«ПАМ’ЯТАЮ, КО­ЛИ МИ ЇХАЛИ З ДОНЕЦЬКА ДО КРАМАТОРСЬКА, ПІД’ЇХАЛИ ДО ЯКОГОСЬ МО­СТА, ЯКИЙ НАВИСАВ НАД НА­МИ, А З НЬОГО ЗВИСАВ ПОТЯГ...»

Fakty i kommentarii - - КОНКУРС ДЕТСКИХ РАССКАЗОВ -

Доб­ро­го дня, ша­нов­на ре­дак­ціє! Я дов­го ду­мав над тим, про яку са­ме жін­ку вам на­пи­са­ти, да так й не визна­чи­вся. Спо­чат­ку хо­тів роз­по­ві­сти про Ті­ну Ка­роль, во­на моя улюб­ле­на спі­вач­ка, але ви і так все про неї знає­те. Ма­ма ска­за­ла, що по­тріб­но роз­по­ві­сти про якусь ге­рої­ню су­час­ну, але я та­ких не знаю. Це я так спо­чат­ку ду­мав. Мені вва­жа­лось, що все, що роб­лять мої близь­кі, знай­о­мі жін­ки, так бу­ден­но, так зви­чай­но. Я ніко­ли до цьо­го не за­ми­слю­вав­ся над цим. Ваш кон­курс став для мене як своєрід­ний «пі­нок», я по­чав вдив­ля­ти­ся в спра­ви та дії моїх жі­нок і так зди­ву­вав­ся. Які ж во­ни пра­цьо­ви­ті, хо­ро­брі, за­взяті, на­по­лег­ливі, щед­рі, ла­гід­ні, ко­ха­ю­чі, від­дані — справж­ні су­час­ні ге­роїні.

Я жи­ву в місті Кра­ма­торськ — пер­лині ма­ши­но­бу­ду­ван­ня та ме­та­лур­гії Украї­ни. Вже май­же три ро­ки наше мі­сто пе­ре­жи­ває не най­кра­щі ча­си. Спо­чат­ку бу­ла вій­на у нас в місті. Я тоді хо­див до дитя­чо­го са­доч­ку. Ніх­то не міг по­віри­ти, що це мож­ли­во в цен­трі Єв­ро­пи та в два­дцять пер­шо­му століт­ті. Ко­ли нам дзво­ни­ли рід­ні та знай­о­мі з різ­них міст і ма­ма їм ка­за­ла, що Кра­ма­торськ бом­блять, усі ка­за­ли, що це каз­ки. А нам бу­ло не до ка­зок. Хо­ча в са­доч­ку на­ші ви­хо­ва­телі, чарів­ні жін­ки, нас за­спо­ко­ю­ва­ли са­ме каз­ка­ми та по­сміш­ка­ми. Ко­ли щось ви­ло на ву­ли­ці, во­ни гра­ли з на­ми в гру «хо­ван­ки» та хо­ва­ли всіх під всі­ма по­вер­ха­ми та в під­валі. Ви­хо­ва­тель­ки та няні нас обій­ма­ли і знов роз­по­ві­да­ли доб­рі каз­ки, як феї. По­тім моя ма­ма впер­ше від­пра­ви­ла мене до ба­бу­сі в Гор­лів­ку на декіль­ка днів. Я ще ніко­ли не за­ли­шав­ся на ніч без бать­ків. Але ці декіль­ка днів ду­же роз­тяг­ну­ли­ся, і ма­ма їз­ди­ла з Кра­ма­торсь­ку до Гор­лів­ки че­рез день. Бо в Гор­лів­ці був я,а в Кра­ма­торсь­ку — бать­ко на НКМЗ (Но­во­кра­ма­торсь­кий ма­ши­но­будів­ний за­вод. — Ред.) та ма­ми­на ро­бо­та. Їй бу­ло ду­же страш­но, але во­на їз­ди­ла та їз­ди­ла, бо лю­бить на­шу ро­ди­ну. То­му мені вже бу­ло і не страш­но. Моя ба­бу­ся прий­ня­ла у се­бе ще од­ну ро­ди­ну з Краматорська, бі­ля їх до­му бу­ло ли­хо. В до­мі у ба­бу­сі на той час ста­ло п’яте­ро ді­тей, троє до­рос­лих та ста­рень­ка її ма­ма, моя пра­ба­бу­ся. І на всіх ви­ста­ча­ло лю­бо­ві, ува­ги та сма­ко­ли­ків. Вве­чері всі зби­ра­ли­ся на ве­ли­ко­му ди­вані та обій­ма­ли­ся. Але ли­хо прий­шло до Гор­лів­ки. Ма­ма ви­во­зи­ла мене до Кра­ма­торсь­ку че­рез До­не­цьк, бо всі до­ро­ги до рід­но­го мі­ста бу­ли од­ра­зу пе­ре­кри­ті. Я пам’ятаю, що, ко­ли ми вже їхали з Донецька до Краматорська, під’їхали до якогось мо­ста, який нависав над на­ми, а з нього звисав потяг. Але ін­шо­го шля­ху не бу­ло. Ма­ма за­кри­ла мене со­бою, щоб я не зля­кав­ся. А во­на вся аж трем­ті­ла. До­до­му ми дої­ха­ли далі без при­год. Ко­ли я прий­шов до са­доч­ку, то дізнав­ся, що на­ша ви­хо­ва­тель­ка звіль­ни­лась та пі­ш­ла пра­ц­ю­ва­ти до війсь­ко­вих на ае­ро­дром. Ми так нею пи­ша­лись, що во­на бу­де до­по­ма­га­ти не тіль­ки нам, а всій Україні.

Ко­жен день моя ма­ма, ба­бу­сі, вчи­тель­ка, ви­хо­ва­телі да­ру­ють мені ча­стин­ку се­бе, нав­ча­ють, ко­ха­ють, за­хи­ща­ють — і це без­умов­но та без­ко­ри­с­ли­во, не див­ля­чись на важ­кі ча­си та ін­ші якісь події. Озир­ніть­ся. Та­кі жін­ки нав­ко­ло кож­но­го. Ми­лі, кра­сиві, ніж­ні, від­важ­ні, хо­ро­брі — на­ші су­час­ні ге­роїні. Во­ни згод­ні на все, щоб бу­ло доб­ре їх ро­ди­нам і країні — ми­лій Україні. І як об­ра­ти, про яку са­ме ге­рої­ню пи­са­ти? На­ша краї­на — жін­ка Украї­на — са­ма ге­рої­ня.

Я пи­ша­юсь, що я украї­не­ць, моя краї­на — жі­ноч­на Украї­на, а жін­ки її — най­жі­ноч­ні­ші в світі — ми­лі, кра­сиві, ніж­ні, від­важ­ні, хо­ро­брі...

Ва­ле­ра Ка­бель­ков, учень 2-го кла­су Кра­ма­торсь­кої за­галь­но­освіт­ньої шко­ли-ін­тер­на­ту,

7 ро­ків, мі­сто Кра­ма­торськ

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.