РІДНЕ МІ­СТО

Fakty i kommentarii - - КОНКУРС ДЕТСКИХ РАССКАЗОВ -

Мій Ста­робільск — моя зем­ля, Ле­ген­да­ми по­ви­та. Най­кра­ще міс­це на зем­лі, Ти най­рід­ні­ше в світі.

Усе в тобі пе­ре­пле­лось: Ми­ну­ле і су­час­ність, І струн­кість ву­ли­ць, і доріг, За­тиш­ність і охай­ність.

Люб­лю спо­кій­ний плин ріки, Мед­вя­ний за­пах ли­пи

І со­сен ше­піт на зорі, Свіч­ки каш­танів білі.

Їх ше­піт — твій нев­тіш­ний біль. Від­го­мін днів да­ле­ких, Що до­ли­нає крізь ро­ки Й су­час­ни­ків бен­те­жить.

Ти чу­ло гур­кіт ка­но­над В воєнне ли­холіт­тя, Як лю­тий ні­ме­ць-оку­пант Топ­тав твої угід­дя.

Ти зна­ло все: і кров, і піт, І ра­дість пе­ре­моги. Пе­ре­жи­ло за весь свій вік І щастя, і три­во­ги.

Й сьо­год­ні ти на ру­бе­жі Між ми­ром і вій­ною. Нав­ко­ло те­бе — блок-по­сти, Щоб ти жи­ло в спо­кої.

Мій Ста­робільськ — моя зем­ля, Світа­нок Украї­ни.

З лю­бов’ю сер­це про­мо­в­ля: «Для мене ти — єдине».

Я жи­ву в очень кра­си­вом по­сел­ке. Нет, неправ­да — до вой­ны он был кра­си­вым, а сей­час нет. А мне так хо­чет­ся, что­бы всё бы­ло так, как рань­ше. У ме­ня бы­ло мно­го дру­зей, а те­перь они разъ­е­ха­лись. Хоть бы быст­рее они вер­ну­лись, я по ним ску­чаю, то­гда мы по­шли бы на реч­ку или в лес. Ма­ма по­ка мне не раз­ре­ша­ет, а я хо­чу по­учить­ся пла­вать. Ско­рей бы ле­то, и чтоб не бы­ло вой­ны. Дру­гим ве­зет — у них ти­хо и не стре­ля­ют. Вот бы и у нас ста­ло ти­хо, как у них. Илья Один­цов, 10 лет, уче­ник 5-Б клас­са, пгт Ста­ни­ца Лу­ган­ская

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.