Ве­ди, до­ле, в Опо­ле

International Tourism Magazine - - ВОЯЖ-КОЛЕКЦІЯ - Юлія МА­ЛА

Ма­ло­ві­до­мий укра­їн­цям ре­гіон Ополь­щи­зна ра­до прийняв та при­їм­но зди­ву­вав. Без­ліч каз­ко­вих мі­сцин, за­гад­ко­вих істо­рій та ці­ка­вих при­год... Чи­тай­мо, пі­зна­вай­мо і зби­рай­мо­ся, бо близь­ко!

ЗЗа­не­сла­ме­не до­ля до Опо­ле та йо­го зе мель. Це не пер­ша моя подорож до Поль щі, тож пев­ні очі­ку­ва­н­ня бу­ли. Але це най­мен­ше воє­вод­ство їх пе­ре­вер­ши­ло. Ви­про­бу­ва­ти шлях до мі­сця при­зна­чен ня до­ве­ло­ся но­вим по­їздом до Пе­ре­миш ля. Ви­йшло зру­чно, швид­ко та ком­форт но. За яки­хось 7 го­дин ви опи­ня­є­тесь у Поль­щі, а да­лі — ку­ди за­ба­жа­є­те.

Мій мар­шрут бу­ло ви­зна­че­но за­зда­ле гідь. Тож іще 6 го­дин там­те­шньою за­ліз ни­цею, тро­хи мі­сце­во­го ко­ло­ри­ту до­ро­ги, і я вже на го­лов­но­му вок­за­лі Опо­ле. Од ра­зу ж вра­зи­ла ар­хі­те­ктур­ни­ми оздо­блен ня­ми бу­дів­ля вок­за­лу. Ду­же при­єм­но по тра­пи­ти в та­ке гар­не мі­сце. Це пе­ре­ко­ну ва­ло, що да­лі бу­де тільки кра­ще.

У ри­тмі Опо­ле

Опо­ле — одне з най­дав­ні­ших міст Поль щі. Пер­ші згад­ки про ньо­го за­до­ку­мен­то ва­но 845 ро­ку. Роз­та­шо­ва­не во­но на пів­дні кра­ї­ни, не­по­да­лік від схо­дже­н­ня кор­до нів Поль­щі, Ні­меч­чи­ни та Че­хії. Сво­го ча су мі­сто пе­ре­бу­ва­ло під зна­чним ні­мець ким впли­вом. Ще у се­ре­дньо­віч­чі су­сідсь кі тор­гов­ці впо­до­ба­ли ту­те­шні рі­чко­ві роз в’яз­ки та опа­ну­ва­ли поль­ські те­ри­то­рії. Де­я­кі мі­сте­чка та се­ла ще й до­сі ду­блю ють свої на­зви ні­ме­цькою. Про­те за­раз у мі­сті чи­ма­ло й укра­їн­ців.

За­га­лом Опо­ле справ­ляє вра­же­н­ня ка мер­но­го та за­ти­шно­го. Всі пам’ятки міс та мо­жна швид­ко огля­ну­ти, про­те, щоб

ви­вчи­ти їхню ба­га­то­лі­тню істо­рію, по­трі­бно біль­ше ча­су.

Роз­по­ча­ла я з мі­сце­вої перлини — П’ястов­ської ве­жі. Во­на сто­їть тут іще з ча­сів прав­лі­н­ня ро­ду П’ястів, із да­ле­ко­го XII сто­лі­т­тя. При­ле­глий до неї за­мок та ще одна ве­жа бу­ли зруй­но­ва­ні, а ця збе­ре­гла­ся. Час іде, нав­ко­ло змі­ню­ю­ться бу­дів­лі, ве­жа ж ли­ше змі­нює кут на­хи­лу. На­ра­зі це 163°, тож до бу­дів­лі при­ла­дна­ли спе­ці­аль­ні під­по­ри. У ній мо­жна за­мо­ви­ти ці­ка­ву екс­кур­сію й, під­няв­шись на­го­ру, пі­зна­ти істо­рію мі­сце­во­сті та від­чу­ти її зав­дя­ки су­ча­сним те­хно­ло­гі­ям: зву­ко­вим і сві­тло­вим спе­це­фе­ктам, муль­ти­ме­дій­ним про­е­кці­ям. Про­те жо­дна те­хні­ка не змо­же пе­ре­вер­ши­ти ча­рів­них кра­є­ви­дів із вер­хів­ки ве­жі (42 м). Оце і є па­но­ра­ма Опо­ле.

Пря­мую до цен­тру мі­ста. Ось і ста­ра ра­ту­ша, і ка­фе­драль­ний го­ти­чний со­бор, і га­мір­ні кав’яр­ні та ре­сто­ра­ни на рин­ко­вій пло­щі. А ще тут є своя Алея сла­ви із зір­ка­ми поль­ських спів­а­ків, бо Опо­ле ві­до­ме як мі­сце про­ве­де­н­ня за­галь­но­поль­сько­го пі­сен­но­го фе­сти­ва­лю. В мі­сько­му ам­фі­те­а­трі пі­сля ре­кон­стру­кцій від­кри­то Національний центр поль­ської пі­сні, а по­руч — су­ча­сний Му­зей поль­ської пі­сні. Зов­ні зви­чай­ні­сінь­ка бу­дів­ля му­зею все­ре­ди­ні ди­вує рі­зно­ма­ні­тни­ми га­дже­та­ми, які ве- дуть го­стя з епо­хи в епо­ху поль­ської му­зи­ки. Та­кий му­зей один на всю кра­ї­ну. По­руч із ним над став­ком що­ве­чо­ра мо­жна спо­сте­рі­га­ти шоу сві­тло­му­зи­чних фон­та­нів.

Во­дна сти­хія ду­же близь­ка мі­сту. Зав­дя­ки ці­лій си­сте­мі ка­на­лів Опо­ле ще ін­ко­ли на­зи­ва­ють «поль­ською Ве­не­ці­єю». Та­ка бу­до­ва за­хи­щає від па­вод­ків і до­дає осо­бли­во­го шар­му. На рі­чці Одер від­ро­джу­ють су­дно­плав­ство, хо­ча це по­тре­бує зна­чних зу­силь і ко­штів. Охо­чі можуть по­пла­ва­ти на чов­ни­ку та на­со­ло­ди­ти­ся кра­є­ви­да­ми мі­ста й око­лиць. Що­прав­да, не мо­жу ска­за­ти, що та­кий вояж ме­не над­то вра­зив. А ось атра­кції на на­бе­ре­жній ви­кли­ка­ли справ­жню за­здрість. Ви­дно, що мі­сце­ві ме­шкан­ці по­лю­бля­ють актив­но про­во­ди­ти ві­кенд. За по­мір­ну ці­ну тут мо­жна орен-

ду­ва­ти ро­ли­ки, «ро­ве­ри» (во­ни ж — ве­ло­си­пе­ди), ба на­віть бай­дар­ки. Зру­чні ла­ви, зе­ле­на тра­ви­чка та спорт­май­дан­чи­ки ва­блять сю­ди у спе­ко­тну дни­ну.

Зов­сім по­руч є зоо­парк. Він роз­та­шо­ва­ний на окре­мо­му остро­ві, до яко­го ве­де мі­сток. Тут я ра­птом по­тра­пи­ла у цар­ство зві­ри­ни роз­мі­ром 20 ге­кта­рів. Зоо­парк за­сну­ва­ли ще у 1912 ро­ці, він пе­ре­жив усі пе­ри­пе­тії істо­рії та був онов­ле­ний 1998 ро­ку. На­ра­зі зоо­парк спе­ці­а­лі­зу­є­ться на за­гро­же­них ви­дах тва­рин. Це і ягу­а­ри, і чер­во­ні ле­му­ри, й сер­ва­ли, і кар­ли­ко­ві бе­ге­мо­ти, і ри­сі, й кен­гу­ру, і ще без­ліч ін­ших жи­вих ра­ри­те­тів. Су­дя­чи із вдо­во­ле­но­го ви­гля­ду та охай­но­сті ме­шкан­ців зоо­пар­ку, зро­зумі­ло, що тут про них до­бре дба­ють. А ко­ли тва­ри­нам до­бре, то й від­ві­ду- ва­чам ці­ка­ві­ше та ра­ді­сні­ше. Не­дар­ма ж зоо­парк в Опо­ле вхо­дить до де­ся­тки най­кра­щих у Поль­щі.

Каз­ко­ві зам­ки

Огля­ди­ни мі­ста за­га­лом по­тре­бу­ють не біль­ше до­би. Про­те ре­гіон Ополь­щи­зни ба­га­тий на ди­ва. Не мо­жна бу­ло оми­ну­ти слав­но­зві­сних зам­ку та па­ла­цу, ку­ди я й по­пря­му­ва­ла.

Па­лац Ве­кши­це змі­нив чи­ма­ло го­спо­да­рів. На по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя ба­га­тий про­ми­сло­вець Еміль Пхир­ко­сш про­вів грун­тов­ну ре­кон­стру­кцію вну­трі­шніх оздо­блень та обла­шту­вав тут ви­шу­ка­ний ре­сто­ран, що має успіх і ни­ні (від­нов­ле­ний 2011

ро­ку). Го­сті ма­ють змо­гу пе­ре­не­сти­ся в минуле, ку­шту­ю­чи сма­чні стра­ви. За­клад здо­був від­зна­ку «Най­кра­щий па­ла­цо­вий ре­сто­ран у Поль­щі» се­ред со­тні ін­ших.

На­сту­пна зу­пин­ка — справ­жня ди­ви­на, за­мок Мо­шна. Ця бу­дів­ля, зве­де­на у XVII сто­літ­ті, пе­ре­жи­ла до­бу­до­ву­ва­н­ня у рі­зні ча­си й ни­ні де­мон­струє чу­до­ве по­єд­на­н­ня сти­лів: ба­ро­ко, го­ти­ки, не­о­ро­ман­ти­зму… Усе ра­зом ство­рює не­пе­ре­вер­ше­ний екле­кти­чний ар­хі­те­ктур­ний ан­самбль і каз­ко­ву атмо­сфе­ру.

За­мок має аж 99 веж — як сим­вол кіль­ко­сті зе­мель, що бу­ли у вла­сно­сті йо­го го­спо­да­ря, гра­фа Фран­ца Він­кле­ра, і 365 кім­нат — за кількістю днів у ро­ці. Бу­дів­ля спо­лу­че­на з оран­же­ре­єю. Ко­ли за­хо­диш ту­ди, ні­би опи­ня­є­шся в каз­ці про Кра­су­ню і Чу­до­ви­сько. Хо­ча, га­даю, в ко­жно­го можуть бути свої асо­ці­а­ції.

Пі­сля змін го­спо­да­рів і вій­ни за­мок пе­ре­тво­ри­ли на са­на­то­рій для ду­шев­но­хво­рих. Як ту­ри­сти­чний об’єкт на ма­пі Ополь­щи­зни він з’явив­ся ли­ше 2013 ро­ку й від­то­ді стає дедалі по­пу­ляр­ні­шим. Тут про­во­дять рі­зно­ма­ні­тні екс­кур­сії, діють ре­сто­ран і го­тель.

По­руч із зам­ком — стай­ні, де ме­шка­ють одні з най­кра­щих ко­ней у Поль­щі. До­гляд за ни­ми про­сто ко­ро­лів­ський, є на­віть кін­ський со­ля­рій. Ко­ни­ки про­сті­шо­го ро­ду та чем­піо­ни-пен­сіо­не­ри за­люб­ки по­ка­та­ють вас у спе­ці­аль­них екі­па­жах.

Стом­ле­ні ту­ри­сти можуть за­зир­ну­ти до мі­ні-зоо­пар­ку, про­гу­ля­тись але­єю з аза­лі­я­ми та ро­до­ден­дро­на­ми або ж на­со­ло­ди­ти­ся кум­ка­н­ням жа­бок бі­ля став­ка.

Ви­ко­пні дра­ко­ни

Ли­ше за 20 кі­ло­ме­трів від Опо­ле роз­та­шо­ва­ний «Юра­парк у Кра­си­ю­ві» — уні- каль­не мі­сце, де мо­жна про­ни­кну­ти в епо­ху ди­но­зав­рів.

Що мо­жна очі­ку­ва­ти від пар­ку з пла­сти­ко­ви­ми фі­гу­ра­ми яще­рів? Сміх та й го­ді. Але ж Ополь­щи­зна ви­рі­ши­ла ди­ву­ва­ти і до кін­ця до­три­ма­ла­ся сво­єю обі­цян­ки.

«Юра­парк» — не роз­ва­жаль­ний парк для ді­тей і не зви­чай­ний му­зей па­леон­то­ло­гії, а най­біль­ший у Єв­ро­пі те­ма­ти­чний центр, при­свя­че­ний ди­но­зав­рам. Йо­го те­ри­то­рія — близь­ко 40 ге­кта­рів. По­чи­на­ло­ся все з роз­ко­пок, де бу­ло від­най­де­но уні­каль­ні за­ли­шки істот ме­зо­зой­ської ери. Го­лов­ним від­кри­т­тям у Кра­си­ю­ві вва­жа­є­ться вид ди­но­зав­рів Silesaurus opolensis. Ди­но­парк за­сну­ва­ли 2010 ро­ку, але до­слі­дни­цькі ро­бо­ти три­ва­ють і до­сі. Гор­дість йо­го — кри­та зо­на па­леон­то­ло­гі­чних роз­ко­пок, де від­ві­ду­ва­чі можуть роз­ди­ви­тись обри­си кі­сток ди­но­зав­рів безпосередньо у ша­рах зем­лі.

Мо­жна про­гу­ля­ти­ся й се­ред до­ско­на­ло від­тво­ре­них у на­ту­раль­ну ве­ли­чи­ну ди­но­зав­рів рі­зних ви­дів і роз­мі­рів — їх тут близь­ко 200. Обов’яз­ко­ви­ми для від­ві­да­н­ня є до­істо­ри­чний оке­а­на­рі­ум, 5D-кі­но­те­атр і муль­ти­ме­дій­ний «Ту­нель ча­су», де зав­дя­ки су­пер­су­ча­сним те­хно­ло­гі­ям по­тра­пля­єш на Зем­лю, якою во­на бу­ла со­тні міль­йо­нів ро­ків то­му.

Про­гу­лян­ка се­ред до­істо­ри­чних ці­ка­ви­нок ко­ри­сна не ли­ше ді­тла­хам, а й до­ро­слим, бо чи­ма­ло хто з нас по­лю­бляє філь­ми ти­пу «Парк Юр­сько­го пе­рі­о­ду». До ре­чі,

гі­ди «Юра­пар­ку» обу­рю­ю­ться не­то­чно­стя­ми у кі­но­кар­ти­нах. Але ж у філь­мі го­лов­не — ви­до­ви­ще. А в те­ма­ти­чно­му цен­трі — на­бли­же­н­ня до ре­аль­но­сті. Осо­би­сто я по­чер­пну­ла ба­га­то ці­ка­во­го та до­сто­вір­но­го про ди­но­зав­ри­ків і… тро­хи за­сма­гла.

А нав­про­ти «Юра­пар­ку» роз­та­шо­ва­ний Му­зей на­у­ки та ево­лю­ції лю­ди­ни. Зав­дя­ки ци­фро­вим те­хно­ло­гі­ям у ньо­му мо­жна «прой­ти» всі ета­пи ста­нов­ле­н­ня го­мо-са­пі­єн­са. Ку­пу­ю­чи кви­тки до пар­ку й му­зею во­дно­час, отри­ма­є­те хо­ро­шу зниж­ку.

За­га­лом, не­зва­жа­ю­чи на не­зна­чні роз­мі­ри ре­гіо­ну, ман­дру­ва­ти Ополь­ським воє­вод­ством мо­жна ще дов­го. Але я сю­ди по­вер­ну­ся. Близь­ко і зру­чно. Ве­ди, до­ле, в Опо­ле!

За до­по­мо­гу в під­го­тов­ці ма­те­рі­а­лу дя­ку­є­мо Поль­ській ту­ри­сти­чній ор­га­ні­за­ції (www.polscha.travel).

Ве­ли­чний ка­фе­драль­ний со­бор Свя­то­го Хре­ста.

Кра­є­вид се­ре­дмі­стя Опо­ле з П’ястов­ської ве­жі.

Кар­ли­ко­вий бе­ге­мо­тик.

Та са­ма ве­жа П’ястів.

За­мок Мо­шна в усій кра­сі.

За­мок Ве­кши­це та йо­го оздо­би.

Ди­но­а­тра­кції «Юра­пар­ку в Кра­си­ю­ві».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.