Тіло: до­ро­га до не­сві­до­мо­го

На­ші емо­ції і по­чу­т­тя скон­цен­тро­ва­ні в ті­лі, то­му їх роз­бло­ку­ва­н­ня, усві­дом­ле­н­ня і про­жи­ва­н­ня по­трі­бно по­чи­на­ти з ті­ле­сної те­ра­пії. Ро­бо­та з ті­лом до­по­ма­гає впли­ва­ти на по­ве­дін­ко­ві про­гра­ми, за­кла­де­ні ще в ди­тин­стві, спри­яє віль­но­му пли­ну енер­гії, роз­ви­тк

KOLESO ZHITTJA - - R Ichyю - Бе­сі­ду ве­ли Інесса Кравченко, Юлія Па­ла­мар­чук

Оле­на Шрам­ко

Що озна­чає по­ня­т­тя «слаб­кість ті­ла»? Да­вай­те роз­ді­ли­мо це по­ня­т­тя на два скла­дни­ки: на­пру­гу і роз­сла­бле­н­ня в ті­лі. Ко­ли тіло на­пру­же­не, то ба­че­н­ня сві­ту стає за­шо­ре­ним – лю­ди­на по­стій­но чо­гось бо­ї­ться. Во­на слаб­ка, оскіль­ки ви­тра­чає енер­гію на на­пру­гу і ви­бу­до­ву­ва­н­ня за­хи­сту. Роз­сла­бле­на лю­ди­на – скон­цен­тро­ва­на, її енер­гія віль­но ру­ха­є­ться в ті­лі, во­на впев­не­на у собі. Мо­жна і дро­ва ру­ба­ти роз­сла­бле­ним. У цьо­му мі­сти­ться си­ла лю­ди­ни: во­на роз­сла­бле­на, але, ко­ли ви­ни­кає не­об­хі­дність ді­я­ти, енер­гія з'яв­ля­є­ться мит­тє­во.

Енер­гія ви­ни­кає без роз­ду­мів? Так, то­му що в роз­сла­блен­ні ми від­по­чи­ва­є­мо і на­пов­ню­є­мо­ся енер­гі­єю. Цей стан су­про­во­джу­є­ться впев­не­ні­стю і гар­мо­ній­ним пли­ном енер­гії по ті­лу. Ми ясно чу­є­мо? Аб­со­лю­тно пра­виль­но! Тіло ні­ко­ли не обма­нює. На­при­клад, жін­ка роз­по­від­ає про по­га­ні сто­сун­ки з чо­ло­ві­ком, але во­дно­час ствер­джує, що не хо­че з ним роз­лу­ча­ти­ся, і при цьо­му рве ар­куш па­пе­ру. Що від­бу­ва­є­ться? Тіло «кри­чить» нам про те, що по­трі­бно ро­зі­рва­ти ці сто­сун­ки, а мо­зок твер­дить про мо­жли­ві фі­нан­со­ві про­бле­ми, ді­тей то­що. Тіло – ду­же ва­жли­вий скла­дник ща­стя і гар­мо­нії. Ми жи­ве­мо в три­єд­но­сті ро­зу­му, ду­ші і ті­ла. Якщо всі еле­мен­ти гар­мо­ній­ні, то­ді лю­ди­на ду­хов­но роз­ви­ва­є­ться і жи­ве лег­ко.

От­же, го­ло­ва мо­же обду­ри­ти тіло. Як же на­ла­го­ди­ти їх вза­є­мозв’язок? Тіло – ко­ро­лів­ська до­ро­га до не­сві­до­мо­го, де вза­є­мозв'язок спра­цьо­вує

У жит­ті ви­ни­кнуть ін­ші си­ту­а­ції тіль­ки то­ді, ко­ли лю­ди­на бу­де ро­би­ти щось но­ве

ав­то­ма­ти­чно. На­ла­го­ди­ти йо­го мо­жна тіль­ки че­рез усві­дом­ле­не ро­зу­мі­н­ня. Сві­до­мо лю­ди­на хо­че зда­ва­ти­ся ви­хо­ва­ною та ін­те­лі­ген­тною, то­му во­на го­во­рить: «У ме­не є де­я­кі про­бле­ми, але в основ­но­му все до­бре». А тіло в цю мить кри­чить: «Го­спо­ди, як ме­ні все на­бри­дло!» Ча­сто лю­ди не по­мі­ча­ють, що го­во­рять одне, а по­ка­зу­ють ін­ше.

Тоб­то пер­ший крок – по­ча­ти спо­сте­рі­га­ти за ті­лом? Зви­чай­но. Ін­фор­ма­ція мі­сти­ться в будь-якій дії лю­ди­ни – у змі­ні тем­бру го­ло­су або по­зи, по­смі­шці, по­гля­ді вбік, ру­сі ру­ки... Існу­ють на­віть спе­ці­аль­ні впра­ви, які да­ють змо­гу за кіль­ка хви­лин ді­зна­ти­ся про се­бе ба­га­то ці­ка­во­го: сві­до­мо ви­ни­ка­ють одні дум­ки, а тіло від­обра­жає аб­со­лю­тно ін­ші. Лю­ди­на не усві­дом­лює, що жи­ве з мі­ною упо­віль­не­ної дії в ті­лі? Так. Це про­гра­ма, яка фор­му­є­ться в про­це­сі до­ро­слі­ша­н­ня під впли­вом сім'ї, со­ці­у­му, жит­тє­вих си­ту­а­цій. Якщо го­во­ри­ти на­у­ко­во – це на­ші ней­рон­ні зв'яз­ки. На­при­клад, лю­ди­ну ко­лись зра­ди­ли – ви­ник ней­рон­ний зв' язок, який сфор­му­вав очі­ку­ва­н­ня зра­ди. Во­на не мо­же до­ві­ря­ти і, як на­слі­док, ви­бу­до­вує си­сте­му за­хи­сту. Це не озна­чає, що та­ка по­ве­дін­ка у ко­ре­ні не­пра­виль­на. Та­кі си­сте­ми за­хи­ща­ють лю­ди­ну, але, з ін­шо­го бо­ку, во­ни ж її й обме­жу­ють. Пе­ре­ро­би­ти ці про­гра­ми дає змо­гу від­по­від­на те­ра­пія, яка до­по­ма­гає зро­зу­мі­ти ви­ро­бле­ні ме­ха­ні­зми і, якщо є ба­жа­н­ня, змі­ни­ти їх. Де­я­кі зу­пи­ня­ю­ться на ета­пі ро­зу­мі­н­ня. Однак я пе­ре­ко­на­на, що в жит­ті ви­ни­кнуть ін­ші си­ту­а­ції тіль­ки то­ді, ко­ли лю­ди­на бу­де ді­я­ти по- ін­шо­му, ро­би­ти щось но­ве і не­зви­чне.

Чи пра­виль­но, що жи­т­тя лю­ди­ни фор­му­є­ться, ви­хо­дя­чи з про­грам, за­кла­де­них у ті­лі? Так, усі про­гра­ми зна­хо­дя­ться в ті­лі. Ду­же ці­ка­ву кни­гу про це на­пи­са­ла Ру­ел­ла Франк – «Усві­дом­ле­не тіло». У ній ав­тор опи­сує шість ба­зо­вих ру­хів, які ство­рю­ю­ться в ді­а­ді «ди­ти­на – ма­ти» про­тя­гом пер­шо­го ро­ку жи­т­тя ма­лю­ка. Ці ру­хи впли­ва­ють на по­ве­дін­ку до­ро­слої лю­ди­ни у всіх жит­тє­вих си­ту­а­ці­ях, про що свід­чать ре­зуль­та­ти трид­ця­ти­рі­чно­го до­слі­дже­н­ня. Чи мо­жна ви­пра­ви­ти си­ту­а­цію? Зви­чай­но, але тіль­ки при ба­жан­ні лю­ди­ни і її ро­бо­ті над со­бою.

Це від­бу­ва­є­ться на трьох рів­нях? Обов'яз­ко­во.

Як ви­пра­ви­ти по­ру­ше­н­ня в «ма­три­ці»? По-рі­зно­му, то­му що не­має єди­но­го ал­го­ри­тму. З одні­єю з мо­їх клі­єн­ток ми пів­ро­ку пра­цю­ва­ли тіль­ки вер­баль­но – про­сто роз­мов­ля­ли. Я спо­ча­тку ба­чи­ла, що ко­рінь її про­бле­ми – в ті­ле­сно­сті, без­емо­цій­но­сті. Во­на весь час жи­ла «чи­стим ро­зу­мом». І їй зна­до­би­ло­ся ці­лих шість мі­ся­ців, щоб між на­ми ви­ник до­ста­тній рі­вень до­ві­ри, за яко­го во­на змо­гла по­ча­ти ро­бо­ту з ті­лом. Ми зви­кли жи­ти «го­ло­вою» – енер­гія з ті­ла по­стій­но спря­мо­ва­на в го­ло­ву для роз­ра­хун­ків і кон­тро­лю. Ча­сом бу­ває, що ма­ма не мо­же обійня­ти свою ди­ти­ну, то­му що її ні­хто не обі­ймав. Але ла­ма­ти від­ра­зу цю схе­му не мо­жна – лю­ди­на мо­же не ви­жи­ти від «ви­бу­ху» емо­цій. Все по­трі­бно ро­би­ти по­сту­по­во, ко­ли при­йде го­тов­ність. Лю­ди не хо­чуть пра­цю­ва­ти з ті­лом, то­му що са­ме в ті­лі зна­хо­дя­ться при­гні­че­ні, при­хо­ва­ні, не­про­жи­ті емо­ції. Са­ме там хо­ва­є­ться весь на­ко­пи­че­ний біль, то­му лю­ди ди­ха­ють по­верх­не­во, не до­зво­ля­ю­чи собі від­чу­ва­ти. Гли­бо­ко ди­ха­ти – озна­чає гли­бо­ко від­чу­ва­ти. А якщо на­пов­ни­ти по­ві­трям тіло, то весь на­ко­пи­че­ний біль і стра­ж­да­н­ня звіль­ня­ться, ви­йдуть на по­верх­ню. Є ймо­вір­ність не впо­ра­ти­ся з цим «ван­та­жем», то­му ро­бо­та з ті­лом по­вин­на про­во­ди­ти­ся ду­же де­лі­ка­тно, го­мео­па­ти­чно. І тіль­ки то­ді, ко­ли лю­ди­на усві­до­мить, зро­зу­міє і за­хо­че.

Що від­бу­ва­є­ться пі­сля ро­бо­ти з ті­лом? Лю­ди­на мо­же пов­ні­стю змі­ни­ти се­бе і своє жи­т­тя. Де­який час я пра­цю­ва­ла з мо­ло­дим хло­пцем, у яко­го не скла­да­ли­ся від­но­си­ни з дів­ча­та­ми. Ці­ка­во, що він весь час хо­див у чор­но­му одя­зі і з чор­ною па­ра­соль­кою, як че­хів­ська «лю­ди­на у фу­тля­рі». Ми про­ве­ли кіль­ка се­ан­сів, а по­тім він по­їхав і че­рез пев­ний час по­про­сив про зу­стріч. До ме­не при­йшов зов­сім ін­ший чо­ло­вік – у яскра­во­му одя­зі, усмі­хне­ний, енер­гій­ний. Він при­йшов для то­го, що­би про­сто по­дя­ку­ва­ти.

Він пе­ре­став тур­бу­ва­ти­ся про свої слабкості і по­чав усе спо­ча­тку? Наш світ ду­аль­ний. При­ро­да – це енер­гія. Якщо лю­ди­на ба­га­то енер­гії ви­тра­чає на не­га­тив­ні дум­ки, во­на те са­ме й отри­мує. Але по­трі­бно зро­зу­мі­ти, що не існує лю­бо­ві без

Ми зви­кли жи­ти «го­ло­вою»: енер­гія з ті­ла по­стій­но спря­мо­ва­на в го­ло­ву для роз­ра­хун­ків і кон­тро­лю

не­на­ви­сті, а си­ли – без слабкості. Все на сві­ті має два бо­ки, два по­лю­си.

Ви­хо­дить, що мо­жна зов­ні бу­ти мі­цним, а все­ре­ди­ні від­чу­ва­ти слаб­кість? Як пра­ви­ло, ди­тя­чі ком­пле­кси ком­пен­су­ю­ться пре­сти­жною ро­бо­тою, мо­дни­ми ре­ча­ми, по­ка­зним успі­хом... Ча­сто мо­жна по­ба­чи­ти дві кар­ди­наль­но рі­зні си­ту­а­ції: одні не хо­чуть при­йма­ти ні­чо­го хоч тро­хи по­га­но­го і від­мов­ля­ю­ться від «не­га­тив­ної» енер­гії, а ін­ші ба­чать тіль­ки по­га­не, не по­мі­ча­ю­чи сво­їх успі­хів. Ні та, ні ін­ша си­ту­а­ція не мо­же при­не­сти гар­мо­нію – в жит­ті не­об­хі­дний ба­ланс.

У нас зав­жди є одно­ча­сно сві­тло і тем­ря­ва, по­зи­тив­не і не­га­тив­не. Зав­жди і у всьо­му бу­де і плюс, і мі­нус. Є хо­ро­ша те­хні­ка, яка дає змо­гу прийня­ти оби­дві свої сто­ро­ни. Спро­буй­те про­тя­гом трьох хви­лин роз­по­від­а­ти про се­бе аб­со­лю­тну не­прав­ду – жо­дно­го сло­ва прав­ди. Ба­га­то хто не мо­же впо­ра­ти­ся з цим спо­ча­тку, оскіль­ки не­сві­до­мо від­мов­ля­ю­ться від та­кої енер­гії. Це від­бу­ва­є­ться від не­ро­зу­мі­н­ня, що у по­га­но­го зав­жди є зво­ро­тний бік – хо­ро­ше. Адже ми зви­кли від­ки­да­ти не­га­тив­ну енер­гію, спри­йма­ю­чи її як слаб­кість, за­бу­ва­ю­чи, що у всьо­му є си­ла «зво­ро­тно­го бо­ку». Ко­ли лю­ди­на на­пов­ню­є­ться і по­зи­тив­ною, і не­га­тив­ною енер­гі­єю, то у неї з'яв­ля­є­ться на­ба­га­то біль­ше ва­рі­ан­тів дій: мо­жу так вчи­ни­ти, мо­жу пі­ти, мо­жу ска­за­ти, мо­жу не ска­за­ти то­що.

Лю­ди­на стає віль­ною? Так, во­на звіль­ня­є­ться. Сві­до­мість лю­ди­ни роз­ши­рю­є­ться, і во­на при­хо­дить до ці­лі­сно­сті.

ОЛЕ­НА ШРАМ­КО Пси­хо­лог-кон­суль­тант, пси­хо­те­ра­певт

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.