Ре­фор­ма­ція в ту­ри­змі

International Tourism Magazine - - ВОЯЖ-КОЛЕКЦІЯ - Юлія МА­ЛА

Цьо­го­річ у Ні­меч­чи­ні свя­тку­ють 500-лі­т­тя цер­ков­ної Ре­фор­ма­ції. Є на­го­да по­їдна­ти від­кри­т­тя но­вих місць із ці­ка­ви­ми істо­ри­чни­ми фа­кта­ми та про­сто чу­до­во про­ве­сти час у ре­гіо­ні Са­ксо­нія-Ан­гальт.

І зно­ву я в мо­їй лю­бій Ні­меч­чи­ні! Рік 2017-й тут при­свя­ти­ли го­лов­ній пер­со­ні Ре­фор­ма­ції — Мар­ті­ну Лю­те­ру. Одра­зу ж у пам’яті спли­ва­ють де­я­кі ві­до­мо­сті про цю осо­би­стість, по­чер­пну­ті з під­ру­чни­ка істо­рії. Про­йшов­ши мі­сця­ми, пов’яза­ни­ми з Лю­те­ром, від­кри­ва­єш ні­ме­цький на­род із нового бо­ку, від­чу­ва­єш йо­го істин­ний дух, тор­ка­є­шся дже­рел йо­го си­ли. За­про­шую до цьо­го й вас.

ЛЕЙПЦИГ. Істо­ри­чно та му­зи­чно

Це мі­сто я від­ві­да­ла вже втре­тє. Зда­ва­ло­ся б, що тут мо­жна від­най­ти нового? Але моя лю­бов до Лей­пци­га на­ші­пту­ва­ла, що без но­вих вражень не обі­йде­ться.

Центр мі­ста та­кий зру­чний для огля­дин, що мо­жна за раз по­ба­чи­ти го­лов­ні пам’ятки і до­бря­че по­шо­пін­гу­ва­ти, бо ма­га­зи­ни — на всі сма­ки та га­ман­ці.

Лейпциг теж пов’яза­ний із Мар­ті­ном Лю­те­ром. Са­ме тут улі­тку 1519 ро­ку від­був­ся ва­жли­вий для цер­ков­них змін дис­пут, де го­лов­ний ре­фор­ма­тор уко­тре до­во­див своє не­га­тив­не став­ле­н­ня до ка­то­ли­цьких ін­дуль­ген­цій. Бо ж ні­як не мо­жна ку­пи­ти за гро­ші про­ще­н­ня Бо­га та йо­го лю­бов. Во­че­видь, Лю­тер був осо­бли­во при­хиль­ним до мі­ста, адже по­бу­вав тут про­тя­гом сво­го жи­т­тя аж 17 ра­зів. Осо­бли­во йо­му до впо­до­би бу­ла мі­сце­ва бо­гем­на пив­ни­ця «Auerbachs Keller» («По­греб Ау­ер­ба­ха»). За­сно­ва­на у XVI сто­літ­ті, во­на бу­ла мі­сцем зу­стрі­чі осві­че­них і про­гре­сив­них ме­шкан­ців мі­ста та кра­ї­ни. Са­ме тут Ге­те тво­рив сво­го сла­ве­тно­го «Фа­у­ста»! На­ра­зі це вже ре­сто­ра­ція, і во­на не втра­чає по­пу­ляр­но­сті, бо ва­блять лю­дей не ли­ше її істо­ри­чне минуле та мі­сти­чний ан­ту­раж, а й сма­чні стра­ви та на­пої.

Го­лов­ні істо­ри­чні на­дба­н­ня Лей­пци­га мо­жна ося­гну­ти у Ста­рій ра­ту­ші, де за­раз Му­зей істо­рії мі­ста. Тут вра­жа­ють май­стер­ні рі­зьбле­н­ня, ма­ке­ти квар­та­лів 1547 та 1823 ро­ків, а та­кож уні­каль­ні пре­дме­ти, що на­ле­жа­ли гер­цо­гам, ім­пе­ра­то­рам і сла­ве­тним си­нам Ні­меч­чи­ни.

Не­по­да­лік від цен­тру мі­ста — пло­ща Ав­гу­ста (Augustusplatz). Ці­ка­ва во­на своє­рі­дним на­бо­ром спо­руд рі­зних сти­лів та епох. Тут вам і кла­си­чний фон­тан «Мен- де­брун­нен», і аван­гар­дна кон­цер­тна за­ла «Ге­ванд­ха­ус», і мо­дер­но­вий скля­ний опер­ний те­атр, і лей­пцизь­кий хма­ро­чос кін­ця 1960-х… А ще у ви­хі­дні тут вла­што­ву­ють яр­мар­ки.

В око впав ме­ні са­ме кра­сень-хма­ро­чос (142 ме­три), бо ж на­го­рі в ньо­му — огля­до­вий май­дан­чик. Спо­ча­тку тре­ба під­ня­ти­ся на лі­фті до 28-го по­вер­ху, спла­ти­ти 3 єв­ро, ще кіль­ка схо­ди­нок — і Лейпциг пе­ред ва­ми як на до­ло­ні. По­ди­ви­ти­ся на мі­сто мо­жна з 9 ран­ку до опів­но­чі. На 28-му по­вер­сі діє па­но­рам­ний ре­сто­ран «Plate of Art». Стра­ви тут — справ­жні ви­тво­ри ку­лі­нар­но­го ми­сте­цтва. А з ура­ху­ва­н­ням мі­сце­зна­хо­дже­н­ня цей ку­то­чок Лей­пци­га — про­сто «luxury».

Ме­ні не­ймо­вір­но по­ща­сти­ло, бо я змо­гла по­тра­пи­ти на слав­но­зві­сний фестиваль Ба­ха в Лей­пци­зі (Bachfest Leipzig). Цей між­на­ро­дний му­зи­чний за­хід від­бу­ва­є­ться що­ро­ку в черв­ні та три­ває 10 днів. Кон­цер­ти про­хо­дять у цер­кві свя­то­го Хо­ми (Thomaskirche), де Бах три­ва­лий час ви­ко­ну­вав обов’яз­ки кан­то­ра цер­ков­но­го хо­ру хло­пчи­ків. От­же, день від­кри­т­тя, і я — се­ред го­стей. У за­лі ан­шлаг, бо при­їха­ли по­ці­но­ву­ва­чі му­зи­ки з усі­єї Єв­ро­пи. Се­ред по­че­сних го­стей — мер мі­ста та по­сли рі­зних кра­їн, се­ред яких і го­ло­ва укра­їн­ської ам­ба­са­ди. Дві го­ди­ни про­ле­ті­ли як мить.

Не­зва­жа­ю­чи на юр­бу лю­дей нав­ко­ло, у сві­ті за­ли­ши­ли­ся тільки я та музика, а ще — не­ймо­вір­на кра­са лі­плень і ві­тра­жів…

На фе­сти­ва­лі зву­чать тво­ри не ли­ше Ба­ха, а й Мен­дель­со­на, Шу­ма­на, Брам­са, Лі­ста... Для тих, хто не по­тра­пив на кон­церт у цер­кві, уве­че­рі роз­по­чи­на­є­ться кон­цер­тна програма на пло­щі бі­ля Ста­рої ра­ту­ші. Тут усе про­сті­ше, без па­фо­су, але не гір­ше. Му­зи­ку ви­ко­ну­ють на еле­ктрон­но­му ор­га­ні. Мо­жна роз­гле­ді­ти, яку ве­ли­че­зну кіль­кість кла­віш (три ря­ди!) та пе­да­лей до­во­ди­ться на­ти­ска­ти, щоб ви­до­бу­ти з ве­ли­че­зно­го ін­стру­мен­та без­до­ган­ну му­зи­ку. Ось во­на, справ­жня май­стер­ність!

Пре­кра­сна нота для за­вер­ше­н­ня одні­єї та по­ча­тку ін­шої ман­дрів­ки.

АЙСЛЕБЕН. Від на­ро­дже­н­ня до смер­ті

Не­по­да­лік від Лей­пци­га, в не­ве­ли­чко­му мі­сте­чку Айслебен, на­ро­див­ся і по­мер ви­да­тний Лю­тер. Кожна екс­кур­сія по­чи­на­є­ться в йо­го рі­дно­му до­мі та за­вер­шу­є­ться в му­зеї, при­свя­че­но­му йо­го остан­нім дням.

Осе­ля ба­тьків Лю­те­ра на­ра­зі вбу­до­ва­на у му­зей, при­свя­че­ний їхньо­му си­но­ві. Са­ме тут 10 ли­сто­па­да 1483 ро­ку на­ро­див­ся ма­лень­кий Мар­тін. Му­зей­ни­ки пра­гну­ли ма­кси­маль­но від­тво­ри­ти по­бут тих ча­сів. Оскіль­ки стар­ший Лю­тер був ша­хта­рем, ба­га­то му­зей­них екс­по­зи­цій при­свя­че­но цій спра­ві. Із за­зна­че­них на та­бли­чках ви­слов­лю­вань зро­зумі­ло, що сам ре­фор­ма­тор мав ве­ли­ку по­ва­гу до ці­єї не­лег­кої та не­без­пе­чної про­фе­сії. Крім того, збе­ре­же­но близь­ко 250 екс­по­на­тів, пов’яза­них із жи­т­тям ні­ме­цько­го ре­фор­ма­то­ра.

Не­по­да­лік від му­зею роз­та­шо­ва­на цер­ква свя­тих Пе­тра та Пав­ла. Во­на онов­лю­ва­ла­ся ба­га­то ра­зів, тож усе­ре­ди­ні сяє та ви­бли­скує. Вів­тар із ба­га­ти­ми оздо­ба­ми збе­ріг­ся з 1505 ро­ку.

Тро­хи да­лі на па­гор­бі — ста­ре­зна цер­ква свя­то­го Ан­дрія, яка по­ки що ли­ше го­ту­є­ться до онов­ле­н­ня. Во­на пе­ре­жи­ла по­же­жу і бу­ла за­но­во від­бу­до­ва­на аж у да­ле­ко­му 1723-му, тож на­ра­зі по­тре­бує онов­ле­н­ня. Са­ме з її ка­фе­дри про­по­від­у­вав «ба­тько Ре­фор­ма­ції».

Нав­про­ти хра­му роз­та­шо­ва­ний Му­зей остан­ніх днів Лю­те­ра. Тут се­ред муль­ти­ме­дій­них план­ше­тів з ін­фор­ма­ці­єю та про­е­кто­рів роз­мі­ще­но кар­ти­ну на те­му остан­ніх го­дин жи­т­тя ре­фор­ма­то­ра та пла­ща­ни­ця з йо­го гро­бу — свя­ти­ні для ба­га­тьох нім­ців. У верхній кім­на­ті ре­тель­но від­тво­ре­но то­ді­шній ін­тер’єр.

Са­ме мі­сте­чко ду­же ка­мер­не та за­ти­шне, хо­ча пе­ре­пов­не­не екс­кур­сій­ни­ми гру­па­ми. Це свід­чить, що сла­ва Лю­те­ра жи­ве й до­ни­ні.

ТОРГАУ. Ве­дме­ді Ре­не­сан­су

А да­лі ні­як не мо­жна бу­ло оми­ну­ти ста­ро­вин­но­го мі­ста Торгау. Во­но се­ред най­ста­рі­ших у кра­ї­ні: пер­ші згад­ки про ньо­го зна­ча­ться під 973 ро­ком. І во­но, бе­зу­мов­но, є одним із най­гар­ні­ших, бо ма­льов­ни­чо роз­ки­ну­ло­ся на бе­ре­гах рі­чки Ель­би та має уні­каль­ні спо­ру­ди.

На­зва мі­ста по­хо­дить від слов’ян­сько­го сло­ва «торг», і це, уявіть со­бі, теж пов’яза­не з Ре­фор­ма­ці­єю. У нім­ців є при­каз­ка: «Віт­тен­берг — ма­ти, а Торгау — го­ду­валь­ни­ця Ре­фор­ма­ції». Са­ме в ті ча­си тор­го­ве мі­сто пе­ре­бу­ва­ло на під­йо­мі. Пе­ре­жи­ло во­но ба­га­то зле­тів і па­дінь, по­жеж і війн, але збе­ре­гло­ся до­бре.

Рин­ко­ву пло­щу Торгау вва­жа­ють одним із най­кра­си­ві­ших ек­зем­пля­рів ар­хі­те­кту­ри Від­ро­дже­н­ня в Ні­меч­чи­ні, але без­пе­ре­чною окра­сою та аб­со­лю­тним взір­цем сти­лю є за­мок Хар­тен­фельс. Це один із най­дав­ні­ших ре­не­сан­сних зраз­ків у всій

Ні­меч­чи­ні. Ро­зді­ле­но за­мок на три ча­сти­ни. Пра­во­руч роз­та­шо­ва­ний ста­ро­вин­ний флі­гель Аль­бре­хта у го­ти­чно­му сти­лі. Це най­ста­рі­ша ча­сти­ну зам­ку, в ній про­во­ди­ли пи­шні це­ре­мо­нії. Окра­са флі­ге­ля — ви­со­ка ве­жа Ха­у­сманн­стурм. На­ра­зі во­на під­ля­гає ре­кон­стру­кції, то­му від­ві­ду­ва­чі по­ки що не можуть по­до­ла­ти 163 схо­дин­ки та по­ми­лу­ва­ти­ся кра­є­ви­да­ми мі­ста і кра­су­ні Ель­би. Цен­траль­на ча­сти­на, ма­буть, най­гар­ні­ша: на ма­сив­них схо­дах одна оздо­ба кра­ща від ін­шої, фо­то­гра­фу­ва­ти хо­че­ться ко­жний сан­ти­метр. У лі­во­му кри­лі Йо­ган­на Фрі­дрі­ха за зви­чай­ни­ми сті­на­ми хо­ва­є­ться па­ла­цо­ва цер­ква. Це най­пер­ший про­те­стант­ський храм кра­ї­ни (1543–1544). Ду­же за­ти­шний усе­ре­ди­ні, він на­ла­што­вує на спо­кій та зо­се­ре­дже­ність. Тут роз­та­шо­ва­на оздо­бле­на за ескі­за­ми ві­до­мо­го ми­тця Лу­ка­са Кра­на­ха (стар­шо­го) ка­фе­дра, з якої ви­сту­пав Лю­тер.

Про­те го­лов­на атра­кція зам­ку Хар­тен­фельс — ве­дме­ді. Так-так, тут жи­вуть кли­шо­но­гі ве­ле­тні. Але між го­стей во­ни, зві­сно, не хо­дять. За дав­ні­ми фор­ти­фі­ка­цій­ни­ми за­ко­на­ми, за­мок ото­че­но обо­рон­ним ро­вом, у яко­му традиційно ме­шка­ють тва­ри­ни. З ро­ка­ми змі­ню­ва­ла­ся ли­ше кіль­кість ве­дме­дів, на­ра­зі їх тут троє. По­чу­ва­ю­ться во­ни не як охо­рон­ці, а як справ­жні ім­пе­ра­то­ри.

У мі­сті мо­жна зна­йти ли­ті від­мі­тки у ви­гля­ді ве­дме­жої ла­пи — ори­гі­наль­ні вка­зів­ни­ки до ці­ка­вин мі­ста.

Отак іду­чи «за ве­дме­дя­ми», я по­тра­пи­ла до цер­кви Бо­го­ро­ди­ці — справ­жньої скар­бни­ці Торгау. Тут збе­рі­га­ю­ться цін­ні ви­тво­ри ми­сте­цтва,

та­кі як ба­ро­ко­вий вів­тар Джо­ван­ні Сі­мо­нет­ті, уні­каль­ний су­ча­сний ор­ган і пер­ли­на ко­ле­кції — кар­ти­на Лу­ка­са Кра­на­ха (стар­шо­го). Тут же, в цер­кві, по­хо­ва­но дру­жи­ну Лю­те­ра — Ка­та­ри­ну фон Бо­ра. В мі­сті теж пра­цює бу­ди­нок-му­зей остан­ніх днів її жи­т­тя. Осо­би­стість Ка­та­ри­ни не менш ці­ка­ва, ніж її чо­ло­ві­ка, про­те це вже зов­сім ін­ша істо­рія.

ВІТ­ТЕН­БЕРГ. На ве­сі­л­ля до Лю­те­ра

Ось на­ре­шті ді­ста­ла­ся я Віт­тен­бер­га (він же — Лю­тер­штадт). Ве­ли­кий центр куль­тур­но­го та політичного жи­т­тя XVI сто­лі­т­тя. Тут тво­ри­лась істо­рія, за­ро­джу­ва­ло­ся но­ве ре­лі­гій­не вче­н­ня, від­бу­ва­ли­ся пер­ші кро­ки ре­фор­ма­ції та про­йшла зна­чна ча­сти­на жи­т­тя Мар­ті­на Лю­те­ра. Пам’ятки мі­ста, та­кі як му­зеї «Лю­тер­ха­ус» і «Ме­лан­хтон­ха­ус», а та­кож Зам­ко­ва цер­ква, за­не­се­но до Спи­ску все­сві­тньої куль­тур­ної спад­щи­ни ЮНЕСКО. Зі­зна­ю­ся — все­ре­ди­ні ве­ли­че­зної цер­кви я так і не по­бу­ва­ла. Про­те по­сто­я­ла бі­ля две­рей, де ве­ли­кий ні­ме­цький ре­фор­ма­тор ви­ві­сив свої сла­ве­тні 95 тез.

Цьо­го дня в мі­сті бу­ло ду­же лю­дно че­рез «Ве­сі­л­ля Лю­те­ра». Що­рі­чний істо­ри­чний фестиваль із та­кою на­звою при­ва­блює со­тні ти­сяч лю­дей з усіх ку­то­чків Ні­меч­чи­ни і не тільки. Са­ме у Віт­тен­бер­зі 13 черв­ня 1525 ро­ку одру­жи­ли­ся вже не­мо­ло­дий Мар­тін Лю­тер і 26-рі­чна Ка­та­ри­на фон Бо­ра.

Мі­сте­чко до­во­лі не­ве­ли­ке, і прой­ти йо­го мо­жна за 10 хви­лин. Огля­ди­ни пам’ятних то­чок за­йма­ють ба­га­то ча­су, осо­бли­во у та­кий свя­тко­вий день.

Рин­ко­ва пло­ща пе­ре­тво­ри­ла­ся на кон­цер­тну з істо­ри­чни­ми тру­ба­ду­ра­ми, а го­лов­на вулиця — на справ­жній се­ре­дньо­ві­чний яр­ма­рок. Усі в очі­ку­ван­ні ве­сіль­ної про­це­сії. Нав­ко­ло про­да­ють най­рі­зно­ма­ні­тні­ші ви­тре­бень­ки: пи­во рі­зних сор­тів, по­ро­ся на ро­жні, аксе­су­а­ри з де­ре­ва та ка­ме­ню... А ще спо­до­ба­лась ятка у ви­гля­ді ча­сни­чи­ни, ні­би у муль­тфіль­мі про Шре­ка, з ду­же за­па­шним та сма­чним ча­сни­ко­вим хлі­бом. Усі про­дав­ці до­три­му­ю­ться істо­ри­чно­го дрес-ко­ду, а де­я­кі про­по­ну­ють те­ма­ти­чні аксе­су­а­ри й одяг. Вра­же­н­ня від ве­сіль­ної про­це­сії скла­дно пе­ре­да­ти сло­ва­ми. Кра­ще ска­же ци­фра: 2300. Са­ме стіль­ки лю­дей бе­руть участь у хо­ді. Тут вам і пра­лі, й шва­чки, і ко­ва­лі, й ци­га­ни, і ву­ли­чні му­зи­ки, ба на­віть бі­ло­ру­си бу­ли. А на­при­кін­ці про­це­сії йшли ща­сли­ві «мо­ло­дя­та».

При­єм­но за­кін­чу­ва­ти на та­ко­му по­зи­тив­но­му мо­мен­ті, бо ве­сі­л­ля — це по­ча­ток чо­гось нового, що тво­ри­ться з лю­бов’ю.

Са­ксо­нія-Ан­гальт — не­ймо­вір­ний ре­гіон, який від­крив ме­ні ли­ше ча­сти­ну сво­їх ка­мер­них мі­сте­чок, які впли­ва­ли на істо­рію ці­лої кра­ї­ни. Він із лю­бов’ю зу­стрі­не й вас.

Щи­ро дя­ку­є­мо за подорож На­ціо­наль­но­му ту­ро­фі­со­ві Ні­меч­чи­ни в Ро­сії (www.germany.travel).

Ге­те в Лей­пци­зі.

Мар­тін Лю­тер.

Ян­голь­ська музика.

Цер­ква свя­то­го Хо­ми — не про­сто мі­сце бо­го­слу­жінь, ар­хі­те­ктур­не на­дба­н­ня Лей­пци­га, а ще й ко­ли­ска му­зи­ки. Ко­лись тут пра­цю­вав та тво­рив Бах, а за­раз про­во­ди­ться фестиваль на йо­го честь.

Рі­зьбле­ні вів­та­рі в цер­кві свя­тих Пе­тра та Пав­ла ви­кли­ка­ють за­хват.

Пам’ятник ні­ме­цько­му ре­фор­ма­то­ру в Ай­сле­бе­ні.

Му­зей Мар­ті­на Лю­те­ра зов­ні та все­ре­ди­ні.

Цер­ква свя­то­го Ан­дрія: ін­тер’єр та екс­тер’єр.

За­мок Хар­тен­фельс.

Най­ста­рі­ший бу­ди­нок Торгау.

Фон­тан у Торгау.

Ті са­мі зам­ко­ві ве­дме­ді.

Ду­хов­на та куль­тур­на скар­бни­ця Торгау — цер­ква Бо­го­ро­ди­ці.

Рі­зьбле­ний порт­рет Лю­те­ра у най­пер­шій про­те­стант­ській цер­кві. Торгау.

Пам’ятник «ба­тьку Ре­фор­ма­ції» у Віт­тен­бер­зі.

Зам­ко­ва цер­ква Віт­тен­бер­га.

Му­зей «Лю­тер­ха­уз».

На фе­сти­ва­лі «Ве­сі­ля Лю­те­ра».

Ща­сли­ві «мо­ло­дя­та» — Мар­тін і Ка­та­ри­на.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.