”Май­же по­ло­ви­на Ро­сії і ча­сти­на Поль­щі — це Укра­ї­на”

ЛЮ­ДИ ВТОМИЛИСЯ ВІД ВІЙ­НИ Й ПО­ЧА­ЛИ БОЯТИСЯ ВСЬО­ГО

Gazeta po-ukrainsky - - ПОЛІТИКА - Іри­на ПАТЛАТЮК

— Ні­ко­ли не за­пі­зню­ю­ся. Це по­ва­га до лю­дей. Так са­мо — не під­ви­щую го­лос. Якщо хо­че­мо ста­ти силь­ни­ми — ма­є­мо бу­ти куль­тур­ни­ми, ви­хо­ва­ни­ми, осві­че­ни­ми. То­ді все ви­йде, — го­во­рить 52-рі­чний Ро­ман БЕЗСМЕРТНИЙ.

Зу­стрі­ча­є­мо­ся 8 жов­тня у йо­го офі­сі на вул. Оле­ся Гон­ча­ра в Ки­є­ві. У трав­ні він ого­ло­сив про на­мір ба­ло­ту­ва­ти­ся в пре­зи­ден­ти. Кіль­ка мі­ся­ців їздить кра­ї­ною з про­гра­мою ”Якої ми хо­че­мо Укра­ї­ни?”.

Ро­ман Безсмертний пра­цю­вав на­ро­дним де­пу­та­том чотирьох скли­кань, один з ав­то­рів Кон­сти­ту­ції 1996 ро­ку, був пред­став­ни­ком пре­зи­ден­та у Вер­хов­ній Ра­ді. Пра­цю­вав на по­са­дах ві­це-прем’єра, за­сту­пни­ка го­ло­ви Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та ча­сів Ві­кто­ра Ющен­ка, по­слом у Бі­ло­ру­сі. У 2015–2016 ро­ках пред­став­ляв Укра­ї­ну в по­лі­ти­чній під­гру­пі на пе­ре­го­во­рах у Мін­ську. Ви­йшов звід­ти, на­звав­ши Мін­ський про­цес не­ді­є­вим.

По­мі­чни­ця при­но­сить чай із ши­пши­ни. У Ро­ма­на Пе­тро­ви­ча за­сту­дже­ний го­лос. Він — у си­ньо­му ко­стю­мі. На ман­же­тах со­ро­чки за­пон­ки у ви­гля­ді сов.

На сто­лі в пі­а­лі ле­жать цу­кер­ки ”При­го­щай­ся” Го­щан­сько­го за­во­ду прод­то­ва­рів.

З ва­ми в по­їзд­ках зав­жди дру­жи­на. Чо­му так?

— Ми все ро­би­мо ра­зом. Це бу­ло моє рі­ше­н­ня. Я ска­зав їй: ти ме­ні по­трі­бна. Ми по­вин­ні мі­ня­ти укра­їн­ську по­лі­ти­ку. Крім то­го, прав­ду по­лі­ти­ко­ві ска­же тіль­ки дру­жи­на.

Чо­му ви­рі­ши­ли ба­ло­ту­ва­ти­ся?

— Не мо­жу спо­кій­но спо­сте­рі­га­ти за не­мі­чні­стю Укра­їн­ської дер­жа­ви. При­чи­на час­тко­во в не­зда­тно­сті ке­рів­ни­ків, а та­кож — в ін­сти­ту­цій­ній слаб­ко­сті. Це си­стем­на про­бле­ма. Що да­лі пра­цюю, то мен­ше ба­чу ін­ших пре­тен­ден­тів на по­са­ду пре­зи­ден­та, які ро­зу­мі­ють цю про­бле­му. Во­ни не ба­чать ці­єї ін­сти­ту­цій­ної слаб­ко­сті. А зна­чить — біль­шість із них не­ква­лі­фі­ко­ва­но оці­ню­ють си­ту­а­цію. Як ця дер­жав­на слаб­кість по­зна­ча­є­ться на укра­їн­цях?

— Най­яскра­ві­ша ілю­стра­ція: п’ятий рік іде вій­на, а дер­жа­ва цьо­го офі­цій­но не ви­знає. Спо­ча­тку бу­ла Ан­ти­те­ро­ри­сти­чна опе­ра­ція, те­пер — опе­ра­ція Об’єд­на­них сил. Лю­ди по­тер­па­ють, ги­нуть, жи­вуть у зли­днях, ви­їжджа­ють, ста­ють бі­жен­ця­ми, пе­ре­се­лен­ця­ми. А дер­жа­ві — все рів­но. Так, во­на на че­твер­тий рік ухва­ли­ла окре­мі про­гра­ми. На п’ятий ви­ді­ли­ли якесь фі­нан­су­ва­н­ня. Але за­га­лом це свід­чить, що ін­сти­ту­ції не пра­цю­ють.

Лю­ди ба­чать цю слаб­кість дер­жа­ви та­кож за ко­му­наль­ни­ми пла­те­жа­ми. На­цко­мі­сія з ре­гу­лю­ва­н­ня у сфе­рі енер­ге­ти­ки за­ду­му­ва­ла­ся як ор­га­ні­за­тор діа­ло­гу між про­дав­цем і по­ку­пцем по­слуг, щоб ви­зна­чи­ти та­риф. А ни­ні він за­ле­жить від то­го, який ту­ди за­не­сли че­мо­дан — біль­ший чи мен­ший.

У Єв­ро­пі на цьо­му рин­ку умо­ви ди­ктує по­ку­пець. А в нас — нав­па­ки.

Як це змі­ни­ти?

— У нас є ви­бо­ри. Це мо­жли­вість обра­ти тих, хто усві­дом­лює ці про­бле­ми і го­то­вий змі­ню­ва­ти си­ту­а­цію. Ва­жли­во, щоб лю­ди про­де­мон­стру­ва­ли — чо­го во­ни хо­чуть.

Ви кіль­ка мі­ся­ців їзди­те ре­гіо­на­ми. Що ка­жуть укра­їн­ці?

— Го­лов­ні про­бле­ми — вій­на і без­пе­ка, ко­ру­пція, стан еко­но­мі­ки, зли­дні. Рід­ко ко­ли ви­ни­кає пи­та­н­ня що­до церкви, мо­ви. Лю­ди втомилися від вій­ни і по­ча­ли боятися всьо­го.

Ви го­во­ри­те про ідею Ве­ли­кої Укра­ї­ни. Що вкла­да­є­те в це по­ня­т­тя?

— Укра­ї­на по­вин­на бу­ти там, де є укра­їн­ці. От є ідея Ве­ли­кої Поль­щі, Ве­ли­кої Ру­му­нії, Ве­ли­кої Угор­щи­ни, є на­віть той же ”Рус­ский мир”. А де ми? Ми не пре­тен­ду­є­мо на чи­їсь те­ри­то­рії. Але тре­ба ро­зу­мі­ти, що май­же по­ло­ви­на Ро­сії — це Укра­ї­на. Не з то­чки зо­ру те­ри­то­рії, а то­чки зо­ру ду­ху, на­щад­ків. Ча­сти­на Поль­щі — це Укра­ї­на. Так са­мо ча­сти­на Ру­му­нії, Угор­щи­ни. Ми не по­вин­ні за­зі­ха­ти на чу­же, але тре­ба ро­зу­мі­ти, хто ми, і бу­ти со­бою. Не втя­гу­ва­ти го­ло­ву, ко­ли йде­ться про ве­лич укра­їн­ців.

Я не про­ти, щоб тут бу­ло ру­мун­ське, угор­ське те­ле­ба­че­н­ня. Але я за те, щоб там бу­ло укра­їн­ське. Так са­мо шко­ли. Не бу­де там — не бу­де й тут.

Який бу­де пер­ший указ пре­зи­ден­та Без­смер­тно­го в ра­зі пе­ре­мо­ги?

— Про вступ на по­са­ду пре­зи­ден­та і вер­хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча, та­кий за­кон. А вже дру­гий — про вве­де­н­ня пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну на окре­мих те­ри­то­рі­ях. Тре­ба ви­зна­ва­ти вій­ну вій­ною. Бо в нас ви­хо­дить, що лю­ди во­ю­ють, а дер­жа­ва — ні, дер­жа­ва тор­гує з во­ро­гом.

Що це нам дасть?

— Дію між­на­ро­дно­го пра­ва що­до фі­зи­чних і юри­ди­чних осіб, які втя­гну­ті в цей кон­флікт. От на­при­клад, го­во­ри­мо про за­ру­чни­ків, вій­сько­во­по­ло­не­них, бі­жен­ців, пе­ре­се­лен­ців — а во­ни не є та­ки­ми з то­чки зо­ру між­на­ро­дних кон­вен­цій. Усе тре­ба при­ве­сти у від­по­від­ність до за­ко­ну про во­єн­ний стан і за­ко­ну про обо­ро­ну. Або дер­жа­ва й укра­їн­ська на­ція спіль­но бо­ро­ти­му­ться за сво­бо­ду, не­за­ле­жність і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність. Або на­род да­лі ги­ну­ти­ме, а дер­жа­ва бу­де осто­ронь.

Як по­бо­ро­ти ко­ру­пцію у верх­ніх еше­ло­нах вла­ди?

— Ви­щих чи­нов­ни­ків за ко­ру­пцію має су­ди­ти верх­ня па­ла­та пар­ла­мен­ту. Її тре­ба сфор­му­ва­ти з лі­де­рів гро­мад­ської дум­ки, пред­став­ни­ків елі­ти, сло­ва і дії яких ці­ну­ють на­віть біль­ше, ніж за­кон.

У який спо­сіб мо­же­мо по­збу­ти­ся олі­гар­хів?

— Єди­ни­ми для всіх пра­ви­ла­ми гри. Олі­гар­хі­за­ція — це на­слі­док при­ва­ти­за­ції. Ко­ли Дер­жав­ний фонд май­на во­стан­нє пе­ре­ві­ряв ін­ве­сти­цій­ні зо­бов’яза­н­ня ку­пів­лі-продажу об’єктів? Ні­ко­ли. А мав кон­тро­лю­ва­ти, чи збе­ре­же­не при­зна­че­н­ня при­ва­ти­зо­ва­них під­при­ємств. Фонд не ви­ко­нав сво­їх зо­бов’язань. Ан­ти­мо­но­поль­ний ко­мі­тет теж. Чо­му? Бо ке­рів­ни­ки не всти­га­ють під­пи­са­ти до­ку­мент, як їм дзво­нять пре­зи­дент, прем’єр, на­ро­дні де­пу­та­ти.

Зна­чить, дай­те їм за­гін охо­ро­ни, по­став­те те­ле­фо­ни на про­слу­хо­ву­ва­н­ня, за­бо­ро­ніть спіл­ку­ва­ти­ся з ти­ми, хто не має сто­сун­ку до про­це­су. От і все, одра­зу з’яви­ться кон­ку­рен­тне се­ре­до­ви­ще.

За­раз ви­гля­дає так, що ви­со­кі шан­си прой­ти у дру­гий тур ма­ють Юлія Ти­мо­шен­ко і Пе­тро По­ро­шен­ко. Ви зна­є­те їх осо­би­сто. Во­ни зда­тні щось змі­ни­ти в кра­ї­ні?

— Їх від­рі­зня­ють тіль­ки пер­ші скла­ди у прі­зви­щах. А у спра­вах і по­зи­ці­ях во­ни схо­жі. Для По­ро­шен­ка го­лов­на цін­ність — це гро­ші, для Ти­мо- шен­ко — одер­жи­мість вла­дою. Ду­маю, хтось один із них прой­де у дру­гий тур. Але пе­ре­мо­же все рів­но кан­ди­дат ін­ший.

Ви ін­ший? — Я не та­кий, як во­ни.

На одній зу­стрі­чі ви ска­за­ли: ”Укра­ї­ні тре­ба ін­ший пар­ла­мен­та­ризм, ін­ша мо­дель ви­ко­нав­чої вла­ди, ін­ше мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня, ін­ша мо­дель сто­сун­ків між цен­тром і ре­гіо­на­ми, ін­ші фі­нан­со­ві від­но­си­ни”. Які ін­ші?

— Пар­ла­мент по­ви­нен бу­ти дво­па­ла­тний. Там має ді­я­ти суд і ви­ща еко­но­мі­чна ра­да. За­раз, на­при­клад, у де­яких мі­стах ме­рів від­пра­ви­ли у від­став­ку. Еко­но­мі­чна ра­да ма­ла би вво­ди­ти ту­ди уря­до­ве управ­лі­н­ня, при­зна­ча­ти ко­мі­са­ра.

Біль­шість по­треб лю­ди­ни за­без­пе­чу­ють на рів­ні те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди. Ту­ди вар­то пе­ре­да­ти й пов­но­ва­же­н­ня, й ре­сур­си. Са­мов­ря­ду­ва­н­ня не­мі­чне сьо­го­дні. 60 від­со­тків об’єд­на­них гро­мад не по­да­ють ознак жи­т­тя.

Ви бра­ли участь у Мін­сько­му пе­ре­го­вор­но­му про­це­сі. Ба­га­то хто по­го­джу­є­ться, що він ви­чер­пав се­бе. Що мо­же при­йти на змі­ну?

— Ма­є­мо зро­зу­мі­ти, що від­бу­ва­є­ться на­справ­ді й що та­ке ця вій­на. В ній є кіль­ка скла­до­вих. Про­бле­ми укра­їн­ської дер­жа­ви, вій­на між РФ і Укра­ї­ною як на­слі­док ро­сій­ської агре­сії, ци­ві­лі­за­цій­ні кон­флі­кти — на Єв­ра­зій­сько­му кон­ти­нен­ті і гло­баль­ний. Чи мо­же ”Мінськ” да­ти від­по­відь на ці про­бле­ми? Зві­сно, ні.

Ре­аль­ні кро­ки по при­пи­нен­ню вій­ни бу­дуть, ко­ли на всіх рів­нях го­во­ри­ти­муть про но­ву мо­дель без­пе­ки. Тре­ба сфор­му­лю­ва­ти пи­та­н­ня май­бу­тніх сто­сун­ків Укра­ї­ни з Ро­сі­єю, май­бу­тньо­го Укра­ї­ни. Ни­ні­шня си­ту­а­ція, ко­ли на­ма­га­ю­ться щось не ба­чи­ти, щось за­мов­чу­ва­ти, а на щось по­кла­да­ти над­спо­ді­ва­н­ня, крім хо­ло­сто­го хо­ду, люд­ських смер­тей, не­щасть і по­гір­ше­н­ня си­ту­а­ції на кон­ти­нен­ті і в сві­ті — не при­не­се. То­му вва­жаю, що Укра­ї­на має іні­ці­ю­ва­ти де­кіль­ка ва­жли­вих діа­ло­гів — гло­баль­ний, на єв­ро­пей­сько­му кон­ти­нен­ті й на цен­траль­но­єв­ро­пей­сько­му рів­ні. Та й са­мій Укра­ї­ні по­трі­бен ін­ший по­гляд на обо­ро­ну й без­пе­ку.

Ти­мо­шен­ко і По­ро­шен­ка від­рі­зня­ють тіль­ки пер­ші скла­ди у прі­зви­щах. У спра­вах і по­зи­ці­ях во­ни схо­жі

Якою має бу­ти на­ша стра­те­гія у вій­ні з Ро­сі­єю?

— Ма­є­мо фор­му­ва­ти боє­зда­тну ар­мію. Ве­сти діа­лог із РФ. Бо во­на у нас за­би­рає си­ли і час, по­став­ля­ю­чи зброю на Дон­бас. Обго­во­рю­ва­ти по­вер­не­н­ня вій­сько­во­по­ло­не­них, за­су­дже­них. Ро­змов­ля­ти з мир­ним на­се­ле­н­ням, яке по су­ті пе­ре­бу­ває в за­ру­чни­ках на Дон­ба­сі. Ми до­пу­ска­є­мо ве­ли­че­зну по­мил­ку, що не від­пра­цьо­ву­є­мо цей діа­лог. Там — укра­їн­ці. І во­ни — на­ші со­ю­зни­ки.

Ін­ша та­кти­ка має бу­ти по Кри­му. На пів­остро­ві на­ші го­лов­ні со­ю­зни­ки — крим­ські та­та­ри й там­те­шні укра­їн­ці.

Якою ба­чи­те Укра­ї­ну за п’ять ро­ків?

— Кра­ї­ною, яка швид­ко роз­ви­ва­є­ться.

По­лі­тик і ди­пло­мат Ро­ман Безсмертний: ”Я не про­ти, щоб тут бу­ло ру­мун­ське, угор­ське те­ле­ба­че­н­ня. Але я за те, щоб там бу­ло укра­їн­ське. Так са­мо шко­ли. Не бу­де там — не бу­де й тут”

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.