СКЛАД БОЄПРИПАСІВ ПІДІРВАЛИ В ЧОТИРЬОХ МІСЦЯХ

СКЛАД БОЄПРИПАСІВ ПІДІРВАЛИ В ЧОТИРЬОХ МІСЦЯХ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­на БОВА, Та­мі­ла МИХЕЄВА

Близь­ко че­твер­тої ран­ку 9 жов­тня на шо­сто­му ар­се­на­лі Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни ви­бу­хнув склад боєприпасів. Він роз­та­шо­ва­ний не­по­да­лік се­ли­ща Дру­жба Ічнян­сько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­ської обла­сті. Що­се­кун­ди роз­ри­ва­ло­ся по два-три сна­ря­ди. Ря­ту­валь­ни­ки та во­лон­те­ри ор­га­ні­зу­ва­ли ева­ку­а­цію лю­дей. Хто мав ма­ши­ни, їхав вла­сним хо­дом. На ра­нок по­бли­зу се­ли­ща при­зу­пи­ни­ли ав­то­мо­біль­не й за­лі­зни­чне спо­лу­че­н­ня. Обме­жи­ли по­ві­тря­ний про­стір у ра­ді­у­сі 30 км.

— Склад боєприпасів підірвали в чотирьох місцях. Це вка­зує на ди­вер­сію, — го­во­рить за­сту­пник на­чаль­ни­ка Ге­не­раль­но­го шта­бу Зброй­них сил 58-рі­чний Ро­діон Ти­мо­шен­ко. — Зай­ня­ли­ся п’ять схо­вищ. Це не більш як 10 від­со­тків ар­се­на­лу. Га­си­ти во­гонь за­ва­жа­ла ви­со­ка за­дим­ле­ність і ви­бу­хи. Під ве­чір по­же­жу вда­ло­ся ло­ка­лі­зу­ва­ти.

Втра­ти­ли стра­те­гі­чний за­пас боєприпасів, який ко­штує со­тні міль­йо­нів до­ла­рів

На скла­дах збе­рі­га­ли­ся де­фі­ци­тні сна­ря­ди, які не ви­ро­бля­ють в Укра­ї­ні. Ле­жа­ли про­сто не­ба, за сло­ва­ми на­ро­дно­го де­пу­та­та Ан­то­на Ге­ра­щен­ка, 39 ро­ків:

— Укра­ї­на вко­тре втра­ти­ла стра­те­гі­чний за­пас боєприпасів, який ко­штує со­тні міль­йо­нів до­ла­рів. Ви­бу­хну­ли сна­ря­ди для 122-мі­лі­ме­тро­вих га­у­биць, ре­актив­них си­стем ”Град”.

Ва­жли­ві боє­при­па­си ви­ве­зли за­дов­го до по­же­жі на ін­ші ар­се­на­ли та ба­зи із за­хи­ще­ним ти­пом збе­рі­га­н­ня, за­пе­ре­чує мі­ністр обо­ро­ни 53-рі­чний Сте­пан Пол­то­рак.

Слід­чі ма­ють кіль­ка вер­сій при­чи­ни ви­бу­хів на ар­се­на­лі. Пер­ша — ди­вер­сія, дру­га — не­до­три­ма­н­ня пра­вил по­же­жної без­пе­ки, тре­тя — нав­ми­сний під­пал, щоб при­хо­ва­ти роз­кра­да­н­ня боєприпасів.

Ви­бу­ха­ми по­шко­ди­ло по­над 70 бу­дин­ків. У рай­цен­трі й при­ле­глих се­лах ви­мкну­ли га­зо­по­ста­ча­н­ня.

— Мас­штаб руй­ну­вань вста­нов­лю­є­мо. Зби­тки від­шко­ду­ють лю­дям із дер­жав­но­го бю­дже­ту, — ка­же за­сту­пник го­ло­ви Чер­ні­гів­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції На­та­лія Ро­ма­но­ва.

Ві­сім при­йом­них пун­ктів обла­шту­ва­ли в при­мі­ще­н­нях шкіл, бу­дин­ків куль­ту­ри, ди­тсад­ків Ічнян­сько­го, При­лу­цько­го, Ба­хма­цько­го, Ні­жин­сько­го ра­йо­нів Чер­ні­гів­ської обла­сті.

Лю­дей за­без­пе­чи­ли га­ря­чим хар­чу­ва­н­ням, ме­ди­чною та пси- хо­ло­гі­чною до­по­мо­гою. Близь­ко 500 осіб прийня­ли в Ні­жи­ні. Там на цен­траль­ній пло­щі пе­ред мі­ськра­дою по­ста­ви­ли ятку. Бі­ля неї ці­ло­до­бо­во чер­гу­ють во­лон­те­ри.

— Лю­дей по­ча­ли при­йма­ти з п’ятої ран­ку. Спер­шу ра­ді­ли, що ді­ста­лись спо­кій­но­го мі­сця. По­тім за го­ло­ви ха­па­лись, що ли­ши­ли від­чи­не­ні бу­дин­ки, го­спо­дар­ство, — роз­по­від­ає во­лон­тер 64-рі­чна Та­ма­ра Стра­ті­лат.

Бі­ля на­ме­ту сто­ять по­над 20 па­ке­тів із гу­ма­ні­тар­ною до­по­мо­гою, яку при­не­сли мі­сце­ві жи­те­лі.

— Це за го­ди­ну на­зби­ра­лось. Не­суть весь день: хто те­плий одяг, хто про­ду­кти. За­мо­ви­ли ав­то­бус, аби все роз­вез­ти лю­дям. Але ре­чей ви­яви­лось на­стіль­ки ба­га­то, що й двох ван­та­жі­вок за­бра­кло. Дів­чин­ка ро­ків чотирьох із ма­мою при­йшла, аби від­да­ти сво­го улю­бле­но­го пін­гвін­чи­ка, — Та­ма­ра Стра­ті­лат по­ка­зує на ігра­шку, яка ви­гля­дає з бі­лої тор­би.

Не­по­да­лік шта­бу ева­ку­а­ції сто­їть 26-рі­чний Ми­хай-

ло Ко­ло­ти­ло в по­ма­ран­че­вій кур­тці з си­гналь­ни­ми стрі­чка­ми. Він — лі­кар ін­тен­сив­ної те­ра­пії Чер­ні­гів­сько­го обла­сно­го кар­діо­ло­гі­чно­го ди­спан­се­ру.

— Це мав бу­ти мій пер­ший день від­пус­тки, — ка­же. — Але за­раз на во­лон­тер­ських за­са­дах огля­даю хво­рих, яких ева­ку­ю­ва­ли з Ічнян­ської лі­кар­ні. Че­рез нер­ви в них за­го­стри­ли­ся про­бле­ми з сер­цем, під­няв­ся тиск.

Лю­дей з мі­сця ева­ку­а­ції при­йма­ють у шко­лі №17, що роз­та­шо­ва­на за па­ру кі­ло­ме­трів від шта­бу. На пер­шо­му по­вер­сі пе­ред вхо­дом учи­те­лі ре­є­стру­ють при­бу­лих.

— О 5:25 прийня­ли пер­шу лю­ди­ну. Усьо­го — по­над 120 осіб. До ве­чо­ра ли­ши­лась по­ло­ви­на. Їх на но­чів­лю по­за­би­ра­ли на­ші те­хні­чки, ба­тьки учнів, — роз­по­від­ає ди­ре­ктор шко­ли 54-рі­чна Те­тя­на Вла­сен­ко. — Для жі­нок із ді­тьми в одно­му з кла­сів по­ста­ви­ли ліж­ка. Та­кож у спорт­за­лі по­сте­ли­ли

та­та­мі (ки­ли­ми для за­нять дзю­до. — ГПУ), усім да­ли ков­дри, по­ду­шки.

Нав­ча­н­ня в шко­лі при­зу­пи­ни­ли. На сті­нах роз­кле­ї­ли лис­тки з вка­зів­ни­ка­ми: ту­а­лет, кім­на­та для ева­ку­йо­ва­них, мі­сце для за­ряд­ки те­ле­фо­нів.

Схід­ця­ми спу­ска­є­ться 47-рі­чна Ва­лен­ти­на з Ічні. Тем­не з си­ви­ною во­лос­ся зі­бра­не у хвіст. За ру­ку ве­де си­на 6-рі­чно­го Дми­тра.

— Йо­му б но­со­чки сві­жень­кі. Бо но­ги по­том про­во­ня­лись, — звер­та­є­ться до Те­тя­ни Фе­до­рів­ни.

— За­раз ор­га­ні­зу­є­мо. Там стіль­ки на­не­сли, що всім ви­ста­чить, — го­во­рить ди­ре­ктор шко­ли.

— Нас лов­ко прийня­ли, — ка­же Ва­лен­ти­на. — Їсти аж за­над­то ба­га­то. При­ї­ха­ла сю­ди з ді­тьми. Най­біль­ше пе­ре­жи­ва­ла, що ко­ро­ва не­го­до­ва­на оста­лась. А вдень не­віс­тка з бра­том про­ско­чи­ли до­до­му. На­кор­ми­ли ху­до­бу, здо­ї­ли. Я спо­кой­на, — смі­є­ться.

Ру­кою при­кри­ває ро­та. Спе­ре­ду не має кіль­кох зу­бів. — Ти не зля­кав­ся вно­чі? — пи­таю хло­пчи­ка. — Тут ха­ла­со. Ка­клє­ту їв, кан­фє­ту, цяй, — ту­ли­ться до ма­те­рі.

Кіль­ка жі­нок го­во­рять по те­ле­фо­ну в спорт­за­лі, де обла­шту­ва­ли ні­чліг. Тхне ва­ле­рі­ан­кою.

— Ко­му тут вже по­га­но? — пи­тає жін­ка з кру­гли­ми зо­ло­ти­ми се­реж­ка­ми у ву­хах.

— Он у жен­щи­ни сер­це при­хва­ти­ло, — чо­ло­вік у вій­сько­вих шта­нях ки­ває у бік огря­дної жін­ки ро­ків

Дів­чин­ка ро­ків чотирьох із ма­мою при­йшла, аби від­да­ти улю­бле­но­го пін­гвін­чи­ка

65. Во­на, схре­стив­ши на гру­дях ру­ки, ле­жить на бо­ці. — Лю­ди рі­зне ба­ла­ка­ють. Ка­жуть, мо­гли ди­вер­сан­ти пі­ді­рва­ти. То­рік на по­сту рє­бя­та зби­ва­ли без­пі­ло­тник. А це не­дав­но ба­чи­ли ще один, го­во­рять.

— Очі­ку­вав, що в нас та­ке вла­шту­ють. У ме­не дав­но со­бра­ний три­во­жний че­мо­дан­чик, — ка­же Іван з Ічні. — Там оде­жа, до­ку­мен­ти. Лю­ди по­гре­ба по­укрі­пля­ли, аби пе­ре­жи­ти в сво­є­му дво­рі бом­бьож­ку і ні­ку­ди не ті­ка­ти.

— На во­єн­ба­зі ні­яко­го кон­тро­лю не бу­ло, — до стін­ки при­ту­ля­є­ться пов­на жін­ка ро­ків 30. — Мо­же, тор­гу­ва­ли боє­при­па­са­ми і спе­ці­аль­но взрив під­ла­шту­ва­ли, аби не­до­ста­чу при­хо­ва­ти.

На ков­дрі си­дить ме­шкан­ка Гра­бо­ва, що за 5 км від ар­се­на­лу. Пред­став­ля­є­ться Зі­на­ї­дою. Прі­зви­ще про­сить не вка­зу­ва­ти.

— Весь день пла­чу. Удо­ма све­кру­ха 90 ро­ків ли­ши­лась і син, аби її на­гля­ну­ти. За­бра­ти не мо­гли, бо па­ра­лі­зо­ва­на, — пла­че. — Ви­бу­хо­ва хви­ля по­ви­ри­ва­ла нам две­рі, скло з ві­кон по­ви­лі­та­ло. Син весь день у по­гре­бі про­си­дів. Як все по­ча­ло­ся, в Ічні ма­ши­на їзди­ла лю­дей со­бі­ра­ла. А в нас на­віть три­во­гу не об’яви­ли. Аби не своє ав­то — по­ги­бай на мі­сці.

Брав по та­ри­фу — 10 гри­вень за кі­ло­метр

Як ді­ста­лись Ні­жи­на, ме­ні по­дзво­ни­ли лю­ди з се­ла. Роз­по­ві­ли, що до су­сі­дів за­ле­тів сна­ряд у ха­ту. Усе­ре­ди­ні все ви­па­ли­ло. Най­біль­ше ді­ста­лось Ав­гу­стів­ці. Там чо­ти­ри бу­дин­ки зго­рі­ли.

До шко­ли за­хо­дить мі­сце­ва Оль­га Ми­ко­ла­їв­на, 57 ро­ків. У ру­ках — два за­пов­не­ні вщерть па­ке­ти.

— Пе­чи­ва, пи­ріг спе­кла. Ду­маю, тре­ба чо­гось до­ма­шньо­го лю­дям до чаю. Кон­сер­ва­ції ку­льок на­бра­ла, — ка­же.

На по­двір’ї спіл­ку­ю­ться двоє чо­ло­ві­ків і троє жі­нок.

— Ми дру­гий раз при­їха­ли. Зра­зу вно­чі. По­тім по­дзво­ни­ли зна­йо­мі. Ска­за­ли, що все спо­кій­но, — роз­по­від­ає Лі­лія з Ічні. — По­вер­ну­лись, а мі­сто, мов мер­тве. Ні ма­га­зи­ни, ні апте­ки не пра­цю­ють. Під ве­чір знов по­ча­ло гу­па­ти. По­лі­цей­ські їзди­ли ву­ли­чка­ми й кри­ча­ли в ру­пор: ви­їжджай­те! То ми й по­слу­ха­лись. Ні­чо­го з со­бою не бра­ли. На­ді­є­мось, зран­ку бу­де­мо вдо­ма.

До шко­ли під’їжджає та­ксі. Во­дій 29-рі­чний Сер­гій го­во­рить, від че­твер­тої ран­ку за кер­мом.

— За­би­рав лю­дей із сіл за 15–18 кі­ло­ме­трів від Ічні. За­раз ту­ди в’їзди пе­ре­кри­ли по­лі­цей­ські. Хі­ба по­ля­ми мо­жна про­ско­чить, — по­яснює. — Уно­чі на до­ро­зі стра­шні тя­гну­чки бу­ли. У чо­ти­ри ко­ло­ни їха­ли. Зро­бив чо­ти­ри рей­си. Брав по та­ри­фу — 10 гри­вень за кі­ло­метр.

На ра­нок 11 жов­тня по­же­жу на ар­се­на­лі за­га­си­ли. На двох май­дан­чи­ках, де три­ває тлі­н­ня, лу­на­ють один­два ви­бу­хи на го­ди­ну. Осо­бо­вий склад по­вер­та­є­ться до вій­сько­вої ча­сти­ни, лю­ди — до до­мі­вок. У на­се­ле­них пун­ктах по­чи­на­ють від­нов­лю­ва­ти ко­му­ні­ка­ції, еле­ктро- та га­зо­по­ста­ча­н­ня, по­ві­до­мив Оле­ксій Чер­но­бай із Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни Укра­ї­ни.

Спе­ц­при­зна­чен­ці та мі­сце­ві жи­те­лі Ічні на Чер­ні­гів­щи­ні сто­ять бі­ля шма­тків сна­ря­ду від ре­актив­ної си­сте­ми зал­по­во­го во­гню. Ви­бу­ха­ти по­ча­ли на шо­сто­му ар­се­на­лі Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни близь­ко че­твер­тої ран­ку 9 жов­тня. Во­гонь зни­щив 44 тон­ни боєприпасів. Це за­вда­ло дер­жа­ві зби­тків май­же на 400 міль­йо­нів до­ла­рів, за сло­ва­ми се­кре­та­ря обо­рон­но­го ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди Іва­на Він­ни­ка

У ди­тя­чо­му сад­ку мі­ста При­лу­ки на Чер­ні­гів­щи­ні обла­шту­ва­ли при­ймаль­ний пункт лю­дей, яких ева­ку­ю­ва­ли че­рез ви­бу­хи боєприпасів на шо­сто­му ар­се­на­лі Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни не­по­да­лік Ічні. Їх за­без­пе­чи­ли га­ря­чим хар­чу­ва­н­ням, ме­ди­чною до­по­мо­гою

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.