Вірш

Га­ли­на ГЕВКІВ (нар. 1986)

Gazeta po-ukrainsky - - КУЛЬТУРА -

Всі кві­ти ви­чер­па­ли сни, ко­ли при­йшов ти в час по­то­пу, і сни зди­ча­ві­ли і геть жбур­ну­ли свя­тість — взя­ли зло­то. А лю­ди ви­чер­па­ли зло: вби­ва­ти їм вже не­ці­ка­во, ко­ли пі­шов ти в час сум­ний, як ра­птом і те­бе не ста­ло… Ті кві­ти до­лі на пі­ску вви­ва­ють… п’яні… все до мо­ря – во­но по­вер­не ми­лі сни і за­хи­стить ма­лих од го­ря, лиш тіль­ки ра­ни за­жи­вуть, вга­му­ють лю­ди рик кри­ва­вий, ко­ли по­вер­неш зем­лю їм, як не обду­риш знов — лу­ка­вий… Не рви тих кві­тів, не чі­пай! В без­смер­ті сплять во­ни пре­гар­ні, вже ж бо на­ле­жать не со­бі, — про­да­лись ви­гі­дно вла­дар­ним… А лю­ди ви­га­да­ли сни, но­вий ство­ри­ли все­світ — вла­сний. Те­пер, же­бра­че, вже по­мовч… і хлі­ба не про­си — не­ща­сний. 2004

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.