На­ме­ти під Вер­хов­ною Ра­дою сто­ять че­твер­тий ти­ждень

НА­МЕ­ТИ ПІД ВЕР­ХОВ­НОЮ РА­ДОЮ СТО­ЯТЬ ЧЕ­ТВЕР­ТИЙ ТИ­ЖДЕНЬ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Яна РОМАНЮК, Ру­слан ГРИШКО

— У нас ко­мен­дант­ська го­ди­на на­сту­пає — хо­чеш прой­ти, по­ка­жи, що у сум­ці, — ка­же ли­сий чо­ло­вік у ка­му­фльо­ва­ній кур­тці з на­пи­сом ”Дон­бас” на спи­ні. Сто­їть на вхо­ді до на­ме­то­во­го мі­сте­чка бі­ля Вер­хов­ної Ра­ди в сто­ли­ці на вул. Гру­шев­сько­го. 7 ли­сто­па­да о 21:50 на вхо­ді чер­гує троє мі­тин­гу­валь­ни­ків. Щоб пі­ді­йти до них, по­трі­бно прой­ти че­рез са­мо­ро­бну ого­ро­жу, яка сто­їть зи­гза­гом. На ву­ли­ці 2 гра­ду­си мо­ро­зу.

З 17 жов­тня бі­ля пар­ла­мен­ту лю­ди ви­ма­га­ють ска­су­ва­ти не­до­тор­кан­ність на­ро­дних де­пу­та­тів, ство­ри­ти Ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд, змі­ни­ти ви­бор­че за­ко­но­дав­ство і ухва­ли­ти за­кон про ім­пі­чмент пре­зи­ден­ту. Кіль­ка де­ся­тків мі­тин­гу­валь­ни­ків роз­би­ли на­ме­то­ве мі­сте­чко з двох та­бо­рів. Сто­їть стій­кий за­пах де­рев­но­го по­пе­лу. — Бом­жі лі­зуть у па­ла­тки. Вчо­ра вно­чі спро­бу­вав прой­ти якийсь дядь­ко з три­лі­тро­вою пля­шкою хі­мії. А як­би на­лив у ку­хню чи бри­знув в очі? — ка­же один з охо­рон­ців.

8 ли­сто­па­да рух у та­бо­рі по­чи­на­є­ться близь­ко 7:30.

— Мав їха­ти на Київ у по­не­ді­лок, але кви­ток здав. До­чка зі шко­ли по­вер­ну­ла­ся в сльо­зах, — ву­сань у ку­фай­ці си­дить на ка­ре­ма­ті у ту­ри­сти­чно­му на­ме­ті. При­їхав із Рів­но­го. — Вчи­тель­ка да­ла на­пи­са­ти твір ”За що я лю­блю Укра­ї­ну”. На­дя на­пи­са­ла, за що свою кра­ї­ну не­на­ви­дить. За пре­зи­ден­та-ба­ри­гу, за ха­ба­рі і без­за­ко­н­ня, за те, що ма­ма но­сить одну кур­тку ві­сім ро­ків, а в та­та на зи­му тіль­ки осін­ні че­ре­ви­ки ли­ши­ли­ся. Вчи­тель­ка по­ста­ви­ла двій­ку і за­ста­ви­ла твір пе­ре­пи­са­ти, — ка­же чо­ло­вік.

— Дзво­ни­ли їй? — ці­ка­ви­ться то­ва­риш із су­сі­дньо­го на­ме­ту в ша­пці-во­до­лаз­ці.

— Я за пів­го­ди­ни вже в шко­лі був, — за­тя­гу­є­ться ”При­мою” ву­сань. — Про­бу­вав по­ясни­ти, що ди­ти­на має пра­во на вла­сну дум­ку. Без­по­лє­зно. У неї за спи­ною ви­сить порт­рет По­ро­шен­ка, а на сто­лі роз­си­па­ні цу­кер­ки ”Ро­шен”. Пи­таю, за що по­ста­ви­ла донь­ці ”двій­ку”. Ка­же: ”Ді­ти по­вин­ні лю­би­ти сво­го пре­зи­ден­та”.

— Не тих лю­стру­ва­ли і в сміт­тє­вих ба­ках ви­во­зи­ли, — ка­же за­гор­ну­тий в укра­їн­ський пра­пор чо­ло­вік.

— У нас тіль­ки один су­д­дя пі­сля лю­стра­ції ли­шив­ся без ро­бо­ти. Усі по­но­ви­ли­ся на по­са­дах і да­лі баб­ки де­ри­ба­нять. Ля­ка­ють, що Укра­ї­на ще одну ре­во­лю­цію не пе­ре­жи­ве. Але кра­ще Май­дан, ніж но­вий тер­мін По­ро­шен­ка.

Близь­ко 9:00 кіль­ка­де­сят лю­дей сто­ять у чер­зі до по­льо­вої ку­хні. Да­ють гре­чку з м’ясом і чай.

— Ді­ста­ло, що в за­кри­тих спи­сках хо­ва­ю­ться по­кидь­ки. По­на­ви­би­ра­ли вся­ких Ро­зен­бла­тів і Ля­шків — те­пер му­чи­мось. При ни­ні­шній ви­бор­чій си­сте­мі ні­ко­ли не при­ве­де­мо до вла­ди па­трі­о­тів, — ка­же лі­тній чо­ло­вік із ста­ка­ном гре­чки й ви­дел­кою.

Бі­ля на­ме­ту ру­бає дро­ва 45-рі­чний Во­ло­ди­мир Пі­ка з Чер­кас:

— Про­ду­кти і дро­ва за­во­зи­мо вно­чі. Як тіль­ки хтось не­се ве­ли­кі сум­ки до та­бо­ру — одра­зу з’яв­ля­ю­ться по­лі­цей­ські. В су­бо­ту і не­ді­лю вве­че­рі дро­ва во­зив Се­мен Се­мен­чен­ко (на­ро­дний де­пу­тат від пар­тії ”Са­мо­по­міч”, ко­ли­шній ко­ман­дир ба­таль­йо­ну ”Дон­бас”. — ГПУ). Хо­док з 20 зро­бив. Бі­ля одно­го з на­ме­тів чо­ло­вік із чер­во­но-чор­ною пов’яз­кою над лі­ктем зні­має си­ні кро­сів­ки. Одя­гає в’яза­ні шкар­пе­тки, пе­ре­в­зу­ва­є­ться у чо­бо­ти-ду­ти­ки. Із си­ньої клі­тча­стої сум­ки ді­стає ло­ток із на­ли­сни­ка­ми. При­го­щає то­ва­ри­шів. За­пи­ва­ють ча­єм зі згу­ще­ним мо­ло­ком.

У на­ме­ті на зро­бле­но­му з кіль­кох ящи­ків сто­лі — на­різ­ка з ков­ба­си, ба­то­на і упа­ков­ка ке­тчу­пу. Вго­рі пла­кат: ”Хо­чу жи­ти у віль­ній кра­ї­ні, а не в Па­Ра­ше­нії”.

Са­а­ка­шві­лі — це вчо­ра­шній день. Тре­ба хло­пців, які про­йшли АТО

— Вчо­ра си­на на ме­тро Хре­ща­тик по­лі­ція пре­са­ну­ла, — роз­по­від­ає су­ту­лий чо­ло­вік із си­ви­ною на скро­нях. — Не спо­до­ба­ло­ся їм, що Ва­ня йшов у ка­пю­шо­ні.

— Тре­ба ухва­лю­ва­ти за­кон про до­звіл но­си­ти на­рі­зну зброю. То­ді по­чу­ва­ти­ме­мо­ся за­хи­ще­ни­ми.

— По­ро­шен­ко это­го не допу­стит. Бои­тся ра­спра­вы.

— Йо­му вар­то на­га­да­ти, що Яну­ко­ви­ча ски­ну­ли з де­рев’яни­ми кий­ка­ми й ка­ска­ми. Як тре­ба бу­де, і без пі­сто­ле­тів спра­ви­мо­ся.

На асфаль­ті скла­де­ні за­лі­зні щи­ти. На верх­ньо­му на­клей­ка ”Шо­ко­ла­дно­го зай­ця по­ра взя­ти за яй­ця”.

— Дру­гий мі­сяць, як у від­пус­тці. Від­пра­ви­ли при­му­со­во, бо за­вод сто­їть. Зар­пла­ту не ба­чив від трав­ня. А ко­лись нор­маль­но пла­ти­ли. Аванс — до 20-го чи­сла, зар­пла­та — 5-го, — чо­ло­вік у ко­ри­чне­вій ду­блян­ці роз­бав­ляє з во­дою облі­пи­хо­ве ва­ре­н­ня.

— На ”Бо­г­дан” (Лу­цький ав­то­мо­біль­ний за­вод. — ГПУ) чо­го не йде­те?– за­пи­тує жін­ка в кро­ля­чій шу­бі. При­ве­зла мі­тин­гу­валь­ни­кам пи­ро­ги з лі­ве­ром і ка­пу­стою. — У ме­не там пле­мін­ник пра­цю­вав. Зар­пла­ту мав при­стой­ну.

— Хо­див вла­што­ву­ва­ти­ся, а там мі­сця не­ма. З зар­пла­та­ми теж про­бле­ми. І це — за­вод пре­зи­ден­та, який обі­цяв дба­ти про лю­дей.

— До По­ро­шен­ка я б з по­чу­т­тя гі­дно­сті не пі­шов, — ка­же чер­во­но­що­кий у ру­ка­ви­цях.

— По­їхав на два мі­ся­ці в Поль­щу. Бу­ду­ва­ли да­чу. За­ро­бив 30 ти­сяч гри­вень. Му­сив до­до­му по­вер­ну­ти­ся, бо ма­ти за­хво­рі­ла. У жов­тні по­хо­ва­ли. Що маю вдо­ма ро­би­ти? Мо­же, по­ки но­ву ві­зу зро­блять, вла­ду по­мі­ня­є­мо і ні­ку­ди їха­ти не при­йде­ться.

— Ду­ма­єш, як Са­а­ка­шві­лі до вла­ди при­ве­дем, жи­ти ста­не­мо по-но­во­му?

— Са­а­ка­шві­лі — це вчо­ра­шній день. Тре­ба хло­пців, які про­йшли АТО. Та­кі не кра­сти­муть. Пі­сля око­пу в лю­ди­ни ін­ший ко­декс че­сті і мо­ра­лі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.