Удо­вен­ко умів по­про­си­ти так, щоб не від­мо­ви­ли

Gazeta po-ukrainsky - - НЕКРОЛОГИ - Ін­на УДО­ВЕН­КО

— Ген­на­дій Йо­си­по­вич був ди­пло­мат від при­ро­ди. Мав за­лі­зні нер­ви. Аби до­би­ти­ся сво­го, ні­ко­ли не на­ка­зу­вав. Умів по­про­си­ти так, щоб не від­мо­ви­ли, — ка­же екс-го­ло­ва прес-цен­тру На­ро­дно­го Ру­ху Укра­ї­ни 55-рі­чний Дми­тро ПОНАМАРЧУК про ко­ли­шньо­го мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Ген­на­дія УДОВЕНКА. 12 лю­то­го ви­пов­ни­ло­ся п’ять ро­ків із дня йо­го смер­ті. Він по­мер від ра­ку на 82-му ро­ці.

Ген­на­дій Удо­вен­ко сім ро­ків був по­стій­ним пред­став­ни­ком Укра­ї­ни при ООН. 1994-го став мі­ні­стром за­кор­дон­них справ. Обі­ймав цю по­са­ду чо­ти­ри ро­ки. 1999-го очо­лив На­ро­дний Рух. То­ді ж узяв участь у пре­зи­дент­ських ви­бо­рах. По­сів сьо­ме мі­сце се­ред 13 пре­тен­ден­тів.

— По­ча­ли пра­цю­ва­ти з Ген­на­ді­єм Йо­си­по­ви­чем пе­ред пре­зи­дент­ськи­ми ви­бо­ра­ми, — роз­по­від­ає Понамарчук. — У ті час він їздив бі­лою ”Вол­гою”. Зав­жди одя­гав ко­стюм і кра­ва­тку. Був тру­дя­га, пра­цю­вав без ви­хі­дних. На сво­є­му ро­бо­чо­му мі­сці зав­жди мав іде­аль­ний по­ря­док. Усі па­пе­ри си­сте­ма­ти­зо­ва­но роз­кла­дав по по­ли­цях. Якось ме­ні по­трі­бен був до­ку­мент. На­звав да­ту, а Ген­на­дій Йо­си­по­вич зна­йшов йо­го за кіль­ка се­кунд.

Він мав якийсь вну­трі­шній го­дин­ник — ні­ко­ли не при­хо­див ра­ні­ше й не за­пі­зню­вав­ся на зу­стрі­чі. Зав­жди пам’ятав про дні на­ро­дже­н­ня ко­лег. Да­ру­вав кві­ти й ці­лу­вав у що­ку.

У ме­не про­пав пес. До­по­мо­жіть

Якось по­вер­та­ли­ся з ним до Ки­є­ва пі­сля зу­стрі­чі з ви­бор­ця­ми в Дні­прі. Мі­сце­ві ру­хів­ці по­кла­ли нам у до­ро­гу пля­шку ко­нья­ку. Ген­на­дій Йо­си­по­вич від­мов­ляв­ся: ”Та на­що? Ми ж ве­че­ря­ли”. Та во­ни від­мо­ви не при­йма­ли. У по­їзді роз­пи­ли з ним пля­шку й по­ля­га­ли спа­ти. Вран­ці він про­ки­нув­ся ба­дьо­рим і спов­не­ним сил.

Ген­на­дія Удовенка три­чі оби­ра­ли де­пу­та­том Вер­хов­ної Ра­ди.

— Ко­ли Удо­вен­ко пра­цю­вав го­ло­вою ко­мі­те­ту з пи­тань прав лю­ди­ни, отри­му­вав ба­га­то ли­стів, — го­во­рить Понамарчук. — Одна ба­ба на­пи­са­ла: ”У ме­не про­пав пес. Звер­та­ла­ся в мі­лі­цію, там не хо­чуть бра­ти­ся за це. До­по­мо­жіть”. Ген­на­дій Йо­си­по­вич усім від­по­від­ав. Текс­ти на­би­рав се­кре­тар, а він під­пи­су­вав.

Фо­то зро­бле­не во­се­ни 1999 ро­ку. То­ді ко­ли­шній мі­ністр за­кор­дон­них справ Ген­на­дій Удо­вен­ко (пра­во­руч) ба­ло­ту­вав­ся в пре­зи­ден­ти. Дми­тро Понамарчук (лі­во­руч) був ке­рів­ни­ком йо­го прес-слу­жби

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.