Ме­ні кри­ча­ли: ”Ва­сю, ті­кай зі сце­ни, пор­вуть”

КО­БЗАР ВА­СИЛЬ НЕЧЕПА ПІД ЧАС МАЙДАНУ ВИ­СТУ­ПАВ У САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ

Gazeta po-ukrainsky - - КУЛЬТУРА - Ган­на ЩОКАНЬ

— Сла­ва Бо­гу, бі­ля гу­ма­ні­тар­но­го уні­вер­си­те­ту ре­кла­му укра­їн­ською по­ві­си­ли. Ще кіль­ка ро­ків то­му пе­ред­ви­бор­чі обі­цян­ки мо­скаль­ською всю­ди лі­пи­ли, — хре­сти­ться жін­ка у ви­ши­ван­ці й хус­тці. Три­ма­є­ться за 100-ме­тро­вий укра­їн­ський пра­пор.

Стяг не­суть про­спе­ктом Оле­ксан­дра Су­во­ро­ва — цен­траль­ною ву­ли­цею Ізма­ї­ла уча­сни­ки фе­сти­ва­лю ”Ду­най­ська Січ”.

У рай­цен­трі на Оде­щи­ні за­хід про­хо­дить з 2014-го. То­го ро­ку в Ізма­ї­лі акти­ві­зу­ва­ли­ся ан­ти­укра­їн­ські си­ли. Хо­ті­ли утво­ри­ти При­ду­най­ську Бес­са­раб­ську ре­спу­блі­ку. Се­па­ра­ти­стів ви­гна­ли. Ор­га­ні­зу­ва­ли на честь ці­єї пе­ре­мо­ги фе­сти­валь укра­ї­но­мов­но­го ро­ку.

— Не бі­бі­кай­те під ру­ку, — жін­ка у ви­ши­ван­ці обер­та­є­ться до чор­но­го ав­то, яке їде за уча­сни­ка­ми хо­ди. — Бо як ми тут не хо­ди­ти­ме­мо з пра­по­ром — де ви свої со­си­ски й сар­дель­ки про­да­ва­ти бу­де­те, на яких на ма­ши­ну за­ро­би­ли.

За­во­дить пі­сню ”Ой у лу­зі чер­во­на ка­ли­на”. Її під­хо­плю­ють ін­ші уча­сни­ки хо­ди.

— Мо­же, нав­ко­ло адмі­ні­стра­ції по­хо­ди­мо? — пи­тає чо­ло­вік у чор­ній ви­ши­ван­ці.

— Ти­пу обряд ек­зор­ци­зму про­ве­де­мо? — всмі­ха­є­ться па­ні в хус­тці. — Щоб дух ра­дян­щи­ни до кін­ця вже з ка­бі­не­тів і го­лів ви­ві­трив­ся?

— Ста­вай­те до пра­по­ра, — кри­чить пе­ре­хо­жим де­пу­тат-”сво­бо­ді­вець” 36-рі­чний Ві­ктор Кри­вен­ко.

Жін­ка з по­фар­бо­ва­ним у ро­же­вий во­лос­сям під­во­дить си­на ро­ків 7. Обоє бе­ру­ться за край пра­по­ра.

— Па­па, ты се­па­ра­тист, или что? К нам иди! — ма­хає ба­тько­ві. На цен­траль­ній сце­ні спів­ає гурт ”Дру­же му­зи­ко” з Оде­си. Йо­го лідер 37-рі­чний Ма­ксим ТРУБНІКОВ ми­ну­ло­річ отри­мав зва­н­ня ”Учи­тель ро­ку”. Ви­кла­дає му­зи­ку в оде­ській гім­на­зії, ви­го­тов­ляє ста­ро­світ­ські ко­бзи.

— З істо­ри­чних дже­рел ді­зна­ли­ся, що на ву­ли­ці Ма­лій Ар­на­ут­ській в Оде­сі на­при­кін­ці XIX сто­лі­т­тя існу­ва­ла ко­бзар­ська май­стер­ня. Ві­дно­ви­ли її, — роз­по­від­ає. — Ра­зом із гур­та­ми ”Тінь Сон­ця”, ”Гай­да­ма­ки” 2014-го ство­ри­ли ”Му­зи­чний ба­таль­йон”. Їзди­мо на схід і південь Укра­ї­ни. Ро­би­мо все, що­би укра­їн­ську Бес­са­раб­щи­ну (Бес­са­ра­бія — істо­ри­чна на­зва зе­мель між Чор­ним мо­рем і рі­чка­ми Ду­най, Прут, Дні­стер. — ГПУ) ні­які се­па­ра­ти­сти не мо­гли пе­ре­тя­гну­ти на свій бік. Ми з Оде­си, най­ближ­чі су­сі­ди — біль­ше лю­дей ту­те­шніх від­чу­ва­є­мо. Во­ни тут го­но­ро­ві, зав­зя­ті, щи­рі. Гра­є­мо бес­са­раб­ські мо­ти­ви в укра­їн­ській оброб­ці. На кон­цер­тах мі­сце­ві на­віть бан­де­рів­ську ”Лен­та за лен­тою” під­спі­ву­ють.

На біс ви­ко­нує пі­сню ”Ка­му­фля­жне сер­це” спів­а­чка з Рів­но­го Хри­сти­на Па­на­сюк, 30 ро­ків. На­пи­са­ла її 2016-го.

То­ді вко­тре за­про­си­ли ви­сту­пи­ти на Дон­бас, — роз­по­від­ає. — Ма­ла під­ряд ба­га­то кон­цер­тів, но­вих зна­йомств із во­ї­на­ми. По­вер­та­лась до­до­му по­тя­гом. Ді­йшла звіс­тка, що в ба­таль­йо­ні, який ме­не за­про­шу­вав, є втра­ти. Всю до­ро­гу про­пла­ка­ла. За­пи­са­ла дум­ки в бло­кно­ті. Зга­да­ла фра­зу ”Кон­ту­зія бо­лем”, яку ко­лись по­чу­ла від вій­сько­вої жур­на­ліс­тки Іри­ни Ба­глай. Зро­зумі­ла, що ці сло­ва най­пов­ні­ше пе­ре­да­ють мої по­чу­т­тя. Те, що від­бу­ва­є­ться з лю­дьми, яким бо­лить ця вій­на, іна­кше не на­звеш. Втра­ча­є­мо най­кра­щих. Сер­ця ста­ють ка­му­фля­жни­ми. Го­лов­не, щоб ці втра­ти бу­ли не­да­рем­ни­ми. І щоб ми про них пам’ята­ли — по­стій­но ви­ко­ную пі­сню в рі­зних мі­сцях Укра­ї­ни.

— При­ще­пи­ти лю­бов до дер­жа­ви — єди­ний шлях ви­хо­ду з раб­ства, — ка­же ко­бзар, ла­у­ре­ат Шев­чен­ків­ської пре­мії 67-рі­чний Ва­силь Нечепа. — Ро­би­мо це пі­снею. Во­на має на­пра­цьо­ва­ну сто­лі­т­тя­ми уні­каль­ну ду­хов­ність. Ко­лись ви­сту­пав у Нор­ве­гії без пе­ре­кла­да­ча. Лі­тні лю­ди пла­ка­ли, не ро­зу­мі­ю­чи слів. На­ша на­ро­дна пі­сня з су­ціль­ної ту­ги, до­тор­кає ду­ші рі­зних на­ро­дів. А ще й не­аби­яка зброя. У ро­сій­сько­му Петербурзі 2013-го ви­сту­пав на ву­ли­чно­му без­ко­штов­но­му кон­цер­ті. У Ки­є­ві вже по­чав­ся Май­дан. За­спі­вав ”Див­лю­ся на не­бо” Ми­хай­ла Пе­трен­ка про лю­бов до Укра­ї­ни — і зі­рвав шоу. На­товп ру­шив до сце­ни. Дво­ю­рі­дний брат кри­чав: ”Ва­сю, ті­кай зі сце­ни, пор­вуть”. А лю­ди про­сто ближ­че під­хо­ди­ли, аби сло­ва роз­чу­ти.

Рок-фе­сти­валь ”Ду­най­ська Січ” три­вав 28–30 черв­ня. Йо­го від­ві­да­ли близь­ко 14 тис. лю­дей. Ви­сту­пи­ли 18 гур­тів з Укра­ї­ни, Бі­ло­ру­сі, Есто­нії.

Мі­сце­ві на­віть бан­де­рів­ську ”Лен­та за лен­тою” під­спі­ву­ють

Лідер гур­ту ”Гай­да­ма­ки” Оле­ксандр Яр­мо­ла спів­ає на го­лов­ній сце­ні рок-фе­сти­ва­лю ”Ду­най­ська Січ” у Ізма­ї­лі на Оде­щи­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.