ПРИДИБА Серьо­жень­ка

Fakty i kommentarii - - ГРАНИ БЫТИЯ -

Си­но­чок наш в небес­ній ти­ші, а ми не віри­мо… Ли­шив усе, щас­ливі дні і мрії. Жит­тя да­ло Тобі так ма­ло літ. І за­мість юно­сті, ко­хан­ня і на­дії Ра­дість на­віки із до­му пі­ш­ла. Бо­лить душа, і сльо­зи ллють­ся, І го­рю на­шо­му нема кін­ця. Го­во­рять, час лікує, — це неправ­да. Вже 10 ро­ків Ти стоїш пе­ред очи­ма Жи­вий, з усміш­кою на ву­стах. В жит­тя Те­бе більш не по­вер­ну­ти, Бо сил та­ких, на жаль, немає… Ні, ні! Ти жи­вий, Ти ра­зом з на­ми! І бу­деш віч­но жи­ти у нас в сер­цях.

У віч­ній скор­бо­ті ма­ма і па­па Хто пам’ятає нашого си­ноч­ка, пом’яніть рід­но­го

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.