Мор­ський шик для еко­но­ма

International Tourism Magazine - - ВОЯЖ-КОЛЕКЦІЯ - Іри­на ГО­РО­БЕЦЬ Оле­ксандр ГО­РО­БЕЦЬ

В уяві ба­га­тьох спів­ві­тчи­зни­ків круїз — це фан­та­сти­чно до­ро­гий від­по­чи­нок. Спро­бу­ї­мо зла­ма­ти сте­ре­о­тип і роз­по­ві­мо про, мо­жли­во, най­ці­ка­ві­ший мар­шрут цьо­го лі­та на одно­му з най­кра­щих лай­не­рів сві­ту.

ННа про­сто­рах Се­ред­зем­но­мор’я тра­пи­ла­ся по­дія, що ско­ли­хну­ла кру­ї­зний бі­знес, ви­кли­ка­ла пев­ний ажі­о­таж се­ред єв­ро­пей­ських і на­віть аме­ри­кан­ських ту­ри­стів. У цю аква­то­рію та на цей ри­нок за­йшов гі­гант кру­ї­зної спра­ви — між­на­ро­дний хол­динг Royal Caribbean International Ltd. До­сі йо­го су­дна бу­ли зна­йо­мі пе­ре­ва­жно уча­сни­кам ка­риб­ських кру­ї­зів.

По­ща­сти­ло й нам сво­го ча­су від­ві­да­ти з ним тро­пі­чні остро­ви. Біль­ше того, 2006 ро­ку ми по­бу­ва­ли на інав­гу­ра­ції лай­не­ра «Freedom of the Seas» у Лон­до­ні. При­єм­но бу­ло зно­ву зу­стрі­ти в пор­ту Бар­се­ло­ни цьо­го 15-па­лу­бно­го кра­се­ня. Пі­сля пла­но­вої ре­кон­стру­кції він пе­ре­тнув Атлан­ти­ку в зво­ро­тний бік, аби при­не­сти від­шлі­фо­ва­ний до бли­ску аме­ри­кан­ський сер­віс у Ста­рий Світ.

До ре­чі, за улю­бле­ним су­дном сю­ди по­ли­ну­ли й ба­га­то аме­ри­кан­ських ту­ри­стів — во­ни у за­хва­ті від єв­ро­пей­ської ста­ро­ви­ни. Єв­ро­пей­ці ж на­то­мість від­кри­ва­ють для се­бе новий лай­нер і новий сер­віс.

Укра­їн­ських ту­ри­стів за­лу­чає ту­р­опе­ра­тор «Ек­с­прес-вояж» на чолі з Ла­ри­сою Сло­бо­дян. Во­на за­пев­няє, що мар­шрут Барселона – Марсель – Вільфранш – Ла- Спеція – Чивітавекк’я – Неаполь – Барселона бу­де най­по­пу­ляр­ні­шим цьо­го лі­та, а «Freedom of the Seas» вва­жа­є­ться най­кра­щим на цей мо­мент кру­ї­зним су­дном Се­ред­зем­но­го мо­ря. Про­фе­сіо­на­ли зна­ють, що ка­жуть. «Ек­с­прес-вояж» про­по­нує по­над 3000 кру­ї­зів по всьому сві­ту.

А ще па­ні Ла­ри­са за­пов­зя­ла­ся до­ве­сти спів­ві­тчи­зни­кам, що кру­ї­зний від­по­чи­нок — це не так уже й до­ро­го, а в ба­га­тьох мо­мен­тах — на­віть ви­гі­дні­ше та зру­чні­ше за ку­рор­тний.

Мо­же­мо під­твер­ди­ти, що за ті са­мі гро­ші від­чу­ти атмо­сфе­ру 3 кра­їн і по­ба­чи­ти мі­ні­мум 6 міст за 8 днів не вда­сться на жо­дно­му ку­рор­ті, а жо­ден ав­то­бу­сний екс­кур­сій­ний тур не за­без­пе­чить та­ко­го ком­фор­ту й «олл-ін­клю­зи­ву». Ми на­віть про­ве­ли вла­сний екс­пе­ри­мент із ме­тою ма­кси­маль­но зде­ше­ви­ти для се­бе круїз і по­ді­ли­ти­ся до­сві­дом із чи­та­ча­ми.

От­же, від­ча­лю­є­мо з Бар­се­ло­ни і зна­йо­ми­мось із су­дном.

Жи­т­тя на бор­ту

«Freedom of the Seas», тобто «Сво­бо­да мо­рів», і справ­ді дає сво­бо­ду пе­ре­су­ва­н­ня, а та­кож хар­чу­ва­н­ня і на­со­ло­джу­ва­н­ня

між­на­ро­дним ту­ри­стам се­ре­дньої ру­ки. За всі­єї роз­ко­ші, яку він їм під­го­ту­вав, вар­тість від­по­чин­ку на ньо­му зна­чно ниж­ча за бе­ре­го­ві ана­ло­ги 5-зiр­ко­вих ре­зор­тів, осо­бли­во якщо зва­жа­ти на кон­цен­тра­цію рі­зних ви­дів тур­по­слуг i роз­ваг.

«Freedom of the Seas» — це блиск хма­ро­чо­са i лег­кість бі­лої хмар­ки. Сво­го ча­су він пе­ре­вер­шив за роз­мі­ра­ми та мiс­ткiстю всі ту­ри­сти­чні су­дна на пла­не­ті й уті­лив но­ві­тні роз­роб­ки в га­лу­зях те­хні­ки та ін­ду­стрії го­стин­но­сті. Та й за­раз кон­ку­рен­ти у ньо­го є ли­ше за оке­а­ном.

Що ж, по­ди­ви­мо­ся... Мо­жна бу­ло про­сто зайня­ти ше­злонг у най­ви­гiднiшо­му мiсцi па­лу­би i на­со­ло­джу­ва­ти­ся по­до­рож­жю з пе­ре­р­ва­ми на ви­шу­ка­ні тра­пе­зи. Втім, ми пра­гну­ли до­ско­на­ло ви­вчи­ти ка­ю­ти всіх кла­сів, ре­сто­ра­ни та роз­ва­ги су­пер­су­дна.

Ка­ют ми на­лі­чи­ли 10 ви­дів — від при­зна­че­них спе­ці­аль­но для па­са­жи­рів з обме­же­ни­ми мо­жли­во­стя­ми до ко­ро­лів­ських i пре­зи­дент­ських сі­мей­них сью­тiв. Остан­ні вмі­щу­ють 14 ме­шкан­ців, до по­слуг яких — 4 спаль­ні, 4 ван­ні кім­на­ти, мар­му­ро­ва бар­на стій­ка, про­сто­ра ві­таль­ня з обiднiм сто­лом, а та­кож ве­ли­че­зна ве­ран­да із джа­ку­зi. В ко­жній ка­ю­ті є бал­кон. Уявіть: ви­хо­ди­те з но­ме­ра, в ру­ках ке­ли­шок вина — i тільки ви та мо­ре…

І це все в «обме­же­но­му про­сто­рі» ко­ра­бля! Спе­ктром ту­ри­сти­чних мо­жли­во­стей лай­нер вра­жає не мен­ше. Ось що ми ви­яви­ли, ман­дру­ю­чи па­лу­ба­ми. Льо­до­ва ков­зан­ка, сті­на для аль­пі­ні­стів, гольф-по­ле, «Ко­ро­лів­ський про­ме­над» — справ­жній буль­вар iз ма­га­зи­на­ми, ре­сто­ра­на­ми, кав’яр­ня­ми, роз­ва­жаль­ни­ми цен­тра­ми... Аква­парк — гран­діо­зна спо­ру­да на бор­ту! Крім чи­слен­них ба­сей­нів iз во­дни­ми гір­ка­ми для ді­тей i до­ро­слих, є уні­каль­ний ба­сейн зi шту­чною хви­лею для сер­фін­гі­стів. Атра­кціо­ни «Зо­на Н2О» з ін­те­р­актив­ни­ми фон­та­на­ми, ка­на­ла­ми для ка­та­н­ня на кру­гах, ба­сей­на­ми зi шту­чною те­чі­єю, ба­сей­на­ми з ка­ска­дни­ми во­до­спа­да­ми... Со­ля­рій у сти­лі джун­глів має ну вже зов­сім фан­та­сти­чні джа­ку­зi з про­зо­рим дном, крізь яке з ви­со­ти 34 ме­трів ви­дно мор­ську гла­дінь, яку роз­ти­нає су­пер­ков­чег! Смер­ком аква­парк пе­ре­тво­рю­є­ться на гі­гант­ський ні­чний клуб про­сто не­ба з не­зви­чай­ни­ми ві­зу­аль­ни­ми ефе­кта­ми, які лег­ше по­ба­чи­ти са­мим, ніж уяви­ти з роз­по­віді.

Що­дня на па­са­жи­рів че­ка­ють кіль­ка му­зи­чно­тан­цю­валь­но-роз­ва­жаль­них акцій. Се­ред них — льо­до­ве шоу з фе­єр­вер­ком (хо­ча мо­жна й про­сто по­ка­та­ти­ся на ков­за­нах). Тим при­єм­ні­ше, що се­ред фі­гу­ри­стів є й укра­їн­ські.

За­про­шу­ють «швед­ський стіл» і три­по­вер­хо­вий ре­сто­ран «а ля карт», схо­жий біль­ше на те­атр «Ла-Ска­ла» — це ті за­кла­ди, об­слу­го­ву­ва­н­ня в яких вхо­дить в опла­ту. А ще є кіль­ка пер­шо­кла­сних ре­сто­ра­цій «а ля карт» за до­да­тко­ву пла­ту, ко­жний зі сво­їм ухи­лом, ко­ло­ри­том і «ро­дзин­ка­ми». Не ра­ху­ю­чи чу­до­вої пі­це­рії на «Про­ме­на­ді». Пе­ре­ку­шту­ва­ти все не­мо­жли­во. На­їд­ки та на­пої пред­став­ле­ні в ма­льов­ни­чо­му роз­ма­їт-

ті — схо­же, до­кла­ли рук не ли­ше ку­ха­рі, а ще й ди­зай­не­ри.

От­же, в одно­му мiсцi в один час для вас до­сту­пна не­мі­ря­на кiль­кiсть за­до­во­лень, для отри­ма­н­ня яких не по­трі­бно до­ла­ти вiд­ста­нi, ви­тра­ча­ти до­ро­го­цін­ний час від­пус­тки та ще й зна­чно біль­ше пла­ти­ти.

«Пу­блі­ка» та «виконавці»

Ко­жен на су­дні зна­хо­дить для се­бе при­на­ди, і ні­хто не за­ва­жає ін­шим. На­віть ді­тла­хи, яких на тра­пі ми ба­чи­ли чи­ма­ло. При то­му, що далеко не на всі кру­ї­зні су­дна пу­ска­ють ме­ту­шли­вих «кін­де­рів». Під час мор­ських пе­ре­хо­дів ми їх не по­мі­ча­ли — ді­тла­хи роз­ва­жа­ли­ся за ін­те­ре­са­ми у сво­їх ку­бах, окре­мих ба­сей­нах, ча­сто й хар­чу­ва­ли­ся в окре­мих зо­нах за окре­мим ди­тя­чим ме­ню.

По­ки ма­лю­ки пе­ре­бу­ва­ють під до­гля­дом ви­хо­ва­те­лів, до­ро­слі можуть схо­ди­ти до спа, по­си­ді­ти у ви­со­тній джа­ку­зі або здій­сни­ти про­біж­ку по спе­ці­аль­ній до­ріж­ці під зву­ки хвиль — у ко­го які за­ці­кав­ле­но­сті. Пра­ців­ни­ки RCI роз­по­ві­ли нам про 83-рі­чну ба­бу­сю, яка ко­жен свій день на­ро­дже­н­ня від­зна­чає у кру­ї­зі з «Freedom of the Seas» і що­ра­зу здій­снює «схо­дже­н­ня» на ске­ле­дро­мі!

Круїз на ме­га­лай­не­рi — ко­ро­лів­ське за­до­во­ле­н­ня, до­сту­пне для про­стих смер­тних. У цьо­му пе­ре­ко­ну­ва­ли по­друж­жя аме­ри­кан­ських пен­сіо­не­рів, мо­ло­дя­та, ба­га­то­ді­тні ро­ди­ни, під­лі­тки… Оста­то­чно «до­би­ло» нас по­друж­жя оде­си­тів із Фло­ри­ди. Ви­яв­ля­є­ться, во­ни ви­ру­ша­ють у кру­ї­зи RCI 20–30 ра­зів на рік і вже ма­ють ці­лу ко­ле­кцію 200 мор­ських по­до­ро­жей! При­чо­му по­друж­жя ши­ро­ко та вмі­ло ко­ри­сту­є­ться си­сте­мою пільг і зни­жок для по­стій­них клі­єн­тів. То­му жи­ти у кру­ї­зі цій па­рі ча­сто де­шев­ше, ніж удо­ма, і ні про що не тре­ба тур­бу­ва­ти­ся!

Окре­ма ка­те­го­рія «на­се­ле­н­ня» су­дна — пер­со­нал. Біль­шість йо­го при­ман­дру­ва­ла на лай­не­рі з Аме­ри­ки. У ко­жно­го пра­ців­ни­ка на гру­дях є по­зна­чки — як звуть та яки­ми мо­ва­ми во­ло­діє.

А на облич­чі — щи­ра усмі­шка, ні­би знак RCI. Від них завжди по­чу­єш ком­плі­мент, жарт чи про­сто: «як ва­ші спра­ви?», і без за­по­па­дли­во­сті — про­сто по-люд­сько­му. Від­чу­ва­є­ться, що по­стій­ним ме­шкан­цям су­дна ве­де­ться до­бре, хо­ча ко­ло спіл­ку­ва­н­ня тро­хи обме­же­не. А ба­чи­ли б ви хор усмі­хне­них офі­ці­ан­тів на за­вер­шаль­ній га­ла-ве­че­рі!

МАРСЕЛЬ. Між мо­рем і со­бо­ром

От­же, ми на мар­шру­ті. Ба­га­то ко­го при­ва­блює жи­т­тя на ко­ра­блі-ку­рор­ті, а нас най­дуж­че — від­кри­т­тя!

У Мар­се­лі ми вже бу­ва­ли, але при­єм­но зу­стрі­ти­ся зно­ву. Зна­йом­ство з ним по­чи­на­є­ться з Нового пор­ту. Звід­си всі ви­ру­ша­ють до Ста­ро­го пор­ту — сер­ця Мар­се­ля. Мо­жна їха­ти пла­тним ша­тлом, при­дба­ти екс­кур­сію, але ми в рам­ках екс­пе­ри­мен­ту взя­ли та­ксі спіль­но з ін­ши­ми «еко­но­ма­ми».

У Ста­ро­му пор­ту со­тні щогл зді­йма­ю­ться в не­бо, яхти з усьо­го Се­ред­зем­но­мор­сько­го ре­гіо­ну по­гой­ду­ю­ться на хви­лях, ко­ло­ри­тні ри­бал­ки ву­дять із пір­сів, чай­ки цу­плять ри­бу з ва­гів про­дав­ця, па­хне мо­рем і при­го­да­ми… З ча­су на­ших від­ві­дин тут з’яви­ло­ся ве­ли­че­зне ко­ле­со огля­ду. Під ним яскра­ва «бан­да» сту­ден­тів-му­зик на­грає сві­то­ві хі­ти.

Ту­ри­сти­чний по­їзд за­про­шує до ву­ли­чок квар­та­лу Ла-Пе­ньє. Хо­ча при­єм­ні­ше бро­ди­ти по ньо­му пі­шки. Це май­же «мар­сель­ський Мон­мартр». Ко­лись тут бу­ло ста­ро­дав­нє мі­сто Ма­са­лія. У XVII–XVIII сто­лі­т­тях ра­йон за­бу­ду­ва­ли роз­кіш-

ни­ми осо­бня­ка­ми. Збе­ре­гло­ся далеко не все, бо фа­ши­сти пі­дір­ва­ли квар­та­ли. Але впер­ті мар­сель­ці від­но­ви­ли все як бу­ло.

Най­біль­ша свя­ти­ня та ці­ка­ви­на, го­лов­ний па­но­рам­ний май­дан­чик мі­ста — це Нотр-Дам-де­ла-Гард. Со­бор зі скуль­пту­рою Ма­те­рі Бо­жої з Не­мов­лям на дзві­ни­ці ви­дно з обох пор­тів і з рі­зних ву­лиць. Осно­ва спо­ру­ди во­зне­сла­ся над мі­стом на 154 ме­три, май­же на 100 ме­трів ви­тя­гнув- ся до не­ба го­лов­ний шпиль, а зо­ло­тий ві­нець Пре­свя­тої Ді­ви сяє у про­ме­нях сон­ця ще на 10 ме­трів ви­ще! Мар­сель­ці на­зи­ва­ють храм «До­бра Ма­ти», «Ма­тін­ка». Ко­лись на йо­го мі­сці сто­я­ла не­ве­ли­ка ка­пли­ця, де мо­ря­ки мо­ли­ли­ся за вда­ле пла­ва­н­ня і дя­ку­ва­ли Бо­гу за ща­сли­ве повернення. Тра­ди­ція жи­ве й до­сі: без­ліч мо­де­лей ко­ра­блів під сте­лею цер­кви — це да­ри мо­ря­ків.

Мар­сель­ський Нотр-Дам ди­вом уник за­ги­бе­лі під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни: на­ци­сти зро­би­ли все, щоб йо­го зни­щи­ти, але мі­на, сла­ва Бо­гу, не спра­цю­ва­ла.

З огля­до­во­го май­дан­чи­ка бі­ля со­бо­ру ви­дно й ін­ші хра­ми мі­ста, і порт, і острі­вець Іф. Так-так, той са­мий острів із фор­те­цею-в’язни­цею, в якій про­во­див ро­ки ге­рой ро­ма­ну Дю­ма — граф Мон­те-Кри­сто. Мо­жна роз­гле­ді­ти абат­ство свя­то­го Ві­кто­ра не­по­да­лік ста­ро­го пор­ту — одне з най­дав­ні­ших у Фран­ції, за­сно­ва­не у V сто­літ­ті. Та­кож — па­лац Лон­шам, по­бу­до­ва­ний у XIX сто­літ­ті з роз­кі­шним ба­га­то­сту­пін­ча­стим фон­та­ном та ко­ло­на­дою. Ви­дно ри­баль­ське пе­ред­мі­стя Вал­лон-дез-Офф, оби­тель гур­ма­нів, за­ко­ха­них і фо­то­гра­фів. А там і Новий порт. Нам уже час ту­ди.

ВІЛЬФРАНШ та Ніц­ца для оща­дли­вих

Вільфранш — це ри­баль­ське мі­сте­чко і порт між Ніц­цою та Мон­те-Кар­ло. Пе­ред кру­ї­зни­ми ту­ри­ста­ми по­стає не­про­стий ви­бір, ку­ди по­да­ти­ся. Ми обра­ли Ніц­цу. І не схи­би­ли. Су­сі­ди на су­дні по­тім роз­по­від­а­ли, що в мі­сті ка­зи­но та пля­жів са­ме про­во­ди­ли ві­до­ме ра­лі, то­му ба­га­то про­їздів бу­ли пе­ре­кри­ті й го­сті не­до­о­три­ма­ли вражень.

Се­ред транс­порт­них мо­жли­во­стей ми обра­ли най­ви­гі­дні­шу — по­тяг ли­ше за 3,60 єв­ро в оби­два кін­ці. Че­рез 15–20 хви­лин ми вже гу­ля­ли цен­траль­ною ву­ли­цею, повз чи­слен­ні бу­ти­ки. У са­дах Мас­се­на ва­би­ли чи­слен­ні фон­та­ни, ви­шу­ка­на зе­лень, ятки з ла­ван­дою, фру­кти в си­ро­пі й ди­во­ви­жно роз­сла­бле­на атмо­сфе­ра Ста­рої Ніц­ци. Ма­лень­кі ді­тки гра­ли­ся на спе­ці­аль­них, ви­га­дли­во зро­бле­них і дбай­ли­во обго­ро­дже­них май­дан­чи­ках. Гру­па пен­сіо­не­рів «мор­жу­ва­ла» на пля­жі, у ще хо­ло­дно­му кві­тне­во­му мо­рі.

За 10 єв­ро з осо­би ми ви­ру­ши­ли на екс­кур­сії ту­рист­ським па­ро­во­зи­ком і ще го­ди­ну на­со­ло­джу­ва­ли­ся Ніц­цою, слу­ха­ю­чи ау­діо­гід. Із Зам­ко­во­го пар­ку сфо­то­гра­фу­ва­ли над­зви­чай­ний кра­є­вид. Ви­яв­ля­є­ться, Ніц­ца до­сить ве­ли­ка — 350 ти­сяч на­се­ле­н­ня! А ми ду­ма­ли — ли­ше ари­сто­кра­ти­чний ку­рорт.

Ле­ген­дар­на Ан­глій­ська на­бе­ре­жна зу­стрі­ла су­ча­сни­ми ко­льо­ро­ви­ми скуль­пту- ра­ми-аб­стра­кці­я­ми та до­ро­ги­ми го­те­ля­ми. Ми на­бра­ли­ся ду­ху й за­пи­та­ли до­зво­лу огля­ну­ти ле­ген­дар­ний «Не­гре­ско». І успі­шно про­йшли фейс-кон­троль! Не го­тель — му­зей: ко­ло­саль­ні лю­стри, ці­ла ви­став­ка чу­до­вих кар­тин і скуль­птур… Що там ка­за­ти, на­віть ту­а­лет — ви­твір ми­сте­цтва. На­о­ста­нок ско­ри­ста­ли­ся лю­ксо­вим Wi-Fi та за­до­во­ле­ні сво­їм бю­дже­тним ши­ком від­бу­ли до Віль­фран­ша.

У під­сум­ку Ніц­ца нам ко­шту­ва­ла ли­ше 27,20 єв­ро на двох!

ЛА&СПЕЦІЯ і «п’ять міст плюс»

З не­ве­ли­ко­го іта­лій­сько­го пор­ту Ла­Спе­ція мо­жна їха­ти до Пі­зи чи ін­ших ве­ли­ких і ві­до­мих міст. А ми обра­ли зна­чно ближ­чу та де­шев­шу по­їзд­ку ко­ра­бли­ком за 35 єв­ро до не­зві­да­ної Чин­кве-Тер­ре. І зно­ву бу­ли у ви­гра­ші! Ав­то­бу­сним екс­кур- сан­там на шля­ху ту­ди до­ве­ло­ся по­до­ла­ти дов­гий гір­ських шлях, а нам бу­ло віль­го­тно і сві­жо. Ну, а Чин­кве-Тер­ре ста­ла одним із най­біль­ших вражень у кру­ї­зі.

Чин­кве-Тер­ре пе­ре­кла­да­є­ться з іта­лій­ської як «П’ять зе­мель». Справ­ді, нас че­ка­ли п’ять не­по­втор­них мі­сте­чок. Во­ни ма­ють ви­гляд ка­ска­дів із ко­льо­ро­вих бу­ди­но­чків на ске­ля­стих бе­ре­гах, у ко­жно­му

є хра­ми, ста­ро­вин­ні вкра­пле­н­ня або­що. Вер­нац­ца вва­жа­є­ться на­йма­льов­ни­чі­шою. Рі­о­ма­джо­ре та Ма­на­ро­ла спо­лу­че­ні між со­бою ду­же ро­ман­ти­чною пі­шо­хі­дною До­ро­гою ко­ха­н­ня. Ма­на­ро­ла та­кож ві­до­ма тим, що в ній на Рі­здво став­лять най­біль­ший у сві­ті вер­теп. Кор­ні­лья роз­та­шо­ва­на най­ви­ще (тре­ба пі­ді­йма­ти­ся пі­шки) і має ду­же гар­ну цер­кву в сти­лі лі­гу­рій­ської го­ти­ки. Мон­те­рос­со — най­біль­ше мі­сто «п’яти­зе­ме­л­ля», тут най­біль­ше роз­ваг, є ста­ро­вин­на обо­рон­на ба­шта і ве­ли­че­зна ста­туя Не­пту­на з му­шлею на пле­чі.

Які див­ні та ча­рів­ні мі­сця! Ста­ро­вин­ні бу­дів­лі — ні­би ігра­шко­ві, так і про­ся­ться на кар­ти­ну. Ко­жне мі­сте­чко охо­ро­ня­є­ться ЮНЕСКО. До­ро­гою бу­ли й ін­ші по­се­ле­н­ня, які нам зда­ли­ся не менш ко­ло­ри­тни­ми — от­же, ми отри­ма­ли «п’ять плюс»! На на­бе­ре­жних і се­ред скель чи­слен­ні ки­тай­ські па­ри робили ве­сіль­ні фо­то­се­сії. Бу­ло де спо­кій­но по­си­ді­ти в ка­фе, по­ку­па­ти­ся й по­за­сма­га­ти, по­стри­ба­ти зі скель у во­ду, по­блу­ка­ти ву­ли­чка­ми й по­фо­тка­ти­ся на тлі по­трі­па­них мор­ським ві­тром две­рей.

ЧИВІТАВЕКК’Я та Рим

Мі­сто Чивітавекк’я зна­йо­ме кру­ї­зним ту­ри­стам у Се­ред­зем­но­мор’ї як «порт Ри­ма». Звід­си до сто­ли­ці — 70 кі­ло­ме­трів і 12 єв­ро по­тя­гом в оби­два кін­ці. Зві­сно, екс­кур­сій­ні ав­то­бу­си за­ли­ша­ю­ться акту­аль­ни­ми, але ми вже ба­га­то ра­зів бу­ли в Ри­мі, то­му до­зво­ли­ли со­бі оща­дли­вість…

Ви­йшли на пер­шій же зу­пин­ці в Ри­мі, бо побачили зна­йо­мий ку­пол со­бо­ру свя­то­го Пе­тра. Най­біль­ший хри­сти­ян­ський храм сві­ту при­тя­гу­вав ве­лич­чю та кра­сою. Втім, не тільки нас — чер­га до со­бо­ру ви­ши­ку­ва­ла­ся на со­тні ме­трів і, як ми зго­дом пе­ре­ко­на­лись, аби по­тра­пи­ти все­ре­ди­ну, сто­я­ти в ній тре­ба бу­ло пів­то­ри-дві го­ди­ни. Нав­ко­ло чер­ги на­віть де­хто вла­шту­вав дрі­бний бі­знес: мо­ро­зи­во, во­ди­чка, ві­я­ла… Але нам ви­ста­чи­ло й зов­ні­шньої ве­ли­чі та краси со­бо­ру, во­до­гра­їв і скуль­птур нав­ко­ло ньо­го.

По­тім гу­ля­ли мі­стом пі­шки: пло­ща Ян­го­ла, фон­тан де Тре­ві з ві­чним на­тов­пом «есте­тів», ти­хі ма­ло­лю­дні ву­ли­чки… Це був черговий ков­ток Ри­ма, смак яко­го від­чу­ва­є­ться й до­сі.

НЕАПОЛЬ і Ка­прі

В «іта­лій­ській Оде­сі» — Не­а­по­лі — ми теж бу­ва­ли, то­му на­ра­зі він став для нас про­сто го­стин­ним пор­том, від­прав­ним пун­ктом екс­кур­сії… До Ка­прі. Так-так, до остро­ва, на яко­му так по­лю­бля­ли від­по­чи­ва­ти ари­сто­кра­ти, спон­со­ро­ва­ні ме­це­на­та­ми пи­сьмен­ни­ки на зра­зок Ко­цю­бин-

сько­го, а та­кож «бор­ці за до­лю ро­бі­тни­чо­го кла­су», та­кі як Ле­нін або Горь­кий. До ре­чі, на одно­му бу­дин­ку ми справ­ді ба­чи­ли ме­мо­рі­аль­ну до­шку, на­пис на якій за­свід­чу­вав, що тут пе­ре­бу­вав Maxim Gorky.

Ми ске­ру­ва­ли свої сто­пи до го­лов­но­го огля­до­во­го май­дан­чи­ка Ка­прі, ку­ди ве­ли ко­лії фу­ні­ку­ле­ру (1,80 єв­ро з осо­би). Уже з ва­го­на від­кри­вав­ся за­па­мо­ро­чли­вої краси кра­є­вид. Аби по­тра­пи­ти на май­дан­чик бі­ля трьох сла­ве­тних скель, по­трі­бно бу­ло спла­ти­ти ще по 3 єв­ро. Але ми не по­ква­пи­ли­ся за по­то­ком фу­ні­ку­лер­них ту­ри­стів, а на­то­мість за­ці­ка­ви­ли­ся фе­ше­не­бель­ним го­те­лем «Quisisana». Уявіть со­бі, і в ньо­му ми про­йшли фейс-кон­троль. Зре­штою го­те­льє­ри нас за­про­си­ли на ма­льов­ни­чу те­ра­су, звід­ки від­кри­ва­ла­ся кра­ща па­но­ра­ма, ніж ота, за 3 єв­ро. Про­по­ну­є­мо її вам на цих сто­рін­ках.

Спо­гля­да­ли Ка­прі, по­пи­ва­ю­чи тра­ди­цій­не там­те­шнє «лі­мон­чел­ло». Та­ким і за­пам’ята­ли цей каз­ко­во гар­ний та не та­кий уже й не­до­сту­пний острів.

По­тім був «фі­наль­ний акорд» — остан­ній мор­ський пе­ре­хід на­шо­го лай­не­ра до Бар­се­ло­ни, остан­ні на­со­ло­ди на бор­ту, остан­ні по­гля­ди за кор­му і за­га­да­ні ба­жа­н­ня зно­ву ко­лись ви­ру­ши­ти у круїз. Мо­жли­во, з «Ек­с­прес во­я­жем» і RCI, чо­му ні? Во­ни до­ве­ли нам, а ми — їм, що круїз мо­же бути до­сту­пним.

«H2O» — зо­на во­дних роз­ваг на бор­ту.

Па­рад і про­ме­над.

На «Ко­ро­лів­сько­му про­ме­на­ді» для ді­тей і до­ро­слих вла­што­ву­ю­ться ко­стю­мо­ва­ні па­ра­ди фан­та­сти­чних істот і муль­пер­со­на­жів.

Хва­цька сту­дент­ська «бан­да» в пор­ту Мар­се­ля.

Укра­їн­ські ту­ри­сти із «Freedom of the Seas».

Ніц­ца — не­ма­лень­ке мі­сто!

Ле­ген­дар­ний го­тель «Не­гре­ско».

Пло­ща Мас­се­на та Не­птун.

Чин­кве%Тер­ре — «П’яти­зе­ме­л­ля», або п’ять не­ймо­вір­них мі­сте­чок на остро­вах.

Укра­їн­ська «де­ле­га­ція» в на­ціо­наль­но­му пар­ку «Чин­кве%Тер­ре».

Ді­ти на су­дні по­чу­ва­ю­ться при­віль­но. І до­ро­слим не за­ва­жа­ють!

Рим. Чер­га до со­бо­ру свя­то­го Пе­тра.

Фон­тан Тре­ві.

За­мок свя­то­го Ан­ге­ла в Ри­мі.

Острів Ка­прі. Кра­є­вид скель Фа­раль­йо­ні з го­те­лю «Quisisana».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.