Суд над Іва­ном Дем’яню­ком три­вав по­над 40 ро­ків

ЙО­ГО ЗВИ­НУ­ВА­ТИ­ЛИ У ПРИ­ЧЕ­ТНО­СТІ ДО ВБИВ­СТВА 28 ТИ­СЯЧ ЛЮ­ДЕЙ

Gazeta po-ukrainsky - - КУЛЬТУРА - Ка­те­ри­на ЛУК’ЯШКО

— У га­зо­вій ка­ме­рі вмі­ща­ю­ться до 700 чо­ло­вік. Про­цес їх зни­ще­н­ня за­ймає 30–40 хви­лин. Від мо­мен­ту по­яви по­їзду з ув’язне­ни­ми до їхньої смер­ті ми­нає не більш як го­ди­на, — роз­по­від­ає ко­ли­шній на­гля­дач на­цист­сько­го кон­цта­бо­ру Іван Дем’янюк.

Іван — го­лов­ний ге­рой ви­ста­ви ”Суд над Джо­ном Дем’яню­ком”. Спе­ктакль по­ка­за­ли на Ма­лій сце­ні ки­їв­сько­го кон­цер­тно­го ком­пле­ксу ”Сте­рео Пла­за”.

П’єсу на­пи­сав ка­над­ський дра­ма­тург Джо­на­тан Ґар­фін­кель.

В осно­ві ле­жить ба­га­то­рі­чний су­до­вий про­цес над гро­ма­дя­ни­ном США укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня Іва­ном Дем’яню­ком. 1942-го він по­тра­пив у ні­ме­цький по­лон. Пі­сля вій­ни ко­ли­шній чер­во­но­ар­мі­єць емі­гру­вав за оке­ан. На­при­кін­ці 1970 ро­ків Дем’яню­ку ви­су­ну­ли зви­ну­ва­че­н­ня у спів­пра­ці з на­ци­ста­ми. Мов­ляв, він є ”Іва­ном Гро­зним” — одним із най­жор­сто­кі­ших на­гля­да­чів кон­цен­тра­цій­но­го та­бо­ру Тре­блін­ка. До­ку­мен­ти в ар­хі­ві КДБ це не під­твер­ди­ли. Ізра­їль роз­по­чав вла­сне слід­ство, ви­ма­гав смер­тної ка­ри для укра­їн­ця.

2011-го суд ні­ме­цько­го Мюн­хе­на ви­знав Іва­на Дем’яню­ка вин­ним у посо­бни­цтві вбив­ства 28 060 ув’язне­них. За­су­ди­ли на п’ять ро­ків ув’язне­н­ня, але че­рез по­хи­лий вік звіль­ни­ли до роз­гля­ду апе­ля­ції. До неї Іван не до­жив. По­мер у бу­дин­ку для лі­тніх у 91 рік. Спра­ва Дем’яню­ка уві­йшла в істо­рію, як остан­ній суд над зло­чи­на­ми Дру­гої сві­то­вої.

— Ми про­по­ну­є­мо гля­да­чу всту­пи­ти в діа­лог: го­то­вий він су­ди­ти чи опи­ни­ти­ся на мі­сці під­су­дно­го. На­справ­ді не­ва­жли­во, чи ви­нен Дем’янюк. Якщо спе­ктакль дає чі­ткі від­по­віді — він по­га­ний, — ка­же ре­жи­сер 33-рі­чний Іл­ля Мо­щи­цький.

— Іван — хо­ро­ший ме­ха­нік і пре­кра­сний ба­тько, який лю­бить ди­ви­ти­ся з си­ном бейс­бол. Та чо­ло­вік не пам’ятає, що ро­бив 1943-го. В ар­мії й по­ло­ні ви­ко­ну­вав усе, що на­ка­жуть. У ди­тин­стві пе­ре­жив Го­ло­до­мор. З’їв со­ба­ку, яко­го ви­ро­стив із цу­це­ня­ти. На су­дах до­ка­зи яв­но свід­чать про­ти Дем’яню­ка, але одра­зу ж з’яв­ля­ю­ться алі­бі.

Ізра­ї­лю по­трі­бна бу­ла від­по­відь за один із най­жа­хли­ві­ших зло­чи­нів в істо­рії. Ні­меч­чи­на хо­ті­ла по­ка­за­ти Дем’яню­ка сві­ту, бо він укра­ї­нець, а не ні­мець. Що Го­ло­кост це не ли­ше їхня про­ви­на, а йо­го тво­ри­ли рі­зні на­ціо­наль­но­сті. США, як тіль­ки на Дем’яню­ка впа­ла тінь, по­зба­ви­ли йо­го гро­ма­дян­ства.

Лю­ди­на — це не­без­пе­чний звір. Ми дзер­ка­ло ті­єї куль­ту­ри, в якій зро­ста­є­мо. На­віть в сві­до­мо­му ві­ці нам мо­жна на­ві­я­ти, що зав­го­дно. Осві­та, ви­хо­ва­н­ня не зав­жди в си­лах чи­ни­ти опір про­па­ган­ді. Ба­га­то за­ле­жить від вла­ди. За­хо­че пе­ре­тво­ри­ти лю­дей в одно­клі­тин­ні ор­га­ні­зми — зро­бить це. Гля­дач при­хо­дить у те­атр за до­сві­дом, що не мо­же отри­ма­ти в жит­ті. У на­шій ви­ста­ві ба­чить лю­ди­ну, яка пе­ре­жи­ла Го­ло­до­мор, на­цист­ські та­бо­ри, емі­гра­цію та суд дов­жи­ною в 40 ро­ків.

Укра­ї­на — це не кра­си­ві кра­є­ви­ди. Це дер­жа­ва з жи­ви­ми лю­дьми

Спе­ктакль по­ка­зу­ють ро­сій­ською мо­вою.

— Ва­жли­во го­во­ри­ти про бо­льо­ві то­чки в на­шій істо­рії. Ви­кри­ва­ю­чи про­бле­ми, ми очи­ща­є­мо­ся. Бо Укра­ї­на — це не кра­си­ві кра­є­ви­ди. Це дер­жа­ва з жи­ви­ми лю­дьми. У ми­ну­ло­му ма­ли зра­дни­ків. Хтось ро­бив це сві­до­мо, хтось — при­му­со­во. Я зав­жди ка­жу, ко­ли над тво­ї­ми ді­тьми та дру­жи­ною ду­ло ав­то­ма­та, то па­трі­о­том бу­ти скла­дно. Бу­ло б ці­ка­ві­ше, як­би ви­ста­ву гра­ли укра­їн­ською. Ге­рой — укра­ї­нець. Ро­сій­ська спо­ча­тку зму­шує від­сто­ро­ни­ти­ся від йо­го істо­рії, — ка­же актор­ка Рим­ма Зю­бі­на, 46 ро­ків. При­йшла в те­атр як гля­да­чка.

Го­лов­но­го ге­роя ви­ста­ви ”Суд над Джо­ном Дем’яню­ком” зі­грав ро­сій­ський актор Йо­сип Ко­ше­ле­вич (на ін­ва­лі­дно­му віз­ку)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.