«Лю­би­ти хло­пчи­ка»

KOLESO ZHITTJA - - R Ichyю -

Оле­на Ан­дрей­чи­ко­ва

Жін­ки,

по­лю­біть бо­яз­ко­го хло­пчи­ка. І той, ко­трий зов­ні до­ро­слий і силь­ний, одя­гне­ний за по­го­дою і за мо­дою, у не­до­ро­гій са­мо­впев­не­но­сті і до­ро­го­му го­дин­ни­ку, ні­ко­ли вас не від­пу­стить. Три­ма­ю­чи цю гру­бу те­плу до­ло­ню, на­ма­цай­те паль­ця­ми ма­лень­ку ру­чку. У якій збе­ре­гли­ся ди­тя­чі каз­ки, ві­кін­ги й сол­да­ти­ки, дав­ньо­гре­цькі мі­фи і стра­хи, що по­до­ро­слі­ша­ли. У якій є цу­кер­ка для дру­га. Для по­дру­ги, яка теж мо­же ла­зи­ти по де­ре­вах і чі­пля­ти­ся шов­ко­вою спі­дни­цею за су­хі, зла­ма­ні жи­т­тям гіл­ки. Для по­дру­ги, ко­тра ба­чить, чує, від­чу­ває сміх і сліз­ки ди­ти­ни, яка хо­ва­є­ться. Хо­ва­є­ться за до­ро­слим ім'ям, ви­пра­су­ва­ним ко­мір­цем, втом­ле­ним ба­сом і ко­што­ри­сом про­жи­тих ро­ків. Не вар­то бу­ти ма­мою. Або се­строю. Не за­ймай­те чу­жо­го мі­сця. Ви й без то­го ко­мусь ма­ти або се­стра. Будь­те жін­кою. І ро­біть кра­ще з то­го, що ми вмі­є­мо ро­би­ти. З то­го, із чим на­ро­ди­ли­ся і що при­дба­ли. Ті­єї ми­ті, ко­ли отри­му­є­мо про­фе­сії, ре­га­лії, на­го­ро­ди, пре­мії. Ко­ли де­ре­мо­ся, до­ма­га­є­мо­ся, пра­цю­є­мо, до­ла­є­мо біль у пра­гнен­ні до вер­шин, до мрій, до не­бес... Най­кра­ще, що ми вмі­є­мо ро­би­ти – і бі­ля під­ніж­жя, і на вер­ши­ні, – лю­би­ти. Цей сер­йо­зний і су­во­рий чо­ло­вік то­му і взяв вас за ру­ку, щоб ви на­ма­ца­ли в ньо­му ди­тя­чі тен­ді­тні паль­чи­ки. Не всіх во­ни бе­руть за ру­ки. Усіх – за ін­ші мі­сця. ОЛЕ­НА АН­ДРЕЙ­ЧИ­КО­ВА Пи­сьмен­ни­ця

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.