва­жли­ве зна че­н­ня для еко­но­мі­чно­го і со­ці­аль­но­го роз­ви­тку, мо­жна ви­окре­ми­ти, на­при­клад,

.. Фонд стра­те­гі­чних ін­ве­сти­цій FSI у Фран­ції, KFW (Kreditanstalt fur Wiederaufbau) у Ні­меч­чи­ні, CDP в Іта­лії [12, с. 246 247].

Ці­лий ряд успі­шних ор­га­ні­за­цій ста­біль­но­сті й роз­ви­тку фун­кціо­нує у краї нах, що роз­ви­ва­ю­ться: зокре­ма, ме­кси­кан­ська про­гра­ма “Авен­чі” та про­гра­ма

ці­льо­во­го управ­лі­н­ня CONACYT; уря­до­ве агент­ство CODEVASF у Бра­зи­лії (яке спри­яє ко­ор­ди­на­ції зу­силь мі­сце­вих ви­ро­бни­ків у мо­дер­ні­за­ції та де­вер­си­фі­ка­ції еко­но­мі­ки); ре­гіо­наль­на асо­ці­а­ція Valexport у Бра­зи­лії; ін­но­ва­цій­ні фон­ди FONTEC і FDI у Чи­лі; при­ва­тно пу­блі­чна ком­па­нія Vale у Бра­зи­лії; ка­зах­стан ський фонд Samruk Kazyna, ство­ре­ний у 2008 р.

Як по­ка­зує за­ру­бі­жний до­свід, для за­без­пе­че­н­ня ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів ста­біль­но­сті та роз­ви­тку, зде­біль­шо­го, за­сто­со­ву­ю­ться два ве­ли­ких бло­ки ін­стру­мен­тів: по пер­ше, за­хо­ди що­до роз­ви­тку ін­фра­стру­кту­ри і спри­я­тли­во­го со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го се­ре­до­ви­ща для бі­зне­су; по дру­ге, на­бір сти­му­лів для за­охо­че­н­ня пев­них дій на­ціо­наль­них то­ва­ро­ви­ро­бни­ків (табл. 2).

На­ве­де­ні у та­бли­ці 2 ін­стру­мен­ти еко­но­мі­чних ме­ха­ні­змів за­без­пе­че­н­ня ста біль­но­сті й роз­ви­тку є оче­ви­дни­ми. Але зов­сім ін­ша спра­ва – здій­сне­н­ня та­кої на ціо­наль­ної ма­кро­еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки, яка б за­без­пе­чу­ва­ла їх пра­кти­чну ре­а­лі­за­цію. По­ряд із сти­му­лю­ю­чи­ми еко­но­мі­чни­ми за­со­ба­ми, тут по­вин­ні за­сто­со­ву­ва­тись ін­сти­ту­цій­ні ме­то­ди, які б до­зво­ля­ли вста­нов­лю­ва­ти фа­кти по­ру­шень пра­вил за сто­су­ва­н­ня ін­стру­мен­тів. Біль­шість та­ких по­ру­шень пов’яза­на з не­до­ско­на­лі­стю ін­сти­ту­тів, які ге­не­ру­ють сти­му­ли до ста­біль­но­сті й роз­ви­тку, тоб­то із своє­рі­дни­ми ін­сти­ту­цій­ни­ми па­то­ло­гі­я­ми. В умо­вах не­які­сних ін­сти­ту­тів ін­стру­мен­ти ме­ха­ні­змів за­без­пе­че­н­ня ста­біль­но­сті й роз­ви­тку є не­ефе­ктив­ни­ми, за­сто­со­ву­ю­ться не­по­слі

дов­но і фра­гмен­тар­но. Істо­тно обме­жує мо­жли­во­сті ін­стру­мен­тів ме­ха­ні­змів за­без пе­че­н­ня ста­біль­но­сті й роз­ви­тку не­ста­ча ре­сур­сів у на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ці.

Зро­зумі­ло, що, з огля­ду на на­яв­ні ін­сти­ту­цій­ні пе­ре­ду­мо­ви, да­ле­ко не всі ін­стру­мен­ти з на­ве­де­но­го у та­бли­ці 2 ве­ли­ко­го пе­ре­лі­ку мо­жуть сьо­го­дні ви­ко­рис то­ву­ва­ти­ся в Укра­ї­ні.

Не­які­сні ін­сти­ту­ти по­стій­но про­во­ку­ють пе­ре­ду­мо­ви для про­я­ву па­сток і па­ра до­ксів ста­біль­но­сті й роз­ви­тку. Ці пас­тки і па­ра­до­кси мо­жна по­да­ти у ви­гля­ді своє рі­дної ди­ле­ми (ста­біль­ність – роз­ви­ток) і три­ле­ми (гло­ба­лі­за­ція – ста­біль­ність – на­ціо­наль­ний роз­ви­ток), де мо­жли­вим є ви­бір рі­зних ва­рі­ан­тів ви­ко­ри­ста­н­ня еко но­мі­чних ме­ха­ні­змів. Осо­бли­ву не­без­пе­ку ста­но­вить не­зда­тність су­спіль­ства до роз ви­тку. Су­ча­сна гло­ба­лі­за­ція за­ли­шає до­сить ма­ло мо­жли­во­стей для актив­ної на­ціо наль­ної по­лі­ти­ки со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку для біль­шо­сті кра­їн сві­ту. У су ча­сних кра­їн лі­де­рів гло­ба­лі­зо­ва­но­го сві­ту є по­тре­ба не стіль­ки в успі­шно­му роз­ви­тку кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, скіль­ки у су­спіль­ній ста­біль­но­сті в цих кра­ї­нах. В умо­вах гло­ба­лі­за­ції па­ра­до­ксаль­на аль­тер­на­ти­ва (ди­ле­ма) “або ста­біль­ність – або роз­ви ток” ли­ше за­го­стрю­є­ться.

За цих об­ста­вин мо­же ста­ти “при­ва­бли­вим” ме­ха­нізм імі­та­ції су­спіль­но­го роз ви­тку, який під­три­му­є­ться зро­ста­ю­чи­ми мо­жли­во­стя­ми ма­ні­пу­лю­ва­н­ня сві­до­міс тю су­спіль­ства. Сьо­го­дні у сві­ті те­хно­ло­гії ма­ні­пу­лю­ва­н­ня су­спіль­ною сві­до­мі­стю на­бра­ли най­рі­зно­ма­ні­тні­ших і ви­тон­че­них форм, які де­мон­стру­ють до­ста­тньо ви со­ку ефе­ктив­ність. Іде­аль­ний со­ці­аль­ний ба­зис для та­ких ма­ні­пу­ля­цій – бі­дність на­се­ле­н­ня кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться. Актив­не ма­ні­пу­лю­ва­н­ня гро­мад­ською дум кою здій­сню­є­ться шля­хом по­да­н­ня сві­до­мо де­зо­рі­єн­то­ва­ної ін­фор­ма­ції або її до зу­ва­н­ня і ви­крив­ле­н­ня. Як на­слі­док – па­сив­ність гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства і не­аде­ква­тність ре­а­гу­ва­н­ня на еко­но­мі­чні змі­ни. Фор­му­є­ться справ­жнє су­спіль ство “те­а­тру аб­сур­ду”, в яко­му на пер­ше мі­сце ви­хо­дять пі­ар те­хно­ло­гії та “ілю зія” роз­ви­тку.

В ін­сти­ту­цій­но­му кон­текс­ті імі­та­ція роз­ви­тку не­рід­ко спри­чи­няє по­гір­шен ня ін­сти­ту­тів ста­біль­но­сті. Імі­та­ція роз­ви­тку не розв’язує про­блем від­су­тно­сті ре аль­них еко­но­мі­чних прав і де­фі­ци­ту со­ці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті. Адже ін­сти­ту­ти ста­біль­но­сті під­мі­ня­ю­ться псев­до­де­мо­кра­ти­чни­ми про­це­ду­ра­ми, які фор­маль­но є, але на осно­ві ма­ні­пу­ля­цій втра­ча­ють сенс. Імі­та­ція роз­ви­тку грун­ту­є­ться на на ду­ма­но­му, не­справ­жньо­му еко­но­мі­чно­му опти­мі­змі. Ме­ха­нізм су­спіль­ної про­ти­дії по­лі­ти­ці ілю­зор­но­го роз­ви­тку – це ін­стру­мен­ти гро­мад­сько­го кон­тро­лю за ви­ко на­н­ням по­лі­ти­чних обі­ця­нок. Аль­тер­на­ти­вою по­лі­ти­ці імі­та­ції роз­ви­тку є ме­ха­нізм со­ці­аль­но еко­но­мі­чно­го пра­гма­ти­зму.

Ви­снов­ки

Ство­ре­н­ня ін­сти­ту­цій­но­го се­ре­до­ви­ща, яке б спри­я­ло су­спіль­ній ста­біль­но­сті й роз­ви­тку, ви­ма­гає скла­дної си­сте­ми ін­сти­ту­тів, фор­маль­них пра­вил, не­фор­маль них обме­жень і кон­тро­лю. Ін­сти­ту­цій­не по­ле су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку яв­ляє со­бою по­єд­на­н­ня ін­сти­ту­тів, які спри­я­ють цим про­це­сам, а та­кож тих ін­сти ту­тів, які галь­му­ють роз­ви­ток і за­охо­чу­ють низь­ку ефе­ктив­ність ді­яль­но­сті від­по від­них ор­га­ні­за­цій. Ви­со­ка якість ін­сти­ту­тів роз­ви­тку по­вин­на ді­ста­ти вті­ле­н­ня у ме­ха­ні­змах, більш до­ско­на­лих з то­чки зо­ру ма­кро­еко­но­мі­чної ди­на­мі­ки. По­ки що існу­ю­чі в Укра­ї­ні ін­сти­ту­ти від­обра­жа­ють го­стрі ін­сти­ту­цій­ні па­то­ло­гії (зокре­ма, ко­ру­пцію, ті­ньо­ву еко­но­мі­ку, слаб­кий за­хист прав вла­сно­сті, не­про­зо­рість ін­вес ти­цій­но­го про­це­су) та пе­ре­бу­ва­ють під впли­вом рі­зних груп ін­те­ре­сів.

У су­ча­сно­му сві­ті кра­ї­ни до­ся­га­ють успі­хів у су­спіль­но­му роз­ви­тку, якщо во­ни твор­чо вті­лю­ють у сво­їх ін­сти­ту­тах та ор­га­ні­за­ці­ях сві­то­вий до­свід, кри­ти­чно пе­ре осми­сле­ний сто­сов­но до на­ціо­наль­ної куль­ту­ри та істо­рії.

Чи спро­мо­жна су­ча­сна еко­но­мі­чна на­у­ка до­по­мог­ти су­спіль­ству за­без­пе­чи­ти на­ле­жну ста­біль­ність і прі­о­ри­тет роз­ви­тку в Укра­ї­ні? – ось за­пи­та­н­ня, яке ви­хо дить на пер­ше мі­сце з то­чки зо­ру істин­ної за­тре­бу­ва­но­сті на­у­ко­вих роз­ро­бок для ре­аль­ної по­лі­ти­ко еко­но­мі­чної дій­сно­сті. На по­ряд­ку ден­но­му сто­їть на­у­ко­ве зав да­н­ня про­ду­ку­ва­н­ня но­вих со­ці­аль­но еко­но­мі­чних змі­стів, до­слі­дни­цько­го фор ма­ту ста­біль­но­сті (на­сам­пе­ред) і роз­ви­тку (на пер­спе­кти­ву: опти­мі­сти­чно – на ко­ро­тко­стро­ко­ву, пе­си­мі­сти­чно – на дов­го­стро­ко­ву), що мо­же ста­ти пло­до­твор ною те­о­ре­ти­чною пла­тфор­мою для по­гли­бле­ної роз­роб­ки і ре­а­лі­за­ції на­ціо­наль ної стра­те­гії Укра­ї­ни.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Адже­мо­глу Д., Ро­бін­сон Дж. Чо­му на­ції за­не­па­да­ють: по­хо­дже­н­ня вла­ди, ба гат­ства та бі­дно­сті. – К. : Наш фор­мат, 2017. – 440 с.

2. Lucas R. On the Mehanics of Economic Development // Journal of Monetary Economics. – 1998. – Vоl. 22. – № 1. – P. 3–42.

3. Норт Д. Ин­сти­ту­ты, ин­сти­ту­ци­о­наль­ные изме­не­ния и фун­кци­о­ни­ро­ва­ние эко­но­ми­ки. – М. : Фонд эко­но­ми­че­ской кни­ги “НАЧАЛА”, 1997. – 190 с.

4. Rodrik D. Industrial Policy for the Twenty First Century: KSG Faculty Research Working Paper RWP04 047 / Harvard University. – 2004 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре жим до­сту­пу : https://www.hks.harvard.edu/publications/industrial policy twenty first century.

5. Rodrik D. Growth Strategies / Harvard University, Kennedy School of Government. – 2003. – September. – 59 p.

6. Stiglitz J. Capital Market Liberalization, Economic Growth, and Instability // World Development. – 2000. – Vol. 28. – № 6. – P. 1075–1086.

7. Ге­єць В.М. Осо­бли­во­сті вза­є­мозв’яз­ку еко­но­мі­чних та по­лі­ти­чних транс­фор ма­цій на шля­ху до ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку еко­но­мі­ки Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2017. – № 10. – С. 3–17.

8. Гри­цен­ко А.А. Ло­гі­ко істо­ри­чні за­са­ди кар­ди­наль­них еко­но­мі­чних змін і пе­ре­хо­ду до ре­кон­стру­ктив­но­го роз­ви­тку // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2017. – № 5 6. – С. 39–57.

9. Єщен­ко П.С. Від де­пре­сії до акти­ві­за­ції зро­ста­н­ня в еко­но­мі­чній і со­ці­аль­ній сфе­рах Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2018. – № 2. – С. 3–20.

10. Ли­пов В.В. Кон­ку­рен­тна стра­те­гія роз­ви­тку Укра­ї­ни в умо­вах гло­ба­лі­за­ції // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2018. – № 4. – С. 3–17.

11. Рай­нерт Е. Як ба­га­ті кра­ї­ни за­ба­га­ті­ли… і чо­му бі­дні кра­ї­ни ли­ша­ю­ться бі­дни­ми. – К. : Тем­по­ра, 2014. – 444 с.

12. Дет­тер Д., Фьоль­стер С. Дер­жав­не ба­гат­ство на­ро­дів. Як управ­лі­н­ня дер жав­ни­ми акти­ва­ми мо­же по­си­ли­ти чи пі­ді­рва­ти еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. – Львів : Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва, 2017. – 328 с.

References

1. Acemoglu D., Robinson J. Chomu Natsii Zanepadayut’: Pokhodzhennya Vlady, Bahatstva ta Bidnosti [Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty]. Kyiv, Nash format, 2017 [in Ukrainian].

2. Lucas R. On the mechanics of economic development. Journal of Monetary Economics, 1998, Vоl. 22, No. 1, pp. 3–42.

3. North D. Instituty, Institutsional’nye Izmeneniya i Funktsionirovanie Ekonomiki [Institutions, Institutional Change and Economic Performance]. Moscow, Economic Book Foundation “NACHALA”, 1997 [in Russian].

4. Rodrik D. Industrial policy for the twenty first century. KSG Faculty Research Working Paper RWP04 047, Harvard University, 2004, available at: https://www.hks. harvard.edu/publications/industrial policy twenty first century.

5. Rodrik D. Growth strategies. Harvard University, Kennedy School of Government, September 2003.

6. Stiglitz J. Capital market liberalization, economic growth, and instability. World Development, 2000, Vol. 28, No. 6, pp. 1075–1086.

7. Heyets V.M. Osoblyvosti vzaemozv”yazku ekonomichnykh ta politychnykh transformatsii na shlyakhu do rekonstruktyvnoho rozvytku ekonomiky Ukrainy [Peculiarities of interrelationship of economic and political transformations on the way to reconstructive development of Ukraine’s economy]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2017, No. 10, pp. 3–17 [in Ukrainian].

8. Grytsenko A.A. Lohiko-istorychni zasady kardynal’nykh ekonomichnykh zmin i perekhodu do rekonstruktyvnoho rozvytku [Logical and historical bases of cardinal economic changes and transition to reconstructive development]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2017, No. 5 6, pp. 39–57 [in Ukrainian].

9. Eshchenko P.S. Vid depresii do aktyvizatsii zrostannya v ekonomichnii i sotsial’nii sferakh Ukrainy [From depression to activation of growth in economic and social spheres of Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2018, No. 2, pp. 3–20 [in Ukrainian].

10. Lypov V.V. Konkurentna stratehiya rozvytku Ukrainy v umovakh globalizatsii [Competitive strategy for Ukraine’s development in globalization conditions]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2018, No. 4, pp. 3–17 [in Ukrainian].

11. Reinert E.S. Yak Bahati Krainy Zabahatily… i Chomu Bidni Krainy Lyshayut’sya Bidnymy [How Rich Countries Got Rich ... and Why Poor Countries Stay Poor]. Kyiv, Tempora, 2014 [in Ukrainian].

.. 12. Detter D., Folster S. Derzhavne Bahatstvo Narodiv. Yak Upravlinnya Derzhavnymy Aktyvamy Mozhe Posylyty chy Pidirvaty Ekonomichne Zrostannya [The Public Wealth of Nations: How Management of Public Assets Can Boost or Bust Economic Growth]. Lviv, PH of Old Lion, 2017 [in Ukrainian].

Ін­сти­ту­ти, ор­га­ні­за­ції та ме­ха­ні­зми ста­біль­но­сті й роз­ви­тку *

* Скла­де­но ав­то­ром.

Ін­стру­мен­ти за­без­пе­че­н­ня су­спіль­ної ста­біль­но­сті й роз­ви­тку *

* Скла­де­но ав­то­ром.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.