Бу­ти чи зда­ва­ти­ся силь­ним?

KOLESO ZHITTJA - - Contents -

Пра­гне­н­ня бу­ти силь­ним – гли­бо­ко уко­рі­не­ний со­ці­аль­ний стан­дарт успі­шної осо­би­сто­сті. «Силь­ним бу­ти не­об­хі­дно» – цю те­зу ми за­сво­ю­є­мо з ди­тин­ства, не­за­ле­жно від ста­ті, со­ці­аль­но­го ста­ту­су та ві­ро­спо­віда­н­ня. Го­ни­тва за на­ви­чка­ми, зна­н­ня­ми та вмі­н­ня­ми, що до­по­ма­га­ють ви­жи­ти і пе­ре­мог­ти, по­чи­на­є­ться з ран­ньо­го ди­тин­ства. Зви­чай­но, не­має ні­чо­го по­га­но­го у ви­со­ко­му про­фе­сіо­на­лі­змі, на­ви­чках ко­му­ні­ка­ції, ін­те­ле­кту­аль­ній обі­зна­но­сті, умін­ні до­бре ви­гля­да­ти і пре­зен­ту­ва­ти се­бе у кра­що­му сві­тлі. І вже тим біль­ше не­має пре­тен­зій до зда­тно­сті до­ла­ти пе­ре­шко­ди, бра­ти від­по­від­аль­ність і до­ся­га­ти по­став­ле­них ці­лей. Це не­за­пе­ре­чно ва­жли­ві і цін­ні яко­сті. Як­би тіль­ки не одна ма­ло­по­мі­тна де­таль – біг в один бік, від се­бе, до то­го, чо­го пра­гне і ви­знає зов­ні­шній світ. Як на­слі­док – не­ро­зу­мі­н­ня се­бе, нев­мі­н­ня впо­ра­ти­ся з кри­за­ми, емо­цій­ні спа­ди, бан­крут­ство справ­жніх цін­но­стей і втра­та жит­тє­ра­ді­сно­сті... На­пру­же­ні по­смі­шки, «по­кер­ні» облич­чя. Ба­жа­н­ня при­хо­ва­ти справ­жні по­чу­т­тя на­віть від се­бе від­да­ляє від ре­аль­но­го жи­т­тя, ро­бить йо­го пра­виль­но-по­ка­зо­вим... Але для ко­го? Чиє це жи­т­тя? Мо­жна до­ся­га­ти вер­шин і зри­ва­ти опле­ски, але так і не зу­стрі­ти­ся з со­бою справ­жнім, не по­ди­ви­ти­ся в очі сво­є­му стра­ху, бо­лю, не­знан­ню... Ми бо­ї­мо­ся бу­ти вра­зли­ви­ми, але та­ка по­ве­дін­ка при­во­дить до са­мо­об­ма­ну і роз­ча­ру­ва­н­ня. Ми не від­чу­ва­є­мо жи­т­тя! А на­ві­що? Го­лов­не, щоб усе бу­ло пра­виль­но! Пра­виль­но­то ви­хо­дить, але шту­чно, не­сма­чно... Ду­шу не обду­риш. Во­на ну­ди­ться і су­мує. Че­рез лю­дей, зу­стрі­чі та по­дії Бог не за­ли­шає спроб по­вер­ну­ти лю­ди­ні справ­жню ве­лич. Ми жи­ве­мо в ду­аль­но­му сві­ті. Ві­дмов­ля­ю­чись від сво­їх при­хо­ва­них, ви­гна­них, не­ба­жа­них яко­стей, ми не мо­же­мо по­вер­ну­ти ці­лі­сність, то­му що від­ки­да­є­мо ча­сти­ну се­бе. Ви­хід один – по­вер­ну­ти­ся облич­чям до се­бе і за­ці­ка­ви­ти­ся лю­ди­ною, яка ство­ри­ла те, що має. Ні­ко­му ні­чо­го не до­во­ди­ти, не стри­му­ва­ти сліз, не ду­ши­ти обра­зи і не на­ма­га­ти­ся при­хо­ва­ти свою люд­ську слаб­кість. Адже де слаб­кість, там і си­ла. Але в неї по­трі­бно увійти! Прийня­т­тя се­бе рі­зним – до­ско­на­лим і не­до­ско­на­лим, жорс­тким і м'яким, ро­зум­ним і дур­ним, ра­ді­сним і сум­ним – дає змо­гу бу­ти в те­пе­рі­шньо­му мо­мен­ті і зав­жди в енер­ге­ти­чно­му ре­сур­сі. І най­го­лов­ні­ше – від­кри­ває ре­аль­ну мо­жли­вість увійти в справ­жній твор­чий по­тен­ці­ал. У цьо­му но­ме­рі – від­вер­та роз­мо­ва про си­лу і слаб­кість, до­свід справ­жніх про­фе­сіо­на­лів, ре­аль­ні пра­кти­чні ін­стру­мен­ти. Чи­тай­те, до­слі­джуй­те, слу­хай­те сер­цем, йдіть в «не­зна­йо­мі зем­лі» сво­го вну­трі­шньо­го сві­ту, від­кри­вай­те справ­жню пов­но­ту сво­го сві­тла!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.