28 днів лю­ди жи­вуть у на­ме­то­во­му мі­сте­чку під Вер­хов­ною Ра­дою

28 ДНІВ ЛЮ­ДИ ЖИ­ВУТЬ У НАМЕТАХ ПІД ВЕР­ХОВ­НОЮ РА­ДОЮ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Та­ї­сія АЛЕКСЄЄВА Дми­тро МАЛИШКО

— У По­ро­шен­ка був шанс зна­йти сво­го Ка­ху Бен­ду­кі­дзе (був мі­ні­стром еко­но­мі­ки Гру­зії. — ГПУ) й за­пу­сти­ти ре­фор­ми. Ме­ні не ці­ка­во, хто це зро­бить. По­трі­бен ре­зуль­тат ро­бо­ти, а йо­го не­має. Са­ме то­му но­чую під Ра­дою в на­ме­ті. Не маю ін­ших ін­стру­мен­тів впли­ву на вла­ду, — го­во­рить 35-рі­чний Єв­ген ЛУК’ЯНЦЕВ, ди­ре­ктор ки­їв­ської ав­то­шко­ли, в на­ме­то­во­му мі­сте­чку бі­ля пар­ла­мен­ту 9 ли­сто­па­да близь­ко 19:30. Він очо­лює тут ме­діа-центр.

На­ме­то­ве мі­сте­чко бі­ля Вер­хов­ної Ра­ди сто­їть із 17 жов­тня. Лю­ди ви­ма­га­ють ска­су­ва­ти де­пу­тат­ську не­до­тор­кан­ність, ство­ри­ти Ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд, ухва­ли­ти за­ко­ни — про ви­бо­ри без ма­жо­ри­тар­ки і про ім­пі­чмент пре­зи­ден­та.

У Ма­рі­їн­сько­му пар­ку по­над 20 ве­ли­ких на­ме­тів. Із них уго­ру че­рез тру­би пі­ді­йма­ю­ться шлей­фи ди­му. Ма­йо­рять пра­по­ри — си­ньо-жов­ті, чер­во­но-чор­ні та Єв­ро­со­ю­зу. Ро­зві­ша­ні пла­ка­ти ”Мін­ські до­мов­ле­но­сті вби­ва­ють”, ”Пу­тін по­ви­нен отри­ма­ти по зу­бах”. По­се­ред ву­ли­ці на роз­тя­гну­то­му екра­ні лю­ди див­ля­ться фільм ”Дев’ять жит­тів Не­сто­ра Ма­хна” 2006 ро­ку.

— Тут і чай мо­жна за­кип’яти­ти. Пі­чки й на­ме­ти нам при­ве­зли лю­ди з ”Ру­ху но­вих сил”, — го­во­рить ки­я­нин 34-рі­чний Ві­ктор Ко­зи­цький.

За­про­шує в на­мет. Най­те­плі­ше — бі­ля бур­жуй­ки. Він сі­дає тро­хи да­лі від пі­чки в ми­слив­ське роз­кла­дне крі­сло. З ним двоє то­ва­ри­шів. Не на­зи­ва­ють сво­їх імен. На де­рев’яних під­до­нах — 10 спаль­них мі­шків. — Скіль­ки лю­дей тут но­чу­ють? — Та ко­ли як. І троє мо­же бу­ти, і 10. Хтось іде до­до­му від­по­чи­ти. У цьо­му на­ме­ті біль­шість — ки­я­ни, — ка­же Ві­ктор.

Уго­рі сві­ти­ться еле­ктри­чна лам­па. Її при­кри­ває кла­птик ган­чір­ки. Так не слі­пить тих, хто спить.

— Пра­цює ку­хня від ба­таль­йо­ну ”Дон­бас”. Во­ни нас корм­лять три-чо­ти­ри ра­зи на день, — про­дов­жує Ві­ктор Ко­зи­цький. — У го­тель ”Ки­їв” хо­ди­мо по­ми­ти ру­ки, по­суд. Охо­ро­на про­пу­скає. У них на пер­шо­му по­вер­сі є сан­ву­зол, в який мо­жна віль­но прой­ти. Один із го­те­лів на­дає но- мер, і лю­ди по чер­зі хо­дять ту­ди ми­ти­ся. Не знаю, чи на­ші ор­га­ні­за­то­ри пла­тять за це.

На вул. Гру­шев­сько­го сто­ять по­льо­ва ку­хня і кіль­ка де­ся­тків на­ме­тів. На одно­му пла­кат: ”Хар­ків за­дніх не па­се”. З ньо­го ви­хо­дить 58-рі­чна Сві­тла­на ГНИПА, ко­ли­шній на­чаль­ник Цен­тру на­да­н­ня со­ці­аль­них по­слуг із Хар­ко­ва.

— Я до­по­ма­га­ла со­ці­аль­ним си­ро­там. У цих ді­тей ба­тьки є, але во­ни по­збав­ле­ні ба­тьків­ських прав. Одно­го та­ко­го хло­пчи­ка ви­хо­ва­ла. Він ме­не на­зи­вав ма­мою. Це Влад Зу­бен­ко. Він — ге­рой Не­бе­сної со­тні, Ге­рой Укра­ї­ни. Йо­му бу­ло 22 ро­ки. То­му сьо­го­дні я тут. Не мо­жу зра­ди­ти ту зо­ло­ту ди­ти­ну.

Близь­ко 21:00 по­лі­ція хо­че пе­ре­ві­ри­ти на­ме­то­ве мі­сте­чко. Хтось ано­нім­но по­ві­до­мив про за­мі­ну­ва­н­ня на те­ле­фон ”102”. Ко­мен­дант Іван Сло­бо­дя­ник скли­кає ме­шкан­ців та­бо­ру на збо­ри на пло­щі пе­ред Вер­хов­ною Ра­дою. Жур­на­лі­стів не пу­ска­ють.

— Хо­че­те — пу­скай­те. Зай­дуть сю­да ”му­со­ра” — я їду до­до­му! — кри­чить чо­ло­вік із гу­стим во­лос­сям до пле­чей і ку­дла­ти­ми ву­са­ми. — Ви­бу­хів­ку сто ти­сяч раз мо­жна бу­ло за­не­сти їхній аген­ту­рі й за­хо­ва­ти. І те­пер ”зна­йдуть”.

У та­бір йдуть кіль­ка по­лі­цей­ських із со­ба­кою. За пів­го­ди­ни об­шу­ку ні­чо­го не зна­хо­дять.

О 22:30 бі­ля сце­ни на вар­ті сто­ять мо­ло­ді чо­ло­ві­ки. Двоє в ба­ла­кла­вах — із Кре­мен­чу­ка Пол­тав­ської обла­сті. На­дво­рі стає прохо­ло­дно.

— Сей­час еще нор­маль­но. Бу­дет зи­ма — бу­дем уте­пля­ться, — ка­же один. — Де­ло да­же не в По­ро­шен­ко. Лю­дям де­нег не хва­та­ет, что­бы выжить. А по­том удив­ля­ю­тся, по­че­му в стра­не та­кой высо­кий уро­вень кри­ми­на­ла.

Де­ло да­же не в По­ро­шен­ко. Лю­дям де­нег не хва­та­ет, что­бы выжить

Уча­сни­ки акції про­те­сту під Вер­хов­ною Ра­дою Укра­ї­ни 12 ли­сто­па­да ви­ма­га­ють прийня­ти за­кон про ім­пі­чмент пре­зи­ден­та. Обі­ця­ють що­ти­жня вла­што­ву­ва­ти марш про­те­сту, до­ки не ви­ко­на­ють їхні ви­мо­ги

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.