Дрі­бни­ці

Gazeta po-ukrainsky - - ВИГРАВАЙ -

Ва­же­ле­зні две­рі ме­тро в пе­ре­хо­ді під Бес­са­раб­ською пло­щею він ги­дли­во штов­хає вка­зів­ним паль­цем. Пір­нає у за­пов­не­ний шма­т­тям під­вал із яскра­ви­ми лам­па­ми та до­ро­ги­ми су­кня­ми, за­три­мав­ши ди­ха­н­ня. ”Го­спо­ди!” — та­ки не стри­му­є­ться. Тут тор­го­вий під­зем­ний квар­тал зі спер­тим по­ві­трям, зав­жди за­ду­шли­вий. До­ки ми­на­єш скля­ні ко­роб­ки з кра­мом і ки­слу­ва­то­го ви­гля­ду про­дав­ця­ми, зда­є­ться, про­хо­дить ві­чність. На­ма­га­ю­ся всти­гну­ти уско­чи­ти в шпа­ри­ну, за­ли­шив­ши по­за­ду ли­сто­па­до­ву мря­ку, до­ки по­во­лі за­чи­ня­ю­ться важ­кі две­рі. Не всти­гаю, встром­ляю но­сок кро­сів­ка. Ви­пад­ко­во на­сту­паю йо­му на за­дник. Він роз­дра­то­ва­но пхи­кає, не ози­ра­ю­чись. Ді­стає во­ло­гу сер­ве­тку, й ми­т­тю по­лі­рує свої без­до­ган­ні че­ре­ви­ки. Я за­сти­гаю. Че­каю, що огля­не­ться, й ви­ба­чу­ся. Але він не ози­ра­є­ться. Зна­йшов бі­лу пу­шин­ку на чор­но­му шер­стя­но­му ру­ка­ві — вив­чає, сми­кає, аж упрів. По­пра­вив бру­на­тний ша­лик, гли­пнув на го­дин­ник. Па­хне він чу­до­во. Та­ки­ми пар­фу­ма­ми, що асо­ці­ю­ю­ться зі шкі­ря­ним са­ло­ном ав­то, до­ро­ги­ми си­га­ра­ми й ле­две вло­ви­мою роз­кіш­шю. До­ла­ти під­зем­не тор­го­ве мі­сте­чко в то­му шлей­фі не так уже й зле. Він пря­мо — і я. Він повз стій­ку з льо­дя­ни­ка­ми, а по­тім лі­во­руч, і я — ту­ди ж. Він ді­стає ан­ти­ба­кте­рі­аль­ні сер­ве­тки й ги­дли­во ви­ти­рає ру­ки. Ву­ста за­ти­сну­ті у ске­пти­чну ни­тку. На­ре­шті в під­зем­но­му ка­фе ме­ні ру­кою ви­ма­хує ко­ле­га. Дів­чи­на за су­сі­днім сто­ли­ком теж по­ве­ла ру­кою. І до­ро­ге паль­то по­да­ло­ся ту­ди. Во­на так по­спі­ша­ла йо­го обня­ти, що ви­вер­ну­ла ка­ву-гля­се у ви­со­кій склян­ці про­сто на по­ли йо­го чор­но­го паль­та.

Па­хне він чу­до­во

”Ви­бач, ко­ха­ний, я та­ка не­ува­жна!” — скри­кну­ла. По­да­ла­ся впе­ред, аби під­тер­ти бі­ля­ві по­то­ки й со­лод­кі хма­рин­ки, як ось уже цу­кер­ни­чка за­си­па­ла сво­їм вмі­стом йо­го до бли­ску на­тер­ті че­ре­ви­ки. ”Ки­цю­ню, то дрі­бни­ці!” — ви­па­лив він, і ске­пти­чна ри­ска йо­го ро­та на­ре­шті по­сла­би­ла­ся. При­ся­га­ю­ся — він на­віть усмі­хнув­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.