Пас­тка по­рів­ня­н­ня.

Як на­со­ло­джу­ва­ти­ся жи­т­тям тут і за­раз Оле­ксандр Астрем­ський

KOLESO ZHITTJA - - Зміст -

яти­рі­чна дів­чин­ка гу­ляє на лу­зі, зби­рає кві­ти, ди­хає аро­ма­том трав, по­смі­ха­є­ться і на­со­ло­джу­є­ться ко­жною ми­т­тю, ра­діє со­тням чу­дес удень, а вве­че­рі ди­ви­ться на зір­ки і «ку­па­є­ться» в без­край­ньо­му чор­но­му не­бі. Її по­до­рож крізь ти­ся­чу мит­тє­во­стей три­ває і на­сту­пно­го дня. Во­на жи­ве ко­жну мить, від­чу­ває ко­жну се­кун­ду і лю­бить жи­т­тя про­сто то­му, що це її жи­т­тя – дру­зі, по­ві­тря і пта­хи, тра­ва і сон­це... По­тім во­на до­ро­слі­шає, по­чи­нає слу­ха­ти сум­ну му­зи­ку і чи­та­ти ро­ма­ни. Му­зи­ка стає ча­сти­ною її жи­т­тя, а лі­те­ра­тур­ні пер­со­на­жі – кра­щи­ми дру­зя­ми. Але це, як і ра­ні­ше, її му­зи­ка і дру­зі. Во­ни не чи­їсь! Во­ни її. Але одно­го ра­зу во­на по­тра­пляє до пас­тки. Пас­тки по­рів­нянь. Аро­мат кві­тів біль­ше її не за­хо­плює, не­бо втра­чає при­ва­бли­вість, а дру­зі біль­ше не зда­ю­ться та­ки­ми ці­ка­ви­ми, як ра­ні­ше. Жи­т­тя втра­чає бар­ви... По­рів­ня­н­ня зму­шує лю­ди­ну ба­чи­ти нав­ко­ли­шній світ че­рез при­зму сво­їх ду­мок, кар­ти­нок, ідей. На­при­клад, за­мість то­го щоб отри­му­ва­ти за­до­во­ле­н­ня від спіл­ку­ва­н­ня зі сво­ї­ми ді­тьми, мо­ло­да ма­ма, що по­тра­пи­ла у пас­тку, за­сму­чу­є­ться: ді­ти її дру­зів у чо­мусь кра­щі, зді­бні­ші і ро­зум­ні­ші. Так її вну­трі­шня ди­ти­на, яка на­со­ло­джу­ва­ла­ся по­ду­вом ві­тру і спів­ом пта­шок, зни­кає. А зна­є­те, як зі­псу­ва­ти будь-які сто­сун­ки? По­рів­няй­те свою дів­чи­ну з ін­шою. І при­пу­стіть дум­ку, що з нею не так ве­се­ло, як із ті­єю, ін­шою. І в ту ж мить ви пе­ре­ста­не­те ба­чи­ти її кра­су, по­смі­шки, жар­ти, зді­бно­сті ли­ше то­му, що ви її оці­ню­є­те, але не ба­чи­те її, справ­жню. Будь­те ува­жні до нав­ко­ли­шньо­го сві­ту: слу­хай­те йо­го, ці­кав­те­ся ним – і вас че­кає без­ліч від­крит­тів на­віть там, де ви їх не че­ка­ли. А ще – ба­га­то за­до­во­лень, про які ви вже і не мрі­я­ли. На­со­ло­джуй­тесь так са­мо, як у ди­тин­стві – справ­жні­ми ми­тя­ми, а не дум­ка­ми і спо­га­да­ми. Жи­віть за­раз!

У на­шо­му су­спіль­стві прийня­то оці­ню­ва­ти одне одно­го за до­ся­гне­н­ня­ми і зов­ні­шнім ло­ском. Ми по­дум­ки ста­ви­мо «оцін­ки» со­бі й ото­чен­ню, але ма­ло хто усві­дом­лює, що та­кий по­гляд на світ є ка­пка­ном для справ­жніх ба­жань і на­со­ло­ди жи­т­тям. Це пас­тка, яка за­тя­гує нас у вир по­рів­ня­н­ня з чу­жим успі­хом і від­да­ляє від ре­а­лі­за­ції сво­єї мрії.

ОЛЕ­КСАНДР АСТРЕМ­СЬКИЙ Пи­сьмен­ник, бі­знес-кон­суль­тант

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.