”До­во­ди­ло­ся по­ясню­ва­ти, де Укра­ї­на”

МА­КСИМ СЕМАК ПРОЇХАВ 430 АМЕ­РИ­КАН­СЬКИХ МІСТ

Gazeta po-ukrainsky - - ЛЮДИ - Ві­кто­рія ТОПАЛА

— Звіль­нив­ся у трав­ні й по­їхав на чо­ти­ри мі­ся­ці по­до­ро­жу­ва­ти Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Аме­ри­ки та Ка­на­дою, — роз­по­від­ає ки­я­нин 30-рі­чний Ма­ксим СЕМАК. Ра­зом із дру­зя­ми проїхав по­над 10 тис. км Пів­ні­чною Аме­ри­кою. Під час ман­дрів­ки зна­йо­ми­ли аме­ри­кан­ців із су­ча­сною Укра­ї­ною, зу­стрі­ча­ли­ся з ді­а­спо­ря­на­ми і зби­ра­ли до­по­мо­гу для по­стра­жда­лих у вій­ні на Дон­ба­сі.

Спіл­ку­є­мо­ся з Ма­кси­мом у бі­знес-цен­трі по­бли­зу Кон­тра­кто­вої пло­щі. Сі­да­є­мо в не­ве­ли­кій кім­на­ті з кру­глим сто­лом.

— Тут пла­ну­ва­ли з ко­ман­дою мар­шрут від Лос-Ан­дже­ле­са до Ва­шинг­то­на че­рез Ка­на­ду. До ньо­го уві­йшло по­над 430 міст. Пі­дго­тов­ка зайня­ла дев’ять мі­ся­ців. У ко­ман­ду уві­йшло 13 лю­дей. Про­ект на­зва­ли ”Чу­ма­цький шлях Пів­ні­чною Аме­ри­кою”, — ка­же Семак. Від­пи­ває чай з па­пе­ро­во­го ста­кан­чи­ка.

Пі­сля ман­дрів­ки вла­шту­вав­ся на по­са­ду те­хні­чно­го спе­ці­а­лі­ста в кру­пну фір­му із су­пу­тни­ко­во­го мо­ні­то­рин­гу. По­до­ро­жує ве­ло­си­пе­дом Укра­ї­ною і за кор­до­ном.

— Щоб по­кри­ти ча­сти­ну ви­трат на по­їзд­ку, про­да­ва­ли на­ціо­наль­ний одяг та су­ве­ні­ри. Май­же в ко­жно­му ве­ли­ко­му аме­ри­кан­сько­му мі­сті зу­стрі­ча­лись із ді­а­спо­ря­на­ми. Го­во­ри­ли про вій­ну на Дон­ба­сі, — зга­дує Ма­ксим. — Що­дня про­їжджа­ли по 150–200 кі­ло­ме­трів. Спі­ши­ли на ве­чір­ні зу­стрі­чі. Ін­ко­ли ма­ли їх по дві. Лю­ди пи­та­ли, що в нас від­бу­ва­є­ться. Де­я­ким аме­ри­кан­цям до­во­ди­ло­ся по­ясню­ва­ти, де Укра­ї­на.

Див­но бу­ло чу­ти укра­їн­ську на­ших у Ка­на­ді. Зву­чить на гу­цуль­ський ма­нер. По­ряд із мі­стом Едмон­тон по­бу­ду­ва­ли му­зей про­сто не­ба. Від­тво­ри­ли укра­їн- ське се­ло XIX сто­лі­т­тя. Лю­ди там жи­вуть і пра­цю­ють. Са­па­ють го­ро­ди, пе­чуть хліб. На­віть ко­пан­ки зро­би­ли, в яких жи­ли пер­ші українські пе­ре­се­лен­ці, які при­їха­ли без ні­чо­го.

Ін­ко­ли від­га­ня­ли з по­двір’я со­ба­кою

На­ші ді­а­спо­ря­ни ба­га­то пра­цю­ють. На по­ча­тку кар’єри без ви­хі­дних по 12 го­дин на день бу­ває.

Біль­шість там­те­шніх укра­їн­ців не го­ту­ють удо­ма. Ко­ли за­про­шу­ва­ли до се­бе, за­ку­по­ву­ва­ли хар­чі, бо ма­ють пу­сті хо­ло­диль­ни­ки.

Зби­ра­ю­ться на обі­ди пі­сля не­діль­них служб, го­ту­ють на­ші на­ціо­наль­ні стра­ви. Для цьо­го ку­пу­ють українські про­ду­кти в спе­ці­аль­них ма­га­зи­нах. Ба­чив тор­ти ”Ро­шен”. Їх при­во­зять з Укра­ї­ни за­мо­ро­же­ни­ми.

Ми тро­хи еко­но­ми­ли в ”Мак­до­наль­дзі”. Там мо­жна ку­пи­ти ста­кан на­пою і по­тім йо­го по­пов­ню­ва­ти са­мо­му в ав­то­ма­ті. Ми при­хо­ди­ли зі сво­їм по­су­дом і без­ко­штов­но ми­ли. За­ува­жень нам не ро­би­ли.

Ман­дрів­ни­ки жи­ли в на­ме­ті або го­стю­ва­ли в мі­сце­вих укра­їн­ців.

— У Ка­лі­фор­нії під­хо­ди­ли до лю­дей і пи­та­ли, чи мо­жна по­ста­ви­ти на­мет на їхньо­му по­двір’ї, — до­дає Ма­ксим. — Нас за­про­шу­ва­ли май­же всі. До­зво­ля­ли схо­ди­ти в душ, ко­ри­сту­ва­ти­ся ін­тер­не­том. Ін­ко­ли від­га­ня­ли з по­двір’я со­ба­кою. Якось під’їха­ли до ре­сто­ра­ну на не­о­бго­ро­дже­ній те­ри­то­рії ран­чо. Го­спо­дар ви­гнав нас. Йо­го дра­ту­ва­ло, що їмо свою їжу, а не ку­пу­є­мо в ньо­го.

Ма­ксим Семак си­дить на ве­ло­си­пе­ді під час по­до­ро­жі Пів­ні­чною Аме­ри­кою. Що­дня про­їжджав май­же 200 кі­ло­ме­трів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.