Ми­ро­слав По­по­вич по­мер пі­сля опе­ра­ції на сер­ці

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Сві­тла­на КОРЖЕНКО

13 лю­то­го на Бай­ко­во­му кла­до­ви­щі в Ки­є­ві по­хо­ва­ють ди­ре­кто­ра Ін­сти­ту­ту фі­ло­со­фії ім. Гри­го­рія Ско­во­ро­ди Ми­ро­сла­ва По­по­ви­ча. Він по­мер ми­ну­лої су­бо­ти у сво­їй квар­ти­рі на 88-му ро­ці.

— Не­за­дов­го до Но­во­го ро­ку стан здо­ров’я Ми­ро­сла­ва Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча різ­ко по­гір­шив­ся, — ка­же то­ва­риш Ва­силь Зо­ря, 64 ро­ки. — Йо­му зро­би­ли опе­ра­цію на сер­ці. Пі­сля неї пе­ре­ніс кіль­ка мі­кро­ін­суль­тів. Від цьо­го й по­мер. До хво­ро­би був жва­вим та енер­гій­ним. Що­ран­ку за­ймав­ся на ста­діо­ні чи во­див сво­го пе­си­ка на про­гу­лян­ку.

Ми­ро­слав По­по­вич на­ро­див­ся в Жи­то­ми­рі. Йо­го ба­тько за­ги­нув у Дру­гій сві­то­вій вій­ні, ма­тір пра­цю­ва­ла вчи­тель­кою. За­кін­чив фі­ло­соф­ський фа­куль­тет Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту. Три ро­ки був ди­ре­кто­ром шко­ли в се­лі Зо­ло­тий По­тік Бу­ча­цько­го ра­йо­ну Тер­но­піль­щи­ни. Пі­сля за­кін­че­н­ня аспі­ран­ту­ри Ін­сти­ту­ту фі­ло­со­фії ім. Гри­го­рія Ско­во­ро­ди ли­шив­ся в ньо­му пра­цю­ва­ти. За 45 ро­ків став ди­ре­кто­ром ін­сти­ту­ту. Чи­тав спец­кур­си в укра­їн­ських та за­кор­дон­них уні­вер­си­те­тах.

— На ле­кції Ми­ро­сла­ва Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча зав­жди зби­ра­ло­ся біль­ше сту­ден­тів, ніж ма­ло бу­ти за роз­кла­дом, — го­во­рить фі­ло­соф 45-рі­чний Ва­хтанг Ке­бу­ла­дзе. — Він роз­по­від­ав про­сто і лег­ко, ні­ко­ли не де­мон­стру­вав свою ін­те­ле­кту­аль­ну пе­ре­ва­гу. Кіль­ка ро­ків я пра­цю­вав із По­по­ви­чем у ча­со­пи­сі ”Фі­ло­соф­ська дум­ка”. Він був то­ле­ран­тним ке­рів­ни­ком: м’яким і ду­же кре­а­тив­ним. На адре­су ре­да­кції над­хо­ди­ло ба­га­то ста­тей рі­зно­го рів­ня та яко­сті. Ми­ро­слав Во­ло­ди­ми­ро­вич умів від­мо­ви­ти так, щоб ні­ко­го не обра­зи­ти.

Був одним із ор­га­ні­за­то­рів На­ро­дно­го ру­ху Укра­ї­ни

По­по­вич брав участь у по­ма­ран­че­вій та Ре­во­лю­ції гі­дно­сті, хо­ча міг про­і­гно­ру­ва­ти це, як біль­шість лю­дей йо­го ві­ку. Та він ви­хо­див на Май­дан, ко­ли ще ні­хто не знав, чим все це за­кін­чи­ться. Зав­дя­ки сво­їм вчин­кам став не ли­ше ін­те­ле­кту­аль­ним, а й мо­раль­ним ав­то­ри­те­том для всі­єї кра­ї­ни.

Ми­ро­слав Во­ло­ди­ми­ро­вич був одним із ор­га­ні­за­то­рів На­ро­дно­го ру­ху Укра­ї­ни. Брав участь у ство­рен­ні іні­ці­а­тив­ної гру­пи ”Пер­ше гру­дня”. Ви­дав 14 кни­жок. 2001-го за ”На­рис істо­рії Укра­ї­ни” отри­мав Шев­чен­ків­ську пре­мію.

— За­раз ми пе­ре­жи­ва­є­мо не­без­пе­чний мо­мент істо­рії: ба­лан­су­є­мо на ме­жі втра­ти дер­жав­но­сті і тіль­ки ди­вом ви­хо­ди­мо з не­при­єм­них си­ту­а­цій, — ка­зав в одно­му з остан­ніх ін­терв’ю. — Укра­ї­ні по­трі­бні но­ві си­ли в по­лі­ти­ці. На це пі­де час. Ча­сті ви­бо­ри — це нор­маль­но. То­ді на­дій­ні­ші лю­ди мо­жуть отри­ма­ти шанс при­йти до вла­ди. Во­ни на­вча­ться роз­рі­зня­ти, де чу­жі, а де свої.

Ми­ро­слав По­по­вич во­ло­дів поль­ською, ні­ме­цькою, ан­глій­ською, фран­цузь­кою та че­ською мо­ва­ми. У 50 ро­ків по­чав ма­лю­ва­ти. Лю­бив ку­хо­ва­ри­ти. На­при­кін­ці 1990-х вів пе­ре­да­чу ”Куль­ту­ро­ло­гі­чна ку­хня з Ми­ро­сла­вом По­по­ви­чем” на ка­на­лі ”1+1”. Був одру­же­ним із етно­гра­фом 76-рі­чною Лі­ді­єю Ар­тюх. Ра­зом ви­хо­ва­ли донь­ку Алі­ну. За­раз їй 53 ро­ки. Пра­цює в Ін­сти­ту­ті ми­сте­цтво­знав­ства ім. Ма­кси­ма Риль­сько­го.

Не­за­дов­го до Но­во­го ро­ку стан здо­ров’я Ми­ро­сла­ва По­по­ви­ча по­гір­шив­ся. Пе­ре­ніс кіль­ка мі­кро­ін­суль­тів. Від цьо­го й по­мер

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.