Для пе­ре­ри­ва­н­ня ва­гі­тно­сті жін­ки вво­ди­ли в се­бе гу­ся­че пе­ро

Gazeta po-ukrainsky - - КУЛЬТУРА - Ма­ри­на НЕПИЙВОДА

— У Кар­па­тах і на По­ліс­сі існу­вав обряд чо­ло­ві­чих по­ло­гів — ку­ва­да. Для тих, хто хо­тів по­лег­ши­ти стра­ж­да­н­ня дру­жи­ни, зна­ха­рі ро­би­ли так, що чо­ло­вік від­чу­вав біль у жи­во­ті та спи­ні. А фі­зіо­ло­гі­чно на­ро­джу­ва­ла жін­ка. За­сте­рі­га­ли, пі­сля цьо­го го­ло­ву­ва­ти­ме в ро­ди­ні дру­жи­на, — роз­по­від­ає етно­лог Іри­на ІГНАТЕНКО, 36 ро­ків.

Пре­зен­тує книж­ку ”Ди­ти­на у зви­ча­ях та ві­ру­ва­н­нях укра­їн­сько­го на­ро­ду”.

Ма­те­рі­ал до неї по се­лах Пів­ден­ної Ки­їв­щи­ни зби­рав у 1880-х свя­ще­ник Мар­ко Гру­шев­ський, ро­дич Ми­хай­ла Гру­шев­сько­го.

Пер­ша ча­сти­на при­свя­че­на на­ро­дним уяв­ле­н­ням про ста­те­ве жи­т­тя. Як утво­рю­є­ться й роз­ви­ва­є­ться плід, як на­ма­га­ли­ся уни­ка­ти ва­гі­тно­сті, які на­слід­ки мав до­шлю­бний секс.

Дру­гий том роз­по­від­ає про ві­ру­ва­н­ня, пов’яза­ні з ді­тьми та їхнім фі­зи­чним і пси­хо­ло­гі­чним роз­ви­тком.

— Ді­тей вва­жа­ли озна­кою пов­но­цін­ної жін­ки. Ре­гу­лю­ва­ти ва­гі­тність не вмі­ли. Про­сті­ше бу­ло на­ро­джу­ва­ти, — про­дов­жує Іри­на Ігнатенко. — Май­же всі ро­ди­ни бу­ли ба­га­то­ді­тні. Абор­тів не ро­би­ли. Ли­ше вар­вар­ські опе­ра­ції — гу­ся­че пе­ро чи ін­ші пре­дме­ти за­во­ди­ли в пі­хву. Це пе­ре­ри­ва­ло ва­гі­тність, але при­зво­ди­ло до за­ра­же­н­ня й най­ча­сті­ше до смер­ті. На та­ке рід­ко на­ва­жу­ва­ли­ся. Мо­гли на­дмір­но пра­цю­ва­ти, під­ні­ма­ти ве­ли­ку ва­гу, стри­ба­ти з ви­со­ти, пе­рев’язу­ва­ти жи­во­ти мо­туз­ка­ми чи ру­шни­ка­ми. Так по­збу­ва­ли­ся не­ба­жа­ної ва­гі­тно­сті оди­но­кі вдо­ви, по­кри­тки.

Ді­тей хре­сти­ли на­сту­пно­го дня пі­сля по­ло­гів. У ме­три­чній кни­зі свя­ще­ник пи­сав, ко­ли на­ро­ди­ло­ся ма­ля, йо­го стать, іме­на ба­тьків. Са­ме свя­ще­ник на­зи­вав ди­ти­ну. Ди­вив­ся по цер­ков­но­му ка­лен­да­рю, день вша­ну­ва­н­ня яко­го свя­то­го чи свя­тої.

Якщо охре­ще­не не­мов­ля по­ми­ра­ло до 7 ро­ків, вва­жа­ли, во­но ста­ло ян­го­лом. А якщо не­хре­ще­не — по­тер­чам. Ба­ба-по­ви­ту­ха мо­гла хре­сти­ти одра­зу пі­сля ро­дів пе­ред іко­на­ми, якщо ди­ти­на кво­ла і слаб­ка.

Ді­тей вва­жа­ли озна­кою пов­но­цін­ної жін­ки

Ді­ти ча­сто по­ми­ра­ли чи ка­лі­чи­ли­ся. У гру­бу по­лі­зли — спа­ли­ли­ся чи ще щось. Най­біль­ша смер­тність бу­ла се­ред не­мов­лят до ро­ку. Се­ля­ни не до­ві­ря­ли ме­ди­кам. На­зи­ва­ли їх пан­ською ви­гад­кою. Звер­та­ли­ся до зна­ха­рів. Лі­ка­рі пи­са­ли, що се­лян­ки по­га­но хар­чу­ю­ться. Не зав­жди їхнє гру­дне мо­ло­ко ка­ло­рій­не. А шту­чне го­ду­ва­н­ня — шкі­дли­ве. Да­ва­ли тов­че­ний борщ, пе­ре­жо­ва­ний хліб, вмо­че­ний у мо­ло­ко. Ро­би­ли ви­вар із ма­ку, щоб ди­ти­на за­спо­ко­ї­ла­ся і не пла­ка­ла. На По­ліс­сі бу­ло ві­ру­ва­н­ня, що не мо­жна двом ма­те­рям із не­мов­ля­та­ми на ру­ках зу­стрі­ча­ти­ся на одній до­ро­зі. Бо по­мре та ди­ти­на, яка ниж­ча. Зна­ю­чи це, одна жін­ка під­ні­ма­ла ди­ти­ну. Ін­ша мо­гла ска­за­ти: ”Ви­со­ко під­ні­ма­єш — гли­бо­ко за­ко­па­єш”.

У кни­гар­нях ”Ди­ти­на у зви­ча­ях та ві­ру­ва­н­нях укра­їн­сько­го на­ро­ду” ко­штує 203 грн.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.