Гли­стів ви­во­дять тер­тою мор­квою

Gazeta po-ukrainsky - - ЗДОРОВ’Я - Ка­те­ри­на РОМАНЧУК

— Пе­ред шко­лою що­ро­ку всі­єю сім’єю ви­га­ня­є­мо гли­стів. Це ста­ло зви­чкою з ди­тя­чо­го сад­ка, — ка­же львів’ян­ка Юлія МАЙДАНЮК, 33 ро­ки. — Пі­сля лі­та з ово­ча­ми та фру­кта­ми в ор­га­ні­змі па­ра­зи­тів роз­ве­лось чи­ма­ло.

Для пе­ре­вір­ки зда­ли ана­лі­зи — за­галь­ний ка­лу і на па­ра­зи­тів.

— По­трі­бно, щоб гли­сти зни­кли одра­зу у всіх. Бо пер­шо­го ра­зу да­ва­ла та­бле­тки тіль­ки донь­ці, і во­на про­дов­жу­ва­ла скре­го­та­ти зу­ба­ми. Пі­сля тре­тьо­го пре­па­ра­ту пі­шла в лі­кар­ню. Там ме­не пе­ді­атр ви­чи­та­ла, що я са­ма їх з чо­ло­ві­ком не п’ю. Тре­ба па­ра­зи­тів з усі­єї ро­ди­ни ви­га­ня­ти. Три дні по­пи­ли пре­па­рат. Пі­сля дво­ти­жне­вої пе­ре­р­ви ще три дні при­йма­ли лі­ки. Це вби­ло ли­чин­ки.

— Ди­ти­на вно­чі скре­го­че зу­ба­ми, а ма­ти ве­де її до сто­ма­то­ло­га. На­справ­ді про­бле­ма в гли­стах, — ка­же 34-рі­чна Ма­ри­на Фед­чук, сто­ли­чний пе­ді­атр. — Лю­ди­на від­чу­ває слаб­кість, яку по­яснює змі­ною се­зо­ну, бра­ком ві­та­мі­нів або пе­ре­вто­мою. А вин­ні па­ра­зи­ти. Руй­ну­ю­чи обо­лон­ку вну­трі­шніх ор­га­нів, во­ни вби­ва­ють іму­ні­тет лю­ди­ни.

За­ра­зи­ти­ся мо­жна, ко­ли ви не по­ми­ли ру­ки, по­га­но про­сма­жи­ли м’ясо, з’їли не­ми­тий фрукт чи овоч, по­гла­ди­ли тва­ри­ну. Або тор­кну­ли­ся по­ру­чня у транс­пор­ті, ру­чки две­рей чи пе­рил схо­дів. Там дов­го збе­рі­га­ю­ться яй­ця гли­стів.

— Па­ра­зи­ти най­ча­сті­ше бу­ва­ють у лю­дей з дов­ги­ми ніг­тя­ми. Та­кож у ді­тей, які все тя­гнуть до ро­та. Гли­сти го­стри­ки ви­пов­за­ють вно­чі з аналь­но­го отво­ру й від­кла­да­ють яй­ця в склад­ках шкі­ри. То­ді ви­ді­ля­є­ться ре­чо­ви­на, яка спри­чи­няє свер­біж. Лю­ди­на роз­чі­сує ці мі­сця, і яй­ця по­тра­пля­ють під ніг­ті.

Го­стри­ки й аска­ри­ди не лю­блять ви­су­ше­но­го гар­бу­зо­во­го на­сі­н­ня. Йо­го ме­лють із лу­шпи­н­ням. Вжи­ва­ють одну-дві сто­ло­ві лож­ки. Тер­ту си­ру мор­кву роз­мі­шу­ють зі сме­та­ною. Їдять на­тще­сер­це або пе­ред сном.

— Гли­сти мо­жуть жи­ти ро­ка­ми. Во­ни отру­ю­ють ор­га­нізм, і лю­ди по­сту­по­во до цьо­го зви­ка­ють, по­ясню­ю­чи стан по­га­ною еко­ло­гі­єю. На­справ­ді ж па­ра­зи­ти чі­пля­ю­ться до стін­ки ки­ше­чни­ка й по­тра­пля­ють у кров, звід­ти — в ле­ге­ні й пе­чін­ку. Так по­до­ро­жу­ють ор­га­ні­змом два-три ти­жні. За два мі­ся­ці са­ми­ця по­чи­нає від­кла­да­ти яй­ця.

Для очи­ще­н­ня ор­га­ні­зму при­зна­ча­ють про­ти­гли­сні пре­па­ра­ти.

— За­зви­чай во­ни вби­ва­ють усі ви­ди гли­стів. Пі­сля цьо­го тре­ба ство­ри­ти не­при­да­тне для па­ра­зи­тів се­ре­до­ви­ще. Про­тя­гом ро­ку їсти ча­сник і ци­бу­лю.

М’ясо та ри­ба — улю­бле­ні про­ду­кти гли­стів. Во­ни там лег­ко роз­мно­жу­ю­ться. То­му під час лі­ку­ва­н­ня від­мов­ля­ю­ться від цих хар­чів. Па­ра­зи­ти не лю­блять ро­ма­шку, кріп, гра­нат і ди­ню.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.