УДК 336.71 JEL classification: G21, G33

Finansovi poslugy - - Финансовые Услуги -

РИ­ЗИК – ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

РИСК-ОРИЕНТИРОВАННОЕ УПРАВ­ЛЕ­НИЕ БАН­КОВ­СКОЙ ДЕ­Я­ТЕЛЬ­НО­СТЬЮ

RISK – ORIENTED MANAGEMENT OF BANKING ACTIVITY

Ано­та­ція. Обґрун­то­ва­но кон­цеп­ту­аль­ні за­са­ди ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління банківською діяльністю. Роз­г­ля­ну­то но­ві під­хо­ди до по­бу­до­ви ор­гані­за­цій­но-ієрар­хіч­ної струк­ту­ри си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту бан­ку, яка вклю­чає три лінії за­хи­сту від ри­зи­ків. Про­аналі­зо­ва­но зміст та при­зна­чен­ня ос­нов­них ін­ди­ка­торів ри­зи­ко­ва­но­сті бан­ківсь­кої діяль­но­сті, за яки­ми ор­га­ни бан­ківсь­ко­го на­гля­ду визна­ча­ти­муть адек­ват­ність та ефек­тив­ність си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту бан­ку, а са­ме: здат­ність до прий­нят­тя ри­зи­ку; рівень то­ле­рант­но­сті бан­ку до ри­зи­ку (ри­зик-апе­тит); лі­міти ри­зи­ку; про­філь ри­зи­ку. Ак­цен­то­ва­но ува­гу, що в умо­вах невизна­че­но­сті та тур­бу­лент­но­сті зов­ніш­ньо­го се­ре­до­ви­ща якіс­на си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту має роз­гля­да­ти­ся ак­ціо­не­ра­ми та керів­ниц­твом бан­ку як го­лов­на кон­ку­рент­на пе­ре­ва­га.

Клю­чо­ві сло­ва: бан­ківсь­кі ри­зи­ки, си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту, ри­зик-орієнтоване управління, три лінії за­хи­сту від ри­зи­ків, про­філь ри­зи­ку, то­ле­рант­ність до ри­зи­ку.

Ан­но­та­ция. Обос­но­ва­ны кон­цеп­ту­аль­ные ос­но­вы риск-ори­ен­ти­ро­ван­но­го управ­ле­ния бан­ков­ской де­я­тель­но­стью. Рас­смот­ре­ны но­вые под­хо­ды к по­стро­е­нию ор­га­ни­за­ци­он­но-иерар­хи­че­ской струк­ту­ры си­сте­мы риск-ме­недж­мен­та бан­ка, ко­то­рая вклю­ча­ет три ли­нии за­щи­ты от рис­ка. Про­ана­ли­зи­ро­ва­ны со­дер­жа­ние и на­зна­че­ние ос­нов­ных ин­ди­ка­то­ров рис­ко­ван­но­сти бан­ков­ской де­я­тель­но­сти, по ко­то­рым ор­га­ны бан­ков­ско­го над­зо­ра бу­дут опре­де­лять адек­ват­ность и эф­фек­тив­ность си­сте­мы риск-ме­недж­мен­та бан­ка, а имен­но: спо­соб­ность к при­ня­тию рис­ка; уро­вень то­ле­рант­но­сти бан­ка к рис­ку (риск-ап­пе­тит); ли­мит рис­ка; про­филь рис­ка. Ак­цен­ти­ро­ва­но вни­ма­ние, что в усло­ви­ях неопре­де­лен­но­сти и тур­бу­лент­но­сти внеш­ней сре­ды ка­че­ствен­ная си­сте­ма риск-ме­недж­мен­та долж­на рас­смат­ри­вать­ся ак­ци­о­не­ра­ми и ру­ко­вод­ством бан­ка как глав­ное кон­ку­рент­ное пре­иму­ще­ство.

Клю­че­вые сло­ва: бан­ков­ские рис­ки, си­сте­ма риск-ме­недж­мен­та, риск- ориентированное управ­ле­ние, три ли­нии за­щи­ты от рис­ка, про­филь рис­ка, то­ле­рант­ность к рис­ку.

Abstract. The conceptual bases of risk-oriented management of banking activity are substantiated. New approaches to construction of the organizational and hierarchical structure of the risk management system of the bank are considered, which includes three lines of protection against risks. The content and purpose of the main indicators of riskiness of banking activity, which will determine the adequacy and efficiency of the bank’s risk management system, namely: the ability to take risks, will be determined by the bodies of banking supervision; level of bank’s tolerance to risk (risk-appetite); risk limits; risk profile. It is emphasized that in conditions of uncertainty and turbulence of the environment a qualitative system of risk management should be considered by shareholders and management of the bank as the main competitive advantage.

Key words: bank risks, risk management system, risk-oriented management, three lines of protection against risks, risk profile, tolerance to risk.

Вступ

Од­нією з важ­ли­вих ха­рак­те­ри­стик су­час­но­го світу є зрос­тан­ня ри­зи­ків та по­ява но­вих ри­зи­ко­вих фак­торів. Це пов’яза­но з про­це­са­ми глобалізації та ін­те­гра­ції, впро­ва­д­жен­ням ін­но­ва­цій, по­явою но­віт­ніх тех­но­ло­гій, зрос­тан­ням об­ся­гів та швид­ко­сті по­ши­рен­ня ін­фор­ма­ції, еко­ло­гіч­ни­ми проблемами то­що. Пі­дви­щен­ня тур­бу­лент­но­сті еко­но­міч­но­го роз­вит­ку та зрос­тан­ня во­ла­тиль­но­сті фі­нан­со­вих рин­ків кон­ста­ту­ють прак­тич­но у всіх краї­нах світу. Су­куп­на дія цих фак­торів при­зво­дить до стрім­ко­го на­ро­щу­ван­ня си­стем­них ри­зи­ків, які пе­ре­тво­рю­ють­ся на ре­аль­ну за­гро­зу, за якої по­гір­шен­ня фі­нан­со­во­го ста­ну або бан­крут­ство од­нієї лан­ки стає три­ге­ром руй­ну­ван­ня всієї си­сте­ми. Зрос­тан­ня ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті учас­ни­ків рин­ку, на­ко­пи­чен­ня кре­дит­них ри­зи­ків, дис­ба­лан­си в еко­но­мі­ці та мо­не­тар­ній сфері ста­ють при­чи­на­ми по­яви кри­зо­вих явищ, які на­бу­ва­ють гло­баль­но­го ха­рак­те­ру.

Всі ці про­бле­ми не мо­жуть не торк­ну­ти­ся бан­ківсь­кої діяль­но­сті, якій вла­сти­ва пі­дви­ще­на ри­зи­ко­ваність, ад­же бан­ки на­ра­жа­ють­ся не ли­ше на влас­ні ри­зи­ки, а й на ри­зи­ки всіх своїх клієн­тів. Гло­баль­на фі­нан­со­ва кри­за по­ка­за­ла нее­фек­тив­ність бан­ківсь­ких си­стем ри­зик-ме­недж­мен­ту, слаб­кість кор­по­ра­тив­но­го управління, нездат­ність бан­ків ви­рі­ши­ти на­ко­пи­чені ни­ми дис­ба­лан­си, ви­яви­ла неспро­мож­ність ре­гу­ля­тив­них ор­ганів ефек­тив­но здійс­ню­ва­ти на­гляд за діяльністю фі­нан­со­вих по­се­ред­ни­ків. То­му в пост­кри­зо­вий пе­ріод діяль­ність між­на­род­них ре­гу­ля­тор­них ор­ганів бу­ла спря­мо­ва­на на по­си­лен­ня ролі ри­зик-ме­недж­мен­ту в управ­лін­ні бан­ківсь­ким сек­то­ром.

За­раз від­бу­ваєть­ся пе­ре­ос­ми­слен­ня кон­цеп­ту­аль­них під­ходів до ри­зик-ме­недж­мен­ту, який має за­без­пе­чи­ти міні­мі­за­цію нега­тив­но­го впли­ву зов­ніш­ніх та внут­ріш­ніх шо­ків на бан­ківсь­ку діяль­ність. Суть та­кої транс­фор­ма­ції по­ля­гає в пе­ре­ході від роз­гля­ду ри­зик-ме­недж­мен­ту як скла­до­вої за­галь­но­го про­це­су управління бан­ком до ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком, ко­ли кожне управ­лінсь­ке рі­шен­ня оці­нюєть­ся, на­сам­пе­ред, з по­зи­цій на­яв­них та по­тен­цій­них ри­зи­ків. За­про­ва­д­жен­ня но­вих кон­цеп­ту­аль­них під­ходів та прин­ци­пів ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком спря­мо­ване на пі­дви­щен­ня на­дій­но­сті та стре­со­стій­ко­сті бан­ківсь­ких уста­нов.

Огляд лі­те­ра­ту­ри

По­нят­тя еко­но­міч­но­го ри­зи­ку до­сить ши­ро­ко до­слід­жуєть­ся в на­у­ко­вій лі­те­ра­турі. Зас­нов­ни­ки кла­сич­ної тео­рії ри­зи­ку, Дж. Міль та Н. У. Сеньй­ор, трак­ту­ва­ли ри­зик як збит­ки, за­подіяні ре­алі­за­цією пев­но­го управ­лінсь­ко­го рі­шен­ня [1, c.46]. При­хиль­ни­ки нео­кла­сич­ної тео­рії під­при­єм­ни­ць­ко­го ри­зи­ку А. Мар­шал і А. Пі­гу вва­жа­ли, що ри­зик – це ймо­вір­ність від­хи­лен­ня від по­став­ле­них цілей [2, с. 445]. Роз­ви­ток нео­кла­сич­ної тео­рії ри­зи­ку про­до­в­жив Дж. М. Кейнс, обґрун­ту­вав­ши “схиль­ність до ри­зи­ку” як спе­ци­фіч­ну вла­стивість під­при­єм­ця [3, с. 109–110]. Знач­ний вклад у роз­ви­ток тео­рії ри­зи­ку внес­ли ла­у­ре­а­ти Но­белівсь­кої пре­мії Г. Мар­ко­віц [4], У. Шарп [5].

В ХХІ століт­ті вив­чен­ня про­блем ри­зи­ко­ва­но­сті від­бу­ваєть­ся особ­ли­во ак­тив­но. Од­нак, кри­тич­ний огляд про­по­но­ва­них пра­ць на­вряд чи бу­де кон­струк­тив­ним, ад­же вис­нов­ки зроб­ле­но пе­ре­важ­но од­но­знач­ні: ри­зик є об’єк­тив­ною ре­аль­ністю, ви­ни­кає вна­слі­док невизна­че­но­сті май­бут­ньо­го і ві­до­бра­жає мі­ру (сту­пінь) від­хи­лен­ня від споді­ва­но­го ре­зуль­та­ту. «Оскіль­ки важ­ко збіль­ши­ти дохід без до­дат­ко­во­го ри­зи­ку, ком­про­місне співвід­но­шен­ня між ри­зи­ком і до­хо­дом — зви­чайне яви­ще у фі­нан­со­во­му світі» [6, с. 64]. Як за­рубіж­ни­ми, так і віт­чиз­ня­ни­ми вче­ни­ми знач­на ува­га при­ді­ляєть­ся про­бле­мам управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми [7-11]. Од­нак, ді­ю­ча прак­ти­ка управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми ви­яви­ла­ся нее­фек­тив­ною в по­до­лан­ні тих про­блем, які ви­ни­ка­ють в су­час­но­му тур­бу­лент­но­му се­ре­до­ви­щі, а ме­то­дич­ний ін­стру­мен­тарій оці­ню­ван­ня бан­ківсь­ких ри­зи­ків – недос­ко­на­лим. Це обу­мо­ви­ло об’єк­тив­ну необ­хід­ність по­си­лен­ня ви­мог ре­гу­ля­торів до по­бу­до­ви си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту в бан­ках.

В про­цесі по­бу­до­ви влас­них си­стем ри­зик-ме­недж­мен­ту віт­чиз­няні бан­ки ке­ру­ва­ли­ся нор­ма­тив­ни­ми до­ку­мен­та­ми На­ціо­наль­но­го бан­ку Украї­ни (2004 рік), які ре­гла­мен­ту­ва­ли по­ря­док їх ор­гані­за­ції та функ­ціо­ну­ван­ня [12, 13]. В 2017 ро­ці На­ціо­наль­ний банк Украї­ни пре­зен­ту­вав про­ект но­во­го «По­ло­жен­ня про ор­гані­за­цію си­сте­ми управління ри­зи­ка­ми в бан­ках Украї­ни» [14], яке ба­зуєть­ся на ре­ко­мен­да­ціях Ба­зельсь­ко­го ко­мі­те­ту з бан­ківсь­ко­го на­гля­ду, ви­мо­гах Єв­ро­пейсь­ко­го ор­га­ну бан­ківсь­ко­го на­гля­ду (European Banking Authority, EBA), і ра­зом з тим вра­хо­вує особ­ли­во­сті ло­каль­но­го рин­ку. Для прий­нят­тя цьо­го до­ку­мен­ту не­об­хід­но вне­сти змі­ни до За­ко­ну Украї­ни «Про бан­ки та бан­ківсь­ку діяль­ність» [15] в ча­стині від­по­ві­даль­но­сті ак­ціо­нерів та керів­ни­ків бан­ку, то­му на цей час це ли­ше про­ект, в яко­му ро­з­роб­ле­но прин­ци­по­во но­ву кон­цеп­цію бан­ківсь­ко­го ме­недж­мен­ту – ри­зик-орієнтоване управління. Пе­ре­хід до ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком спря­мо­ва­но на пі­дви­щен­ня ке­ро­ва­но­сті та про­зо­ро­сті про­це­су управління ри­зи­ка­ми в бан­ках, ство­рен­ня ціліс­ної куль­ту­ри управління ри­зи­ка­ми, що про­ни­зує всі лан­ки си­сте­ми бан­ківсь­ко­го ме­недж­мен­ту. Це но­вий під­хід до управління банківською діяльністю, який по­тре­бує гли­бо­ких на­у­ко­вих по­шуків та ро­з­роб­ки від­по­від­но­го ме­то­дич­но­го ін­стру­мен­тарію.

Ме­та та за­в­дан­ня стат­ті

Ме­та стат­ті по­ля­гає у по­гли­б­лен­ні кон­цеп­ту­аль­них за­сад ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком та ро­з­роб­ці на цій ос­но­ві прак­тич­них під­ходів до ор­гані­за­ції си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту в бан­ку.

За­в­дан­ня стат­ті: до­слі­ди­ти ета­пи ево­лю­ції си­сте­ми ризикменеджменту бан­ку; ви­яви­ти ха­рак­тер­ні особ­ли­во­сті кон­цеп­ції ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління банківською діяльністю; струк­ту­ру­ва­ти ор­гані­за­цій­ну ієрар­хію про­це­су ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком; з’ясу­ва­ти особ­ли­во­сті ре­алі­за­ції управ­лінсь­ких функ­цій на кож­ній з трьох ліній за­хи­сту від ри­зи­ків; си­сте­ма­ти­зу­ва­ти ін­ди­ка­то­ри ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті бан­ку;обґрун­ту­ва­ти прак­тич­ні на­пря­ми впро­ва­д­жен­ня ри­зи­корієн­то­ва­но­го управління в діяль­ність віт­чиз­ня­них бан­ків.

Ви­клад ос­нов­но­го ма­теріа­лу до­слід­жен­ня

Ри­зик-орієнтоване управління бан­ком – це науково-ме­то­до­ло­гіч­на кон­цеп­ція бан­ківсь­ко­го ме­недж­мен­ту, спря­мо­ва­на на ви­яв­лен­ня і оцін­ку су­куп­но­сті бан­ківсь­ких ри­зи­ків за до­по­мо­гою спе­ціаль­них прий­о­мів і ме­то­дів з ме­тою по­пе­ре­джен­ня ймо­вір­них за­гроз та ри­зи­ків, ство­рен­ня умов для на­дій­но­го та стій­ко­го функ­ціо­ну­ван­ня бан­ку, на­ро­щу­ван­ня влас­но­го ка­піта­лу, за­до­во­лен­ня по­треб клієн­тів і парт­нерів бан­ку, за­без­пе­чен­ня при­бут­ко­во­сті бан­ківсь­кої діяль­но­сті. За­про­ва­д­жен­ня прин­ци­пів ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком має на меті пі­дви­щен­ня рів­ня кор­по­ра­тив­но­го управління в бан­ках, біль­шу де­талі­за­цію ви­мог до про­це­су управління ри­зи­ка­ми, по­си­лен­ня від­по­ві­даль­но­сті влас­ни­ків та керів­но­го скла­ду бан­ку за прий­няті ри­зи­ки та за­без­пе­чен­ня фінансової стій­ко­сті бан­ку.

Су­час­на теорія і прак­ти­ка управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми, як й будь-яка тео­ре­тич­на кон­цеп­ція, про­хо­дить різ­ні ета­пи роз­вит­ку та по­стій­но ево­лю­ціо­нує. Ра­зом з тео­ре­тич­ною ба­зою роз­ви­ваєть­ся й си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту бан­ку. На пер­шо­му ета­пі бан­ки по­чи­на­ють іден­ти­фіку­ва­ти ри­зи­ки, кла­си­фіку­ва­ти їх, визна­ча­ти по­зи­ції, які мо­жуть на­ра­жа­ти банк на ри­зик (геп, ва­лют­на по­зи­ція, ро­зрив ліквід­но­сті то­що). На цьо­му ета­пі роз­вит­ку ри­зик-ме­недж­мент як ціліс­на си­сте­ма ще не сфор­мо­ва­на, бан­ки іден­ти­фі­ку­ють ли­ше ос­нов­ні (ба­зо­ві) ри­зи­ки, та­кі як кре­дит­ний, про­цент­ний, ва­лют­ний, ри­зик ліквід­но­сті, але при цьо­му не здійс­ню­ють оцін­ку та­ких ри­зи­ків.

Наступ­ний етап роз­вит­ку – це фор­му­ван­ня ри­зик-ме­недж­мен­ту як си­сте­ми, яка вклю­чає іден­ти­фіка­цію, оці­ню­ван­ня та кон­троль ри­зи­ків. На цій ста­дії бан­ки пе­ре­хо­дять до оці­ню­ван­ня ве­ли­чи­ни ри­зи­ків та ри­зи­ко­вої по­зи­ції на рин­ку, для чо­го ви­ко­ри­сто­вуєть­ся більш склад­ний аналітич­ний та ма­те­ма­тич­ний ін­стру­мен­тарій (модель дю­ра­ції, модель імуні­за­ції ба­лан­су, модель ва­лют­но­го мет­чин­гу, модель зба­лан­с­у­ван­ня стро­ків ак­тивів та па­сивів бан­ку, еко­но­міко-ма­те­ма­тич­ні мо­делі то­що). Сут­тєво роз­ши­рюєть­ся й спектр ри­зи­ків, які аналі­зу­ють бан­ки. До пе­реліку кон­тро­льо­ва­них бан­ком ри­зи­ків вклю­ча­ють­ся не

тіль­ки кіль­кіс­ні ри­зи­ки, але й та­кі, які не за­вжди мож­на оці­ни­ти кіль­кіс­но, зо­кре­ма політич­ні та макрое­ко­но­міч­ні ри­зи­ки, опе­ра­цій­ний ри­зик, ри­зик втра­ти ре­пу­та­ції, стра­те­гіч­ний ри­зик та ін­ші. Удос­ко­на­люєть­ся ін­стру­мен­таль­но-аналітичне за­без­пе­чен­ня си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту та її ор­гані­за­цій­на струк­ту­ра.

На третьо­му ета­пі роз­вит­ку си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту доз­во­ляє не тіль­ки аналі­зу­ва­ти ри­зи­ки, які іс­ну­ють, а й про­гно­зу­ва­ти ймо­вір­ні ри­зи­ки та за­гро­зи, оці­ню­ва­ти непе­ред­ба­чу­вані втра­ти бан­ку, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ін­стру­мен­тарій си­му­ля­ції, стресте­сту­ван­ня, мо­делі VAR, ме­то­ди іміта­цій­но­го мо­де­лю­ван­ня то­що. Про­цес управління ри­зи­ка­ми охо­плює всі ви­ди діяль­но­сті бан­ку, які впли­ва­ють на па­ра­мет­ри йо­го ри­зи­ків. Це без­пе­ре­рв­ний про­цес аналі­зу си­ту­а­ції й се­ре­до­ви­ща, в яко­му ви­ни­ка­ють ри­зи­ки, а та­кож прий­нят­тя управ­лінсь­ких рі­шень що­до впли­ву на са­мі ри­зи­ки або на рівень ураз­ли­во­сті бан­ку до та­ких ри­зи­ків. Си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту стає скла­до­вою біз­нес-мо­делі бан­ку, во­на за­без­пе­чує мак­си­мі­за­цію до­ход­но­сті в рам­ках адек­ват­но оці­не­них мож­ли­во­стей бан­ку прий­ма­ти ри­зи­ки, а з її до­по­мо­гою керів­ниц­тво бан­ку змо­же ви­яви­ти, оці­ни­ти, ло­калі­зу­ва­ти, по­пе­ре­ди­ти та про­кон­тро­лю­ва­ти той чи ін­ший ри­зик.

Наступ­ний етап роз­вит­ку си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту ха­рак­те­ри­зуєть­ся пе­ре­хо­дом до аг­ре­гу­ван­ня бан­ківсь­ких ри­зи­ків та об­чис­лен­ня еко­но­міч­но­го ка­піта­лу бан­ку, ко­ли про­во­дить­ся йо­го роз­поділ між під­розді­ла­ми та оці­нюєть­ся ефек­тив­ність їх діяль­но­сті з ураху­ван­ням рів­ня ри­зи­ку. Ефек­тив­на си­сте­ма ри­зик-ме­недж­мен­ту доз­во­ляє не ли­ше оці­ню­ва­ти та кон­тро­лю­ва­ти ри­зи­ки, а й поєд­нує аналіз ри­зи­ко­ва­но­сті з про­гно­зу­ван­ням впли­ву ри­зи­ків на при­бут­ко­вість бан­ку, визна­ча­ю­чи чи ком­пен­сує очіку­ва­на ви­го­да прий­ня­тий бан­ком ри­зик. Та­ка си­сте­ма спря­мо­ва­на, на­сам­пе­ред, на по­пе­ре­джен­ня нега­тив­но­го впли­ву ри­зи­ків на бан­ківсь­ку діяль­ність, а от­же ви­ко­нує не тіль­ки кон­ста­ту­ю­чу, а й пре­вен­тив­ну функ­ції.

Сту­пінь склад­но­сті си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту бан­ку має від­по­ві­да­ти рів­ню ри­зи­ко­ва­но­сті се­ре­до­ви­ща, у яко­му пра­ц­ює банк. Оскіль­ки ри­зи­ко­ваність се­ре­до­ви­ща, в яко­му пра­ц­ю­ють бан­ки, по­стій­но уск­лад­нюєть­ся, то й під­хо­ди до управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми удос­ко­на­лю­ють­ся. Управління ри­зи­ка­ми спря­мо­вуєть­ся на ви­рі­шен­ня кон­флік­ту за­в­дань між необ­хід­ністю от­ри­ман­ня мак­си­маль­но­го до­хо­ду та міні­мі­за­цією ри­зи­ків. Ме­та управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми та до­пу­сти­мий рівень су­куп­но­го ри­зи­ку має визна­ча­ти­ся з ураху­ван­ням за­галь­ної стра­те­гії роз­вит­ку бан­ківсь­кої уста­но­ви, а прий­ма­ти та­кі рі­шен­ня та від­по­ві­да­ти за на­слід­ки цих рі­шень по­вин­ні влас­ни­ки бан­ку.

На по­си­лен­ня від­по­ві­даль­но­сті влас­ни­ків та керів­но­го скла­ду бан­ку за прий­няті ри­зи­ки та фі­нан­со­ву стій­кість спря­мо­ва­на кон­цеп­ція ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком. Це якіс­но но­вий етап роз­вит­ку ри­зик-ме­недж­мен­ту, оскіль­ки йдеть­ся не про окре­му си­сте­му як скла­до­ву за­галь­но­го про­це­су управління бан­ком, а про пе­ре­хід до ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління банківською уста­но­вою в ці­ло­му та по­си­лен­ня від­по­ві­даль­но­сті керів­ництва за на­слід­ки прий­ня­тих рі­шень. Ор­гані­за­цію про­це­су управління банківською діяльністю як ри­зик-орієн­то­ва­но­го слід роз­гля­да­ти як важ­ли­ву кон­ку­рент­ну пе­ре­ва­гу бан­ку, яка на­дає йо­му мож­ливість бу­ти більш на­дій­ним та при­ва­б­ли­вим для сус­піль­ства. Важ­ли­вою ха­рак­те­ри­сти­кою та­ко­го під­хо­ду до управління є транс­па­рент­ність си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту, ко­ли учас­ни­ки рин­ку мо­жуть са­мо­стій­но оці­ни­ти рівень ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті бан­ку.

В про­ек­ті «По­ло­жен­ня про ор­гані­за­цію си­сте­ми управління ри­зи­ка­ми в бан­ках Украї­ни» (2017 р.) визна­че­но низ­ку но­вих під­ходів до ор­гані­за­ції про­це­су управління ри­зи­ка­ми та но­вих ін­ди­ка­торів ри­зи­ко­ва­но­сті бан­ківсь­кої діяль­но­сті. В ос­но­ву ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком по­кла­де­но прин­цип по­бу­до­ви трьох ліній за­хи­сту від ри­зи­ків.

Си­сте­ма трьох ліній за­хи­сту охо­плює всі струк­тур­но-ієрар­хіч­ні рів­ні управління бан­ком — від ви­що­го керів­ництва бан­ку (ра­ди та прав­лін­ня) до рів­ня, на яко­му без­по­се­ред­ньо прий­маєть­ся або ге­не­руєть­ся ри­зик. Та­кий під­хід має на меті не уник­нен­ня ри­зи­ків, а недо­пу­щен­ня си­ту­а­ції пе­ре­ро­стан­ня до­пу­сти­мих ри­зи­ків в ка­та­стро­фіч­ні, які за­гро­жу­ють са­мо­му іс­ну­ван­ню бан­ку. Ор­гані­за­цій­но-ієрар­хіч­на струк­ту­ра ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ком вклю­чає три рів­ні за­хи­сту від ри­зи­ків і скла­даєть­ся з керів­них ор­ганів бан­ку та їх ко­мі­тетів, ви­ко­нав­чих ор­ганів та їх ко­мі­тетів, а та­кож біз­нес-під­розділів бан­ку (рис. 1).

Пер­шу лінію за­хи­сту фор­му­ють біз­нес-під­розді­ли бан­ку, які здійс­ню­ють управління та по­точ­ний кон­троль за ри­зи­ка­ми, на­да­ють ін­фор­ма­цію що­до ри­зи­ків від­по­від­ним струк­тур­ним під­розді­лам бан­ку. Це та­кі струк­тур­ні під­розді­ли бан­ку, як фронт-офі­си, мідл-офі­си, бек-офі­си.

Дру­га лінія за­хи­сту вклю­чає два під­розді­ли: під­розділ з управління ри­зи­ка­ми та під­розділ ком­плаєнс. Під­розділ з управління ри­зи­ка­ми ви­ко­нує функ­ції без­по­се­ред­ньо­го управління ри­зи­ка­ми кон­крет­но­го бан­ку. з управління ри­зи­ка­ми ро­з­роб­ля­ють, впро­ва­д­жу­ють та ви­ко­ну­ють про­це­ду­ри оці­ню­ван­ня, про­гно­зу­ван­ня та обґрун­ту­ван­ня ме­то­дів зни­жен­ня ри­зи­ків. Під­розділ ком­плаєнс здійс­нює кон­троль за до­три­ман­ням вста­нов­ле­но­го рів­ня то­ле­рант­но­сті до ри­зи­ків, лі­мітів ри­зи­ку, за­ко­но­дав­чих та нор­ма­тив­них ви­мог.

Ос­нов­ни­ми прин­ци­па­ми функ­ціо­ну­ван­ня під­розділів, які пе­ре­бу­ва­ють на дру­гій лінії за­хи­сту від ри­зи­ків, є неза­леж­ність, по­в­но­ва­жен­ня, ком­пе­тент­ність. Ці прин­ци­пи по­кла­де­но в ос­но­ву роз­поді­лу функ­цій, по­в­но­ва­жень та від­по­ві­даль­но­сті цих під­розділів. Так, ці під­розді­ли ма­ють по­в­ну неза­леж­ність (струк­тур­ну та фі­нан­со­ву) від тих під­розділів бан­ку, які пер­ши­ми прий­ма­ють ри­зи­ки (фронт-офісів) та під­розділів, які реєстру­ють факт прий­нят­тя ри­зи­ку та кон­тро­лю­ють йо­го ве­ли­чи­ну (мідл-офісів та бек-офісів). Під­розді­ли дру­гої лінії за­хи­сту за­без­пе­чу­ють­ся ре­сур­са­ми для адек­ват­но­го ба­лан­су по­зи­цій у про­це­сах та си­сте­мах прий­нят­тя рі­шень бан­ку, а ор­гані­за­цій­но во­ни ві­до­крем­лені від біз­нес-під­розділів та під­розділів ауди­ту.

Від­носно но­вим для віт­чиз­ня­ної бан­ківсь­кої прак­ти­ки ста­ло ство­рен­ня під­розді­лу ком­плаєнс, ос­нов­ни­ми функ­ція­ми

яко­го є: кон­троль до­три­ман­ня бан­ком ви­мог між­на­род­но­го і на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства, а та­кож рин­ко­вих стан­дар­тів; по­пе­ре­джен­ня ви­пад­ків, які мо­жуть при­зве­сти до за­сто­су­ван­ня санк­цій і (або) ін­ших за­ходів впли­ву на банк з бо­ку на­гля­до­вих ор­ганів; моніто­ринг до­три­ман­ня нор­ма­тив­них ви­мог внут­ріш­ньо­бан­ківсь­ких до­ку­мен­тів, стан­дар­тів та про­це­дур бан­ку, які мо­жуть при­зве­сти до істот­них фі­нан­со­вих втрат; кон­троль за рів­нем ри­зи­ку втра­ти ре­пу­та­ції бан­ку та за ви­ко­нан­ням ви­мог са­мо­ре­гулів­них ор­гані­за­цій (як­що та­кі стан­дар­ти або пра­ви­ла є обов’яз­ко­ви­ми для бан­ків). Під­розділ ком­плаєнс під­звіт­ний ра­ді та ко­мі­те­ту ра­ди з ри­зи­ків.

Важ­ли­во на­го­ло­си­ти, що керів­ни­кам під­розділів дру­гої лінії за­хи­сту від ри­зи­ків на­даєть­ся пра­во ве­то що­до рі­шень прав­лін­ня та ко­мі­тетів прав­лін­ня бан­ку, як­що ре­алі­за­ція та­ких рі­шень мо­же при­зве­сти до прий­нят­тя бан­ком знач­них ри­зи­ків, які мо­жуть при­зве­сти до по­ру­шен­ня за­твер­дже­них лі­мітів ри­зи­ку та вста­нов­ле­них рів­нів то­ле­рант­но­сті до ри­зи­ків, за­гро­жу­ва­ти­муть ін­те­ре­сам ак­ціо­нерів, вклад­ни­ків, ін­ших кре­ди­торів бан­ку або пе­реш­код­жа­ти­муть на­леж­но­му ве­ден­ню бан­ківсь­кої діяль­но­сті.

На третій лінії за­хи­сту від ри­зи­ків зна­хо­дить­ся служ­ба внут­ріш­ньо­го ауди­ту бан­ку, яка оці­нює ефек­тив­ність ро­бо­ти си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту, а та­кож визна­чає, чи адек­ват­на ця си­сте­ма то­му рів­ню ри­зи­ків, на які на­ра­жаєть­ся банк. Під­розділ внут­ріш­ньо­го ауди­ту є ор­га­ном опе­ра­тив­но­го кон­тро­лю, який здійс­нює на­гляд за до­три­ман­ням вста­нов­ле­них норм, прин­ци­пів та пра­вил управління ри­зи­ка­ми в бан­ку, ро­бить вис­нов­ки що­до їх до­пу­сти­мо­го рів­ня, а та­кож оці­нює ефек­тив­ність ро­бо­ти си­сте­ми управління ри­зи­ка­ми бан­ку. Цей під­розділ під­по­ряд­ко­вуєть­ся ли­ше ви­що­му керів­но­му ор­га­ну — ра­ді бан­ку. Під­розділ внут­ріш­ньо­го ауди­ту не бе­ре без­по­се­ред­ньої участі в про­цесі ризикменеджменту, а йо­го роль по­ля­гає в оці­ню­ван­ні адек­ват­но­сті си­стем управління ри­зи­ка­ми по­тре­бам бан­ку. Згід­но з ви­мо­га­ми світо­вої прак­ти­ки кор­по­ра­тив­но­го управління служ­ба внут­ріш­ньо­го ауди­ту бан­ку є неза­леж­ною, під­по­ряд­ко­вуєть­ся ли­ше ра­ді бан­ку (або ауди­торсь­ко­му ко­мі­те­ту ра­ди) та не до­пус­кає бу­дья­ко­го втру­чан­ня у свою ро­бо­ту з бо­ку ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну бан­ку та про­філь­них ко­мі­тетів, ство­ре­них прав­лін­ням бан­ку.

На най­ви­що­му ща­б­лі ор­гані­за­цій­но-ієрар­хіч­ної струк­ту­ри пе­ре­бу­ває ра­да бан­ку, яка без­по­се­ред­ньо від­по­ві­дає за за­без­пе­чен­ня на­дій­но­сті бан­ку. Ра­да бан­ку під­звіт­на ак­ціо­не­рам та влас­ни­кам бан­ку. По­бу­до­ва­на в та­кий спо­сіб си­сте­ма трьох ліній за­хи­сту має на меті не уник­нен­ня ри­зи­ків, а недо­пу­щен­ня си­ту­а­ції пе­ре­ро­стан­ня до­пу­сти­мих ри­зи­ків в ка­та­стро­фіч­ні, які за­гро­жу­ють са­мо­му іс­ну­ван­ню бан­ку.

Но­вим для віт­чиз­ня­ної прак­ти­ки ста­ло вве­ден­ня ін­ди­ка­торів ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті бан­ку, яких ви­о­крем­ле­но чо­ти­ри: здат­ність до прий­нят­тя ри­зи­ку; рівень то­ле­рант­но­сті бан­ку до ри­зи­ку (ри­зик-апе­тит бан­ку); лі­міти ри­зи­ку; про­філь ри­зи­ку [14].

1. Здат­ність до прий­нят­тя ри­зи­ку по­ка­зує мак­си­маль­ний рівень ри­зи­ку, який банк в змозі прий­ня­ти з ураху­ван­ням ви­мог до до­стат­но­сті влас­но­го ка­піта­лу та ефек­тив­но­сті ді­ю­чої в бан­ку си­сте­ми управління ри­зи­ка­ми.

2. Рівень то­ле­рант­но­сті бан­ку до ри­зи­ку або ри­зик-апе­тит бан­ку визна­чаєть­ся су­куп­ною ве­ли­чи­ною та ти­па­ми ри­зи­ків, які банк го­то­вий прий­ня­ти від­по­від­но до ді­ю­чої біз­нес-мо­делі та стра­те­гіч­них цілей. Ри­зик-апе­тит має визна­чи­ти сам банк і за­фік­су­ва­ти в ок­ре­мо­му до­ку­мен­ті – де­кла­ра­ції схиль­но­сті до ри­зи­ку.

3. Лі­міти ри­зи­ку – це кіль­кіс­ні об­ме­жен­ня ве­ли­чи­ни ри­зи­ків, на які на­ра­жаєть­ся банк про­тя­гом своєї діяль­но­сті. До­три­ман­ня лі­мітів ри­зи­ку пе­ревіряєть­ся в про­цесі кон­тро­лю.

4. Ще один ін­ди­ка­тор ри­зи­ко­ва­но­сті – про­філь ри­зи­ку, тоб­то фак­тич­на ве­ли­чи­на прий­ня­то­го бан­ком су­куп­но­го ри­зи­ку, об­чис­ле­на на кон­крет­ний мо­мент ча­су.

Адек­ват­ність та ефек­тив­ність си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту визна­чаєть­ся за ре­зуль­та­та­ми до­сяг­нен­ня за­пла­но­ва­них зна­чень ос­нов­них ін­ди­ка­торів ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті. Пла­но­ві кіль­кіс­ні зна­чен­ня ін­ди­ка­торів ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті ко­жен банк визна­чає ін­диві­ду­аль­но з огля­ду на пре­фе­рен­ції ак­ціо­нерів (або влас­ни­ків) та за­галь­ну стра­те­гію управління бан­ком, що фік­суєть­ся у від­по­від­них внут­ріш­ньо­бан­ківсь­ких нор­ма­тив­них до­ку­мен­тах, які ре­гла­мен­ту­ють про­цес управління ри­зи­ка­ми в бан­ках [14]. В ієрар­хії цих до­ку­мен­тів го­лов­ним є «Декла­ра­ція схиль­но­сті до ри­зи­ку» (табл. 1).

В «Де­кла­ра­ції схиль­но­сті до ри­зи­ків» клю­чо­вим є вста­нов­лен­ня рів­ня то­ле­рант­но­сті бан­ку до ри­зи­ку че­рез пе­ред­ба­чен­ня чіт­ко­го вза­є­мо­зв’яз­ку між рів­нем ри­зи­ку, який го­то­вий прий­ня­ти банк, та міні­маль­ним рів­нем необ­хід­ної дохід­но­сті, а та­кож між рів­нем су­куп­но­го ри­зи­ку бан­ку та ве­ли­чи­ною йо­го влас­но­го ка­піта­лу. Цей до­ку­мент стає за­галь­но­до­ступ­ним для то­го, щоб ко­жен учас­ник рин­ку міг оці­ни­ти рівень ри­зи­ко­ва­но­сті діяль­но­сті кон­крет­но­го бан­ку.

Но­вим і ду­же важ­ли­вим для віт­чиз­ня­ної прак­ти­ки ста­ло за­про­ва­д­жен­ня «Ко­дек­су ети­ки бан­ку», в яко­му до­ку­мен­таль­но фік­су­ють­ся пра­ви­ла по­ведін­ки пра­ців­ни­ків бан­ку, ме­ханіз­ми за­по­бі­ган­ня неза­кон­ній діяль­но­сті, а го­ловне – від­по­ві­даль­ність керів­ництва та спів­робіт­ни­ків бан­ку за по­ру­шен­ня норм.

Вис­нов­ки та пер­спек­ти­ви по­даль­ших до­слід­жень

Пе­ре­ос­ми­слен­ня кон­цеп­ту­аль­них під­ходів до управління банківською діяльністю здійс­не­но з огля­ду на необ­хід­ність пі­дви­щен­ня рів­ня від­по­ві­даль­но­сті ра­ди бан­ку та бе­не­фі­ціарів, транс­фор­ма­ції опе­ра­цій­ної мо­делі діяль­но­сті бан­ку, змі­ни кор­по­ра­тив­ної куль­ту­ри, ство­рен­ня ціліс­ної куль­ту­ри управління ри­зи­ка­ми, яка про­ни­зує всі лан­ки ор­гані­за­цій­ної струк­ту­ри бан­ку. По­бу­до­ва якіс­ної си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту в бан­ках є скла­до­вою ча­сти­ною но­вих ви­мог до кор­по­ра­тив­но­го управління.

Ри­зик-орієнтоване управління банківською діяльністю вже за­про­ва­д­же­но в де­я­ких краї­нах по­стра­дянсь­ко­го про­сто­ру, зо­кре­ма в Ка­зах­стані. Як по­ка­зує до­свід ка­зах­сь­ких бан­ків, удос­ко­на­лен­ня бан­ківсь­ких си­стем ри­зик-ме­недж­мен­ту по­тре­бує пе­ре­хід­но­го пе­ріо­ду для впро­ва­д­жен­ня но­вих ви­мог та під­ходів, а та­кож пов’язане з необ­хід­ністю до­дат­ко­вих за­трат на кон­сал­тинг, нав­чан­ня пер­со­на­лу та ІТ-тех­но­ло­гії. Так, од­но­му з ка­зах­сь­ких бан­ків для ре­алі­за­ції за­пла­но­ва­них за­ходів зна­до­би­ло­ся близь­ко трьох ро­ків, по­слу­ги кон­сал­тин­го­вої ком­панії між­на­род­но­го рів­ня (за тен­де­ром обра­на бу­ла E&Y Украї­на)та по­стійне нав­чан­ня пер­со­на­лу, вклю­ча­ю­чи ви­ще керів­ниц­тво бан­ку (що­тиж­неві за­нят­тя). Піс­ля за­про­ва­д­жен­ня прин­ци­пів ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління та ство­рен­ня транс­па­рент­ної си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту рей­тинг бан­ку, на­да­ний між­на­род­ни­ми рей­тин­го­ви­ми аген­ція­ми, сут­тєво зріс, а банк зміг от­ри­ма­ти зов­ніш­ні за­по­зи­чен­ня за знач­но ниж­чи­ми став­ка­ми. От­же, прак­ти­ка до­во­дить, що впро­ва­д­жен­ня кон­цеп­ту­аль­них під­ходів ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління бан­ка­ми

доз­во­лить пі­дви­щи­ти рівень на­дій­но­сті як окре­мих бан­ків, так й бан­ківсь­кої си­сте­ми в ці­ло­му.

За­про­ва­д­жен­ня ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління банківською діяльністю по­тре­бує зу­силь не ли­ше ок­ре­мого бан­ку, а й змі­ни стра­те­гіч­них пріо­ри­тетів діяль­но­сті На­ціо­наль­но­го бан­ку Украї­ни у сфері бан­ківсь­ко­го ре­гу­лю­ван­ня та на­гля­ду з ме­тою за­без­пе­чен­ня фінансової ста­біль­но­сті. Необ­хід­ність адап­та­ції бан­ківсь­ко­го сек­то­ру Украї­ни до світо­вих та єв­ро­пейсь­ких стан­дар­тів зумо­в­лює змі­ну ме­то­дич­них під­ходів та ін­стру­мен­тарію ре­гу­лю­ван­ня, які ма­ють бу­ти ре­алі­зо­вані НБУ з ме­тою на­б­ли­жен­ня українсь­ко­го бан­ківсь­ко­го сек­то­ру до норм і пра­вил Єв­ро­пейсь­ко­го Со­ю­зу та Єв­ро­пейсь­ко­го ор­га­ну бан­ківсь­ко­го на­гля­ду (EBA). Це по­тре­бу­ва­ти­ме поєд­нан­ня ре­зуль­татів по­даль­ших на­у­ко­вих до­слід­жень з прак­тич­ним до­сві­дом впро­ва­д­жен­ня ри­зик-орієн­то­ва­но­го управління у віт­чиз­няній бан­ківсь­кій системі.

Спи­сок лі­те­ра­ту­ри

Миль Дж. С. Ос­но­вы по­ли­ти­че­ской эко­но­мии и не­ко­то­рые ас­пек­ты их при­ло­же­ния к со­ци­аль­ной фи­ло­со­фии. – М.: Про­гресс, 1992. – 352 с.

Пи­гу А. Эко­но­ми­че­ская тео­рия бла­го­со­сто­я­ния. – Т 1. – М.: Про­гресс, 1985. – 512 с.

Кейнс Дж. М. Об­щая тео­рия за­ня­то­сти, про­цен­та и де­нег. – М.: Про­гресс, 1978. – 494 с.

Markowitz H. M. Portfolio Selection // The Journal of Finance. – 1952 – Mart – P. 77-91

Шарп У. Ин­ве­сти­ции / У. Шарп, Г. Алек­сан­дер, Дж. Бей­ли ; пер. с ан­гл. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 1028 c.

Син­ки Дж. Фи­нан­со­вый ме­недж­мент в ком­мер­че­ском бан­ке и в ин­ду­стрии фи­нан­со­вых услуг / Джо­зеф Син­ки мл.: пер. с ан­гл. – М.: Аль­пи­на Бизнес Букс, 2007. – 1014 с.

Фрост С. М. Настольная кни­га бан­ков­ско­го ана­ли­ти­ка. День­ги, рис­ки и про­фес­си­о­наль­ные при­е­мы / Сти­вен М. Фрост: пер. з ан­гл. – Дне­про­пет­ровск: Ба­ланс Бизнес Букс, 2006. – 672 с.

Ро­уз С. Пи­тер. Бан­ков­ский ме­недж­мент / Пи­тер С. Ро­уз: пер. з ан­гл. – М.: Дело, 1997. – 719 с.

Бан­ківсь­кі ри­зи­ки: теорія та прак­ти­ка управління: кол. мо­но­гра­фія / за ред. проф. Л. О. При­мост­ки – К.: КНЕУ, 2008. – 456 с.

Бо­биль В. В. Управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми в умо­вах фінансової кри­зи [Ру­ко­пис]: дис. д-ра екон. на­ук : 08.00.08 / Пол­тавсь­ка Дер­жав­на Аг­рар­на Ака­де­мія. Пол­та­ва, 2015. – 442 с.

Управління бан­ківсь­ки­ми ри­зи­ка­ми: під­руч­ник / за ред. проф. Л. О. При­мост­ки – К.: КНЕУ, 2018. – 537 с.

Ме­то­дич­ні ре­ко­мен­да­ції що­до ор­гані­за­ції та функ­ціо­ну­ван­ня си­стем ри­зик-ме­недж­мен­ту в бан­ках Украї­ни: По­ста­но­ва Прав­лін­ня НБУ від 02.08.2004 р. № 361. – [Елек­трон­ний ре­сурс]. — Ре­жим до­сту­пу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v0361500-04.

Ме­то­дич­ні вказів­ки з ін­спек­ту­ван­ня бан­ків «Си­сте­ма оцін­ки ри­зи­ків»: По­ста­но­ва Прав­лін­ня НБУ від 15.03.2004 р. № 104. – [Елек­трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/v0104500-04.

Про­ект «По­ло­жен­ня про ор­гані­за­цію си­сте­ми управління ри­зи­ка­ми в бан­ках Украї­ни». – [Елек­трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessionid=49 307D221AE8F5D3B2224DE34097D130?id=44982363.

За­кон Украї­ни «Про бан­ки і бан­ківсь­ку діяль­ність»від 07.12.2000р. №2121-ІІІ із змі­на­ми та до­пов­нен­ня­ми – [Елек­трон­ний ре­сурс]. — Ре­жим до­сту­пу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2121-14.

References

Mill’ Dzh. S. (1992), Osnovy politicheskoj jekonomii i nekotorye aspekty ih prilozhenija k social’noj filosofii[Fundamentals of political economy and some aspects of their application to social philosophy], Progress, Moscow, Russia.

Pigu A. (1985) Jekonomicheskaja teorija blagosostojanija

[Economic welfare theory], volume 1, Progress, Moscow, Russia.

Kejns Dzh. M. (1978) Obshhaja teorija zanjatosti, procenta

i deneg [General theory of employment, interest and money], Progress, Moscow, Russia.

Markowitz H. M. (1952)“Portfolio Selection”, The Journal

of Finance, Mart, pp. 77-91.

Sharp U., Aleksander G., BejliDzh. (1998) Investicii [Investments], INFRA-M, Moscow, Russia.

Sinki Dzh. (2007) Finansovyj menedzhment v kommercheskom banke i v industrii finansovyh uslug [Financial management in a commercial bank and in the financial services industry], Al’pina Biznes Buks, Moscow, Russia.

Frost S. M. (2006) Nastol’naja kniga bankovskogo analitika. Den’gi, riski i professional’nye priemy [The bench book of a banking analyst. Money, risks and professional techniques], Balans Biznes Buks, Dnepropetrovsk, Ukraine.

Rouz S. Piter (1997) Bankovskij menedzhment [Banking management], Delo, Moscow, Russia.

Prymostka L. O. (2008) Bankivs’ki ryzyky: teoriia ta

praktyka upravlinnia[Banking risks: theory and practice of management], KNEU, Kyiv, Ukraine.

Bobyl’ V. V. (2015) Banking risk management in a financial crisis, Ph.D. Thesis, Money, finance and credit, Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Ukraine.

Prymostka L. O. (2018)Upravlinnia bankivs’kymy

ryzykamy[Banking risks management], KNEU, Kyiv, Ukraine. National Bank of Ukraine (2004) “Resolution of the NBU Board “Methodical recommendations of the organization and functioning risk-management systems in banks of Ukraine”, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v036150004 (Accessed 25 June2018).

National Bank of Ukraine (2004) “Resolution of the NBU Board “Guidelines for Bank Inspection «Risk assessment system», available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ v0104500-04 (Accessed 25 June2018).

National Bank of Ukraine (2017)“Draft Regulation “The organization of a risk management system inbanks of Ukraine”, available at: https://bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessi onid=49307D221AE8F5D3B2224DE34097D130?id=4498236 3(Accessed 25 June2018).

The Verkhovna Rada of Ukraine (2000), The Law of Ukraine “About banks and banking”, available at: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2121-14(Accessed 25 June2018).

ПРИМОСТКА Людмила Алек­сан­дров­на док­тор экон. на­ук, про­фес­сор,ГВУЗ «КНЭУ име­ни Ва­ди­ма Гетьма­на»

Рис. 1. Ор­гані­за­цій­но-ієрар­хіч­на струк­ту­ра си­сте­ми ри­зик-ме­недж­мен­ту в бан­куДже­ре­ло: Скла­де­но на ос­но­ві [14].

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.