РО­СТИ­СЛАВ ПО­ТОЧ­НЯК: «Па­дін­ня чем­піо­на­ту при­пи­нить­ся. Ві­рю в це!»

Football (Ukraine) - - УКРАИНА ПРЕМЬЕР-ЛИГА. АНОНС - ро­ман клименко

Чер­го­вим го­стем на­шої руб­ри­ки «Екс­перт по ту­ру» став Ро­сти­слав По­точ­няк – справж­ня ле­ген­да львівсь­ких «Кар­пат» і хар­ківсь­ко­го «Ме­талі­ста», у скла­ді яких яс­кра­вий пред­став­ник по­за­бу­тої по­зи­ції за­хис­ни­ка-лі­бе­ро про­вів за­га­лом май­же 600 поє­дин­ків. Ві­це­чем­піон мо­лодіж­но­го ЧЄ-1972, во­ло­дар Куб­ка СРСР 1969 ро­ку з «Кар­па­та­ми» – біль­ше то­го, у 1983-му По­точ­ня­ку ра­зом із «Ме­талі­стом» не вда­ло­ся пе­ре­гра­ти у фі­налі до­не­ць­кий «Шах­тар», який, по­дей­ку­ють, єди­ний м’яч у тій зустрічі про­вів ру­кою – Гра­чов по­дав з флан­гу, Ящен­ко за­мкнув!..

Уваж­ні чи­та­чі зга­да­ють, що Ро­сти­слав Ми­ро­сла­во­вич го­стю­вав на шпаль­тах «Фут­бо­лу» у груд­ні 2013 ро­ку, ко­ли у світ вий­ш­лой­о­го­ве­ли­чез­неін­терв’ю. З тих часів пан По­точ­няк не змі­ни­вся – все та­кий же в мі­ру оп­ти­мі­стич­ний, тро­хи скеп­тич­ний і на­про­чуд від­вер­тий!

– Ро­сти­сла­ве Ми­ро­сла­во­ви­чу, вже цієї су­б­о­ти «Шах­тар» прий­ма­ти­ме «Зо­рю» – і це, без­за­пе­реч­но, матч ту­ру. Чо­го очікує­те від цьо­го поє­дин­ку?

– Зре­штою, які мо­жуть бу­ти очіку­ван­ня? Матч із ро­з­ря­ду прин­ци­по­вих, але – ось що для «Зорі» озна­чає та зустріч? А для «Шах­та­ря»? Окрім то­го, що «гір­ни­ки» мо­жуть офі­цій­но офор­ми­ти чем­піон­ство. «Гір­ни­ки» і піш­ки до пер­шо­го міс­ця дій­дуть, ку­ди вже во­ни ді­нуть­ся? Ви­г­ра­ють – а там мож­на і від­по­чи­ти. На ко­ну стоїть не так вже й ба­га­то: зо­ло­то оформ­лять як­що не тут, так у на­ступ­но­му турі.

– Вам вза­галі ці­ка­во спо­стері­га­ти за на­шим чем­піо­на­том?

– Ні, аб­со­лют­но! В нас є «Шах­тар», уком­плек­то­ва­ний силь­ни­ми бра­зиль­ця­ми, іє київсь­ке «Ди­на­мо», яке уком­плек­то­ване незро­зу­мі­ло як – і рівень гри во­ни де­мон­стру­ють від­по­від­ний. Всі ре­шта – за­га­лом ко­ман­ди по­се­ред­ні, які ніяк не змо­жуть стриб­ну­ти ви­ще влас­ної стелі. Ча­си непро­сті: де­я­кі клу­би іс­ну­ють – і то вже за щастя.

Ска­жу так: ніх­то своєю грою не зди­ву­вав. На жаль, ве­ли­ка кіль­кість фут­болістів лад­ні за­до­воль­ня­ти­ся мен­шим, ба­наль­но си­дя­чи в на­шій тря­со­вині і за­роб­ля­ю­чи немалі гро­ші, і на­віть не пла­ну­ють спро­бу­ва­ти свої си­ли у чем­піо- на­тах, чий рівень на­ба­га­то ви­щий за українсь­кий: в ан­глійсь­ких «Ман­че­сте­рах» («Сіті» чи «Юнай­тед» – на ви­бір), іс­пансь­ких «Ре­алі» чи «Бар­сі». Мо­ва за­раз не стіль­ки про україн­ців, а, скорі­ше, про ле­гіо­нерів УПЛ. І по­тім, ко­ли кар’єра за­кін­чить­ся і во­ни поч­нуть роз­ка­зу­ва­ти всім про іг­ро­ву мо­лодість, хтось мо­же спи­та­ти їх: «Ти грав? А то де?».

– Наш чем­піо­нат де­мон­струє тен­ден­цію до де­гра­да­ції чи все ж та­ки він здаєть­ся Вам се­ред­нім за своїм рів­нем?

– Не то сло­во! Пов­на де­гра­да­ція! На жаль… Зро­зу­мій­те пра­виль­но: Украї­на да­ла світу трьох фут­болістів, які за­вой­о­ву­ва­ли « Зо­ло­ті м’ ячі » . Це Блохін, Бєла­нов і Шевченко. Ба­га­то країн у Єв­ро­пі мо­жуть по­хи­зу­ва­ти­ся подіб­ним до­сяг­нен­ням? Ні­меч­чи­на, Ні­дер­лан­ди, Ан­глія, ще кіль­ка – і все.

Од­но­го ра­зу я спи­тав у фа­натів: «Хлоп­ці, скіль­ки україн­ців от­ри­ма­ли «Зо­ло­ті м’ячі»? Наз­ве­те?» – «А ми не знає­мо…».

І де ми за­раз є з на­шим фут­бо­лом? А ні­де… За­те всі при гро­шах, фай­но се­бе по­чу­ва­ють, їз­дять всю­ди. А по­тім чую від од­но­го ві­до­мо­го фахів­ця, який бід­каєть­ся: «Яка краї­на, та­кий і фут­бол». Ви­ба­чте, але те, який за­раз фут­бол – ва­ша про­ви­на, са­мі ж і до­ве­ли йо­го до те­пе­ріш­ньо­го рів­ня! Не див­но, що і збір­на не де­мон­струє на­леж­них ре­зуль­татів – немає ким гра­ти…

По­ка­зу­ють по ТБ ста­діон у Пол­таві – немає гля­да­чів, те са­ме й у Дні­прі, у Ль­во­ві на фут­бол хо­дять кіль­ка ти­сяч… Со­ром­но. Не­що­дав­но був у Хар­ко­ві, і Во­ло­ди­мир Лін­ке ска­зав ці­ка­ву річ. «Дє­душ­ка! – звер­нув­ся він звич­но. – Уяв­ляєш, ко­ли у 1980 ро­ці з «Ме­талі­стом» гра­ли вдо­ма про­ти «Таврії», то цей матч став най­більш відві­ду­ва­ним за всю історію хар­ківсь­ко­го фут­бо­лу – то­ді прий­шло 45 ти­сяч чо­ло­вік»! Ото по­каз­ник!

Стан­дарт­но на до­маш­ніх поє­дин­ках бу­ло по 20–25 ти­сяч вболі­валь­ни­ків. А за­раз? Ло­гіч­но, як­що лю­ди не хо­дять на ста­діон, то та­кий фут­бол ніко­му непо­тріб­ний. Та й на ко­го хо­ди­ти? Ко­лись у Ль­во­ві всі хо­ди­ли по­вболі­ва­ти за ней­мо­вір­но­го Хи­жа­ка, який ви­роб­ляв ши­кар­ні вен­зе­ля на полі…

– А за­раз є та­кі грав­ці, за­ра­ди гри яких мож­на хо­ди­ти на ста­діон?

– До чо­го я і ве­ду – немає! На ко­го ж ди­ви­ти­ся те­пер?

Але при цьо­му я вва­жаю, що ми вже дій­шли до дна і в май­бут­ньо­му ста­не­мо по­тро­ху під­ні­ма­ти­ся і ро­сти. Па­дін­ня чем­піо­на­ту при­пи­нить­ся. Ві­рю в це!

– По­вер­не­мо­ся до учас­ни­ків цен­траль­но­го мат­чу на­ступ­но­го ту­ру. Чо­го не ви­ста­чає ам­біт­ній ко­ман­ді Вер­ни­ду­ба, щоб ста­ти третьою си­лою на­шо­го фут­бо­лу, якій бу­ло би до сна­ги бо­ро­ти­ся за 1–2 міс­ця, як сво­го ча­су «Дні­п­ро» і «Ме­таліст»?

– Най­пер­ше – май­стер­но­сті. Це ду­же про­ста річ, яка необ­хід­на у будь-яко­му спор­ті. Ко­манд­на май­стер­ність і визна­чає за­галь­ний рівень.

– « Зо­ря » ка­та­стро­фіч­но з огля­ду на ре­зуль­тат і до­волі непе­ре­кон­ли­во, як­що го­во­ри­ти про рівень гри, про­во­дить дру­гий етап чем­піо­на­ту. Чи зди­ву­ва­ло вас подібне бук­су­ван­ня лу­ган­чан?

– Бу­ва­ють та­кі пе­ріо­ди май­же у всіх. Дві ні­чиї, три по­раз­ки – од­но­знач­но, це зов­сім не їх­ній рівень… Щось не клеїть­ся у лу­ган­чан, і при­чи­ну мо­же зна­ти тіль­ки Вер­ни­дуб, який мав би кон­тро­лю­ва­ти усі про­це­си все­ре­дині ко­ман­ди. Був у «Зорі» та­кий пе­ріод, ко­ли во­на ре­аль­но де­мон­стру­ва­ла ліп­ші ре­зуль­та­ти, ніж мог­ла ро­з­ра­хо­ву­ва­ти. Здаєть­ся, все за­раз вер­таєть­ся. Тим біль­ше, фут­болі­сти ба­наль­но не ма­ють мо­ти­ва­ції. Най­гір­ше – ко­ли немає за що бо­ро­ти­ся! Я знаю, що це та­ке – ко­ли ви­хо­диш на по­ле, але не граєть­ся ніяк…

В мої ча­си і в «Кар­па­тах», і в «Ме­талісті» сто­я­ло за­в­дан­ня: не ви­летіти з ви­щої і пер­шої ліг від­по­від­но. Ос­нов­на бо­роть­ба йш­ла за міс­це у на­ступ­но­му се­зоні. Ко­ли це ви­ко­нуєш – на­сту­пає внут­ріш­нє за­спо­коєн­ня. Але роз­сла­би­ти­ся ми собі не доз­во­ля­ли, тим біль­ше це бу­ло нере­аль­но – особ­ли­во на очах у влас­них вболі­валь­ни­ків, яких ми про­сто не мог­ли під­ве­сти.

«Зо­ря» – при­стой­на ко­ман­да, але во­на не є ви­до­вищ­ною. Їх­ня гра не за­во­ро­жує. Чо­му ан­глійсь­кий фут­бол на­стіль­ки по­пу­ляр­ний? То­му що він ви­до­вищ­ний! Мож­ли­во, і не най­силь­ні­ший, але йо­го за­вжди при­єм­но ди­ви­ти­ся.

– Чи мо­же «Зо­ря» від­чу­ва­ти се­бе у без­пе­ці в го­ни­тві за брон­зо­ві ме­далі?

– Во­ни ма­ють п’ять очок від­ри­ву від чет­вер­тої схо­дин­ки, то­му я впев­не­ний, що так лу­ган­ча­ни і за­вер­шать. У трій­ці за­ли­шать­ся точ­но.

– Хто фа­во­рит у бо­роть­бі за єв­ро­куб­ко­ві 4 і 5 міс­ця? І хто най­більш до­стой­ний пред­став­ля­ти Украї­ну у Лізі Єв­ро­пи?

–Я б за­раз виді­лив «Чор­но­мо­ре­ць»! Він, як ка­жуть, «пій­мав сво­го конь­ка». Ба­га­то пе­ре­ма­гає, де­мон­стру­ю­чи при­стой­ний іг­ро­вий рівень. Знає­те, та­ке ча­сто трап­ляєть­ся: ко­ман­да мов­чить- мов­чить, а по­тім ви­стрілює – і її вже не зу­пи­ни­ти. І бі­жить, і м’яч три­має, і грає гар­но, да­ю­чи ре­зуль­тат. Са­ме оде­си­ти за­раз на греб­ні хви­лі.

– А остан­ня Лє-путів­ка? Чи немає у вас від­чут­тя, що ми фак­тич­но зму­шені де­ле­гу­ва­ти кра­щих се­ред гір­ших? Ад­же, при всій по­ва­зі, ані «Олім­пік», ані «Олек­сан­дрія» на­вес­ні яв­но не де­мон­стру­ють кон­ку­рент­ний фут­бол…

– Пи­тан­ня в то­му, що їм ро­би­ти в Єв­ро­пі і чи є при цьо­му що по­ка­за­ти? По­тра­пив­ши до

ЛЄ, во­ни вже за­ли­шать­ся в історії, це факт. Але прой­ти далі з та­ким рів­нем гри – май­же нере­аль­но. А з при­во­ду то­го, хто бу­де нас там пред­став­ля­ти: дійс­но, то бу­де не то­му, що якась ко­ман­да кра­ща, про­сто всі ре­шта гір­ші (сум­но зіт­хає).

– З огля­ду на пе­ре­бу­до­ву в «Ди­на­мо» і пліт­ки сто­сов­но не най­кра­щої фі­нан­со­вої си­ту­а­ції в сто­лич­но­му клубі, чи не спіт­кає на­ступ­ний чем­піо­нат до­ля те­пе­ріш­ньо­го: фак­тич­на від­сут­ність бо­роть­би за зо­ло­то, прір­ва між 1 і 2 міс­ця­ми то­що?

– Я вва­жаю, що ре­зуль­та­ти «Ди­на­мо» по­кра­щать­ся. Гір­ше точ­но не бу­де, а ось в го­ру піти ціл­ком мо­жуть. Впев­не­ний, що у на­ступ­но­му се­зоні бо­роть­ба за чем­піон­ство знач­но за­го­ст­рить­ся.

Я по­чав вболі­ва­ти за «Ди­на­мо » ще на п р и к і н ц і 50 - х . Пам’ятаю, як з рід­них Вин­ник до Ль­во­ва піш­ки йшов 12 кі­ло­мет­рів, що­би по­ди­ви­ти­ся на гру ди­на­мів­ців, які за­віта­ли на ста­діон СКА. Че­рез пар­кан ліз, хо­ча й кви­ток мав – бу­ло не про­тов­пи­ти­ся, ша­ле­ний ажіо­таж… Я дістав ма­су за­до­во­лен­ня, ко­ли по­ба­чив гру май­бут­ніх чем­піонів СРСР Вой­но­ва, Канєвсь­ко­го, Бі­би, во­ро­та­ря Ма­ка­ро­ва! То був дійс­но по­туж­ний єв­ро­пейсь­кий рівень.

Ниніш­нім ки­я­нам тре­ба ду­же по­ста­ра­ти­ся, аби гід­но від­по­ві­да­ти прий­нят­но­му рів­ню і не за­п­ля­ми­ти честь клу­бу. На жаль, за­раз з де­ко­го на­ма­га­ють­ся зро­би­ти ве­ли­ких фут­болістів – і во­ни вірять…

– З ін­шо­го бо­ку, Ре­б­ров до­волі ак­тив­но за­лу­чає до пер­шої ко­ман­ди мо­лодь. Це мо­же да­ти свої пло­ди у ко­рот­ко­т­ри­валій пер­спек­тиві? – Хо­тів би, щоб це да­ло ре­зуль­тат!

– Прий­ня­тий фор­мат се­зо­ну-2017/18 не пе­ред­ба­чає сти­ко­вих мат­чів між пер­шою і дру­гою шіст­ка­ми. Себ­то, ко­ман­дам з 7 по 9 міс­ця зно­ву немає за що бо­ро­ти­ся. Чи пра­виль­но це?

– Дійс­но, це не най­к­ра­щий варіант. Що з тим ро­би­ти? Іде­аль­ної схе­ми немає. Але мо­ти­ва­ція у верх­ніх ко­манд із ниж­ньої шіст­ки і прав­да ну­льо­ва. Зно­ву бу­дуть вес­ну до­гра­ва­ти…

– Бо­роть­бу за ви­жи­ван­ня між «Кар­па­та­ми» і «Дні­пром» сприй­має­те з бо­лем у сер­ці?

– І «Дні­п­ро», і «Кар­па­ти» – ко­ман­ди, які б мог­ли за­да­ва­ти тон усьо­му українсь­ко­му чем­піо­на­ту. А во­ни вни­зу бо­вта­ють­ся. Хо­ча мені спо­до­ба­ло­ся, як дні­пря­ни гра­ли на Ку­бок з «Шах­та­рем». До­волі непо­га­но вигля­да­ли – мо­ло­да жи­ва ко­ман­да. Про­те, що бу­де далі? Ска­за­ти важ­ко. Все за­ле­жить від гро­шей.

Верх­ня ча­сти­на за­раз до­волі слаб­ка – а що ж то­ді про ниж­ню го­во­ри­ти? «Во­линь», на пре­ве­ли­кий жаль, нія­ка, про­сто нія­ка… Але то та­ке.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.